top of page

Психологічна енкциклопедія

Негативні симптоми шизофренії: аволіція, ангедонія, алогія та соціальне відсторонення

4 дні тому
Читати 14 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 2 жовтня 2026 · Редакційна політика


Негативні симптоми шизофренії — це стійке або повторюване зниження психічних функцій, пов’язаних із мотивацією, переживанням задоволення, соціальною ініціативою, емоційною виразністю та спонтанним мовленням. У сучасній науковій моделі найчастіше виділяють п’ять доменів: аволіцію, ангедонію, асоціальність, притуплений афект і алогію. Такий поділ підтримують сучасні огляди й консенсусні рекомендації, зокрема Marder і Galderisi та Європейська психіатрична асоціація.


Слово «негативні» тут означає зменшення або втрату певної функції, а не «погану» поведінку, характер чи ставлення людини. Людина з аволіцією може хотіти жити активніше, але мати різко знижену здатність почати й підтримувати цілеспрямовану дію. Людина з притупленим афектом може переживати емоції, навіть якщо обличчя, голос і жести виражають їх слабше. ВООЗ також описує серед можливих проявів шизофренії дуже обмежене мовлення, зменшену емоційну виразність, труднощі з інтересом і задоволенням та соціальне відсторонення.


Негативні симптоми не є самостійним доказом шизофренії. Схожі зміни можуть виникати при депресії, вираженій тривозі, побічних ефектах ліків, активному психозі, когнітивних труднощах, вживанні психоактивних речовин, деяких неврологічних і соматичних станах або внаслідок тривалої соціальної депривації. Тому оцінюють не лише сам прояв, а його контекст, тривалість, перебіг, зв’язок з іншими симптомами та можливі вторинні причини. Для повної карти проявів дивіться матеріал «Симптоми шизофренії», а клінічну логіку встановлення діагнозу — у статті «Діагностика шизофренії».


Що саме називають негативними симптомами


У психіатрії негативні симптоми описують зменшення звичайної активності психічних процесів. Вони відрізняються від позитивних симптомів, при яких з’являються феномени на кшталт марення або галюцинацій, і від когнітивних порушень, що насамперед стосуються уваги, пам’яті, швидкості обробки інформації та виконавчих функцій. Межі між цими сферами в реальному житті можуть перетинатися, тому одна поведінка не завжди має одну причину.


Наприклад, людина перестала виходити з дому. Це може відображати асоціальність як негативний симптом, але також страх через переслідувальне марення, соціальну тривогу, депресивну втрату інтересу, виснаження після гострого епізоду, сильну сонливість від препарату або реальні зовнішні обставини. Саме тому сучасні рекомендації наполягають на розмежуванні первинних негативних симптомів і вторинних проявів, які мають інше пояснення. EPA guidance з оцінки негативних симптомів прямо робить це розрізнення центральною частиною клінічної оцінки.


У класифікації ICD-11 шизофренія визначається за комплексом характерних проявів і клінічним перебігом. Негативні симптоми можуть бути частиною цього комплексу, але окремі аволіція, ангедонія, алогія чи соціальна відстороненість не встановлюють діагноз. Це важлива межа для самодіагностики: навіть кілька подібних ознак потребують професійної оцінки причин.


П’ять основних доменів негативних симптомів


Сучасна модель описує п’ять доменів окремо, тому що вони можуть поєднуватися в різних пропорціях. У однієї людини домінує аволіція, в іншої — зменшення емоційної виразності, а в третьої — поєднання кількох сфер. Узагальнення «людина нічого не відчуває і нічого не хоче» надто грубе й часто клінічно неточне. Консенсусний огляд Marder і Galderisi підкреслює необхідність оцінювати кожен домен окремо.


Аволіція: зниження ініціативи й цілеспрямованої дії


Аволіція — це зниження здатності самостійно починати й підтримувати цілеспрямовану діяльність. Вона може проявлятися тим, що людині важко взятися за побутову справу, навчання, роботу, приготування їжі, гігієну або заняття, які раніше були частиною її дня. Ключовою є не сама кількість виконаних справ, а зміна мотиваційно-діяльнісного механізму: намір не перетворюється на дію або дія швидко згасає.


Аволіцію легко помилково назвати лінощами. Таке пояснення не враховує клінічної природи симптому й часто збільшує сором і конфлікти. У клінічній оцінці важливо з’ясувати, чи людина не діє через відсутність внутрішнього спонукання, чи через страх, депресивну безнадію, когнітивну перевантаженість, фізичну втому, побічні ефекти або активні психотичні переживання. Correll і Schooler розглядають аволіцію як один із центральних компонентів негативної симптоматики та наголошують на диференціації вторинних причин.


Ангедонія: зміна переживання та очікування задоволення


Ангедонія означає зниження здатності переживати або очікувати задоволення. При шизофренії цей феномен має важливу нюансованість: у частини людей безпосереднє задоволення під час приємної події може бути збережене краще, ніж здатність уявити майбутню винагороду, очікувати її й організувати поведінку заради неї. Тому фраза «нічого не приносить радості» не завжди повністю описує механізм.


На практиці людина може погоджуватися, що зустріч із близьким була приємною, але наступного разу не ініціювати контакт і не очікувати від нього цінності. Цей розрив між поточним переживанням і мотивацією до майбутньої дії допомагає зрозуміти, чому ангедонія та аволіція часто пов’язані, але не тотожні. Детально ці відмінності описує сучасна концептуалізація негативних симптомів.


Алогія: зменшення кількості та спонтанності мовлення


Алогія — це збіднення мовленнєвої продукції: коротші відповіді, менша спонтанність, менша кількість змістовних висловлювань або довші паузи. Вона не означає автоматично порушення інтелекту й не є синонімом дезорганізованого мовлення. При дезорганізації мова може бути багатослівною, але важкою для логічного відстеження; при алогії проблема полягає передусім у зменшенні мовленнєвої продукції.


Алогію також потрібно відрізняти від мовчання через тривогу, недовіру, депресію, мовні труднощі, побічну седацію чи кататонічний мутизм. В останньому випадку клінічний контекст зовсім інший і може потребувати невідкладної оцінки. EPA guidance рекомендує уникати автоматичного зарахування неспецифічних проявів до негативних симптомів без перевірки альтернативних пояснень.


Соціальне відсторонення й асоціальність


У науковій літературі термін asociality описує зниження інтересу до соціальних контактів і зменшення ініціативи щодо близьких стосунків. Українською це часто передають як асоціальність або соціальне відсторонення. Тут ідеться не про антисоціальну поведінку, порушення правил чи ворожість, а про зменшення внутрішнього потягу до соціальної взаємодії.


Видиме усамітнення саме по собі ще не є асоціальністю. Людина може уникати інших через переслідувальні переконання, страх негативної оцінки, депресію, сенсорне перевантаження, конфліктне оточення або втрату соціальних можливостей. Під час оцінки важливо запитувати не лише «скільки контактів є», а «чи хочеться контакту», «чи приносить він щось значуще», «що заважає ініціювати його» і «як це змінилося з часом».


Притуплений афект: зменшення зовнішньої емоційної виразності


Притуплений афект проявляється менш виразною мімікою, жестикуляцією, інтонацією голосу та іншими зовнішніми сигналами емоцій. Це не рівнозначно відсутності внутрішніх почуттів. Людина може переживати радість, смуток, тривогу чи прихильність значно сильніше, ніж це видно співрозмовнику.


Це розрізнення має практичне значення для близьких і фахівців. Слабка реакція обличчя не доводить байдужості, а монотонний голос не доводить відсутності зацікавлення. Сучасні шкали оцінки спеціально розділяють внутрішній досвід і спостережувану експресію; такий підхід описаний у EPA guidance та оновленому огляді Mucci та співавт., 2025.


Дві великі групи: мотивація і задоволення та зменшена експресія


П’ять доменів часто групують у дві ширші сфери. До мотиваційно-задоволеннєвої належать аволіція, ангедонія та асоціальність. До сфери зменшеної експресії — притуплений афект і алогія. Така двофакторна модель корисна, бо проблеми з ініціативою та очікуванням винагороди можуть вимагати іншої клінічної уваги, ніж бідність мовлення або емоційної експресії. Водночас дослідження структури негативних симптомів продовжуються, і п’ять окремих доменів залишаються важливими для точного опису людини.


Практична помилка виникає, коли всі негативні симптоми зводять до «апатії». Апатія — ширший термін, що може з’являтися при багатьох психічних і неврологічних станах. Аволіція в контексті шизофренії описує конкретніше порушення ініціації й підтримання цілеспрямованої поведінки. Для клінічного рішення важливо не етикетувати поведінку одним словом, а визначити, яка саме функція змінилася.


Первинні й вторинні негативні симптоми


Найважливіше клінічне питання після розпізнавання негативного прояву — чи є він первинною частиною розладу, чи вторинним наслідком іншого стану. Первинні негативні симптоми розглядають як безпосередню складову патологічного процесу шизофренії. Вторинні виникають через інші фактори, які можуть бути потенційно змінними. EPA рекомендує систематично шукати такі причини, оскільки від цього залежить допомога.


  • Активні позитивні симптоми. Людина може уникати людей через страх, підозру або голоси, а не через зниження соціальної мотивації.

  • Депресія. Втрата інтересу, енергії та активності може нагадувати аволіцію й ангедонію, але має інший емоційний і часовий контекст.

  • Побічні ефекти лікування. Седація, медикаментозний паркінсонізм, акатизія та інші небажані ефекти можуть зменшувати активність або виразність.

  • Тривога й соціальний страх. Уникання може бути захисною поведінкою при сильній тривозі.

  • Когнітивні труднощі. Проблеми з плануванням, увагою чи пам’яттю можуть ускладнювати початок і завершення дій.

  • Вживання психоактивних речовин, порушення сну, фізичні захворювання та інші стани, що впливають на енергію й функціонування.

  • Соціальна депривація. Якщо в людини мало можливостей для навчання, роботи, спілкування й автономної активності, пасивність може частково підтримуватися середовищем.


Різниця між первинними та вторинними симптомами не завжди визначається за один прийом. Часто потрібне спостереження в часі: що відбувається після зменшення психозу, корекції депресії, зміни побічних ефектів, поліпшення сну або появи реальних можливостей для активності. Galderisi та співавт. у рекомендаціях щодо лікування саме тому ставлять усунення вторинних причин перед спробами оцінювати специфічне лікування первинних негативних симптомів.


Чим негативні симптоми відрізняються від депресії


Депресія й негативні симптоми можуть давати схожу зовнішню картину: меншу активність, соціальне відсторонення, зниження інтересу, бідніше мовлення. Відмінність встановлюють не за однією ознакою, а за сукупністю переживань і перебігом. Для депресії характерними можуть бути стійко знижений настрій, провина, безнадія, самозвинувачення, суїцидальні думки, виразне суб’єктивне страждання; при первинних негативних симптомах ці ознаки не є обов’язковими.


Водночас депресія може співіснувати зі шизофренією, а її лікування здатне зменшити частину вторинної негативної симптоматики. Тому формула «це просто негативні симптоми» так само неточна, як і формула «це просто депресія». Клініцист оцінює настрій, мотивацію, задоволення, психотичні симптоми, ліки, фізичний стан і часові зв’язки між ними. Клінічний огляд Correll і Schooler розглядає таку диференціацію як один із центральних етапів оцінки.


Чим негативні симптоми відрізняються від когнітивних труднощів


Когнітивні порушення при шизофренії можуть стосуватися уваги, робочої пам’яті, швидкості обробки інформації, навчання та виконавчих функцій. Вони здатні впливати на повсякденну діяльність так само помітно, як аволіція: людина може не завершувати справу не через відсутність мотивації, а тому що губить послідовність кроків, швидко виснажується від складного завдання або не утримує потрібну інформацію.


Негативні й когнітивні симптоми можуть співіснувати й взаємно посилювати функціональні труднощі, але це різні клінічні виміри. Докладно когнітивний профіль розкрито у статті «Когнітивні порушення при шизофренії». У цій статті важлива диференційна межа: зниження активності не слід автоматично пояснювати «браком мотивації».


Чи можуть негативні симптоми бути ранніми ознаками


Зниження соціальної активності, інтересів, енергії або емоційної виразності інколи спостерігається до першого вираженого психотичного епізоду. Однак ці зміни дуже неспецифічні: вони трапляються при депресії, тривожних розладах, стресі, порушеннях сну, вживанні речовин, соматичних станах і звичайних життєвих кризах. Наявність таких ознак не означає неминучого розвитку шизофренії.


NICE рекомендує спеціалізовану оцінку, коли зниження соціального функціонування поєднується з транзиторними або ослабленими психотичними симптомами чи іншими ознаками можливого психозу. Якщо психотичні симптоми виникли вперше, окремо важлива рання допомога при першому психотичному епізоді. Самостійно прогнозувати шизофренію за апатією, усамітненням або втратою інтересу не можна.


Як негативні симптоми впливають на повсякденне функціонування


Негативні симптоми можуть впливати на навчання, роботу, побут, стосунки, дозвілля й самообслуговування. Особливо суттєвим буває поєднання аволіції з асоціальністю: людині важко не лише виконати конкретну справу, а й самостійно створити структуру дня, ініціювати контакт, повернутися до заняття після перерви або підтримувати довгострокову мету. EPA guidance та клінічний огляд Correll і Schooler пов’язують негативні симптоми з реальним функціонуванням і якістю життя.


Функціональні труднощі не означають однакового рівня залежності для всіх людей. Частина людей живе самостійно, навчається або працює; іншим у певний період потрібна значна підтримка. Рівень допомоги визначають за конкретними потребами, навичками, безпекою й цілями, а не за самим діагнозом. Відновлення може включати невеликі, але значущі зміни: регулярний сон, повернення одного побутового обов’язку, коротку прогулянку, відновлення контакту з другом або поступове повернення до навчання.


Як оцінюють негативні симптоми


Оцінка починається з клінічної розмови й спостереження, але не зводиться до враження «людина пасивна». Психіатр уточнює, коли з’явилася зміна, як вона розвивалася, чи є позитивні симптоми, депресія, тривога, побічні ефекти, порушення сну, вживання речовин, фізичні захворювання, когнітивні труднощі й зміни середовища. Важливе порівняння з попереднім рівнем функціонування.


Інформація від близьких може бути корисною за згодою людини, особливо коли треба відтворити зміни протягом місяців. Водночас оцінка не повинна підміняти внутрішній досвід зовнішнім спостереженням: наприклад, зменшена міміка не дає прямого доступу до того, що людина відчуває. Тому сучасні інструменти поєднують питання про поведінку й суб’єктивний досвід.


BNSS і CAINS


Для досліджень і спеціалізованої клінічної оцінки використовують шкали другого покоління — Brief Negative Symptom Scale (BNSS) і Clinical Assessment Interview for Negative Symptoms (CAINS). Вони були створені для точнішого вимірювання п’яти сучасних доменів і краще охоплюють мотиваційно-задоволеннєву сферу, ніж старіші інструменти. EPA guidance рекомендує такі шкали принаймні як доповнення до інструментів першого покоління; Mucci та співавт., 2025 описують подальший розвиток оцінювання.


Шкала не встановлює діагноз шизофренії й не визначає причину симптому автоматично. Високий бал може допомогти кількісно описати тяжкість і простежити зміни, але діагностичне рішення потребує клінічного контексту. Онлайн-опитувальник без професійної оцінки не може відрізнити первинний негативний симптом від депресії, седації, психозу чи іншої причини.


Цифрове фенотипування — дослідницький напрям, а не домашній діагноз


Смартфони й носимі пристрої можуть у дослідженнях реєструвати рухову активність, мобільність, мовленнєві характеристики й соціальні патерни. Це перспективний спосіб доповнювати клінічні шкали реальними даними повсякденного життя, але його валідність, стандарти та інтерпретація ще розвиваються. Огляд Mucci та співавт., 2025 розглядає цифрове фенотипування як перспективний дослідницький інструмент, а не як заміну клінічної діагностики.


Як лікують негативні симптоми


Лікування починається з відповіді на запитання, що саме підтримує симптом. Якщо пасивність посилює седація, стратегія відрізнятиметься від ситуації активного переслідувального марення, депресії або стійкої первинної аволіції. Саме тому сучасні рекомендації спершу пропонують оптимізувати лікування вторинних причин і лише після цього оцінювати залишкові негативні симптоми. EPA guidance з лікування підкреслює цей поетапний підхід.


Єдиного втручання, яке однаково надійно усуває всі негативні симптоми у всіх людей, немає. Великий метааналіз Damiani та співавт., 2026 об’єднав 451 рандомізоване дослідження з 42 566 учасниками й показав, що окремі фармакологічні, психосоціальні та фізичні втручання можуть покращувати негативні симптоми, але результати суттєво відрізняються між підходами й дослідженнями; гетерогенність залишилася головним обмеженням. Тому лікування будується як індивідуальна комбінація, а не як список «найкращих засобів».


Антипсихотичні препарати


Антипсихотики є основою лікування шизофренії, насамперед психотичних симптомів і профілактики рецидивів. Для негативних симптомів ситуація складніша: поліпшення може бути прямим або вторинним, наприклад через зменшення марення, страху й дезорганізації. Водночас седація чи рухові побічні ефекти окремого препарату можуть самі створювати картину вторинної пасивності. Вибір і корекція лікування потребують спільного рішення з лікарем, моніторингу ефективності й небажаних ефектів; самостійно змінювати препарат або дозу небезпечно. Докладніше це розкрито в «Лікуванні шизофренії».


Існують спеціально сплановані дослідження переважних негативних симптомів. Наприклад, у рандомізованому дослідженні Németh та співавт., 2017 карипразин у відібраних дорослих зі стабільною шизофренією та тривалими переважними негативними симптомами дав більше середнє поліпшення, ніж рисперидон. Це важливий сигнал доказової бази, але не універсальна рекомендація конкретного препарату для кожної людини: вибір залежить від повної клінічної картини, попередньої відповіді, переносимості та інших ризиків.


Психологічні та психосоціальні втручання


Психологічна й психосоціальна допомога потрібна не як заміна медикаментозному лікуванню, а як окремий компонент відновлення. Вона може працювати з поведінковою активацією, постановкою досяжних цілей, бар’єрами до діяльності, соціальною взаємодією, когнітивними труднощами й поверненням до значущих ролей.


Систематичний огляд Cella та співавт., 2023 узагальнив 31 систематичний огляд із понад 33 тисячами учасників. Для психологічних і фізичних втручань спостерігалися переважно невеликі або помірні ефекти, але якість багатьох оглядів була низькою або дуже низькою, а гетерогенність — значною. Більш стійкими виглядали сигнали для когнітивної ремедіації та фізичної активності. Це підтримує використання комплексної реабілітації, але не дає підстав обіцяти однаковий ефект кожному.


NICE рекомендує когнітивно-поведінкову терапію та сімейні втручання в комплексному лікуванні психозу й шизофренії та окремо радить підтримане працевлаштування людям, які хочуть знайти або повернутися до роботи. Для людини з негативними симптомами практична користь часто полягає в поєднанні лікування симптомів із реальною структурою життя: доступною діяльністю, навчанням, роботою, соціальними контактами й підтримкою автономії.


Когнітивна ремедіація та фізична активність


Якщо негативні симптоми поєднуються з когнітивними труднощами, когнітивна ремедіація може бути одним із компонентів реабілітації. Її мета — тренування когнітивних навичок і перенесення їх у повсякденні завдання, а не «тренування мотивації» як такої. Фізична активність також має перспективні дані щодо негативних симптомів і загального здоров’я, але програму адаптують до фізичного стану, переносимості й уподобань людини. EPA guidance та огляд Cella та співавт. розглядають ці підходи як частину ширшої доказової картини.


Що означає відновлення при негативних симптомах


Відновлення не обов’язково означає повне зникнення кожного симптому. Для однієї людини ключовим результатом буде повернення до навчання, для іншої — стабільний побут, регулярні зустрічі з близькими, часткова зайнятість або здатність самостійно планувати день. Клінічна шкала й реальне функціонування пов’язані, але не тотожні: невелике зменшення аволіції може мати великий життєвий сенс, якщо воно дозволяє відновити важливу роль.


Корисно формулювати цілі максимально конкретно й вимірювати прогрес у поведінці, яка важлива самій людині. Замість абстрактного «стати активнішим» — приготувати сніданок тричі на тиждень, пройти короткий маршрут, відповісти одному другові, відвідати заняття, виконати одну частину робочого завдання. Такі кроки не є «лікуванням силою волі»: вони створюють зовнішню структуру, у якій клінічне лікування та реабілітація можуть перетворюватися на реальні зміни.


Як близьким підтримувати людину з негативними симптомами


Найкорисніша позиція близьких — відокремлювати симптом від моральної оцінки. Закиди «ти просто не стараєшся», «тобі байдуже» або «візьми себе в руки» рідко покращують аволіцію й можуть посилити сором, конфлікт і уникання. Водночас підтримка не означає робити все замість людини. Мета — зберігати її участь і автономію, але зменшувати надмірний бар’єр до початку дії.


  • Пропонуйте конкретний наступний крок замість загальної вимоги «зберися». Наприклад: «Давай разом складемо список із двох справ на сьогодні».

  • Уточнюйте, що саме заважає: немає сил, важко почати, страшно, незрозуміло з чого почати, є голоси або підозра, виникла сонливість після ліків.

  • Не вимірюйте емоції лише мімікою й голосом. Людина може переживати більше, ніж показує.

  • Підтримуйте регулярність сну, прийомів їжі, лікування й запланованих контактів без перетворення побуту на систему покарань.

  • Фіксуйте помітні зміни після корекції лікування або появи нового препарату й повідомляйте про них лікарю разом із самою людиною, якщо вона погоджується.

  • Залишайте вибір там, де він можливий: час прогулянки, формат зустрічі, порядок справ, вид активності. Автономія є частиною відновлення.


Якщо сім’я постійно стикається з конфліктами, страхом рецидиву або виснаженням, сімейне втручання може допомогти вибудувати реалістичні очікування й комунікацію. NICE рекомендує сімейні втручання для родин людей із психозом або шизофренією, які живуть разом або перебувають у близькому контакті.


Коли потрібна швидка або невідкладна оцінка


Самі по собі тривалі негативні симптоми зазвичай не означають невідкладний стан. Швидка професійна оцінка потрібна, якщо відбулося різке погіршення, людина практично перестала їсти, пити або задовольняти базові потреби, з’явилися виражений мутизм чи нерухомість, тяжка дезорганізація, активний психоз із безпосередньою небезпекою, значне порушення свідомості, судоми, нові неврологічні симптоми або підозра на гостру медичну причину.


Раптову нерухомість, застигання, мутизм або різке психомоторне гальмування не слід автоматично називати «сильними негативними симптомами»: це може бути кататонічний або інший медичний стан, який потребує окремої оцінки. Якщо є безпосередня загроза життю чи тяжкий гострий психічний розлад, МОЗ України відносить такі ситуації до підстав для виклику екстреної медичної допомоги за номером 103. Для практичної поведінки близьких під час активного психозу дивіться «Що робити, якщо у людини психоз».


Поширені запитання


Чи означають негативні симптоми, що в людини точно шизофренія?


Ні. Аволіція, ангедонія, бідність мовлення або соціальне відсторонення можуть виникати з різних причин. Діагноз шизофренії встановлюють за повною клінічною картиною, перебігом і виключенням альтернативних пояснень. Окремий симптом або онлайн-тест не є діагнозом. Детально процес описано в статті про діагностику шизофренії.


Апатія й аволіція — це одне й те саме?


Терміни перетинаються, але не повністю збігаються. Апатія є ширшим поняттям, яке використовують у різних психіатричних і неврологічних контекстах. Аволіція в сучасній моделі негативних симптомів означає зниження ініціації та підтримання цілеспрямованої поведінки. Для лікування важливіше визначити механізм і причину, ніж підібрати побутовий ярлик.


Чи може людина з притупленим афектом відчувати емоції?


Так. Притуплений афект описує передусім зменшену зовнішню експресію — міміку, голос, жести. Внутрішній емоційний досвід може бути значно багатшим, ніж видно спостерігачеві. Саме тому сучасна оцінка розділяє вираз емоцій і суб’єктивне переживання.


Чи можуть антипсихотики погіршувати негативні симптоми?


Деякі побічні ефекти — зокрема седація або рухові порушення — можуть створювати чи посилювати вторинну картину пасивності та зниженої виразності. Це не означає, що препарат треба самостійно скасовувати. Потрібна клінічна переоцінка користі, побічних ефектів і альтернатив; EPA guidance рекомендує оптимізувати антипсихотичне лікування саме з урахуванням вторинних негативних симптомів.


Чи допомагають антидепресанти?


Антидепресант може бути доречним, якщо є депресивний розлад або в окремих клінічних ситуаціях як додаткова терапія, але це не універсальне лікування всіх негативних симптомів. EPA guidance розглядає додавання антидепресанта як одну з можливих опцій, а новий метааналіз Damiani та співавт. показує сигнали ефективності для окремих категорій втручань при значній неоднорідності доказів. Рішення приймає лікар з урахуванням конкретної причини симптомів і всієї схеми лікування.


Чи можуть негативні симптоми зменшуватися?


Так, у частини людей вони помітно зменшуються, особливо коли вдається усунути вторинні причини, стабілізувати психоз, скоригувати побічні ефекти, лікувати депресію, відновити сон і додати реабілітаційні можливості. Первинні стійкі негативні симптоми можуть бути складнішими для лікування, але й тут можливі зміни. Перебіг індивідуальний, тому групові дані не визначають майбутнє конкретної людини.


Коротко: що важливо запам’ятати


  • Негативні симптоми — це п’ять основних доменів: аволіція, ангедонія, асоціальність, притуплений афект і алогія.

  • Вони не є «лінощами», «холодністю» чи моральною характеристикою.

  • Соціальне відсторонення не дорівнює асоціальності автоматично: причиною можуть бути страх, депресія, психоз, побічні ефекти або середовище.

  • Окремий негативний симптом не встановлює діагноз шизофренії.

  • Первинні й вторинні негативні симптоми потрібно розрізняти, тому що лікування залежить від причини.

  • Сучасна допомога поєднує оптимізацію лікування, психологічні та психосоціальні втручання, реабілітацію й роботу з реальними життєвими цілями.

  • Відновлення оцінюють не лише за шкалою симптомів, а й за тим, що людина реально може й хоче повернути у своє життя.


Пов’язані статті



Джерела


 
 
bottom of page