Сексуальне насильство під час сну, сп’яніння або знерухомлення
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Сексуальне насильство під час сну, сильного сп’яніння або знерухомлення пов’язане з використанням стану, у якому людина не може вільно прийняти рішення про сексуальну дію, висловити його чи реалізувати відмову. Сон, втрата свідомості, істотне порушення здатності розуміти ситуацію, медикаментозна седація та мимовільна реакція завмирання створюють різні за походженням, але принципово важливі для розуміння згоди обставини.
Ця стаття пояснює, як розрізняти ці стани, чому мовчання або відсутність фізичного опору не підтверджують згоду, які реакції можуть виникати після події та як отримати медичну, психологічну і правничу допомогу в Україні. Основу становлять рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я, наукові огляди та чинне українське законодавство. Якщо насильство відбувається зараз або існує безпосередня загроза життю, першочерговими є фізична безпека й екстрена допомога.
Що означає сексуальне насильство за відсутності можливості дати згоду
Сексуальні дії потребують добровільної згоди людини, яка може вільно визначити свою участь. Якщо людина спить, непритомна або перебуває в стані, що позбавляє її здатності усвідомлено погодитися, її пасивність не є дозволом. Якщо вона здатна усвідомлювати ситуацію, але не може рухатися чи говорити через страх, параліч або фізичне обмеження, відсутність рухів також не означає добровільної участі.
Український Кримінальний кодекс, статті 152 і 153, розрізняє зґвалтування, пов’язане з проникненням, та сексуальне насильство без проникнення. Обидві статті виходять із відсутності добровільної згоди; у примітці до статті 152 визначено, що добровільність передбачає вільне волевиявлення з урахуванням супутніх обставин. Юридичну кваліфікацію конкретного випадку встановлюють компетентні органи за всією сукупністю обставин.
Згода стосується конкретної дії та конкретного моменту. Минулі інтимні стосунки, шлюб, спільне проживання, попередня згода або добровільне вживання алкоголю не створюють постійного дозволу на сексуальні дії. Загальну структуру поняття розкрито в матеріалі «Сексуальне насильство: що це, форми та підтримка постраждалих».
Насильство під час сну: чому відсутність пробудження не є згодою
Під час сну людина не бере усвідомленої участі в поточному обміні рішеннями. Сексуальне проникнення, дотики сексуального характеру або інші сексуальні дії щодо людини, яка спить, потребують розгляду саме з позиції відсутності її актуального вільного волевиявлення. Те, що людина не прокинулася одразу, прокинулася частково або пам’ятає лише фрагменти події, не підтверджує її згоду.
Пробудження посеред небажаної сексуальної дії може супроводжуватися дезорієнтацією. Для розуміння ситуації потрібен час; реакція людини залежить від ступеня сонливості, страху, стосунків із кривдником, можливості рухатися та попереднього досвіду небезпеки. Затримка з відповіддю, мовчання чи автоматичні рухи при пробудженні самі по собі не засвідчують усвідомленого вибору.
Ситуації особливо складні тоді, коли кривдником є партнер або знайома людина. Близькість може впливати на очікування допомоги, почуття безпеки й можливість відверто назвати те, що сталося. Право людини на тілесну автономію діє і в постійних стосунках. Якщо сексуальні дії продовжуються після пробудження, необхідно враховувати її реальну можливість приймати вільне рішення в цей момент.
Сп’яніння і здатність до добровільного рішення
Алкоголь і психоактивні речовини можуть погіршувати увагу, пам’ять, орієнтацію, оцінювання ситуації та рухову координацію. Виражене сп’яніння може перейти у стан, коли людина істотно обмежена або взагалі позбавлена можливості усвідомлено погоджуватися на сексуальні дії. Наявність алкоголю в організмі сама по собі не встановлює юридичного висновку про здатність або нездатність до згоди: оцінюється конкретний стан і обставини.
Для таких ситуацій принципово важливо, чи людина розуміла характер сексуальної дії, могла вільно висловити рішення та реалізувати його, чи була свідомою, чи мала ознаки тяжкої інтоксикації, чи використовував інший учасник її вразливість. Неможливість пригадати подію наступного дня потребує належної уваги, але сама по собі не дозволяє реконструювати всю послідовність подій або встановити стан свідомості в кожен момент.
Систематичні огляди досліджень сексуального насильства з використанням алкоголю або інших речовин наголошують на складності токсикологічного підтвердження, відмінностях між вибірками та необхідності розрізняти приховане введення речовин і випадки використання вже наявного сп’яніння. Наукові дані не підтримують припущення, що кожна така подія передбачає таємне додавання препарату до напою. Див. Beynon та співавт., 2008 і систематичний огляд про токсикологію сексуальних нападів із використанням речовин.
Якщо алкоголь уживали добровільно
Добровільне рішення вживати алкоголь не означає згоди на будь-які подальші сексуальні дії. Ключовою залишається добровільність участі саме в сексуальній ситуації. Перенесення відповідальності за дії кривдника на постраждалу людину через її сп’яніння є необґрунтованим.
Якщо речовину могли дати без відома людини
Раптова сильна сонливість, дезорієнтація, втрата контролю над рухами, провали пам’яті або стан, який здається непропорційним ужитому, можуть бути підставою терміново звернутися до медиків та описати підозру на вплив речовини. Ці ознаки мають різні можливі причини, зокрема алкоголь, лікарські засоби та медичні стани; за ними неможливо самостійно визначити препарат чи довести факт його введення.
Певні речовини виявляються у біологічних зразках протягом обмеженого часу. Тому, якщо людина підозрює медикаментозне знерухомлення і може безпечно звернутися по допомогу, варто якнайшвидше повідомити медичного працівника про підозру та запитати про доступні токсикологічні дослідження. Негативний результат через запізнілий забір зразка або обмеження тесту не виключає насильства.
Знерухомлення: різні причини однієї видимої реакції
Знерухомлення може виникнути через фізичне утримування, травму, неврологічний або інший медичний стан, наркоз чи седацію, втрату свідомості, тяжку інтоксикацію або мимовільну оборонну реакцію на загрозу. Для безпеки й правової оцінки ці механізми потребують розрізнення.
За фізичного обмеження рухів людина може ясно усвідомлювати небажаний характер сексуальної дії та одночасно втрачати можливість її припинити. За медикаментозного пригнічення свідомості страждає також здатність орієнтуватися й ухвалювати рішення. За реакції завмирання людина іноді зберігає сприйняття події, але не може виконати бажаний рух чи вимовити слова.
Під час оцінювання конкретної історії важливо розглядати обставини, які передували знерухомленню, стан людини, можливі загрози, наявність примусу й те, як інша особа поводилася з очевидною відсутністю вільного волевиявлення. Зовнішньо однакова нерухомість не свідчить про однакову внутрішню реакцію.
Мимовільне завмирання під час сексуального насильства
Тонічна нерухомість — досліджувана мимовільна захисна реакція, за якої на тлі інтенсивного страху людина може відчувати різке гальмування рухів і мовлення. Дехто описує стан як неможливість закричати, відійти або відштовхнути кривдника попри бажання припинити подію. Цю реакцію пов’язують із нейробіологічними механізмами захисту перед загрозою.
Систематичний огляд de la Torre Laso (2024) узагальнив 11 досліджень, які відповідали критеріям включення, та описав повторювані ознаки страху й моторної нерухомості. Водночас наявні дослідження відрізняються методами, вибірками та способами вимірювання, тому реакцію не можна встановлювати за одним спогадом або використовувати як універсальну ознаку сексуального насильства.
De Heer і Jones (2024) розглянули значення тонічної нерухомості для розуміння згоди та юридичного реагування. Їхня робота присвячена переважно американському правовому контексту, тому її правові висновки не слід автоматично переносити на українське законодавство. На психологічному рівні головний висновок зрозумілий: неможливість фізично опиратися не тотожна добровільній згоді.
Чим завмирання відрізняється від свідомого рішення не рухатися
Людина іноді навмисно обирає нерухомість як найбезпечнішу доступну поведінку за умов погроз або переваги сили кривдника. За тонічної нерухомості рухова реакція може гальмуватися мимовільно. У реальних подіях психологічні процеси можуть поєднуватися, а спогади про них — залишатися неповними. Жоден із цих механізмів не створює згоди на небажану сексуальну дію.
Чому відсутність крику або втечі не є доказом згоди
Поведінка під час загрози залежить від доступних варіантів, швидкості розвитку подій, фізичного стану та оцінювання небезпеки. Людина може мовчати, підкорятися вимогам, відчувати відстороненість або завмирати. У дослідженні Gbahabo і Duma (2024) учасниці описували такі реакції у власному досвіді зґвалтування; якісне дослідження допомагає зрозуміти переживання, хоча його результати не визначають поширеність реакції в загальній популяції.
Наявність синців, криків, активного спротиву або негайної заяви також не є обов’язковою умовою, щоб ставитися до повідомлення про сексуальне насильство серйозно. Відсутність цих ознак не дозволяє зробити висновок про добровільність участі.
Фізіологічні реакції тіла та добровільна згода
Автоматичні тілесні реакції, зокрема генітальна змазка, ерекція чи інші рефлекторні явища, не визначають волю людини та не доводять, що вона хотіла сексуальної дії. Фізіологічне збудження і свідоме рішення про участь — різні процеси. Відповідальність за дії без добровільної згоди визначається поведінкою особи, яка їх вчиняє, та фактичними обставинами, а не інтерпретацією автоматичних реакцій тіла постраждалого.
Це має значення і в ситуаціях, коли постраждала людина відчуває сором через непередбачувані реакції власного тіла. Подібні переживання доцільно обговорювати з фахівцем, який має досвід підтримки після сексуального насильства і не робить висновків про згоду на підставі фізіології.
Пам’ять, уривчасті спогади та невизначеність
Після сну, інтоксикації або інтенсивного страху людина може пам’ятати лише окремі звуки, дотики, образи або часові відрізки. Алкоголь і седативні речовини впливають на формування нових спогадів; сон і пробудження пов’язані з природною зміною рівня свідомості. Психологічне відчуття відстороненості чи дисоціації також може супроводжувати загрозливу подію.
Провали пам’яті потребують уважного ставлення до здоров’я і безпеки, однак не дають змоги автоматично визначити причину та деталі події. Прагнення негайно відновити кожну хвилину може збільшити напруження. Фахова підтримка допомагає працювати з тим, що відомо, поважаючи невизначеність та автономію людини.
Не слід наполягати на повторних деталізованих переказах події заради «правильної» історії. Під час медичної чи правової процедури фахівці мають пояснювати мету запитань, дотримуватися професійних стандартів документування й мінімізувати повторну травматизацію; це відповідає принципам ВООЗ щодо допомоги після сексуального насильства.
Що людина може відчувати після такої події
Після насильства можливі страх, злість, сором, розгубленість, оніміння емоцій, проблеми зі сном, тривожність, підвищена пильність і складність довіряти іншим. Деякі люди спочатку відчувають зовнішній спокій або повертаються до повсякденних справ, а сильні реакції з’являються пізніше. Індивідуальний перебіг суттєво відрізняється; одна реакція або її відсутність не встановлює клінічного діагнозу.
Можуть виникати також тілесний біль, порушення сну, труднощі концентрації, зміни апетиту, сексуальний дискомфорт і страх повторної зустрічі з кривдником. Медичні симптоми потребують оцінювання за їх характером, а тривалі психологічні труднощі — за ступенем впливу на функціонування та самопочуття.
Сексуальне насильство пов’язане з підвищеним ризиком низки проблем психічного здоров’я, однак не кожна постраждала людина матиме посттравматичний стресовий розлад чи інший клінічний стан. Мета допомоги — підтримати безпеку, відновлення контролю над рішеннями та доступ до необхідних послуг, а не нав’язати очікувану «правильну» реакцію.
Якщо подія відбулася нещодавно: пріоритети допомоги
Після можливого сексуального насильства першими є питання поточної безпеки, фізичного стану та доступної медичної допомоги. Якщо людина перебуває поруч із тим, хто може знову застосувати насильство, спосіб звернення по допомогу потрібно обирати з урахуванням ризику стеження за телефоном, повідомленнями, переміщенням і контактами. За безпосередньої загрози можна звертатися до поліції за номером 102 або до екстреної медичної допомоги за номером 103, коли це можливо зробити безпечно.
За підозри на наркотичне отруєння, тяжкого сп’яніння, порушення дихання, втрати свідомості, судом, значної кровотечі чи серйозної травми потрібне невідкладне медичне оцінювання. Якщо стан дозволяє, важливо повідомити лікареві про можливий сексуальний контакт без згоди та про всі відомі обставини. Людина може попросити пояснити кожну процедуру перед її проведенням.
Для детального практичного маршруту існує окрема українська сторінка «Що робити після сексуального насильства: медична допомога й підтримка». Тут зосереджено увагу на особливостях станів сну, інтоксикації та нерухомості.
Перші 72 години: можливість профілактики ВІЛ
Після сексуального контакту з потенційним ризиком передавання ВІЛ медичний працівник оцінює необхідність постконтактної профілактики. Її важливо розпочати якнайшвидше, зазвичай не пізніше 72 годин після можливого контакту. Це термінове клінічне рішення з урахуванням характеру експозиції та стану здоров’я, а не рекомендація самостійно приймати ліки. Клінічний посібник ВООЗ (2020) описує відповідний маршрут медичної допомоги.
Навіть якщо 72 години минули, звернення до медичного закладу залишається важливим для оцінювання травм, тестування, профілактики та лікування інших інфекцій, психологічної підтримки й планування подальших кроків.
До п’яти діб: запобігання небажаній вагітності
Якщо сексуальна дія могла спричинити вагітність, лікар або інший уповноважений медичний працівник може обговорити екстрену контрацепцію. Певні методи застосовують у межах 120 годин, тобто п’яти діб, після події; вибір залежить від медичних показань, часу та доступності. Рекомендації ВООЗ підтверджують значущість цього часового вікна у допомозі постраждалим.
Запобігання вагітності, профілактику інфекцій, лікування травм і психологічну підтримку потрібно обговорювати окремо, оскільки в кожної людини можуть бути різні потреби та пріоритети.
Інші медичні потреби
Медичний огляд може охоплювати оцінювання тілесних ушкоджень, ризику інфекцій, показань до вакцинації проти гепатиту B, вагітності, медикаментозного впливу та необхідності подальшого спостереження. Усі втручання мають супроводжуватися зрозумілим поясненням мети, користі та можливих наслідків. Людина може поставити запитання, повідомити про побоювання і просити підтримки під час огляду.
ВООЗ описує допомогу після сексуального насильства як поєднання уваги до фізичного здоров’я, емоційного стану, поточної безпеки й довготривалої підтримки. Медичний маршрут залишається важливим незалежно від рішення щодо звернення до правоохоронних органів, із урахуванням конкретних законодавчих процедур та обов’язків фахівців.
Медичне документування та зразки: безпека передусім
Якщо людина розглядає можливість судово-медичного документування, раннє звернення може бути корисним, оскільки частина біологічних і токсикологічних слідів зберігається обмежений час. Фахівець має пояснити доступні процедури, умови їх проведення, конфіденційність і правові наслідки. Самостійне збирання або зберігання матеріалів не повинно ставати причиною додаткового ризику чи затримки необхідної медичної допомоги.
Якщо людина вже помилася, змінила одяг, користувалася туалетом або не має жодних речей із можливими слідами, це не позбавляє її права на допомогу й можливості розповісти про подію. Відсутність виявлених слідів не дорівнює доказу відсутності насильства; інтерпретація результатів належить відповідним спеціалістам.
Якщо існує підозра, що телефон чи акаунти контролює кривдник, варто обережно ставитися до пошуку інформації, електронних записів і листування про допомогу. Питання цифрової безпеки доцільно обговорити зі спеціалізованою службою з безпечного пристрою або з іншого захищеного каналу зв’язку.
Український правовий контекст і права постраждалої людини
За статтею 152 Кримінального кодексу України зґвалтування охоплює відповідні сексуальні дії з проникненням без добровільної згоди. За статтею 153 сексуальне насильство охоплює насильницькі сексуальні дії без проникнення за відсутності добровільної згоди. Юридичний аналіз враховує вік, стан, характер сексуальних дій, обставини примусу та інші докази.
Формула добровільної згоди в українському законодавстві передбачає вільне волевиявлення з урахуванням супутніх обставин. Сон, непритомність, виражена інтоксикація, реальне фізичне знерухомлення або реакції на загрозу можуть бути суттєвими обставинами для оцінювання конкретного випадку. Це питання розв’язується на підставі закону та встановлених фактів; психологічне пояснення реакції людини не замінює кримінально-правового висновку.
Особа, яка зазнала насильства, може звернутися по правничу інформацію про порядок документування, подання заяви, процесуальні права та можливості захисту. Система безоплатної правничої допомоги приймає звернення за номером 0 800 213 103 у зазначені на офіційному сайті години роботи. Правові рішення можна приймати з урахуванням безпеки, доступної підтримки та індивідуальної ситуації.
Якщо постраждала людина неповнолітня
Коли йдеться про дитину або підлітка, пріоритетом стають негайна безпека, доступ до медичної допомоги, вікова доречність спілкування та захист від повторної травматизації. Не слід вимагати багаторазового детального переказу, наполягати на демонстрації доказів або обіцяти таємницю в ситуації, коли фахівець зобов’язаний повідомити відповідні органи.
Рекомендації ВООЗ щодо дітей і підлітків (2017) наголошують на підтримці, орієнтованій на дитину, мінімізації додаткового стресу під час опитування й огляду, своєчасних медичних втручаннях та поясненні меж конфіденційності. Захисні дії дорослих мають враховувати, чи є особа, яка може становити загрозу, членом родини або опікуном.
Якщо дитина повідомила про сексуальне насильство, дорослому варто спокійно вислухати, підтвердити серйозне ставлення до сказаного, забезпечити захист і залучити компетентні служби. Проводити власне детальне «розслідування» через багаторазові навідні запитання не потрібно.
Як підтримати людину, яка розповіла про насильство
Підтримка починається з уважного слухання, поваги до меж і відмови від звинувачень. Запитання на кшталт «Чому ти не закричала?», «Чому пила?» або «Чому залишилася поруч?» можуть посилити сором і перешкоджати зверненню. Доречніше запитати, чи перебуває людина в безпеці, якої допомоги вона потребує зараз і чи хоче, щоб її супроводили до медичного закладу.
Підхід ВООЗ до першої лінії підтримки передбачає приватність розмови, уважне слухання без тиску, практичну допомогу відповідно до потреб, пояснення доступних ресурсів і повагу до рішень постраждалої людини. Конфіденційність потрібно забезпечувати в межах законодавства, заздалегідь пояснюючи передбачені законом винятки.
Корисно запитати дозволу перед будь-якою дією від імені людини: телефонним дзвінком, повідомленням близьким, викликом супроводу або пошуком спеціаліста. Якщо безпека потребує невідкладної допомоги, діють відповідно до характеру загрози та чинних обов’язків захисту.
Допомога й звернення в Україні
За безпосередньої небезпеки можна звернутися до поліції за номером 102; за невідкладної медичної потреби — до екстреної медичної допомоги за номером 103. Доступність дзвінка та безпечність розмови можуть залежати від місця, пристрою й присутності кривдника.
Державна лінія 1547 надає інформацію з питань протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, сексуальному насильству та насильству щодо дітей. Безоплатна правнича допомога допомагає зорієнтуватися в юридичних питаннях і способах звернення до компетентних органів. Медичну допомогу можна отримати у відповідному закладі охорони здоров’я, особливо якщо подія відбулася нещодавно або є фізичні симптоми.
У ситуації, коли кривдник контролює спілкування чи пересування, рішення про конкретний канал допомоги має враховувати реальний рівень загрози. Спеціалістів можна запитати, які дані вони фіксують, хто має до них доступ, які є обов’язки повідомлення та як організувати безпечний контакт надалі.
Межі наукових доказів
Тонічна нерухомість описана в рецензованих дослідженнях, проте частота її виникнення, методи вимірювання й довгострокові наслідки залежать від вибірки та дослідницької процедури. Висновки окремих вибірок не можна переносити на кожну постраждалу людину. Так само токсикологічні огляди переважно працюють зі зверненнями до служб, що не відображають усіх випадків сексуального насильства.
Наукові дані допомагають зрозуміти можливі механізми страху, рухового гальмування, інтоксикації та порушень пам’яті. Вони не дозволяють за поведінкою після події автоматично встановити її обставини, юридичний склад правопорушення або діагноз. Професійне оцінювання ґрунтується на поєднанні відповідної медичної, психологічної та правової інформації.
Як запобігати сексуальному насильству в таких ситуаціях
Профілактика починається з розуміння добровільної згоди, розпізнавання станів, у яких людина не може вільно погодитися, та відповідальності за припинення сексуальних дій за відсутності зрозумілого волевиявлення. Особлива відповідальність лежить на тому, хто ініціює або продовжує сексуальний контакт: у разі сумніву щодо здатності іншої людини погоджуватися контакт необхідно припинити.
Навчальні заклади, медичні установи, соціальні служби й організації можуть формувати безпечні процедури повідомлення, доступні канали допомоги та культуру поваги до тілесної автономії. Програми профілактики потребують перевірки ефективності; самих інформаційних кампаній недостатньо для твердження про гарантоване зменшення насильства.
Поширені запитання
Чи є сексуальним насильством дотики, коли людина спить?
Сексуальні дотики, щодо яких людина не могла висловити добровільну згоду через сон, можуть становити сексуальне насильство. Конкретна юридична кваліфікація залежить від характеру дій та встановлених обставин.
Чи означає сильне сп’яніння автоматичну відсутність згоди?
Не кожен стан після вживання алкоголю однаково впливає на здатність приймати рішення. Визначальними є фактична можливість вільно усвідомлювати сексуальну ситуацію та висловлювати добровільне волевиявлення. Виражена інтоксикація може цю можливість усунути.
Якщо я мовчала або не могла рухатися, це вважається згодою?
Мовчання та нерухомість самі по собі не становлять добровільної згоди. Реакція завмирання, свідоме прагнення уникнути ескалації загрози та фізичне обмеження рухів мають різні механізми, але жоден із них не дає іншій людині дозволу на небажані сексуальні дії.
Чи може таке насильство вчинити партнер або чоловік чи дружина?
Так. Шлюб, партнерство й попередня сексуальна близькість не скасовують вимогу добровільної згоди на конкретні дії. Український Кримінальний кодекс окремо враховує вчинення певних сексуальних правопорушень щодо подружжя чи осіб, які перебувають або перебували у близьких відносинах.
Якщо я нічого не пам’ятаю, чи можна звернутися по допомогу?
Так. Прогалини пам’яті не перешкоджають зверненню за медичним оглядом, інформацією про захист і підтримкою. Медикові можна повідомити лише те, що достеменно відомо, та пояснити причину підозри.
Чи потрібно повідомляти поліцію, щоб отримати медичну допомогу?
Медичні потреби важливі незалежно від того, чи вирішила людина звернутися до правоохоронців. Водночас порядок оформлення документів і можливі законні обов’язки повідомлення залежать від віку, обставин і чинних процедур. Їх варто уточнити у медичного працівника або юриста.
Чи має сенс звертатися до лікаря через кілька днів?
Так. Хоча окремі профілактичні втручання мають обмежені часові вікна, оцінювання травм, інфекційних ризиків, психологічного стану та подальша допомога можуть бути потрібні й пізніше.
Чи доводить негативний токсикологічний тест, що речовини не вводили?
Ні. Результат залежить від часу взяття зразка, переліку речовин, чутливості аналізу та інших чинників. Його повинен інтерпретувати фахівець разом з іншими даними.
Чому я відчуваю сором, хоча не могла вплинути на подію?
Сором може виникати під впливом страху, соціальних уявлень про «належний» опір і спроб надати сенс травматичному досвіду. Наявність цього почуття не означає відповідальності за насильницькі дії іншої людини.
Що робити, якщо про це розповіла близька людина?
Спокійно вислухайте, запитайте про безпеку і нагальні потреби, запропонуйте практичну допомогу без тиску. Докладніший матеріал — «Як підтримати людину після сексуального насильства: перші слова та дії».
Пов’язані статті
Сексуальне насильство: що це, форми та підтримка постраждалих — центральне пояснення сексуального насильства, добровільної згоди та допомоги.
Зґвалтування: поняття, наслідки, допомога та безпека — юридичні й медичні аспекти сексуальних дій із проникненням без добровільної згоди.
Що робити після сексуального насильства: медична допомога й підтримка — розширений маршрут невідкладної допомоги, обстежень і підтримки.
Як підтримати людину після сексуального насильства: перші слова та дії — підтримка близьких із повагою до автономії постраждалої людини.
Додаткові матеріали: Сексуальне насильство з боку знайомої людини: чому буває складно звернутися · Сексуальні домагання в публічному просторі: безпека й підтримка
Джерела
Beynon, C. M., McVeigh, C., McVeigh, J., Leavey, C., & Bellis, M. A. (2008). The involvement of drugs and alcohol in drug-facilitated sexual assault: a systematic review of the evidence. Публікація та анотація дослідження.
de Heer, B. A., & Jones, L. C. (2024). Tonic Immobility as a Defensive Trauma Response to Rape: Bridging Public Health and Law. Violence Against Women, 30(12–13), 3111–3139. https://doi.org/10.1177/10778012231174347.
de la Torre Laso, J. (2024). The Reality of Tonic Immobility in Victims of Sexual Violence: “I was Paralyzed, I Couldn’t Move”. Trauma, Violence, & Abuse, 25(2), 1630–1637. https://doi.org/10.1177/15248380231191232.
Gbahabo, D. D., & Duma, S. E. (2024). I did not scream. I could not; I was terrified. I just followed them… A narrative inquiry on the onset of tonic immobility among women rape victims in Nigeria. PLOS ONE, 19(2), e0278810. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0278810.
Кримінальний кодекс України. Закон України № 2341-III, статті 152–153. Офіційний текст.
Система надання безоплатної правничої допомоги. Контакт-центр та способи звернення. Офіційний ресурс.
Урядовий контактний центр. Гаряча лінія 1547 з питань насильства. Офіційний ресурс.
World Health Organization. (2013). Responding to intimate partner violence and sexual violence against women: WHO clinical and policy guidelines. https://www.who.int/publications/i/item/9789241548595.
World Health Organization. (2014). Health care for women subjected to intimate partner violence or sexual violence: a clinical handbook. https://www.who.int/publications/i/item/WHO-RHR-14.26.
World Health Organization. (2017). Responding to children and adolescents who have been sexually abused. https://www.who.int/news/item/19-10-2017-responding-to-children-and-adolescents-who-have-been-sexually-abused.
World Health Organization. (2020). Clinical management of rape and intimate partner violence survivors: Developing protocols for use in humanitarian settings. https://www.who.int/publications/i/item/9789240001411.