Становлення соціальної психології як науки
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 12 жовтня 2026 року · Редакційна політика.
Соціальна психологія стала самостійною науковою галуззю завдяки тривалому поєднанню досліджень суспільства, експериментальної психології, соціології, філософії, антропології та статистичних методів. Її предмет поступово сформувався навколо того, як присутність інших людей, групові норми, соціальні категорії, спільна діяльність, інституції та культурне середовище пов’язані з поведінкою й психічними процесами людини. Історія соціальної психології охоплює інтелектуальні витоки XIX століття, розвиток експериментів на початку XX століття, дослідження груп і міжгрупових відносин, післявоєнне розширення дисципліни, когнітивний поворот, міжкультурну критику та сучасну переоцінку доказів.
Ключове історичне питання полягає в тому, як соціальні явища стали предметом систематичного психологічного дослідження. Історик науки Курт Данцигер показав, що становлення експериментальної соціальної психології супроводжувалося змінами самого поняття соціального явища: дослідникам доводилося переводити складні колективні процеси в ситуації, де можливо визначити умови спостереження, порівняння та перевірки гіпотез. Це пояснює, чому розвиток галузі охоплював одночасно нові теорії та перебудову методів. Дослідження Данцигера про історію експериментальної соціальної психології.
Що означало становлення соціальної психології як науки
Становлення дисципліни — це історичний процес, у якому виникли відносно стійкий предмет дослідження, спеціальні методи, програми накопичення емпіричних результатів, професійні спільноти, навчальні курси, фахові видання та мережі наукових установ. Кожен із цих складників формувався у власному темпі. Праці про натовп, наслідування та суспільні звичаї з’явилися раніше, ніж лабораторні програми, а експериментальні процедури співіснували з опитуваннями, спостереженням, порівняльними дослідженнями та польовою роботою.
У сучасній системі психологічних знань соціальна психологія досліджує соціальні умови думок, почуттів і поведінки. Історична перспектива має інше завдання: простежити, звідки виникли ці дослідницькі питання, як змінювалися їхні пояснення, якими методами їх вивчали та чому деякі впливові висновки згодом переглядалися. Окрема історія психології дає ширший контекст виникнення наукової дисципліни.
Межа між соціальною психологією та соціологією історично залишалася рухомою. Питання про колективні норми, наслідування, громадську думку, авторитет і соціальні уявлення розробляли в обох традиціях. Тому історію галузі доречно відтворювати як історію взаємодії дисциплін, а не як послідовність відкриттів однієї університетської школи.
Інтелектуальні передумови: суспільство як предмет дослідження
Ідеї про людину в суспільстві до появи сучасних лабораторій
Питання про зв’язок індивіда й суспільства постали задовго до інституційного оформлення психології. Філософські та історичні традиції різних регіонів світу аналізували звичай, виховання, авторитет, наслідування й спільну дію. У XIV столітті Ібн Хальдун у «Мукаддимі» розглядав соціальну згуртованість, політичні утворення та історичні зміни спільнот. Його інтелектуальна спадщина належить до ширшої передісторії соціально-наукового мислення, а конкретні теоретичні зв’язки з експериментальною соціальною психологією XX століття потребують окремих документальних підтверджень. Історичний профіль дослідника розглянуто в матеріалі про Ібн Хальдуна.
Європейська думка Нового часу приділяла дедалі більше уваги походженню моральних суджень, почуттів симпатії, суспільного порядку та звичаю. У XIX столітті урбанізація, індустріалізація, масова політика й розвиток преси загострили питання про поведінку великих груп, лідерство та поширення переконань. Фізіологія й експериментальна психологія тим часом виробляли техніки контролю стимулів, фіксації реакцій та зіставлення результатів. Перетин цих ліній відкрив простір для нової дисципліни.
Психологія народів Вільгельма Вундта
Вільгельм Вундт відомий насамперед лабораторною програмою експериментальної психології, проте його історична спадщина ширша. У багатотомній праці «Völkerpsychologie: Eine Untersuchung der Entwicklungsgesetze von Sprache, Mythus und Sitte» (видання томів розпочалося 1900 року) він досліджував мову, міф і звичай як історично сформовані явища колективного життя. Ця програма показує, що питання культури та взаємодії суспільства з психікою посідали важливе місце ще в ранній науковій психології. Бібліографічний опис первісного видання Вундта.
Історик Курт Данцигер у спеціальному дослідженні витоків і засад психології народів Вундта пояснював особливості цієї традиції та її відношення до пізніших соціально-психологічних досліджень. Вундтів підхід спирався на історико-порівняльне осмислення культурних продуктів і відрізнявся від коротких лабораторних експериментів. Ця відмінність стала продуктивною напругою всередині галузі: одні питання вимагали контрольованої ситуації, інші — аналізу історії спільнот. Данцигер про психологію народів Вундта.
Натовп, наслідування і суспільні впливи наприкінці XIX століття
Французькі автори кінця XIX століття намагалися пояснити психологію натовпу, механізми наслідування та поширення колективних уявлень. Гюстав Лебон видав «Psychologie des foules» у 1895 році. Книжка набула значного впливу на дискусії про масову поведінку, хоча її широкі узагальнення про натовп відображали обмеження дослідницьких стандартів і соціальні упередження своєї епохи. Бібліографічна ідентифікація праці Лебона в Національній бібліотеці Франції.
Для історика важливо відокремлювати популярність ідеї від її емпіричної доведеності. Дослідження натовпу запропонували виразні проблеми для майбутньої науки, але припущення про автоматичну ірраціональність кожної великої групи не можна переносити в сучасну психологію як встановлений закон.
Кінець XIX століття: від спостережень до порівняльних експериментів
Дослідження Нормана Тріплетта 1898 року
У 1898 році Норман Тріплетт опублікував статтю «The Dynamogenic Factors in Pacemaking and Competition» в «American Journal of Psychology». Він аналізував результати спортивного змагання та провів дослідження з дітьми, які виконували завдання, пов’язане з намотуванням волосіні. Питання полягало в тому, як умови змагання або спільної активності впливають на виконання завдання. Оригінальна публікація Тріплетта в архіві York University.
Цей матеріал часто називають першим експериментом соціальної психології. Історіографічна перевірка дає точнішу картину. Гіларі Гейнс і Ґрем Воан ще 1979 року показали, чому 1898 рік не можна приймати за беззаперечну дату народження експериментальної галузі: дослідження навіювання та інших соціальних впливів проводилися в різних контекстах, а визначення «першого» залежить від історичних критеріїв. Їхня стаття про міфологію дати 1898 року.
Вольфганг Штребе 2012 року окремо проаналізував поширений підручниковий переказ і зафіксував неточності щодо процедури та висновків Тріплетта. Майкл Струб 2005 року повторно проаналізував оригінальні дані й показав обмежену доказову силу отриманих результатів для узагальнення про соціальну фасилітацію. Так історичний приклад став також уроком наукової самокорекції. Критика Штребе; повторний аналіз Струба.
Важливою спадщиною ранніх робіт було формулювання дослідницької задачі: порівнювати виконання діяльності в різних соціальних умовах. Подальший розвиток соціальної фасилітації показав, що вплив присутності інших людей залежить від властивостей завдання, підготовленості виконавця та контексту.
1908 рік: перші великі систематизації дисципліни
Едвард Росс і соціологічна лінія
У 1908 році Едвард Олсворт Росс опублікував «Social Psychology: An Outline and Source Book». У центрі його викладу перебували процеси соціального впливу, звичай, суспільне наслідування та формування колективних установок. Цей напрямок був близьким до соціологічної перспективи: він розглядав історично й суспільно сформовані сили, які регулюють поведінку людей. Бібліографічний запис історичного видання Росса.
Вільям Макдуґалл і психологія інстинктів
Того самого 1908 року Вільям Макдуґалл видав «An Introduction to Social Psychology». Своє пояснення соціальної поведінки він будував навколо інстинктів, потягів та емоційних тенденцій. Книжка вплинула на ранній виклад дисципліни та викликала тривалі суперечки щодо співвідношення біологічних схильностей, навчання й соціальних умов. Опис оригінальної праці Макдуґалла.
Дві книжки 1908 року позначали різні програми дослідження соціальної поведінки, а не синхронне створення єдиної теорії. Росс тяжів до суспільних закономірностей, Макдуґалл — до індивідуальних психологічних механізмів. Саме розходження підходів стало одним із джерел продуктивних дискусій у наступні десятиліття. Поняття інстинкту в цих текстах потрібно читати в історичному значенні, враховуючи подальший розвиток психології мотивації та навчання.
1910–1920-ті роки: утвердження експериментальної програми
На початку XX століття дедалі більше дослідників переносили питання про соціальні впливи в лабораторні ситуації. Вальтер Меде працював над експериментальною психологією груп і мас, а Флойд Генрі Олпорт запропонував програму соціальної психології, орієнтовану на вимірювані реакції окремих учасників у соціальних умовах. Данцигер описав ці дві програми як особливо важливі для формування експериментальної соціальної психології в її історичному значенні. Історіографічний аналіз 1920–1970 років. Оригінальна книжка Меде 1920 року.
Книжка Флойда Олпорта «Social Psychology» 1924 року стала впливовим осередком нового академічного викладу. У ній соціальна поведінка розглядалася через систематичне спостереження й експериментальне порівняння індивідуальних реакцій. Із цієї перспективи можна було досліджувати, як інші люди змінюють діяльність, установки, судження чи емоційну реакцію учасника. Видання Олпорта 1924 року.
Такий поворот мав значні наслідки. Він допоміг створювати відтворювані процедури та кількісні результати, але водночас звузив частину історично ширших питань про інституції, культуру та соціальні конфлікти до короткочасних лабораторних взаємодій. Напруга між точністю експерименту й повнотою соціальної реальності надалі стала постійною темою методологічної дискусії.
1930-ті роки: соціальні норми, групи та теорія поля
Музафер Шериф: як формується групова норма
У книжці «The Psychology of Social Norms» (1936) Музафер Шериф розглянув питання про формування спільного стандарту судження. Його відомі дослідження автокінетичного ефекту використовували неоднозначний зоровий стимул: учасники оцінювали видимий рух світлової точки, а в групових умовах їхні відповіді зближувалися. Такий результат став важливим для історії вивчення нормативного впливу, хоча конкретна лабораторна процедура не охоплює всіх способів утворення соціальних норм. Бібліографічний запис книжки Шерифа.
Пізніше дослідження нормативного соціального впливу розвивали розрізнення між прагненням відповідати очікуванням інших та використанням групи як джерела інформації. Історично це означало перехід від загальних міркувань про наслідування до аналізу конкретних умов, у яких узгоджуються людські судження.
Курт Левін: соціальна ситуація як динамічна цілісність
Курт Левін запропонував програму, у якій поведінку розглядають у зв’язку з людиною та її психологічним середовищем. Стаття «Field Theory and Experiment in Social Psychology: Concepts and Methods» 1939 року стала одним з основних документів цієї програми. Левін відстоював експериментальний аналіз динамічних взаємозв’язків у ситуації, спираючись також на інтелектуальну спадщину гештальтпсихології. Оригінальна стаття Левіна 1939 року.
Дослідження Левіна, Рональда Ліппітта та Ральфа Вайта «Patterns of Aggressive Behavior in Experimentally Created “Social Climates”» (1939) порівнювало групові умови, створені різними стилями керівництва. Воно увійшло до історії соціальної психології як приклад дослідження взаємозв’язку організації групового середовища та поведінки. З нього не випливає універсальний закон, що певний стиль керівництва за будь-яких обставин спричиняє однакову реакцію. Публікація Левіна, Ліппітта й Вайта.
Історичне значення підходу Левіна охоплює дослідження групової динаміки, проблеми зміни поведінки та розвиток дослідження дією. Саме на цій лінії соціальна психологія вийшла за межі простого вимірювання індивідуальних реакцій, приділяючи увагу організації спільної діяльності.
Друга світова війна та перетворення дослідницьких завдань
Війни першої половини XX століття, масова пропаганда, авторитарна політика, расизм і вимушені міграції поставили перед дослідниками суспільства питання про переконування, упередження, підкорення, групову солідарність і колективне насильство. Установи та університети розширювали прикладні дослідження комунікації й людської поведінки. Подальша післявоєнна історія соціальної психології пов’язана також із переміщенням учених між країнами, формуванням нових дослідницьких мереж та зростанням ролі університетів США.
Пояснення історії дисципліни лише реакцією на війну було б надмірним спрощенням. Експериментальна соціальна психологія вже мала сформовані дослідницькі програми в 1920–1930-х роках. Воєнний і післявоєнний контекст прискорив розвиток окремих тем, надав їм суспільного значення й вплинув на джерела фінансування, але не замінив довшу інтелектуальну еволюцію галузі.
1940–1960-ті роки: соціальне пізнання, установки та міжособистісні відносини
Як вивчення установок стало самостійною програмою
Поняття соціальної установки допомогло пов’язати індивідуальні оцінки з колективними нормами та політичною поведінкою. Упродовж XX століття дослідники розробляли шкали вимірювання установок, експериментальні способи вивчення переконування й схеми співвідношення ставлень і вчинків. Водночас поступово виявлялася залежність результатів від способу постановки запитання, соціальної бажаності відповіді, ситуації та контексту вимірювання.
Соціальна психологія зблизилася з дослідженнями громадської думки, масової комунікації й прийняття рішень. Пізніше ці напрями стали важливими для політичної психології, психології здоров’я та досліджень поведінкових змін. Однак історія інструментів вимірювання установок потребує розрізнення розвитку окремих шкал і розвитку ширших теоретичних пояснень.
Леон Фестінгер і нові пояснення суджень
Леон Фестінгер запропонував теорію соціального порівняння в середині XX століття, а в книжці «A Theory of Cognitive Dissonance» (1957) сформулював програму дослідження неузгодженості між переконаннями, діями та рішеннями. Для історії дисципліни ці роботи важливі тим, що зосередили увагу на опосередкованих психологічних процесах: людина оцінює інших, співвідносить власні рішення з очікуваннями та шукає узгодженого пояснення своєї поведінки. Бібліографія монографії Фестінгера 1957 року.
Теорії цього періоду посилили роль когнітивних пояснень у соціальній психології й підготували перехід до сучасного соціального пізнання. Біографічний і концептуальний контекст представлено в окремих матеріалах про Леона Фестінгера та когнітивний дисонанс.
Соломон Аш і конформність
У роботі «Studies of Independence and Conformity: I. A Minority of One Against a Unanimous Majority» (1956) Соломон Аш описав експерименти, в яких учасник робив прості перцептивні судження в присутності більшості, що давала однакові помилкові відповіді. Дослідження продемонстрували важливість конкретної групової ситуації, але також засвідчили варіативність індивідуальних реакцій. Оригінальна праця Аша.
Історична пам’ять перетворила процедуру Аша на символ тиску більшості. Наукове читання вимагає враховувати характеристики вибірки, спосіб організації ситуації, відмінності між умовами експерименту та наступні дослідження. Детальну реконструкцію містять статті «Експеримент Аша» та «Соломон Аш».
Стенлі Мілґрем і питання підкорення авторитету
У статті «Behavioral Study of Obedience» (1963) Стенлі Мілґрем описав експериментальну ситуацію, де учасник отримував вказівки щодо застосування дедалі сильніших, як йому повідомляли, електричних ударів до іншої особи. Дослідження викликало значні дискусії про авторитет, моральне рішення, дослідницький обман, етичні межі та узагальнення результатів. Первісна публікація 1963 року.
Класичний експеримент не дає підстав стверджувати, що кожна людина в будь-якій системі влади діятиме однаково. Сучасне розуміння цієї історії спирається на процедури, архівні матеріали, різноманітність умов та критику етичних норм епохи. Докладно про це — «Експеримент Стенлі Мілґрема».
Міжгрупові відносини: від змагання до соціальної ідентичності
Музафер Шериф і польові дослідження конфлікту
У середині XX століття Музафер Шериф та його колеги досліджували формування міжгрупової ворожості й кооперації в умовах організованої групової діяльності. Програма, відома як експеримент «Печера розбійників», пов’язана з польовими дослідженнями груп дітей у літньому таборі. Збережені тексти допомагають розрізняти історичний польовий матеріал, початкові звіти та пізніші редакції опису. Архівна публікація Sherif et al..
Шерифова програма висувала на перший план структуру взаємодії, конкуренцію за цілі та можливості спільного завдання. Такі дослідження розширили поле соціальної психології до міжгрупових відносин і соціальної організації. Водночас їхня інтерпретація вимагає врахування дослідницького втручання, складу груп, конкретних умов польової ситуації та історичних стандартів згоди учасників.
Анрі Тажфел і мінімальні групи
Публікація Анрі Тажфела, Майкла Білліґа, Роберта Банді й Клода Фламана «Social Categorization and Intergroup Behaviour» (1971) стала вагомим етапом у дослідженнях соціальної категоризації. Їхні експерименти показали, що розподіл людей на категорії за певних умов може позначатися на оцінках і розподілі ресурсів навіть без тривалої історії міжгрупової взаємодії. Першоджерело дослідження 1971 року.
Ці результати надалі сприяли розвитку теорії соціальної ідентичності та самокатегоризації. Історично важливим стало розширення пояснення міжгрупових явищ: поряд з інтересами та суперництвом дослідники почали систематично вивчати символічні межі належності, статус, самовизначення й соціальне порівняння. Окремі поняття розкрито в матеріалах про Анрі Тажфела й теорію соціальної ідентичності.
Європейські традиції та соціальні уявлення
Історія соціальної психології охоплює кілька наукових традицій, які розвивалися одночасно та по-різному визначали соціальну реальність. Північноамериканська експериментальна лінія набула особливої видимості завдяки університетській інфраструктурі та поширенню англомовних підручників. У Європі зберігалися потужні напрями, орієнтовані на соціальні групи, колективні смисли, комунікацію та історично сформовані знання.
Серж Московічі опублікував у 1961 році «La psychanalyse, son image et son public», досліджуючи, як психоаналіз постає в суспільному сприйнятті та спілкуванні. Ця праця стала вихідним пунктом впливової програми соціальних уявлень. Вона поставила питання про те, як знання циркулюють між фаховими спільнотами, медіа й повсякденним досвідом і як люди спільно формують смисли. Бібліографічний запис першої публікації в Національній бібліотеці Франції.
Для історичної реконструкції принципово, що вивчення соціальної поведінки не зводилося до одного методу чи теоретичної мови. Експериментальні дані про рішення учасника, аналіз колективних уявлень та дослідження структури груп відповідають на різні частини спільного питання про взаємодію людини й суспільства.
Соціальне пізнання і когнітивний поворот другої половини XX століття
У другій половині XX століття дедалі помітнішою стала програма дослідження того, як люди кодують соціальну інформацію, пояснюють поведінку інших, формують враження, використовують очікування й скорочені способи судження. Теорії атрибуції, схеми, евристики та дослідження стереотипів змінили уявлення про соціальну поведінку: увага перемістилася на процеси побудови інтерпретацій ситуації.
Цей поворот опирався на попередні традиції соціальних установок, групових норм і гештальтпсихології та взаємодіяв з експериментальною когнітивною психологією. Він розширив спектр вимірюваних процесів, але породив і власні методологічні ризики. Окремий лабораторний ефект, отриманий на малій та однорідній вибірці, потребує незалежних перевірок і вивчення меж застосування.
У сучасному викладі соціальне пізнання є самостійним предметом. Історія його становлення пояснює, чому соціальна психологія поступово поєднала дослідження впливу груп із вивченням пам’яті, уваги, оцінювання та соціального судження.
Український вимір розвитку соціальної психології
Українські наукові традиції та інституційний контекст
Історію соціальної психології на українських землях необхідно розглядати в контексті університетської освіти, загальної та педагогічної психології, соціальних наук і складних політичних умов XX століття. Питання взаємодії особистості й групи, спілкування, колективної діяльності, громадської думки та виховання розроблялися в суміжних дисциплінах ще до появи спеціалізованих незалежних інституцій. Для встановлення точного персонального внеску, першості окремих публікацій та тяглості наукових шкіл потрібні перевірка первинних видань, архівів і документації установ.
Документований інституційний етап пов’язаний із Інститутом психології імені Г. С. Костюка НАПН України: за офіційною довідкою, установу засновано 1 жовтня 1945 року як Науково-дослідний інститут психології УРСР. Історія цього інституту показує розвиток академічної психології в Україні, хоча спеціалізовані завдання соціальної та політичної психології мають власну інституційну хронологію.
Створення Інституту соціальної та політичної психології
26 січня 1994 року був організований Науково-практичний центр політичної психології. 14 жовтня 1996 року за рішенням Президії Академії педагогічних наук України його реорганізували в Інститут соціальної та політичної психології. Обидві дати розрізняються в офіційних довідках установи та НАПН України. Історія створення на сайті Інституту; офіційна довідка НАПН України.
Інститут розвинув дослідження психології мас і спільнот, малих груп, міжгрупових відносин, соціальної психології особистості, політичної поведінки, масової комунікації та медіаосвіти. Окремі наукові програми пов’язані з Миколою Слюсаревським, Тетяною Титаренко, Вадимом Васютинським та іншими українськими вченими. Рецензована публікація у «Віснику Національної академії педагогічних наук України» фіксує еволюцію наукових шкіл і їхні основні напрями. Огляд здобутків Інституту в науковому виданні НАПН.
Українська соціальна психологія розвиває власний досвід дослідження суспільних змін, колективної пам’яті, комунікації, громадської думки та міжгрупових процесів. Її історична реконструкція потребує уваги до українських першоджерел та реальної хронології установ, а також до того, як світові теоретичні програми переосмислювалися в українських соціальних умовах.
Хто формував дисципліну: різні внески та взаємозв’язки
Історична карта соціальної психології охоплює авторів різних поколінь і дослідницьких програм. Вундт розширив психологічну проблематику до історично сформованих культурних явищ; Лебон сформулював впливові, хоча й суперечливі описи натовпу; Росс і Макдуґалл систематизували альтернативні програми ранньої дисципліни; Меде та Флойд Олпорт розвивали експериментальне вивчення соціальних умов поведінки; Левін і Шериф зробили групи й соціальні ситуації предметом контрольованого дослідження.
Аш досліджував груповий вплив на судження; Фестінгер — соціальне порівняння й когнітивну неузгодженість; Мілґрем — підкорення авторитету в штучно організованій ситуації; Тажфел — роль соціальної категоризації у міжгруповій поведінці; Московічі — колективне формування й поширення соціальних уявлень. Ці напрями перетинаються, однак кожен оперує власними питаннями, процедурами та рівнями пояснення.
Біографії дослідників, окремі теорії та сучасні механізми становлять самостійні енциклопедичні теми. Історія становлення дисципліни пояснює зв’язки між ними: як виникали дослідницькі програми, що вони додавали до наукової методології та які проблеми передавали наступним поколінням.
Як змінювалися методи соціальної психології
Лабораторне порівняння та контроль умов
Експеримент став однією з найпомітніших ознак психологічної науки XX століття. Дослідник змінював соціальну умову, наприклад конфігурацію групової думки, і порівнював реакції учасників. Проте вибір операційної процедури впливав на те, яку частину соціального явища взагалі можна було спостерігати. Данцигер наголошував, що лабораторні обмеження формували саме визначення соціальних впливів в експериментальній традиції. Концептуальна історія методів.
Польові дослідження та спостереження
Польова робота дозволяла вивчати групову взаємодію поза звичайними лабораторними завданнями, але давала складніші проблеми контролю чинників. Дослідження в таборах, закладах освіти, організаціях і спільнотах сприяли розширенню тем від короткого судження учасника до процесів співпраці, лідерства, статусу й міжгрупового конфлікту.
Опитування, шкали та статистика
Паралельно розвивалися способи вимірювання установок, соціальних категоризацій, міжособистісних очікувань і громадської думки. Застосування вибіркових досліджень та статистичного аналізу дозволяло порівнювати різні групи й оцінювати невизначеність результатів. Водночас якість висновків дедалі більше залежала від репрезентативності вибірок, змістової валідності шкал і відповідності статистичних моделей дослідницьким питанням.
Етична оцінка досліджень
Класичні дослідження нерідко використовували приховування інформації від учасників, сильний ситуативний тиск або втручання в групові відносини. Історичне вивчення таких експериментів включає не лише результати, а й умови згоди, ризики, баланс очікуваної користі та можливих наслідків. Розгорнутий порівняльний огляд подано в матеріалі «Класичні експерименти психології».
Історичні міфи про виникнення соціальної психології
«У соціальної психології був один засновник»
Таке твердження стирає відмінності між філософськими передумовами, соціологічними теоріями, ранніми психологічними публікаціями, формуванням лабораторних методів і створенням академічних інституцій. Вундт, Росс, Макдуґалл, Тріплетт, Меде, Флойд Олпорт, Левін і Шериф зробили різні внески. Називати будь-кого з них єдиним засновником означало б підмінити складну історію зручною легендою.
«Перший експеримент провів Тріплетт 1898 року»
Тріплетт справді опублікував у 1898 році історично важливу працю. Водночас наявні спеціальні історіографічні дослідження заперечують уявлення про її беззастережну першість та про просте доведення ефекту соціальної фасилітації. Гейнс і Воан, 1979; Штребе, 2012.
«Класичний експеримент остаточно пояснив людську поведінку»
Умови експерименту визначають, який ефект було виміряно. На результати впливають історичний період, добір учасників, спосіб подання інструкцій, соціальні норми й інтерпретація дослідника. Експеримент Аша, програма Шерифа або експерименти Мілґрема стали визначними науковими подіями, але для узагальнень про людську поведінку потрібні незалежні дослідження, альтернативні пояснення й точний аналіз обмежень.
«Соціальна психологія розвивалася тільки в США»
Американські університети справді забезпечили потужну інституційну базу багатьох експериментальних програм. У формуванні дисципліни брали участь також європейські дослідники, соціологічні та культурно-історичні традиції, міжнародні наукові міграції, а згодом національні й регіональні школи в різних частинах світу. Розуміння історії лише як американської послідовності відомих експериментів звужує її предмет.
Межі класичних висновків і сучасна перевірка доказів
Проблема відтворюваності
У XXI столітті соціальна психологія стала одним із центральних полів дискусії про реплікацію досліджень. Великі багатолабораторні проєкти перевіряли, наскільки стабільно вдається повторити окремі опубліковані ефекти за узгодженими процедурами. Проєкт «Many Labs» продемонстрував, що результати різних ефектів відрізняються за відтворюваністю, а умови виконання та обсяг вибірки мають значення. Кляйн та співавтори, 2014.
Реплікаційна перевірка досліджує конкретні твердження, операціоналізації та процедури. Окрема невдала реплікація не визначає науковий статус усієї дисципліни, а історична популярність результату сама по собі не підтверджує його сучасної достовірності. Відкриті дані, попередня реєстрація планів, багатолабораторні проєкти та розмежування дослідницьких і підтверджувальних аналізів стали важливими елементами розвитку стандартів.
Обмеженість історичних вибірок
Велика частина відомої експериментальної літератури спиралася на учасників із порівняно вузького соціального та освітнього середовища. Джозеф Генріх, Стівен Гайне й Ара Норензаян у статті «The Weirdest People in the World?» (2010) систематизували проблему перенесення результатів із західних, освічених, індустріалізованих, заможних і демократичних суспільств на світове населення. Їхня публікація.
Для історії соціальної психології цей висновок має подвійне значення. Він допомагає зрозуміти, чому окремі класичні теорії вважалися універсальними, та підтримує розвиток досліджень із більшою культурною й соціальною різноманітністю. Міжкультурні відмінності не скасовують спільних закономірностей, а потребують перевірки того, які саме процеси є стійкими за різних умов.
Від досліджень соціального впливу до складних моделей суспільства
Сучасна соціальна психологія поєднує експерименти, кореляційні та поздовжні дослідження, польові методи, якісні підходи, дослідження мереж і міжкультурні порівняння. В історичній перспективі це продовження давньої проблеми: як досліджувати соціальне явище з науковою точністю, зберігаючи увагу до реального контексту. Одним із центральних результатів розвитку дисципліни стало розуміння того, що різні методи відповідають на різні типи запитань.
Основна хронологія становлення соціальної психології
XIX століття
Розвиваються психологічні та соціологічні пояснення наслідування, групової поведінки, натовпу й суспільних впливів. У 1895 році виходить праця Гюстава Лебона «Psychologie des foules», а в 1898 році — експериментальна публікація Нормана Тріплетта.
1900–1920-ті роки
Вундт починає публікувати багатотомну «Völkerpsychologie». 1908 року виходять праці Едварда Росса та Вільяма Макдуґалла із соціальної психології. У 1920-х роках посилюються експериментальні програми Вальтера Меде та Флойда Олпорта; 1924 року видається книжка Олпорта «Social Psychology».
1930–1940-ві роки
1936 року Музафер Шериф видає «The Psychology of Social Norms». У 1939 році Курт Левін публікує статтю про теорію поля та експеримент, а разом із колегами — дослідження соціального клімату груп. Становлення групової динаміки поєднується з розвитком соціальних опитувань та прикладних досліджень поведінки.
1950–1970-ті роки
У 1950-х роках Шериф розвиває польове дослідження міжгрупових конфліктів; 1956 року виходить монографічне дослідження Аша про незалежність і конформність; 1957 року Фестінгер видає працю про когнітивний дисонанс. У 1961 році Московічі публікує працю про соціальні уявлення. У 1963 році Мілґрем оприлюднює експериментальне дослідження підкорення авторитету; 1971 року виходить праця Тажфела та колег про соціальну категоризацію.
1980-ті роки — початок XXI століття
Зростає значення соціального пізнання, теорій ідентичності, міжгрупових процесів, культурно-порівняльних підходів і дослідження реальних суспільних проблем. Українські спеціалізовані наукові інституції набувають нових можливостей після 1991 року; у 1994 році створюється профільний центр політичної психології, який 1996 року реорганізовано в Інститут соціальної та політичної психології. У XXI столітті посилюються реплікаційні програми, відкриті дослідницькі практики та методологічна критика універсальності висновків.
Чому історія соціальної психології важлива сьогодні
Історія дисципліни пояснює, звідки походять сучасні уявлення про груповий вплив, соціальні норми, сприймання інших, міжгрупові конфлікти й колективні смисли. Вона допомагає розрізняти теоретичну інтуїцію, одиничне історичне дослідження, накопичений емпіричний результат і його сучасну наукову оцінку.
Інший наслідок історичного підходу — уважність до соціального контексту самого наукового знання. Проблеми, які досліджували соціальні психологи, залежали від політичних подій, інституційних можливостей, доступних методів, уявлень про учасників і джерел фінансування. Розуміння цього контексту допомагає точніше застосовувати наукові результати, зберігаючи їхні емпіричні межі.
Становлення соціальної психології як науки стало процесом створення дослідницької мови, у якій індивідуальне й колективне можна вивчати разом. Сучасна дисципліна успадкувала і силу контрольованого дослідження, і необхідність перевіряти, наскільки його результати відповідають складності людських спільнот.
Поширені запитання
Коли виникла соціальна психологія як самостійна наука?
Її становлення відбувалося поступово від кінця XIX до першої половини XX століття. Перші систематичні видання 1908 року, експериментальні програми 1920-х років і дослідження груп у 1930-х роках були різними етапами цього процесу. Одна дата не охоплює весь шлях дисципліни.
Кого називають засновником соціальної психології?
У різних історичних підходах називають Едварда Росса, Вільяма Макдуґалла, Флойда Олпорта, Курта Левіна та інших дослідників. Кожен із них вплинув на окремий аспект формування галузі. Найточніше говорити про сукупність наукових програм, які створили її предмет і методи.
Чи був експеримент Тріплетта першим у соціальній психології?
Його дослідження 1898 року є відомим раннім прикладом експериментальної постановки соціально-психологічного питання. Історики виявили раніші й паралельні дослідницькі традиції, а пізніший аналіз даних уточнив зміст результатів Тріплетта. Тому статус «першого експерименту» є історично спірним.
Чим відрізнялися Росс і Флойд Олпорт?
Росс розробляв переважно соціологічне пояснення суспільних впливів, тоді як Флойд Олпорт послідовно розвивав експериментальне дослідження реакцій індивіда в соціальних умовах. Їхні праці відображають різні способи визначення предмета молодої дисципліни.
Який внесок зробив Курт Левін?
Він розвинув теорію поля, підхід до аналізу психологічної ситуації та експериментальні дослідження групової динаміки. Його роботи сприяли вивченню поведінки як процесу взаємодії людини й середовища та розвитку дослідження практичних змін.
Коли сформувалася соціальна психологія в незалежній Україні?
Українська традиція досліджень людини в соціальних відносинах має довшу історію. Важливим спеціалізованим інституційним етапом стали створення Науково-практичного центру політичної психології 26 січня 1994 року та заснування на його основі Інституту соціальної та політичної психології 14 жовтня 1996 року.
Чому деякі класичні соціально-психологічні висновки переглядають?
Історичні експерименти виконувалися за доступними тоді етичними й методичними стандартами, часто з обмеженими вибірками. Сучасні дослідження використовують незалежні реплікації, точнішу статистичну оцінку, попередню реєстрацію та ширший культурний контекст. Це дозволяє визначати, які висновки є стійкими, а які потребують уточнення.
Пов’язані статті
Соціальна психологія: що це і що вивчає — сучасний предмет, головні напрями та дослідницькі проблеми дисципліни.
Історія психології: етапи, школи та розвиток науки — загальна історична карта психологічної науки.
Біхевіоризм: що це, основні ідеї, представники та критика — суміжна історична програма вивчення поведінки.
Класичні експерименти психології: історія, результати й перегляд висновків — критичний огляд історичних експериментів та їхнього сучасного прочитання.
Експеримент Аша — процедура, результати та наукова оцінка дослідження конформності.
Експеримент Стенлі Мілґрема — історія дослідження підкорення авторитету.
Соціальна фасилітація — сучасне пояснення впливу присутності інших на виконання завдань.
Теорія соціальної ідентичності — теоретична спадщина досліджень міжгрупової поведінки.
Джерела
Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. (б. д.). Історія та діяльність інституту. https://naps.gov.ua/ua/structure/institutions/psychology/.
Інститут соціальної та політичної психології НАПН України. (б. д.). Історія створення. https://ispp.org.ua/pro-instytut/istoriya-stvorennya/.
Національна академія педагогічних наук України. (б. д.). Інститут соціальної та політичної психології. https://naps.gov.ua/ua/structure/institutions/polit_psychology/.
Чуніхіна, С. Л. (2022). Здобутки і перспективи розвитку соціальної та політичної психології в Україні: досвід Інституту соціальної та політичної психології НАПН України. Вісник Національної академії педагогічних наук України, 4(1). https://doi.org/10.37472/v.naes.2022.4106
Allport, F. H. (1924). Social psychology. Houghton Mifflin. https://openlibrary.org/books/OL43368143M/Social_psychology
Asch, S. E. (1956). Studies of independence and conformity: I. A minority of one against a unanimous majority. Psychological Monographs: General and Applied, 70(9), 1–70. https://doi.org/10.1037/h0093718.
Danziger, K. (1983). Origins and basic principles of Wundt’s Völkerpsychologie. British Journal of Social Psychology, 22(4), 303–313. https://doi.org/10.1111/j.2044-8309.1983.tb00597.x.
Danziger, K. (2000). Making social psychology experimental: A conceptual history, 1920–1970. Journal of the History of the Behavioral Sciences, 36(4), 329–347. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/11054730/.
Festinger, L. (1957). A theory of cognitive dissonance. Stanford University Press. https://books.google.com/books/about/A_Theory_of_Cognitive_Dissonance.html?id=ioUhAQAAMAAJ
Haines, H., & Vaughan, G. M. (1979). Was 1898 a “great date” in the history of experimental social psychology? Journal of the History of the Behavioral Sciences, 15(4), 323–332. https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1002/1520-6696%28197910%2915%3A4%3C323%3A%3AAID-JHBS2300150405%3E3.0.CO%3B2-I.
Henrich, J., Heine, S. J., & Norenzayan, A. (2010). The weirdest people in the world? Behavioral and Brain Sciences, 33(2–3), 61–83. https://doi.org/10.1017/S0140525X0999152X.
Klein, R. A., et al. (2014). Investigating variation in replicability: A “Many Labs” replication project. Social Psychology, 45(3), 142–152. https://doi.org/10.1027/1864-9335/A000178.
Le Bon, G. (1895). Psychologie des foules. Félix Alcan. Бібліографічна ідентифікація у BnF.
Lewin, K. (1939). Field theory and experiment in social psychology: Concepts and methods. American Journal of Sociology, 44(6), 868–896. https://doi.org/10.1086/218177.
Lewin, K., Lippitt, R., & White, R. K. (1939). Patterns of aggressive behavior in experimentally created “social climates”. The Journal of Social Psychology, 10(2), 269–299. https://doi.org/10.1080/00224545.1939.9713366.
McDougall, W. (1908). An introduction to social psychology. Methuen. Бібліографічний запис.
Milgram, S. (1963). Behavioral study of obedience. Journal of Abnormal and Social Psychology, 67(4), 371–378. https://doi.org/10.1037/h0040525.
Moede, W. (1920). Experimentelle Massenpsychologie: Beiträge zur Experimentalpsychologie der Gruppe. S. Hirzel. https://books.google.com/books/about/Experimentelle_Massenpsychologie.html?id=NYoZAAAAMAAJ
Moscovici, S. (1961). La psychanalyse, son image et son public: Étude sur la représentation sociale de la psychanalyse. Presses universitaires de France. Каталог BnF.
Ross, E. A. (1908). Social psychology: An outline and source book. Macmillan. Каталог Wellcome Collection.
Sherif, M. (1936). The psychology of social norms. Harper & Brothers. Бібліографічний каталог.
Sherif, M., Harvey, O. J., White, B. J., Hood, W. R., & Sherif, C. W. (1961). Intergroup conflict and cooperation: The Robbers Cave experiment. University Book Exchange. Архів тексту та відомості про ранній звіт.
Stroebe, W. (2012). The truth about Triplett (1898), but nobody seems to care. Perspectives on Psychological Science, 7(1), 54–57. https://doi.org/10.1177/1745691611427306.
Strube, M. J. (2005). What did Triplett really find? A contemporary analysis of the first experiment in social psychology. American Journal of Psychology, 118(2), 271–286. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/15989124/.
Tajfel, H., Billig, M. G., Bundy, R. P., & Flament, C. (1971). Social categorization and intergroup behaviour. European Journal of Social Psychology, 1(2), 149–178. https://doi.org/10.1002/ejsp.2420010202.
Triplett, N. (1898). The dynamogenic factors in pacemaking and competition. American Journal of Psychology, 9(4), 507–533. Архів оригінального тексту.
Wundt, W. (1900). Völkerpsychologie: Eine Untersuchung der Entwicklungsgesetze von Sprache, Mythus und Sitte. W. Engelmann. https://katalog.bibliothek.kit.edu/bib/490378