Як вимірюють релігійність і духовність: шкали, похибки й культурний контекст
Український психологічний ХАБ · 17 жовтня 2026 р. · Редакційна політика
Релігійність і духовність у психології вимірюють за допомогою опитувальників, поведінкових показників, інтерв’ю, щоденників і спостережень. Результат залежить від того, що саме дослідник визначив як предмет вимірювання: релігійну належність, важливість переконань, участь у практиках, духовний досвід, способи подолання труднощів чи духовне благополуччя. Єдиної шкали, яка надійно охоплює всі ці явища в кожній культурі, немає. Класичний огляд Гілла і Паргамента показує, чому глобальних показників на кшталт частоти відвідування богослужінь недостатньо для пояснення психологічних зв’язків.
Психологічна шкала реєструє відповіді або поведінку людини за визначеними правилами й перетворює їх на показники конкретного конструкта. Вона дає дані про те, як людина описує свою віру, практики, цінності або переживання в певному контексті. Такий результат сам по собі не засвідчує істинність релігійних переконань, наявність надприродних явищ, моральні якості людини чи її психічне здоров’я.
Що саме вимірюють: основні виміри
Релігійна належність описує самоідентифікацію з традицією або спільнотою. Організована участь охоплює богослужіння, зібрання та інші спільні практики; приватна — молитву, медитацію, читання духовних текстів. Важливість віри характеризує її місце серед особистих переконань і життєвих рішень. Духовний досвід стосується суб’єктивно пережитого зв’язку зі священним, трансцендентним, глибоким сенсом або єдністю. Окремі виміри описують релігійну мотивацію, підтримку спільноти, релігійне подолання стресу та конфлікти віри.
Ці виміри можуть поєднуватися по-різному. Людина може належати до конфесії через родинну історію й рідко брати участь у службах; інша може регулярно практикувати молитву без формального членства; третя визначатиме духовність через сенс, зв’язок із природою або етичну практику й не називатиме себе релігійною. Тому формулювання «рівень духовності» потребує уточнення, який саме досвід, орієнтацію або стан оцінювали.
Дослідник має визначити ще й часову рамку: стійку важливість віри протягом життя, звичайну частоту практики, переживання за останній тиждень або реакцію на конкретну кризу. Питання про останні сім днів і про весь життєвий шлях вимірюють різні часові зрізи. Поєднання їх в одне число може приховати суттєві відмінності.
Основні стандартизовані шкали релігійності
DUREL: п’ять питань про релігійну залученість
Індекс релігійності Університету Дьюка, відомий як DUREL, містить п’ять пунктів. Він охоплює організовану релігійну діяльність, неорганізовану приватну практику й внутрішню релігійність. Інструмент створено для стислих епідеміологічних та інших популяційних досліджень. Автори рекомендують аналізувати три складові окремо, оскільки вони відображають різні аспекти релігійної залученості. Публікація Кеніга та Бюссінга містить опис конструкції та її психометричних даних.
DUREL корисний, коли дослідження має мало місця для запитань і прагне розрізнити участь у спільноті, особисту практику та суб’єктивну важливість релігії. П’ять пунктів не дають докладної картини змісту віри, різноманіття духовних переживань або релігійної боротьби. Особливо обережно потрібно тлумачити частоту богослужінь там, де доступність храму, безпека, стан здоров’я, мобільність чи звичаї традиції впливають на можливість участі.
CRS: центральність релігійності в житті людини
Шкала центральності релігійності (CRS), запропонована Штефаном Губером і розвинена у співавторстві з Одом В. Губером, оцінює п’ять взаємопов’язаних вимірів: інтелектуальну зацікавленість релігійними питаннями, ідеологічні переконання, публічну практику, приватну практику й релігійний досвід. Вона призначена для оцінки того, наскільки релігійні смисли займають центральне місце в особистій системі значень. Описано короткі й довші версії та міжрелігійні формулювання пунктів; вибір версії має бути явним у звіті. Оригінальна праця роз’яснює модель і структуру шкали.
Навіть за наявності міжрелігійних формулювань дослідник має перевіряти, чи природно відповідають вони місцевим традиціям. Запитання про молитву не завжди еквівалентне запитанню про медитацію, а «переживання присутності Бога» може не описувати світогляд учасника. Міжнародна поширеність інструмента сама по собі не доводить порівнюваності його балів між кожними двома спільнотами.
Релігійна орієнтація, мотивація та особиста значущість
Шкали релігійної орієнтації досліджують, яку функцію віра виконує в житті людини: наскільки релігійні переконання засвоєні як внутрішня життєва орієнтація, пов’язані із соціальними вигодами, традицією або іншими мотивами. Ці виміри походять із конкретних теоретичних моделей і не становлять універсального поділу людей на «справжніх» та «несправжніх» віруючих. Оцінювання мотивів вимагає контексту: той самий учинок може одночасно виражати переконання, належність, підтримку й звичку.
Як вимірюють духовність і духовне благополуччя
DSES: щоденний духовний досвід
Шкала щоденного духовного досвіду (DSES), розроблена Лінн Андервуд і Жанною Терезі, спрямована на частоту суб’єктивних переживань, пов’язаних зі духовною присутністю, вдячністю, внутрішнім миром або зв’язком. У первинній публікації описано теоретичні підстави й початкові психометричні випробування. Дослідження Андервуд і Терезі слугує першоджерелом щодо розроблення шкали.
Частота переживання та його особисте значення — різні характеристики. Респондент може рідко позначати формулювання про божественну близькість, бо користується іншою духовною мовою, або високо оцінювати вдячність без належності до релігії. Тому висновки про «духовний розвиток» лише за підсумковим балом потребують додаткових даних про світогляд і зміст відповідей.
FACIT-Sp-12: сенс, спокій і віра
Шкала духовного благополуччя FACIT-Sp-12 має 12 пунктів і створювалася насамперед для оцінювання якості життя людей із серйозними захворюваннями. Її сучасний опис виокремлює три домени: сенс, спокій і віру; часовий горизонт стандартної версії становить останні сім днів. Існує також версія для людей без захворювання, у якій змінено формулювання окремих пунктів. Офіційний опис інструмента визначає зміст, сфери застосування та правила використання.
Ця шкала оцінює духовне благополуччя, яке охоплює елементи життєвого сенсу й емоційного стану. Вона не є чистою шкалою релігійної віри або частоти релігійної практики. Дослідження структури FACIT-Sp показували варіанти двофакторного й трифакторного рішень залежно від вибірки та моделі. Тому інтерпретація окремих субшкал має спиратися на конкретну мовну версію й дані популяції, а не лише на назву інструмента. Огляд емпіричних моделей пояснює відмінність вимірів сенсу й спокою.
Шкали духовного благополуччя та ширші опитувальники духовності
Дослідження використовують також шкали духовного благополуччя, духовних потреб, пошуку сенсу, зв’язку, трансцендентності та релігійно-духовного функціонування. Їхні назви часто подібні, проте склад пунктів і теоретичні визначення різняться. Систематичний огляд міжкультурних психометричних досліджень Spiritual Well-Being Scale показав відмінності факторної структури в перевірених вибірках. Саме тому порівнювати «духовність» із двох статей без перегляду інструментів методологічно ризиковано.
Шкали подолання стресу та релігійно-духовних труднощів
Brief RCOPE: як релігія використовується під час кризи
Коротка шкала релігійного подолання стресу Brief RCOPE містить 14 пунктів, організованих у два сіміпунктові блоки: позитивні та негативні способи релігійного подолання труднощів. Перші можуть охоплювати пошук підтримки, співпраці з Богом або доброзичливого переосмислення ситуації; другі — переживання покарання, відчуження або духовної напруги. Вони описують конкретні способи реагування на стрес і не визначають загальної «якості» віри людини. Психометричний огляд авторів описує шкалу й результати досліджень.
Огляд Сондерс і Стівенсон 2024 року узагальнив дослідження Brief RCOPE поза США та в різних релігійних традиціях. Він засвідчив корисні показники надійності й валідності в низці груп, водночас звернув увагу на обмеження переносимості формулювань. Зокрема, пункти про силу Бога або покарання мають різну смислову доречність залежно від богословської традиції та особистих переконань.
RSS: релігійна і духовна боротьба
Шкалу Religious and Spiritual Struggles (RSS) розроблено для оцінювання шести видів релігійно-духовних труднощів: напруги у стосунках із Богом, демонічної боротьби, конфліктів із людьми чи спільнотами, моральних сумнівів і провини, сумнівів щодо переконань та кризи граничного сенсу. Первинна версія містила 26 пунктів; стаття Екслайн та співавторів описує розроблення й початкову валідизацію.
Підвищений бал за шкалою духовної боротьби описує переживання труднощів, а не психіатричний діагноз. Він також не встановлює, чи є конкретне релігійне твердження істинним. У людей із нерелігійним світоглядом, у представників традицій без персоніфікованого божества та в осіб, що вийшли зі спільноти, частина пунктів може потребувати іншої інтерпретації або виявитися нерелевантною.
Порівняння шкал: яку обрати
Для стислого опису участі в організованій релігії та приватної практики часто розглядають DUREL. Для центральності релігійних смислів і порівняння кількох сфер релігійного життя — CRS. Для щоденного суб’єктивного духовного досвіду — DSES. Для духовного благополуччя, особливо в контексті тяжкого захворювання, — FACIT-Sp. Для способів релігійного подолання стресу — Brief RCOPE. Для напруги, сумнівів і духовної боротьби — RSS. Ця схема допомагає співвіднести інструмент із предметом дослідження; остаточний вибір залежить від популяції, доступної адаптації, часової рамки й мети використання.
Особливо важливо розрізняти опис релігійної практики, психологічну мотивацію, переживання і наслідки для добробуту. Один підсумковий бал може приховувати ситуацію, коли людина має високу релігійну залученість і водночас значні духовні труднощі. Застосування двох цільових шкал у такому випадку інформативніше за невизначену загальну оцінку духовності.
Надійність, валідність і джерела похибки
Надійність стосується точності та узгодженості результатів за певних умов, а валідність — обґрунтованості конкретного тлумачення цих результатів. Висока внутрішня узгодженість сама по собі не доводить, що шкала вимірює саме релігійність, а не згоду з нормативними твердженнями або загальне благополуччя. Методичні рекомендації COSMIN 2.0 вимагають окремо оцінювати змістову й структурну валідність, внутрішню узгодженість, міжкультурну порівнюваність, відтворюваність і похибку вимірювання.
Похибки виникають через неоднозначність слів «віра», «духовність», «Бог», «молитва», «церква», «трансцендентне»; тиск соціально бажаних відповідей; труднощі пригадування частоти практик; випадкові або систематичні пропуски; ефекти способу опитування; зміну контексту, стресу чи стану здоров’я. Відповіді можуть залежати й від того, чи дослідника сприймають як представника релігійної установи, лікарні, університету або держави.
Коефіцієнт альфа Кронбаха оцінює внутрішню узгодженість за певних передумов. Його високий рівень не доводить одновимірності, культурної придатності або відсутності упередження. Повторне тестування потрібне, коли дослідника цікавить стабільність оцінки; для короткотривалих духовних станів зміна між опитуваннями може відображати справжню зміну досвіду. Пояснення базових психометричних понять та стаття про валідність розкривають ці відмінності детальніше.
Коли дослідження саме створює уявний зв’язок із психічним здоров’ям
Суттєва методологічна проблема полягає в змішуванні конструкта з результатом. Якщо до «духовності» заздалегідь зараховано внутрішній мир, відсутність безнадії та психологічний добробут, а потім цю шкалу співвіднесено з депресивними симптомами чи задоволеністю життям, частина кореляції виникає через змістове перекриття запитань. Кеніг і Кері (2024) назвали це проблемою забруднення шкал показниками здоров’я та запропонували відділяти релігійно-духовні предиктори від психологічних наслідків.
Це зауваження особливо важливе для FACIT-Sp та інших шкал духовного благополуччя, коли їх використовують для передбачення психічного благополуччя. Інструмент може бути корисним саме для оцінювання сенсу й спокою; відповідно, дослідницький висновок має звучати точно: вимір сенсу або спокою пов’язаний із певним показником здоров’я. Твердження про причинний захист, який забезпечує релігія як така, потребує окремої дослідницької конструкції. Подальший методологічний аналіз 2025 року пропонує підходи до роботи з такими даними.
Культурний контекст і міжрелігійна порівнюваність
Однакові цифри можуть позначати різні практики. Для частини християн відвідування недільної служби є звичною ознакою участі у громаді; в інших традиціях ритми спільних зібрань, домашніх обрядів, медитації, посту чи навчання інші. Людина може усвідомлювати світогляд крізь духовність без Бога, пов’язувати релігію переважно з етнокультурною ідентичністю або одночасно належати до кількох практик. Показник має відображати цей досвід, а не змушувати всі традиції відповідати одній нормативній моделі.
Для українських вибірок потрібно перевіряти значення самих категорій. Слова «церква», «релігійна громада», «воцерковленість», «віра» чи «духовність» у різних поколіннях і середовищах можуть описувати різні відносини між особистим переконанням, сімейним звичаєм і громадською належністю. Переміщення, військовий досвід, зміна доступу до місць зібрань або життєві обставини можуть впливати на частоту практик незалежно від їхньої внутрішньої значущості. Це методологічні міркування для проєктування дослідження, а не твердження про кількісне поширення певних станів в Україні.
Переклад і валідизація — різні етапи
Наявність українського перекладу шкали ще не засвідчує її валідизації. Потрібні фаховий переклад і зворотне звірення змісту, експертна оцінка культурної доречності, когнітивні інтерв’ю з учасниками, пілотування, аналіз структури й надійності, зіставлення з іншими конструктами. Якщо дослідження порівнює групи, потрібна перевірка інваріантності вимірювання або диференційованого функціонування пунктів. Лише після цього є підстави вирішувати, чи можна зіставляти підсумкові бали або середні значення. COSMIN включає міжкультурну валідність до окремих вимірювальних властивостей.
Якщо пункт про присутність персонального Бога не має смислу для частини опитаних, механічне зарахування відповіді «ніколи» до найнижчого рівня духовності створює зміщення. Дослідник може обрати іншу версію шкали, проаналізувати виміри окремо, створити й валідизувати культурно придатні формулювання або доповнити оцінювання якісним інтерв’ю. Змінені пункти вже становлять адаптовану версію, психометричні властивості якої треба перевірити заново.
Як проводять якісні й змішані дослідження
Опитувальник добре підходить для стандартизованого порівняння, але не завжди пояснює, що людина вкладає у відповідь. Напівструктуровані інтерв’ю, розповіді про життєвий шлях, щоденникові записи й спостереження відкривають контекст релігійного навернення, втрати віри, ритуальних практик, духовних переживань і відносин зі спільнотою. Дослідник може поєднати шкали з бесідами, щоб встановити, чому учасники зі схожими балами описують різні форми духовного життя.
Якісне дослідження також має вимоги до прозорості: обґрунтований добір учасників, опис процедури, рефлексія позиції дослідника, збереження конфіденційності й уважне розмежування слів респондента та аналітичної інтерпретації. Особливо в чутливих спільнотах важливо, щоб відмова від участі не загрожувала стосункам чи статусу людини.
Як читати результати досліджень
Починайте із запитання про конструкт і інструмент. З’ясуйте, яку версію шкали використано, що вимірюють її підшкали, якою мовою відповідали учасники, на яких групах підтверджено психометричні властивості й чи пов’язані запитання з досліджуваним результатом. Потім перевіряйте вибірку, частку пропусків, способи коригування статистичних зв’язків і дослідницький дизайн.
У поперечному дослідженні зв’язок між частотою участі в громаді та благополуччям може відображати соціальну підтримку, доступність участі, попередній стан здоров’я, вік чи інші відмінності. Поздовжній дизайн поліпшує аналіз часової послідовності, проте сам собою не доводить причинності. Експеримент може досліджувати конкретну практику або втручання, але отриманий ефект не можна автоматично переносити на релігійність як загальну життєву рису.
Групове середнє описує досліджену вибірку й не визначає особисті переконання окремої людини. Навіть статистично значуща різниця між середніми балами двох культур є осмисленою лише за достатньої порівнюваності інструментів. Для вивчення нерелігійності слід надавати учасникам можливість самостійно описати свій світогляд і уникати формулювань, які автоматично прирівнюють відсутність релігійної практики до відсутності сенсу або моралі.
Використання шкал у психологічній допомозі: етичні межі
У консультативній практиці запитання про переконання, духовні ресурси та конфлікти можуть допомогти зрозуміти цінності й запит людини за її згоди. Дослідницька шкала не замінює клінічного інтерв’ю, оцінки симптомів, функціонування, ризиків і контексту. Низька релігійна залученість не є симптомом розладу, а високий показник духовної боротьби не встановлює депресію, обсесивно-компульсивний розлад або психоз.
Фахівець має розрізняти духовні питання, нав’язливі думки з релігійним змістом, відчуття провини, психологічний дистрес і можливий примусовий контроль з боку спільноти. За наявності тривалого або вираженого страждання, порушення повсякденного функціонування чи небезпечних симптомів потрібне відповідне професійне оцінювання; у невідкладних ситуаціях — екстрена допомога. Духовна підтримка може бути важливою для людини, але її роль визначається її цінностями й потребами, а психотерапевтичне та медичне лікування оцінюється за власними доказовими стандартами.
Конфіденційність відповідей має особливе значення, коли дані збирає релігійна організація, роботодавець, школа або медичний заклад. Опитуваним слід пояснювати мету, добровільність, порядок обробки даних і те, хто матиме доступ до результатів. Інструмент не повинен використовуватися для визначення «правильності» віри, допуску до допомоги чи стигматизації нерелігійних людей.
Поширені запитання
Чи існує науковий тест, який показує, наскільки людина духовна?
Існують шкали окремих аспектів духовності, духовного досвіду й благополуччя. Кожна має певне визначення конструкта, процедуру та межі інтерпретації. Єдиний підсумковий бал не охоплює всього різноманіття духовного життя.
Яка шкала найкраща для дослідження релігійності?
Вибір визначає дослідницьке питання. DUREL підходить для стислого опису залученості, CRS — для центральності релігійних смислів, Brief RCOPE — для реакції на стрес. Потрібно перевірити саме ту мовну версію й популяцію, де інструмент планують застосувати.
Чи можна користуватися англомовною шкалою у власному українському перекладі?
Переклад без відповідної перевірки можна використовувати для попереднього вивчення зрозумілості пунктів із належним поясненням обмежень, але він не надає автоматично права робити стандартизовані психометричні висновки. Необхідно врахувати також умови використання оригінальної шкали та права її розробників.
Чи означають низькі бали відсутність віри?
Це залежить від змісту шкали. Низька частота відвідування служб може співіснувати зі значущими приватними переконаннями. Низький показник конкретного духовного досвіду може свідчити лише про те, що людина рідко переживає або описує його запропонованими словами.
Чи може шкала релігійності встановити депресію або інший діагноз?
Ні. Такі інструменти створено для дослідження релігійно-духовних характеристик, а не для діагностики психічних розладів. За потреби клінічні рішення ухвалюються на основі професійного оцінювання й релевантних діагностичних критеріїв.
Чому результати відрізняються між країнами?
Причинами можуть бути справжні культурні відмінності, інша роль релігійних інституцій, зміст запитань, переклад, спосіб опитування та неоднакова структура шкали. Порівнювати середні показники коректно після перевірки достатньої порівнюваності вимірювання.
Висновок
Наукове вимірювання релігійності й духовності починається з чіткого визначення того, що саме досліджують. Стандартизовані шкали дають можливість порівнювати окремі виміри, описувати переживання й перевіряти гіпотези, якщо їхня змістова відповідність, надійність і валідність підтверджені для конкретної мети та популяції. Культурна адаптація, аналіз похибок і відокремлення духовних характеристик від показників психічного здоров’я визначають, наскільки обґрунтованими будуть отримані висновки.
Пов’язані статті
Релігійність: виміри, прояви та психологічне дослідження — поняття, виміри та змістові основи добору наукових шкал.
Джерела
Exline, J. J., Pargament, K. I., Grubbs, J. B., & Yali, A. M. (2014). The Religious and Spiritual Struggles Scale: Development and initial validation. Psychology of Religion and Spirituality, 6(3), 208–222. https://doi.org/10.1037/a0036465
FACIT. (б. д.). Functional Assessment of Chronic Illness Therapy – Spiritual Well-Being 12 Item Scale (FACIT-Sp-12). https://www.facit.org/measures/facit-sp-12
Hill, P. C., & Pargament, K. I. (2003). Advances in the conceptualization and measurement of religion and spirituality: Implications for physical and mental health research. American Psychologist, 58(1), 64–74. https://doi.org/10.1037/0003-066X.58.1.64
Huber, S., & Huber, O. W. (2012). The Centrality of Religiosity Scale (CRS). Religions, 3(3), 710–724. https://doi.org/10.3390/rel3030710
Koenig, H. G., & Büssing, A. (2010). The Duke University Religion Index (DUREL): A five-item measure for use in epidemiological studies. Religions, 1(1), 78–85. https://doi.org/10.3390/rel1010078
Koenig, H. G., & Carey, L. B. (2024). Religion, spirituality and health research: Warning of contaminated scales. Journal of Religion and Health, 63, 3729–3743. https://doi.org/10.1007/s10943-024-02112-6
Koenig, H. G., & Carey, L. B. (2025). Approaches for analyzing the relationship between spirituality and health using measures contaminated with indicators of mental and social health. Journal of Religion and Health. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/39808227/
Mokkink, L. B., Elsman, E. B. M., & Terwee, C. B. (2024). COSMIN guideline for systematic reviews of patient-reported outcome measures version 2.0. Quality of Life Research, 33, 2929–2939. https://doi.org/10.1007/s11136-024-03761-6
Pargament, K. I., Feuille, M., & Burdzy, D. (2011). The Brief RCOPE: Current psychometric status of a short measure of religious coping. Religions, 2(1), 51–76. https://doi.org/10.3390/rel2010051
Saunders, N., & Stephenson, Z. (2024). Reviewing the use of the Brief Religious Coping Scale (Brief RCOPE) across diverse cultures and populations. Journal of Religion and Health, 63, 3926–3941. https://doi.org/10.1007/s10943-024-02119-z
Underwood, L. G., & Teresi, J. A. (2002). The Daily Spiritual Experience Scale: Development, theoretical description, reliability, exploratory factor analysis, and preliminary construct validity. Annals of Behavioral Medicine, 24(1), 22–33. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/12008791/