Параноїдна шизофренія: що означає цей термін у сучасній психіатрії

2 жовт.

Читати 10 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 2 жовтня 2026 · Редакційна політика

«Параноїдна шизофренія» — історичний термін для підтипу шизофренії, у якому центральне місце відводили маренню та галюцинаціям, часто з переслідувальним або іншим параноїдним змістом. У сучасній МКХ-11 Всесвітньої організації охорони здоров’я окремого діагностичного підтипу «параноїдна шизофренія» немає. Якщо людина відповідає діагностичним вимогам шизофренії, сьогодні встановлюють діагноз шизофренії та описують перебіг і вираженість конкретних доменів симптомів.

Це зміна класифікації, а не твердження, що параноїдні переживання зникли з клінічної практики. Марення, параноя та галюцинації залишаються важливими клінічними явищами. Вони можуть бути вираженими при шизофренії, але самі по собі не встановлюють цей діагноз і можуть виникати при інших психотичних, афективних, речовинно-індукованих, неврологічних або соматичних станах.

Коротка відповідь: чи існує «параноїдна шизофренія» як сучасний діагноз

Як окремий підтип у МКХ-11 — ні. У попередніх класифікаціях шизофренію поділяли на параноїдний, гебефренічний, кататонічний та інші підтипи. Сучасна МКХ-11 відмовилася від цієї системи. Огляд ключових змін МКХ-11 пояснює, що дев’ять підтипів шизофренії з МКХ-10, включно з параноїдним, вилучили через їхню нестабільність у часі та недостатню прогностичну корисність; натомість введено опис симптомних і перебігових характеристик. Цей перехід описано в огляді Stein та співавторів.

У DSM-5 класичні підтипи також були вилучені. Робоча група DSM пояснювала цю зміну тим, що традиційні підтипи недостатньо добре відображали клінічну різноманітність і мали обмежену стабільність та корисність. Tandon та співавтори описали вилучення класичних підтипів як одну з ключових змін DSM-5.

Отже, сучасний запис «шизофренія з вираженими переслідувальними мареннями та слуховими галюцинаціями» клінічно інформативніший за старе слово «параноїдна»: він показує, які симптоми є актуальними саме зараз, а не припускає, що людина належить до незмінного підтипу.

Що історично означав параноїдний підтип

Історично термін використовували для клінічних картин шизофренії, у яких особливо помітними були позитивні психотичні симптоми — насамперед марення й галюцинації. Марення могло мати переслідувальний, референтний, ревнивий, грандіозний, релігійний або інший зміст; слухові галюцинації могли супроводжувати ці переконання або існувати окремо. При цьому старі підтипні описи намагалися відрізнити таку картину від варіантів, де на передньому плані стояли груба дезорганізація чи кататонічні прояви.

Цей поділ виявився занадто жорстким для реального перебігу хвороби. У тієї самої людини співвідношення марення, галюцинацій, негативних симптомів, когнітивних труднощів, дезорганізації та психомоторних проявів може змінюватися з часом. Аналіз наукової літератури також показав різке падіння використання традиційних підтипів: у вибірці провідних публікацій їх застосування зменшилося з 27,7% у 1990 році до 6,5% у 2010 році. Автори розцінили це як додатковий аргумент на користь відмови від старої підтипної системи. Braff та співавтори, Schizophrenia Bulletin.

Чому сучасна психіатрія відмовилася від підтипів шизофренії

Проблема старої системи полягала не в самому описі симптомів. Марення, галюцинації, дезорганізація, негативні та когнітивні симптоми клінічно важливі. Проблема була в припущенні, що з їхнього поточного поєднання можна створити стабільні окремі різновиди шизофренії з достатньою діагностичною, прогностичною або терапевтичною цінністю.

Сучасні класифікації рухаються в бік багатовимірного опису. Reed та співавтори у World Psychiatry описують для МКХ-11 заміну підтипів вимірами симптомів. Такий підхід краще передає те, що у конкретної людини одночасно можуть бути, наприклад, виражені позитивні симптоми, помірні негативні симптоми й когнітивні труднощі, а їхня інтенсивність змінюється в різні періоди.

Для клініки це має практичний сенс: лікування, спостереження і реабілітацію планують відповідно до поточних симптомів, перебігу, функціонування, попередньої відповіді на допомогу, небажаних ефектів лікування та цілей самої людини, а не відповідно до старої назви підтипу.

Як МКХ-11 описує те, що раніше називали «параноїдною шизофренією»

У МКХ-11 шизофренія належить до групи первинних психотичних розладів. Для її опису використовують характеристики перебігу та домени симптомів. Серед доменів, які можуть оцінюватися, — позитивні, негативні, депресивні, маніакальні, психомоторні та когнітивні симптоми. Опис цієї архітектури наведений у матеріалах про зміни МКХ-11.

Те, що раніше могло отримати ярлик «параноїдної шизофренії», сьогодні найчастіше буде описане як шизофренія з вираженими позитивними симптомами, якщо повні діагностичні вимоги шизофренії справді виконуються. До позитивних симптомів належать не лише марення й галюцинації, а й деякі переживання впливу, контролю або пасивності та дезорганізоване мислення.

Водночас сучасний опис не зводить людину до позитивних симптомів. У клінічній картині можуть бути негативні симптоми, труднощі уваги, пам’яті й виконавчих функцій, депресивні або маніакальні прояви, психомоторні зміни. ВООЗ описує цю широку симптомну картину шизофренії, а окремий матеріал ХАБу докладно розбирає симптоми шизофренії.

Параноя, марення і шизофренія — різні рівні опису

Слово «параноя» у побуті часто означає сильну недовіру або підозріливість. У клінічному контексті важливо точніше описати саме переживання: чи йдеться про тривожні припущення, надцінну ідею, стійке переслідувальне марення, реалістичний страх у небезпечній ситуації або інше явище. Саме тому параноя і марення мають окремі канонічні сторінки.

Марення є психотичним симптомом, а шизофренія — діагностичним розладом. Один симптом не дорівнює діагнозу. Навіть виражене переслідувальне марення може виникати при маячному розладі, афективному психозі, психозі, пов’язаному з психоактивними речовинами або ліками, а також при деяких неврологічних і соматичних станах. Те саме стосується галюцинацій.

Тому формула «людина переконана, що за нею стежать — отже, це параноїдна шизофренія» є діагностично хибною. Лікар оцінює весь синдром, його тривалість і перебіг, інші психотичні та непсихотичні симптоми, функціональні зміни, вживання речовин і ліків, афективні епізоди та можливі медичні причини.

Як сьогодні встановлюють діагноз шизофренії

Діагноз встановлюють клінічно, а не за онлайн-тестом, окремою ознакою чи змістом марення. МКХ-11 CDDR задає діагностичні вимоги до шизофренії, а NICE рекомендує комплексну психіатричну, медичну, психологічну, соціальну та функціональну оцінку при психотичних симптомах.

Що оцінює лікар

Клінічна оцінка охоплює характер психотичних симптомів, їхню появу та тривалість, зміни мислення й поведінки, негативні й когнітивні прояви, настрій, сон, рівень функціонування та перебіг у часі. За потреби збирають інформацію від близьких за згодою людини, переглядають попередню медичну документацію та оцінюють, як симптоми змінювалися між епізодами.

Окремий блок — виключення кращого пояснення. Ураховують психоактивні речовини й ліки, неврологічні та соматичні стани, афективні епізоди та інші психічні розлади. Саме тому перший психотичний епізод потребує професійної оцінки, а не самодіагностики за історичною назвою підтипу.

Повна діагностична логіка, включно з диференційним діагнозом, розкрита у статті «Діагностика шизофренії: як встановлюють діагноз і що потрібно виключити».

Чи можна поставити «параноїдну шизофренію» за маренням переслідування або голосами

Ні. Переслідувальне марення, голоси або їх поєднання можуть бути психотичними симптомами, але не є специфічними лише для шизофренії. ВООЗ перелічує марення й галюцинації серед основних проявів шизофренії, проте діагноз потребує ширшої клінічної оцінки та виконання повних діагностичних вимог.

Не кожна незвична думка є маренням, не кожен голос або образ є ознакою первинного психотичного розладу, а психоз не є синонімом шизофренії. Розмежування цих рівнів пояснює окрема стаття «Психоз і шизофренія: у чому різниця між синдромом і діагнозом».

Що робити, якщо в старих документах записано «параноїдна шизофренія»

Старий запис не слід самостійно «перекладати» в новий діагноз. Він показує, якою класифікацією користувалися на момент встановлення діагнозу та які риси клінічної картини тоді вважали провідними. Для сучасного медичного рішення важливі актуальний стан, перебіг розладу, попередні епізоди, лікування, відповідь на нього та нинішні діагностичні вимоги.

Якщо людині потрібен актуальний висновок для лікування, реабілітації, медичної документації або іншої практичної мети, доцільно звернутися до психіатра з попередніми виписками та переліком ліків. Лікар може уточнити сучасну діагностичну формулювання. Сам факт зміни номенклатури не означає, що попередній клінічний досвід «скасовується».

Чи відрізняється лікування того, що раніше називали параноїдною шизофренією

Окремої сучасної схеми «лікування параноїдної шизофренії» немає. Допомогу планують як лікування шизофренії або іншого встановленого розладу з урахуванням конкретної клінічної картини. NICE рекомендує поєднувати фармакологічні, психологічні та психосоціальні втручання і підкреслює спільне прийняття рішень щодо антипсихотичних препаратів із обговоренням очікуваної користі та можливих метаболічних, рухових, серцево-судинних, гормональних та інших небажаних ефектів.

ВООЗ також відносить до ефективних варіантів допомоги медикаментозне лікування, психоосвіту, сімейні втручання, когнітивно-поведінкову терапію та психосоціальну реабілітацію. Актуальний огляд ВООЗ наголошує на відновленні, автономії та залученні людини до рішень про допомогу.

Самостійно починати, скасовувати або змінювати антипсихотичні препарати за історичною назвою підтипу не слід. Детальний матеріал про етапи, методи, моніторинг і довгострокову підтримку містить стаття «Лікування шизофренії».

Чому термін досі часто зустрічається

Термін продовжує жити одразу в кількох середовищах: у старій медичній документації, навчальних матеріалах, перекладах, побутовій мові та пошукових запитах. Людина може отримати його з виписки, почути від родича або знайти на сайті, який досі відтворює підтипну систему МКХ-10. Тому поширеність слова в інтернеті не є доказом того, що воно залишається окремим діагнозом у чинній МКХ-11.

Для пацієнта практичне питання звучить інакше: що саме означав старий запис у конкретній історії хвороби і як поточний стан описує сучасна класифікація. Це потребує зіставлення попередніх епізодів, актуальних симптомів і теперішніх діагностичних вимог, а не просто заміни одного слова іншим.

Чи має «параноїдна» форма окремі причини

Сучасна психіатрія не розглядає історичний параноїдний підтип як окрему хворобу з власною доведеною причиною. Саме відмова від стабільних підтипів означає, що поєднання симптомів описують як виміри всередині ширшого розладу, а не як окремі етіологічні сутності. Reed та співавтори описують цей перехід у МКХ-11.

Для шизофренії загалом не встановлено однієї універсальної причини. ВООЗ пов’язує ризик із взаємодією генетичних і середовищних чинників та зазначає роль психосоціальних факторів; інтенсивне вживання канабісу асоціюється з підвищеним ризиком розладу. Такі дані описують групові асоціації і не дозволяють за одним фактором визначити причину психозу в конкретної людини.

Так само сімейна історія, стрес або вживання психоактивних речовин не пояснюють автоматично, чому саме марення набуло переслідувального змісту. Зміст психотичних переживань формується в складному контексті особистої історії, актуальних подій, культури, когнітивних процесів і перебігу хвороби; його не можна звести до одного біологічного або психологічного механізму.

Як працює сучасна діагностична логіка: три умовні ситуації

Умовні приклади нижче показують принцип класифікації, а не дають інструмент для самодіагностики. В однакових на перший погляд симптомів можуть бути різні клінічні контексти, тому вирішальним є весь перебіг.

Переслідувальне марення і голоси разом з іншими ознаками шизофренії

Якщо в людини тривалий психотичний синдром, є характерне поєднання симптомів шизофренії, виконані вимоги щодо перебігу та немає кращого пояснення речовиною, афективним епізодом або медичним станом, сучасний діагноз може бути шизофренією. Виражені переслідувальні марення чи голоси в такому разі описують клінічну картину, але не створюють окремий «параноїдний» підтип.

Переслідувальне марення виникає тільки під час тяжкого афективного епізоду

Той самий зміст переживань не вирішує діагноз. Якщо психотичні симптоми тісно пов’язані з маніакальним або тяжким депресивним епізодом, лікар оцінює афективний розлад і часовий зв’язок психозу з настроєм. Це інша діагностична логіка, навіть якщо людина описує стеження, змову або голоси.

Психотичні симптоми з’явилися після речовини, нового препарату або на тлі гострого медичного стану

У такій ситуації першочерговим стає з’ясування вторинної причини психозу. Історичний ярлик «параноїдна шизофренія» не повинен закривати диференційний діагноз, особливо при раптовому початку, зміні свідомості, неврологічних симптомах, інтоксикації або різкому зв’язку з новим препаратом.

Чого старий ярлик не може сказати про конкретну людину

Слово «параноїдна» не визначає тяжкість розладу. Дві людини з подібним змістом марення можуть відрізнятися за критичністю до переживань, рівнем дезорганізації, негативними й когнітивними симптомами, функціонуванням, потребою в підтримці та ризиками.

Воно також не визначає прогноз, здатність працювати чи навчатися, потребу в госпіталізації, відповідь на конкретний препарат або те, чи буде перебіг епізодичним чи тривалим. Саме слабка прогностична корисність була однією з причин відмови від підтипів. Braff та співавтори підсумували аргументи проти традиційної підтипної системи.

Нарешті, цей ярлик не є оцінкою небезпечності. Клінічний ризик визначають за актуальними думками, намірами, поведінкою, ступенем дезорганізації, здатністю підтримувати безпеку, вживанням речовин, супутніми станами та іншими конкретними обставинами. Стереотип про автоматичну небезпечність людей із шизофренією посилює стигму і не замінює індивідуальної оцінки.

Прогноз не визначається словом «параноїдна»

Історичний підтип не дає надійного індивідуального прогнозу. Саме слабка прогностична цінність і нестабільність підтипів були серед причин переходу до сучаснішого опису симптомів і перебігу. Огляд Reed та співавторів пов’язує реформу МКХ-11 з більш клінічно корисним багатовимірним підходом.

Перебіг шизофренії суттєво різниться між людьми. Можливі ремісії, рецидиви, тривалі стабільні періоди та відновлення функціонування. ВООЗ повідомляє, що принаймні приблизно третина людей із шизофренією може повністю відновитися. Ця групова оцінка не є прогнозом для конкретної людини.

Так само діагноз шизофренії не є автоматичною характеристикою небезпечності, непередбачуваності чи нездатності до самостійного життя. Ризик у кризовій ситуації оцінюють за конкретними симптомами, поведінкою, станом свідомості, суїцидальним або агресивним наміром, доступом до засобів заподіяння шкоди, здатністю піклуватися про себе та іншими клінічними обставинами.

Коли потрібна термінова або невідкладна допомога

Невідкладність визначає не історичний ярлик «параноїдна», а поточний стан. Швидка професійна оцінка особливо важлива при першому психотичному епізоді, гострому психозі, різкій дезорганізації, кататонічних проявах, суттєвій нездатності піклуватися про базові потреби, вираженому порушенні свідомості або підозрі на неврологічну, соматичну чи токсичну причину.

Якщо є безпосередня небезпека для людини або інших, тяжке порушення свідомості, раптовий медичний стан чи інша ситуація, що потребує негайного втручання, в Україні можна телефонувати 103 для екстреної медичної допомоги або 112 як єдиний номер екстреної допомоги. Офіційні контакти екстрених служб ДСНС України.

Для практичних дій під час психотичної кризи дивіться окремий матеріал «Що робити, якщо у людини психоз: безпека, спілкування та коли потрібна невідкладна допомога».

Як говорити з людиною, яка має переслідувальні переконання

Корисна мета розмови — зберегти контакт, зменшити напруження і допомогти дістатися професійної оцінки. Можна визнавати емоційний досвід людини: «Бачу, що тобі дуже страшно» або «Схоже, це виснажує». Водночас не потрібно підтверджувати неперевірене переконання як факт.

Пряме висміювання, приниження або агресивне «доведення, що це неправда» часто лише руйнує контакт. Спокійна мова, короткі зрозумілі фрази, зменшення шуму й кількості людей навколо та пропозиція конкретної допомоги зазвичай практичніші. Якщо поведінка стає небезпечною або людина не може підтримувати базову безпеку, пріоритет переходить до невідкладної допомоги.

Поширені помилки про термін

«Параноїдна шизофренія» — це окремий сучасний тип шизофренії

У МКХ-11 такого окремого підтипу немає. Термін важливий як історичне позначення та як пошуковий запит, але сучасна діагностика описує шизофренію через повні діагностичні вимоги, перебіг і домени симптомів.

Параноя автоматично означає шизофренію

Ні. Підозріливість, параноїдні переживання та переслідувальне марення мають різний клінічний статус. Навіть справжнє марення може бути частиною різних розладів і станів. Діагноз визначають за всією клінічною картиною.

Якщо людина чує голоси, у неї «параноїдна шизофренія»

Ні. Слухові галюцинації можуть виникати в різних контекстах. Їхня наявність потребує уточнення форми, частоти, контексту, супутніх симптомів, впливу на функціонування та можливих причин.

Старий діагноз автоматично стає недійсним

Зміна класифікації змінює мову та логіку опису, але не стирає медичну історію. Актуальне формулювання визначає фахівець на підставі сучасних критеріїв і поточного клінічного контексту.

Для параноїдного підтипу потрібне особливе лікування

Сучасні настанови не будують лікування навколо цього історичного підтипу. План допомоги ґрунтується на діагнозі, поточних симптомах, перебігу, попередній відповіді, соматичному здоров’ї, небажаних ефектах, функціональних потребах і цілях людини.

Часті запитання

Чи є «параноїдна шизофренія» в МКХ-11

Ні, як окремого підтипу її немає. МКХ-11 використовує загальну категорію шизофренії та характеристики перебігу й симптомних доменів.

Який сучасний діагноз відповідає старій «параноїдній шизофренії»

Автоматичної заміни один до одного немає. Якщо сучасні вимоги шизофренії виконуються, діагноз формулюють як шизофренію з відповідним описом актуальних симптомів і перебігу. В інших випадках клінічна оцінка може привести до іншого психотичного, афективного, речовинно-індукованого або медичного пояснення.

Чи може людина мати шизофренію без вираженої параної

Так. Шизофренія має різноманітну клінічну картину. Марення й галюцинації можуть бути важливими, але в інших людей на передньому плані стоять дезорганізація, негативні симптоми, когнітивні труднощі або інше поєднання проявів.

Чи можна визначити підтип за онлайн-тестом

Ні. Сучасна класифікація не використовує «параноїдний підтип» як окремий діагноз, а встановлення шизофренії потребує професійної клінічної оцінки. Онлайн-опитувальник не може замінити діагностику.

Що важливіше за стару назву підтипу

Поточні симптоми, їхня тяжкість і динаміка, перебіг у часі, функціонування, ризики, фізичне здоров’я, попередня відповідь на лікування та цілі людини. Саме ці характеристики визначають практичні клінічні рішення.

Пов’язані статті

Джерела

Braff, D. L., Ryan, J., Rissling, A. J., & Carpenter, W. T. (2013). Lack of use in the literature from the last 20 years supports dropping traditional schizophrenia subtypes from DSM-5 and ICD-11. Schizophrenia Bulletin, 39(4), 751–753. https://doi.org/10.1093/schbul/sbt068

National Institute for Health and Care Excellence. (2014; reviewed 2025). Psychosis and schizophrenia in adults: prevention and management (CG178).

Reed, G. M., First, M. B., Kogan, C. S., et al. (2019). Innovations and changes in the ICD-11 classification of mental, behavioural and neurodevelopmental disorders. World Psychiatry, 18(1), 3–19. https://doi.org/10.1002/wps.20611

State Emergency Service of Ukraine. (2026). Екстрені служби України: контакти допомоги у надзвичайних ситуаціях.

Stein, D. J., Szatmari, P., Gaebel, W., et al. (2020). Mental, behavioral and neurodevelopmental disorders in the ICD-11: an international perspective on key changes and controversies. BMC Medicine, 18, 21. https://doi.org/10.1186/s12916-020-1495-2

Tandon, R., Gaebel, W., Barch, D. M., et al. (2013). Definition and description of schizophrenia in the DSM-5. Schizophrenia Research, 150(1), 3–10. https://doi.org/10.1016/j.schres.2013.05.028

World Health Organization. (2024). Clinical descriptions and diagnostic requirements for ICD-11 mental, behavioural and neurodevelopmental disorders (CDDR).

World Health Organization. (2025). Schizophrenia.

Психологічна енкциклопедія