Шкала локусу контролю Роттера (I–E Scale): що вимірює, структура, підрахунок і обмеження
Оновлено: 2 дні тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 3 вересня 2026 · Редакційна політика
Шкала внутрішнього—зовнішнього контролю Роттера, відома як Rotter’s Internal-External Control Scale або I–E Scale, — це методика Джуліана Роттера 1966 року для оцінювання узагальненого очікування людини щодо того, від чого залежать підкріплення та результати її дій. Вона не вимірює фактичний контроль над життям, силу волі, відповідальність чи «успішність». Її предмет — переконання про зв’язок між власною поведінкою і наслідками.
У класичній формі методика містить 29 завдань у форматі примусового вибору між двома альтернативними твердженнями. Із них 23 враховують у підсумковому балі, а 6 є маскувальними й не оцінюються. Підсумковий результат може лежати в діапазоні від 0 до 23: вищий бал означає більш зовнішню орієнтацію контролю, нижчий — більш внутрішню. Це континуум, а не поділ людей на два жорсткі психологічні типи.
Докладніше про сам конструкт: Локус контролю. Про автора теорії та шкали: Джуліан Роттер.
Навіщо Роттер створив I–E Scale
Шкала виникла всередині соціальної теорії научіння Роттера. Для нього поведінку не можна було пояснити лише тим, яке підкріплення людина отримала в минулому. Важливим є очікування: чи вважає людина, що певна дія справді підвищує ймовірність бажаного результату.
Роттер розрізняв ситуації, у яких підкріплення сприймається як залежне від власної поведінки, і ситуації, у яких воно сприймається як наслідок випадку, удачі, долі, непередбачуваності або контролю інших людей. I–E Scale була створена як стандартизований спосіб оцінити це узагальнене очікування. Пов’язане базове поняття: підкріплення.
Основне джерело — монографія Generalized Expectancies for Internal versus External Control of Reinforcement, опублікована 1966 року в Psychological Monographs: General and Applied. У ній Роттер описав концептуальну основу внутрішнього—зовнішнього контролю та представив фінальну форму шкали.
Як побудована шкала Роттера
Фінальна I–E Scale складається з 29 завдань. У кожному з них респондент обирає одне з двох тверджень. Такий формат називають примусовим вибором: замість оцінювання ступеня згоди за шкалою від «повністю не згоден» до «повністю згоден» людина обирає одну з двох альтернатив.
23 завдання входять до підрахунку. Ще 6 завдань є маскувальними. Їхнє призначення — зробити мету опитувальника менш очевидною для респондента. APA PsycTests саме так описує фінальну форму інструменту: 29 завдань примусового вибору, з яких шість не входять до оцінювання.
Важливе уточнення: інколи шкалу описують як «23-пунктову», тому що реально оцінюються 23 завдання. В інших джерелах її називають «29-пунктовою», рахуючи всю форму разом із маскувальними завданнями. Обидві цифри стосуються тієї самої класичної форми, але описують різні рівні її структури.
Як підраховують результат
У класичному підрахунку за кожну відповідь, що відповідає зовнішній орієнтації контролю, нараховується один бал. Оскільки оцінюваних завдань 23, теоретичний діапазон становить від 0 до 23.
Нижчий бал означає більш внутрішню орієнтацію: людина частіше очікує, що підкріплення пов’язане з її власними діями або відносно стійкими характеристиками.
Вищий бал означає більш зовнішню орієнтацію: людина частіше очікує, що результат залежить від випадку, удачі, долі, непередбачуваності або впливу інших людей.
Сам бал не є діагнозом і не створює універсальної межі між «інтерналами» та «екстерналами». Популярні інтернет-інтерпретації на кшталт «0–11 — інтернал, 12–23 — екстернал» не варто подавати як канонічне правило оригінальної шкали. Науково коректніше розглядати результат як положення на континуумі й інтерпретувати його з урахуванням вибірки, мети дослідження та конкретної версії інструменту.
Що саме вимірює I–E Scale
Шкала вимірює узагальнене очікування щодо контролю підкріплення. Це відрізняється від кількох близьких понять.
Вона не вимірює фактичну кількість контролю, яку людина має у своїй життєвій ситуації. Людина може мати внутрішню орієнтацію щодо події, яку об’єктивно майже неможливо контролювати, або зовнішню орієнтацію щодо ситуації, де її дії справді мають значний вплив.
Вона не вимірює самоефективність. Самоефективність стосується переконання «чи здатен я виконати потрібну дію», тоді як локус контролю стосується іншого питання: «чи залежить результат від моєї дії». Ці переконання можуть не збігатися.
Вона не вимірює самоконтроль як здатність регулювати імпульси й поведінку.
Вона також не є прямим тестом відповідальності, моральності, зрілості, мотивації або психічного здоров’я.
Чому внутрішній бал не означає «краще», а зовнішній — «гірше»
Популярна психологія часто перетворює локус контролю на моральну шкалу: внутрішній нібито означає сильну та відповідальну людину, а зовнішній — пасивну й безпорадну. Теорія Роттера складніша.
Якщо результат справді залежить від власних дій, внутрішніше очікування може сприяти активній поведінці та наполегливості. Але якщо подія визначається війною, економічною кризою, дискримінацією, випадковістю, рішенням інституції або природною катастрофою, визнання зовнішнього контролю може точніше відповідати реальності.
Тому зміст шкали потрібно читати через відповідність очікування фактичній структурі ситуації. У статті 1975 року Роттер окремо попереджав про неправильні тлумачення конструкта, надмірне узагальнення тестового бала та ігнорування ситуаційної специфіки.
Наскільки надійна шкала
APA PsycTests узагальнює первинні дані Роттера як такі, що демонстрували прийнятну внутрішню узгодженість, задовільну повторну надійність та зв’язки з іншими способами оцінювання того самого конструкта. Для історичного інструменту це стало достатньою основою для дуже широкого використання I–E Scale в дослідженнях.
Водночас пізніша література показала, що психометрична картина складніша. У різних вибірках структура шкали не завжди поводиться як один абсолютно однорідний вимір.
Роберт Ланге та Маріка Тіггеманн у дослідженні 1981 року на австралійських студентах отримали два відносно незалежні компоненти — загальний особистий контроль і політичний контроль. Повторна надійність загального бала в їхньому дослідженні становила 0,61. Це не скасовує історичної цінності шкали, але показує межі простого підсумовування всіх пунктів як абсолютно однорідного показника.
Чи є I–E Scale одномірною
Це одне з головних методологічних питань навколо шкали.
У 1974 році Бертрам Коллінз переформатував зміст оцінюваних альтернатив у формат ступеня згоди та виділив чотири компоненти, пов’язані з уявленнями про складність світу, справедливість, передбачуваність і політичну чутливість системи до дій людини. Подальші факторні дослідження також нерідко знаходили кілька компонентів.
Фернем і Стіл у критичному огляді 1993 року показали ширший наслідок цієї проблеми: після шкали Роттера було створено багато багатовимірних і сферо-специфічних шкал локусу контролю — для здоров’я, роботи, навчання, дитячих вибірок та інших доменів.
Це не означає, що I–E Scale «не працює». Це означає, що вона вимірює широке узагальнене очікування, а для точного прогнозування поведінки в конкретній сфері часто доцільніші спеціалізовані інструменти.
Чому пізніше з’явилися інші шкали локусу контролю
Оригінальна шкала Роттера об’єднує різні зовнішні пояснення: випадок, удачу, долю, непередбачуваність і вплив сильних інших. Психологічно ці переконання не тотожні.
Саме тому пізніші автори створювали багатовимірні моделі. Наприклад, Ганна Левенсон розділяла внутрішній контроль, контроль з боку впливових інших і контроль випадку. В інших напрямах виникли окремі шкали локусу контролю здоров’я, праці, кар’єри та навчання.
Для читача це має практичний наслідок: назва «тест локусу контролю» ще не означає, що йдеться саме про класичну I–E Scale Роттера.
Оригінальна I–E Scale і УСК — не одна методика
В українських та пострадянських навчальних матеріалах під назвою «методика Роттера» часто трапляється опитувальник рівня суб’єктивного контролю — УСК. Він історично спирається на концепцію Роттера, але не є просто українським або російським перекладом оригінальної 29-завданнєвої I–E Scale.
Методику УСК розробили Євген Бажин, Євгенія Голинкіна та Олександр Еткінд у 1980-х роках. Вона містить 44 твердження й оцінює не лише загальну інтернальність, а й контроль у кількох сферах. Таким чином, структура, формат відповідей і логіка підрахунку УСК відрізняються від класичної шкали Роттера.
Тому в науковому тексті потрібно називати конкретний інструмент. Якщо дослідження використало УСК, коректно писати про УСК Бажина—Голинкіної—Еткінда, а не автоматично називати його «шкалою Роттера 1966 року».
Чи існує українська стандартизована версія I–E Scale
У відкритому українському освітньому просторі є переклади, навчальні бланки й адаптовані варіанти методики, однак сама наявність перекладеного тексту не доводить існування сучасної стандартизованої української версії з окремо опублікованими нормами, валідизацією та перевіреною інваріантністю вимірювання.
Тому для професійного дослідження недостатньо знайти «український тест Роттера» в інтернеті. Потрібно знати точну версію, джерело перекладу, процедуру адаптації, вибірку нормування й психометричні показники саме цієї версії.
Якщо таких даних немає, результат доречно трактувати як дослідницький показник конкретного перекладу, а не як нормативну психологічну оцінку для населення України.
Чи можна пройти тест Роттера онлайн
Технічно онлайн-версій багато. Але їхня наявність не гарантує наукової якості.
Перед використанням онлайн-форми варто перевірити:
чи справді це оригінальна I–E Scale, а не УСК або інша модифікація;
чи описано, яка версія перекладу використана;
чи пояснено, як підраховується результат;
чи не перетворюється континуальний бал на жорсткий ярлик;
чи є джерело норм і психометричних показників;
чи має сайт право відтворювати повний текст інструменту.
Український психологічний ХАБ не публікує повний бланк I–E Scale та ключ відповідей, оскільки відкритий доступ до копії тесту не означає автоматичного права на його републікацію.
APA PsycTests прямо зазначає, що відтворення тесту у відкритому інтернеті потребує дозволу правовласника. UW–Madison, яка надає копію шкали як допоміжний матеріал до дослідницького коду, окремо попереджає, що не має авторських повноважень видавати дозвіл на використання самої методики.
Як коректно читати результат
Коректна інтерпретація починається не з ярлика, а з питання про те, що саме означає отриманий бал.
Низький результат свідчить про більш внутрішнє узагальнене очікування контролю. Це не означає, що людина завжди бере відповідальність або реально контролює ситуації.
Високий результат свідчить про більш зовнішнє узагальнене очікування. Це не означає пасивність, психологічну слабкість або безпорадність.
Особливо обережно потрібно інтерпретувати результат у клінічних, кризових і соціально нестабільних умовах. Війна, хвороба, насильство, економічні обмеження та дискримінація реально змінюють структуру доступного контролю. Психологічно точне визнання таких зовнішніх причин не є дефіцитом особистості.
Чи можна використовувати I–E Scale для діагностики
I–E Scale є психологічним дослідницьким інструментом, а не психіатричним діагнозом і не самостійним клінічним висновком.
Один бал не встановлює розлад, не визначає прогноз терапії й не описує особистість повністю. У клінічній або консультативній роботі значення має ширший контекст: запит людини, життєва ситуація, інші методи оцінювання, культурне середовище та мета застосування шкали.
Роттер сам застерігав від надмірного використання загального бала там, де теорія вимагає враховувати конкретну психологічну ситуацію.
Що залишилося науково важливим у шкалі Роттера
I–E Scale має подвійне значення.
Історично це один із ключових інструментів, завдяки якому локус контролю став великою емпіричною програмою досліджень. Шкала дала дослідникам спільну операціоналізацію конструкта й дозволила накопичити величезну кількість даних.
Методологічно вона показує межі універсальних особистісних шкал. Пів століття досліджень після Роттера продемонстрували, що контрольні переконання можуть залежати від домену, культури, ситуації та конкретного способу вимірювання. Саме з цієї причини сучасна психологія використовує як загальні, так і спеціалізовані шкали контролю.
Тому I–E Scale залишається важливою передусім як класичний інструмент для вимірювання узагальненого очікування контролю — за умови, що її результат не перетворюють на спрощений тест «успішної особистості».
Короткі відповіді
Скільки пунктів у шкалі Роттера
Фінальна форма має 29 завдань примусового вибору. 23 завдання оцінюються, 6 є маскувальними й не входять до підсумкового бала.
Який діапазон балів у I–E Scale
Від 0 до 23. Вищий бал означає більш зовнішню орієнтацію контролю, нижчий — більш внутрішню.
Чи є 12 балів межею між інтерналом та екстерналом
Універсальної діагностичної межі такого типу в канонічному описі шкали немає. Результат коректніше читати як положення на континуумі з урахуванням вибірки та конкретної версії інструменту.
Чи вимірює шкала відповідальність
Ні. Вона вимірює узагальнене очікування щодо того, чи пов’язані результати з власною поведінкою або переважно залежать від зовнішніх чинників.
Чи є УСК тією самою шкалою Роттера
Ні. УСК Бажина—Голинкіної—Еткінда спирається на концепцію локусу контролю Роттера, але має іншу структуру, 44 твердження та кілька сфер оцінювання. Це окрема пізніша методика.
Чому на цій сторінці немає всіх 29 пар тверджень
Тому що науковий опис методики й право на републікацію її повного тексту — різні речі. APA PsycTests вказує, що відтворення тестів у відкритому інтернеті потребує дозволу правовласника. Український психологічний ХАБ описує інструмент, його структуру, підрахунок і межі інтерпретації без копіювання повного бланка.