Містичний досвід: переживання єдності та межі наукових пояснень
Український психологічний ХАБ · 17 жовтня 2026 р. · Редакційна політика
Містичний досвід — це особливе суб’єктивне переживання, під час якого людина може відчувати глибоку єдність із світом, іншими людьми, природою, Богом або реальністю загалом, зміну звичних меж власного «я», незвичайну виразність сенсу й значущості того, що відбувається. Такі стани описують у релігійних традиціях, нерелігійній духовності, під час споглядання природи, медитації, інтенсивних життєвих подій та в лабораторних дослідженнях змінених станів свідомості. Наукове поняття стосується передусім структури переживання, його умов, психологічних механізмів та наслідків.
Ключове для розуміння містичного досвіду — розділяти саме переживання, значення, яке людина йому надає, і твердження про природу реальності. Відчуття єдності справді може бути дуже сильним, тривалий час впливати на світогляд і поведінку та піддаватися психологічному дослідженню. Його пережита переконливість сама по собі не є незалежним емпіричним підтвердженням метафізичного пояснення. Водночас вивчення мозкових і когнітивних процесів не вирішує богословського питання про існування Бога або природу надприродного.
Що психологи називають містичним досвідом
У психології релігії словосполучення «містичний досвід» позначає клас незвичайних епізодів свідомості, об’єднаних певними ознаками, а не одну універсальну подію. Дослідники описують феноменологію — тобто те, як людині дано переживання з її власної перспективи. Сюди належать відчуття внутрішньої або зовнішньої єдності, тимчасова зміна меж самосприйняття, відчуття священного, особлива значущість пережитого, зміна відчуття часу й простору, позитивні або змішані емоції та складність словесного опису. Операціоналізація цих характеристик лежить в основі опитувальника MEQ30, валідованого насамперед на вибірках людей, які брали участь у дослідженнях псилоцибіну. Barrett, Johnson і Griffiths, 2015
У традиційних релігійних контекстах людина може називати пережите близькістю до Бога, присутністю благодаті, осяянням або контактом із сакральним. У нерелігійній мові той самий опис може набувати форми відчуття причетності до природи, людства, космосу чи глибокої взаємопов’язаності життя. Подібність описів дає підстави порівнювати психологічні процеси, але не означає тотожності віровчень, культурних практик або особистого сенсу.
Анн Тейвз запропонувала досліджувати незвичайні зміни відчуття себе разом із тим, як люди оцінюють причину, емоційне забарвлення, значення і довготривалий вплив досвіду. Така рамка дозволяє не заздалегідь припускати, що всі свідчення про «єдність» описують особливу природну категорію з єдиним механізмом. Taves, 2020
Ознаки, які найчастіше описують
Переживання єдності може мати «внутрішню» форму, коли послаблюється відчуття відокремленого індивідуального «я», або «зовнішню», коли світ переживається як цілісна взаємопов’язана реальність. Це відчуття часто супроводжується незвичною ясністю, любов’ю, вдячністю, трепетом чи спокоєм. Іноді емоційний тон амбівалентний: людина одночасно відчуває захоплення і страх, особливо коли змінюються звичні орієнтири самосприйняття.
«Ноетична якість» — класична назва суб’єктивного відчуття, що під час події було осягнуто щось надзвичайно важливе чи істинне. У науковому описі це характеристика впевненості та смислової насиченості досвіду. «Невимовність» означає, що звичайна мова здається недостатньою для передавання пережитого. «Позачасовість» — відчуття зникнення або радикальної зміни плину часу. Ці характеристики не обов’язково виникають разом і не мають однакової сили в усіх випадках.
Психологи не вважають будь-який сильний захват, духовну думку або емоційну молитву автоматично містичним досвідом. У дослідженнях важливі конкретні ознаки, контекст їх появи і спосіб вимірювання. Узагальнювальна модель самотрансцендентних переживань також включає благоговіння, стан потоку, глибоке споглядання і деякі інші стани, які частково перетинаються з містичною феноменологією. Yaden та співавт., 2017
Переживання єдності та зміна відчуття власного «я»
У звичайному стані людина здебільшого відчуває себе окремою особою, яка має власне тіло, історію, наміри й точку зору. Під час деяких містичних станів звична помітність цього автобіографічного «я» зменшується. Увага перестає постійно повертатися до власної особи, а межа між суб’єктом і тим, що він споглядає, може переживатися інакше. У сучасній літературі це обговорюють у межах концепції самотрансценденції та послаблення егоцентричного самосприйняття.
Самотрансценденція охоплює тимчасове зменшення зосередженості на собі разом із відчуттям зв’язку з чимось більшим. Розчинення звичних меж «я» є вужчим описом окремої зміни самовідчуття. Ці процеси можуть супроводжуватися позитивною емоційністю, але саме по собі зменшення почуття відокремленості не визначає, чи буде стан приємним, страшним або дезорганізувальним. Важливі інтенсивність, контроль, попередній досвід, очікування і підтримка після події. Yaden та співавт., 2017; Taves, 2020
Зміна меж «я» також не тотожна втраті здатності орієнтуватися в реальності. Людина може пережити короткий і глибокий стан єдності, зберігши критичне мислення, повсякденне функціонування і можливість пояснити, що сталося. Клінічне значення визначають загальна картина, страждання, тривалість, наслідки для життя та супутні симптоми, а не філософський зміст пережитого.
Звідки може виникати містичний досвід
Описані обставини різноманітні. Люди повідомляють про подібні стани під час молитви, літургії, співу, ритуалів, тривалого зосередження, медитації, тілесних практик, перебування в природі, зустрічі з мистецтвом, переживання любові чи тяжких життєвих переходів. Іноді людина згадує спонтанний епізод без усвідомленої попередньої практики. Ці повідомлення не слід перетворювати на твердження про однакові причинні механізми для всіх випадків.
Молитва, споглядання та релігійна практика
У релігійних традиціях очікування, увага, тілесний ритм, музика, тиша, образи і спільна діяльність задають контекст, у якому певні переживання набувають особливої виразності. Повторювана практика може змінювати звичні способи регуляції уваги й емоцій, а релігійна освіта надає пережитому доступну мову. Учасник може щиро розпізнавати у ньому зустріч із Богом; дослідник окремо описує увагу, пам’ять, очікування й інтерпретацію.
Немає підстав вважати, що інтенсивні містичні стани є обов’язковою метою релігійного життя, мірою «правильності» віри чи знаком психологічної зрілості. Для багатьох людей духовність реалізується у щоденній етиці, стосунках, служінні, традиції та переживанні сенсу без незвичайних станів свідомості.
Природа, мистецтво й нерелігійні переживання
Величний краєвид, музика, спостереження зоряного неба або сильний естетичний досвід можуть супроводжуватися благоговінням, зменшенням концентрації на собі та відчуттям зв’язку зі світом. Психологічна схожість із деякими містичними характеристиками є підставою для порівняння, хоча інтенсивність, тривалість та інтерпретація можуть істотно відрізнятися. Концепція самотрансценденції корисна саме тому, що не вимагає попередньої релігійної ідентичності. Yaden та співавт., 2017
Психоделіки та лабораторні дослідження
У контрольованих експериментах із псилоцибіном частина учасників повідомляла про переживання, що відповідають психологічним критеріям містичного типу. Такі дослідження дали можливість вивчати інтенсивність стану за відомих умов, застосовувати опитувальники та зіставляти суб’єктивні звіти з іншими показниками. Валідаційна робота MEQ30 об’єднала дані п’яти лабораторних експериментів із 184 учасниками, які отримували помірні або високі дози псилоцибіну. Barrett, Johnson і Griffiths, 2015
Це дослідницький, а не побутовий спосіб роботи з такими станами. Психоделічні речовини пов’язані з медичними, психіатричними й правовими ризиками; їх уживання без належного контролю не можна рекомендувати як шлях до духовного або психічного благополуччя. Містичні оцінки в експериментах також не доводять, що саме переживання є єдиною причиною подальших позитивних змін.
Великомасштабне інтернет-опитування 4 285 людей порівняло переживання, які респонденти тлумачили як зустріч із Богом або вищою реальністю, у ситуаціях без речовин і після різних психоделіків. Дослідники виявили подібності у звітах, але дизайн із самовідбором, ретроспективною пам’яттю і різними групами не дозволяв установити поширеність таких станів у загальному населенні чи їхню спільну метафізичну причину. Griffiths та співавт., 2019
Як наука вимірює містичні переживання
Науковці не мають приладу, який безпосередньо фіксував би «містичність» як окрему фізичну субстанцію. Дослідження використовують описи від першої особи, інтерв’ю, валідовані шкали, спостереження за поведінкою, інколи фізіологічні та нейровізуалізаційні дані. Ці рівні опису доповнюють один одного, але вимірюють різні речі.
Шкала містицизму Гуда та MEQ30
Шкала містицизму Ральфа Гуда призначена для вивчення типових складників містичного досвіду, зокрема феноменологічних описів і пов’язаних інтерпретацій. Дослідження у США й Ірані показало певну відтворюваність факторів у християнському та мусульманському контекстах, водночас засвідчивши культурно важливі відмінності у зв’язках між ними. Це свідчення можливості порівняльної психометрії, а не встановлення незмінної для всього людства структури духовних переживань. Hood та співавт., 2001
MEQ30 містить 30 тверджень, згрупованих у чотири фактори: власне містичну якість (зокрема єдність, значущість і сакральність), позитивний настрій, вихід за звичні межі часу й простору та невимовність. Його обґрунтовано для дослідницьких вибірок у психоделічних експериментах; автоматично переносити результати на будь-яку релігійну спільноту або окрему людину без додаткової перевірки некоректно. Високий бал означає відповідність звіту певній моделі феноменології, а не ступінь духовної «істинності» чи клінічний діагноз. Barrett, Johnson і Griffiths, 2015
Опитувальники можуть об’єднувати різні смислові компоненти у загальний показник; їхні запитання вже містять певне теоретичне розуміння феномена. Через це дослідник мусить враховувати словник учасників, культурну адаптацію, ретроспективні спотворення, очікування, соціальну бажаність відповідей і можливість того, що люди з різних традицій вкладають у слова «єдність» чи «священне» різний зміст. Taves, 2020
Чому особистий звіт залишається центральним
Нейровізуалізація може показати зміни активності або зв’язності мозкових систем під час певного стану, але сама не реконструює усю його смислову структуру. Людина повідомляє, що саме вона відчула; нейрофізіологічний запис уточнює деякі кореляти цього процесу. Коли ці дані узгоджуються, пояснення стає глибшим. Коли розходяться, це привід перевіряти методику та межі інтерпретації.
Що відомо про роботу мозку
Сучасна нейронаука досліджує містичні й споріднені духовні переживання через взаємодію мереж уваги, самореференційного мислення, емоційної оцінки, тілесного самовідчуття та оброблення сенсорної інформації. Огляд Jedlicka і Havenith 2025 року розглядає медитацію, молитву, навколосмертні переживання, психоделічні стани та деякі неврологічні феномени у рамках багаторівневих і мережевих моделей. Автори підкреслюють відсутність підстав зводити різноманітні стани до однієї анатомічної точки чи єдиного нейронного механізму. Jedlicka і Havenith, 2025
Мережі самосприйняття і сенсорної інтеграції
Особливу увагу приділяють мережі пасивного режиму роботи мозку, яка бере участь у багатьох процесах автобіографічного та самореференційного мислення, а також мережам, пов’язаним із перемиканням уваги й визначенням значущості. У ранньому дослідженні функціональної МРТ під впливом псилоцибіну виявляли зміни активності та взаємодії окремих мозкових ділянок. Це важлива експериментальна робота, однак її результати описують конкретний фармакологічний стан і не становлять універсальної карти усіх містичних переживань. Carhart-Harris та співавт., 2012
Моделі прогнозувального опрацювання пояснюють сприйняття як взаємодію сенсорних сигналів із очікуваннями та попереднім досвідом. У такій перспективі зміни уваги, тілесного самовідчуття й ваги попередніх переконань можуть допомагати зрозуміти незвичну виразність присутності, єдності чи сакральної значущості. Це теоретична рамка, що генерує перевірні гіпотези, а не остаточне каузальне пояснення містичного досвіду. van Elk і Aleman, 2017
Ті самі узагальнені нейронні мережі беруть участь у багатьох повсякденних процесах. Тому твердження на кшталт «містичний досвід виникає в одній ділянці мозку», «сканер підтвердив присутність Бога» або «наука знайшла центр духовності» не відповідають нинішньому рівню доказів. Нейронні кореляти дозволяють досліджувати механізм переживання, але не перевіряють самі по собі його метафізичний референт.
Чи однакові містичні переживання в різних культурах
Порівняльна психологія виявляє повторювані описи єдності, змін самовідчуття та невимовності у різних релігійних і нерелігійних середовищах. Проте культурні традиції визначають, які стани вважають бажаними, як їх розпізнають, кому про них розповідають і що вони означають у житті людини. Ритуал, мова, богослов’я, наставництво та соціальні очікування беруть участь у формуванні опису й подальшої інтерпретації.
У дослідженні шкали Гуда американські та іранські вибірки мали схожі факторні компоненти, але їхні зв’язки не були повністю ідентичними. Цей результат краще тлумачити як можливість часткової міжкультурної порівнюваності, ніж як емпіричне підтвердження однієї позакультурної сутності. Hood та співавт., 2001
У християнському описі може домінувати стосунок із особистим Богом; у деяких буддійських традиціях — зміна переживання сталого самостійного «я»; у нерелігійній перспективі — єдність із природою чи світом. Ці короткі приклади показують різні словники осмислення, але не замінюють багатства конкретних традицій. Редакційно й науково важливо надавати людині можливість описувати пережите власними словами, не нав’язуючи готової релігійної або секулярної категорії.
Що змінюється після такого досвіду
Частина людей повідомляє про зростання відчуття сенсу, вдячності, близькості, зміни життєвих пріоритетів, релігійної або нерелігійної духовної ідентичності. Інші можуть відчувати тривогу, розгубленість, труднощі з інтеграцією пережитого або напруження у стосунках, коли нове тлумачення світу не поділяють близькі. Описаний особистий вплив має значення незалежно від того, яку метафізичну позицію займає людина.
У дослідженні Griffiths та колег респонденти нерідко приписували своїм найпам’ятнішим переживанням тривалі світоглядні зміни. Оскільки учасники самостійно долучалися до опитування й ретроспективно оцінювали один особливо значущий епізод, ці результати не визначають середнього впливу на всіх людей і не встановлюють причинності. Griffiths та співавт., 2019
Систематичний огляд Viljoen та співавторів охопив 54 дослідження потенційних предикторів результату психоделічно асистованої терапії. Інтенсивність гострого переживання, особливо містичного типу, часто виявлялася пов’язаною з результатом лікування, проте узгодженість залежала від клінічної групи та моменту оцінки. Це підстава досліджувати можливу роль переживання як механізму чи маркера процесу, але не доведення, що духовне осяяння само собою лікує депресію, тривогу або інше захворювання. Viljoen та співавт., 2026
Інтеграція досвіду часто відбувається через спокійне осмислення, розмову з довіреною людиною, збереження звичного ритму життя, ведення записів або обговорення зі спеціалістом, якщо з’являються страждання чи порушення функціонування. Пошук смислу варто відділяти від поспішних рішень, наприклад різкого припинення лікування, розриву стосунків або повного підпорядкування новому духовному авторитету.
Коли містичний досвід потребує клінічної уваги
Сам по собі містичний досвід не є психічним розладом. Незвичний зміст переконання, духовна мова або сильні емоції не дають підстав ставити діагноз. Водночас схожі за окремими описами явища можуть виникати під час психозу, манії, дисоціативних станів, тяжкого безсоння, на тлі речовин чи деяких неврологічних захворювань. Клінічний висновок потребує комплексного оцінювання з урахуванням культури, медичного стану, обставин, тривалості та впливу на повсякденне життя. ВООЗ, ICD-11 CDDR, 2024
Ознаки, за яких варто звернутися по допомогу
Важливими сигналами є стійке порушення сну, особливо коли воно поєднується з різко підвищеною енергією й імпульсивністю; тривала дезорієнтація; відчутне погіршення здатності навчатися, працювати чи піклуватися про себе; небезпечна поведінка під впливом незвичних переконань; голоси або накази, що спонукають до шкоди; виснажливий страх; думки про самогубство. Ці ознаки вимагають оцінювання конкретних симптомів і ризиків, незалежно від того, чи сама людина описує подію як духовну.
У рекомендаціях NICE наголошено на всебічному оцінюванні психотичних симптомів, включно з медичними, психосоціальними, культурними й пов’язаними з речовинами чинниками. Фахівець має враховувати культурні способи пояснення переживань і не перетворювати відмінність релігійних переконань на ознаку хвороби. NICE, CG178
Якщо людина зараз у небезпеці, має суїцидальні наміри, виражену сплутаність свідомості або стан, за якого може завдати шкоди собі чи іншим, необхідна невідкладна медична допомога. Духовна розмова може бути додатковою підтримкою за бажанням людини, але не замінює клінічного огляду, психотерапії чи призначеного лікування.
Складні переживання під час медитації
Дослідження практиків буддійських медитацій виявило широкий спектр небажаних або складних переживань, зокрема емоційних, тілесних, перцептивних, когнітивних і пов’язаних із самосприйняттям. Інтерпретація та наслідки залежали від конкретних обставин і соціальної підтримки. Це якісно-кількісне дослідження спеціально відбирало складні випадки, тому його не слід використовувати як оцінку поширеності проблем серед усіх людей, які медитують. Lindahl та співавт., 2017
Систематичний огляд втручань на основі уважності для людей із психозом показав непослідовне повідомлення про побічні наслідки в дослідженнях; водночас автори не виявили загального підвищення більшості показників шкоди порівняно з контрольними умовами. Отже, безпечність залежить від адаптації практики, підтримки й оцінювання конкретної людини, а наявні дані потребують уважного тлумачення. O’Brien-Venus та співавт., 2024
Межі наукових пояснень: що можна встановити
Психологія може з’ясовувати, як люди описують містичний досвід; за яких умов він частіше виникає в досліджуваних групах; з якими особистісними, культурними, емоційними й нейрофізіологічними змінними він пов’язаний; як формується його значення та як змінюється життя після нього. За достатньо суворого експериментального дизайну наука може також досліджувати вплив конкретного втручання на оцінки переживання.
Суб’єктивне відчуття істини, навіть дуже виразне, є фактом психологічного досвіду та не дорівнює зовнішній перевірці змісту переконання. Кореляція мозкової активності з переживанням не доводить, що конкретна нейронна подія вичерпно пояснює весь його світоглядний сенс. Експериментальне відтворення певних характеристик стану не робить однаковими їхній контекст і наслідки. Філософське питання про те, як співвідносяться свідомість та реальність, також потребує окремого аналізу.
Наукове дослідження містичного досвіду не встановлює існування Бога, душі, вищої свідомості чи надприродних сил і не спростовує їхнього існування. Ці питання мають власні богословські й філософські способи аргументації. Психологічне пояснення становить опис доступних дослідженню процесів і залежить від якості відповідних даних. Така методологічна дисципліна дозволяє вести змістовну розмову між людьми з різними світоглядними позиціями. Taves, 2020; Jedlicka і Havenith, 2025
Як говорити про власний містичний досвід
Корисно почати з опису того, що саме відбувалося: як змінювалися увага, емоції, тілесні відчуття, плин часу, межі «я» й сприйняття навколишнього. Наступний крок — розглянути контекст: сон, стрес, молитву, практику, хворобу, речовини, взаємини та підтримку. Окремо можна сформулювати, що ця подія означає для особистих цінностей і які практичні висновки людина хоче зробити.
Для віруючої людини важливим може бути обговорення з духовним наставником, який поважає її свободу, не вимагає небезпечних дій і визнає цінність медичної допомоги. Для нерелігійної або агностичної людини розмова може бути побудована мовою досвіду, емоцій, самопізнання та цінностей. Психолог чи психотерапевт допомагає осмислити пережите, опрацювати тривогу та оцінити ризики незалежно від того, чи поділяє світогляд клієнта.
Людина має право зберігати власне тлумачення пережитого та водночас перевіряти, як нові висновки впливають на безпеку, стосунки й здоров’я. Коли хтось використовує досвід як підставу для вимог безумовної покори, фінансового тиску, ізоляції від близьких або відмови від лікування, пріоритетом стає захист автономії й добробуту.
Поширені запитання
Чи кожен містичний досвід пов’язаний із релігією?
Ні. Переживання єдності, самотрансценденції та незвичної значущості можуть описувати люди з різними релігійними переконаннями й без них. Релігійне чи нерелігійне тлумачення формується у взаємодії самого стану з життєвим досвідом і культурним середовищем.
Чи можна довести містичний досвід за допомогою сканування мозку?
Методи нейровізуалізації можуть виявляти нейронні кореляти конкретних змінених станів свідомості. Для характеристики пережитої єдності чи сакральності необхідні також власні звіти учасників та психометричні методи. Сканування не встановлює метафізичної істинності інтерпретації.
Чи є відчуття єдності ознакою психозу?
Саме по собі — ні. Значення мають тривалість, здатність до критичного осмислення, культурний контекст, супутні симптоми, рівень страждання та вплив на повсякденне функціонування. За тривожних симптомів потрібне професійне оцінювання, а не самодіагностика.
Чи може містичне переживання змінити світогляд?
Так, люди нерідко повідомляють про переосмислення цінностей, відчуття зв’язку та життєвих пріоритетів. Сила й напрям цих змін різняться, а ретроспективні опитування не дозволяють надійно визначити причинний вплив самого епізоду на конкретну людину.
Чи потрібно прагнути містичного досвіду для духовного розвитку?
Інтенсивне незвичайне переживання не є універсальною умовою духовного або психологічного розвитку. Сенс, близькість, співчуття, особиста практика й належність до спільноти можуть поглиблюватися без подібних епізодів.
Що робити, якщо після переживання стало страшно?
Варто відновити сон і звичні повсякденні опори, утриматися від ризикованих експериментів із речовинами чи інтенсивними практиками, поговорити з людиною, якій довіряєте. Якщо страх триває, посилюється або порушує функціонування, слід звернутися до фахівця з психічного здоров’я. За негайного ризику для життя необхідна невідкладна допомога.
Висновок
Містичний досвід є предметом серйозного психологічного й нейронаукового дослідження. Його центральні риси — зміна самовідчуття, можливе переживання єдності, особлива значущість та інколи трансформація світогляду — можна описувати, порівнювати і частково пояснювати науковими методами. Водночас науковий висновок завжди стосується конкретно виміряних змінних і дизайну дослідження. Повага до релігійного, духовного та нерелігійного досвіду поєднується з точною оцінкою доказів, особистої автономії й клінічної безпеки.
Пов’язані статті
Релігійний досвід: форми, значення та психологічне дослідження — ширший контекст релігійних переживань і способів їх наукового аналізу.
Психологія релігії та духовності: що вивчає наука про віру, досвід і практику — предмет і методи психології релігії.
Духовне благополуччя: що це і як пов’язане з психічним здоров’ям — психологічне благополуччя та духовний контекст.
Релігійність, духовність і психічне здоров’я: що показують дослідження — дослідження зв’язків і меж причинних висновків.
Релігійний ОКР (скрупульозність): нав’язливі сумніви, ритуали та лікування — відмінність духовного життя від нав’язливих симптомів.
Нейронаука релігійного досвіду: що показує мозкова активність — нейронні кореляти духовних переживань та межі їх інтерпретації.
Джерела
Barrett, F. S., Johnson, M. W., & Griffiths, R. R. (2015). Validation of the revised Mystical Experience Questionnaire in experimental sessions with psilocybin. Journal of Psychopharmacology, 29(11), 1182–1190. https://doi.org/10.1177/0269881115609019
Carhart-Harris, R. L., et al. (2012). Neural correlates of the psychedelic state as determined by fMRI studies with psilocybin. Proceedings of the National Academy of Sciences, 109(6), 2138–2143. https://doi.org/10.1073/pnas.1119598109
Griffiths, R. R., Hurwitz, E. S., Davis, A. K., Johnson, M. W., & Jesse, R. (2019). Survey of subjective “God encounter experiences”: Comparisons among naturally occurring experiences and those occasioned by classic psychedelics. PLOS ONE, 14(4), e0214377. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0214377
Hood, R. W., Jr., Ghorbani, N., Watson, P. J., Ghramaleki, A. F., Bing, M. N., Davison, H. K., Morris, R. J., & Williamson, W. P. (2001). Dimensions of the Mysticism Scale: Confirming the three-factor structure in the United States and Iran. Journal for the Scientific Study of Religion, 40(4), 691–705. https://doi.org/10.1111/0021-8294.00085
Jedlicka, P., & Havenith, M. N. (2025). Religious and spiritual experiences from a neuroscientific and complex systems perspective. Neuroscience & Biobehavioral Reviews, 177, 106319. https://doi.org/10.1016/j.neubiorev.2025.106319
Lindahl, J. R., Fisher, N. E., Cooper, D. J., Rosen, R. K., & Britton, W. B. (2017). The varieties of contemplative experience: A mixed-methods study of meditation-related challenges in Western Buddhists. PLOS ONE, 12(5), e0176239. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0176239
National Institute for Health and Care Excellence (NICE). (2014; updates). Psychosis and schizophrenia in adults: Prevention and management (CG178). https://www.nice.org.uk/guidance/cg178/chapter/recommendations
O’Brien-Venus, B., Ellett, L., Burgess-Barr, S., & Chadwick, P. (2024). Systematic review of the safety of mindfulness-based interventions for psychosis. Clinical Psychology Review, 112, 102445. https://doi.org/10.1016/j.cpr.2024.102445
Taves, A. (2020). Mystical and other alterations in sense of self: An expanded framework for studying nonordinary experiences. Perspectives on Psychological Science, 15(3). https://doi.org/10.1177/1745691619895047
van Elk, M., & Aleman, A. (2017). Brain mechanisms in religion and spirituality: An integrative predictive processing framework. Neuroscience & Biobehavioral Reviews, 73, 359–378. https://doi.org/10.1016/j.neubiorev.2016.12.031
Viljoen, G., Walter, H., Bendau, A., Koslowski, M., & Betzler, F. (2026). Predictors of therapeutic response to psychedelic-assisted therapy: A systematic review. Journal of Psychopharmacology, 40(5), 703–719. https://doi.org/10.1177/02698811251389581
World Health Organization. (2024). Clinical descriptions and diagnostic requirements for ICD-11 mental, behavioural and neurodevelopmental disorders. https://www.who.int/publications/i/item/9789240077263
Yaden, D. B., Haidt, J., Hood, R. W., Jr., Vago, D. R., & Newberg, A. B. (2017). The varieties of self-transcendent experience. Review of General Psychology, 21(2), 143–160. https://doi.org/10.1037/gpr0000102