Шизофренія і біполярний розлад: як лікарі розрізняють психоз і афективні епізоди

4 дні тому

Читати 13 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 2 жовтня 2026 · Редакційна політика

Шизофренія і біполярний розлад можуть мати зовні схожі прояви: марення, галюцинації, сильну дезорганізацію мислення та поведінки, різкі зміни активності, сну й функціонування. Тому лікарі не розрізняють ці стани за одним «характерним» симптомом. Ключове питання — як психотичні симптоми розташовані в часі відносно манії, депресії або змішаного афективного епізоду, чи формується повний синдром шизофренії, що відбувається між епізодами і які альтернативні причини можна виключити. Саме таку логіку підтримує МКХ‑11 ВООЗ у клінічних описах і діагностичних вимогах.

Наявність психозу не означає автоматично шизофренію. Психоз — синдром, який може виникати при первинних психотичних розладах, біполярному розладі, тяжких депресивних епізодах, під впливом психоактивних речовин або ліків, а також при деяких неврологічних і соматичних станах. Так само наявність маніакальних або депресивних симптомів у людини з психозом ще не встановлює біполярний розлад: лікар має визначити, чи складаються вони в повний афективний епізод і як співвідносяться з психозом.

Коротка відповідь: вирішує часова структура хвороби, а не один симптом

У спрощеній формі діагностична логіка виглядає так. При шизофренії центральним є первинний психотичний синдром із характерним поєднанням психотичних, дезорганізованих та інших проявів; афективні симптоми можуть бути присутні, але не пояснюють увесь психотичний перебіг. При біполярному розладі центральною є епізодичність змін настрою, енергії та активності — маніакальних, гіпоманіакальних, депресивних або змішаних епізодів; психотичні симптоми можуть з’являтися всередині тяжких афективних епізодів. ВООЗ прямо зазначає, що психотичні симптоми можуть виникати при біполярному розладі.

Межа стає складнішою, коли одночасно виконуються діагностичні вимоги і для шизофренії, і для повного афективного епізоду. У МКХ‑11 для таких випадків існує окремий діагностичний вузол — шизоафективний розлад. Тому реальна клінічна диференціація часто є не вибором між двома словами, а реконструкцією всього перебігу: що було першим, які синдроми були повними, скільки вони тривали, що зникало разом із настроєм, а що зберігалося поза афективним епізодом.

Що означає психоз у цьому порівнянні

Психотичними називають симптоми, за яких істотно порушується перевірка реальності. До них належать марення, галюцинації та певні форми грубої дезорганізації мислення й поведінки; у ширшому клінічному контексті можуть оцінюватися також переживання впливу, пасивності або контролю та кататонічні прояви. ВООЗ описує такі прояви серед основних симптомів шизофренії, але жоден із них окремо не є «тестом на шизофренію».

Наприклад, людина в маніакальному епізоді може мати грандіозне або переслідувальне марення, чути голоси, бути різко збудженою та діяти дезорганізовано. За самим змістом цих переживань неможливо надійно сказати, що це шизофренія. Систематичний огляд психотичних симптомів при біполярному розладі показав широкий феноменологічний перекрив: при БАР трапляються і марення, і галюцинації, включно з симптомами, які традиційно вважали більш характерними для шизофренії. Огляд Chakrabarti і Singh охопив 339 досліджень.

Що є центральним для шизофренії

Шизофренія у МКХ‑11 належить до первинних психотичних розладів. Діагностичне значення має не лише факт психозу, а характерне поєднання симптомів, їхня тривалість, тяжкість, вплив на функціонування і відсутність кращого пояснення речовиною, ліками, медичним або іншим психічним станом. Для клініциста важливо встановити повний синдром, а не механічно підрахувати окремі скарги.

Афективні симптоми при шизофренії можливі. Людина може мати пригнічення, тривогу, дратівливість або навіть виражені маніакальні симптоми. Сам факт настроєвих змін не переносить діагноз у біполярний спектр. Важливо, чи формують вони самостійний повний маніакальний, змішаний або помірний/тяжкий депресивний епізод і як його тривалість співвідноситься з психотичним синдромом.

Сучасний клінічний підхід також не ототожнює шизофренію з неминучим безперервним погіршенням. Перебіг значно варіює, можливі ремісії та відновлення; ВООЗ підкреслює існування ефективних варіантів допомоги та можливість повного відновлення у частини людей. Діагноз не визначає здатність людини працювати, навчатися, підтримувати стосунки або жити самостійно.

Що є центральним для біполярного розладу

Біполярний розлад — розлад настрою, для якого визначальною є наявність характерних афективних епізодів. При манії змінюється не тільки настрій: зростають енергія та активність, зменшується потреба у сні, прискорюються мислення й мовлення, можуть посилюватися грандіозність, імпульсивність і ризикована поведінка. При депресивному епізоді центральними є стійке пригнічення або втрата інтересу разом з іншими афективними, когнітивними й соматичними симптомами. Опис ВООЗ біполярного розладу наголошує саме на епізодах настрою, енергії та активності.

Біполярний розлад I типу визначається історією маніакального епізоду; психоз може бути частиною манії, змішаного або тяжкого депресивного епізоду. При БАР II типу є гіпоманіакальні та депресивні епізоди без історії манії; якщо піднесений або різко дратівливий стан стає психотичним, лікар оцінює, чи тяжкість уже відповідає манії, а отже чи змінюється тип діагнозу. Водночас психотичні симптоми можуть траплятися під час депресивних епізодів і при БАР II.

Чому психоз при біполярному розладі не означає шизофренію

Психоз при БАР не є рідкісною клінічною аномалією. У метааналізі Aminoff та співавторів, який охопив 54 дослідження і 23 461 дорослого, об’єднена оцінка довічної поширеності психотичних симптомів становила приблизно 63% для БАР I та 22% для БАР II; ці показники є груповими оцінками з різнорідних досліджень, а не прогнозом для конкретної людини. Систематичний огляд і метааналіз підтверджує, що психоз може бути частиною біполярного перебігу.

Тому питання «є психоз чи немає» недостатнє. Лікар питає: чи психоз виник усередині чітко окресленого маніакального, змішаного або депресивного епізоду; чи зникає він разом з афективним епізодом; чи існував повний психотичний синдром у періоди, коли повного епізоду настрою не було; чи є інші ознаки первинного психотичного розладу. Саме часовий зв’язок дає значно більше інформації, ніж тема марення або модальність галюцинації.

Окремий матеріал ХАБу «Психоз при біполярному розладі» розкриває психотичні симптоми в межах БАР. Ця стаття зберігає інший намір: пояснює, як лікар диференціює біполярний психоз, шизофренію та шизоафективний розлад.

Де проходить межа шизоафективного розладу

Шизоафективний розлад потрібен саме тому, що клінічна реальність не завжди вкладається в просте протиставлення «психоз або настрій». У МКХ‑11 діагностичні вимоги шизофренії мають виконуватися одночасно з вимогами помірного або тяжкого депресивного, маніакального чи змішаного епізоду; психотичні та афективні симптоми починаються одночасно або в межах кількох днів, а для першого такого епізоду відповідний синдром триває щонайменше місяць.

Це важливе місце, де популярні пояснення часто змішують МКХ‑11 із DSM‑5. У DSM‑5 шизоафективний розлад визначається іншою, більш поздовжньою логікою і містить вимогу періоду психозу без великого афективного епізоду. У МКХ‑11 такого правила як універсальної вимоги немає. Порівняльна робота First та співавторів детально описує цю відмінність. Для українського матеріалу базовою класифікаційною рамкою є МКХ‑11.

Отже, самостійно застосовувати до себе формулу «якщо психоз був два тижні без настрою — це шизоафективний розлад» некоректно. Вона походить з іншої класифікаційної системи і не замінює клінічної оцінки. Так само діагноз шизоафективного розладу не встановлюють лише тому, що в людини одночасно є депресія і галюцинації.

Як лікар будує диференційний діагноз

Диференційна діагностика є послідовним збиранням доказів про перебіг. NICE рекомендує при оцінці підозри на біполярний розлад докладно реконструювати епізоди піднесеного або дратівливого настрою, надмірної активності й розгальмованості, симптоми між епізодами, тригери, патерн рецидивів, функціонування, сімейний анамнез, супутні розлади, фізичне здоров’я та, за згодою людини, інформацію від близьких.

1. Підтвердити, що йдеться саме про психотичні симптоми

Спершу лікар уточнює феномен. Сильна підозріливість не завжди є маренням; внутрішній діалог не тотожний слуховій галюцинації; нав’язливі думки можуть усвідомлюватися як власні й небажані; травматичні флешбеки мають інший контекст; дезорієнтація при делірії вказує на інший клінічний шлях. Формулювання «людина дивно поводиться» недостатнє для діагностики.

2. Встановити, чи був повний афективний епізод

Для манії важливі одночасна зміна настрою та енергії/активності, зменшення потреби у сні, прискорення мислення й мовлення, підвищена самооцінка або грандіозність, відволікання, імпульсивні чи ризиковані дії та виражена зміна від звичного стану. Для депресивного епізоду оцінюють стійку зміну настрою або інтересу разом із ширшим синдромом. Окрема безсонна ніч, дратівливість або емоційний підйом не дорівнюють манії.

3. Накласти психоз і настрій на одну часову шкалу

Це центральний крок. Клініцист відновлює дати або хоча б послідовність: коли почалися афективні зміни, коли з’явилися марення чи галюцинації, коли вони досягли максимальної тяжкості, що сталося після нормалізації сну та активності, чи залишився психотичний синдром після завершення повного афективного епізоду. Часто саме така шкала перетворює хаотичний перелік симптомів на діагностично зрозумілий перебіг.

4. Оцінити стан між епізодами

Лікар дивиться не лише на кризовий момент. Важливо, як людина функціонувала між епізодами, чи зберігалися психотичні симптоми, дезорганізація, негативні симптоми або когнітивні труднощі, чи поверталася до базового рівня активності, чи були тривалі зміни соціального, навчального або професійного функціонування. Жоден із цих пунктів окремо не встановлює діагноз, але їхня конфігурація допомагає зрозуміти перебіг.

5. Виключити речовинні, медикаментозні та медичні причини

Психоз і маніакоподібні стани можуть бути пов’язані з психоактивними речовинами, відміною речовин, деякими ліками, ендокринними, неврологічними, інфекційними або іншими медичними станами. Тому клінічна оцінка включає анамнез речовин і препаратів, фізичний та неврологічний контекст і цільові обстеження за показаннями. Універсального аналізу крові, МРТ або генетичного тесту, який сам по собі розрізняє шизофренію і БАР, немає. Про процес оцінки докладніше — у статті «Діагностика шизофренії».

6. Перевіряти формулювання діагнозу в часі

Перший психотичний епізод іноді не дає достатньо спостережень, щоб одразу впевнено визначити довготривалу структуру хвороби. Метааналіз Fusar‑Poli та співавторів на даних 14 484 людей із першим епізодом показав високу, але не абсолютну стабільність діагнозів шизофренічного й афективного спектрів та помітно нижчу стабільність деяких інших початкових категорій. Ці дані походять з ICD‑10/DSM‑IV досліджень, тому вони не є прямою оцінкою сучасних критеріїв МКХ‑11, але добре ілюструють потребу в поздовжньому спостереженні.

У ХАБі окремий вузол «Перший психотичний епізод» пояснює ранню оцінку, лікування та відновлення. Сам факт першого психозу не означає, що в людини обов’язково сформується шизофренія або біполярний розлад.

Симптоми, які перекриваються і не вирішують діагноз

Марення і галюцинації

Марення переслідування, грандіозні ідеї, ідеї особливого значення, слухові галюцинації та інші психотичні феномени можливі в обох станах. Зміст може бути більш або менш узгодженим із настроєм, але навіть «невідповідний настрою» психоз не є автоматичним доказом шизофренії. Систематичний огляд Chakrabarti і Singh показує, що межі феноменології значно перекриваються.

Дезорганізація

Розірваність мовлення, хаотична поведінка та труднощі організації дій можуть бути вираженими при шизофренії, але тяжка манія з психозом також може виглядати надзвичайно дезорганізованою. Тут знову вирішує контекст: чи є синдром манії з вираженою зміною енергії, активності, сну й поведінки, як почався стан і що відбувається після завершення епізоду.

Депресія і негативні симптоми

Соціальне відсторонення, брак ініціативи, малоемоційність, зменшення мовлення та втрата задоволення можуть нагадувати депресію. Лікар уточнює суб’єктивний настрій, почуття провини або безнадії, добові коливання, психомоторні зміни, суїцидальні думки, якість емоційного досвіду, тривалість і зв’язок із психозом та лікуванням. Негативні симптоми, депресивний синдром, побічні ефекти препаратів і постпсихотичне виснаження можуть частково перекриватися.

Когнітивні труднощі

Проблеми уваги, пам’яті, швидкості опрацювання інформації та виконавчих функцій описані і при шизофренії, і при біполярному розладі. На груповому рівні вони часто вираженіші при шизофренії, однак індивідуальне перекриття велике, тому нейропсихологічний профіль не є самодостатнім лабораторним маркером, який розділяє ці діагнози.

Манія чи психотична дезорганізація: що саме оцінюють

Манія — це не просто «дуже хороший настрій» і не просто збудження. Важливе поєднання значної зміни настрою з підвищеною енергією або активністю та іншими характерними симптомами. Людина може спати дві-три години і не відчувати потреби у відновленні, говорити значно швидше, братися за багато справ, відчувати виняткові здібності, витрачати великі суми, вступати в ризиковані контакти або конфлікти. Клінічний опис ВООЗ допомагає відрізнити маніакальну структуру від неспецифічного безсоння чи тривоги.

У психотичній манії грандіозність може перейти у марення, а переслідувальні ідеї — стати непохитними. Це не перетворює епізод на шизофренію, якщо загальна структура відповідає біполярному епізоду. Водночас якщо психотична симптоматика має власний перебіг і повний синдром шизофренії виникає поза повними афективними епізодами, діагностична логіка змінюється.

Депресія, психоз і складність диференціації

Психотичні симптоми можуть виникати не лише при манії, а й при тяжкій депресії. У біполярному розладі це особливо важливо, тому що перший помітний епізод у частини людей є депресивним, а історія гіпоманії або манії стає зрозумілою лише при ретельному анамнезі. Через це лікар питає про попередні періоди зменшеної потреби у сні, підвищеної енергії, незвично високої активності, розгальмованості та наслідків таких станів.

Якщо психотичні симптоми з’являються виключно в межах тяжкого депресивного епізоду, це ставить іншу диференційну задачу, ніж шизофренія. Якщо ж одночасно повністю виконуються вимоги шизофренії і помірного або тяжкого депресивного епізоду протягом належного часу, МКХ‑11 передбачає розгляд шизоафективного розладу. Оцінювати це за коротким описом в інтернеті неможливо.

Чи допомагає «відповідність настрою» психотичних симптомів

Лікар може описувати психотичні симптоми як узгоджені або неузгоджені з настроєм. Наприклад, переконання у винятковій всемогутності може бути узгодженим із маніакальною грандіозністю, а переконання у невиліковній провині — з тяжкою депресією. Це клінічно корисна характеристика, але вона не є абсолютним роздільником між БАР і шизофренією.

Невідповідні настрою психотичні симптоми при БАР описані в дослідженнях, так само як афективне забарвлення може бути помітним у психозі шизофренічного спектра. Тому лікар використовує зміст психозу як одну ознаку серед багатьох, а не як остаточну відповідь.

Що дають сімейний анамнез, вік початку і тригери

Сімейна історія шизофренії або біполярного розладу може змінювати попередню клінічну ймовірність, але не визначає діагноз конкретної людини. Обидва стани мають спадковий компонент, водночас сімейний анамнез не є генетичним вироком. Діагноз встановлюють за власним перебігом людини, а не за діагнозом родича.

Вік початку, післяпологовий період, різка депривація сну, психосоціальний стрес або вживання речовин можуть бути важливими підказками, але вони не замінюють диференціацію. Наприклад, канабіс чи стимулятори здатні бути пов’язаними з психозом, однак сам факт уживання не доводить, що всі симптоми є речовинно-індукованими; потрібна часова оцінка впливу, абстиненції та симптомів.

Чого не може зробити онлайн-тест, МРТ або один аналіз

Жоден онлайн-опитувальник не може надійно провести межу між шизофренією, біполярним і шизоафективним розладами. Скринінгові інструменти можуть виявляти окремі групи симптомів, але не відновлюють часову структуру епізодів, не перевіряють достовірність анамнезу і не виключають медичні причини.

МРТ, електроенцефалографія, лабораторні або токсикологічні дослідження можуть бути потрібні за конкретними показаннями — наприклад, при атиповому початку, неврологічних симптомах, порушенні свідомості або підозрі на речовинну чи соматичну причину. Їхня функція в такому разі — шукати альтернативне або супутнє пояснення, а не «побачити шизофренію» на знімку.

Чому інформація від близьких і медичних записів може бути важливою

Під час гострої манії або психозу самооцінка змін може бути неповною. Людина може не пам’ятати точну тривалість безсоння, не помічати різкої зміни поведінки або не вважати переконання незвичними. За згодою та з дотриманням конфіденційності інформація від близьких і попередні медичні записи допомагають відновити часову лінію, реакцію на лікування та міжепізодне функціонування.

Це не означає, що слова близьких «важать більше» за досвід самої людини. Якісна оцінка зіставляє кілька джерел, уточнює суперечності і зберігає центральну роль розмови з пацієнтом. Рекомендації NICE щодо БАР прямо включають докладний анамнез і, коли це доречно, підтверджувальну історію від члена сім’ї або опікуна.

Що змінює діагноз у лікуванні

Перекрив симптомів не означає, що лікування однакове. Антипсихотичні препарати можуть застосовуватися і при шизофренії, і при гострій манії або біполярній депресії з психотичними симптомами, але довгостроковий план залежить від діагнозу, типу й фази епізоду, попередньої відповіді, побічних ефектів, фізичного здоров’я, ризику рецидиву та переваг людини. Факт поліпшення від антипсихотика сам по собі не доводить шизофренію.

Для шизофренії сучасна допомога включає фармакотерапію, психологічні та сімейні втручання, психосоціальну реабілітацію й підтримку відновлення; NICE CG178 описує комплексний підхід. Для БАР лікування залежить від поточної фази та профілактики майбутніх епізодів; NICE CG185 окремо регламентує оцінку й ведення манії, депресії та довгострокову профілактику. Самостійно починати, скасовувати або змінювати дозу психіатричних препаратів за матеріалами з інтернету не слід.

Чи може діагноз змінюватися

Так. Зміна діагностичного формулювання може відображати появу нової інформації про перебіг, а не «помилку, яку хтось приховував». Якщо перший епізод містив психоз, але ще не було достатньо часу, щоб побачити повний афективний або первинно-психотичний патерн, наступні епізоди можуть уточнити структуру. У МКХ‑11 шизоафективний розлад особливо залежить від конфігурації поточного або недавнього епізоду.

З іншого боку, діагноз не має змінюватися механічно після кожної зміни настрою. Лікар перевіряє, чи нові симптоми дійсно виконують повні діагностичні вимоги, чи є вони субсиндромальними, реактивними, медикаментозними або пов’язаними з іншим станом. Поздовжнє спостереження підвищує точність саме тому, що додає інформацію про час.

Коли потрібна термінова або невідкладна допомога

Невідкладна оцінка потрібна, якщо психоз супроводжується безпосередньою небезпекою для себе чи інших, суїцидальним наміром або планом, різким збудженням і втратою контролю, тяжкою дезорганізацією, неможливістю підтримувати базову безпеку, відмовою від життєво необхідної їжі чи рідини, вираженою кататонією, суттєвим порушенням свідомості або підозрою на гостру медичну причину.

В Україні в екстреній ситуації можна телефонувати 103 або 112; офіційні контакти екстрених служб наведені ДСНС України. Практичні принципи безпечного спілкування, зниження конфронтації й маршрутизації описані в матеріалі «Що робити, якщо у людини психоз». Наявність психозу або діагнозу шизофренії сама по собі не означає небезпечність: ризик оцінюють за конкретними діями, намірами, рівнем контролю, станом свідомості та ситуацією.

Поширені помилки при порівнянні шизофренії та БАР

«Якщо людина чує голоси — це шизофренія». Ні. Голоси є психотичним симптомом, який має кілька можливих клінічних контекстів. Важливі вся симптоматика, час, афективні епізоди, речовини, медичні причини та перебіг.

«При біполярному розладі немає справжнього психозу». Ні. Психотичні симптоми добре задокументовані при БАР, особливо при БАР I. Їхня наявність може бути тяжкою і потребувати невідкладної допомоги, але не перетворює БАР на шизофренію.

«Шизофренія — це завжди безперервний психоз, а БАР — повне здоров’я між епізодами». Обидва твердження надто спрощені. Шизофренія може мати епізодичний перебіг і ремісії; при БАР між гострими епізодами можуть зберігатися резидуальні симптоми та функціональні труднощі.

«Грандіозне марення означає манію, дивне марення — шизофренію». Зміст психозу має клінічне значення, але не є достатнім класифікатором. Перекрив феноменології великий.

«Якщо у родині є шизофренія або БАР, діагноз уже зрозумілий». Сімейна історія є фактором ризику, а не індивідуальним діагнозом.

«Якщо антипсихотик допоміг, значить це шизофренія». Ні. Антипсихотики використовуються при кількох станах, включно з манією та афективними епізодами з психозом.

Запитання, які корисно підготувати до консультації

Замість спроби самостійно вибрати діагноз корисно підготувати часову інформацію: коли почалися зміни сну, енергії та настрою; коли вперше з’явилися марення або галюцинації; чи були періоди психозу без повного маніакального або депресивного епізоду; як довго тривали різні фази; що відбувалося між ними; які речовини, ліки або соматичні симптоми могли впливати; які попередні епізоди були в минулому.

Корисно також принести список препаратів, виписки з попередніх госпіталізацій, результати обстежень і, якщо людина погоджується, попросити близьку особу описати помітні зміни поведінки. Така підготовка не замінює діагностики, але дає клініцисту матеріал для точнішої реконструкції перебігу.

FAQ

Чи може при біполярному розладі бути психоз?

Так. Психотичні симптоми можуть виникати під час маніакальних, змішаних і тяжких депресивних епізодів. Вони особливо поширені при БАР I. Наявність психозу сама по собі не означає шизофренію.

Чим психотична манія відрізняється від шизофренії?

При психотичній манії психоз оцінюють усередині повного маніакального синдрому з вираженою зміною настрою, енергії, активності, сну та поведінки. Для шизофренії центральним є первинний психотичний синдром, який не пояснюється лише маніакальним епізодом. Межу проводять за повним перебігом, а не за темою марення.

Чи означають галюцинації шизофренію?

Ні. Галюцинації є симптомом. Вони можливі при різних психіатричних, неврологічних, соматичних і речовинно-індукованих станах. Для діагнозу потрібна комплексна оцінка.

Як відрізняють шизоафективний розлад від БАР із психозом?

У МКХ‑11 при шизоафективному розладі одночасно виконуються повні вимоги шизофренії та маніакального, змішаного або помірного/тяжкого депресивного епізоду, з відповідною часовою конфігурацією й тривалістю. При БАР із психозом психотичні симптоми оцінюються як частина афективного епізоду. Це розрізнення потребує клінічного анамнезу і не встановлюється за одним симптомом.

Чи може діагноз змінитися після першого психозу?

Так. На ранньому етапі іноді бракує інформації про подальші афективні або психотичні епізоди. Діагноз можуть уточнювати в міру накопичення даних. Це особливо важливо при першому психотичному епізоді.

Чи може МРТ показати, це шизофренія чи БАР?

Ні. Нейровізуалізація може бути потрібна для пошуку певних неврологічних або інших медичних причин за показаннями, але не є самостійним тестом, який розділяє шизофренію та біполярний розлад.

Чи можна мати і психотичні, і афективні симптоми одночасно?

Так. Таке поєднання можливе при кількох діагностичних сценаріях. Вирішальними є повнота синдромів, їхня тривалість, одночасність або послідовність, перебіг між епізодами й виключення інших причин.

Що робити, якщо психоз відбувається зараз?

Якщо людина дезорієнтована, не може подбати про базову безпеку, має суїцидальний намір, поводиться небезпечно, різко збуджена, має тяжку кататонію або є підозра на гостру медичну причину, потрібна невідкладна професійна оцінка. В Україні для екстреної допомоги доступні 103 і 112.

Висновок

Шизофренія і біполярний розлад розрізняються не на рівні одного психотичного симптому. Лікар встановлює структуру хвороби в часі: підтверджує психоз, визначає повні маніакальні та депресивні епізоди, зіставляє їх із психотичними симптомами, оцінює стан між епізодами, функціонування й попередній перебіг, виключає речовинні та медичні причини і за потреби переглядає формулювання в процесі спостереження.

Саме тому психоз при БАР залишається психозом, але не стає автоматично шизофренією; афективні симптоми при шизофренії залишаються клінічно важливими, але не створюють автоматично БАР; а одночасне повне поєднання шизофренічного й афективного синдромів має окрему діагностичну логіку шизоафективного розладу.

Пов’язані статті

Джерела

Aminoff, S. R., Onyeka, I. N., Ødegaard, M., et al. (2022). Lifetime and point prevalence of psychotic symptoms in adults with bipolar disorders: a systematic review and meta-analysis. Psychological Medicine, 52(13), 2413–2425.

Chakrabarti, S., & Singh, N. (2022). Psychotic symptoms in bipolar disorder and their impact on the illness: A systematic review. World Journal of Psychiatry, 12(9), 1204–1232.

First, M. B., Gaebel, W., Maj, M., et al. (2021). An organization- and category-level comparison of diagnostic requirements for mental disorders in ICD-11 and DSM-5. World Psychiatry, 20(1), 34–51.

Fusar-Poli, P., Cappucciati, M., Rutigliano, G., et al. (2016). Diagnostic Stability of ICD/DSM First Episode Psychosis Diagnoses: Meta-analysis. Schizophrenia Bulletin, 42(6), 1395–1406.

National Institute for Health and Care Excellence. (2014; reviewed 2025). Psychosis and schizophrenia in adults: prevention and management (CG178).

National Institute for Health and Care Excellence. (2014; updated 2025). Bipolar disorder: assessment and management (CG185).

State Emergency Service of Ukraine. Екстрені служби України: контакти допомоги у надзвичайних ситуаціях.

World Health Organization. (2024). Clinical descriptions and diagnostic requirements for ICD-11 mental, behavioural and neurodevelopmental disorders (CDDR).

World Health Organization. (2025). Schizophrenia.

World Health Organization. (2026). Bipolar disorder.

Психологічна енкциклопедія