Нейробіологічні особливості роботи мозку при заїканні

Заїкання (логоневроз) — це порушення мовлення, що проявляється у вигляді повторів, затримок або переривань у вимові слів. На нейробіологічному рівні заїкання пов'язане з дисфункцією деяких структур мозку та їхньою взаємодією.

Як мозок працює при заїканні?

1. Координація мовних центрів

   • Основні мовні центри — центр Брока (відповідає за вироблення мовлення) та центр Верніке (відповідає за розуміння) — працюють із порушенням узгодженості.

   • Заїкання може бути наслідком недостатньої синхронізації між цими центрами та іншими ділянками, відповідальними за моторний контроль.

2. Аномальна активність базальних гангліїв

   • Базальні ганглії — структури, що регулюють рухи, також беруть участь у координації мовленнєвої моторики. При заїканні ці структури функціонують із порушеннями, що призводить до затримок у виробленні послідовних мовних рухів.

3. Гіперактивація лівої півкулі та гіпоактивація правої

   • У людей із заїканням спостерігається недостатня активація лівої півкулі (де локалізовані мовні центри) та надмірне залучення правої півкулі, яка зазвичай відіграє допоміжну роль. Це може ускладнювати мовленнєві процеси та їх автоматизацію.

4. Порушення мієлінізації нейронів

   • Мієлінові оболонки допомагають швидко передавати сигнали між нейронами. Дослідження показують, що в людей із заїканням мієлінізація може бути порушеною, що уповільнює передачу інформації між мовними та моторними центрами.

5. Дисбаланс дофаміну

   • Відзначається підвищений рівень дофаміну в базальних гангліях. Надлишок цього нейромедіатора може заважати точній координації рухів, включаючи мовленнєві.

   • 
     

Рекомендації для корекції заїкання: вправи для мозку та тіла

1. Дихальні вправи для регуляції нервової системи

   • Діафрагмальне дихання: допомагає зменшити напругу та покращити контроль над диханням, що важливо для плавної мови.

     Вправа: глибоко вдихайте через ніс, наповнюючи живіт, і повільно видихайте через рот. Повторюйте 5–10 хвилин щодня.

     
     

2. Мовленнєва ритміка та читання вголос

   • Ритмічні вправи (на кшталт співу чи читання вголос під метроном) покращують синхронізацію роботи мозку. Спів сприяє активації обох півкуль і зменшує заїкання завдяки використанню ритмічних моделей.

     Рекомендація: щодня співайте чи читайте вголос під ритмічну музику.

     
     

3. Зворотний біологічний зв'язок (biofeedback)

   • Використання спеціальних програм для біологічного зворотного зв'язку допомагає людині контролювати дихання та артикуляцію. Це тренує мозок розпізнавати та регулювати власні мовленнєві процеси.

     
     

4. Вправи на концентрацію уваги та нейропластичність

   • Медитація усвідомленості (mindfulness) сприяє зниженню рівня стресу та покращує увагу. Це важливо, оскільки тривога може посилювати заїкання.

     Рекомендація: практикуйте 5–10 хвилин медитації щодня, зосереджуючись на диханні.

     
     

5. Тренування дрібної моторики

   • Робота з дрібною моторикою стимулює зв'язок між мозковими структурами, відповідальними за координацію рухів.

     Приклади: гра на музичних інструментах, робота з мозаїкою або малювання.

     
     

6. Зниження надлишку дофаміну через фізичні вправи

   • Аеробні навантаження, такі як біг чи плавання, допомагають регулювати рівень дофаміну та знижувати стрес. Регулярна фізична активність покращує функціонування базальних гангліїв.

Заїкання виникає через порушення координації мовних і моторних структур мозку, а також через дисбаланс нейромедіаторів. Робота над плавністю мовлення повинна включати дихальні вправи, тренування ритміки, розвиток концентрації та фізичну активність. Регулярна практика цих вправ допомагає мозку створювати нові нейронні зв’язки та поліпшити контроль над мовленням.