Істерія: що означає цей термін і як його розуміють сьогодні
Оновлено: 3 дні тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 16 липня 2023 · Редакційна політика
Істерія — історичний медико-психологічний термін, яким у різні епохи позначали дуже різні явища: від паралічів, нападів і втрати чутливості без виявленого структурного ураження нервової системи до дисоціативних станів, тілесних скарг та емоційно-поведінкових проявів. У сучасних міжнародних класифікаціях «істерія» не є окремим діагнозом. Коли сьогодні людина має реальні неврологічні або психічні симптоми, фахівці визначають конкретний сучасний стан і працюють саме з ним.
Через довгу історію поняття слово «істерія» й досі змішує кілька різних значень. Воно може з’являтися в історії медицини й психоаналізу, у старих діагнозах, у побутовому слові «істерика» або в неточних поясненнях сучасних функціональних симптомів. Тому головне завдання — зрозуміти, про який саме контекст ідеться.
Що таке істерія
У широкому історичному сенсі істерія була «парасольковим» поняттям. Під однією назвою об’єднували стани, які сучасна медицина розводить між різними діагностичними групами. Саме тому старі описи істерії не можна механічно перетворити на список сучасних «симптомів істерії».
У XIX і на початку XX століття до істеричних проявів могли відносити рухову слабкість або параліч, порушення чутливості, тремор, напади, втрату голосу, зорові порушення, амнезію, фуги та інші явища. Частина цієї історичної території згодом стала пов’язуватися з конверсією, частина — з дисоціацією, а частина отримала зовсім інші клінічні пояснення. Спільна стара назва не означає, що всі ці стани мають одну причину або належать до одного сучасного розладу.
Сам термін має давньогрецьке походження: hystéra означає «матка». Історична прив’язка хвороби до жіночого тіла була хибною й на багато століть закріпила гендерний стереотип. Функціональні неврологічні симптоми та дисоціативні розлади трапляються в людей різної статі.
У сучасній українській мові нормативна форма — «істерія». Варіант «гістерія» трапляється в історичних словниках і старих текстах. Для сучасної назви Український психологічний ХАБ використовує форму «істерія», а старі варіанти враховує лише як пошукові та історичні відповідники.
Чому «істерія» більше не є окремим діагнозом
Сучасна діагностика будується навколо конкретних синдромів і позитивних клінічних ознак. У чинній МКХ-11 Всесвітньої організації охорони здоров’я немає окремого діагнозу «істерія». Натомість існують сучасні категорії, зокрема дисоціативний неврологічний симптомний розлад у МКХ-11 та функціональний неврологічний розлад у сучасній неврологічній практиці. Історичний істеричний невроз також не є окремою сучасною діагностичною категорією.
Ця зміна важлива практично. Людині з нападом, слабкістю, втратою чутливості, тремором, порушенням ходи або епізодом втрати свідомості потрібна оцінка конкретного симптому та його причин. Самоназва «істерія» не дає діагнозу і може відвести увагу від неврологічних, психіатричних або інших медичних станів, які потребують різного підходу.
Що в різні часи називали істерією
Історичні джерела використовували це слово дуже широко. Для сучасного читача корисно бачити кілька великих груп явищ, які колись могли опинитися під однією етикеткою:
функціональні рухові й сенсорні симптоми — слабкість, порушення руху, чутливості, зору, голосу або ходи, для яких сучасна діагностика шукає характерні позитивні ознаки;
нападоподібні епізоди, які зовні можуть нагадувати епілептичний напад, але мають інший механізм і потребують спеціалізованої оцінки;
дисоціативні явища — порушення інтеграції пам’яті, відчуття Я, сприймання або контролю; докладніше ХАБ пояснює це у матеріалі про дисоціацію.
тілесні скарги й поведінкові описи, які в старій літературі часто змішувалися з функціональними та дисоціативними симптомами.
Цей перелік описує історію класифікації, а не «діагностичні критерії істерії». Сьогодні подібні скарги розглядають окремо, з урахуванням їхньої форми, перебігу, контексту та результатів обстеження.
Як змінювалося розуміння істерії
Від античної «матки» до хвороб нервової системи
У давніх медичних традиціях симптоми, які пізніше називали істерією, пов’язували з маткою. Звідси походить і саме слово. Протягом наступних століть пояснення змінювалися: від тілесних і релігійних моделей до ідей про нервову систему. Уже в ранньомодерній медицині з’являлися спроби відокремити ці стани від виключно гінекологічних уявлень.
Шарко і неврологічний погляд XIX століття
У XIX столітті Жан-Мартен Шарко досліджував істеричні симптоми в паризькій Сальпетрієр та намагався описати їх у неврологічних термінах. Його демонстрації й теоретичні побудови суттєво вплинули на подальшу психіатрію та на молодого Зиґмунда Фройда. Частина висновків тієї епохи сьогодні має передусім історичне значення, але сам поворот до систематичного клінічного спостереження став важливою ланкою розвитку теми.
Броєр, Фройд і «Дослідження істерії»
У 1895 році Йозеф Броєр і Зиґмунд Фройд опублікували працю «Дослідження істерії». Вона стала однією з історичних точок формування психоаналізу та ідей про психологічний конфлікт, витіснення й конверсію. Фройдівська модель пояснювала частину тілесних проявів перетворенням психічного конфлікту на соматичний симптом. Ця модель мала величезний історичний вплив, але сучасний функціональний неврологічний розлад не визначають як обов’язковий наслідок витісненого конфлікту.
Від «істеричного неврозу» до сучасних категорій
У середині XX століття слово «істерія» ще залишалося в психіатричній номенклатурі. DSM-II, наприклад, використовував категорію «істеричний невроз», яка включала конверсійний і дисоціативний типи. Подальші класифікації відмовилися від цієї широкої рубрики та розділили її на точніші категорії. Цей перехід добре показує загальну логіку розвитку діагностики: один історичний ярлик поступово розпався на кілька різних понять.
Істерія, істеричний невроз, конверсія, ФНР і дисоціація: у чому різниця
Істерія
Історичний широкий термін. Він важливий для історії медицини, психології та психоаналізу, але сам по собі не називає сучасний окремий діагноз. Коли слово трапляється в старому тексті, його значення потрібно відновлювати за епохою й автором.
Істеричний невроз
Історична діагностична категорія XX століття. Вона вужча за багатовікову «істерію» і має власну історію в психіатричних класифікаціях. Детальний розбір є в окремій статті «Істеричний невроз: що означав цей термін і як його розуміють сьогодні».
Конверсія
У класичному психоаналізі конверсія — поняття про перетворення психічного конфлікту на тілесний симптом. У сучасній клінічній мові споріднені слова можуть траплятися в назвах розладів, але історична психоаналітична теорія і сучасна діагностична категорія не є одним і тим самим поняттям.
Функціональний неврологічний розлад
Функціональний неврологічний розлад (ФНР, англ. functional neurological disorder, FND) — сучасний клінічний термін для певних неврологічних симптомів, які пов’язані зі зміною функціонування нервової системи. Ці симптоми є реальними й можуть суттєво обмежувати життя людини. Сучасні клінічні рекомендації наголошують, що діагноз має спиратися на характерні позитивні клінічні ознаки, а не просто на те, що обстеження «нічого не знайшли». Психологічний стрес або травматична подія можуть бути важливими для частини людей, але не є обов’язковою умовою діагнозу.
Дисоціація
Дисоціація — ширше психологічне поняття про порушення інтеграції пам’яті, свідомості, відчуття ідентичності, сприймання або контролю. Вона може бути частиною окремих дисоціативних розладів, з’являтися за інших станів або виникати поза діагнозом. Історична «істерія» частково перетиналася з цією територією, але не дорівнює дисоціації.
А де тут «невроз»?
Слово «невроз» також має власну історію. Воно тривалий час було широкою назвою для різних непсихотичних розладів, однак сучасні класифікації переважно використовують конкретні діагностичні категорії. Тому «істерія», «істеричний невроз» і «невроз» варто читати як історично мінливі поняття, а не як взаємозамінні сучасні діагнози.
Чому побутове слово «істерика» плутає картину
У повсякденній мові «істерикою» часто називають сильний плач, крик, гнів, демонстративну реакцію або втрату емоційного контролю. Це побутовий опис поведінки, а не клінічний діагноз. За зовні схожою реакцією можуть стояти гострий стрес, паніка, конфлікт, виснаження, сильний біль, інтоксикація, неврологічний стан або багато інших причин.
Слово також несе історичний гендерний багаж: протягом століть «істеричність» непропорційно приписували жінкам. У сучасному професійному спілкуванні корисніше описувати конкретне явище — наприклад, панічний напад, функціональний напад, емоційну дисрегуляцію, дисоціативний епізод або гостру реакцію на стрес — якщо для такого визначення є підстави.
Що робити при нападах, слабкості, паралічі або втраті свідомості
Такі симптоми заслуговують на медичну оцінку незалежно від того, чи переживає людина стрес. Особливо це стосується нового або раптового паралічу, слабкості, порушення мовлення чи зору, першого нападу, тривалої втрати свідомості, серйозної травми або іншого гострого погіршення. У невідкладній ситуації потрібна термінова медична допомога.
Якщо після обстеження встановлено функціональний неврологічний розлад, лікар має пояснити діагноз через позитивні клінічні ознаки. Подальша допомога залежить від конкретних симптомів і потреб людини. Вона може включати неврологічне спостереження, спеціалізовану фізичну або ерготерапію, роботу з мовленням, психологічну терапію та лікування супутніх станів. Сучасні огляди підкреслюють індивідуальний і часто мультидисциплінарний підхід.
Психологічна допомога може бути корисною, коли людина має тривогу, травматичний досвід, труднощі з адаптацією, емоційною регуляцією або інші психологічні чинники, що підтримують страждання. Водночас сам факт функціональних симптомів не доводить наявності прихованої психічної травми.
Коли варто звернутися по психологічну допомогу
Психолог або психотерапевт може допомогти, коли переживання, тривога, панічні реакції, дисоціативні епізоди чи труднощі з емоційною регуляцією помітно впливають на повсякденне життя. За наявності неврологічних симптомів психологічна робота має доповнювати належну медичну оцінку, а не замінювати її.
Головне
Істерія — важливе історичне поняття, через яке можна простежити розвиток неврології, психіатрії, психології та психоаналізу. Воно об’єднувало надто різні явища, щоб сьогодні використовувати його як один точний діагноз. Частина старої «істеричної» території пов’язана з сучасними функціональними неврологічними симптомами, частина — з дисоціативними станами, а частина належить до інших клінічних проблем.
Тому найкорисніше запитання сьогодні звучить не «чи є в людини істерія?», а «які саме симптоми вона має, які позитивні клінічні ознаки їх пояснюють і який сучасний діагноз найкраще описує цей стан?». Такий підхід повертає розмову від старого ярлика до конкретної людини та доказової допомоги.
Поширені запитання
Чи існує сьогодні діагноз «істерія»?
Ні. У сучасній МКХ-11 «істерія» не є окремим діагнозом. Симптоми, які історично могли називати істеричними, сьогодні оцінюють у межах конкретних сучасних категорій, зокрема функціональних неврологічних і дисоціативних розладів.
У чому різниця між істерією та істеричним неврозом?
«Істерія» — набагато ширший історичний термін. Істеричний невроз — конкретніша історична психіатрична категорія, яку використовували, зокрема, у DSM-II. У сучасних класифікаціях вона не зберігається як окремий діагноз.
Чи є істерія тим самим, що функціональний неврологічний розлад?
Ні. Частина симптомів, які в минулому називали істеричними, сьогодні може відповідати функціональному неврологічному розладу, але історична «істерія» була значно ширшою й включала різнорідні явища.
Чи завжди функціональні симптоми спричинені стресом або травмою?
Ні. Стрес, травматичний досвід або інші психологічні чинники можуть бути важливими для частини людей, але сучасний діагноз ФНР не вимагає обов’язкової психологічної причини. Його встановлюють за клінічними ознаками конкретних симптомів.
Що означає «істерика» в побуті?
Зазвичай так називають сильний емоційний спалах — плач, крик, гнів або втрату контролю. Це побутове слово, а не медичний діагноз. Для розуміння причини важливо описати конкретні симптоми та ситуацію.