top of page

Психологічна енкциклопедія

Функціональний неврологічний розлад (ФНР): що це, симптоми, діагностика та лікування

6 днів тому
Читати 14 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 30 вересня 2026 року · Редакційна політика


Функціональний неврологічний розлад, або ФНР (functional neurological disorder, FND), — це клінічний стан, за якого людина має реальні неврологічні симптоми: слабкість або параліч, тремор та інші порушення руху, напади, розлади ходи, чутливості, мовлення, зору чи інші прояви. Сучасна діагностика ФНР ґрунтується не лише на тому, що обстеження «нічого не показали», а насамперед на позитивних клінічних ознаках, характерних для функціонального порушення. Огляд Aybek і Perez у BMJ описує цей перехід від діагнозу виключення до rule-in діагнозу.


Симптоми ФНР не є удаваними, навмисними або «вигаданими». Людина не обирає параліч, тремор чи напад і не може просто припинити симптом силою волі. Водночас ФНР не означає, що в кожного пацієнта має бути одна й та сама структурна патологія мозку, яку можна побачити на звичайній МРТ. Сучасні моделі розглядають розлад як порушення функціонування систем, що беруть участь у русі, сприйнятті, увазі, прогнозуванні сенсорних сигналів і відчутті контролю над дією. Механізми продовжують досліджуватися.


Психологічний стрес, травматичний досвід або тривога можуть бути важливими чинниками для частини людей, але вони не є обов’язковою причиною ФНР. Огляд Hallett та співавторів у The Lancet Neurology прямо підкреслює: психологічні стресори часто трапляються, але можуть бути відсутні. Тому формула «симптом виник через стрес» без клінічної оцінки є надто спрощеною.


Що таке функціональний неврологічний розлад


Термін «функціональний» у цьому контексті описує спосіб роботи нервової системи. Для діагнозу важливі характерні закономірності симптомів і позитивні ознаки під час неврологічного огляду. Це відрізняє сучасний підхід від старої практики, коли «конверсійний» або «психогенний» симптом нерідко встановлювали після довгого переліку нормальних тестів.


ФНР охоплює різні клінічні фенотипи. В однієї людини основною проблемою може бути слабкість ноги, в іншої — тремор, функціональні напади, порушення ходи або мовлення. Кілька функціональних симптомів можуть поєднуватися. Так само ФНР може співіснувати з мігренню, епілепсією, нейродегенеративним, автоімунним, судинним або іншим неврологічним захворюванням. Наявність ФНР не дає підстав автоматично пояснювати ним кожен новий симптом.


Клінічно корисна позиція полягає в тому, щоб одночасно ставитися до симптомів як до справжніх і шукати конкретні позитивні ознаки, які дозволяють обґрунтувати діагноз. Це зменшує ризик двох протилежних помилок: нескінченно шукати дедалі рідкіснішу структурну хворобу після переконливо встановленого ФНР або, навпаки, передчасно назвати функціональним симптом, який потребує іншого медичного пояснення.


Як ФНР називають у сучасних класифікаціях


ICD-11: dissociative neurological symptom disorder


У клінічному керівництві ICD-11 Всесвітньої організації охорони здоров’я відповідна діагностична категорія має назву dissociative neurological symptom disorder — «дисоціативний неврологічний симптоматичний розлад», код 6B60. Вона розміщена серед дисоціативних розладів. ICD-11 передбачає уточнення клінічної презентації: порушення зору або слуху, запаморочення, інші сенсорні порушення, неепілептичні напади, порушення мовлення, парез чи слабкість, розлади ходи, рухові та когнітивні симптоми.


Розміщення в ICD-11 важливе для кодування та клінічної документації, але в неврологічній літературі й спеціалізованих службах широко використовується термін FND. Назви частково відображають історію дисциплін: один і той самий клінічний простір багато років описували мовою неврології, психіатрії, психодинаміки та дисоціації.


DSM-5-TR: functional neurological symptom disorder (conversion disorder)


Stone та співавтори зазначають, що DSM-5-TR використовує назву functional neurological symptom disorder (conversion disorder), тоді як ICD-11 — dissociative neurological symptom disorder. У сучасній клінічній комунікації FND часто служить ширшим і менш причинно навантаженим терміном, тому що слово «конверсія» історично пов’язане з теоріями, які не пояснюють усі сучасні випадки.


Чому «ФНР», «конверсійний розлад» та «істерія» — не повні синоніми


Історично паралічі, напади, сліпота або інші симптоми без очевидного структурного пояснення могли називати «істеричними», а пізніше — «конверсійними». Сьогодні ці слова потрібно розводити. Істерія — історичний термін із дуже широким і мінливим значенням. Істеричний невроз — історична діагностична мова, а не сучасна універсальна назва ФНР. Конверсія та конверсійний розлад частково перетинаються із сучасним ФНР, проте сучасна модель не вимагає довести психологічну «конверсію» як причину симптомів.


Так само ФНР не є сучасним підтипом «неврозу». Широке історичне та побутове значення слова «невроз» розібране в окремій канонічній статті ХАБу. Для ФНР точніше користуватися актуальною неврологічною та психіатричною термінологією.


Симптоми ФНР


Набір симптомів може суттєво відрізнятися між людьми та змінюватися з часом. Один симптом не встановлює діагноз. Наприклад, тремор може мати багато причин, слабкість — десятки неврологічних і медичних причин, а напад із втратою контакту може бути епілептичним, функціональним, синкопальним або мати інше походження. Нижче описані типові фенотипи ФНР, а не алгоритм самодіагностики.


Функціональна слабкість, парез або параліч


Людина може відчувати різке або поступове зниження сили в руці, нозі чи з одного боку тіла. Іноді кінцівка здається «не своєю», важкою, такою, що не слухається, підкошується або волочиться. Важливо, що функціональна слабкість визначається не самим фактом слабкості, а її клінічним патерном та позитивними ознаками під час огляду.


Невролог може порівнювати довільні та автоматичні рухи, оцінювати внутрішню узгодженість сили в різних завданнях і використовувати валідовані клінічні прийоми, зокрема ознаку Гувера для функціональної слабкості ноги. Такі тести призначені для професійного огляду; виконувати їх самостійно або за відео з інтернету як «домашню діагностику» не варто.


Функціональні рухові симптоми


До функціональних рухових симптомів належать тремор, дистонічні пози, посмикування, міоклонус, спазми, уповільнення або інші порушення руху. Для деяких фенотипів важливими позитивними ознаками є змінність частоти або амплітуди, відволікання симптомів та entrainment — зміна ритму тремору під впливом іншого ритмічного руху. Ці ознаки оцінюють у контексті всього неврологічного огляду.


Функціональний розлад ходи


ФНР може проявлятися нестійкістю, підкошуванням колін, волочінням ноги, незвичним малюнком ходи або відчуттям, що тіло не виконує автоматичну рухову програму. Позитивні діагностичні ознаки можуть включати характерну мінливість між різними завданнями та покращення певних рухів за зміни уваги або способу виконання. Це не означає, що людина «може ходити, коли захоче»: зміна автоматичної рухової організації і є частиною феномену.


Функціональні напади


Функціональні напади — епізоди зміненої рухової активності, свідомості або реактивності, які можуть зовні нагадувати епілептичні напади чи непритомність. У старій літературі часто зустрічається назва psychogenic nonepileptic seizures (PNES), проте сучасна мова дедалі частіше використовує functional seizures або functional/dissociative seizures.


Клінічна настанова Американської академії неврології щодо функціональних нападів рекомендує спиратися на анамнез і семіологію нападів та, коли залишається діагностична невизначеність, за можливості фіксувати типовий епізод на відео-ЕЕГ. Епілепсія і функціональні напади можуть співіснувати, тому в однієї людини можуть бути різні типи епізодів, які потребують різного лікування.


Сенсорні симптоми, зір, слух і запаморочення


Можливі оніміння, змінене відчуття дотику, порушення зору або слуху, а також запаморочення. Однак ці симптоми мають широкий диференційний ряд: від мігрені, нейропатій і вестибулярних розладів до судинних, запальних, метаболічних або офтальмологічних причин. Сам опис «ніби відключилося відчуття» не дає підстав назвати симптом функціональним.


Мовлення, голос і ковтання


Функціональні симптоми можуть впливати на голос, артикуляцію, темп або плавність мовлення, інколи — на ковтання чи кашель. Для цієї групи потрібна точна диференціація з неврологічними, отоларингологічними та іншими медичними причинами. Консенсусні рекомендації з мовленнєвої терапії описують спеціалізовані підходи, що поєднують пояснення діагнозу, роботу з увагою та перенавчанням функціональних патернів.


Когнітивні скарги, втома та біль


Люди з ФНР нерідко повідомляють про «туман у голові», труднощі концентрації, відчуття сповільнення, втому, біль або порушення сну. Частина таких симптомів може входити в загальну клінічну картину або підтримувати функціональне порушення, але вони не специфічні для ФНР. Анемія, розлади щитоподібної залози, побічні ефекти ліків, порушення сну, депресія, мігрень, хронічний біль та багато інших станів можуть давати подібні скарги.


Як встановлюють діагноз ФНР


Діагноз зазвичай встановлює невролог або інший лікар із відповідною клінічною компетентністю. Сучасний підхід складається з двох паралельних завдань: знайти позитивні ознаки ФНР і оцінити альтернативні чи супутні захворювання, коли цього вимагає клінічна картина. BMJ State of the Art Review і сучасні огляди підкреслюють саме positive-sign, або rule-in, модель.


Позитивні ознаки, а не просто «нормальна МРТ»


Позитивна ознака — це спостережувана характеристика симптомів, яка підтримує функціональний механізм. Для слабкості це може бути специфічна невідповідність між довільним і автоматичним рухом; для тремору — відволікання, виражена мінливість або entrainment; для ходи — характерні зміни патерну за різних умов. Для функціональних нападів важливі семіологічні ознаки, відео епізоду та, за потреби, відео-ЕЕГ.


Нормальний результат МРТ, ЕЕГ або аналізів сам по собі не доводить ФНР. Багато неврологічних захворювань не визначаються одним тестом, а деякі патології можуть бути ранніми, інтермітуючими або вимагати спеціального методу дослідження. Саме тому клінічний висновок має спиратися на анамнез, огляд, позитивні ознаки та обґрунтований диференційний діагноз.


Які обстеження можуть знадобитися


Немає універсального «аналізу на ФНР». Обсяг обстежень залежить від симптомів, віку, початку хвороби, факторів ризику та огляду. За різних презентацій лікар може призначати нейровізуалізацію, ЕЕГ або відео-ЕЕГ, електрофізіологічні дослідження, лабораторні аналізи, кардіологічну чи вестибулярну оцінку та інші тести. Мета — не нескінченно доводити, що «органічного нічого немає», а відповісти на конкретні клінічні питання.


ФНР і супутнє неврологічне захворювання


Сучасна діагностика не використовує принцип «або ФНР, або справжня неврологія». Людина може мати ФНР разом з епілепсією, мігренню, наслідками інсульту, хворобою Паркінсона, розсіяним склерозом або іншим станом. Новий або змінений симптом у людини з уже встановленим ФНР потребує такої самої клінічної уваги, як і в інших пацієнтів.


ФНР і психічні розлади


Тривожні розлади, депресія, посттравматичні симптоми та інші психічні стани у частини людей із ФНР трапляються частіше, ніж у загальній популяції, але жоден із них не є обов’язковою умовою діагнозу. Відсутність травми, депресії чи очевидного стресу не спростовує ФНР; їх наявність не доводить ФНР.


Чим ФНР відрізняється від дисоціації


У ICD-11 відповідний діагноз входить до групи дисоціативних розладів, тому зв’язок із поняттям дисоціації є важливим. Водночас дисоціація як психологічний феномен охоплює ширший спектр переживань — від деперсоналізації та дереалізації до порушень пам’яті й ідентичності. Не кожна дисоціація є ФНР, і не кожна клінічна презентація ФНР супроводжується суб’єктивним відчуттям дисоціації.


Для ширшого контексту класифікації дивіться матеріал про дисоціативні розлади. Клінічна межа тут визначається не побутовим словом «відключився», а конкретними діагностичними критеріями та неврологічною презентацією.


Що відомо про причини та механізми ФНР


ФНР не має однієї універсальної причини. Сучасні моделі є багатофакторними: вони розглядають взаємодію біологічних, психологічних і соціальних факторів, попереднього досвіду, уваги, очікувань, сенсорного прогнозування, рухового контролю та відчуття агентності. Ця модель описує рівні, на яких може формуватися і підтримуватися симптом, а не спосіб перекласти відповідальність на пацієнта.


Hallett та співавтори узагальнюють сучасні механістичні моделі й показують спільні риси між функціональними нападами, руховими симптомами та іншими функціональними станами. Дані нейровізуалізації й нейрофізіології демонструють групові відмінності у роботі мереж, пов’язаних із рухом, увагою, емоційною значущістю та відчуттям контролю. Ці результати поглиблюють розуміння механізмів, але сьогодні не існує нейровізуалізаційного біомаркера, який самостійно ставив би діагноз конкретній людині.


Роль стресу і травми


Стресова подія, психологічна травма, хронічне перевантаження або тривожні симптоми можуть бути факторами ризику, тригерами чи чинниками підтримання симптомів у частини пацієнтів. Для інших людей очевидного психологічного тригера немає. Початку ФНР можуть передувати також тілесна хвороба, травма, операція, біль, напад мігрені або інша подія, після якої змінюється увага до тіла та автоматичне керування рухом.


Тому клінічно коректно запитувати «які фактори могли зробити нервову систему вразливішою, що передувало початку і що підтримує симптоми зараз?», а не вимагати від пацієнта знайти приховану психотравму. Багатофакторна формуляція має бути індивідуальною.


ФНР не є симуляцією або навмисною поведінкою


У ФНР симптоми переживаються як мимовільні. Це принципово відрізняється від свідомого створення або перебільшення симптомів заради зовнішньої вигоди та від фактичного розладу, де хворобливу роль навмисно відтворюють із іншою мотивацією. Сам факт незвичності симптомів, їх змінності або залежності від уваги не означає навмисність.


Це розрізнення має практичне значення: стигматизуюча фраза «у вас усе в голові» руйнує довіру й не пояснює механізм. Натомість хороший клінічний діалог показує, які позитивні ознаки привели до діагнозу, чому симптоми реальні та які властивості нервової системи можна використати в реабілітації.


Лікування ФНР


Лікування залежить від фенотипу, тривалості симптомів, супутніх станів, рівня інвалідизації та доступних спеціалістів. Найчастіше це не одна процедура, а поєднання пояснення діагнозу, специфічної реабілітації, психотерапевтичних підходів за показаннями, лікування супутніх захворювань і поступового повернення до повсякденної активності.


Пояснення діагнозу — частина лікування


Якісне пояснення ФНР має містити назву розладу, позитивні ознаки, на яких ґрунтується висновок, визнання реальності симптомів і зрозумілу модель потенційної зворотності функціональних патернів. Пацієнтові корисно знати не лише «чого у вас не знайшли», а й «що саме лікар побачив і чому це відповідає ФНР».


Це також момент для уточнення плану: які симптоми є функціональними, які діагнози співіснують, які обстеження завершені, а які ще потрібні, хто координує лікування і які цілі реабілітації мають найбільше значення для повсякденного життя.


Фізична терапія


Для функціональних рухових симптомів фізична терапія відрізняється від простого «зміцнення слабкого м’яза». Консенсус Nielsen та співавторів акцентує освіту, перенавчання руху, зменшення надмірної самофіксації на кожному русі, відновлення автоматичних патернів і стратегії самоменеджменту.


Систематичний огляд і метааналіз Keatley та співавторів 2026 року включив 30 публікацій про реабілітаційні втручання та 1 581 учасника. У метааналізі пропорцій клінічне покращення спостерігалося приблизно у 74% учасників досліджень, але результати між роботами суттєво відрізнялися. У семи доступних рандомізованих дослідженнях був значущий ефект щодо симптомів ФНР, тоді як переваги для фізичного функціонування, втоми та психічного здоров’я не були послідовно статистично значущими. Це перспективні дані, а не універсальна «74% гарантія одужання».


Ерготерапія


Ерготерапія допомагає переносити відновлені навички в реальні дії: самообслуговування, побут, роботу, навчання, користування транспортом і керування навантаженням. Консенсусні рекомендації Nicholson та співавторів ставлять у центр освіту, функціональну активність і навички самоменеджменту, а не пасивне уникнення рухів.


Мовленнєва терапія


За функціональних розладів голосу, мовлення, ковтання або пов’язаних симптомів може бути корисна робота з фахівцем із мовлення та ковтання, який знайомий із ФНР. Спеціалізовані рекомендації описують навчання, перенаправлення уваги та тренування більш автоматичних патернів комунікації й ковтання. Перед таким лікуванням важливо адекватно оцінити структурні та неврологічні причини.


Психотерапія


Психотерапія не призначається тому, що симптоми «несправжні». Вона може бути частиною лікування, якщо на перебіг впливають тривога, посттравматичні симптоми, депресія, страх руху, катастрофізація, надмірний моніторинг тілесних відчуттів, уникнення або інші підтримувальні процеси. Конкретний метод добирають під клінічну формуляцію та фенотип ФНР.


Umbrella review Mavroudis та співавторів проаналізував 17 систематичних оглядів і метааналізів. Найпослідовніші дані для когнітивно-поведінкової терапії стосувалися функціональних нападів і змішаних презентацій, особливо в мультимодальних програмах; фізична терапія показувала помірні покращення при функціональних рухових симптомах. Автори оцінюють загальну якість доказів як не вищу за помірну через гетерогенність, ризик упереджень і різні способи вимірювання результату.


Лікування функціональних нападів


Функціональні напади потребують окремого плану, тому що підхід відрізняється від лікування епілепсії. Настанова AAN рекомендує оцінювати можливу супутню епілепсію, пояснювати діагноз і за потреби залучати психологічні втручання. Якщо епілепсії або іншого показання немає, протисудомні препарати не лікують функціональні напади; настанова також не рекомендує бензодіазепіни як гостре лікування функціональних нападів без іншого показання.


Якщо в однієї людини є і функціональні, і епілептичні напади, медикаментозна терапія може бути необхідною саме для епілептичного компонента. План має допомагати пацієнтові та близьким розрізняти типи подій настільки, наскільки це клінічно можливо.


Ліки


Специфічної таблетки, що «вимикає ФНР», немає. Ліки можуть бути потрібні для супутньої депресії, тривожного розладу, мігрені, болю, порушень сну, епілепсії або іншого окремого діагнозу. Важливо регулярно переглядати список препаратів: зайва седативність, запаморочення або втома можуть ускладнювати реабілітацію.


Мультидисциплінарний підхід


Для складних випадків оптимально, коли неврологічний і реабілітаційний план узгоджений між спеціалістами. До команди залежно від потреб можуть входити невролог, лікар фізичної та реабілітаційної медицини, фізичний терапевт, ерготерапевт, фахівець із мовлення й ковтання, психотерапевт або психіатр. Мета команди — не «передати пацієнта в психіатрію», а працювати з різними механізмами одного клінічного стану та його супутніми проблемами.


Наскільки ефективне лікування


Доказова база ФНР швидко зростає, але вона неоднорідна. Різні дослідження включають різні фенотипи, тривалість хвороби, інтенсивність реабілітації та показники результату. Тому коректніше говорити про ймовірність покращення певних симптомів і функцій, а не про єдину «ефективність лікування ФНР».


Систематичний огляд і метааналіз Thomas та співавторів 2025 року включив 63 дослідження; 27 з них увійшли в метааналіз. Більша тривалість симптомів була пов’язана з дещо меншим покращенням моторних симптомів і фізичної якості життя, але не скасовувала значущих покращень у низці інших результатів. Це підтримує ранню діагностику й лікування, водночас не дає підстав вважати хронічний ФНР «безнадійним».


Прогноз: чи можна одужати від ФНР


Перебіг дуже різний. У частини людей симптоми значно зменшуються або зникають; у частини стають хвилеподібними; у частини залишаються стійкими й суттєво впливають на працездатність та якість життя. Прогноз залежить від фенотипу, тривалості симптомів, супутніх хвороб, доступу до спеціалізованої допомоги та інших факторів.


Систематичний огляд Mavroudis та співавторів 2026 року показав, що в дорослих із функціональними руховими симптомами та функціональними нападами тривалі стійкі симптоми трапляються часто, а довша тривалість до встановлення діагнозу була одним із найпослідовніших несприятливих прогностичних факторів. Водночас спеціалізовані втручання можуть бути корисними і після тривалого перебігу.


Реалістична мета лікування не обмежується «нуль симптомів». Важливими результатами можуть бути краща ходьба, менше нападів, повернення до роботи або навчання, менше уникнення, більша самостійність, кращий сон і здатність керувати загостреннями.


Коли потрібна невідкладна медична оцінка


ФНР не слід самостійно використовувати як пояснення гострого неврологічного симптому. Раптова нова слабкість або оніміння з одного боку, перекіс обличчя, гостре порушення мовлення чи зору, перший у житті судомний або непритомний епізод, тривалий напад із порушенням дихання чи травмою, новий дуже сильний головний біль, гостра втрата свідомості або інший раптовий тяжкий симптом потребують невідкладної медичної оцінки.


Навіть якщо ФНР уже діагностований, різка зміна звичного патерну симптомів може мати іншу причину. Попередній діагноз не повинен автоматично закривати подальшу діагностику.


До кого звертатися


Першою ключовою ланкою за неврологічних симптомів зазвичай є невролог. Якщо діагноз ФНР підтверджено, наступний крок залежить від фенотипу: функціональні рухові симптоми можуть потребувати спеціалізованої фізичної терапії, порушення мовлення — відповідного фахівця, а функціональні напади або виражені психічні супутні стани — спільної роботи невролога і фахівця з психічного здоров’я.


Якщо спеціалізованого центру ФНР поруч немає, корисно шукати фахівців, готових працювати з діагностикою за позитивними ознаками і функціональною реабілітацією, а не лише повторювати обстеження або зводити все до стресу.


Як підготуватися до консультації


Зберіть коротку хронологію: коли почався кожен тип симптомів, що відбувалося безпосередньо перед початком, як симптом змінюється протягом дня, які обстеження вже зроблено, які діагнози встановлені та які ліки ви приймаєте. Для нападоподібних подій безпечний відеозапис типового епізоду, зроблений свідком, інколи може бути корисним лікарю, якщо це не затримує необхідну невідкладну допомогу.


На прийомі варто прямо запитати: які позитивні ознаки підтримують ФНР; які альтернативні діагнози були розглянуті; чи можуть співіснувати інші неврологічні стани; які конкретні цілі лікування; який вид реабілітації рекомендований; за яких нових симптомів потрібно звернутися повторно або терміново.


Поширені запитання


ФНР — це психосоматика?


Слово «психосоматика» надто широке, щоб точно описати ФНР. Сучасна модель ФНР є нейропсихіатричною та багатофакторною: вона враховує роботу мозкових мереж, увагу, руховий контроль, навчання, тілесні й психологічні фактори. Психологічний стрес може бути важливим, але не є обов’язковим.


Чи означає нормальна МРТ, що в мене ФНР?


Ні. Нормальна МРТ не встановлює ФНР. Діагноз потребує характерної клінічної картини та позитивних ознак, а обстеження добираються для конкретного диференційного діагнозу.


Чи можна поставити ФНР лише тому, що аналізи нормальні?


Ні. Сучасний підхід саме відходить від такої логіки. «Усі тести нормальні» може бути частиною контексту, але не замінює позитивного неврологічного обґрунтування.


Чи завжди причиною є травма або сильний стрес?


Ні. Травма і стрес можуть бути факторами ризику або тригерами, але не є необхідними для діагнозу. У частини людей очевидний психологічний тригер відсутній.


ФНР — це конверсійний розлад?


У DSM-5-TR сучасна назва містить уточнення «conversion disorder», тому поняття перетинаються. У практичній неврології термін FND часто використовують як сучасніший клінічний термін, який не вимагає припускати єдиний механізм психологічної конверсії.


Функціональні напади — це епілепсія?


Ні, функціональний напад має інший механізм і не є епілептичним нападом. Проте обидва типи нападів можуть співіснувати в однієї людини, тому правильне розрізнення має безпосереднє значення для лікування.


Чи допомагають протисудомні препарати при функціональних нападах?


Не як лікування самого функціонального нападу. Вони потрібні, якщо є супутня епілепсія або інше окреме показання. Сучасна настанова AAN не рекомендує призначати протисудомні препарати для функціональних нападів за відсутності такого показання.


Чи може ФНР бути одночасно з розсіяним склерозом, епілепсією або хворобою Паркінсона?


Так. ФНР і структурне або інше неврологічне захворювання не виключають одне одного. Саме тому лікар має чітко визначити, які прояви пояснює кожен діагноз.


Чи можна повністю одужати?


Таке можливо, але прогноз індивідуальний. Частина людей має значне або повне симптоматичне відновлення, в інших перебіг тривалий. Раннє встановлення діагнозу і доступ до спеціалізованого лікування пов’язані з кращими шансами на покращення, але користь можлива і при хронічних симптомах.


Чи достатньо просто «не думати про симптом»?


Ні. У деяких функціональних симптомів увага справді впливає на вираженість, і спеціалізована реабілітація використовує перенаправлення уваги. Але це структурований терапевтичний принцип, а не порада «перестаньте думати». ФНР потребує поважної клінічної оцінки та індивідуального плану.


Пов’язані статті








Джерела


Aybek, S., & Perez, D. L. (2022). Diagnosis and management of functional neurological disorder. BMJ, 376, o64. https://doi.org/10.1136/bmj.o64


Baker, J., Barnett, C., Cavalli, L., et al. (2021). Management of functional communication, swallowing, cough and related disorders: consensus recommendations for speech and language therapy. Journal of Neurology, Neurosurgery & Psychiatry, 92, 1112–1125. https://doi.org/10.1136/jnnp-2021-326767


Hallett, M., Aybek, S., Dworetzky, B. A., McWhirter, L., Staab, J. P., & Stone, J. (2022). Functional neurological disorder: new subtypes and shared mechanisms. The Lancet Neurology, 21(6), 537–550. https://doi.org/10.1016/S1474-4422(21)00422-1


Keatley, E. S., Cairncross, M., Raman, S., Molton, I. R., Choi, E., O’Kane, K., Buchholz, A. S., LaFaver, K., & Aaron, R. V. (2026). Rehabilitation Therapies for Functional Neurological Disorder: A Systematic Review and Meta-Analysis of Clinical Trials. The Journal of Neuropsychiatry and Clinical Neurosciences. https://doi.org/10.1176/appi.neuropsych.20250222


Mavroudis, I., Petrides, F., Franekova, K., Ionescu, C., Ciobica, A., & Kazis, D. (2025). Treatment of functional neurological disorder: an umbrella review of systematic reviews and meta-analyses. Journal of Neurology, 272(11), 710. https://doi.org/10.1007/s00415-025-13449-7


Mavroudis, I., Petridis, F., Franekova, K., Papagiannopoulos, S., & Kazis, D. (2026). Prognosis and outcomes in functional neurological disorder: a PRISMA-compliant systematic review with subtype-specific synthesis and clinical translation. Journal of Neurology, 273(3), 208. https://doi.org/10.1007/s00415-026-13748-7


Nicholson, C., Edwards, M. J., Carson, A. J., et al. (2020). Occupational therapy consensus recommendations for functional neurological disorder. Journal of Neurology, Neurosurgery & Psychiatry, 91(10), 1037–1045. https://doi.org/10.1136/jnnp-2019-322281


Nielsen, G., Stone, J., Matthews, A., et al. (2015). Physiotherapy for functional motor disorders: a consensus recommendation. Journal of Neurology, Neurosurgery & Psychiatry, 86(10), 1113–1119. https://doi.org/10.1136/jnnp-2014-309255


Stone, J., Hoeritzauer, I., McWhirter, L., & Carson, A. (2024). Functional neurological disorder: defying dualism. World Psychiatry, 23(1), 53–54. https://doi.org/10.1002/wps.21151


Thomas, S. T., Thomas, E. T., Schembri, E., Lehn, A. C., & Palmer, D. D. G. (2025). Treatment outcomes in functional neurological disorder: a systematic review and meta-analysis exploring the influence of symptom chronicity. BMJ Neurology Open, 7(2), e001150. https://doi.org/10.1136/bmjno-2025-001150


Tolchin, B., Goldstein, L. H., Reuber, M., Stone, J., Perez, D. L., LaFrance, W. C., et al. (2026). Management of Functional Seizures Practice Guideline Executive Summary: Report of the AAN Guidelines Subcommittee. Neurology, 106(1), e214466. https://doi.org/10.1212/WNL.0000000000214466


World Health Organization. (2024). Clinical descriptions and diagnostic requirements for ICD-11 mental, behavioural and neurodevelopmental disorders. World Health Organization. https://www.who.int/publications/i/item/9789240077263

 
 
bottom of page