Сексуальні домагання в публічному просторі: безпека й підтримка
Автор: Український психологічний ХАБ · Редакція від 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Сексуальні домагання в публічному просторі — це небажані дії сексуального характеру щодо людини на вулиці, у транспорті, закладі, парку, на зупинці чи в іншому доступному для всіх місці. Вони можуть мати форму нав’язливих сексуалізованих звернень, непристойних жестів, демонстративного оголення, небажаних дотиків або переслідування. Оцінка конкретного випадку враховує характер поведінки, обставини, порушення бажання й автономії людини та наявну загрозу.
Якщо домагання відбуваються зараз, першочергове завдання — безпека. Можна відійти до інших людей чи персоналу, попросити супроводу, звернутися до поліції. Ніхто не зобов’язаний сперечатися з кривдником, знімати його на відео чи реагувати за певним сценарієм. Якщо є безпосередня небезпека, звертайтеся по екстрену допомогу за 112 або 102.
Що означає поняття сексуальних домагань у громадському місці
У міжнародній науковій літературі використовують поняття street harassment, public sexual harassment та sexual harassment in public spaces. Вони можуть охоплювати словесні й невербальні прояви небажаної сексуалізованої уваги, примусове вторгнення в особистий простір, погрози та окремі форми фізичного контакту. Межі цих понять відрізняються залежно від мети дослідження. Keel та співавтори (2024) у систематичному огляді інструментів опитування показали істотну різноманітність способів вимірювання вуличних домагань. Тому кількісні оцінки з різних країн і міст потребують обережного зіставлення.
Особливість публічного простору полягає в тому, що людина повинна мати можливість вільно діставатися роботи, навчання, медичної допомоги, відпочинку й громадських послуг. Домагання можуть впливати на вибір транспорту, маршруту та часу пересування. Систематичний огляд Useche та співавторів (2024) розглядає домагання в громадському транспорті як проблему, пов’язану з поведінкою пасажирів, благополуччям та організацією транспортної безпеки.
Ця стаття розкриває ситуації на вулиці, у транспорті й інших громадських місцях, допомогу свідків, безпечне реагування та доступні в Україні служби. Загальне поняття насильства й сексуальної автономії висвітлює стаття «Сексуальне насильство: що це, форми та підтримка постраждалих». Професійну ієрархію та домагання в трудових відносинах розглянуто окремо — «Домагання на роботі».
Які бувають прояви сексуальних домагань
Сексуалізовані звернення, вигуки та свист
Небажані оцінки тіла, вульгарні запрошення, непристойні пропозиції, повторні вимоги відповісти або сексуалізовані вигуки можуть бути формами домагань. Контекст допомагає розрізнити випадкову взаємодію та поведінку, яка принижує, порушує свободу відмови чи створює загрозливу атмосферу. Людина може обрати мовчання через страх ескалації: відсутність словесної відповіді не означає бажаності уваги.
Жести, демонстративне оголення та вторгнення в приватність
Сексуалізовані жести, непристойне оголення, навмисне фотографування інтимних частин тіла, блокування проходу й інші дії можуть бути небезпечними або принизливими. Конкретний правовий склад залежить від змісту дії, умислу й інших обставин. Деякі з них потребують оцінки за окремими статтями законодавства.
Небажані дотики в натовпі
Притискання, тертя тілом, обмацування або спроба утримати людину в переповненому транспорті можуть створювати негайну загрозу. Важливо розрізняти випадкові контакти через тісноту та цілеспрямовані сексуалізовані дії. Встановлення юридично значущих обставин належить компетентним органам. Постраждала людина має право обрати доступний спосіб убезпечити себе без конфронтації й доведення чужого наміру на місці.
Переслідування, погрози й повторні небажані контакти
Якщо особа продовжує йти слідом, чекає біля виходу, намагається встановити місце проживання, переслідує після відмови чи погрожує, оцінювання ситуації має враховувати можливу повторювану загрозу. Про відмінність від разового контакту й безпекові підходи йдеться в матеріалі «Сталкінг: що це, ознаки переслідування та безпека».
Домагання, флірт, незручне знайомство та сексуальне насильство
За взаємного флірту людина вільна прийняти увагу або відмовитися від неї. Сексуалізована поведінка, що нав’язується проти бажання людини, містить залякування, перешкоджання руху чи небажаний фізичний контакт, потребує іншого оцінювання. Намір учасника, конкретні слова, дії та обставини важливі; необережна спроба познайомитися не тотожна кожному юридично визначеному домаганню.
Сексуальні домагання та сексуальне насильство — пов’язані поняття з різними юридичними ознаками. Фізичні сексуальні дії без добровільної згоди, погрози й застосування сили можуть вимагати перевірки за кримінальним законодавством. Людині не потрібно самостійно визначати статтю закону, щоб отримати захист і допомогу.
Мовчання, нервова усмішка, завмирання або спроба заспокоїти нападника не є доказами добровільної згоди. Під загрозою люди можуть поводитися по-різному. Якщо стався сексуальний контакт без згоди, травма чи інше посягання на фізичне здоров’я, потрібна спеціалізована оцінка; практичний маршрут наведено у статті «Що робити після сексуального насильства: медична допомога й підтримка».
Психологічні механізми та наслідки
У громадському місці людина може одночасно оцінювати поведінку незнайомця, доступність виходів, реакцію пасажирів, можливість втечі та наслідки відповіді. Ця ситуаційна невизначеність може викликати напруження. Після епізоду можливі тривога, гнів, сором, розгубленість, надмірна пильність, зміна маршруту, уникання транспорту або порушення сну.
Огляд домагань у транспорті Useche та співавторів виявив асоціації з негативними наслідками для самопочуття та повсякденної поведінки. Оскільки дані багатьох робіт спостережні, неможливо зробити висновок про однакову причинну дію кожного епізоду чи передбачити клінічний розлад у конкретної людини.
Самообвинувачення й сором
Після домагань можна думати: «Чому я їхала цим маршрутом?», «Чому не відповів?», «Чому не покликала на допомогу?». Відчуття сорому нерідко посилюють суспільні уявлення, які покладають на постраждалих відповідальність за поведінку кривдників. Одяг, час повернення додому, ввічливість або відсутність опору не надають іншій людині права порушувати межі.
Завмирання, мовчання й пошук найменш небезпечного виходу
Поведінка під загрозою залежить від оцінки ситуації та доступних ресурсів. Людина може кричати, відходити, завмерти, відповідати коротко або поводитися поступливо, прагнучи уникнути нападу. Жодну з цих реакцій не слід використовувати для висновку про згоду чи відповідальність постраждалої особи.
Стать, вік, інвалідність і доступність допомоги
Сексуальних домагань можуть зазнавати жінки, чоловіки, діти, підлітки й люди різної гендерної ідентичності. Для людей з інвалідністю, осіб із порушеннями мобільності, дітей, пасажирів із мовними бар’єрами чи людей без доступного телефону вихід із небезпечної ситуації іноді ускладнюється. Наукова база нерівномірно представлена за регіонами й групами населення. Це помітно і в огляді сексуальних домагань у країнах із низькими та середніми доходами.
Що робити, якщо домагання відбуваються зараз
Універсального способу гарантувати безпеку немає. Обирайте дії відповідно до поведінки кривдника, доступності виходів, кількості людей поруч, можливості покликати персонал і власного стану. Рішення можна змінити будь-якої миті.
Відійти до людей або персоналу
Якщо можливо, перейдіть до освітленого людного місця, водія, працівника станції, охоронця або адміністратора. Якщо вас переслідують, оцінюйте, чи безпечно прямувати додому, адже це може розкрити адресу. Можна попросити працівника закладу побути поруч, зателефонувати близькій людині або допомогти звернутися до служб.
Сказати про межу лише за достатньої безпеки
Коротка фраза «Не торкайтеся мене», «Відійдіть» чи «Припиніть» є можливим варіантом реагування. Вона не є обов’язком. Якщо кривдник агресивний, блокує шлях або погрожує нападом, словесна конфронтація може підвищити ризик. Відхід, мовчання або звернення по допомогу також є осмисленими діями.
Попросити адресної підтримки
Звернення до конкретного пасажира чи працівника з проханням «Побудьте поруч», «Допоможіть підійти до водія», «Покличте охорону», «Зателефонуйте 112» може бути зрозумілішим за загальний крик у натовп. Якщо говорити небезпечно, оберіть інший доступний спосіб сигналізувати про потребу.
За безпосередньої загрози викликати допомогу
У випадку нападу, утримування, серйозних погроз чи неможливості вільно вийти звертайтеся до поліції за 102 або до екстреної служби 112, якщо можете зробити це безпечно. При гострих травмах або медичних симптомах потрібна допомога за 103 або 112. Офіційні контакти оприлюднює ДСНС України. Повідомте місце перебування, суть загрози та потребу в допомозі; деталі оператор уточнить.
У транспорті, таксі, черзі та на масових заходах
У переповненому автобусі чи вагоні людина може не мати простору, щоб відійти, або не бачити, хто торкається її. За можливості змініть місце, перейдіть до водія чи інших пасажирів, зверніться до працівника станції або скористайтеся допомогою свідків. Не потрібно самостійно затримувати кривдника, вистрибувати з транспорту або наражатися на додатковий ризик.
У таксі, особливо коли небезпека походить від водія, важливо не провокувати ситуацію, яка може стати небезпечною під час руху автомобіля. Коли є можливість, зв’яжіться з екстреною службою чи службою перевезення, попросіть зупинитися біля людного місця або повідомте довірену особу.
На концертах, фестивалях і в нічних закладах можна попросити персонал надати безпечне місце, супровід до виходу або допомогу в офіційному зверненні. Реакція адміністрації не замінює права звернутися до поліції.
Якщо домагань зазнала дитина, дорослим слід подбати про її безпеку, вислухати без звинувачень і повторних нав’язливих розпитувань, за потреби залучити служби захисту дітей або поліцію. Підтримка має відповідати віку дитини й конкретній небезпеці.
Як можуть діяти свідки: допомога без ескалації
Очевидець здатен підтримати людину й допомогти припинити контакт. Пряме зіткнення з агресивним кривдником іноді збільшує ризик для всіх. Дії свідка мають враховувати бажання постраждалої людини, можливість відступу та реальні ресурси допомоги.
Запитати, чи потрібна допомога
Якщо безпечно підійти, можна сказати: «Вам потрібна допомога?», «Побути поруч?», «Можемо підійти до водія?». Не торкайтеся людини без згоди, якщо це не викликано безпосередньою потребою врятувати життя. Дайте їй можливість обрати.
Допомогти перервати контакт
Нейтральне звернення до постраждалої людини, пропозиція перейти ближче до працівника станції чи іншої групи пасажирів іноді допомагають змінити ситуацію без прямої суперечки. Оцініть, чи ваша дія справді залишає шлях до виходу й не підвищує небезпеку.
Залучити людей із відповідними повноваженнями
Зверніться до охорони, водія, адміністратора, чергового на станції або поліції. Коротко опишіть те, що бачили, де перебуває людина і яка допомога потрібна. За негайної загрози телефонуйте до екстрених служб.
Підтримати після інциденту
Запропонуйте супровід, воду, інформацію про доступні служби або власні контакти свідка за згодою людини. Утримуйтеся від вимог докладного переказу події чи негайної заяви до поліції. Систематичний огляд Mujal та співавторів (2021) засвідчив, що навчальні програми для свідків можуть змінювати установки й певні форми поведінки. Огляд Mainwaring та співавторів (2023) підкреслює вплив ситуаційного контексту. Значна частина цих досліджень проведена в освітніх середовищах, тому переносити їхні результати на кожну вуличну ситуацію без перевірки не слід.
Відео, свідки та безпечне документування
Запис часу, маршруту транспорту, місця, опису подій та можливих свідків іноді допомагає уточнити обставини. Якщо є відеоспостереження, поліція може перевіряти можливість отримати записи за процедурою. Проте фіксація не повинна створювати додаткового ризику: не переслідуйте кривдника, не наближайтеся до нього заради фотографії, не публікуйте особисті дані й зображення людей у соціальних мережах замість безпечного звернення.
Після переходу в безпечне місце людина за бажанням може зафіксувати хронологію власними словами. Якщо телефон, пошта або геолокація можуть контролюватися іншою особою, обирайте безпечний спосіб зв’язку. Відсутність запису або свідків не позбавляє права повідомити поліцію та отримати консультацію.
Що передбачає українське законодавство
Стаття 173-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює відповідальність за сексуальне домагання. Її внесено Законом України № 3733-IX від 22 травня 2024 року; зміни набрали чинності 19 грудня 2024 року. Законодавче визначення стосується умисних образливих, принизливих дій сексуального характеру, вчинених проти бажання особи, виражених вербально чи невербально, зокрема засобами електронних комунікацій.
Для різних обставин передбачено адміністративні стягнення, зокрема штраф, громадські чи виправні роботи. Якщо мали місце фізичні сексуальні дії, погрози або інші тяжкі обставини, ситуацію можуть перевіряти за іншими правовими нормами, включно з кримінальними. Точне застосування закону потребує встановлення фактів. Особа, яка звертається по допомогу, не зобов’язана самостійно визначати склад правопорушення.
Під час повідомлення поліції корисно назвати місце, час, дії, можливих свідків і те, чи зберігається загроза. Правову допомогу щодо процедури звернення можна отримати через державну систему безоплатної правничої допомоги.
Де знайти допомогу в Україні
Якщо існує негайна загроза, працюють екстрені номери 112 і 102. При травмах або інших невідкладних медичних потребах доступні 103 і 112. Коли ваш телефон недоступний, попросіть працівника установи або людину поруч зателефонувати. Офіційна сторінка ДСНС містить контакти екстрених служб.
Державна гаряча лінія 1547 надає інформацію та маршрутизацію щодо насильства за ознакою статі, домашнього насильства й насильства стосовно дітей. Можна описати ситуацію без зайвих подробиць та запитати, які служби доступні у вашому населеному пункті. Уточнюйте правила обробки персональних даних і юридичні винятки з конфіденційності.
Безоплатна правнича допомога консультує, зокрема, за номером 0 800 213 103. Юридична консультація може бути корисною навіть тоді, коли людина ще вирішує, чи повідомляти поліцію.
Якщо були насильницькі сексуальні дії, поранення, біль або інша медична потреба, звертайтеся до медичних працівників відповідно до тяжкості стану. Деякі післяконтактні медичні втручання залежать від часу, тому медичне звернення варто розглянути незалежно від готовності до юридичних дій. Деталі наведено в статті про допомогу після сексуального насильства.
Як підтримати людину після домагань
Допомога передбачає увагу до того, чого людина потребує саме зараз. Запитайте, чи вона хоче побути в безпечному місці, зв’язатися з близькими, отримати супровід або залишитися наодинці. Підійдуть слова: «Я тобі вірю», «Твої межі порушили», «Чим допомогти?». Варто уникати запитань, які звинувачують людину через маршрут, одяг, мовчання чи рішення не чинити опору.
Підхід Всесвітньої організації охорони здоров’я (2014) до підтримки постраждалих наголошує на уважному слуханні, повазі до вибору, визнанні пережитого, безпеці та підключенні потрібних служб. Ці принципи можуть орієнтувати й близьких людей, але не замінюють медичної або спеціалізованої допомоги. Докладніше — «Як підтримати людину після сексуального насильства: перші слова та дії».
Якщо після домагань страшно знову виходити на вулицю
Після інциденту можуть з’явитися настороженість у транспорті, страх схожого місця, труднощі зі сном чи потреба змінити маршрут. Це переживання, які слід оцінювати з огляду на тривалість, інтенсивність і вплив на щоденне життя. Вони самі по собі не встановлюють клінічний діагноз.
У перші години може бути корисним безпечне місце, відпочинок, вода, їжа та зв’язок із тими, кому людина довіряє. Не потрібно змушувати її негайно повертатися на місце події або багаторазово переказувати подробиці. Якщо симптоми тривають, посилюються або заважають повсякденному життю, доречно звернутися до психолога чи лікаря з досвідом допомоги постраждалим від насильства.
Як запобігати домаганням у містах, транспорті й закладах
Профілактика включає доступні канали скарг, підготовку водіїв і персоналу, зрозумілі алгоритми реагування, освітлення й безбар’єрність, безпечну навігацію та місцеву роботу із соціальними нормами. Програма ООН-Жінки «Безпечні міста та безпечні громадські простори» описує комплексні практики за участю громад, органів влади та установ. Їхня наявність сама по собі не доводить, що кожен окремий компонент ефективний у будь-якому місті.
Систематичний огляд van Tuijl та співавторів (2025) вказує на обмеженість доказової бази щодо причин, із яких люди вчиняють сексуальні домагання в публічному просторі. Якість профілактики має оцінюватися за змінами безпеки, доступності допомоги та досвіду людей, а відповідальність за насильство залишається на особі, яка його вчиняє.
Поширені запитання
Чи є свист або сексуальний коментар на вулиці домаганням?
Такий контакт може становити форму сексуальних домагань залежно від небажаності, змісту та контексту. Для правової кваліфікації за статтею 173-7 КУпАП перевіряють конкретні ознаки дії.
Чи потрібно обов’язково сказати «ні»?
Ні. Людина може мовчати через страх або не мати можливості безпечно відмовити. Відсутність словесного спротиву не робить небажану поведінку прийнятною.
Чи треба знімати людину, яка домагається, на відео?
Ні. Фото й відео можуть іноді допомогти, але їх отримання не має підвищувати небезпеку. Звернення по допомогу можливе без власного запису.
Що робити, якщо інші пасажири не втручаються?
Якщо можливо, адресно попросіть конкретну людину чи працівника про підтримку. За безпосередньої загрози звертайтеся до екстрених служб.
Чи можуть чоловіки постраждати від сексуальних домагань?
Так. Правова норма сформульована щодо особи й не обмежує захист однією статтю. Потреби в допомозі можуть відрізнятися за обставинами.
Чи можна звернутися до поліції, якщо кривдник незнайомий?
Так. Повідомте відомі факти, місце, час, можливих свідків і характер поведінки. Встановлення особи та правова оцінка належать компетентним органам.
Чи потрібно свідкові вступати в суперечку?
Ні. Безпеку часто краще підтримують залучення персоналу, допомога у відході, супровід та виклик екстреної допомоги за потреби.
Чи означає страх транспорту після інциденту ПТСР?
Ні. Окремий страх не встановлює розлад. Професійне оцінювання доцільне при тривалих, інтенсивних реакціях, які істотно заважають життю.
Чим відрізняються домагання й сталкінг?
Домагання описують небажану сексуалізовану поведінку, тоді як сталкінг характеризує повторюване небажане переслідування. Вони можуть перетинатися.
До кого звернутися без негайної заяви до поліції?
По інформаційну допомогу можна звернутися на лінію 1547, по юридичну — до системи безоплатної правничої допомоги. Медичну та психологічну підтримку можна шукати відповідно до потреби.
Пов’язані статті
Сексуальне насильство: що це, форми та підтримка постраждалих — ширше поняття сексуальної автономії та порушення згоди.
Як підтримати людину після сексуального насильства: перші слова та дії — підтримувальна розмова без тиску і звинувачень.
Що робити після сексуального насильства: медична допомога й підтримка — медична допомога за фізичного посягання чи травм.
Сталкінг: що це, ознаки переслідування та безпека — безпечне реагування на повторюване переслідування.
Додаткові матеріали: Сексуальне насильство під час сну, сп’яніння або знерухомлення
Джерела
Keel, C., Stewart, R., & Mellberg, J. (2024). Operationalizing street harassment using survey instruments: A systematic review. PubMed.
Mainwaring, C., та співавтори. (2023). A systematic review exploring variables related to bystander intervention in sexual violence contexts. Повний текст.
Mujal, G. N., Taylor, M. E., Fry, J. L., Gochez-Kerr, T. H., & Weaver, N. L. (2021). A systematic review of bystander interventions for the prevention of sexual violence. PubMed.
UN Women. (2025). Safe cities and safe public spaces for women and girls global initiative: Third international compendium of practice. Бібліотека ООН.
Useche, S. A., Colomer, N., Alonso, F., & Faus, M. (2024). Invasion of privacy or structural violence? Harassment against women in public transport environments: A systematic review. PLOS ONE, 19(2), e0296830. DOI.
van Tuijl, C. J. W., te Brinke, L. W., Gonçalves, M., & van der Waal, J. (2025). Why do people perpetrate sexual harassment in public space? A systematic scoping review. DOI.
World Health Organization. (2014). Health care for women subjected to intimate partner violence or sexual violence: A clinical handbook. ВООЗ.
World Health Organization. (2019). Caring for women subjected to violence: A WHO curriculum for training health-care providers. ВООЗ.
Верховна Рада України. (2024). Закон України № 3733-IX від 22 травня 2024 року. Офіційний текст.
Державна служба України з надзвичайних ситуацій. (2026). Контакти екстрених служб. ДСНС.
Державна установа «Урядовий контактний центр». (2026). Лінія 1547 щодо протидії насильству. Урядовий контактний центр.
Координаційний центр з надання правничої допомоги. (2026). Безоплатна правнича допомога. Офіційний сайт.