Гуманізм: що це, історія, ідеї та значення у психології
Оновлено: 16 вер.
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 27 вересня 2024 · Редакційна політика
Гуманізм — це широке сімейство інтелектуальних, етичних і культурних традицій, у яких людський досвід, гідність, освіта, здатність діяти й відповідальність посідають центральне місце. Це не одна завершена доктрина з незмінним набором принципів. Значення слова змінювалося від ренесансних studia humanitatis до сучасних етичних і світоглядних форм гуманізму.
У психології слово «гуманізм» часто звучить поруч із гуманістичною психологією, Карлом Роджерсом та Абрахамом Маслоу. Ці поняття пов’язані, але не тотожні. Гуманістична психологія — окремий напрям психології XX століття, тоді як гуманізм має значно ширшу й довшу інтелектуальну історію.
Що таке гуманізм
У найширшому сенсі гуманізм ставить у центр уваги людину як істоту, здатну пізнавати, навчатися, створювати смисли, робити вибір і відповідати за наслідки своїх дій. Різні гуманістичні традиції по-різному відповідають на питання про релігію, мораль, свободу, природу людини та суспільство, тому точніше говорити не про одну «формулу гуманізму», а про споріднені традиції.
У різних контекстах слово «гуманізм» може означати ренесансний освітньо-філологічний рух, сучасний етичний світогляд, секулярний гуманізм, релігійні форми гуманізму або загальну орієнтацію на людську гідність і відповідальність. Саме тому визначення завжди треба читати разом із контекстом.
Гуманізм простими словами
Простими словами, гуманізм — це спосіб дивитися на людину не лише як на об’єкт зовнішніх сил, а як на носія досвіду, розуму, цінностей, творчості та відповідальності. У цьому сенсі гуманістична перспектива запитує: що допомагає людині розвиватися, жити гідно, будувати стосунки й робити осмислений вибір?
Слово «гуманіст» теж залежить від епохи. У контексті Відродження гуманістом називали насамперед ученого або викладача, пов’язаного зі studia humanitatis. У сучасній мові гуманістом можуть називати людину, яка поділяє гуманістичні етичні або світоглядні цінності.
Ренесансний гуманізм: звідки походить поняття
Історики вживають поняття «ренесансний гуманізм» для інтелектуальної культури, що сформувалася в італійських містах приблизно від XIV століття й поширилася Європою. Її ядром були studia humanitatis — граматика, риторика, поезія, історія та моральна філософія, пов’язані з активним читанням, перекладом і наслідуванням античних авторів. Саме так описує походження гуманізму The Cambridge Companion to Renaissance Humanism.
Тут важливе уточнення: сам абстрактний термін «гуманізм» з’явився значно пізніше за добу Відродження. У ренесансній культурі використовували слова humanista та studia humanitatis. Сучасне історичне поняття «гуманізм» ретроспективно об’єднує явища, які самі учасники руху описували іншими словами.
Ренесансний гуманізм також не варто описувати як простий перехід від «релігії» до «секулярності». Багато гуманістів залишалися християнами, працювали з біблійними текстами й поєднували класичну освіту з релігійною культурою. Справжня зміна полягала передусім у новій увазі до мови, історії, риторики, античної спадщини та способів формування освіченої людини.
Так само не існує прямої лінії «античність → Відродження → сучасний гуманізм → гуманістична психологія». Між цими явищами є інтелектуальні перегуки, але кожне виникло у власному історичному контексті.
Чи гуманізм означає атеїзм або секуляризм
Гуманізм не є синонімом атеїзму. Секулярний гуманізм справді будує етичну позицію без апеляції до надприродного авторитету, однак історично існували й релігійні гуманізми. Тому твердження «гуманізм завжди заперечує релігію» спрощує складну історію поняття.
Гуманізм не тотожний і секуляризму. Секуляризм стосується передусім відносин між релігією, державою та суспільними інституціями, тоді як гуманізм охоплює питання освіти, культури, етики, людської гідності, свободи, відповідальності та смислу.
Гуманізм і гуманістична психологія: у чому різниця
Гуманістична психологія сформувалася в середині XX століття як окремий напрям, що запропонував альтернативу домінуванню психоаналітичних і поведінкових пояснень. Вона звернула особливу увагу на суб’єктивний досвід, свободу вибору, особистісне зростання, цінності, смисли та людський потенціал.
За визначенням APA Dictionary of Psychology, гуманістична психологія пов’язана з екзистенціалізмом і феноменологією та зосереджується на здатності людини робити вибір, створювати власний спосіб життя й актуалізувати можливості. Серед ключових постатей напряму APA називає Абрахама Маслоу, Карла Роджерса та Ролло Мея.
Тому гуманістичну психологію точніше розуміти як одну з психологічних традицій, а не як «психологічну версію всього гуманізму». Вона має власну історію, понятійний апарат, дослідницькі програми та психотерапевтичні підходи.
Гуманізм, гуманістична психологія та людиноцентрований підхід — не одне й те саме
Гуманізм — широка інтелектуальна, етична й культурна традиція з багатьма історичними формами.
Гуманістична психологія — напрям психології XX століття.
Людиноцентрований підхід — конкретний психотерапевтичний і ширший міжособистісний підхід, розроблений Карлом Роджерсом.
Ієрархія потреб Маслоу — окрема історична модель мотивації в межах доробку Маслоу, а не визначення гуманізму.
Самоактуалізація — окреме психологічне поняття, яке стало особливо відомим завдяки гуманістичним теоріям.
Карл Роджерс і гуманістична психологія
Карл Роджерс став одним із центральних діячів гуманістичної психології. Він розробив клієнт-центрований, а згодом людиноцентрований підхід, у якому велике значення мають якість терапевтичних стосунків, емпатичне розуміння, прийняття та здатність людини рухатися до більшої узгодженості власного досвіду. APA називає Роджерса одним із засновницьких діячів гуманістичної психології та розробником person-centered approach.
Важливо не перетворювати Роджерса на автора загальної «філософії гуманізму». Його внесок конкретніший: теорія особистості, практика психотерапії, дослідження терапевтичного процесу та розвиток людиноцентрованого підходу.
Абрахам Маслоу, самоактуалізація та міф про піраміду
Абрахам Маслоу розвивав гуманістичну теорію мотивації, досліджував самоактуалізацію, пікові переживання та можливості психологічно здорової людини. Його праця A Theory of Human Motivation 1943 року стала основою відомої ієрархії потреб.
Популярна «піраміда Маслоу» — пізніша візуалізація, а не схема, яку намалював сам Маслоу. Його первинна теорія говорила про відносну пріоритетність різних потреб і допускала, що поведінка може бути одночасно мотивована кількома потребами. Історію появи пірамідальної схеми простежили Todd Bridgman, Stephen Cummings і John Ballard у статті 2019 року. Тому жорстка картинка з п’ятьма герметичними поверхами спрощує оригінальну модель.
Самоактуалізація також не означає «дістатися вершини й назавжди завершити розвиток». У гуманістичних теоріях це радше спосіб описувати реалізацію можливостей, зростання й становлення. Сучасна психологія розглядає такі поняття як теоретичні конструкти, які треба оцінювати окремо, а не як універсальні закони поведінки.
Ключові ідеї гуманістичної психології
Гуманістична психологія об’єднала кілька тем, які стали впливовими далеко за межами самого напряму.
Суб’єктивний досвід. Важливо не лише те, що з людиною відбувається зовні, а й те, як вона переживає, інтерпретує та осмислює власний досвід.
Агентність і вибір. Людина розглядається як активний учасник власного життя, здатний ухвалювати рішення в межах реальних обставин та обмежень.
Зростання і потенціал. Увага спрямована не тільки на розлади й дефіцити, а й на розвиток здібностей, цінностей, творчості, близькості та смислу.
Цілісність. Гуманістичні автори прагнули розглядати особистість як цілісну систему, а не зводити її до окремого набору реакцій або несвідомих імпульсів.
Стосунки. У психотерапевтичній традиції Роджерса якість контакту між терапевтом і клієнтом стала центральною темою, що вплинула на ширше дослідження терапевтичних відносин.
Ці мотиви не утворюють єдиної аксіоматики для всіх гуманістичних психологів. Усередині напряму існують різні теорії, методи й сучасні критичні версії.
Гуманізм у психотерапії: що саме можна оцінювати науково
Найвідомішим практичним продовженням гуманістичної психології став людиноцентрований підхід Роджерса. Він має власні принципи, техніку роботи та емпіричну історію й тому потребує окремої оцінки від широкого філософського гуманізму.
Коли говорять про «доказовість гуманізму», саме формулювання є занадто широким. Філософський світогляд не перевіряється так само, як психотерапевтичний метод. У психології коректніше досліджувати конкретні припущення, терапевтичні підходи, процеси й результати. Сучасна гуманістична психологія включає кількісні, якісні та змішані методи дослідження, а не тільки філософські міркування.
Якщо ви шукаєте психотерапію, варто орієнтуватися не на слово «гуманістичний» саме по собі, а на підготовку фахівця, конкретний метод, ваш запит, якість контакту та професійні межі. У каталозі Українського психологічного ХАБу можна переглянути психологів і підходи, з якими вони працюють.
Що гуманізм не означає
Гуманізм не означає, що «людина завжди добра». Це сильніше й спірніше твердження, ніж потрібно для визначення гуманізму, а різні гуманістичні традиції по-різному описують людську природу.
Гуманізм не означає, що людина «вища за природу» й може ігнорувати екологічні межі. Сучасні гуманістичні дискусії можуть, навпаки, включати відповідальність перед іншими людьми, суспільством і природним світом.
Гуманізм не дорівнює індивідуалізму. Повага до автономії особи може поєднуватися з увагою до взаємозалежності, соціального контексту, культури й спільноти.
Гуманізм не є діагнозом, психологічною шкалою чи окремою технікою самодопомоги. А гуманістична психологія не дає універсальної інструкції, як повинна жити кожна людина.
Сильні сторони й обмеження гуманістичної традиції у психології
Сильний внесок гуманістичної традиції в психологію — повернення в центр дослідження суб’єктивного досвіду, смислу, цінностей, свободи, творчості та якості стосунків. Вона також підтримала розвиток психотерапевтичних моделей, у яких клієнт є активним учасником процесу, а не пасивним об’єктом впливу.
Водночас широкі поняття на кшталт «повного потенціалу», «автентичності» або «самоактуалізації» важко перетворити на однозначні операціональні показники. Частину класичних гуманістичних тверджень критикували за надмірну універсалізацію західного індивідуалістичного досвіду та недостатню увагу до соціальних структур і культурних відмінностей.
Сучасне поле стало різноманітнішим. Офіційний журнал APA Division 32 публікує не лише класичні гуманістичні й екзистенційні роботи, а й дослідження з мультикультурних, феміністичних, indigenous, критичних та соціально-справедливих перспектив. Це показує, що гуманістична психологія сьогодні є живою дискусією, а не застиглим набором тез 1950-х років.
Чому поняття гуманізму важливе сьогодні
Поняття гуманізму залишається важливим, бо воно задає питання, які психологія не може повністю обійти: що вважати гідним життям, як співвідносити свободу й відповідальність, як розуміти людську агентність, яку роль відіграють смисли й цінності, де проходять межі професійного впливу на людину.
У науковій психології відповіді на ці питання потребують чітких понять і емпіричних досліджень. У психотерапії — етичних стандартів, професійної підготовки та перевірки конкретних методів. У філософії — аргументації та історичної точності. Саме розрізнення цих рівнів робить розмову про гуманізм змістовною.
Коротко про головне
Гуманізм — багатозначна традиція, а не одна універсальна доктрина.
Ренесансний гуманізм виріс зі studia humanitatis і не був просто синонімом секуляризації чи атеїзму.
Гуманістична психологія — окремий психологічний напрям XX століття.
Роджерс і Маслоу — ключові постаті гуманістичної психології, але їхні теорії не є визначенням гуманізму загалом.
«Піраміда Маслоу» — пізніша популярна візуалізація його ієрархії потреб, а не схема, створена самим Маслоу.
У науці варто оцінювати конкретні психологічні теорії та методи, а не намагатися одним експериментом «довести гуманізм» як світогляд.
Поширені запитання
Що таке гуманізм простими словами?
Гуманізм — це широкий спосіб мислення, у якому важливими є людський досвід, гідність, освіта, здатність робити вибір, створювати смисли й відповідати за свої дії. Історично існувало багато різних форм гуманізму.
Хто такий гуманіст?
У добу Відродження гуманістом називали передусім ученого або викладача, пов’язаного зі studia humanitatis. У сучасній мові гуманістом часто називають людину, яка поділяє гуманістичні етичні чи світоглядні цінності.
Гуманізм і гуманістична психологія — це одне?
Ні. Гуманізм має широку інтелектуальну й культурну історію. Гуманістична психологія — конкретний напрям психології XX століття, пов’язаний, зокрема, з Карлом Роджерсом, Абрахамом Маслоу та Ролло Меєм.
Чи гуманізм означає атеїзм?
Ні. Секулярний гуманізм є нерелігійною світоглядною позицією, але в історії існували й релігійні гуманістичні традиції. Ренесансний гуманізм також не був просто рухом проти релігії.
Який зв’язок між гуманізмом і Маслоу?
Маслоу був одним із ключових діячів гуманістичної психології. Його теорія мотивації, ієрархія потреб і розробка поняття самоактуалізації належать до психологічного рівня, а не визначають гуманізм у всіх його історичних формах.
Чи створив Маслоу відому піраміду потреб?
Ні. Маслоу описав ієрархію потреб, але популярна пірамідальна схема з’явилася пізніше. Вона спрощує його первинну модель і не повинна сприйматися як буквальна діаграма автора.