top of page

Психологічна енкциклопедія

Українська психологія після 1991 року: освіта, дослідження та інституції

5 днів тому
Читати 17 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 12 жовтня 2026 року · Редакційна політика

Українська психологія після 1991 року розвивалася разом зі становленням незалежної держави, перебудовою університетів, академічних інститутів і системи освіти, зміною суспільного запиту на психологічну допомогу та поступовою інтеграцією до міжнародного наукового простору. Її історія охоплює дослідницькі програми, професійну підготовку, психологічну службу закладів освіти, соціальну та політичну психологію, роботу з наслідками воєнних подій і сучасне законодавче оформлення системи психічного здоров’я.

Незалежність відкрила можливість формувати власні наукові пріоритети й інституційну політику. Водночас психологічна наука успадкувала лабораторії, університетські кафедри, архіви, теоретичні традиції та кадрові мережі попередніх десятиліть. Саме співвідношення спадкоємності, інституційної перебудови та нових суспільних потреб визначає цей період. Для ширшого історичного контексту дивіться історію психології в Україні.

Що змінилося для української психології після проголошення незалежності

Історичний рубіж 1991 року означав появу нових умов для управління дослідженнями, видавничої діяльності, підготовки фахівців та міжнародної співпраці. Психологічні установи мали одночасно забезпечувати академічну тяглість і відповідати на зміну державних, освітніх та суспільних інституцій. Колишні внутрішньосоюзні наукові зв’язки поступово переосмислювалися, натомість розширювалися контакти з європейськими й іншими міжнародними професійними спільнотами.

Поширення психологічної освіти, поява нових сфер практичної роботи, дослідження політичних установок і соціальних змін, розвиток консультування та психологічного супроводу освіти відбувалися з різною швидкістю. Для історика науки це окремі процеси. Кількість освітніх програм, наприклад, характеризує масштаб підготовки фахівців, а дослідницьку якість визначають насамперед обґрунтованість методів, відтворюваність результатів, доступність даних і наукова критика.

Інституційна історія цього часу документується нормативними актами та історіями установ. Рефлексію самих дослідників відображає, зокрема, збірник «Розвиток психологічної науки України в період незалежності», підготовлений за матеріалами всеукраїнського наукового круглого столу 17 травня 2021 року. Такий збірник цінний як свідчення фахової самооцінки періоду, хоча його доповіді слід відрізняти від незалежно перевірених емпіричних результатів.

Вихідні умови: наукова спадщина до 1991 року

Дослідницькі установи та школи

У незалежну добу українська психологія увійшла з розвиненою традицією досліджень дитячого й вікового розвитку, навчання, особистості, загальної та педагогічної психології. Центральним інституційним осередком був Науково-дослідний інститут психології, заснований у Києві 1945 року. Його офіційна історія фіксує початкову спеціалізацію, організаційні перетворення та зміну підпорядкування в незалежній Україні.

Інтелектуальна спадщина Григорія Костюка, досліджень розвитку й навчання, психологічної історіографії Володимира Роменця та інших наукових напрямів збереглася у працях дослідників, інституційних колекціях і традиціях підготовки науковців. Деталі організаційного внеску Костюка викладено в окремій статті «Григорій Костюк і становлення українських психологічних інституцій».

Одночасно в університетах Києва, Харкова, Львова, Одеси та інших міст існували власні навчальні й дослідницькі середовища. Історія незалежного періоду повинна враховувати цю багатоцентровість. Вона пояснює, чому окремі прикладні напрями розвивалися в закладах освіти, дослідницьких інститутах, медичних установах і громадських організаціях, а не в межах одного адміністративного центру.

Радянська спадщина в методології та організації

Попередня система сформувала сильні напрями педагогічних і розвиткових досліджень, але також залишила практики ідеологічного контролю, нерівномірну відкритість міжнародній науці й традицію підпорядковувати окремі дослідницькі питання нормативній педагогіці. Після 1991 року змінювалися мова публікацій, наукові контакти, механізми атестації, професійна автономія й можливості обговорювати раніше маргіналізовані підходи.

Цю перебудову не варто описувати як одномоментну заміну однієї школи іншою. У реальних лабораторіях тривали довготривалі проєкти, зберігалися методичні інструменти, змінювалися покоління викладачів. Питання про те, які саме концепції отримали нове емпіричне обґрунтування, потребує аналізу кожного дослідження, а не оцінки за датою його проведення. Підходи до таких перевірок пояснює історіографія психології.

1992 рік: створення Академії педагогічних наук України

Одним із ключових інституційних рішень став Указ Президента України від 4 березня 1992 року № 124 «Про заснування Академії педагогічних наук України». Він створив основу для національної академічної організації досліджень, пов’язаних з освітою, психологією, розвитком і педагогікою. Надалі Академія функціонувала та розвивалася в межах української державної наукової системи й отримала статус національної.

Перехід установ до академічного підпорядкування мав практичне значення: визначалися наукові напрями, координація інститутів, підготовка наукових кадрів, дисертаційні процедури, видавничі програми та зв’язки дослідників з освітньою політикою. Результати цих змін слід оцінювати через документи, кадрову історію, дослідницькі програми й наукові публікації, адже сам факт інституційної реорганізації ще не вимірює її наукових наслідків.

Інститут психології імені Г. С. Костюка в незалежній Україні

Перехід до Академії та присвоєння імені

За історією Інституту, постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1992 року № 335 його було передано до системи Академії педагогічних наук України. Наступні рішення закріпили новий організаційний статус. Постанова Кабінету Міністрів України № 978 від 6 грудня 1995 року стосується присвоєння установі імені Григорія Силовича Костюка. У деяких пізніших інституційних довідках трапляється датування цього найменування 1996 роком; для точної правової хронології слід розрізняти дату постанови й подальше використання офіційної назви.

Відповідне питання, наукові традиції інституту та його сучасні напрями розглянуто у матеріалі «Інститут психології імені Г. С. Костюка: історія та наукова спадщина».

Напрями наукової роботи

Інститут продовжив дослідження розвитку особистості, навчання, вікової та педагогічної психології, а також розвивав прикладні напрями, пов’язані із психологічною допомогою й підтримкою освітніх систем. Його нинішнє представлення в структурі НАПН України охоплює проблеми особистісного розвитку, психологічного забезпечення освіти, життєстійкості, ментального здоров’я та благополуччя.

Наукове значення установи полягає не лише в її адміністративній спадкоємності. Важливими є послідовності дослідницьких тем, наявність спеціалізованих лабораторій, збереження бібліографії й рукописних матеріалів, підготовка наукових кадрів та відкритий обмін результатами. Історик психології аналізує цю діяльність за конкретними працями, а сучасну емпіричну переконливість окремих висновків оцінює за відповідними методологічними стандартами.

Історія психології як окремий дослідницький напрям

Після незалежності особливого значення набула реконструкція власної інтелектуальної історії. Лабораторію історії психології в Інституті психології було створено 1994 року на основі проблемної групи, яка працювала з 1991 року у відділі методології, історії та етнопсихології. Засновником і першим керівником лабораторії у 1994–1998 роках був Володимир Андрійович Роменець.

Ця подія показова для всього періоду: сама історія психології стала предметом спеціалізованого інституційного дослідження. Вона вимагала роботи з текстами, архівами, історією понять, реконструкцією місцевих освітніх традицій і дослідницьких середовищ. Особливо важливим було повернення до українських джерел ранньомодерного часу, університетської науки XIX століття та історії психологічної думки XX століття.

Історіографічна робота має принципове значення й для сучасних дискусій про походження наукових ідей: наявність праці на території сучасної України, місце народження автора, мова його публікацій, академічні зв’язки та належність до конкретної інституції становлять різні історичні факти. Точне їх описування допомагає відновити реальні міжкультурні мережі психологічної науки.

Психологічна служба освіти: від 1991 року до сучасних стандартів

Початок створення служби

Одним із найпомітніших практичних процесів стала інституціоналізація психологічного супроводу навчання. НАПН України, підсумовуючи 25-річчя психологічної служби, датує початок системної роботи 1991 роком, коли в Інституті психології створили Центр психологічної служби в системі народної освіти. У листопаді 1991 року в Луцьку відбулася перша всеукраїнська конференція з практичної психології.

Ця хронологія уточнює історичний зміст поняття «психологія незалежної України»: окремі перетворення готувалися ще до серпня 1991 року, але згодом увійшли до системи незалежної держави. Установлення психологічної служби відображало зміну ставлення до потреб дитини, психологічної підтримки педагогів, освітнього середовища та міжособистісних труднощів у школах.

Що означає психологічна служба в освіті

Психологічна служба охоплює консультування в межах компетенцій, психологічне оцінювання за відповідними процедурами, профілактичну роботу, сприяння розвитку, допомогу у врегулюванні освітніх труднощів та взаємодію з батьками і педагогами. Її функції визначаються не приватною практикою окремого фахівця, а нормативними вимогами конкретного освітнього середовища.

Важливим етапом правового оформлення стало Положення про психологічну службу у системі освіти України, затверджене наказом МОН № 509 від 22 травня 2018 року. Воно належить до іншого історичного етапу, ніж створення служби у 1991 році: становлення мережі та її пізніше нормативне впорядкування мають власну хронологію.

Професійні вимоги

У 2020 році було затверджено професійний стандарт «Практичний психолог закладу освіти». Його поява відображає посилення уваги до компетентностей, функцій і відповідальності фахівця. Історичне дослідження розвитку професії має простежувати і виникнення посад, і зміни посадових завдань, і відмінності між психологічною діяльністю в освіті, медицині та незалежному консультуванні.

Психолог закладу освіти працює у визначених освітніх і професійних межах. Наявність психологічної освіти сама по собі не означає наявності компетентності для всіх видів клінічної діагностики або лікування психічних розладів. Цей поділ особливо важливий для опису реформ психічного здоров’я XXI століття.

Соціальна та політична психологія: інституції нового суспільного контексту

Від центру 1994 року до інституту 1996 року

Офіційна історія Інституту соціальної та політичної психології НАПН України встановлює два ключові етапи: 26 січня 1994 року було організовано Науково-практичний центр політичної психології, а 14 жовтня 1996 року рішенням Президії Академії педагогічних наук України створено Інститут соціальної та політичної психології шляхом реорганізації цього центру.

Виникнення спеціалізованої установи відповідало змінам у суспільстві, де актуальними стали дослідження громадської думки, політичних уявлень, групової ідентичності, масової комунікації, міжгрупових відносин і соціальної поведінки під час трансформацій. Розвиток цього напряму потребував створення власного інструментарію та нових дослідницьких вибірок.

Нові питання й методи

Соціальна та політична психологія в незалежній Україні отримала ширше поле для дослідження взаємодії особистості й суспільства. До нього належали політична соціалізація, суспільне сприйняття реформ, колективні настрої, конфлікти, інформаційні впливи та зміна ідентичностей. Для таких тем важливі вибіркові опитування, порівняльні дослідження, експериментальні та якісні методи.

Вивчення установок або суспільної довіри потребує відокремлення психологічного показника від політичної оцінки дослідника. Якість вибірки, обґрунтованість запитань, часовий контекст і спосіб інтерпретації результатів впливають на переконливість висновків. Інституційна історія пояснює виникнення цих програм, але сама по собі не підтверджує кожного опублікованого соціально-психологічного результату.

Як змінювалася університетська психологічна освіта

Розширення підготовки після 1991 року

Зі становленням незалежної держави психологічна підготовка розвивалася в класичних і педагогічних університетах, а також в інших закладах вищої освіти. Зростав суспільний попит на фахівців для школи, соціальної сфери, організацій, досліджень і психологічного консультування. Психологічні дисципліни поступово входили до ширшого переліку освітніх програм і професійних траєкторій.

Університетську історію цього часу слід вивчати не тільки через перелік факультетів. Важливо простежити, як змінювалися навчальні плани, практична підготовка, експериментальна база, вимоги до курсових і кваліфікаційних досліджень, доступ до міжнародної літератури, викладання статистики, методології та етики. Саме ці параметри дозволяють порівнювати якість підготовки у різні роки й в різних установах.

Бакалаврська й магістерська освіта: стандарти 2019 року

Важливу нормативну межу встановлено 24 квітня 2019 року: наказ МОН № 565 затвердив стандарт першого, бакалаврського рівня за спеціальністю 053 «Психологія», а наказ № 564 — стандарт другого, магістерського рівня. Обидва стандарти вводилися в дію з 2019/2020 навчального року.

Освітній стандарт визначає рамкові вимоги до компетентностей та результатів навчання. Реалізація цих вимог залежить від конкретної освітньої програми, кваліфікації викладачів, змісту практики, умов дослідницької діяльності та процедур оцінювання. Тому наявність формально затвердженого стандарту є історично значущим кроком, тоді як його вплив на результати навчання потребує окремого аналізу.

Докторська підготовка: стандарт 2022 року

Наказом МОН № 646 від 20 липня 2022 року затверджено стандарт третього, освітньо-наукового рівня за спеціальністю 053 «Психологія», запроваджений з 2022/2023 навчального року. Докторська підготовка є частиною відтворення дослідницьких колективів, формування нових наукових програм і міжнародної інтеграції.

Для оцінювання стану науки особливе значення мають культура відкритого обговорення даних, повнота опису методів, обґрунтований добір вибірки, коректна статистична інтерпретація й етичний захист учасників. Ці вимоги становлять спільні критерії сучасного психологічного дослідження незалежно від країни або історичної школи.

Зміна класифікації спеціальностей у 2024–2026 роках

У межах реформи переліку галузей знань і спеціальностей постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2024 року № 1021 змінила систему кодів. У новій класифікації психологія представлена як С4 «Психологія» в галузі С «Соціальні науки, журналістика, інформація та міжнародні відносини». Це важливий приклад того, як адміністративне найменування освітньої спеціальності може змінюватися при збереженні історичної наступності академічної дисципліни.

21 липня 2026 року МОН оприлюднило для громадського обговорення проєкт магістерського стандарту за спеціальністю С4 «Психологія». Станом на дату цієї публікації згадана подія свідчить саме про процедуру обговорення проєкту; її не слід подавати як дату остаточного затвердження стандарту.

Нове кодування має значення для вступних кампаній, освітніх реєстрів, кваліфікаційних документів та історико-статистичних порівнянь. Дослідник, який аналізує кількість студентів за різні десятиліття, повинен зіставляти еквівалентні спеціальності й враховувати зміну класифікатора, щоб адміністративна зміна коду не перетворилася на уявне збільшення або скорочення самої психологічної освіти.

Основні дослідницькі програми незалежної доби

Психологія розвитку й освіти

Традиції вікової та педагогічної психології залишалися важливими для дослідження навчання, становлення особистості, мотивації, психологічного супроводу учнів і педагогічної взаємодії. Нові умови вимагали вивчення освітніх реформ, технологій навчання, інклюзії, взаємодії сім’ї та школи, психологічного благополуччя дітей і молоді.

Історія напряму складається з дослідницьких програм, праць і поступової зміни методів. Вона не встановлює автоматичної правильності кожної педагогічної інновації. Для перевірки її результатів потрібні відповідні емпіричні дослідження, порівняльні дизайни, валідні показники та врахування соціального контексту.

Психологія особистості

Українські дослідження особистості після 1991 року працювали з питаннями самовизначення, життєвих стратегій, цінностей, переживання змін, особистісної автономії та адаптації. Ці теми були пов’язані як з міжнародними теоретичними дискусіями, так і з конкретною суспільною трансформацією України.

Історично значущою є поява можливостей порівнювати різні концептуальні рамки, адаптувати інструменти, проводити міжкультурні дослідження й переоцінювати попередні категорії. При цьому переклад опитувальника або перенесення іноземної моделі до української вибірки потребує перевірки її мовної, культурної та психометричної відповідності.

Соціальна, політична та культурна психологія

Соціальні трансформації 1990-х, зміни громадянської ідентичності, масові суспільні події 2000-х і 2010-х років та повномасштабна війна з 2022 року створили нові дослідницькі питання щодо довіри, солідарності, психологічного сприйняття загроз, переміщення населення й інформаційної взаємодії.

Ці дослідницькі сфери перетинаються із соціологією, політичними науками, історією та культурологією. Визначення психологічного механізму вимагає роботи з вимірюваними конструктами, а пояснення суспільної події зазвичай потребує кількох рівнів аналізу. Таке розрізнення допомагає уникати приписування складного історичного процесу одній психологічній рисі населення.

Прикладна, організаційна та консультативна психологія

Зміни ринку праці й соціальних інституцій підтримали розвиток організаційного консультування, профорієнтації, психологічного супроводу професійної діяльності, сімейного консультування та інших практичних напрямів. Частина професійної діяльності розвивалася поза академічними інститутами, у громадських організаціях, освітніх програмах і приватному секторі.

Історія розширення практики повинна поєднувати опис професійних спільнот із аналізом регулювання, компетентностей, супервізії й ефективності втручань. Популярність методу або його поширеність у певний період самі по собі не доводять його дієвості.

Міжнародна інтеграція та дослідницькі стандарти

Наукова міжнародна інтеграція охоплює участь у конференціях і спільних проєктах, публікації в рецензованих виданнях, академічну мобільність, міжнародне рецензування, обмін дослідницькими матеріалами та участь у професійних організаціях. Для історії української психології особливо важливо простежити, як зростала доступність різних теоретичних шкіл і міжнародних дискусій.

Англомовна монографія Ivan Z. Holowinsky, «Psychology in Ukraine: A Historical Perspective» (2008) пропонує окремий історичний погляд на українську психологію, включно з етапом після проголошення незалежності. Вона є прикладом спеціалізованої історіографії, яку слід зіставляти з українськими архівними та інституційними джерелами. Публікації одного автора відображають власну дослідницьку перспективу й потребують перевірки конкретних тверджень за первинними документами.

Розвиток міжнародних зв’язків має ще й методологічний вимір. Сучасне академічне дослідження потребує прозорості процедури, відтворюваного опису методів, коректного визначення показників і можливості критично перевіряти результати. У психології це особливо суттєво для оцінювання перекладених тестів, узагальнення висновків на українське населення й дослідження наслідків кризових подій.

Українська мова, бібліографія й інтелектуальна самостійність

Мовні зміни незалежної доби проявилися у викладанні психології українською, укладанні навчальної та наукової термінології, виданні нових посібників і поступовому розширенні українськомовної фахової комунікації. Історичне дослідження цього процесу має спиратися на реальні видання, архіви університетів, бібліотечні каталоги, автореферати й академічні програми.

Наукова самостійність включає можливість визначати власні дослідницькі проблеми, вивчати культурно й історично специфічні контексти України та водночас застосовувати загальні міжнародні стандарти доказовості. Національний контекст пояснює постановку запитань; емпіричний дизайн визначає, наскільки переконливими є відповіді.

Завдання історіографії полягає також у точній атрибуції дослідників і концепцій. Потрібно встановлювати місце роботи автора, дату первинної публікації, мову оригіналу, шлях поширення ідеї та її подальші інтерпретації. Так українська історія науки інтегрується до світової історії через документовані зв’язки, а не через довільне розширення національних списків.

2014–2021 роки: новий суспільний запит і переосмислення практик

Початок російської агресії проти України у 2014 році, бойові дії, вимушене переміщення та пов’язані соціальні зміни актуалізували дослідження стресу, адаптації, втрат, соціальної підтримки, сімейної взаємодії й психологічних наслідків насильства. У професійній практиці зросла роль підтримки військовослужбовців, ветеранів, їхніх родин і цивільного населення.

У збірнику НАПН 2021 року про розвиток психологічної науки за незалежності окремо представлено психологічні питання роботи з учасниками бойових дій та їхніми родинами, а також виклики пандемії COVID-19 і соціальної ізоляції. Ця збірка засвідчує тематику фахових дискусій на той час. Ефективність конкретних програм допомоги повинна оцінюватися за спеціалізованими клінічними й прикладними дослідженнями.

Паралельно змінювалася політика психічного здоров’я. ВООЗ зафіксувала у 2021 році розроблення українського національного плану дій у сфері психічного здоров’я. Ці заходи стосувалися ширшої системи охорони здоров’я, соціальних і міжвідомчих послуг; їх потрібно розглядати поряд з історією психологічної професії, зберігаючи відмінність між психологічними, психотерапевтичними й медичними функціями.

2022–2026 роки: психологічна наука в умовах повномасштабної війни

Зміна умов досліджень і навчання

Повномасштабне російське вторгнення у лютому 2022 року суттєво змінило умови роботи українських університетів, лабораторій, психологічних служб і наукових установ. Безпекові ризики, переміщення студентів і науковців, перебої з інфраструктурою та необхідність дистанційної роботи вплинули на організацію освіти, збір емпіричних даних і довготривалість дослідницьких програм.

Одночасно постали питання вивчення психологічних наслідків вимушеного переміщення, тривалого стресу, розлуки з родиною, втрат, реінтеграції ветеранів, підтримки дітей і відновлення громад. Відмінність між науковим дослідженням, психосоціальною підтримкою, кризовим реагуванням і клінічним лікуванням стала практично значущою для співпраці різних професій.

Міжнародні програми та національна система психічного здоров’я

Спеціальна ініціатива ВООЗ щодо психічного здоров’я в Україні охоплює посилення управління системою, розвиток кадрів, підтримку психічного здоров’я в громадах, розширення психологічних втручань і вдосконалення інформаційних систем. Україну було залучено до цієї ініціативи у 2021 році.

Меморандум ВООЗ і Міністерства охорони здоров’я України від 14 листопада 2022 року відобразив подальший розвиток співпраці в період війни. У 2025 році ВООЗ описувала розширення застосування програми mhGAP в Україні, зокрема її впровадження у системі первинної медичної допомоги.

Такі програми слід аналізувати за їхньою фактичною структурою. Підготовка працівників первинної медичної допомоги за програмою mhGAP, психологічне консультування, спеціалізована психотерапія, психіатрична допомога та дослідницькі проєкти є різними професійними видами діяльності. Вони можуть взаємодіяти в одній системі, проте мають власні вимоги до компетентності й доказової оцінки результатів.

Закон 2025 року та його введення в дію у 2026 році

Закон України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні» № 4223-IX ухвалено 15 січня 2025 року; за офіційною історією документа, його введено в дію 7 лютого 2026 року. Закон встановлює правові, організаційні, економічні та соціальні засади системи, визначає загальні принципи доступності, якості послуг і захисту прав людей.

Для історії психологічної професії значущі положення про підготовку, професійну діяльність, супервізію й координацію послуг. Їх практична реалізація залежить також від підзаконних актів і перехідних процедур. Зокрема, постанова Кабінету Міністрів України № 993 від 6 серпня 2026 року затвердила Положення про супервізію. Законодавче оформлення системи становить окремий історичний етап, а не доказ фактичної доступності однаково якісної допомоги в усіх регіонах.

Як правильно оцінювати дослідження психологічних наслідків війни

Психологічні наслідки війни не можна звести до єдиного показника. Дослідники мають відрізняти переживання гострого стресу, тривалі реакції на втрату, особистісні й соціальні адаптаційні процеси, ризик розвитку психічних розладів і встановлені клінічні діагнози. Скринінговий результат є оцінкою ймовірності або вираженості ознак за відповідним інструментом; він не замінює клінічного обстеження.

Дослідження, проведене серед відвідувачів окремого центру допомоги, не можна без додаткових підстав поширювати на всіх жителів України. Для оцінювання поширеності потрібні репрезентативні або чітко визначені вибірки, валідовані методики й обґрунтовані статистичні процедури. Довгострокові наслідки потребують також повторних вимірювань.

Оцінюючи ефективність втручання, слід враховувати відповідну клінічну проблему, характеристику учасників, контрольні умови, незалежність оцінювання, ризик систематичної помилки та тривалість спостереження. Міжнародні настанови й систематичні огляди є основою для сучасних рекомендацій щодо лікування; сама участь програми в історії національної допомоги не замінює такої оцінки.

Професійна етика та якість психологічної науки

Історія незалежної української психології включає розвиток професійних вимог до інформованої згоди, конфіденційності, меж компетентності, роботи з вразливими групами та доброчесності досліджень. Участь дітей, осіб, які пережили насильство, вимушених переселенців і людей із психічними розладами потребує спеціального захисту, належних процедур дослідження та коректного повідомлення результатів.

Кількісне зростання публікацій або підготовлених фахівців слід розглядати разом з якістю дослідницької інфраструктури. Важливими індикаторами є доступність первинних результатів, прозорість використаних шкал, розмежування гіпотез і підтверджених висновків, відповідність застосованих процедур етичним стандартам і можливість незалежної перевірки.

Це має особливе значення для психологічного консультування й психотерапії. Професійний статус, членство в асоціації, наявність диплома та підтверджена компетентність у певному методі — взаємопов’язані, але окремі характеристики. Для користувачів послуг найважливішими залишаються прозорість кваліфікації, відповідність методу проблемі й можливість отримати належну допомогу за потреби.

Основна хронологія незалежної української психології

1991–1996 роки: перша інституційна перебудова

1991 — початок системної організації психологічної служби освіти й робота відповідного центру в Інституті психології; у листопаді — перша всеукраїнська конференція з практичної психології в Луцьку. Джерело: НАПН.

4 березня 1992 — Указ № 124 про заснування Академії педагогічних наук України. Джерело: законодавство.

16 червня 1992 — постанова № 335 про передання Інституту психології до системи Академії педагогічних наук України. Джерело: історія Інституту.

26 січня 1994 — організація Науково-практичного центру політичної психології. Джерело: Інститут соціальної та політичної психології.

1994 — створення лабораторії історії психології, яку очолив Володимир Роменець. Джерело: Інститут психології.

6 грудня 1995 — урядова постанова № 978 про присвоєння Інституту психології імені Григорія Костюка. Джерело: історія Інституту.

14 жовтня 1996 — заснування Інституту соціальної та політичної психології на основі попереднього центру. Джерело: офіційна історія.

2018–2026 роки: стандарти, реформи та війна

22 травня 2018 — наказ МОН № 509 про Положення про психологічну службу у системі освіти. Джерело: ІМЗО.

24 квітня 2019 — затвердження бакалаврського та магістерського стандартів вищої освіти за спеціальністю 053 «Психологія». Джерело: МОН.

24 листопада 2020 — професійний стандарт «Практичний психолог закладу освіти». Джерело: МОН.

2021 — фаховий круглий стіл про 30 років розвитку психологічної науки за незалежності та розвиток національної політики у сфері психічного здоров’я. Джерела: НАПН і ВООЗ.

20 липня 2022 — затвердження освітньо-наукового стандарту для третього рівня за спеціальністю 053 «Психологія». Джерело: МОН.

30 серпня 2024 — ухвалення урядової постанови № 1021 про зміну класифікації спеціальностей. Джерело: Верховна Рада.

15 січня 2025 — ухвалення Закону № 4223-IX «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні»; 7 лютого 2026 — введення його в дію. Джерело: закон.

21 липня 2026 — початок громадського обговорення проєкту магістерського стандарту С4 «Психологія». Джерело: МОН.

Як співвідносяться освіта, наукові інститути та психологічна допомога

Сучасна українська психологія функціонує у взаємопов’язаних, але організаційно різних середовищах. Університети забезпечують освітні програми й частину дослідницької роботи. Академічні інститути реалізують спеціалізовані наукові програми та підтримують наукову спадкоємність. Психологічна служба освіти працює в межах системи навчання й виховання. Заклади охорони здоров’я, громадські організації та інші надавачі послуг виконують визначені законодавством функції у сфері психічного здоров’я та психосоціальної підтримки.

Саме тому історія розвитку психологічної освіти не є тотожною історії психологічного консультування, а історія створення нової установи не дорівнює перевірці дієвості методів, які в ній практикують. Для повної картини необхідне дослідження трьох рівнів: інституцій і нормативних актів, людей та інтелектуальних традицій, а також емпіричних результатів і їхнього подальшого підтвердження.

Підсумок: визначальні риси періоду 1991–2026 років

Упродовж 1991–2026 років українська психологічна наука пройшла кілька взаємопов’язаних історичних етапів. Перший охоплював утвердження власної академічної системи, перехід інститутів до нових структур і створення спеціалізованих установ. Другий — розширення психологічної освіти, практичної роботи та соціально-психологічної тематики. Третій посилив нормативне оформлення професійних компетентностей, міжнародну інтеграцію й увагу до якості досліджень. Війна, розпочата Росією у 2014 році та розширена до повномасштабного вторгнення 2022 року, радикально змінила суспільні потреби, практику підтримки й умови наукової роботи.

Цей період характеризують збереження українських академічних традицій, поява нових дослідницьких програм, поступове впорядкування психологічної професії та посилення зв’язків між освітою, наукою й суспільною практикою. Його подальша оцінка спиратиметься на архівні документи, історію конкретних інститутів, відкриті наукові публікації, порівняльні дані й незалежну перевірку результатів.

Поширені запитання

Коли починається історія психології незалежної України?

У політичному сенсі — з проголошення незалежності України 1991 року. Проте частина інституційних процесів, зокрема організація психологічної служби освіти, розпочалася упродовж того ж року ще до формування всіх органів незалежної держави. Академічні інститути й дослідницькі школи мають значно довшу історію.

Яка подія 1992 року стала визначальною для психологічних досліджень?

4 березня 1992 року було видано Указ Президента про заснування Академії педагогічних наук України. 16 червня 1992 року Інститут психології передали до її системи. Ці рішення сформували нову організаційну рамку частини національних досліджень.

Чи виник Інститут психології імені Костюка після незалежності?

Ні, його було засновано в 1945 році. У 1992 році змінилося його підпорядкування, а постанова про присвоєння імені Григорія Костюка датована 6 грудня 1995 року. Інституційна безперервність дає змогу простежувати довші дослідницькі традиції.

Коли почала діяти психологічна служба освіти України?

Початок її системного створення НАПН датує 1991 роком. Пізніше служба проходила етапи нормативного оформлення, розширення функцій і визначення професійних стандартів. Положення про службу було затверджено наказом МОН у 2018 році.

Як називалася психологічна спеціальність у стандартах 2019 року?

У наказах 2019 року використовувався код 053 «Психологія». Після зміни переліку спеціальностей у 2024 році застосовується також нове позначення С4 «Психологія». Для історичного порівняння потрібно брати до уваги відповідну редакцію класифікації.

Чи означає диплом психолога право лікувати психічні розлади?

Диплом засвідчує здобуття певної освітньої кваліфікації. Надання конкретних видів допомоги визначається законодавством, професійними компетентностями, спеціалізованою підготовкою та умовами практики. Освітня психологічна служба, клінічна психологічна допомога, психотерапія і психіатричне лікування мають різні функції й вимоги.

Що змінилося у 2025–2026 роках у законодавстві про психічне здоров’я?

15 січня 2025 року ухвалено Закон № 4223-IX про систему охорони психічного здоров’я; 7 лютого 2026 року його введено в дію. Він визначив загальні правові засади системи, права отримувачів послуг і низку професійних вимог. Окремі процедурні положення деталізуються підзаконними актами.

Чому історія психології після 1991 року важлива сьогодні?

Вона пояснює походження сучасних академічних установ, професійних стандартів, освітніх програм і суспільних очікувань щодо психологічної допомоги. Знання цієї історії допомагає відрізняти інституційну спадщину від перевіреної ефективності методів та коректно оцінювати сучасні наукові твердження.

Пов’язані статті

Історія психології в Україні: школи, інституції та головні етапи — загальна історична карта української психологічної науки.

Інститут психології імені Г. С. Костюка: історія та наукова спадщина — інституційна тяглість від 1945 року до сучасності.

Історія психології: етапи, школи та розвиток науки — загальнонауковий історичний контекст.

Історіографія психології: джерела, методи та історичні суперечки — методи критичного вивчення минулого психологічної науки.

Джерела

Holowinsky, I. Z. (2008). Psychology in Ukraine: A Historical Perspective. University Press of America.

Всесвітня організація охорони здоров’я. (2021). Paving the way for quality mental health care in Ukraine.

Всесвітня організація охорони здоров’я. (2022). WHO and Ukraine Ministry of Health sign memorandum on cooperation on mental health.

Всесвітня організація охорони здоров’я. (2025). Ukraine showcases national-scale adoption of WHO’s mhGAP.

Всесвітня організація охорони здоров’я. (2026). WHO Special Initiative for Mental Health: Ukraine.

Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. (б. р.). Історія Інституту.

Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. (б. р.). Лабораторія історії психології: загальна інформація.

Інститут соціальної та політичної психології НАПН України. (б. р.). Історія створення.

Національна академія педагогічних наук України. (2016). 25 років створення психологічної служби системи освіти України.

Національна академія педагогічних наук України, Інститут психології імені Г. С. Костюка. (2021). Розвиток психологічної науки України в період незалежності: збірник тез всеукраїнського наукового круглого столу.

Національна академія педагогічних наук України. (б. р.). Інститут психології імені Г. С. Костюка.

Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи. (б. р.). Історія та роль психологічної служби системи освіти.

 
 
bottom of page