Ієрархія потреб Маслоу: 5 рівнів, міф про піраміду та сучасна наукова оцінка

Ієрархія потреб Маслоу — одна з найвідоміших моделей мотивації у психології, але водночас одна з найбільш спрощених у популярній культурі. Її часто показують як акуратну п’яти-, семи- або восьмирівневу піраміду, де людина нібито повинна повністю «закрити» нижній поверх, перш ніж перейти до наступного. У працях Абрахама Маслоу ця картина значно складніша.

У статті «Теорія людської мотивації» (A Theory of Human Motivation) 1943 року Маслоу описав щонайменше п’ять груп базових потреб: фізіологічні, потреби в безпеці, любові та належності, повазі й самоактуалізації. Він розташував їх у порядку відносної пріоритетності, але прямо застерігав: потреби не працюють як перемикачі «вимкнено/увімкнено», людина може бути частково задоволена й частково незадоволена на кількох рівнях одночасно, а порядок іноді змінюється.

Тому коректніше говорити не про універсальну «піраміду, за якою живе кожен», а про історичну теорію мотивації, що запропонувала впливову мову для розмови про людські потреби, але не стала підтвердженим законом із незмінною послідовністю для всіх людей і культур.

Коротко: що потрібно знати про ієрархію потреб Маслоу

Оригінальна модель 1943 року містила п’ять основних груп потреб. Маслоу говорив про «ієрархію відносної пріоритетності»: за сильного дефіциту нижчі потреби зазвичай сильніше організовують поведінку, а коли вони достатньо задоволені, інші мотиви можуть ставати помітнішими.

Маслоу не вимагав 100% задоволення нижчої потреби. Навпаки, він спеціально пояснював, що така інтерпретація була б хибною. Так само він визнавав винятки з типового порядку та множинну мотивацію однієї й тієї самої поведінки.

Знаменита трикутна «піраміда Маслоу» не є авторською діаграмою Маслоу. Історики менеджменту Тодд Бріджмен, Стівен Каммінгс і Джон Баллард показали, що пірамідальне зображення було сформоване й популяризоване пізніше, особливо в навчанні менеджменту.

У пізніших працях Маслоу розширював свою мотиваційну теорію, обговорюючи пізнавальні, естетичні мотиви та самотрансценденцію. Через це сьогодні існують схеми з сімома або вісьмома рівнями, але їх не слід подавати як одну канонічну «піраміду, намальовану Маслоу».

Емпіричні дослідження підтримують загальну ідею, що задоволення різних потреб пов’язане з добробутом, але значно гірше підтримують жорстку універсальну послідовність їх задоволення.

Що Маслоу насправді запропонував у 1943 році

Початковий виклад теорії з’явився 1943 року в журналі Psychological Review. Важлива деталь, яку легко втратити в підручникових переказах: сам Маслоу називав свою теорію радше програмою або рамкою для майбутніх досліджень. Він визнавав нестачу надійних даних і прямо писав, що модель має зрештою витримати або не витримати подальшу емпіричну перевірку.

У підсумку статті Маслоу говорив про щонайменше п’ять наборів базових цілей: фізіологічні потреби, безпеку, любов і належність, повагу та самоактуалізацію. Вони були пов’язані «ієрархією пріоритетності»: сильніша незадоволена потреба має тенденцію займати більше місця у свідомості та організовувати поведінку, а достатнє задоволення послаблює її поточну мотиваційну силу.

Ключове слово тут — «тенденція». Маслоу не описував механічний автомат, який однаково працює в усіх людей. Уже в первинному тексті є застереження про винятки, часткове задоволення, різний порядок і те, що поведінка може визначатися багатьма мотивами та іншими чинниками одночасно.

П’ять основних груп потреб у первинній моделі

1. Фізіологічні потреби

На стартовому рівні Маслоу розглядав фізіологічні потреби, пов’язані з функціонуванням організму: голод, спрагу та інші тілесні стани. Він спирався на тогочасні уявлення про гомеостаз, але водночас застерігав від надто простого списку «біологічних потреб»: фізіологічна мотивація різноманітна, а конкретна поведінка може мати не лише тілесний сенс.

В екстремальній депривації така потреба може справді домінувати. Людина, якій небезпечно бракує їжі, значно ймовірніше буде організовувати увагу та поведінку навколо їжі, а не навколо престижу чи творчого самовираження. Саме крайні приклади допомагали Маслоу пояснювати поняття відносної пріоритетності.

2. Потреби в безпеці

Коли фізіологічні потреби достатньо задоволені, помітнішими можуть ставати мотиви безпеки: передбачуваність, захист від загроз, стабільність середовища, порядок. Маслоу багато ілюстрував цей рівень спостереженнями за дітьми та реакціями на небезпеку, нестабільність і хворобу.

Сучасний читач має бути обережним: це історичний опис широкого класу мотивів, а не клінічна шкала тривоги чи алгоритм оцінювання психічного здоров’я. «Потреба в безпеці» в моделі Маслоу не є діагнозом.

3. Любов, близькість і належність

Третя група охоплює потреби у прихильності, близьких стосунках, дружбі, родинних зв’язках і належності до групи. У популярних схемах її часто скорочують до слова «соціальні потреби», але так губиться акцент Маслоу на переживанні любові, прихильності та відсутності ізоляції.

Сучасні міжнародні дані добре узгоджуються з тим, що соціальні зв’язки мають значення для суб’єктивного добробуту. Але це ще не доводить, що вони активуються тільки після проходження двох попередніх «сходинок».

4. Потреби в повазі

Маслоу розрізняв прагнення до самоповаги, компетентності, досягнення й автономії та прагнення до визнання, статусу й поваги з боку інших. Він підкреслював, що стійка самооцінка має спиратися на реальні здібності, досягнення й заслужену повагу, а не лише на зовнішнє схвалення.

Цей рівень не слід змішувати ані з сучасними теоріями самооцінки, ані з окремою потребою в «успіху за будь-яку ціну». Ієрархія Маслоу — історична теорія з власною термінологією, а не універсальний словник усіх сучасних мотиваційних конструкцій.

5. Самоактуалізація

На п’ятому рівні первинної моделі Маслоу розмістив самоактуалізацію — прагнення реалізувати власні можливості й стати тим, ким людина здатна стати. При цьому сам термін «самоактуалізація» (self-actualization) Маслоу не винайшов: у статті 1943 року він прямо послався на Курта Гольдштайна й використав поняття у власному, більш специфічному значенні.

Самоактуалізація не є синонімом фінансового успіху, кар’єрної вершини або популярного гасла «стати найкращою версією себе». У Маслоу це складніше поняття розвитку потенціалу, яке згодом стало одним із центральних для гуманістичної психології. Воно також не тотожне загальному поняттю самореалізації, хоча в популярних текстах ці слова часто зближують.

Чи потрібно повністю задовольнити нижчий рівень

Ні. Це один із найстійкіших міфів про теорію Маслоу. У первинній статті він окремо зазначав, що формула «одна потреба задовольнилася — виникла наступна» може створити хибне враження, ніби потрібно 100-відсоткове задоволення.

Маслоу пропонував реалістичніше уявлення: типова людина водночас частково задоволена й частково незадоволена у багатьох базових потребах. Він навіть навів умовний числовий приклад із поступовим зменшенням рівня задоволення від фізіологічних потреб до самоактуалізації, наголосивши, що цифри лише ілюстративні.

Отже, модель не говорить: «спочатку зароби достатньо грошей, потім знайди любов, а лише після цього розвивай творчість». Людина може любити, творити, підтримувати цінності або шукати сенс за нестабільних умов. Маслоу сам описував винятки й навіть людей, здатних жертвувати базовим комфортом заради ідеалів.

Наскільки жорстким був порядок потреб

Також не настільки жорстким, як показує популярна піраміда. Маслоу прямо писав, що фіксований порядок не є абсолютно незмінним. Наприклад, у деяких людей повага може ставати важливішою за любов; в інших творчі або ціннісні мотиви можуть зберігати велику силу попри незадоволеність нижчих потреб.

Одна дія теж не має обов’язково одного мотиву. Поведінка може одночасно служити тілесним, соціальним, статусним і особистісним цілям. Це ще одна причина, чому буквальне прикладання «рівня піраміди» до кожного вчинку дає надто грубе пояснення.

Чи створив Маслоу знамениту піраміду

Ні — принаймні не ту стандартну трикутну діаграму, яку сьогодні майже автоматично називають «пірамідою Маслоу». Дослідження історії цієї візуалізації, опубліковане Тоддом Бріджменом, Стівеном Каммінгсом і Джоном Баллардом у 2019 році, показало: у працях Маслоу такої піраміди немає.

Піраміда виявилася надзвичайно вдалою навчальною картинкою. Вона легко запам’ятовується, створює відчуття чіткої структури й добре поміщається на один слайд. Але саме її геометрія підсилює дві ідеї, яких у Маслоу не було в такій жорсткій формі: ніби рівні мають непроникні межі й ніби рух можливий тільки строго знизу вгору.

Тому Український психологічний ХАБ використовує назву «піраміда Маслоу» лише як поширений пошуковий і культурний ярлик. Канонічна назва сутності — «ієрархія потреб Маслоу».

Звідки взялися 7 і 8 рівнів

Поширені схеми на сім або вісім рівнів не виникли з одного моменту, коли Маслоу нібито перемалював п’ятирівневу піраміду. Його думка розвивалася поступово. Уже в «Мотивації і особистості» (Motivation and Personality, 1954) він окремо обговорював прагнення знати й розуміти, а також естетичні мотиви.

У пізній період теорії ще більшого значення набули метамотивація, буттєві цінності та самотрансценденція. Марк Колтко-Рівера у 2006 році звернув увагу, що стандартний підручниковий образ, де самоактуалізація назавжди залишається найвищою точкою, не відображає пізньої версії поглядів Маслоу: наприкінці життя він розглядав самотрансценденцію як мотивацію, що виходить за межі самоактуалізації.

Звідси можна реконструювати розширені навчальні моделі, але коректно називати їх пізнішими розширеннями або синтезами. Формула «Маслоу створив восьмирівневу піраміду» надто спрощує бібліографічну історію й змішує тексти різних років в одну діаграму.

Що показали емпіричні дослідження

Популярність теорії не дорівнює її емпіричній підтвердженості. Уже в 1976 році Махмуд Вахба і Лоуренс Брідвелл переглянули дослідження ієрархії потреб. Десять факторно-аналітичних і три ранжувальні дослідження дали лише часткову підтримку ієрархічній концепції; поперечні дослідження не дали чітких доказів ключового механізму «депривація — домінування», а поздовжні не підтримали передбачуваний процес «задоволення — активація» наступного рівня.

Цей огляд не доводить, що всі названі Маслоу потреби вигадані. Він ставить під сумнів саме сильну версію моделі: універсальний порядок і передбачуваний перехід від одного рівня до наступного.

Дані зі 123 країн: потреби важливі, але не чекають черги

У 2011 році Луїс Тей і Ед Дінер проаналізували дані зі 123 країн. Задоволення потреб стабільно було пов’язане із суб’єктивним добробутом у різних регіонах світу. Базові потреби сильніше стосувалися загальної оцінки життя, соціальні зв’язки й повага — позитивних переживань.

Принципово важливий результат: зв’язок конкретних потреб із добробутом значною мірою зберігався незалежно від того, чи задоволені інші потреби. Це погано узгоджується з буквальним правилом, за яким вища потреба начебто повинна «чекати», доки нижчі завершені.

Перевірка 2023 року: послідовність знову не підтвердилася

У дослідженні Маріано Рохаса, Альфонсо Мендеса і Карен Воткінс-Фасслер, опублікованому 2023 року в World Development, емпірично перевіряли ключові припущення ієрархії. Автори відхилили припущення про послідовне задоволення потреб і запропонували натомість збалансованіший погляд, у якому різні потреби можуть робити внесок у благополуччя паралельно.

Особливо великий внесок у добробут у цьому аналізі мали любов і належність та повага. Дохід був важливим для фізіологічних потреб, але не пояснював задоволення безпеки, любові, поваги й самоактуалізації таким самим простим способом.

Чи є ієрархія універсальною для різних культур

Саме слово «універсальна» тут потребує обережності. Маслоу намагався говорити про базові людські мотиви, але його модель формувалася у конкретному історичному й культурному середовищі, а рання доказова база була обмеженою. Пізніші міжнародні дослідження показують, що потреби у безпеці, соціальних зв’язках, повазі, автономії та розвитку важливі в багатьох суспільствах, проте їхня відносна вага й порядок не зводяться до одного незмінного шаблону.

Культура, економічні умови, війна, дискримінація, сімейні норми, вік, стан здоров’я, особистий досвід і цінності можуть змінювати те, які мотиви виходять на передній план. Тому застосовувати піраміду як готову шкалу для порівняння «розвинених» і «нерозвинених» людей або культур науково некоректно.

Що в моделі залишається корисним

Найстійкіша цінність моделі — не в точному номері рівня, а в нагадуванні, що мотивація залежить від контексту дефіциту й задоволення. Коли людина стикається з гострою загрозою життю, житлу чи їжі, абстрактні довгострокові цілі справді можуть відступати. Але за відносної стабільності соціальні, статусні, творчі та ціннісні мотиви часто діють одночасно.

Друга корисна ідея — задоволена потреба може втрачати частину мотиваційної сили. Це інтуїтивно допомагає пояснювати, чому одна й та сама винагорода перестає мотивувати після того, як перестає бути дефіцитною. Проте для конкретного прогнозу поведінки сьогодні потрібні точніші теорії та вимірювання, ніж загальна пірамідальна схема.

Третя цінність — історична. Ієрархія стала важливою частиною переходу психології середини ХХ століття до ширшої уваги не лише до патології або зовнішнього підкріплення, а й до розвитку, потенціалу, цінностей і позитивного функціонування людини.

Чого модель не дозволяє робити

Ієрархія потреб Маслоу не є психологічним тестом. За нею не можна надійно визначити «ваш рівень», поставити діагноз, оцінити психічне здоров’я чи зробити висновок, що людина «ще не доросла до самоактуалізації».

Вона також не є клінічним алгоритмом. Психотерапевт не повинен відкладати роботу з горем, травматичним досвідом, сенсом або стосунками тільки тому, що в клієнта є фінансові труднощі чи нестабільність. Реальні проблеми людини взаємодіють, а не стоять у черзі за номерами.

У менеджменті, освіті й маркетингу модель може бути евристикою для запитань про різні мотиви, але не виправданням маніпуляції. Формула «знайдіть, на якому рівні людина, і натисніть на її потребу» — не науковий висновок з теорії Маслоу.

Ієрархія потреб і загальне поняття потреб — не одне й те саме

У психології поняття потреб значно ширше за модель Маслоу. Існують інші мотиваційні теорії, зокрема теорія самодетермінації, моделі досягнення, цілей, очікуваної цінності та багато спеціалізованих підходів. Тому сторінка «Потреби» описує загальний психологічний термін, а ця стаття — одну конкретну історичну модель.

Так само персональний хаб Абрахама Маслоу охоплює його біографію, гуманістичну психологію, самоактуалізацію, пікові переживання, метамотивацію та головні праці. Тут у центрі лише ієрархія потреб і її науковий статус.

Поширені запитання

Скільки рівнів у піраміді Маслоу — 5, 7 чи 8?

Якщо йдеться про первинну статтю 1943 року, Маслоу підсумував щонайменше п’ять груп базових потреб: фізіологічні, безпеку, любов і належність, повагу та самоактуалізацію. Пізніше він розвивав теорію й обговорював пізнавальні, естетичні та трансцендентні мотиви. Тому семи- й восьмирівневі схеми можуть відображати пізніші розширення, але не є однією первинною авторською пірамідою.

Чи потрібно спочатку повністю задовольнити нижчі потреби?

Ні. Маслоу прямо заперечував 100-відсоткове правило й описував поступове виникнення інших мотивів за часткового задоволення попередніх потреб.

Чи справді Маслоу намалював піраміду?

Ні. Відоме трикутне зображення є пізнішою візуалізацією теорії. Історичне дослідження Бріджмена, Каммінгса і Балларда не знаходить авторської піраміди у працях Маслоу.

Чи підтверджена ієрархія потреб наукою?

Частково. Сучасні дані добре показують, що задоволення багатьох базових і психосоціальних потреб пов’язане з добробутом. Значно слабше підтверджується жорстка універсальна послідовність, за якою всі люди мають проходити рівні в одному порядку.

Чи є самоактуалізація найвищою потребою?

У класичній п’ятигруповій версії — так. У пізніх поглядах Маслоу картина стала складнішою: самотрансценденція розглядалася як мотивація, що може виходити за межі самоактуалізації. Саме тому важливо вказувати, про який період його теорії йдеться.

Висновок

Ієрархія потреб Маслоу пережила дивну трансформацію: гнучка гіпотеза про відносну пріоритетність потреб перетворилася на одну з найвідоміших жорстких схем популярної психології. Якщо повернутися до первинних текстів, модель стає менш ефектною, зате значно цікавішою: потреби можуть діяти паралельно, порядок має винятки, задоволення є поступовим, а поведінка — багатомотивованою.

Сучасні дослідження не підтверджують універсальну сходинку за сходинкою, але підтримують ширшу думку: фізична безпека, соціальні зв’язки, повага, автономія та розвиток справді мають значення для людського благополуччя. Тому сьогодні модель Маслоу найкраще використовувати як історично важливу евристику — не як закон, діагностичний тест або карту, за якою всі люди повинні жити.

Джерела

1. Maslow, A. H. (1943). A Theory of Human Motivation. Psychological Review, 50(4), 370–396. DOI: 10.1037/h0054346.

2. Maslow, A. H. (1954). Motivation and Personality. New York: Harper.

3. Bridgman, T., Cummings, S., & Ballard, J. (2019). Who Built Maslow’s Pyramid? A History of the Creation of Management Studies’ Most Famous Symbol and Its Implications for Management Education. Academy of Management Learning & Education, 18(1), 81–98. DOI: 10.5465/amle.2017.0351.

4. Wahba, M. A., & Bridwell, L. G. (1976). Maslow reconsidered: A review of research on the need hierarchy theory. Organizational Behavior and Human Performance, 15(2), 212–240. DOI: 10.1016/0030-5073(76)90038-6.

5. Tay, L., & Diener, E. (2011). Needs and subjective well-being around the world. Journal of Personality and Social Psychology, 101(2), 354–365. DOI: 10.1037/a0023779.

6. Rojas, M., Méndez, A., & Watkins-Fassler, K. (2023). The hierarchy of needs empirical examination of Maslow’s theory and lessons for development. World Development, 165, 106185. DOI: 10.1016/j.worlddev.2023.106185.

7. Koltko-Rivera, M. E. (2006). Rediscovering the Later Version of Maslow’s Hierarchy of Needs: Self-Transcendence and Opportunities for Theory, Research, and Unification. Review of General Psychology, 10(4), 302–317. DOI: 10.1037/1089-2680.10.4.302.