Як звернутися до поліції через домашнє насильство в Україні

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика

Якщо домашнє насильство відбувається зараз, є погроза життю, тяжке ушкодження або небезпека для дитини, телефонуйте 102 або 112 з безпечного для вас пристрою. Назвіть адресу, скажіть, що йдеться про домашнє насильство, опишіть безпосередню загрозу та повідомте, чи є діти, зброя або потреба в медичній допомозі. Якщо говорити небезпечно, спробуйте скористатися допомогою іншої людини або безпечним способом звернення. Патрульна поліція України прямо рекомендує номери 102 і 112 для екстреного виклику.

Звернутися до поліції можна й після події, коли безпосередня загроза минула. Повідомлення може стосуватися фізичних нападів, сексуального примусу, систематичних погроз, залякування, обмеження свободи, примусового позбавлення коштів, документів чи житла та інших обставин, що відповідають законодавчому поняттю домашнього насильства. Для звернення не потрібно самостійно визначати юридичну кваліфікацію того, що сталося. Суттєво повідомити конкретні факти, обставини та ризики.

Ця стаття пояснює практичний маршрут звернення до Національної поліції України, подальші процедури та доступні заходи захисту. Рішення про час і спосіб звернення варто співвідносити з реальною безпекою: кривдник може контролювати телефон, переміщення, документи або гроші. Звернення до поліції може бути важливим способом захисту, а подальший план безпеки доцільно формувати відповідно до конкретної ситуації.

Короткий маршрут: що робити, якщо потрібно звернутися

Якщо є безпосередня небезпека, зателефонуйте 102 або 112. Повідомте місце події, характер загрози, наявність дітей, поранених чи зброї; попросіть направити наряд поліції та, за потреби, екстрену медичну допомогу. Не витрачайте час на збирання доказів, якщо це збільшує ризик.

Якщо подія вже завершилася, оберіть безпечний спосіб подання повідомлення: звернення у відділення поліції, виклик за номером 102 або письмову заяву. Розкажіть, що саме сталося, коли й де, чи були попередні епізоди, погрози, переслідування та ризики повторного насильства. Повідомити можна і про подію, свідком якої ви стали.

Попросіть зареєструвати повідомлення, уточніть реєстраційні дані та спосіб подальшого зв’язку. Окремо запитайте про оцінювання ризику, можливість термінового заборонного припису, захист дитини й доступ до допомоги. Якщо є ознаки кримінального правопорушення, з'ясуйте питання внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це різні процедури з різними правовими підставами.

Якщо після звернення небезпека зберігається, повідомте про нові епізоди та зверніться по спеціалізовану підтримку. Правила реагування й правовий статус заходів визначають Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» і Порядок ведення єдиного обліку заяв та повідомлень у поліції.

Які ситуації можна повідомляти поліції

Українське законодавство охоплює фізичне, сексуальне, психологічне та економічне домашнє насильство. Застосування закону не обмежується зареєстрованим шлюбом або спільним проживанням. До відповідного кола осіб належать, зокрема, теперішнє і колишнє подружжя, особи зі спільною дитиною, батьки й діти, інші визначені законом родинні та сімейні зв’язки. Точний перелік наведено у статті 3 профільного закону.

Фізичне насильство може включати удари, штовхання, утримування силою, перешкоджання виходу, спричинення травм. Сексуальне насильство охоплює сексуальні дії без вільної згоди та примушування до них, зокрема в шлюбі або партнерських стосунках. Психологічне насильство може проявлятися погрозами, переслідуванням, залякуванням, приниженням та іншими діями, що завдають шкоди. Економічне — позбавленням коштів, житла, їжі, необхідних речей або документів, забороною працювати чи навчатися. Патрульна поліція роз’яснює ці форми на конкретних прикладах.

Особливо важливо повідомити про погрози вбивством, доступ кривдника до зброї, переслідування після розриву, напади на дітей, небезпечне стискання шиї, примусове утримування та повторювані епізоди, коли ви боїтеся за життя. Поліцейським потрібна інформація про конкретні загрози. Жодна окрема ознака не дає точного прогнозу подальшої поведінки людини, проте небезпечні обставини мають бути враховані під час реагування.

Образи, конфлікти та суперечки потрібно описувати за фактичним змістом і контекстом. Для поліції важливі конкретні дії, погрози, наслідки, повторюваність та відносини між учасниками; юридичну оцінку здійснюють уповноважені органи. Ширший огляд понять і форм подано в матеріалі «Домашнє насильство: форми, ознаки, наслідки та допомога в Україні».

Як викликати поліцію за номером 102 або 112

Під час розмови спочатку назвіть точне місце, куди потрібна допомога: адресу, номер будинку та квартири, поверх, під’їзд, орієнтир, якщо це допомагає знайти вас. Поясніть, що ви повідомляєте про домашнє насильство. Далі коротко опишіть дії та небезпеку: «Мені погрожують», «Мене вдарили», «У квартирі перебуває дитина», «Людина має ніж», «Потрібна швидка допомога». Говоріть так, як дозволяють обставини, і дотримуйтеся вказівок оператора, якщо вони безпечні.

Зразок короткого звернення: «Потрібна поліція за адресою [адреса]. Тут відбувається домашнє насильство. [Хто саме] погрожує мені / завдав тілесних ушкоджень. Поруч є [діти / поранена людина]. Я боюся повторного нападу. Прошу направити поліцію та повідомити, що робити до її приїзду». Цей зразок можна змінити відповідно до події; для виклику допомоги достатньо доступних вам відомостей.

Якщо загроза триває, першочергове завдання — зберегти життя й уникнути безпосереднього нападу. Вихід з приміщення, переміщення в іншу кімнату чи звернення до сусідів можуть бути корисними лише тоді, коли це справді безпечніше. Порада «негайно піти» не враховує ситуацій, коли шлях заблоковано, кривдник озброєний або стежить за людиною. Не повідомляйте кривдникові про звернення до поліції, якщо це може спровокувати насильство.

Якщо ви не можете безпечно говорити зі свого телефону, подумайте, чи доступний чужий пристрій, допомога сусідів, охорони, медичного працівника або особисте звернення до безпечного місця. Використання іншого пристрою має сенс лише за реальної можливості зробити це без додаткового ризику. Важливо пам’ятати, що історія дзвінків, сповіщення, облікові записи й місцеперебування можуть бути доступні людині, яка здійснює контроль.

Що робити до приїзду поліції та під час розмови з поліцейськими

Залишайтеся в доступному безпечному місці відповідно до ситуації. Якщо потрібні медики, повторно скажіть про це оператору або поліцейським. Якщо дитина перебуває поруч, поясніть її потреби та небезпеку для неї. Якщо є зброя, блокування виходу, загроза повторного нападу чи переслідування, повідомте ці обставини прямо.

Під час спілкування з поліцейськими бажано описати подію послідовно: хто, що, коли, де зробив; які були погрози; чи було насильство раніше; чи є тілесні ушкодження; хто міг бути свідком; чи є діти; чого ви боїтеся зараз. Якщо ви розгублені або пам’ятаєте події уривчасто, повідомте це. Стрес, страх і реакції на загрозу можуть впливати на послідовність розповіді. Сам факт хвилювання або відсутності негайного опору не визначає достовірність повідомлення.

Якщо кривдник перебуває поруч і ви боїтеся говорити в його присутності, прямо попросіть поліцейських надати можливість розповісти про обставини окремо, якщо організація такого спілкування можлива й безпечна. Якщо спілкуванню заважають порушення слуху, мовлення чи інші особливі потреби, повідомте про потрібний доступний спосіб комунікації.

Ви можете попросити інформацію про фіксацію події, проведення оцінювання ризиків, можливі обмеження для кривдника та контакти служб допомоги. МВС України описує передбачені законодавством заходи реагування. Фактичне застосування конкретного заходу залежить від обставин і закону, тому поява поліцейських сама по собі не гарантує повного усунення ризику.

Як подати письмову заяву про домашнє насильство

Заяву можна подати до органу або підрозділу поліції, коли ви маєте можливість безпечно звернутися. У тексті доцільно зазначити ім’я та контактний спосіб зв’язку, за яким з вами можна говорити безпечно, дату й місце події, дані особи, про яку повідомляєте, якщо вони відомі, стосунки між вами, послідовний опис дій і погроз, відомості про дітей, травми, свідків та попередні епізоди.

Корисно чітко сформулювати прохання: «Прошу прийняти й зареєструвати мою заяву про домашнє насильство, перевірити наведені обставини, оцінити актуальні ризики та вжити передбачених законом заходів захисту. Прошу повідомити реєстраційні дані звернення і безпечний спосіб отримання відповіді». При наявності ознак кримінального правопорушення можна додати прохання вирішити питання щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Заява має містити фактичний опис, навіть якщо точних дат усіх попередніх епізодів ви не пам’ятаєте. Можна назвати приблизний час, період і пояснити невизначеність. Не потрібно додавати неперевірені твердження або навмисно встановлювати юридичну кваліфікацію. Якщо заяву допомагає скласти юрист, він може уточнити процесуальні вимоги та форму відповідно до обставин.

За Порядком МВС № 100 поліція веде єдиний облік заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події. Під час особистого звернення уточнюйте документальне підтвердження прийняття заяви, її реєстраційний номер та дату. Зберігайте ці дані лише там, де до них не має небезпечного доступу кривдник.

Чим відрізняються реєстрація повідомлення, адміністративні матеріали та ЄРДР

Прийняття й реєстрація повідомлення в єдиному обліку поліції фіксує факт звернення та подію для подальшого реагування. Це не тотожне внесенню відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відповідальність за домашнє насильство може наставати в адміністративному або кримінальному порядку залежно від складу правопорушення й обставин справи; різні дії насильницького характеру також можуть кваліфікуватися за іншими статтями кримінального законодавства.

Якщо викладені обставини свідчать про можливе кримінальне правопорушення, діє процедура статті 214 Кримінального процесуального кодексу України. Закон передбачає внесення відповідних відомостей до ЄРДР невідкладно, але не пізніше 24 годин після отримання заяви або повідомлення про кримінальне правопорушення. У такій ситуації людина може уточнити отримання витягу з ЄРДР та процесуальний статус. Для повідомлень, які розглядають як адміністративні або інші події, сама наявність звернення не означає автоматичного відкриття кримінального провадження.

Якщо ви не знаєте, до якого правового порядку належить ситуація, достатньо послідовно викласти факти. Поліція повинна визначати належний порядок реагування відповідно до закону. За сумнівів щодо процесуального рішення можна отримати консультацію в системі безоплатної правничої допомоги.

Які захисні заходи може застосувати поліція

Одним із спеціальних заходів є терміновий заборонний припис стосовно кривдника. Його можуть винести уповноважені підрозділи Національної поліції як реагування на домашнє насильство для негайного припинення небезпеки. Залежно від конкретних умов він може зобов’язувати кривдника залишити житло постраждалої особи, забороняти вхід і перебування в ньому або будь-які контакти з постраждалою людиною. За інформацією МВС, такий припис діє до десяти діб.

У межах реагування поліцейські оцінюють ризики повторного чи посиленого насильства. Міжвідомчий порядок оцінки ризиків визначає відповідну процедуру. Якщо вас душили, погрожували вбити, переслідували, утримували силою, використовували зброю або ситуація неодноразово загострювалася, повідомте про це для врахування в оцінюванні. Жодне оцінювання не гарантує точного передбачення поведінки кривдника.

Від термінового заборонного припису потрібно відрізняти обмежувальний припис. Його видає суд, а не поліцейський на місці події. За роз’ясненням МВС, строк обмежувального припису становить від одного до шести місяців із передбаченою законом можливістю продовження. Це окремий юридичний механізм з власною процедурою звернення та доказування.

Якщо припис видано, уточніть його умови, строк, порядок отримання документа та дії в разі порушення заборон. Порушення умов або нові погрози варто повідомляти поліції як нові події. Наявність припису сама по собі не скасовує необхідності індивідуального планування безпеки.

Чи потрібні докази для звернення

Відсутність фотографій, медичних довідок або збережених повідомлень не позбавляє людину можливості звернутися до поліції. Повідомляйте те, що вам відомо, і називайте наявних свідків або джерела інформації, якщо це безпечно. Поліція оцінює обставини й збирає матеріали в межах визначених законом процедур.

Якщо існують фотографії ушкоджень, результати медичного огляду, повідомлення з погрозами, записані звернення, документи про попередні інциденти, їх можна зазначити у заяві. Проте збирання доказів не повинно підвищувати небезпеку. Не фотографуйте кривдника, не створюйте таємні записи, не пересилайте файли, не встановлюйте приховані застосунки й не вступайте в конфлікт лише заради доказування події. Безпечний спосіб збереження документів іноді варто узгодити з адвокатом або спеціалізованою службою.

Телефон, спільний обліковий запис, хмарне сховище, пошта та геолокація можуть перебувати під наглядом. Видалення листування чи зміна налаштувань також інколи помітні для контролюючої людини. Тому цифрові зміни потрібно оцінювати разом із фізичною безпекою, а не виконувати автоматично. План безпеки при домашньому насильстві допомагає продумати такі рішення без універсальних сценаріїв.

Якщо ви зазнали тілесних ушкоджень або сексуального насильства

Медична допомога може бути невідкладною незалежно від рішення про звернення до поліції. За серйозних травм, порушення дихання, втрати свідомості, сильної кровотечі, гострих неврологічних симптомів або інших ознак тяжкого стану зверніться до екстреної медичної допомоги за номером 103 чи 112. Повідомте медичним працівникам про ймовірний механізм ушкоджень, зокрема якщо було стискання шиї. Навіть без видимих слідів такий вплив може спричинити небезпечні для здоров’я ускладнення й потребує термінової медичної оцінки.

Після сексуального насильства медична допомога має власні часові можливості для лікування травм, профілактики інфекцій та, за показаннями, запобігання небажаній вагітності. Потреба у цій допомозі не залежить від того, чи готова людина негайно повідомляти поліцію. Порядок конкретних медичних втручань визначає лікар разом із пацієнтом. Практичні дії розглянуто в матеріалі «Що робити після сексуального насильства: медична допомога й підтримка».

Клінічний посібник ВООЗ підкреслює необхідність одночасно враховувати фізичний і психологічний стан, поточну безпеку та подальшу підтримку. Медичне обстеження й належне документування травм можуть мати значення для правового процесу, але медична допомога є самостійною потребою постраждалої людини.

Як звертатися, якщо постраждала дитина

Якщо дитина зазнає домашнього насильства або перебуває в небезпеці через насильство між дорослими, повідомте про неї поліції та іншим уповноваженим службам захисту дітей. За безпосередньої загрози звертайтеся 102 або 112. Законодавство враховує й становище дитини, яка стала свідком домашнього насильства. Закон України № 2229-VIII містить окремі положення про дітей, які постраждали від домашнього насильства.

Під час повідомлення зазначте приблизний вік дитини, її місцезнаходження, наявність ушкоджень, погроз, потребу в безпечному супроводі, а також відомості про дорослих, які можуть забезпечити захист. Якщо дитина розповіла про подію, вислухайте її спокійно й зафіксуйте основні слова без навідних запитань та багаторазових допитувань. Уточнення обставин повинні проводити компетентні фахівці з урахуванням віку й ризику повторної травматизації.

Якщо ймовірний кривдник контролює сімейні пристрої, перебуває поруч або має доступ до документів дитини, повідомте це поліції. Питання тимчасового безпечного перебування дитини вирішують відповідні служби з урахуванням її інтересів. Для ширшого розуміння проблеми дивіться «Жорстоке поводження з дітьми: види, ознаки та захист».

Якщо поліція не приймає повідомлення або реакція здається недостатньою

Уточніть реєстрацію повідомлення, його номер, дату, підрозділ і контактні дані для звернення щодо стану розгляду. За можливості зверніться письмово, виклавши факти та прохання про відповідь. Якщо відмова стосується внесення відомостей до ЄРДР за повідомленням про кримінальне правопорушення, доступні процесуальні механізми оскарження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Для визначення придатного способу дій доречно звернутися по правничу допомогу.

Коли виникає новий напад або безпосередня небезпека, повідомляйте про нову подію за номером 102 чи 112, незалежно від того, чи завершено розгляд попереднього звернення. Якщо ситуація небезпечна, саме безпека визначає порядок подальших кроків; не варто розраховувати лише на подану заяву чи майбутню відповідь.

Система безоплатної правничої допомоги може пояснити права, вид правової процедури, можливості представництва та оскарження. Окремо звернутися по консультацію можна до спеціалізованих служб підтримки постраждалих. Захист прав може потребувати кількох узгоджених дій у різних установах.

Конфіденційність, особисті дані та безпечний зв’язок

Під час повідомлення поліції можуть бути необхідні персональні дані, контакти, пояснення й документи. Порядок оброблення інформації та можливості її розголошення залежать від закону й процесуальної ситуації. Повна анонімність або абсолютна конфіденційність в офіційному розслідуванні не гарантуються: існують законні обов’язки та винятки, особливо коли йдеться про захист дітей та розслідування правопорушень.

Скажіть, якщо дзвінки, повідомлення або документи можуть бачити інші люди. За можливості погодьте безпечний номер, час або спосіб зворотного зв’язку. Перевірте, чи може кривдник отримувати сповіщення через спільний телефон, домашню адресу, поштову скриньку чи загальні цифрові облікові записи. Не змінюйте налаштування поспіхом, якщо це видасть факт звернення й підвищить ризик.

Інколи важливо спочатку обговорити ситуацію з фахівцем спеціалізованої служби з безпечного пристрою та визначити реалістичну послідовність дій. Особливо це стосується випадків погроз убивством, переслідування, спільних дітей, економічної залежності та контролю місцеперебування. Підтримка має зберігати право людини ухвалювати власні рішення в межах безпеки та правового захисту.

Психологічні перешкоди звернення: що відомо з досліджень

Рішення повідомити поліцію часто залежить від загроз, доступу до підтримки, економічних можливостей, досвіду попередніх звернень, турботи про дітей і ставлення оточення. Систематичний огляд Vicente-Garcia, La Parra-Casado та Vives-Cases (2026) проаналізував дослідження перешкод звернення до поліції через насильство з боку інтимного партнера. Серед описаних бар’єрів — страх помсти, сором, залежність, недовіра до інституцій та соціальні чинники. Ці дані пояснюють, чому рішення звернутися іноді потребує часу й підтримки; вони не дозволяють робити висновки про конкретну людину без урахування її ситуації.

Підхід, орієнтований на постраждалу людину, передбачає уважне слухання, повагу до рішень, пояснення доступних варіантів, врахування ризиків і підтримку без примусу. ВООЗ розглядає безпеку, здоров’я та подальшу підтримку як взаємопов’язані потреби. В українському контексті конкретні процедури поліції визначаються українським законодавством: результати міжнародних психологічних досліджень не замінюють місцеві правові правила.

Відсутність негайного повідомлення, рішення залишитися в стосунках, повернутися до спільного житла або продовжувати контакти можуть бути пов’язані з реальною небезпекою, контролем, матеріальними обмеженнями чи потребами дітей. Відповідальність за насильницькі дії несе особа, яка їх вчиняє. Допомога має підтримувати автономію та безпеку постраждалих.

Де отримати додаткову підтримку в Україні

Для екстреного виклику поліції — 102 або 112. Для невідкладної медичної допомоги — 103 або 112. Для консультацій щодо домашнього насильства працює урядова лінія 15-47; Патрульна поліція України описує її як цілодобову безкоштовну. Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства — 116-123 або 0-800-500-335. Національна лінія для дітей та молоді — 116-111 або 0-800-500-225.

Правничу консультацію можна отримати через контактний центр системи безоплатної правничої допомоги за номером 0-800-213-103. Доступність окремих каналів і режим роботи можуть змінюватися, тому актуальні умови варто перевіряти на офіційних сторінках. Телефонна підтримка, особисте звернення, місцева соціальна служба, медична установа або спеціалізований прихисток можуть бути частинами різного плану допомоги.

Якщо вам потрібна допомога друга або родича, доцільно заздалегідь узгодити безпечний канал і спосіб комунікації без нав’язування рішення. У матеріалі «Як говорити з людиною, яка зазнає насильства: підтримка без тиску» розглянуто принципи підтримки, що поважає вибір постраждалої людини.

Поширені запитання

Чи можу я зателефонувати 102, якщо мене не били?

Так. Домашнє насильство за законом має фізичні, сексуальні, психологічні та економічні форми. Повідомляйте конкретні дії, погрози, обмеження і можливу небезпеку. Поліція оцінює обставини та правовий порядок реагування.

Чи можна заявити про насильство, якщо ми не одружені або вже розлучилися?

Так, якщо відносини належать до кола, визначеного законом. Зокрема, закон охоплює колишнє подружжя, осіб зі спільною дитиною та низку інших сімейних і родинних зв’язків. Необов’язково проживати разом. Стаття 3 Закону № 2229-VIII містить повний перелік.

Чи можу я звернутися через кілька днів або місяців після події?

Так, повідомити про подію можна й згодом. Подальші процесуальні можливості можуть залежати від характеру правопорушення, строків і доказів, тому у складній ситуації варто звернутися до поліції або за правничою консультацією. Поточну небезпеку потрібно повідомляти окремо.

Чи потрібна медична довідка перед викликом поліції?

Ні. Для повідомлення поліції не потрібно спершу самостійно збирати всі докази. Якщо є травми, медичний огляд важливий насамперед для здоров’я, а його результати можуть допомогти документувати обставини.

Що робити, якщо я боюся помсти після заяви?

Скажіть про цей страх і конкретні погрози поліції. Запитайте про оцінку ризику, терміновий заборонний припис і спеціалізовану підтримку. План подальших дій варто будувати з урахуванням спостереження за телефоном, можливості переслідування та доступу кривдника до вас.

Чи може сусід або родич повідомити про домашнє насильство?

Так, свідок може звернутися до поліції й повідомити відомі йому факти та місце події. Водночас особисте втручання чи конфронтація з кривдником можуть збільшити небезпеку. За безпосередньої загрози слід користуватися екстреним викликом.

Чи означає мій виклик автоматичний арешт кривдника?

Ні. Звернення запускає реагування відповідно до обставин і закону. Застосування процесуальних або захисних заходів потребує відповідних підстав. Просіть пояснити, які саме дії виконані та який захист доступний зараз.

Як дізнатися, що заяву зареєстрували?

Попросіть реєстраційні дані звернення, дату, назву підрозділу та пояснення подальших дій. Якщо йдеться про можливе кримінальне правопорушення, окремо уточніть питання внесення відомостей до ЄРДР і отримання витягу згідно з процесуальними нормами.

Чим терміновий заборонний припис відрізняється від обмежувального?

Терміновий припис може винести поліція для негайного захисту на строк до десяти діб. Обмежувальний припис видає суд на строк від одного до шести місяців із можливістю продовження за законом. Обидва механізми мають визначені підстави й процедури.

Чи можу я отримати допомогу без негайного звернення до поліції?

Так. Медична, психологічна, соціальна та правнича підтримка можуть бути потрібні й доступні незалежно від того, чи готові ви наразі подавати заяву. Для питань захисту дітей та окремих юридичних процедур можуть існувати законні обов’язки повідомлення або передавання інформації, які слід уточнювати у відповідній службі.

Пов’язані статті

План безпеки при домашньому насильстві: як підготуватися й діяти — як продумувати безпечний зв’язок, ризики та доступні варіанти дій.

Домашнє насильство: форми, ознаки, наслідки та допомога в Україні — правове й психологічне розуміння домашнього насильства.

Що робити після сексуального насильства: медична допомога й підтримка — медичні та безпекові потреби після сексуального насильства.

Жорстоке поводження з дітьми: види, ознаки та захист — як розпізнавати загрозу для дитини та організовувати допомогу.

Як говорити з людиною, яка зазнає насильства: підтримка без тиску — як підтримати близьку людину без тиску та додаткового ризику.

Додаткові матеріали: Терміновий заборонний і обмежувальний приписи: як працює захист в Україні · Сексуальне насильство: що це, форми та підтримка постраждалих

Джерела

Верховна Рада України. (2012). Кримінальний процесуальний кодекс України, зокрема стаття 214. Офіційний текст.

Верховна Рада України. (2017). Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII. Офіційний текст.

Міністерство внутрішніх справ України. (2019). Наказ № 100 «Про затвердження Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події». Офіційний текст.

Міністерство внутрішніх справ України. (б. д.). Відповідальність для кривдника. Офіційне роз’яснення.

Міністерство соціальної політики України та Міністерство внутрішніх справ України. (2019). Порядок проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства. Офіційний текст.

Національна поліція України. (2025). «Як розпізнати домашнє насильство?». Патрульна поліція.

Національна поліція України. (2026). «Як захистити себе та допомогти іншим у випадку домашнього насильства — поради поліції Дніпра». Офіційна публікація.

Національна поліція України. (б. д.). «Протидія домашньому насильству». Офіційна довідка.

Система безоплатної правничої допомоги. (б. д.). Інформація про правничу допомогу та контакти. Офіційний сайт.

Vicente-Garcia, R., La Parra-Casado, D., & Vives-Cases, C. (2026). Personal and Structural Barriers Reporting Intimate Partner Violence to the Police: A Systematic Review of Women's Experiences and Societal Influences. Trauma, Violence, & Abuse. PubMed / DOI.

World Health Organization. (2014). Health care for women subjected to intimate partner violence or sexual violence: A clinical handbook. WHO.