Істеричний невроз: що означав цей термін і як його розуміють сьогодні
Оновлено: 3 дні тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 11 вересня 2023 · Редакційна політика
«Істеричний невроз» — історичний психіатричний термін, а не назва одного сучасного діагнозу. У різні періоди ним об’єднували симптоми, які сьогодні розглядають у кількох різних клінічних категоріях: функціональні неврологічні симптоми, окремі дисоціативні явища та інші стани, що потребують власної оцінки.
Саме тому стару формулу «істеричний невроз = істерія = фізичні симптоми через внутрішній конфлікт» сьогодні варто залишити в історії психіатрії. Вона занадто широка, змішує різні явища й легко створює стигматизуюче враження, ніби людина перебільшує, драматизує або свідомо продукує симптоми.
Якщо ви зустріли цей термін у старому медичному записі, книжці або пошуковому запиті, корисніше сприймати його як історичну адресу поняття. Про ширше слово «невроз» окремо пояснюємо у матеріалі «Невротичний розлад (невроз): що означає цей термін сьогодні».
Що означав термін «істеричний невроз»
У ХХ столітті «істерія» та «істеричний невроз» були частиною психіатричної мови, але їхній зміст змінювався. У DSM-II 1968 року «hysterical neurosis» поділяли на два типи — конверсійний і дисоціативний. До першого відносили неврологічно подібні тілесні симптоми, до другого — порушення пам’яті, ідентичності або свідомості, які тоді пояснювали в межах спільної категорії.
З виходом DSM-III у 1980 році ця конструкція була розділена: «істеричний невроз» перестав бути організуючим діагнозом, а конверсійні та дисоціативні феномени почали класифікувати окремо. Історія цього переходу важлива, бо показує: сучасна медицина не просто замінила стару назву новою. Вона розклала занадто широку категорію на різні клінічні проблеми.
Термін «істерія» мав ще ширшу історію й у різні епохи використовувався для дуже несхожих станів. Через це сьогодні він погано працює як діагностична назва. У побуті словом «істерика» часто називають сильну емоційну реакцію, але це вже інший мовний контекст і він не дає підстав робити висновки про психічний розлад.
Чим «істеричний невроз» замінили сьогодні
Однієї прямої сучасної заміни немає. Найближчим клінічним напрямом для частини старих «конверсійних» проявів є функціональний неврологічний розлад — стан, за якого виникають реальні неврологічні симптоми, пов’язані з функціонуванням нервової системи, а не з типовим структурним ушкодженням, яке пояснювало б їхній патерн.
У МКХ-11 Всесвітньої організації охорони здоров’я є категорія 6B60 — dissociative neurological symptom disorder, українською її можна передати як дисоціативний неврологічний симптоматичний розлад. МКХ-11 окремо описує клінічні варіанти з порушеннями зору, слуху, чутливості, мовлення, слабкістю або парезом, порушенням ходи, руховими проявами, неепілептичними нападами та іншими симптомами.
В англомовній неврологічній практиці широко використовують назву functional neurological disorder, скорочено FND — функціональний неврологічний розлад. Термінологія різних класифікацій і спеціальностей не повністю збігається, тому не варто механічно прирівнювати кожний старий запис «істеричний невроз» до FND. Сучасний діагноз встановлюють за тим, що відбувається з людиною зараз.
Окремою сучасною темою залишається дисоціація — порушення звичного зв’язку між усвідомленням, пам’яттю, відчуттям себе, тіла або навколишнього світу. Дисоціативні переживання можуть перетинатися з частиною історичного поля «істерії», але дисоціація не є синонімом ані істерії, ані функціонального неврологічного розладу.
Які симптоми раніше могли називати «істеричними»
У старій літературі до «істеричних» відносили дуже широкий набір проявів. Сьогодні їх описують конкретніше й перевіряють окремо. Для функціональних неврологічних симптомів можливі, зокрема:
слабкість або втрата довільного контролю над кінцівкою;
тремор, спазми, ривки, дистонічні пози або інші рухові порушення;
порушення ходи та координації, які мають функціональний патерн;
оніміння, змінена чутливість або незвичні сенсорні відчуття;
функціональні порушення голосу чи мовлення;
порушення зору або слухового сприйняття певного функціонального типу;
функціональні, або дисоціативні, напади, які можуть зовні нагадувати епілептичні;
окремі когнітивні скарги, зокрема труднощі з увагою чи пам’яттю, коли їхній патерн відповідає функціональному розладу.
Цей перелік не є тестом для самодіагностики. Подібні симптоми можуть виникати при інсульті, епілепсії, розсіяному склерозі, мігрені, захворюваннях периферичних нервів, метаболічних порушеннях, побічній дії речовин і багатьох інших станах. Саме тому новий неврологічний симптом потребує клінічної оцінки, а не ярлика з інтернету.
Функціональні симптоми реальні й не є «грою на публіку»
Одна з найшкідливіших спадщин слова «істерія» — припущення, що яскравий або незвичний симптом є перебільшенням, маніпуляцією чи свідомою поведінкою. Для функціонального неврологічного розладу це хибна рамка. Симптоми виникають мимовільно, можуть бути тяжкими та істотно обмежувати повсякденне життя.
Так само невірно будувати діагноз за принципом «аналізи нормальні, отже це психологічне». Сучасний підхід до FND є позитивним, або rule-in: лікар шукає характерні клінічні ознаки й патерни, які підтримують саме функціональний механізм. Нормальні дослідження можуть бути частиною оцінки, але самі по собі не доводять функціональний розлад.
У неврології для різних підтипів використовують специфічні позитивні ознаки — наприклад, зміну прояву слабкості або тремору за певних умов огляду. Їх інтерпретує фахівець у контексті всієї клінічної картини. Це не домашні тести й не спосіб «викрити» людину.
Чи спричиняють це стрес, конфлікти або психологічна травма
Стрес, травматичні події, тривога, депресія та інші психологічні фактори можуть мати значення для частини людей, але сучасна модель не вимагає знайти прихований конфлікт або травму, щоб визнати симптом функціональним. У деяких випадках початок пов’язаний із хворобою, фізичною травмою, болем, перевтомою або іншим тілесним навантаженням; іноді очевидного тригера немає.
Тому твердження «організм перетворив невисловлені емоції на параліч» може бути історично впізнаваним, але не є універсальним сучасним поясненням. FND розглядають як багатофакторний розлад, де можуть взаємодіяти особливості уваги, прогнозування, моторного контролю, навчання, попередній досвід, фізичні та психологічні фактори. Для конкретної людини важлива індивідуальна клінічна формуляція, а не одна причина на всіх.
Як сьогодні встановлюють діагноз
Якщо головними є слабкість, рухові порушення, напади, зміни чутливості, мовлення або інші неврологічні симптоми, ключову роль зазвичай має неврологічна оцінка. Лікар збирає історію симптомів, проводить огляд, шукає позитивні ознаки функціонального патерну й вирішує, які дослідження потрібні для диференційної діагностики.
Функціональний розлад і органічне неврологічне захворювання можуть існувати одночасно. Тому діагноз не означає, що всі майбутні симптоми автоматично треба пояснювати FND. Нові або істотно змінені прояви оцінюють за їхніми власними ознаками.
Психіатр, психотерапевт, психолог, фізичний терапевт, ерготерапевт або фахівець із мовлення можуть долучатися залежно від конкретних симптомів і потреб. Для людини важливо отримати зрозуміле пояснення того, які ознаки підтримують діагноз і що саме планується робити далі.
Яка допомога може бути корисною
Єдиного універсального лікування «істеричного неврозу» не існує, бо сучасна допомога спрямована на конкретний стан. Для функціонального неврологічного розладу план може поєднувати кілька компонентів.
чітке пояснення діагнозу та позитивних клінічних ознак, щоб людина розуміла механізм і цілі відновлення;
спеціалізовану фізичну терапію при функціональній слабкості, порушенні ходи або рухових симптомах;
ерготерапію для відновлення повсякденної активності та участі в роботі, навчанні й побуті;
мовленнєву терапію при функціональних порушеннях голосу, мовлення або ковтання;
психотерапію, коли вона відповідає проблемі — наприклад, для роботи з тривогою, травматичним досвідом, способами реагування на симптоми або функціональними нападами;
окреме лікування супутніх станів — депресії, тривожних розладів, болю, порушень сну чи інших проблем — за показаннями.
Медикаменти не є «ліками від FND» як такого, але можуть застосовуватися для супутніх станів або окремих симптомів, коли для цього є медичні показання. Вибір лікування залежить від клінічного фенотипу, тривалості симптомів, супутніх захворювань, доступності реабілітації та цілей людини.
Чим це відрізняється від «істеричної особистості» та сильної емоційної реакції
Історична психіатрія часто змішувала симптоми, особистісні риси та моральні оцінки. Сучасний підхід розділяє ці рівні. Функціональний неврологічний симптом не означає, що людина має «істеричний характер». Яскрава емоційність, плач, крик або конфліктна поведінка також не є ознаками FND самі по собі.
Окремо існують розлади особистості з власними критеріями, але їх не встановлюють через наявність функціональної слабкості, нападів чи інших неврологічних симптомів. Слова «істеричний» і «істерика» в побутовій мові краще не використовувати як псевдодіагноз людини. Вони майже нічого не пояснюють і часто додають сорому там, де потрібна точна оцінка.
Коли потрібна термінова медична оцінка
Раптова слабкість або оніміння однієї сторони тіла, нове порушення мовлення чи зору, перший у житті судомний напад, тривала втрата свідомості, сильний раптовий головний біль, тяжка травма голови або інший гострий неврологічний симптом потребують невідкладної медичної оцінки. На початку неможливо безпечно припустити, що це «нерви» або вже відомий функціональний симптом.
Якщо симптоми не гострі, але повторюються, посилюються, заважають ходити, працювати, спати, навчатися або підтримувати звичне життя, варто звернутися до лікаря. Після медичної оцінки психологічна або психотерапевтична допомога може бути частиною плану, якщо вона відповідає конкретним потребам.
Коротко: як правильно розуміти старий термін
«Істеричний невроз» — історична назва, а не один чинний діагноз.
У DSM-II вона охоплювала конверсійний і дисоціативний типи; пізніші класифікації розділили ці явища.
Частина старих конверсійних симптомів сьогодні належить до поля функціональних неврологічних розладів; у МКХ-11 є категорія 6B60 — dissociative neurological symptom disorder.
Функціональні неврологічні симптоми є реальними й мимовільними; діагноз спирається на позитивні клінічні ознаки, а не лише на відсутність змін у тестах.
Стрес або травма можуть бути факторами, але не є обов’язковою причиною.
Допомога визначається сучасним конкретним діагнозом і може включати неврологічну оцінку, реабілітацію, психотерапію та лікування супутніх станів.
Поширені запитання
Істеричний невроз — це те саме, що істерія?
Не зовсім. «Істерія» була ще ширшим історичним поняттям. «Істеричний невроз» у певних класифікаціях ХХ століття мав конкретніше значення, зокрема конверсійний і дисоціативний типи. Сьогодні обидві назви не працюють як один сучасний діагноз.
Істеричний невроз — це те саме, що функціональний неврологічний розлад?
Ні. Частина проявів, які раніше називали конверсійною формою істеричного неврозу, сьогодні може відповідати функціональному неврологічному розладу. Але старий термін охоплював ширше коло явищ, тому пряме прирівнювання некоректне.
Чи означають нормальні МРТ або аналізи, що симптом психологічний?
Ні. Нормальні дослідження самі по собі не встановлюють FND. Сучасний діагноз спирається на позитивні клінічні ознаки функціонального патерну та відповідну диференційну оцінку.
Чи обов’язково перед функціональними симптомами була травма або сильний стрес?
Ні. Такі фактори можуть бути важливими для частини людей, але не є обов’язковими. Симптоми можуть виникати після фізичної хвороби, травми, болю, виснаження або без очевидного тригера.
До кого звертатися при підозрі на функціональні неврологічні симптоми?
При неврологічних симптомах стартова оцінка зазвичай має бути медичною, часто неврологічною. Далі залежно від картини можуть долучатися психіатр, психолог або психотерапевт, фізичний терапевт, ерготерапевт чи фахівець із мовлення.
Пов’язані статті
Джерела
Якщо симптоми впливають на життя
Після медичної оцінки психологічна підтримка може допомогти працювати з тривогою, стресом, адаптацією до симптомів, травматичним досвідом або іншими супутніми труднощами. Важливо підбирати фахівця під конкретне завдання, а не під старий ярлик «істеричного неврозу».