Рейтингова шкала: що це, як працює та чим відрізняється від ранжування
Оновлено: 3 дні тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 20 вересня 2023 · Редакційна політика
Рейтингова шкала (англ. rating scale) — це формат оцінювання, у якому людина або спостерігач визначає ступінь певної ознаки, обираючи позицію на заданій шкалі. Так можна оцінювати інтенсивність переживання, частоту поведінки, ступінь згоди з твердженням, задоволеність, упевненість або якість виконання.
Ключове слово тут — оцінювання. Рейтингова шкала не вимагає розставляти кілька об’єктів від найкращого до найгіршого. Вона дає кожному об’єкту оцінку за визначеним виміром. Саме тому рейтингування, ранжування, шкала Лайкерта і рівень вимірювання — пов’язані, але різні поняття.
Що таке рейтингова шкала
У словнику Американської психологічної асоціації rating описується як оцінка, яку присвоюють людині або об’єкту за числовою чи словесною шкалою, а scale — як система впорядкованих відповідей. У практиці досліджень ці дві ідеї поєднуються: є ознака, яку потрібно оцінити, і є впорядкований набір можливих відповідей.
Наприклад, питання «Наскільки напруженим був ваш останній робочий день?» може мати шкалу від 0 до 10, де 0 означає «зовсім не напруженим», а 10 — «надзвичайно напруженим». Людина оцінює один досвід за одним виміром — інтенсивністю напруження.
Рейтингова шкала може бути одним запитанням або повторюваним форматом відповіді в багатопунктовому опитувальнику. Тому термін описує насамперед спосіб фіксації оцінки, а не конкретний психологічний тест.
Рейтингування і ранжування — не одне й те саме
Ці поняття легко сплутати через близькі слова, але логіка завдання різна.
Рейтингування: кожен об’єкт оцінюють незалежно за заданою шкалою. Два або більше об’єктів можуть отримати однакову оцінку.
Ранжування: кілька об’єктів потрібно впорядкувати від першого до останнього, від більш бажаного до менш бажаного або за іншим критерієм.
Рейтинг відповідає на питання «наскільки?», «як часто?» або «якою мірою?». Ранг відповідає на питання «яке місце серед інших?».
Якщо людину просять оцінити п’ять способів відпочинку за шкалою від 1 до 10, це рейтингування: два способи можуть отримати по 8 балів. Якщо ті самі п’ять способів треба розташувати від найулюбленішого до найменш улюбленого, це ранжування.
Рейтингова шкала і рівень вимірювання — різні речі
Номінальний, порядковий, інтервальний і відношень рівні описують властивості даних та допустимі інтерпретації чисел. Рейтингова шкала описує формат оцінювання. Одне не можна автоматично вивести з іншого.
Якщо варіанти відповіді впорядковані — наприклад, «ніколи», «рідко», «іноді», «часто», «майже завжди» — ми принаймні знаємо їхній порядок. Але якщо цим категоріям присвоїти коди 1, 2, 3, 4 і 5, це ще не доводить, що психологічна відстань між 1 і 2 точно така сама, як між 4 і 5.
У багатопунктових валідованих інструментах сумарні бали іноді аналізують за моделями, що дозволяють сильніші кількісні припущення. Таке рішення має спиратися на властивості конкретного інструмента, дослідницьку модель і мету аналізу, а не на сам факт, що відповіді позначені числами.
З чого складається рейтингова шкала
Щоб оцінка мала зрозумілий зміст, потрібна не лише низка цифр. Зазвичай конструкція містить кілька елементів:
Ознака або конструкт, який оцінюють. Спершу треба визначити, що саме означає «тривога», «задоволеність», «частота» чи інше поняття. Тут важливе операціональне визначення.
Об’єкт оцінювання: власний стан, твердження, поведінка іншої людини, подія, продукт, виконане завдання тощо.
Напрям шкали: що означає нижній і верхній полюс.
Категорії або точки відповіді: наприклад, 1–5, 0–10 або словесні варіанти.
Якорі — пояснення значення крайніх або проміжних точок.
Часовий і ситуаційний контекст: «сьогодні», «за останній тиждень», «у більшості ситуацій» та інше.
Якщо ці елементи сформульовані нечітко, одна й та сама цифра може означати для різних людей різні речі. Тоді проблема виникає ще до статистичного аналізу.
Основні формати рейтингових шкал
Єдиного шаблону rating scale немає. У методологічній літературі класифікації відрізняються, але в психологічних і соціальних дослідженнях часто використовують кілька поширених форматів.
Числова рейтингова шкала
Респондент обирає число з заданого діапазону, наприклад від 0 до 10. Важливо пояснити, що означають крайні значення. Без якірних формулювань «7» може бути зрозуміле по-різному.
Словесна категоріальна шкала
Варіанти відповіді задають словами: «ніколи», «рідко», «іноді», «часто», «майже завжди» або «дуже незадоволений» — «дуже задоволений». Слова полегшують інтерпретацію категорій, але мають бути однозначними для цільової аудиторії.
Шкала типу Лайкерта
Для окремого твердження респондент обирає ступінь згоди, частоти або іншої впорядкованої відповіді. Типовий приклад: від «повністю не згоден» до «повністю згоден». Один такий пункт коректніше називати пунктом типу Лайкерта, а не повною шкалою Лайкерта.
Семантичний диференціал
Оцінювання відбувається між двома протилежними полюсами, наприклад «напружений — спокійний» або «неприємний — приємний». Людина позначає позицію між ними.
Графічна або візуальна аналогова шкала
Замість дискретних категорій людині пропонують континуум, наприклад лінію між двома якорями. Значення визначають за місцем позначки. Такий формат ближчий до безперервного оцінювання, хоча конкретні властивості даних залежать від способу реалізації та вимірювальної моделі.
Рейтингова шкала і шкала Лайкерта
Це не синоніми. Шкала Лайкерта — один із найвідоміших різновидів сумованих рейтингових шкал. APA Dictionary of Psychology описує summated rating scale як багатопунктовий інструмент, у якому відповіді на кілька тверджень поєднують у загальний показник; найпоширенішим прикладом є Likert scale.
Окреме твердження з п’ятьма варіантами від «повністю не згоден» до «повністю згоден» є рейтинговим пунктом типу Лайкерта. Повна шкала передбачає набір пунктів, які разом мають вимірювати певний конструкт, та правило формування підсумкового бала.
Практичний приклад — шкала самооцінки Розенберга (RSES). Вона складається з кількох тверджень і використовує впорядковані категорії згоди. Це значно більше, ніж просто одна шкала «від 1 до 4»: зміст інструмента визначають пункти, спосіб кодування, структура та дані про його вимірювальні властивості.
Хто може виставляти оцінку
Рейтингова шкала не обов’язково є самозвітом. Джерело оцінки впливає на те, що саме вимірюється і які похибки можливі.
Самозвіт: людина оцінює власні думки, почуття, симптоми або поведінку.
Спостереження: дослідник або фахівець оцінює поведінку за визначеними критеріями.
Оцінка інформанта: про людину повідомляє батько, партнер, учитель, колега або інша особа, яка її знає.
Експертна оцінка: фахівці оцінюють якість, відповідність або вираженість певної ознаки за професійними критеріями.
Самозвіт краще відображає суб’єктивний досвід, але залежить від розуміння питання, пам’яті й стилю відповіді. Спостереження дає інший тип інформації, але потребує чітких критеріїв і достатньої узгодженості між оцінювачами. Тому джерело рейтингу є частиною вимірювального дизайну.
Скільки градацій має бути
Універсального правила «правильна шкала має п’ять, сім або десять пунктів» немає. Кількість категорій впливає на чутливість, когнітивне навантаження, стабільність відповіді й можливість розрізняти близькі стани, але оптимальна кількість залежить від завдання та аудиторії.
У відомому експериментальному дослідженні Preston і Colman 2000 року респонденти працювали з форматами від 2 до 11 категорій і зі 101-пунктовою шкалою. На кількох показниках формати з 2–4 категоріями поступалися більш деталізованим, а виграш від збільшення кількості категорій зменшувався приблизно після семи. Це один конкретний експеримент, а не універсальний закон. PubMed.
Сучасні рекомендації з розроблення психологічних шкал підкреслюють, що формат відповіді має відповідати конструкту, меті інструмента й можливостям респондентів. Наприклад, надто дрібна градація не додає точності, якщо люди не здатні стабільно розрізняти сусідні категорії. Огляд рекомендацій.
Що насправді означають числа 1, 5 або 10
Число в рейтинговій шкалі має значення тільки в межах конкретного запитання та його правил. Оцінка 8 за шкалою стресу і 8 за шкалою задоволеності життям не є «однаковими 8 балами» в психологічному сенсі. Це різні ознаки, різні контексти та, можливо, різні шкали.
Так само не можна вважати, що 10 завжди означає «краще». У шкалі болю чи напруження вища оцінка може означати більшу вираженість небажаного стану, а в шкалі задоволеності — навпаки, вищий рівень бажаної ознаки. Напрям має бути явно заданий.
Порогове значення також не виникає з самої шкали. Якщо певний бал використовують як клінічний або дослідницький поріг, для цього потрібні дані про конкретний інструмент, популяцію та мету застосування. Довільне правило на кшталт «7 із 10 означає розлад» не має вимірювального обґрунтування.
Як перевіряють якість психологічної шкали
Наявність красивих варіантів відповіді ще не робить інструмент якісним. Для багатопунктових психологічних шкал оцінюють, чи відповідає зміст пунктів потрібному конструкту, чи підтримується передбачена структура, наскільки стабільні результати та чи узгоджується інтерпретація балів з іншими доказами.
Міжнародна ініціатива COSMIN пропонує оцінювати вимірювальні інструменти за набором властивостей, зокрема змістовою й структурною валідністю, внутрішньою узгодженістю, надійністю, похибкою вимірювання, перевіркою гіпотез щодо конструктної валідності та чутливістю до змін, коли вона потрібна.
Надійність також не зводиться до одного магічного коефіцієнта. Наприклад, формула Спірмена–Брауна показує, як за певних припущень змінюється очікувана надійність при зміні довжини тесту або як коригують оцінку після розщеплення. Вона не виправляє погано сформульовані пункти і не доводить валідність шкали.
Для одиничного рейтингового пункту частина показників, що застосовуються до багатопунктових шкал, взагалі не має того самого змісту. Тому метод перевірки потрібно узгоджувати з типом інструмента.
Рейтингова шкала не є діагнозом
Просте запитання «оцініть тривогу від 0 до 10» може бути корисним для опису суб’єктивної інтенсивності, відстеження змін або початку розмови. Воно не встановлює психічний розлад і не замінює клінічне оцінювання.
Навіть стандартизовані інструменти мають конкретні межі. Наприклад, шкала депресії Бека та шкала тривоги Бека дають структуровану кількісну інформацію про вираженість симптомів, але їхні результати треба тлумачити відповідно до версії інструмента, контексту застосування та інших даних, а не як самостійний діагноз.
Не кожна психологічна «шкала» є рейтинговою
У психології слово «шкала» вживають у кількох значеннях: як формат відповіді, як підшкалу всередині тесту, як цілий опитувальник або як історичну систему вимірювання. Тому назва інструмента зі словом «шкала» ще не означає, що він побудований як rating scale.
Наприклад, шкала локусу контролю Роттера у класичній версії використовує пари альтернатив і вимушений вибір, а не типову градуйовану відповідь «від 1 до 5». Це психометрична шкала за назвою і функцією, але не приклад універсального рейтингового формату.
Інший приклад — шкала темпераментів Терстоуна. Це історичний багатошкальний опитувальник із власною структурою й системою підрахунку. Для розуміння конкретного інструмента завжди треба дивитися на його пункти, формат відповіді, правила скорингу та психометричні дані, а не лише на слово «шкала» в назві.
Як створюють рейтингову шкалу для опитування
Якщо рейтингова шкала потрібна для дослідження або внутрішнього опитування, її варто будувати від змісту вимірювання, а не від числа категорій.
Спочатку визначають ознаку: що саме людина має оцінити і в якому контексті.
Формулюють запитання або твердження так, щоб воно стосувалося однієї зрозумілої оцінки, а не кількох різних речей одночасно.
Обирають континуум відповіді, який відповідає змісту: частота, інтенсивність, згода, якість, упевненість тощо.
Визначають кількість категорій і словесні якорі. Вони мають бути зрозумілими та логічно впорядкованими.
Перевіряють напрям шкали й кодування, особливо якщо частина пунктів сформульована у протилежному напрямі.
Проводять пілотування: чи однаково люди розуміють питання, чи використовують усі категорії, де виникають труднощі.
Якщо результати матимуть дослідницькі або практичні наслідки, перевіряють відповідні вимірювальні властивості перед тим, як робити сильні висновки з балів.
Для неформального опитування на кшталт оцінки задоволеності сервісом цього процесу можна дотримуватися у спрощеному вигляді. Для психологічного тесту, клінічного інструмента або рішення з високими наслідками потрібна повноцінна розробка і валідація.
Типові помилки
Називати рейтингуванням завдання, у якому насправді потрібно ранжувати об’єкти, або навпаки.
Вважати інтервали між цифрами рівними лише тому, що коди записані як 1, 2, 3, 4, 5.
Не пояснювати значення крайніх точок або використовувати неоднозначні словесні категорії.
Поєднувати в один сумарний бал пункти, які вимірюють різні ознаки, без теоретичного й емпіричного обґрунтування.
Змінювати формулювання, часовий період або варіанти відповіді валідованої шкали і далі користуватися старими нормами чи порогами.
Вигадувати пороги «низький — середній — високий» без досліджень конкретного інструмента.
Перекладати психологічну шкалу буквально і вважати, що її вимірювальні властивості автоматично переносяться на іншу мову та популяцію.
Поширені запитання
Чи є шкала від 1 до 10 рейтинговою?
Так, якщо людина оцінює певну ознаку за заданим континуумом і зрозуміло, що означають точки або принаймні крайні значення. Але сам діапазон 1–10 нічого не говорить про валідність, точність або рівень вимірювання.
Чим рейтингова шкала відрізняється від шкали Лайкерта?
Рейтингова шкала — ширша категорія форматів оцінювання. Шкала Лайкерта — конкретна традиція багатопунктового вимірювання, у якій відповіді на серію тверджень поєднують у підсумковий показник. Окремий пункт із категоріями згоди зазвичай називають пунктом типу Лайкерта.
Чи можна обчислювати середнє для рейтингової шкали?
Це залежить від того, які властивості мають дані і яку модель аналізу використовують. Для одного порядкового пункту розподіл відповідей, медіана та частки за категоріями часто показують структуру даних прозоріше. Середні значення широко застосовують у дослідженнях, але їхня інтерпретація передбачає додаткові припущення. Для валідованого багатопунктового інструмента варто дотримуватися його правил скорингу та плану аналізу.
Чи може рейтингова шкала мати слова замість чисел?
Так. «Ніколи — рідко — іноді — часто — майже завжди» є впорядкованою словесною шкалою. Числові коди можуть додаватися для обробки даних, але зміст категорій задають їхні формулювання.
Чи можна за рейтинговою шкалою поставити діагноз?
Окрема рейтингова оцінка сама по собі не встановлює діагноз. Стандартизований клінічний інструмент може бути одним із джерел інформації в оцінюванні, якщо він валідований для відповідної мети й популяції. Діагностичне рішення потребує ширшого контексту.