Види шизофренії: сучасна класифікація, виміри симптомів та історичні форми
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 2 жовтня 2026 · Редакційна політика
Пошукове запитання «які бувають види шизофренії?» сьогодні має іншу відповідь, ніж у підручниках, побудованих на МКХ-10. Сучасна МКХ-11 не поділяє шизофренію на параноїдну, гебефренічну, кататонічну, недиференційовану, резидуальну чи просту форми. Шизофренія залишається окремим діагнозом, а клінічну картину описують через перебіг, поточний стан і виміри симптомів. Саме цей перехід від жорстких «типів» до багатовимірного опису є центральною зміною сучасної класифікації ВООЗ.
Це важливе уточнення не лише для термінології. Двоє людей з одним діагнозом можуть суттєво відрізнятися за вираженістю марення, галюцинацій, негативних, когнітивних, афективних або психомоторних симптомів; у тієї самої людини профіль симптомів і перебіг можуть змінюватися з часом. Тому сучасна класифікація прагне описати реальну клінічну картину точніше, ніж старе присвоєння одного підтипу Reed et al., 2019.
Водночас історичні назви нікуди не зникли з пошуку, старих медичних документів, навчальних матеріалів і повсякденної мови. Їх варто розуміти як частину попередньої класифікаційної системи, а не як набір актуальних діагнозів, між якими людина може самостійно «визначити свій тип».
Які види шизофренії існують у сучасній класифікації
У МКХ-11 шизофренія має код 6A20. Система не створює окремих діагностичних підтипів на кшталт «параноїдної» чи «кататонічної шизофренії». Замість цього після встановлення діагнозу клініцист може конкретизувати перебіг і поточний стан, а також описати вираженість кількох доменів симптомів. Такий підхід називають поєднанням категоріальної та вимірної класифікації: категорія відповідає на запитання, який розлад діагностовано, а виміри — як саме він проявляється в конкретної людини Gaebel, Kerst & Stricker, 2020.
Це не означає, що слово «вид» стало повністю беззмістовним. У розмовній мові ним можуть називати різні профілі симптомів або варіанти перебігу. У медичній класифікації точніше говорити про діагноз, перебіг, стан ремісії та виміри симптомів. Якщо йдеться про різні первинні психотичні розлади — наприклад, шизофренію, шизоафективний чи маячний розлад, — це вже інший рівень класифікації, який розбирає окрема стаття про психотичні розлади.
Що саме замінило старі підтипи в МКХ-11
1. Діагностична категорія: шизофренія
Спочатку встановлюють сам діагноз шизофренії за сукупністю симптомів, їхньою тривалістю, клінічним контекстом і виключенням інших пояснень. Один симптом — наприклад, галюцинація, підозріливість, дивна поведінка або соціальне відсторонення — не визначає ні «тип шизофренії», ні сам діагноз. Повна логіка клінічної оцінки описана в матеріалі «Діагностика шизофренії», а різниця між синдромом психозу і діагнозом шизофренії — у статті «Психоз і шизофренія».
МКХ-11 вимагає, щоб характерні симптоми відповідали діагностичним вимогам і не пояснювалися краще іншим медичним станом, впливом речовини або ліків. Це принципово: психотичні симптоми трапляються при різних психіатричних, неврологічних, соматичних і речовинно-індукованих станах, тому класифікація завжди працює разом із диференційною діагностикою ВООЗ, 2024.
2. Перебіг: перший епізод, множинні епізоди або безперервний перебіг
МКХ-11 дозволяє уточнити, чи йдеться про перший епізод шизофренії, про множинні епізоди з періодами ремісії між ними або про безперервний перебіг. Додатково позначають поточний стан: симптоми наявні, часткова ремісія або повна ремісія. Це дає значно більше клінічно корисної інформації, ніж ярлик старого підтипу ВООЗ, 2024.
Наприклад, дві людини зі значними ідеями переслідування можуть мати дуже різний перебіг: у однієї це перший епізод із подальшою повною ремісією, у другої — повторні епізоди, а в третьої — тривалі симптоми без виразних періодів ремісії. Старий термін «параноїдна форма» цього розрізнення не передавав.
3. Виміри симптомів: не один «тип», а профіль
МКХ-11 запровадила шість основних вимірів, якими можна характеризувати шизофренію та інші первинні психотичні розлади: позитивні симптоми, негативні симптоми, депресивні симптоми, маніакальні симптоми, психомоторні симптоми та когнітивні симптоми. Їх оцінюють окремо за вираженістю, тому клінічний профіль може містити кілька доменів одночасно Reed et al., 2019.
Шість сучасних вимірів симптомів шизофренії
Позитивні симптоми
До позитивного виміру належать явища, які додаються до звичного психічного функціонування: марення, галюцинації, дезорганізоване мислення та поведінка, переживання впливу, пасивності або контролю. Важливо, що слово «позитивні» тут не означає «хороші» — це технічний термін. Окремі феномени детально розглянуті у матеріалах про галюцинації та марення.
Переважання марення переслідування чи слухових галюцинацій раніше могло підштовхувати до підтипу «параноїдна шизофренія». Сучасний підхід описує самі симптоми і їхню вираженість, не перетворюючи їх на окремий різновид розладу. Так само параноя є феноменом і клінічним поняттям, а не автоматичним синонімом шизофренії.
Негативні симптоми
Негативний вимір охоплює зниження або втрату певних функцій: аволіцію, ангедонію, алогію, зменшення емоційної виразності та соціальної залученості. Ці прояви можуть суттєво впливати на повсякденне функціонування, однак потребують диференціації з депресією, побічними ефектами лікування, наслідками тривалого стресу, соматичними станами та іншими причинами. Докладніше — у статті «Негативні симптоми шизофренії».
Депресивні симптоми
Депресивний вимір описує пригнічений настрій та інші депресивні прояви, які можуть співіснувати з шизофренією. Їх не слід механічно трактувати як окрему «депресивну форму шизофренії». Клініцист оцінює часовий зв’язок між психотичними та афективними симптомами, їхню тривалість і те, чи відповідає людина вимогам іншого діагнозу. Саме часовий хід є одним із ключів до диференційної діагностики ВООЗ, 2024.
Маніакальні симптоми
Маніакальний вимір дозволяє окремо фіксувати піднесений або дратівливий настрій, підвищену активність та інші маніакальні прояви, якщо вони наявні. Це особливо важливо для розмежування шизофренії, шизоафективного розладу та психозу в межах біполярного розладу. Наявність маніакальних симптомів сама по собі не утворює «маніакальний тип шизофренії».
Психомоторні симптоми
Психомоторний вимір охоплює, зокрема, виражене психомоторне збудження або сповільнення та кататонічні прояви. У МКХ-11 кататонія більше не є підтипом шизофренії: її винесено в окрему діагностичну групу, оскільки кататонічний синдром може виникати при різних психічних і медичних станах Reed et al., 2019. Практичне значення цього переходу пояснює окрема стаття про кататонію.
Когнітивні симптоми
Когнітивний вимір охоплює труднощі зі швидкістю опрацювання інформації, увагою, концентрацією, робочою пам’яттю, навчанням, абстрагуванням та іншими когнітивними функціями. Когнітивний профіль не визначається одним тестом і не є окремим «когнітивним типом шизофренії». Його оцінюють у контексті освіти, базового рівня функціонування, поточного стану, медикаментів, сну, соматичних чинників та інших можливих пояснень Reed et al., 2019.
Чому сучасні класифікації відмовилися від підтипів
Класичні підтипи виглядали інтуїтивно зрозумілими: якщо домінує марення — «параноїдна форма», якщо дезорганізація — «гебефренічна», якщо кататонічні явища — «кататонічна». Проблема полягала в тому, що така схема виявилася недостатньо стабільною та клінічно корисною. Профіль симптомів міг змінюватися, ознаки різних підтипів перекривалися, а присвоєний підтип слабко допомагав передбачити подальший перебіг або обрати лікування. Саме низька стабільність, валідність і практична цінність стали основними аргументами для відмови від підтипів у DSM-5 і МКХ-11 Tandon, 2014; Reed et al., 2019.
Отже, відмова від підтипів не означає, що зникли марення, галюцинації, дезорганізація, негативні чи кататонічні симптоми. Змінився спосіб їх упорядкування: замість спроби вмістити людину в один підтип система описує кілька вимірів і перебіг одночасно.
Історичні форми шизофренії: що вони означали
У МКХ-10 шизофренія належала до рубрики F20, у якій були окремі коди для параноїдної (F20.0), гебефренічної (F20.1), кататонічної (F20.2), недиференційованої (F20.3), резидуальної (F20.5) та простої шизофренії (F20.6). Окремо в цій рубриці містилася постшизофренічна депресія (F20.4). Це офіційна історична структура МКХ-10, а не перелік актуальних підтипів МКХ-11 ВООЗ, 1992.
Параноїдна шизофренія
Параноїдна шизофренія була підтипом F20.0 у МКХ-10. У її описі на передньому плані стояли відносно стійке марення та галюцинації, особливо слухові, тоді як виражена дезорганізація, кататонічні прояви або порушення афекту не мали домінувати ВООЗ, 1992.
У МКХ-11 окремого діагнозу «параноїдна шизофренія» немає. Якщо в людини з шизофренією переважають марення переслідування, ідеї впливу або голоси, це описують через конкретні позитивні симптоми та їхню вираженість. Підозріливість чи параноїдні ідеї без повної клінічної оцінки не дають підстав самостійно визначати шизофренію.
Гебефренічна, або дезорганізована, шизофренія
Гебефренічна шизофренія була підтипом F20.1 у МКХ-10; у центрі опису перебували дезорганізовані мислення й мовлення, неадекватний або збіднений афект, безцільна чи непередбачувана поведінка та ранній початок. У сучасній МКХ-11 гебефренія не є окремим підтипом. Дезорганізовані симптоми залишаються клінічно важливими, але описуються як частина загального профілю шизофренії ВООЗ, 1992; Reed et al., 2019.
Кататонічна шизофренія
Кататонічна шизофренія мала код F20.2 у МКХ-10. Уже старе керівництво ВООЗ підкреслювало, що кататонічні симптоми не є специфічними лише для шизофренії і можуть виникати при інших станах. МКХ-11 довела цю логіку до завершення: кататонія стала окремою діагностичною групою, а не різновидом шизофренії ВООЗ, 1992; Reed et al., 2019.
Це має практичне значення: ступор, мутизм, виражена нерухомість, незвичне утримання пози, сильне збудження та інші кататонічні ознаки потребують професійної оцінки, а інколи невідкладної медичної допомоги. Вони не повинні автоматично трактуватися як доказ шизофренії.
Недиференційована шизофренія
Недиференційована шизофренія F20.3 у МКХ-10 була своєрідною залишковою категорією для випадків, що відповідали загальним критеріям шизофренії, але не вкладалися чітко в один із провідних підтипів або містили ознаки кількох підтипів. Сам факт існування такої категорії добре показував проблему жорсткої типології: реальні клінічні картини часто перетинають межі, які створює класифікація ВООЗ, 1992.
Резидуальна шизофренія
Резидуальна шизофренія F20.5 у МКХ-10 описувала стан після попереднього виразного психотичного епізоду, коли гострі позитивні симптоми значно зменшилися, але тривало зберігалися негативні прояви. Сучасна МКХ-11 не потребує окремого «резидуального типу»: вона дає змогу описати часткову або повну ремісію, перебіг і залишковий профіль симптомів без перетворення цього етапу на окрему форму.
Проста шизофренія
Проста шизофренія F20.6 була рідкісною та суперечливою категорією МКХ-10. Її описували через поступове зниження функціонування, дивності поведінки та формування негативних симптомів без виражених марення й галюцинацій. У МКХ-11 окремого підтипу «проста шизофренія» немає ВООЗ, 1992; Reed et al., 2019.
Практично це означає, що апатія, ізоляція, зниження мотивації, погіршення навчання або роботи не повинні самі по собі трактуватися як «проста шизофренія». Такі зміни неспецифічні й можуть виникати при депресії, тривалій перевтомі, нейророзвиткових станах, вживанні речовин, соматичних захворюваннях та багатьох інших ситуаціях. Їх оцінюють у ширшому клінічному контексті.
Постшизофренічна депресія
У МКХ-10 постшизофренічна депресія мала код F20.4 і розміщувалася в рубриці F20. Її не варто механічно називати ще одним «видом шизофренії». Сучасна оцінка депресивних симптомів при шизофренії потребує розмежування власне афективного синдрому, негативних симптомів, побічних ефектів лікування та реакції на життєві обставини. Для цього важливі часовий хід, тяжкість, функціональні наслідки та інші клінічні дані.
А що з «латентною» та «уповільненою» шизофренією
Терміни «латентна шизофренія» та «уповільнена шизофренія» мають окрему історію і не є сучасними підтипами шизофренії в МКХ-11. У старому індексі МКХ-10 слово «latent schizophrenia» спрямовувало до рубрики F21 — шизотипового розладу, а не до F20 як самостійної форми шизофренії ВООЗ, 1992.
Сьогодні такими словами не можна самостійно пояснювати хронічну тривогу, соціальну відстороненість, ексцентричність, апатію або незвичні переконання. Для сучасного діагнозу потрібні актуальні критерії та клінічна оцінка. Історичний термін не стає чинним діагнозом лише тому, що його вжито в старій довідці, навчальному тексті чи медичному документі.
Що означають старі коди F20.0, F20.1, F20.2 та інші
Коди F20.x належать до МКХ-10. Тому в старих виписках, архівах, наукових статтях і матеріалах, створених за цією системою, вони можуть бути цілком коректними для свого часу. У МКХ-11 базовий код шизофренії — 6A20, а деталізація будується насамперед через перебіг і поточний стан, а не через старі підтипи ВООЗ, 2024.
Зміна класифікації не означає, що попередній діагноз автоматично був «помилковим» або що людині потрібно самостійно змінювати лікування. Класифікації оновлюють спосіб опису клінічної реальності. Якщо старий код має практичне значення для поточного лікування, документації або другого висновку, його варто обговорити з психіатром у контексті чинної системи.
Чи можна визначити «свій тип шизофренії» за симптомами
Ні. Самоспостереження може допомогти описати переживання, але класифікація не працює як тест «оберіть симптоми — отримайте тип». Галюцинації, марення, підозріливість, дезорганізація, кататонічні явища, зниження мотивації або когнітивні труднощі мають багато можливих причин і різне діагностичне значення залежно від часу появи, тривалості, поєднання симптомів, функціональних змін, вживання речовин, ліків і медичних станів ВООЗ, 2024.
Тому діагностика шизофренії — це клінічний процес, а не впізнавання себе в описі історичної форми. Якщо психотичні симптоми виникли вперше, корисною точкою входу є матеріал про перший психотичний епізод; якщо зміни лише починаються й залишаються неоднозначними — стаття про ранні ознаки шизофренії.
Чи визначає старий підтип лікування або прогноз
Сучасні рекомендації не будують лікування навколо старих підтипів. Допомога залежить від конкретних симптомів, їхньої тяжкості, перебігу, попередньої відповіді на лікування, побічних ефектів, фізичного здоров’я, функціонування, життєвих цілей і переваг людини. Сучасна допомога може включати антипсихотичні препарати, психотерапевтичні та сімейні втручання, психоосвіту, психосоціальну реабілітацію та підтримку відновлення; рішення приймаються індивідуально NICE CG178; ВООЗ, 2025.
Саме тому сторінка про види шизофренії не є інструкцією з лікування. Доказові підходи, моніторинг користі й побічних ефектів, підтримувальну терапію, профілактику рецидиву та психосоціальне відновлення розглядає окремий матеріал «Лікування шизофренії». Питання ремісії та довгострокового функціонування — у статті «Чи лікується шизофренія».
Класифікація не визначає особистість і майбутнє людини
Жоден старий або сучасний код не описує людину цілком. Навіть у межах одного діагнозу симптоми, потреби в підтримці, соціальне функціонування, навчання, робота, стосунки та довгострокова траєкторія істотно відрізняються. ВООЗ підкреслює, що шизофренія може суттєво впливати на життя, але ефективні варіанти допомоги існують, а частина людей досягає повної ремісії симптомів ВООЗ, 2025.
Причини та фактори ризику також не зводяться до «типу». Шизофренію розглядають як стан із багатофакторною природою, у якому взаємодіють генетична вразливість, нейророзвиткові та середовищні фактори; групові асоціації не перетворюються на персональний прогноз. Цю тему окремо розбирає стаття «Причини шизофренії».
Коли питання про «вид шизофренії» насправді потребує термінової оцінки
Якщо людина вперше переживає виражені психотичні симптоми, швидко втрачає здатність орієнтуватися в ситуації, різко дезорганізована, не може забезпечувати базовий догляд за собою, має кататонічні прояви, істотне порушення свідомості або є безпосередній ризик заподіяння шкоди собі чи іншим, головне питання — не назва підтипу, а своєчасна професійна оцінка та безпека. NICE рекомендує забезпечувати доступ до раннього втручання при першому епізоді психозу без зволікання NICE CG178.
Практичний алгоритм спілкування, безпеки та звернення по невідкладну допомогу викладено в матеріалі «Що робити, якщо у людини психоз». Сам факт діагнозу шизофренії не означає, що людина є небезпечною або неспроможною до самостійного життя; ризик оцінюють індивідуально за конкретною ситуацією, поведінкою, симптомами й обставинами.
Поширені помилки про «види шизофренії»
«Параноїдна шизофренія — це найпоширеніший сучасний тип»
Це формулювання походить зі старої типології. У МКХ-11 параноїдного підтипу немає. Сучасний опис може фіксувати виражені маревні або галюцинаторні симптоми без створення окремої категорії.
«Кататонія означає кататонічну шизофренію»
Ні. Кататонія є синдромом, який може виникати при різних психічних і медичних станах. У МКХ-11 вона має окреме класифікаційне місце, а за наявності кататонії у людини з шизофренією фіксують обидва клінічно релевантні аспекти.
«Якщо немає галюцинацій, це проста шизофренія»
Ні. Відсутність галюцинацій не створює діагнозу «простої шизофренії». Зниження мотивації, соціальна ізоляція, апатія або когнітивні труднощі є неспецифічними і потребують диференційної оцінки.
«Нові класифікації довели, що старі діагнози були вигаданими»
Класифікаційні зміни означають, що наукові й клінічні системи уточнили спосіб групування симптомів. Старі підтипи мали історичну діагностичну функцію, але виявилися недостатньо стабільними та корисними для сучасної практики. Сам розлад і клінічні феномени не «зникли» разом із назвами.
Запитання та відповіді
Скільки видів шизофренії існує
У сучасній МКХ-11 немає фіксованої кількості підтипів шизофренії. Є діагноз шизофренії 6A20, який уточнюють за перебігом, поточним станом і вимірами симптомів. Перелік «параноїдна, гебефренічна, кататонічна, проста» належить до старої класифікації МКХ-10.
Чи існує параноїдна шизофренія
Як окремий підтип у МКХ-11 — ні. Термін залишається історичним і може траплятися в документах, створених за МКХ-10. Марення переслідування, ідеї впливу та слухові галюцинації залишаються актуальними симптомами, але їх описують без параноїдного підтипу.
Що таке гебефренічна шизофренія
Це історичний підтип МКХ-10 F20.1, пов’язаний насамперед із дезорганізацією мислення, мовлення, поведінки та змінами афекту. У МКХ-11 окремого гебефренічного підтипу немає.
Що таке кататонічна шизофренія
Це старий підтип МКХ-10 F20.2. У МКХ-11 кататонія класифікується окремо від шизофренії, оскільки може супроводжувати різні психічні та медичні стани.
Що означає код F20.0
F20.0 — код параноїдної шизофренії в МКХ-10. У МКХ-11 базовий код шизофренії — 6A20, а старі підтипи F20.0–F20.6 не переносяться як сучасні еквівалентні «види».
Чи буває «легка шизофренія»
«Легка шизофренія» не є окремим сучасним підтипом. Вираженість окремих симптомів, рівень функціонування, поточний стан і перебіг можуть бути різними, але діагноз не встановлюють за побутовою шкалою «легка — важка». Якщо симптоми не відповідають повним діагностичним вимогам, клініцист розглядає інші можливості, а не автоматично призначає «легкий тип».
Пов’язані статті
Психотичні розлади: класифікація, види та відмінності від психозу
Шизофренія: симптоми, причини, діагностика, лікування та життя з розладом
Симптоми шизофренії: позитивні, негативні, когнітивні та дезорганізовані прояви
Параноїдна шизофренія: що означає цей термін у сучасній психіатрії
Діагностика шизофренії: як встановлюють діагноз і що потрібно виключити
Психоз і шизофренія: у чому різниця між синдромом і діагнозом
Негативні симптоми шизофренії: аволіція, ангедонія, алогія та соціальне відсторонення
Кататонія: що це, симптоми, кататонічний ступор і коли потрібна невідкладна допомога
Лікування шизофренії: антипсихотичні препарати, психотерапія, реабілітація та підтримка
Перший психотичний епізод: ранні ознаки, діагностика, лікування та відновлення