Відчуття присутності Бога: переживання, атрибуції й дослідження
Український психологічний ХАБ · 17 жовтня 2026 р. · Редакційна політика
Відчуття присутності Бога — це суб’єктивне переживання, під час якого людина відчуває Бога особливо близьким, присутнім поруч або залученим до того, що з нею відбувається. Воно може набувати форми спокійної впевненості, тепла, захищеності, зверненості до когось, сильного емоційного відгуку чи виразного відчуття «поруч хтось є» за відсутності видимого співрозмовника. У психології досліджують особливості самого досвіду, умови його виникнення, процеси уваги й сприйняття, культурні пояснення та наслідки для життя людини. Те, що переживання має психологічні й нейрофізіологічні механізми, саме собою не визначає істинності чи хибності релігійного тлумачення.
Науково важливо розрізняти три рівні: людина справді пережила певний стан; вона зрозуміла його як присутність Бога; дослідник перевіряє, які умови, особливості та процеси пов’язані з цим переживанням і тлумаченням. Таке розрізнення дає змогу поважати особисту віру й водночас точно читати результати досліджень. Міжкультурні дані показують зв’язок яскравих переживань духовної присутності з індивідуальною здатністю глибоко занурюватися в досвід і культурними моделями взаємодії внутрішнього та зовнішнього світу (Luhrmann та співавт., 2021).
Що означає «відчувати присутність Бога»
У повсякденному релігійному мовленні вислів може означати різні речі. Одна людина каже, що Бог поруч, описуючи стійке переконання, яке підтримує її в труднощах. Інша говорить про конкретний момент молитви, коли звичне відчуття простору й власного тіла змінилося. Третя пригадує несподіваний спокій після тривоги, відчуття відповіді або незвичайну ясність сенсу. Тому однакова фраза ще не свідчить про однаковий психологічний стан.
Найвужче наукове поняття — «відчуття чиєїсь присутності» — описує базове враження, що хтось перебуває в безпосередньому оточенні, хоча звичайних чуттєвих підтверджень немає. Такі переживання можуть бути доброзичливими, нейтральними або тривожними та трапляються за різних обставин: у релігійному житті, під час горювання, поблизу засинання, за надмірного фізичного навантаження, а іноді й при неврологічних чи психічних захворюваннях (Barnby та співавт., 2023). Релігійне відчуття Божої присутності охоплює також ширший клас досвіду близькості, зв’язку й зверненості до Бога, який не обов’язково має просторову форму.
Переживання, переконання та інтерпретація
Переживання — це те, що людина безпосередньо відчуває: тепло, тишу, близькість, дотик, голос, образ, внутрішню впевненість або зміну сприйняття. Переконання — це її погляд на те, хто або що стоїть за пережитим. Атрибуція — пояснення походження події, наприклад «це була відповідь Бога на молитву». Значення — місце, яке цей досвід посідає в біографії, стосунках, вірі та щоденних рішеннях.
Людина може мати сильну віру, жодного разу не переживаючи виразного відчуття присутності, або відчути щось незвичайне й залишитися невпевненою, як це назвати. У психологічному дослідженні ці варіанти потрібно фіксувати окремо, інакше шкала «духовних переживань» вимірюватиме одночасно релігійну належність, очікування, емоції та сприйняття.
Як проявляється відчуття Божої присутності
У розповідях віруючих трапляються тихе почуття супроводу протягом дня, спокій під час молитви, відчуття прийняття після сповіді, вдячність і благоговіння, а іноді раптовий досвід чиєїсь присутності, який важко передати словами. Людина може описувати внутрішню розмову з Богом або інтерпретувати подію, зустріч, спогад чи слова іншої особи як особисто значущу відповідь. Ці описи становлять різні категорії й мають різні дослідницькі показники.
Важливими параметрами є спосіб переживання (відчуття, образ, думка, голос), інтенсивність, тривалість, частота, міра добровільного контролю, емоційне забарвлення, зв’язок із молитвою чи богослужінням, вплив на сон і функціонування та ступінь упевненості в поясненні. Відчувати близькість Бога у спокійній молитві та чути настирливі погрозливі команди — різні ситуації, хоча релігійна мова може використовуватися в обох.
Чи обов’язково це голос або видіння
Ні. Для багатьох людей присутність має передусім афективний і смисловий характер: «мене почули», «я не сам», «моє життя має опору». Водночас частина респондентів у міжкультурних інтерв’ю повідомляє про чуттєві або близькі до чуттєвих події, які вони пов’язують із богами, духами чи предками. У дослідженні Шілле-Гадсон, Вайсман і Лурманн окремо аналізували голоси, сни, незвичайну емоційну виразність та власне відчуття присутності. Тож вислів «Бог був поруч» не варто автоматично трактувати як слухову галюцинацію.
Як людина розпізнає Бога у власному досвіді
Атрибуція має історію. З дитинства або в дорослому віці люди засвоюють слова, образи, молитви, розповіді та критерії, за якими певний стан можна впізнати як духовно значущий. В одній спільноті акцентують на внутрішній тиші й мирі, в іншій — на виразному почутті близькості, відповіді на молитву, дарі Святого Духа чи особистому зверненні. Людина також порівнює теперішнє з попередніми переживаннями, порадами духовного наставника та історіями членів громади.
Психологічна атрибуція — процес надання причинного пояснення пережитому. Наприклад, людина молиться перед складною розмовою, відчуває полегшення, а потім розуміє його як Божу підтримку. Дослідник може вивчати взаємозв’язки між молитвою, очікуванням, увагою, фізіологічним заспокоєнням і таким висновком. Богословське судження про благодать або втручання Бога має інші підстави й належить до релігійного осмислення досвіду.
Це допомагає не плутати рівні доказовості. Свідчення учасника підтверджує, що він так описує свій досвід. Статистична асоціація показує, що два показники змінюються разом у певній вибірці. Експериментальний вплив на відчуття дозволяє обґрунтованіше говорити про роль конкретної умови в цьому досвіді. Жоден із цих висновків не є лабораторним тестом існування чи відсутності Бога.
Що показали міжкультурні дослідження
У чотирьох дослідженнях, які охопили понад 2000 учасників із різних релігійних традицій США, Гани, Таїланду, Китаю та Вануату, Лурманн і співавтори (2021) вивчали повідомлення про переживання богів і духів. Два важливі чинники — здатність людини цілковито занурюватися в образи та переживання і культурна модель межі між свідомістю та зовнішнім світом — були пов’язані з імовірністю повідомляти про яскраву духовну присутність. Їхні ролі відрізнялися залежно від культурного середовища.
Поняття проникності межі між внутрішнім і зовнішнім у цих роботах означає культурне уявлення, що думки, почуття або переживання можуть бути пов’язаними з дією зовнішніх духовних сил. Це дослідницька характеристика світоглядної моделі, а не оцінка інтелекту, критичності чи психічного здоров’я людини. Автори також наголошують, що релігійні переживання стають зрозумілими через взаємодію культури з індивідуальними відмінностями (Luhrmann & Weisman, 2022). Подальше дослідження моделей свідомості й духовних переживань у США уточнює роль культурної підтримки та гнучкості у способах осмислення внутрішнього досвіду; цей висновок стосується досліджених зв’язків, а не метафізичних пояснень.
Міжкультурна робота руйнує припущення, що існує один універсальний сценарій «справжнього» відчуття Бога. Однак її вибірки, запитання, переклади й способи класифікації залишаються прив’язаними до конкретних громад і методів. Вона також не показує, що кожна людина з певною рисою переживатиме присутність Бога, або що міжкультурні відмінності зводяться до одного чинника.
Увага, уява та здатність занурюватися в досвід
У психології рису «занурення в переживання» (absorption) описують як схильність глибоко залучатися до внутрішніх образів, музики, природи, молитви чи інших переживань, коли вони стають особливо живими й захопливими. Огляд Ліфшиця, ван Елка та Лурманн (2019) пов’язує цю рису з яскравішими духовними переживаннями та пропонує кілька потенційних механізмів: інтенсивнішу увагу, чуттєвішу уяву, очікування й особливості взаємодії сприйняття та внутрішніх образів.
Ця риса описує стиль досвіду, а не ступінь релігійної істинності, моральну якість чи клінічну вразливість. Люди з високою здатністю до занурення можуть однаково глибоко реагувати на музику, художній текст, віртуальне середовище або молитовну практику. Те, якою мовою буде інтерпретований стан, залежить від особистої історії та культурного контексту.
Релігійні практики також організовують увагу: повторювані слова, ритм, мовчання, образ у молитві, спрямованість до уявного співрозмовника. Дослідники не розглядають ці механізми як повне пояснення кожного випадку. Вони окреслюють процеси, які можна виміряти та перевірити. Особливості когнітивних моделей релігії становлять суміжне питання, тоді як ця стаття присвячена насамперед переживанню близькості до Бога.
Молитва й навчання розпізнавати присутність
Молитва може бути розмовою, проханням, вдячністю, поклонінням, зосередженням або мовчазним перебуванням у присутності священного. У дослідженнях американських євангельських християн Лурманн, Нусбаум і Тістед (2010) розглядали роль уваги та занурення у внутрішні образи в процесі навчання «чути Бога». Рандомізоване дослідження молитовної практики з використанням уяви дало свідчення того, що таке тренування може змінювати характеристики внутрішнього досвіду (Luhrmann & Morgain, 2012).
У трьох дослідженнях, опублікованих 2024 року, кількість часу, проведеного у щоденній молитві, була пов’язана з частотою подій, які респонденти пояснювали духовною присутністю. Найвиразніше зв’язок спостерігався для повсякденних подій — снів або сильних емоцій, що сприймалися як такі, що мають духовне джерело. Зв’язок із голосами та відчуттям присутності також спостерігався, а для деяких інших незвичайних явищ автори його не виявили. Переважно йшлося про зв’язки у звітності учасників; вони самі по собі не підтверджують, що молитва спричиняє всі перелічені переживання.
Загальна психологія молитви включає ширше коло питань про саморегуляцію, емоції, сенс, стосунки та щоденні практики. Відчуття Божої присутності є одним із можливих аспектів молитви, а його відсутність нічого не говорить про моральну чи духовну цінність людини.
Богослужіння, музика та колективне переживання
Музика, спів, спільний ритм, очікування і соціальна підтримка можуть впливати на те, як людина зосереджується, переживає емоції та описує зустріч зі священним. У невеликому експериментальному дослідженні за участю 60 вірян дослідники змінювали музичні умови богослужіння та просили учасників оцінювати силу відчуття божественної присутності. Зосередженість на Богові була пов’язана з більшою інтенсивністю суб’єктивного релігійного досвіду; музичні умови також мали значення (дослідження 2022 року).
Ці результати стосуються конкретної вибірки, умов експерименту та самооцінок. Їх не можна узагальнювати на всі богослужбові традиції, а вплив музики на силу переживання не є показником дії чи відсутності божественного втручання. Православне літургійне співання, католицька контемпляція, протестантське прославлення та інші форми духовної практики мають різні історичні, естетичні й богословські структури.
Як мозок бере участь у відчутті присутності
Переживання чиєїсь присутності пов’язують із процесами тілесного самоусвідомлення, орієнтації в просторі та формування уявлень про інших діячів. Огляд Барнбі та співавторів (2023) об’єднує дані клінічних спостережень, поведінкових експериментів, вимірювань і нейрофізіології. У певних експериментальних умовах сенсомоторні розбіжності можуть сприяти виникненню базового враження, ніби поруч є інша істота. Такий лабораторний феномен є лише частковою моделлю ширшого особистісного й релігійного досвіду.
Нейронаука вивчає закономірності, які супроводжують релігійні переживання: мережі уваги, пам’яті, внутрішнього мислення, емоцій, тілесного відчуття та інтерпретації соціальної присутності. Огляд Єдлічки й Гавеніт (2025) розглядає такі явища на кількох рівнях і наголошує на складності побудови єдиної нейробіологічної моделі. Прості формули на кшталт «у мозку знайшли Бога» або «сканування спростувало духовний досвід» перевищують можливості цих методів.
Докладно методи нейровізуалізації, нейрофізіологічні знахідки й обмеження досліджень розглядає окремий матеріал «Нейронаука релігійного досвіду».
Відчуття присутності, містичний досвід і благоговіння
Відчуття присутності Бога може бути коротким, конкретним, повсякденним і зосередженим на відносинах із особистим Богом. Містичний досвід нерідко описують через єдність, зміну меж «я», особливу ясність і невимовність пережитого. Благоговіння пов’язане із зустріччю з чимось значно більшим за звичайні масштаби досвіду. Ці форми можуть перетинатися, але не утворюють обов’язкової послідовності й не замінюють одна одну.
Релігійний досвід — ширший клас переживань, а «відчуття присутності Бога» — один із його можливих підвидів або способів осмислення. Поняття «духовне пробудження» інколи використовують для опису тривалішої зміни світогляду, яка може слідувати за незвичайним переживанням. Плутанина між цими поняттями спричиняє зайві узагальнення й у науці, й у популярних описах.
Що змінюється після такого переживання
Для одних людей відчуття Божої близькості стає важливим джерелом підтримки, вдячності, довіри, стійкості й осмисленості. Для інших досвід викликає здивування, сумнів, тривогу або потребу переглянути попередні переконання. На наслідки впливають не лише сила й форма переживання, а також те, як сама людина та її оточення його оцінюють, які ресурси підтримки доступні й чи зберігається свобода особистих рішень.
Систематичний огляд 157 емпіричних досліджень нестандартних, зокрема духовних, переживань виявив складний, контекстно залежний зв’язок із благополуччям і психічним здоров’ям. Автори виокремили роль оцінювання досвіду, впливу на щоденне функціонування, тривалості та керованості. Огляд охоплював різні феномени, тому його висновок не слід вважати окремою оцінкою лікувального ефекту відчуття Бога.
Людина має право сприймати пережите як благодать, підтримку чи знак своєї віри. Для психолога практично важливо з’ясувати, чи допомагає це їй жити, підтримувати зв’язки та ухвалювати вільні рішення, а також чи з’явилися страх, виснаження, соціальна ізоляція або відчуття примусу.
Чому люди іноді не відчувають Божої присутності
Відсутність яскравого переживання може бути цілком звичною особливістю релігійного життя. Темперамент, стиль молитви, традиція, втома, життєвий період і схильність до занурення у внутрішній досвід різняться між людьми. Навіть у межах однієї громади особисті переживання можуть бути дуже неоднаковими. Показник емоційної інтенсивності не слугує шкалою щирості віри чи духовної зрілості.
Деякі традиції описують періоди духовної сухості, віддаленості або мовчання Бога. Для психології важливо дослідити, що це означає самій людині: втрату звичного емоційного підкріплення, світоглядну кризу, наслідок виснаження або стан, пов’язаний із депресивними симптомами. Ці пояснення можуть співіснувати й потребують уважної розмови, а не готового висновку за одним словом «порожнеча».
Намагання будь-що відтворити попередній незвичайний стан може посилювати тривожне самоспостереження та залежність від оцінок авторитетних осіб. Замість пошуку обов’язкового переживання корисніше оцінювати вплив практики на сон, здоров’я, стосунки, свободу вибору та звичне життя.
Чи можна науково довести або спростувати присутність Бога
Психологічна наука встановлює закономірності переживань і повідомлень людей, порівнює ситуації та перевіряє визначені гіпотези. Вона може дослідити, як молитва впливає на увагу, як очікування пов’язані з описом події, які мережі мозку активуються або чому культура впливає на те, що люди називають присутністю Бога. Питання, чи справді Бог був присутній у конкретний момент, стосується богословського, філософського та особистого світоглядного судження.
Існування нейронних механізмів переживання є очікуваним для будь-якого людського досвіду, незалежно від того, який його об’єкт. Спостереження, що стан змінюється за певних умов, засвідчує роль цих умов у формуванні досвіду. Наукова доброчесність вимагає називати саме те, що встановлено, і утримуватися від ширших онтологічних висновків, які методи не перевіряли.
Відчуття Бога та психічне здоров’я: як оцінювати контекст
Релігійне переживання саме по собі не становить психіатричного діагнозу. Водночас відчуття присутності може виникати за різних клінічних і неклінічних обставин, тому фахівець зважає на емоційне забарвлення, здатність людини оцінювати ситуацію, узгодженість переживання з її культурою, контроль, сон, супутні симптоми та повсякденне функціонування. Огляд у The Lancet Psychiatry описує цю різнорідність і наголошує на недостатній вивченості феномена.
Важливі запитання стосуються змін у часі: чи досвід знайомий людині, чи виник раптово, чи спричиняє сильний страх, чи супроводжується тривалим безсонням, дезорганізованою поведінкою, відчуттям переслідування або суттєвим погіршенням роботи й стосунків. Клінічні рекомендації Національного інституту психічного здоров’я США радять звертатися до фахівця, коли наростають труднощі з розрізненням реальності, незвичні переконання, порушення сну, мислення або повсякденного функціонування.
Чуттєве переживання та психотичні симптоми
Психотичний стан оцінюють за сукупністю симптомів, перебігом і клінічним контекстом. Одне повідомлення «я відчув Бога поруч» не визначає психоз, а діагноз не встановлюється за релігійною темою переживання. Потрібно враховувати культурно прийнятні форми молитви та віри, здатність вести діалог про різні пояснення й можливі медичні причини змін сприйняття. Тривожні голоси з наказами нашкодити собі чи іншим, виражена сплутаність, небезпечна поведінка або швидке погіршення стану потребують невідкладної професійної оцінки.
Порушення сну, стан між засинанням і пробудженням, горювання, сильне виснаження, медикаменти та неврологічні стани також можуть змінювати відчуття присутності. Лікар уточнює можливі чинники, особливо коли переживання нове, повторюване й супроводжується іншими симптомами. Розмова про духовне значення може бути частиною підтримки, але вона не замінює медичного обстеження за клінічних показань.
Коли релігійне тлумачення посилює дистрес
Досвід може викликати страх покарання, постійне очікування знаків, нав’язливу перевірку власних думок чи переконання, що необхідно виконати небезпечне доручення. Психологічно важливі міра страждання, свобода відмовитися, втручання переживання у життя та тиск оточення. Релігійні сумніви, почуття провини й молитва можуть бути частиною нормального духовного життя; нав’язливі ритуали та тривога потребують окремої оцінки, коли людина втрачає час, контроль чи можливість діяти відповідно до власних цінностей.
Професійна підтримка має дозволяти людині відкрито говорити про віру без висміювання та без автоматичного підтвердження будь-якого пояснення. Духовний наставник може допомагати з богословським осмисленням і громадською підтримкою; психолог чи психіатр — оцінювати симптоми, функціонування, ризики та показання до лікування. Відносини співпраці зберігають автономію людини.
Що робити, якщо переживання лякає
Коли відчуття присутності викликає тривогу, корисно спочатку оцінити сон, безпеку, фізичний стан і те, чи є поруч люди, яким можна довіряти. Можна спокійно записати, коли стався епізод, що йому передувало, що саме відчувалося, скільки він тривав і як вплинув на поведінку. Такий опис допомагає відділити сам досвід від пізніших припущень, а за потреби — точніше розповісти про нього фахівцеві.
Якщо епізоди повторюються, порушують сон, викликають значний страх або заважають працювати й навчатися, варто звернутися до психолога чи лікаря залежно від симптомів. Коли з’являються імперативні голоси з наказами завдати шкоди, сильна сплутаність, втрата здатності піклуватися про себе або безпосередня загроза життю, потрібна невідкладна допомога. В Україні для екстреної медичної допомоги використовується номер 103, а також загальний номер екстреної допомоги 112 (Державна служба України з надзвичайних ситуацій).
Якщо людина хоче обговорити духовне значення переживання, вона може звернутися до довіреної духовної особи або спільноти, яка поважає її гідність, приватність і право ухвалювати власні рішення. Підтримка повинна залишати простір для невизначеності та не вимагати припиняти призначене лікування, позбавляти себе сну чи виконувати небезпечні практики.
Як дослідники вимірюють відчуття Божої присутності
Найчастіше використовують напівструктуровані інтерв’ю, щоденники, опитувальники духовних переживань і самозвіти про конкретні події. Частина досліджень запитує, чи людина відчувала чиюсь присутність; інші — чи сприйняла вона цю присутність саме як Бога. Відповіді можуть відрізнятися через переклад, теологічну мову, довіру до дослідника, пам’ять і готовність відкрито повідомляти про незвичайні стани. Інтерв’ю допомагають розрізняти зміст і пояснення переживання (Schille-Hudson та співавт., 2024).
Експерименти дають змогу змінювати конкретні умови, наприклад музику, спосіб спрямування уваги чи молитовні інструкції, та порівнювати суб’єктивні оцінки. Нейрофізіологічні методи додають інформацію про роботу мозку, але жоден показник сам по собі не є «детектором присутності Бога». Систематичні огляди закликають окремо оцінювати тривалість, керованість, повсякденні наслідки й контекст та не включати в одне запитання одночасно опис і оцінку події (Maraldi та співавт., 2024).
Межі сучасних доказів
Більшість великих міжкультурних досліджень спирається на самозвіти, у яких пам’ять, культурна мова й очікування можуть впливати на відповідь. Багато вибірок зручні або зосереджені на конкретних громадах; окремі експерименти невеликі. Вивчення різних типів переживань часто об’єднують під широкими назвами «духовний досвід» або «незвичайна присутність», хоча їхні механізми можуть відрізнятися. Дослідження інтенсивності досвіду не обов’язково оцінюють його тривалі наслідки для здоров’я.
Спостережуваний зв’язок між молитвою та духовною присутністю може мати кілька пояснень: практика змінює увагу, схильність до переживань сприяє частішій молитві або обидва показники пов’язані з культурою й особистою історією. Для причинних висновків потрібні відповідні експериментальні та поздовжні дизайни. Навіть тоді результат стосується операціоналізованого психологічного явища, яке було виміряне в дослідженні.
Корисним напрямом подальшої науки є культурно чутливе розмежування базового відчуття присутності, стосункового почуття близькості Бога, чуттєвих епізодів, їхніх атрибуцій та позитивних чи негативних наслідків. Таке розмежування підвищить точність досліджень і допоможе професіоналам вести уважну розмову про релігійний досвід.
Поширені запитання
Чи нормально відчувати, що Бог поруч?
Для людей багатьох релігійних традицій почуття Божої близькості є знайомою частиною віри. Його психологічне значення залежить від контексту й наслідків. Сам факт такого відчуття не визначає психічного розладу.
Чому присутність Бога іноді відчувається майже фізично?
У формуванні відчуття присутності можуть брати участь тілесне самоусвідомлення, увага, емоції, уява та соціальне сприйняття. Наскільки ці механізми пояснюють конкретний епізод, встановлюється окремо. Фізична виразність переживання не є окремим доказом його метафізичного джерела.
Чи можна навчитися відчувати Бога під час молитви?
Деякі дослідження показують, що навчання певним формам молитви й спрямування уваги змінює характеристики суб’єктивних духовних переживань. Вони не встановлюють універсального способу викликати присутність Бога й не дозволяють вважати відсутність такого досвіду недоліком віри.
Чому інша людина відчуває Бога, а я — ні?
Значення мають індивідуальні особливості уваги, занурення в переживання, релігійні практики, культурні очікування та спосіб опису досвіду. Порівнювати власну віру з яскравістю чужого переживання психологічно недоречно.
Чи доводить відчуття Бога, що Він існує?
Це переживання може мати для людини глибоке особисте й богословське значення. Емпірична психологія досліджує його форми, кореляти, механізми й наслідки, а питання існування Бога виходить за межі її перевірюваних гіпотез.
Коли потрібна консультація фахівця?
Коли переживання супроводжується сильним страхом, нав’язливим контролюванням думок, порушеннями сну, помітним погіршенням повсякденного життя, сплутаністю або небезпечними наказами. Звернення по допомогу сумісне з релігійною вірою.
Про почуття величі, подиву й шанобливого трепету, яке іноді супроводжує переживання Божої присутності, читайте в матеріалі про психологію благоговіння перед священним.
Пов’язані статті
Джерела
• Державна служба України з надзвичайних ситуацій. (б. д.). Екстрені служби: контакти. https://bezpeka.dsns.gov.ua/contacts
• Barnby, J. M., Park, S., Baxter, T., Rosen, C., Brugger, P., & Alderson-Day, B. (2023). The felt-presence experience: From cognition to the clinic. The Lancet Psychiatry, 10(5), 352–362. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/36990104/
• Jedlicka, P., & Havenith, M. N. (2025). Religious and spiritual experiences from a neuroscientific and complex systems perspective. Neuroscience & Biobehavioral Reviews, 177, 106319. https://doi.org/10.1016/j.neubiorev.2025.106319
• Lifshitz, M., van Elk, M., & Luhrmann, T. M. (2019). Absorption and spiritual experience: A review of evidence and potential mechanisms. Consciousness and Cognition, 73, 102760. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/31228696/
• Luhrmann, T. M., Nusbaum, H., & Thisted, R. (2010). The absorption hypothesis: Learning to hear God in evangelical Christianity. American Anthropologist, 112(1), 66–78. https://doi.org/10.1111/j.1548-1433.2009.01197.x
• Luhrmann, T. M., & Morgain, R. (2012). Prayer as inner sense cultivation: An attentional learning theory of spiritual experience. Ethos, 40(4), 359–389. https://doi.org/10.1111/j.1548-1352.2012.01266.x
• Luhrmann, T. M., Weisman, K., Aulino, F., Brahinsky, J. D., Dulin, J. C., Dzokoto, V. A., et al. (2021). Sensing the presence of gods and spirits across cultures and faiths. Proceedings of the National Academy of Sciences, 118(5), e2016649118. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/33495328/
• Luhrmann, T. M., & Weisman, K. (2022). Porosity is the heart of religion. Current Directions in Psychological Science, 31(3). https://doi.org/10.1177/09637214221075285
• Maraldi, E. O., Taves, A., Moll, J., Hartle, L., Moreira-de-Oliveira, M. E., Bortolini, T., & Fischer, R. (2024). Nonordinary experiences, well-being and mental health: A systematic review of the evidence and recommendations for future research. Journal of Religion and Health, 63, 410–444. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/37507577/
• National Institute of Mental Health. (n.d.). Understanding psychosis. https://www.nimh.nih.gov/health/publications/understanding-psychosis
• Schille-Hudson, E., Weisman, K., & Luhrmann, T. M. (2024). Prayer and perceptual (and other) experiences. Cognitive Science, 48(12), e70029. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/39698992/
• Walter, Y., & Altorfer, A. (2022). The psychological role of music and attentional control for religious experiences in worship. Quarterly Journal of Experimental Psychology, 75(12), 2272–2286. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/35001707/
• Weisman, K., & Luhrmann, T. M. (2025). Shifting between models of mind: New insights into how human minds give rise to experiences of spiritual presence and alternative realities. Topics in Cognitive Science, 17(2), 144–179. https://doi.org/10.1111/tops.70002