Гіпнагогічні та гіпнопомпічні галюцинації: образи на межі сну й неспання та коли потрібна оцінка
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 вересня 2026 · Редакційна політика.
Іноді в момент засинання людина раптом бачить обличчя, постать, спалах, цілу сцену, чує голос або звук, відчуває дотик чи чиюсь присутність — хоча в кімнаті нічого такого немає. Схожий досвід може виникнути й у перші секунди пробудження. Такі переживання називають гіпнагогічними та гіпнопомпічними галюцинаціями, або ширше — галюцинаціями, пов’язаними зі сном. Вони можуть бути надзвичайно реалістичними й лякати саме тому, що виникають на межі двох станів: мозок уже не повністю перебуває у звичайному неспанні, але людина ще не відчуває себе «уві сні» або вже вважає, що прокинулася.
Окремий короткий епізод під час засинання чи пробудження сам по собі не означає психозу, шизофренії або нарколепсії. Сучасний клінічний огляд підкреслює, що гіпнагогічні й гіпнопомпічні явища, які виникають у межах нормального сну без інших симптомів, найчастіше мають непатологічний характер (Waters et al., 2024). Водночас контекст має значення: якщо переживання повторюються, спричиняють сильний дистрес, виникають у повному неспанні або поєднуються з вираженою денною сонливістю, катаплексією, сплутаністю чи іншими неврологічними або психотичними симптомами, потрібна професійна оцінка.
Що таке гіпнагогічні та гіпнопомпічні галюцинації?
Гіпнагогічні галюцинації виникають під час переходу від неспання до сну. Гіпнопомпічні — під час переходу від сну до неспання. Це визначення прив’язане передусім до часу появи переживання, а не до його конкретного змісту. Огляд гіпнагогічного стану описує його як перехідну фазу між неспанням і сном, у якій можуть виникати сенсорні сприйняття; автори також звертають увагу на особливу поширеність зорових і кінестетичних переживань (Ghibellini & Meier, 2023).
Термін «галюцинація» тут легко вводить в оману. У психіатрії галюцинаціями часто називають сприйняття без відповідного зовнішнього стимулу, яке відбувається у стані неспання. На межі сну мозок перебуває в іншому фізіологічному режимі. Саме тому частина дослідників віддає перевагу формулюванням «гіпнагогічні/гіпнопомпічні переживання» або «галюцинації, пов’язані зі сном», щоб не змішувати їх автоматично з денними психотичними галюцинаціями. Цю проблему термінології докладно обговорює Foffani (2024).
Важлива межа для цієї статті: ми говоримо саме про образи, звуки, відчуття або сцени, прив’язані до засинання чи пробудження. Загальні галюцинації у повному неспанні мають ширший диференційний ряд і є окремим клінічним та психологічним питанням.
Як це може відчуватися
Гіпнагогічний або гіпнопомпічний досвід не має одного стандартного сценарію. Для однієї людини це ледь помітні геометричні візерунки за заплющеними очима, для іншої — обличчя або постать біля ліжка, для третьої — уривок музики, власне ім’я, стук у двері, відчуття дотику чи руху тіла. Переживання можуть бути короткими й фрагментарними або на кілька секунд формувати переконливу сцену.
Зорові образи
Найчастіше описують зорові феномени: кольорові плями, спалахи, візерунки, предмети, тварин, людські обличчя, силуети або цілі сцени. Образ може ніби накладатися на реальну кімнату, тому людина бачить справжню шафу, двері або стелю і водночас — постать, якої немає. Саме таке змішування внутрішньо згенерованого образу з реальною обстановкою робить досвід особливо переконливим.
Звуки й голоси
Можна почути шум, дзвін, кроки, музику, окремі слова, власне ім’я або голос. Наявність голосу саме в момент засинання чи пробудження не прирівнює досвід до психотичної слухової галюцинації. У популяційному дослідженні люди, які мали лише слухові галюцинації, пов’язані зі сном, у середньому повідомляли про менший дистрес, менший вплив на поведінку та менше втручання в соціальне життя, ніж ті, хто також чув голоси вдень (Bless et al., 2021).
Дотик, тиск, рух і «присутність»
Іноді переживання має тілесний характер: здається, що хтось торкнувся руки, матрац прогнувся, тіло падає, пливе, обертається або рухається без реального руху. Окрема група переживань — сильне відчуття чужої присутності в кімнаті. Воно особливо відоме у зв’язку із сонним паралічем. Класичне дослідження сонного паралічу описало поєднання відчуття «чужої присутності», страху, зорових і слухових образів, а також окремий комплекс відчуття тиску на грудях та незвичних рухових переживань (Cheyne et al., 1999).
Чому мозок створює такі образи на межі сну
Точної єдиної причини для всіх гіпнагогічних і гіпнопомпічних переживань наука не встановила. Найнадійніша рамка — це перехідний стан. Сон не вмикається одним перемикачем: різні нейронні системи змінюють режим роботи не цілком синхронно. У цей короткий проміжок зовнішнє сприйняття слабшає, внутрішні образи стають яскравішими, контроль реальності може тимчасово бути менш стабільним, а фрагменти сновидної активності — входити у суб’єктивний досвід.
Для частини явищ важлива взаємодія неспання та REM-сну. У нарколепсії, наприклад, нестабільність REM-регуляції пов’язана із сонним паралічем, галюцинаціями, катаплексією та появою REM-сну невдовзі після засинання (Thorpy, Siegel & Dauvilliers, 2024). Проте було б помилкою пояснювати кожну гіпнагогічну галюцинацію «витоком REM». Гіпнагогія охоплює ширший перехід від неспання до сну, а сенсорні переживання можуть з’являтися ще до типового REM-сну. Механізми різних феноменів частково перекриваються, але не зводяться до одного процесу.
Отже, коректна наукова формула звучить так: це переживання перехідного стану сон–неспання, у якому внутрішньо згенеровані сенсорні образи можуть тимчасово набувати якості реального сприйняття. Для окремих підтипів, особливо пов’язаних із сонним паралічем і нарколепсією, REM-механізми мають важливе значення; для всього спектра гіпнагогії універсальної моделі поки немає.
Наскільки це поширено
Гіпнагогічні та гіпнопомпічні переживання значно поширеніші, ніж можна припустити за словом «галюцинації». Старі великі репрезентативні опитування дали високі оцінки, але цифри помітно залежать від формулювання запитань і визначення явища. У британській вибірці 4 972 людей 37% повідомили про гіпнагогічні, а 12,5% — про гіпнопомпічні галюцинації (Ohayon et al., 1996). В іншому дослідженні понад 13 тисяч мешканців Великої Британії, Німеччини та Італії відповідні показники становили 24,8% і 6,6% (Ohayon, 2000).
Ці числа не варто перетворювати на «істинну частоту» для кожної країни й покоління: дослідження давні, використовували різні інтерв’ю та широкі критерії. Їхня головна цінність інша — вони показують, що переживання на межі сну трапляються у загальній популяції набагато частіше, ніж нарколепсія або психотичні розлади. Тому сам факт такого епізоду має низьку діагностичну специфічність.
Гіпнагогічні галюцинації — це психоз?
Ні, не за самим фактом їхньої наявності. Найсильніша підказка — зв’язок із моментом переходу сон–неспання. Типовий гіпнагогічний епізод з’являється, коли людина засинає; типовий гіпнопомпічний — коли прокидається. Після повного пробудження переживання зникає, а здатність оцінювати реальність повертається. Foffani підкреслює, що відносно нормальні гіпнагогічні й гіпнопомпічні переживання можуть бути помилково інтерпретовані як психотичні галюцинації, які відбуваються у повному неспанні (Foffani, 2024).
Водночас часовий контекст — не магічний тест. Якщо образи або голоси регулярно виникають удень, коли людина безсумнівно не засинає і не прокидається, якщо вони супроводжуються стійкими маревними переконаннями, вираженою дезорганізацією мислення чи поведінки, істотним падінням функціонування або людина тривалий час не може зрозуміти, що відбувається, потрібна психіатрична або медична оцінка. Це не означає, що причина обов’язково психотична: денні галюцинації мають широкий диференційний ряд, але вони вже не належать до простого sleep-transition intent.
Популяційні дані підтримують це розрізнення. У великому дослідженні Ohayon (2000) гіпнагогічні та гіпнопомпічні переживання більш ніж у половині випадків не були пов’язані з конкретною патологією, тоді як денні зорові й слухові галюцинації мали значно сильніші асоціації з психотичною патологією (Ohayon, 2000). Це статистичне розрізнення, а не домашній діагностичний тест для окремої людини.
Зв’язок із сонним паралічем
Гіпнагогічні або гіпнопомпічні галюцинації часто згадують разом із сонним паралічем, але це різні явища. Сонний параліч — це короткий стан на межі сну, коли свідомість уже частково або повністю повернулася, а довільні рухи ще тимчасово заблоковані. Галюцинації — це сенсорні переживання без відповідного зовнішнього джерела. Вони можуть виникати одночасно, але можуть існувати й окремо.
Коли обидва явища збігаються, досвід часто стає сильнішим: людина не може рухатися, бачить постать, чує звук або відчуває присутність і тому легко інтерпретує все як зовнішню загрозу. Систематичний огляд і метааналіз сонного паралічу показує, що галюцинаторні переживання справді є частиною клінічної картини для частини епізодів, але не для всіх (Hefnawy et al., 2024).
Саме тут виникло багато історичних сюжетів про «нічного нападника», духів або істот, які сидять на грудях. Наукове пояснення не вимагає надприродної причини: поєднання перехідного стану, тимчасової нерухомості, страху, внутрішніх сенсорних образів і реальної темної кімнати здатне створити дуже переконливу сцену.
Чи означають вони нарколепсію?
Такі галюцинації є відомим симптомом нарколепсії, але окремо вони не встановлюють цей діагноз. Сучасний огляд описує класичну п’ятірку проявів нарколепсії: надмірна денна сонливість, катаплексія, порушений нічний сон, сонний параліч і гіпнагогічні/гіпнопомпічні галюцинації (Morse et al., 2025). Найбільш центральним клінічним проявом залишається надмірна денна сонливість; катаплексія характерна для нарколепсії 1 типу.
Підставою поговорити з лікарем про можливу нарколепсію є не просто яскравий образ перед сном, а ширша картина: непереборна денна сонливість, повторні ненавмисні засинання, епізоди раптової втрати м’язового тонусу на тлі емоцій, частий сонний параліч, дуже фрагментований нічний сон та інші характерні симптоми. Якщо така комбінація є, потрібна оцінка фахівця з медицини сну або невролога.
Діагностика нарколепсії не робиться за описом одного переживання, даними розумного годинника або онлайн-тестом. За клінічними показами застосовують структурований анамнез, нічну полісомнографію та тест множинної латентності сну; конкретний план визначає лікар. ICSD-3-TR відносить нарколепсію до центральних розладів гіперсомноленції, а парасомнії — до окремої категорії розладів сну.
Яку роль відіграють недосипання, безсоння і нерегулярний сон
У частини людей гіпнагогічні переживання частішають на тлі порушеного або нестабільного сну, але причинність не однакова для всіх. Старі популяційні дослідження знаходили зв’язок гіпнагогічних і гіпнопомпічних галюцинацій із симптомами безсоння та надмірною денною сонливістю (Ohayon et al., 1996). Така асоціація означає, що стан сну важливий для оцінки, але не доводить, що будь-яке безсоння безпосередньо «викликає галюцинації».
Окремо треба відрізняти звичайний епізод на межі сну від наслідків тяжкого тривалого позбавлення сну. Систематичний огляд експериментів та історичних досліджень тривалої депривації сну показав, що після дуже довгого неспання можуть розвиватися спотворення сприйняття, галюцинації, дезорієнтація й навіть психозоподібна картина (Waters et al., 2018). Це дані про екстремальне недосипання; їх не слід переносити на людину після однієї поганої ночі.
Інші стани, які потрібно враховувати
Коли епізоди нетипові, нові або різко змінилися, фахівець оцінює не тільки сон. Схожі за описом переживання можуть виникати в контексті інших розладів сну, приймання або скасування певних ліків, вживання психоактивних речовин, неврологічних станів, гострої сплутаності свідомості чи психічних розладів. Саме тому визначальною є не сама фраза «я бачив образ», а поєднання часу появи, рівня неспання, частоти, змісту, супутніх симптомів і загального стану людини.
Особливо важливо не плутати гіпнопомпічний образ із тривалою ранковою сплутаністю, а гіпнагогічний голос — зі стійкими голосами протягом дня. Так само відчуття присутності при сонному паралічі має інший контекст, ніж переконання про переслідування, що зберігається годинами або днями після повного пробудження.
Що робити під час епізоду
Якщо переживання коротке, виникає саме під час засинання або пробудження і ви вже знаєте, що це за феномен, найкорисніше — повернутися до простих орієнтирів реальності. Можна відкрити очі, якщо вони заплющені, сфокусувати погляд на знайомому предметі, звернути увагу на стабільний звук у кімнаті, торкнутися постелі або стіни, повільно нагадати собі: «Я на межі сну, цей образ може бути частиною переходу».
Якщо одночасно є сонний параліч, спроби різко «вирватися» іноді лише посилюють страх. Допомагає знання, що типова нерухомість мине сама. Для частини людей легше зосередитися на спокійному диханні або невеликому русі пальця, а не на спробі одразу піднятися. Це не універсальний метод лікування, а спосіб зменшити панічну інтерпретацію короткого епізоду.
Що варто відстежити після повторних епізодів
Якщо явище повторюється, корисніший за пошук «значення образу» простий опис контексту. Запишіть, коли саме це сталося — під час засинання чи пробудження; скільки приблизно тривало; що ви бачили, чули або відчували; чи могли рухатися; чи була сильна денна сонливість; скільки ви спали попередніми ночами; чи змінився режим, ліки, алкоголь або інші речовини. Такий запис дає фахівцю значно більше, ніж спроба визначити діагноз за одним символом або сюжетом.
Побутовий трекер сну може показувати приблизний час сну, але він не здатний підтвердити або спростувати гіпнагогічну галюцинацію, психоз чи нарколепсію. Нормальний графік у застосунку також не скасовує реального суб’єктивного досвіду людини.
Коли потрібна професійна оцінка
Планова оцінка доречна, якщо епізоди стали частими, дуже лякають, змушують уникати сну, погіршують денне функціонування або ви не впевнені, чи вони справді обмежені моментами засинання і пробудження. Так само варто звернутися, якщо разом із ними є виражена денна сонливість, повторні неконтрольовані засинання, катаплексія, частий сонний параліч або інші ознаки розладу сну.
Медична оцінка особливо важлива, якщо нові галюцинаторні переживання почалися після зміни ліків або вживання речовин, супроводжуються неврологічними симптомами, порушенням свідомості, гарячкою, тяжким соматичним станом або виникають далеко поза переходами сон–неспання. За гострої сплутаності, раптового неврологічного дефіциту, небезпечної поведінки або ризику для себе чи інших потрібна невідкладна допомога.
Психіатрична оцінка потрібна, якщо голоси, образи або інші переживання стійко виникають у повному неспанні та поєднуються з маревними переконаннями, вираженою дезорганізацією, різким падінням здатності функціонувати або втратою контакту з реальністю. Тут важлива не стигматизуюча етикетка, а точне визначення причини й необхідної допомоги.
Як відбувається оцінка
Оцінка починається з анамнезу, а не з дорогого дослідження. Фахівець уточнює зв’язок епізоду із засинанням або пробудженням, частоту, тривалість, сенсорну модальність, рівень страху, наявність сонного паралічу, денну сонливість, режим сну, психічний і неврологічний контекст, ліки та речовини. Часто вже ця інформація дозволяє відрізнити ізольоване sleep-transition переживання від ситуації, що потребує глибшої діагностики.
Полісомнографія не потрібна кожній людині, яка один раз побачила образ перед засинанням. Її та інші спеціалізовані тести застосовують, коли клінічна картина вказує на конкретний розлад сну, наприклад нарколепсію або іншу патологію, для якої об’єктивне дослідження справді змінює діагностичне рішення. Саме така послідовність захищає від двох крайнощів: ігнорування значущих симптомів і надмірної медикалізації звичайного перехідного досвіду.
Чи потрібно це лікувати
Ізольовані, рідкісні й нестресові гіпнагогічні або гіпнопомпічні переживання часто не потребують окремого лікування. Огляд Waters та колег прямо зазначає, що такі явища в межах нормального сну без інших симптомів найбільш імовірно є непатологічними (Waters et al., 2024). Якщо епізоди пов’язані з іншим розладом сну, психічним, неврологічним або медикаментозним чинником, лікують насамперед встановлену причину.
Для людини, яку лякає сам факт «галюцинації», уже точне пояснення феномена може зменшити тривогу. Далі підхід залежить від контексту: стабілізація можливості спати, робота з хронічним безсонням, лікування нарколепсії, перегляд медикаментів лікарем або психіатрична допомога — це різні маршрути. Єдиної таблетки чи універсального психологічного протоколу «від гіпнагогічних образів» не існує.
Чого не варто висновувати з одного епізоду
Яскравий образ перед сном не доводить психоз. Він не доводить нарколепсію. Він не є підтвердженням «контакту з надприродним» і не потребує універсального сонника. Він також не дозволяє встановити причину лише за змістом: постать, обличчя, голос або відчуття присутності можуть бути надзвичайно емоційними, але клінічне значення визначається контекстом, а не символічною «розшифровкою».
Найкраща коротка формула: час появи важливіший за сюжет. Якщо переживання чітко обмежене переходом сон–неспання, воно належить до іншого феноменологічного поля, ніж галюцинації у повному неспанні. Якщо межа неясна або є інші симптоми — оцінюють ширшу картину.
Поширені запитання
Я бачу людей або тіні, коли засинаю. Це нормально?
Таке може траплятися в межах гіпнагогічних переживань і саме по собі не означає розладу. Важливо, чи образ виникає саме під час засинання, швидко зникає після повного пробудження і чи немає інших тривожних симптомів. Якщо переживання часто повторюється, дуже лякає або з’являється вдень, його варто обговорити з фахівцем.
Чи можна чути голоси перед сном і не мати психозу?
Так. Слухові гіпнагогічні та гіпнопомпічні переживання описані в загальній популяції. Дослідження показують, що вони феноменологічно й за рівнем дистресу можуть відрізнятися від денних слухових галюцинацій (Bless et al., 2021). Ключовий критерій для первинного розрізнення — чітка прив’язаність до засинання або пробудження.
Це те саме, що сон?
Не зовсім. Гіпнагогія — перехідний стан, у якому частина характеристик неспання й сну може співіснувати. Людина часто відчуває, що ще не спить, а образи вже набувають сновидної якості. Тому межа між «думкою», «уявою», «образом» і «сновидінням» тут природно розмивається.
Чи бувають такі галюцинації без сонного паралічу?
Так. Вони можуть виникати окремо. Сонний параліч і sleep-related hallucinations часто перетинаються, але жоден із цих феноменів не є обов’язковою частиною іншого.
Чи може недосипання посилити їх?
Порушений сон і надмірна сонливість асоціювалися з такими переживаннями у популяційних дослідженнях. Екстремальна тривала депривація сну також здатна спричиняти ширші перцептивні порушення. Проте це не означає, що кожний епізод пояснюється недосипанням або що одна коротка ніч автоматично викличе галюцинації.
Коли найбільше варто думати про нарколепсію?
Коли разом із галюцинаціями є стійка надмірна денна сонливість, непереборні засинання, катаплексія, частий сонний параліч або фрагментований нічний сон. Окремий гіпнагогічний образ без цієї картини є дуже неспецифічним симптомом.
До кого звертатися?
Якщо головна проблема — денна сонливість, підозра на нарколепсію, повторний сонний параліч або інші розлади сну, доречний лікар, який працює з медициною сну, або невролог. Якщо переживання виникають у повному неспанні та супроводжуються психотичними симптомами — психіатр. За складної картини маршрути можуть поєднуватися.
Пов’язані статті
Джерела
American Academy of Sleep Medicine. (2023). International Classification of Sleep Disorders, Third Edition, Text Revision (ICSD-3-TR): official overview. AASM.
Bless, J. J., Hugdahl, K., Kråkvik, B., Vedul-Kjelsås, E., Kalhovde, A. M., Grønli, J., & Larøi, F. (2021). In the twilight zone: An epidemiological study of sleep-related hallucinations. Comprehensive Psychiatry, 108, 152247.
Cheyne, J. A., Rueffer, S. D., & Newby-Clark, I. R. (1999). Hypnagogic and hypnopompic hallucinations during sleep paralysis: neurological and cultural construction of the night-mare. Consciousness and Cognition, 8(3), 319–337.
Foffani, G. (2024). To be or not to be hallucinating: Implications of hypnagogic/hypnopompic experiences and lucid dreaming for brain disorders. PNAS Nexus, 3(1), pgad442.
Ghibellini, R., & Meier, B. (2023). The hypnagogic state: A brief update. Journal of Sleep Research, 32(1), e13719.
Hefnawy, M. T., Amer, B. E., Amer, S. A., et al. (2024). Prevalence and Clinical Characteristics of Sleeping Paralysis: A Systematic Review and Meta-Analysis. Cureus, 16(1), e53212.
Morse, A. M., Kim, S. Y., Harris, S., & Gow, M. (2025). Narcolepsy: Beyond the Classic Pentad. CNS Drugs, 39(Suppl 1), 9–22.
Ohayon, M. M. (2000). Prevalence of hallucinations and their pathological associations in the general population. Psychiatry Research, 97(2–3), 153–164.
Ohayon, M. M., Priest, R. G., Caulet, M., & Guilleminault, C. (1996). Hypnagogic and hypnopompic hallucinations: pathological phenomena?. British Journal of Psychiatry, 169(4), 459–467.
Thorpy, M. J., Siegel, J. M., & Dauvilliers, Y. (2024). REM sleep in narcolepsy. Sleep Medicine Reviews, 77, 101976.
Waters, F., Chiu, V., Atkinson, A., & Blom, J. D. (2018). Severe Sleep Deprivation Causes Hallucinations and a Gradual Progression Toward Psychosis With Increasing Time Awake. Frontiers in Psychiatry, 9, 303.
Waters, F., Ling, I., Azimi, S., & Blom, J. D. (2024). Sleep-Related Hallucinations. Sleep Medicine Clinics, 19(1), 143–157.