Абрахам Маслоу: біографія, ієрархія потреб, самоактуалізація та сучасна оцінка

Абрахам Гарольд Маслоу (Abraham Harold Maslow; 1 квітня 1908, Нью-Йорк — 8 червня 1970, Менло-Парк, Каліфорнія) — американський психолог, один із ключових засновницьких діячів гуманістичної психології. Він розробив теорію мотивації, відому як ієрархія потреб, розвинув поняття самоактуалізації, досліджував пікові переживання та в пізніх працях сформулював ідеї метамотивації й буттєвих цінностей.

Маслоу належить до психологів, чиї ідеї стали значно відомішими за їхнє первинне формулювання. У популярній культурі його ім’я майже автоматично пов’язують із кольоровою п’ятирівневою пірамідою. Проте сам Маслоу такої піраміди не створював. У статті 1943 року він описав ієрархію відносної пріоритетності потреб, допускав часткове задоволення, винятки та одночасну дію кількох мотивів. Знаменита пірамідальна схема виникла пізніше як навчальна візуалізація і зробила його модель значно жорсткішою, ніж вона була в оригіналі.

Ця сторінка Українського психологічного ХАБу розглядає Маслоу як історичну персоналію і автора конкретної психологічної системи. Тут відокремлено те, що справді писав Маслоу, від пізнішої «піраміди Маслоу», а його історичні ідеї — від того, що сьогодні підтримують або не підтримують емпіричні дослідження.

Коротко: що потрібно знати про Абрахама Маслоу

Маслоу був одним із центральних діячів гуманістичної психології — напряму, який у середині XX століття запропонував зосередити увагу не лише на симптомах, конфліктах або зовнішньо спостережуваній поведінці, а й на цілісному людському досвіді, розвитку, творчості, цінностях, свободі вибору та можливостях особистості. У цій традиції він часто говорив про психологію як про науку, що має досліджувати не тільки порушення, а й умови повнішого людського функціонування.

Його найвідоміша теорія з’явилася 1943 року в статті «Теорія людської мотивації» (A Theory of Human Motivation). Маслоу описав п’ять великих груп базових потреб: фізіологічні потреби; безпеку; любов і належність; повагу; самоактуалізацію. Його головна думка полягала в тому, що більш нагальні потреби зазвичай мають більшу мотиваційну силу, але їхня пріоритетність є відносною, а не механічною.

Сучасні дані значно краще підтримують думку, що різні людські потреби справді пов’язані з добробутом, ніж твердження про один універсальний порядок їх задоволення. Великі міжкультурні дослідження показують: любов, соціальні зв’язки, повага, автономія та інші психологічні потреби можуть залишатися важливими навіть тоді, коли базові умови життя далекі від повного задоволення.

Ще одна принципова точність: Маслоу не запровадив термін «самоактуалізація». У власній статті 1943 року він прямо зазначив, що термін раніше ввів невролог і психіатр Курт Гольдштайн. Внесок Маслоу полягав у тому, що він надав самоактуалізації спеціального місця у своїй теорії мотивації, розвинув її зміст і зробив поняття одним із центральних у гуманістичній психології.

Біографія Абрахама Маслоу

Дитинство, освіта і рання наукова робота

Абрахам Гарольд Маслоу народився 1 квітня 1908 року в Нью-Йорку, у Брукліні. Його рання освіта була пов’язана з Нью-Йорком, а вирішальний етап академічної підготовки — з Університетом Вісконсину. Американська психологічна асоціація фіксує Університет Вісконсину як установу, де Маслоу здобув докторський ступінь у 1934 році.

У Вісконсині Маслоу працював у науковому середовищі Гаррі Гарлоу, відомого дослідника поведінки приматів. Його ранні роботи були значно ближчими до експериментальної психології та досліджень поведінки, ніж пізні гуманістичні тексти. Ця деталь важлива: Маслоу не починав як автор філософської схеми про «вищі потреби». Його інтелектуальна траєкторія пройшла від лабораторної психології до дедалі ширшої теорії людської мотивації та розвитку.

Нью-Йорк, Бруклінський коледж і формування нового погляду на психологію

Після навчання Маслоу працював у Нью-Йорку, зокрема у Бруклінському коледжі. Саме в цей період його інтереси зміщувалися до проблем особистості, мотивації, психічного здоров’я, творчості та людського потенціалу. Він перебував у широкому інтелектуальному середовищі, де перетиналися психоаналітичні, гештальт-психологічні, культурно-антропологічні та організмічні ідеї.

Для подальшої теорії Маслоу особливо важливим стало питання: що можна дізнатися про людську природу, якщо досліджувати не лише порушення і дефіцити, а також людей, які демонструють творчість, автономію, реалістичність, відповідальність і здатність до глибокого переживання? Саме з цього питання виросла його програма вивчення самоактуалізації.

Університет Брандейса і гуманістична психологія

У 1951 році Маслоу перейшов до Університету Брандейса. Університетська історія Брандейса описує його як засновника кафедри психології; він викладав там до 1969 року і був головою кафедри. Саме Університет Брандейса став головним інституційним місцем зрілого періоду його творчості — часу, коли виходили «Мотивація і особистість» (Motivation and Personality), «До психології буття» (Toward a Psychology of Being) та інші ключові праці.

У цей період Маслоу став одним із головних представників того, що прихильники гуманістичної психології називали «третьою силою» — альтернативним напрямом поряд із психоаналітичними та біхевіористичними традиціями. Цю метафору не варто читати як історію про одного засновника. Гуманістична психологія сформувалася через взаємодію багатьох авторів, організаторів і практиків, серед яких особливо важливими були Маслоу та Карл Роджерс.

Президент APA і останні роки

У 1968 році Маслоу був президентом Американської психологічної асоціації. Це показує, що наприкінці кар’єри він був не периферійним популяризатором, а помітною фігурою американської академічної психології. У 1969 році він залишив посаду голови кафедри психології Університету Брандейса. 8 червня 1970 року Маслоу помер у Менло-Парку, Каліфорнія.

Його особисті й професійні матеріали зберігаються у Центрі історії психології Ніколаса та Дороті Каммінгс Університету Акрона (Drs. Nicholas and Dorothy Cummings Center for the History of Psychology). Архів документів Абрахама Маслоу (Abraham Maslow papers) охоплює матеріали 1932–1972 років і включає листування, щоденники, рукописи, записи про самоактуалізацію, пікові переживання, гуманістичну психологію та інші теми.

Маслоу і гуманістична психологія

Гуманістична психологія стала для Маслоу рамкою, в якій психологічне дослідження могло охоплювати суб’єктивний досвід, прагнення до розвитку, цінності, творчість і відповідальність. Його позиція полягала не в запереченні всього, що дали психоаналіз або біхевіоризм, а в розширенні самого питання про предмет психології.

На думку Маслоу, наука про людину буде неповною, якщо її моделі будуються переважно на патології або на поведінці, яку легко виміряти зовні. Він прагнув включити до психології дослідження любові, творчості, моральних цінностей, сенсу, захоплення, автономії та зрілості. Цей інтерес і зробив його одним із центральних авторів гуманістичного руху.

Водночас гуманістичний підхід Маслоу не треба перетворювати на сучасний доказовий протокол психотерапії. Це широка історична теоретична програма. Частина її понять стала плідною для подальших досліджень, частина залишилася складною для операціоналізації, а частина продовжує існувати переважно як філософсько-психологічна мова опису розвитку.

«Теорія людської мотивації» (A Theory of Human Motivation): як виникла ієрархія потреб

У 1943 році журнал Psychological Review опублікував статтю Маслоу «Теорія людської мотивації» (A Theory of Human Motivation). Саме тут була систематично викладена модель базових людських потреб, яка згодом стала всесвітньо відомою. Маслоу виходив із того, що мотиви людини організовані не як випадковий перелік. Деякі потреби зазвичай є нагальнішими, і коли вони достатньою мірою задоволені, мотиваційна увага може зміщуватися до інших.

Ключове слово тут — «достатньою». Маслоу не вимагав стовідсоткового завершення одного рівня перед появою наступного. Він описував реальну людину як істоту, в якої одночасно діють різні мотиви, а ступінь задоволення різних потреб може бути різним. Саме ця гнучкість майже зникла з популярної картинки у вигляді сходинок.

1. Фізіологічні потреби

До фізіологічних потреб Маслоу відносив ті умови, без яких організм не може нормально підтримувати життя: їжу, воду, дихання, сон, терморегуляцію та інші базові тілесні процеси. Коли така потреба різко загострюється, вона здатна організувати значну частину поведінки навколо себе.

Це не означає, що людина в умовах голоду або виснаження перестає любити, думати про гідність чи мати переконання. Маслоу сам наводив винятки з простої послідовності. Його теза була мотиваційною: гострий дефіцит часто збільшує відносну пріоритетність відповідної потреби.

2. Потреба в безпеці

Коли безпосередні фізіологічні загрози відступають, велику мотиваційну вагу можуть отримувати передбачуваність, захист, стабільність, порядок і відсутність небезпеки. Маслоу розглядав безпеку широко: це не лише захист тіла, а й структуроване середовище, у якому світ не сприймається як постійно хаотичний або загрозливий.

У сучасному читанні важливо не перетворювати цю категорію на індивідуальну рису. Безпека залежить від соціальних та матеріальних умов так само, як від психологічного сприйняття. Війна, насильство, нестабільне житло, загроза втрати доходу або небезпечне середовище створюють реальні, а не символічні дефіцити безпеки.

3. Любов, належність і близькі зв’язки

Третя велика група у класичній моделі — потреби любові, прихильності та належності. Маслоу писав про дружбу, близькість, сімейні та групові зв’язки, бажання бути частиною значущої спільноти. У популярних схемах цей рівень часто називають просто «соціальними потребами», але таке формулювання збіднює зміст: ідеться не про кількість контактів, а про переживання зв’язку та прийняття.

Сучасні дослідження добробуту роблять цю частину моделі особливо цікавою. Соціальна підтримка, близькі стосунки й відчуття належності мають самостійну психологічну вагу і не чекають, поки всі матеріальні проблеми людини будуть розв’язані.

4. Потреба в повазі

У четвертій групі Маслоу описував потреби, пов’язані з компетентністю, досягненнями, незалежністю, гідністю, визнанням і повагою. Це ближче до поняття поваги та самоцінності, ніж до просто високої самооцінки. Він розрізняв внутрішній бік — почуття спроможності й власної цінності — та зовнішній бік, пов’язаний із визнанням з боку інших.

Саме тут стара версія цієї сторінки мала принципову помилку: вона описувала «самооцінку» як реалізацію талантів і розкриття потенціалу. У Маслоу це вже інша категорія — самоактуалізація. Потреба в повазі стосується гідності, компетентності та визнання, тоді як самоактуалізація — того, як людина здійснює власні можливості.

5. Самоактуалізація

Самоактуалізація у Маслоу означає прагнення реалізовувати те, до чого людина здатна, і ставати більш повним вираженням власних можливостей. Він підкреслював, що конкретний зміст цього прагнення залежить від людини: для когось це творчість, для когось дослідження, виховання дітей, професійна майстерність, громадянська діяльність або інша форма здійснення здібностей і цінностей.

Самоактуалізація не є сертифікатом «найвищого рівня», який людина отримує назавжди. У Маслоу це динамічний процес і мотиваційний напрям. Пізніші тексти ще більше віддалили його думку від простої картинки, де життя закінчується маленьким трикутником на верхівці піраміди.

Чи потрібно повністю задовольнити нижчі потреби

Одна з найпоширеніших помилок полягає у твердженні: доки нижчий рівень не задоволений повністю, наступний психологічно не існує. Оригінальна теорія Маслоу складніша. Він говорив про відносну пріоритетність, різний ступінь задоволення і типову, а не абсолютну послідовність.

Людина може одночасно прагнути безпеки, любові, визнання і розвитку. Вона може жертвувати безпекою заради переконань, творчості або близької людини. Може мати високий соціальний статус і водночас переживати глибокий дефіцит належності. Може бути матеріально забезпеченою, але не відчувати сенсу чи можливості реалізувати здібності. Такі випадки не руйнують саму ідею про мотиваційну вагу дефіциту, але руйнують механічне читання моделі.

Тому коректніше говорити не про п’ять дверей, які відкриваються строго по черзі, а про кілька систем потреб із різною відносною силою. Саме цю відмінність важливо зберігати, коли історична модель використовується для пояснення сучасної поведінки.

«Піраміда Маслоу»: чому це не піраміда Маслоу

Сьогодні найвідомішим образом теорії є трикутник із п’ятьма горизонтальними шарами. Він настільки впізнаваний, що часто сприймається як сторінка з книги Маслоу. Історичне дослідження Тодда Бріджмена, Стівена Каммінгса та Джона Балларда показало інше: Маслоу не створював піраміди для представлення своєї теорії.

Автори простежили, як післявоєнні підручники, управлінська освіта та популярні схеми поступово перетворили текстову теорію на простий графічний символ. Візуальна форма виявилася надзвичайно успішною: її легко запам’ятати, легко викладати і легко переносити в менеджмент, освіту чи самодопомогу. Але разом із простотою вона додала моделі те, чого в ній не було: жорсткі поверхи, однакову для всіх траєкторію і враження фінальної вершини.

Це не означає, що будь-яке зображення ієрархії заборонене. Піраміду можна використовувати як історично пізню навчальну ілюстрацію, якщо прямо вказати її статус. Проблема починається тоді, коли картинку приписують Маслоу або видають її геометрію за точну структуру його теорії.

Для Українського психологічного ХАБу канонічне правило таке: «ієрархія потреб Маслоу» — це авторська історична теорія; «піраміда Маслоу» — пізніша популярна візуалізація цієї теорії. Це пов’язані, але не тотожні речі.

Самоактуалізація: Маслоу розвинув поняття, але не створив термін

У популярних біографіях Маслоу нерідко називають автором терміна «самоактуалізація» (self-actualization). Первинне джерело дозволяє перевірити це без здогадів. У статті «Теорія людської мотивації» (A Theory of Human Motivation) Маслоу прямо зазначив, що термін раніше був запроваджений Куртом Гольдштайном, а сам він використовує його в більш специфічному значенні.

Гольдштайн розглядав актуалізацію в межах організмічного підходу. Маслоу переніс поняття в іншу теоретичну архітектуру: самоактуалізація стала для нього особливою мотивацією, що виходить на передній план, коли дефіцитарні потреби не домінують над життям людини. Згодом він значно розширив опис характеристик людей, яких вважав самоактуалізованими.

Українське слово «самоактуалізація» варто відрізняти від ширшої самореалізації. У повсякденній мові вони можуть перетинатися, але в історії психології «самоактуалізація» (self-actualization) є конкретним теоретичним терміном із власною лінією від Гольдштайна до Маслоу та подальших гуманістичних авторів.

Як Маслоу вивчав самоактуалізацію

Маслоу намагався будувати психологію не лише на середніх показниках або клінічних випадках. Він аналізував біографії та життєписи людей, яких вважав особливо зрілими, творчими або психологічно здоровими, а також спостерігав сучасників, що відповідали його критеріям. Звідси з’явилися описи автономії, реалістичності сприйняття, творчості, прийняття себе, орієнтації на проблеми за межами власного его та здатності до глибоких переживань.

Саме цей метод водночас зробив концепцію впливовою і створив її головне методологічне обмеження. Відбір «самоактуалізованих» людей значною мірою залежав від самого дослідника; критерії не були сформовані як сучасна стандартизована шкала, а частина висновків базувалася на біографічній інтерпретації. Тому самоактуалізація Маслоу має велике історико-теоретичне значення, але її не слід подавати як безпосередньо виміряний універсальний етап розвитку.

Пікові переживання

Поняття «піковий досвід» або «пікове переживання» (peak experience) — Маслоу використовував для опису коротких інтенсивних моментів, у яких люди повідомляють про надзвичайну повноту, ясність, цілісність, захоплення, єдність або глибокий сенс. Словник психології Американської психологічної асоціації (APA Dictionary of Psychology) пов’язує цей концепт безпосередньо з гуманістичною психологією Маслоу.

Пікове переживання не обов’язково є релігійним. Воно може виникати у творчості, любові, пізнанні, природі, мистецтві, спорті або інших ситуаціях, де звична самоцентрованість тимчасово відступає. Маслоу цікавило те, що люди переживають у такі моменти, і як ці епізоди співвідносяться з самоактуалізацією.

Цей термін треба відрізняти від сучасних конструктів потоку (flow), благоговійного захоплення (awe) та від клінічних змінених станів свідомості. Між ними можуть існувати феноменологічні перетини, але вони сформовані в різних теоретичних традиціях і вимірюються різними методами.

Метамотивація, буттєві цінності і пізній Маслоу

Пізні праці Маслоу показують, чому зводити його систему до п’яти поверхів особливо невдало. Його увага дедалі більше зміщувалася від дефіцитарної мотивації до мотивації зростання. У 1967 році він опублікував «Теорію метамотивації: біологічне вкорінення ціннісного життя» (A Theory of Metamotivation: the Biological Rooting of the Value-Life), де розробляв поняття метамотивації.

Дефіцитарна логіка починається з нестачі: голод спонукає шукати їжу, небезпека — захист, ізоляція — зв’язок. Метамотивація описує інший полюс: людину можуть вести цінності, які не зводяться до усунення нестачі, — істина, краса, справедливість, цілісність, простота, досконалість, значущість. Маслоу називав їх буттєвими цінностями.

У пізній системі з’являється також сильніший інтерес до виходу за межі вузько індивідуальної самоактуалізації. Це один із шляхів, через які Маслоу вплинув на подальшу трансперсональну психологію. Але й тут важливо розрізняти історичний вплив і сучасну доказовість: метамотивація є частиною масловської теоретичної програми, а не загальноприйнятою біологічною класифікацією людської мотивації.

Ключові праці Абрахама Маслоу

«Теорія людської мотивації» (A Theory of Human Motivation), 1943

Стаття в Psychological Review є первинним джерелом для класичної ієрархії потреб. Саме її потрібно читати, коли виникає питання, чи вимагав Маслоу повного задоволення рівнів, як він описував самоактуалізацію і наскільки жорсткою вважав ієрархію. Більшість популярних схем є вже інтерпретаціями цього тексту.

«Мотивація і особистість» (Motivation and Personality), 1954

У першому виданні «Мотивації і особистості» (Motivation and Personality) Маслоу розгорнув теорію мотивації, психічного здоров’я, самоактуалізації та інших тем, які стали ядром його зрілої системи. Книга зробила ідеї 1943 року значно доступнішими для ширшої психологічної аудиторії і стала головним бібліографічним центром раннього Маслоу.

«До психології буття» (Toward a Psychology of Being), 1962

«До психології буття» (Toward a Psychology of Being) переносить акцент від дефіциту до розвитку, буття і можливостей людини. Це одна з найважливіших книг для розуміння того Маслоу, якого не видно в популярній піраміді: автора, зацікавленого у творчості, зрілості, цінностях і психології зростання.

«Релігії, цінності та пікові переживання» (Religions, Values, and Peak-Experiences), 1964

У цій праці Маслоу досліджував зв’язок пікових переживань, цінностей та релігійного досвіду. Він намагався описувати інтенсивні переживання психологічною мовою, не зводячи їх автоматично ні до доктринальної релігії, ні до патології.

«Дальші межі людської природи» (The Farther Reaches of Human Nature), 1971

Посмертно видана «Дальші межі людської природи» (The Farther Reaches of Human Nature) об’єднала пізні тексти Маслоу про людський потенціал, цінності, творчість, трансценденцію і метамотивацію. Для історії його думки ця книга важлива тим, що показує незавершений напрям розвитку системи після класичної п’ятирівневої моделі.

Що сучасні дослідження говорять про ієрархію потреб

Впливовість теорії Маслоу не означає, що її емпірична доля була такою ж успішною. Найважливіше розрізнення сучасної оцінки звучить так: існування значущих людських потреб має значно сильнішу підтримку, ніж твердження про один універсальний жорсткий порядок, у якому ці потреби повинні задовольнятися.

Вахба і Бридвелл: класичний огляд 1976 року

У 1976 році Махмуд Вахба і Лоуренс Бридвелл опублікували великий огляд досліджень, що перевіряли теорію ієрархії потреб. Вони дійшли висновку, що емпіричні дані дають лише обмежену підтримку класичним положенням, а ключові припущення про ранжування потреб і послідовне перемикання мотивації після їх задоволення не отримали переконливого підтвердження.

Цей огляд став поворотною точкою: після нього в академічній психології стало важче говорити про ієрархію як про встановлений універсальний закон. Водночас модель продовжила надзвичайно активне життя в освіті, менеджменті та популярній психології.

Тей і Дінер: 123 країни

У 2011 році Луїс Тей і Ед Дінер проаналізували дані людей із 123 країн. Вони досліджували універсальність різних потреб і їхній зв’язок із суб’єктивним добробутом. Результати підтримали важливість задоволення базових і психосоціальних потреб у різних культурах, але не підтвердили просту версію, за якою «вищі» потреби стають важливими лише після повного задоволення «нижчих».

Особливо показово, що соціальні та психологічні потреби робили внесок у добробут значною мірою незалежно від того, наскільки задоволені інші категорії. Це добре узгоджується з життєвим спостереженням: люди шукають любов, повагу, сенс і автономію не тільки після досягнення матеріального комфорту.

Емпірична перевірка 2023 року

Дослідження Маріано Рохас, Альфонсо Мендес і Карен Воткінс-Фасслер, опубліковане у World Development у 2023 році, використало велику репрезентативну базу даних Мексики для перевірки кількох припущень, пов’язаних із теорією Маслоу. Автори відхилили припущення про послідовне задоволення потреб і не знайшли підтвердження універсальної ієрархії за внеском різних потреб у життєву задоволеність.

У цьому аналізі особливо сильним був внесок любові, належності та поваги. З погляду практичної соціальної політики це важливий результат: психологічні й соціальні потреби не можна вважати «розкішшю», яка стає актуальною лише після економічного розвитку.

Що в теорії Маслоу залишається цінним

Перша сильна сторона — мова множинної мотивації. Людська поведінка рідко пояснюється одним мотивом. Маслоу запропонував системно думати про тілесні, безпекові, соціальні, статусні та розвиткові потреби як про різні джерела мотивації.

Друга — увага до контексту дефіциту. Голод, небезпека, ізоляція або приниження справді змінюють те, що стає нагальним для людини. Сучасна психологія формулює ці процеси іншими моделями й методами, але сама ідея про те, що умови життя перебудовують мотиваційні пріоритети, залишається продуктивною.

Третя — включення позитивного функціонування в предмет психології. Маслоу наполягав, що творчість, зрілість, сенс, глибокі переживання і розвиток заслуговують на наукове дослідження. Пізніша позитивна психологія формувалася в іншому контексті й не є просто продовженням Маслоу, але історично його програма була одним із важливих попередників цього повороту.

Критика і межі теорії Маслоу

Слабка перевірюваність жорсткої ієрархії

Головна емпірична проблема — саме порядок. Люди мають потреби, але немає достатніх підстав вважати, що всі вони в усіх культурах переходять від однієї категорії до наступної за однаковою схемою. Коли модель використовується як евристика, це одна річ; коли її подають як психологічний закон, вона виходить за межі доказів.

Проблема вимірювання самоактуалізації

Опис самоактуалізованих людей у Маслоу сформований через відбір прикладів і біографічну інтерпретацію. Сучасна психометрія вимагає чіткішої операціоналізації, прозорих критеріїв і відтворюваних вимірювань. Через це конкретний портрет «самоактуалізованої особистості» має читатися як частина історичної теорії, а не як діагностичний стандарт.

Культурна універсальність

Критики неодноразово звертали увагу на те, що верхні частини популярної версії моделі добре відображають індивідуалістичну мову автономії та особистого здійснення, але різні культури можуть по-різному організовувати цінності, сімейні обов’язки, спільнотність і уявлення про добре життя. Міжкультурні дослідження підтверджують універсальну важливість багатьох потреб, але не одну незмінну ієрархію їхнього пріоритету.

Популяризація змінила теорію

Парадокс спадщини Маслоу полягає в тому, що найвідоміша форма його теорії — піраміда — одночасно забезпечила їй безпрецедентну популярність і приховала її складність. Саме тому сучасний канон має повертатися до первинного тексту, а не пояснювати Маслоу за інфографікою.

Чи можна використовувати ієрархію потреб у психологічній практиці

Ієрархію потреб можна використовувати як запитувальну рамку: чи є в житті людини нестача сну або їжі; чи почувається вона в безпеці; чи має близькі зв’язки; чи переживає повагу і гідність; чи має простір для розвитку та значущої діяльності. Такий спосіб мислення допомагає не зводити складну ситуацію до одного психологічного пояснення.

Водночас модель не є діагностичним тестом, клінічною шкалою або алгоритмом терапії. Не можна визначати, на якому «рівні піраміди» перебуває людина, і на цій підставі робити висновок про її психічний стан. Потреби можуть діяти одночасно, а конкретна проблема потребує власної оцінки.

Для ширшого розуміння мотиваційного контексту корисно також розрізняти конкретні потреби, переживання власної цінності та самооцінку, а також процеси саморозвитку. Ці поняття перетинаються з мовою Маслоу, але не є синонімами його рівнів.

Вплив Маслоу на психологію і культуру

Маслоу суттєво вплинув на гуманістичну психологію, дослідження мотивації, психологію особистості, освіту, організаційну думку та популярні уявлення про розвиток. Його мова самоактуалізації стала частиною культури далеко за межами університетської психології.

Особливо великим був вплив на менеджмент. Просту пірамідальну схему десятиліттями використовували для пояснення мотивації працівників, лідерства і винагород. Саме тут історики теорії бачать один із головних каналів, через які пізня картинка витіснила складніший оригінал.

Вплив не дорівнює підтвердженню. Теорія може бути історично важливою, інтелектуально продуктивною та культурно потужною, але її конкретні емпіричні твердження все одно потребують перевірки. Маслоу — добрий приклад того, чому історія психології і сучасна оцінка доказовості мають стояти поруч, а не замінювати одна одну.

Основні поняття Маслоу

Ієрархія потреб — історична теорія мотивації, у якій групи потреб мають різну відносну пріоритетність. У класичній версії 1943 року йдеться про фізіологічні потреби, безпеку, любов і належність, повагу та самоактуалізацію.

Самоактуалізація — прагнення здійснювати власні можливості й ставати тим, ким людина здатна бути. Термін походить від Курта Гольдштайна; Маслоу розвинув і переозначив його у своїй системі.

Піковий досвід — короткий інтенсивний досвід цілісності, захоплення, глибокої значущості або єдності, який Маслоу пов’язував із самоактуалізацією та психологічним зростанням.

Метамотивація — пізнє поняття Маслоу для мотивації, пов’язаної не лише з усуненням дефіциту, а з буттєвими цінностями та зростанням.

Буттєві цінності — цінності, які Маслоу пов’язував із повнішим функціонуванням і метамотивацією: істина, краса, цілісність, справедливість та інші орієнтири, що не зводяться до компенсації нестачі.

Пов’язані матеріали Українського психологічного ХАБу

Гуманістична психологія — окремий канонічний матеріал про напрям, у якому Маслоу був одним із ключових засновницьких діячів.

Самореалізація — ширше психологічне поняття, яке не слід автоматично ототожнювати з масловською самоактуалізацією.

Самооцінка — окрема тема, пов’язана з переживанням власної цінності; у Маслоу потреба в повазі не зводиться до одного показника самооцінки.

Саморозвиток — сучасне широке поняття про спрямовані зміни й розвиток, яке перетинається з гуманістичною проблематикою, але не є синонімом самоактуалізації.

Потреби — базове поняття для розуміння мотивації поза межами однієї історичної теорії.

Висновок

Абрахам Маслоу змінив психологічну мову XX століття, поставивши в центр питання про потреби, розвиток, самоактуалізацію, творчість і позитивні можливості людини. Його ієрархія потреб стала однією з найвідоміших психологічних моделей у світі, але саме популярність зробила її вразливою до спрощення.

Канонічний Маслоу складніший за піраміду. Він не малював п’ять поверхів, не вимагав повного завершення кожного рівня і не створив термін «самоактуалізація». Його власні тексти описують відносну пріоритетність потреб, допускають винятки й поступово переходять від дефіцитарної мотивації до проблем зростання, цінностей і трансценденції.

Сучасна наука не підтверджує жорстку універсальну послідовність потреб. Водночас дослідження підтримують ширший висновок, який і сьогодні робить Маслоу інтелектуально цікавим: людський добробут залежить від багатьох матеріальних, соціальних і психологічних потреб, і жодну з них не варто зводити до одного місця на схемі.

Джерела

1. Maslow A. H. A Theory of Human Motivation. Psychological Review. 1943;50(4):370–396. DOI: https://doi.org/10.1037/h0054346

2. Maslow A. H. Motivation and Personality. New York: Harper, 1954. Перше видання.

3. Maslow A. H. Toward a Psychology of Being. Princeton, NJ: D. Van Nostrand, 1962. Перше видання.

4. Maslow A. H. Religions, Values, and Peak-Experiences. Columbus: Ohio State University Press, 1964.

5. Maslow A. H. The Farther Reaches of Human Nature. New York: Viking Press, 1971. Посмертне видання.

6. American Psychological Association. Former APA Presidents: Abraham H. Maslow, 1968. https://www.apa.org/about/governance/president/former-presidents

7. American Psychological Association. Directory of Annual Meetings: Maslow, Abraham H., PhD; University of Wisconsin, 1934. https://www.apa.org/about/apa/archives/meeting-directory

8. Brandeis University. Memory of Abraham Maslow faded, not forgotten. 2013. https://www.brandeis.edu/now/2013/may/maslow.html

9. University of Akron, Drs. Nicholas and Dorothy Cummings Center for the History of Psychology. Abraham Maslow papers, 1932–1972. https://collections.uakron.edu/digital/collection/p15960coll10/id/684/rec/2

10. Bibliothèque nationale de France. Maslow, Abraham Harold (1908–1970), authority record FRBNF12193256; ISNI 0000 0000 8153 6210. https://catalogue.bnf.fr/ark:/12148/cb12193256c

11. Bridgman T., Cummings S., Ballard J. Who Built Maslow’s Pyramid? A History of the Creation of Management Studies’ Most Famous Symbol and Its Implications for Management Education. Academy of Management Learning & Education. 2019;18(1):81–98. DOI: https://doi.org/10.5465/amle.2017.0351

12. Wahba M. A., Bridwell L. G. Maslow reconsidered: A review of research on the need hierarchy theory. Organizational Behavior and Human Performance. 1976;15(2):212–240. DOI: https://doi.org/10.1016/0030-5073(76)90038-6

13. Tay L., Diener E. Needs and subjective well-being around the world. Journal of Personality and Social Psychology. 2011;101(2):354–365. DOI: https://doi.org/10.1037/a0023779

14. Rojas M., Méndez A., Watkins-Fassler K. The hierarchy of needs empirical examination of Maslow’s theory and lessons for development. World Development. 2023;165:106185. DOI: https://doi.org/10.1016/j.worlddev.2023.106185

15. APA Dictionary of Psychology. Peak experience. https://dictionary.apa.org/peak-experience

16. Maslow A. H. A Theory of Metamotivation: the Biological Rooting of the Value-Life. Journal of Humanistic Psychology. 1967;7(2):93–127. DOI: https://doi.org/10.1177/002216786700700201