Самоактуалізація: що це, Гольдштайн, Маслоу та сучасна наукова оцінка

Самоактуалізація — одне з центральних понять гуманістичної психології, яке найчастіше пов’язують з Абрахамом Маслоу. У популярному викладі її часто зводять до «досягнення свого потенціалу», успішної кар’єри або вершини «піраміди Маслоу». Історія поняття складніша: термін не створив Маслоу, його значення змінювалося, а сучасна психологія не розглядає самоактуалізацію як доведену універсальну стадію, яку кожна людина повинна пройти.

Першим термін «самоактуалізація» (self-actualization) використав німецько-американський невролог і психіатр Курт Гольдштайн. Маслоу прямо визнав це у статті 1943 року «Теорія людської мотивації» (A Theory of Human Motivation), але зазначив, що застосовує поняття у більш вузькому й специфічному сенсі.

Для Маслоу самоактуалізація означала прагнення людини реалізувати те, до чого вона має потенціал, і стати більш повно тим, ким здатна бути. Це не обов’язково слава, гроші або творча професія. Конкретна форма залежить від людини: для однієї це може бути мистецтво, для іншої — наука, батьківство, майстерність, служіння певній справі або інший спосіб розгортання здібностей і цінностей.

Коротко: що таке самоактуалізація

У масловському значенні самоактуалізація — це мотивація до розвитку й реалізації власних можливостей, яка стала найвищою групою потреб у класичній п’ятичастинній ієрархії потреб Маслоу 1943 року.

Термін походить від Курта Гольдштайна, а не від Маслоу. У Гольдштайна самоактуалізація була ширшою організмічною тенденцією реалізувати наявні можливості цілого організму; Маслоу перетворив її на більш специфічний людський мотив у власній теорії.

Самоактуалізація не є діагнозом, офіційною стадією психічного розвитку, гарантією щастя або статусом «психологічно вищої людини». У Маслоу це теоретичний конструкт, який він розвивав у межах гуманістичної психології.

Сучасні дослідження намагалися операціоналізувати масловські характеристики. Зокрема, Скотт Баррі Кауфман створив 30-пунктову шкалу характеристик самоактуалізації; її показники були пов’язані з особистісним ростом, добробутом, творчістю та іншими конструкціями. Це підтримує частину ідей Маслоу, але не доводить універсальну ієрархію або існування єдиної «вершини розвитку».

Курт Гольдштайн: звідки походить термін

Курт Гольдштайн сформував холістичний підхід до організму на основі неврологічної та клінічної роботи. Його німецька праця Der Aufbau des Organismus вийшла 1934 року, а англійське видання The Organism: A Holistic Approach to Biology Derived from Pathological Data in Man — 1939 року в American Book Company.

Для Гольдштайна організм не можна адекватно пояснити як суму окремих рефлексів, симптомів або незалежних потягів. Він наголошував на цілісності й на тенденції організму реалізовувати свої можливості в конкретних умовах. Самоактуалізація в цій логіці була не нагородою після «проходження рівнів», а фундаментальною тенденцією живого організму діяти відповідно до своєї цілісної структури й доступних можливостей.

Саме тому історично некоректно писати, що «Маслоу винайшов самоактуалізацію». Його внесок інший і дуже значний: він переозначив поняття, включив його до теорії мотивації та зробив центральним для дослідження психологічно здорового, творчого й розвиненого функціонування людини.

Як Маслоу переозначив самоактуалізацію

У статті 1943 року Маслоу ввів самоактуалізацію як п’яту базову групу потреб після фізіологічних потреб, безпеки, любові й належності та поваги. Він описував ситуацію, коли навіть за достатнього задоволення інших потреб людина може відчувати незадоволення, якщо не робить того, до чого має здібності й внутрішню схильність.

Важливо читати це разом із застереженнями самого Маслоу щодо ієрархії. Він не вимагав стовідсоткового задоволення нижчих потреб, визнавав часткове задоволення кількох потреб одночасно, винятки з порядку та множинну мотивацію поведінки. Тому самоактуалізація не «розблоковується» магічно після завершення чотирьох нижніх поверхів.

У наступних працях — передусім «Мотивації і особистості» (Motivation and Personality, 1954) та «До психології буття» (Toward a Psychology of Being, 1962) — Маслоу розвивав тему психологічного здоров’я, росту, творчості, буттєвих цінностей, пікових переживань і відмінності між мотивацією дефіциту та мотивацією розвитку.

Що означає «реалізувати потенціал»

Фраза «реалізувати потенціал» легко звучить як мотиваційний плакат, але у Маслоу вона не означала максимальну продуктивність у всіх сферах. Потенціал конкретний: люди відрізняються здібностями, цінностями, темпераментом, життєвими обставинами й тим, що для них справді має сенс.

Самоактуалізація тому не може мати одного зовнішнього показника. Висока зарплата не доводить її; відсутність кар’єрного статусу не спростовує. Творчість також ширша за професійне мистецтво: вона може виявлятися в способі розв’язувати проблеми, будувати стосунки, організовувати життя або працювати в будь-якій сфері.

Це одна з причин, чому поняття важко вимірювати: те, що в однієї людини є проявом глибокого розвитку, в іншої може бути зовнішнім досягненням без особистісного сенсу. Сучасна психологія зазвичай розкладає такі широкі ідеї на конкретніші вимірювані конструкції — автономію, сенс життя, особистісний ріст, компетентність, творчість, добробут та інші.

Як Маслоу вивчав самоактуалізованих людей

Маслоу намагався досліджувати не лише патологію, а й людей, яких вважав психологічно здоровими та такими, що відносно повно використовують власні можливості. Для середини ХХ століття це було важливим поворотом: психологія отримувала запитання не тільки про те, чому люди страждають, а й про те, як виглядає повноцінне функціонування.

Проте методологія Маслоу мала очевидні обмеження. Вибір людей значною мірою залежав від його власного судження, вибірки були невеликими й не репрезентативними, а частина досліджуваних постатей була історичною. Це робить його описи продуктивними як генератор гіпотез, але слабкими як доказ того, що існує один універсальний тип «самоактуалізованої особистості».

Які характеристики Маслоу пов’язував із самоактуалізацією

У різних роботах Маслоу описував комплекс рис і способів функціонування: реалістичніше сприйняття ситуації, прийняття себе й інших, відносну спонтанність, автономність, орієнтацію на проблеми й цілі поза вузьким егоцентричним інтересом, здатність до глибоких переживань, творчість і збереження свіжості сприйняття звичних речей.

Ці характеристики не були списком моральних медалей. Маслоу спеціально зауважував, що люди, яких він вважав самоактуалізованими, залишаються недосконалими й можуть мати звичайні людські вади. Концепція не передбачає безпомилковості, постійного спокою чи відсутності конфліктів.

Також не варто використовувати масловський список для оцінювання знайомих за принципом «він самоактуалізований, а вона ні». Без надійної стандартизованої процедури та чіткої мети це буде суб’єктивне навішування статусу.

Пікові переживання і самоактуалізація

У пізніших працях Маслоу пов’язував розвиток особистості з піковими переживаннями — короткими інтенсивними станами повноти, захоплення, цілісності або глибокого смислу. Вони могли виникати у творчості, любові, сприйнятті природи, пізнанні та інших контекстах.

Пікове переживання не є доказом, що людина «досягла самоактуалізації», і не повинно автоматично ототожнюватися з містичним одкровенням, станом потоку або клінічно зміненим станом свідомості. Це окремий історичний конструкт у системі Маслоу.

Від самоактуалізації до самотрансценденції

Популярна п’ятирівнева схема залишає самоактуалізацію найвищою точкою. Але пізній Маслоу розвивав теорію далі. У його працях дедалі важливішими стали буттєві цінності, метамотивація й переживання, у яких увага виходить за межі вузького самоствердження.

Марк Колтко-Рівера у відомому огляді пізньої версії теорії показав, що Маслоу розглядав самотрансценденцію як мотиваційний рівень або напрям, який може виходити за межі самоактуалізації. Тому фраза «самоактуалізація — остаточна вершина Маслоу» правильна для класичної версії 1943 року, але неповно описує пізню думку автора.

Самоактуалізація і самореалізація: це те саме?

У повсякденній мові ці слова часто використовують як синоніми, а в різних наукових традиціях межа між ними проводиться неоднаково. Тому не існує одного міжнародного правила, за яким кожне використання слова «самореалізація» було б неправильним перекладом самоактуалізації.

Для канону Українського психологічного ХАБу ми розрізняємо сутності через їхню історію та пошуковий інтент. Самоактуалізація — конкретний концепт із лінією Гольдштайн → Маслоу → гуманістична психологія. Самореалізація — ширший термін про втілення можливостей, цілей і здібностей у житті та діяльності, який використовується далеко за межами масловської теорії.

Таке розрізнення особливо корисне, коли потрібно точно відповісти на історичне запитання: хто ввів термін, що мав на увазі Маслоу і як концепція пов’язана з ієрархією потреб. У ширших життєвих або освітніх текстах терміни можуть частково перекриватися.

Що показує сучасне дослідження Кауфмана

У 2018 році Скотт Баррі Кауфман опублікував дослідження, спрямоване на сучасну операціоналізацію масловських описів. Він створив 30-пунктову Characteristics of Self-Actualization Scale (CSAS), сформовану на основі характеристик, які Маслоу приписував самоактуалізованим людям.

У дослідженні десять груп характеристик завантажувалися на загальний фактор самоактуалізації. Вищі показники були пов’язані з особистісними рисами, ростом, дослідницькою мотивацією, любов’ю до людства, різними індикаторами добробуту, творчістю та самотрансцендентними переживаннями.

Це важливий крок, бо показує: частину широких інтуїцій Маслоу можна перевіряти сучасними психометричними методами. Але межі висновку теж важливі. Одна шкала не підтверджує всі твердження гуманістичної теорії, не доводить ієрархічний порядок потреб і не встановлює природну межу між «самоактуалізованими» та «несамоактуалізованими» людьми.

Чи можна виміряти самоактуалізацію тестом

Існують опитувальники, створені для дослідження різних аспектів самоактуалізації, зокрема сучасна CSAS. Проте результат такого інструмента слід розуміти як показник конкретної операціоналізації — набору характеристик, визначених авторами шкали, — а не як медичний висновок або офіційний рівень розвитку.

Самоактуалізація не входить до діагностичних систем як психіатричний діагноз. Низький бал за дослідницьким опитувальником не означає розлад, «незрілість» чи нездатність людини жити змістовно.

Чого не варто робити з поняттям самоактуалізації

Не варто перетворювати його на моральну ієрархію людей. Людина, яка бореться з бідністю, хворобою, війною або нестабільністю, не є «нижчою» через те, що її увага часто спрямована на безпеку й базові потреби.

Не варто обіцяти, що самоактуалізація автоматично принесе щастя. Розвиток здібностей може супроводжуватися труднощами, сумнівами, конфліктами, втратами й відповідальністю. Добробут залежить від багатьох чинників, а не від одного теоретичного статусу.

Не варто ставити психологічний діагноз собі чи іншим на основі популярних списків «ознак самоактуалізованої людини». Такі списки корисні як історичні описи або джерело запитань для саморефлексії, але не як клінічний інструмент.

Що в ідеї самоактуалізації залишається цінним

Історично ця ідея допомогла психології серйозніше говорити про розвиток, творчість, потенціал, сенс і психологічне здоров’я, а не лише про симптоми та дефіцити. Саме ця зміна оптики стала однією з причин впливовості гуманістичної психології.

Сьогодні корисніше не запитувати «чи досяг я самоактуалізації?», а розкладати широке поняття на конкретніші питання: чи маю я простір для розвитку здібностей, автономії й творчості; чи відповідають мої дії важливим для мене цінностям; чи є в житті близькі стосунки, сенс, компетентність і можливості для росту.

Так само важливо пам’ятати про контекст. Розвиток не відбувається у вакуумі: матеріальна безпека, здоров’я, соціальні умови, дискримінація, війна, доступ до освіти й підтримки можуть суттєво розширювати або обмежувати реальні можливості людини.

Поширені запитання

Хто ввів термін «самоактуалізація»?

Курт Гольдштайн. Маслоу прямо зазначив це у своїй статті 1943 року й пояснив, що використовує термін у більш вузькому значенні.

Чи є самоактуалізація п’ятим рівнем піраміди Маслоу?

У класичній моделі 1943 року вона є п’ятою групою базових потреб. Але сама відома пірамідальна діаграма створена пізніше, а Маслоу не вимагав жорсткого проходження рівнів один за одним.

Чи самоактуалізація означає успіх?

Не обов’язково. Зовнішній успіх може збігатися з розвитком потенціалу, але не є його універсальним показником. Масловська ідея стосується відповідності власним можливостям і розвитку, а не одного соціального стандарту досягнення.

Чи можна самоактуалізуватися, якщо базові потреби не повністю задоволені?

Таке можливе навіть у логіці самого Маслоу: він не вимагав 100% задоволення нижчих потреб, визнавав винятки та одночасну дію різних мотивів.

Чим самоактуалізація відрізняється від самореалізації?

У нашому каноні самоактуалізація — історично конкретний концепт Гольдштайна й Маслоу, тоді як самореалізація — ширше поняття втілення здібностей і цілей у житті. У різних наукових традиціях терміни можуть частково перекриватися, тому контекст завжди важливий.

Висновок

Самоактуалізація стала знаменитою завдяки Маслоу, але її історія почалася з Курта Гольдштайна. Маслоу взяв організмічне поняття й перетворив його на один із центральних мотивів гуманістичної психології — прагнення людини розгортати власні можливості й жити відповідно до них.

Сьогодні цю ідею варто читати у двох площинах. Як історична теорія вона допомагає зрозуміти розвиток гуманістичної психології та поглядів Маслоу. Як сучасна дослідницька гіпотеза вона може бути операціоналізована й частково перевірена, але не є універсальною стадією, діагнозом або науково встановленою «вершиною людини».

У психології близьких стосунків споріднений механізм розвитку через підтримку партнера описує феномен Мікеланджело: партнерське підтвердження допомагає людині наближатися до власного ідеального Я. Ця модель показує, як особистісне зростання розгортається всередині повсякденної взаємодії пари.

Джерела

1. Goldstein, K. (1939). The Organism: A Holistic Approach to Biology Derived from Pathological Data in Man. New York: American Book Company. Англійське видання праці Der Aufbau des Organismus (1934).

2. Maslow, A. H. (1943). A Theory of Human Motivation. Psychological Review, 50(4), 370–396. DOI: 10.1037/h0054346.

3. Maslow, A. H. (1954). Motivation and Personality. New York: Harper.

4. Maslow, A. H. (1962). Toward a Psychology of Being. Princeton, NJ: D. Van Nostrand.

5. Koltko-Rivera, M. E. (2006). Rediscovering the Later Version of Maslow’s Hierarchy of Needs: Self-Transcendence and Opportunities for Theory, Research, and Unification. Review of General Psychology, 10(4), 302–317. DOI: 10.1037/1089-2680.10.4.302.

6. Kaufman, S. B. (2018; друкований випуск 2023). Self-Actualizing People in the 21st Century: Integration With Contemporary Theory and Research on Personality and Well-Being. Journal of Humanistic Psychology, 63(1), 51–83. DOI: 10.1177/0022167818809187.

7. Московець, Л. П. (2019). Самоактуалізація та самореалізація особистості: філософсько-психологічне розуміння. Імідж сучасного педагога. Матеріал використано для контексту українського термінологічного розрізнення.