top of page

Психологічна енкциклопедія

Доступ до психіатричної допомоги в старшому віці: маршрут і координація

1 день тому
Читати 14 хв

Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 8 жовтня 2026 року · Редакційна політика


Психіатрична допомога людині старшого віку має бути доступною з урахуванням її здоров’я, рухливості, слуху, пам’яті, побутових обставин і власних рішень. В Україні людина може звернутися безпосередньо до психіатра без електронного направлення в закладі, що надає відповідні послуги за договором із НСЗУ. Інший практичний початок — сімейний лікар, який допоможе одночасно оцінити фізичний стан, переглянути ліки та організувати подальші консультації. Доступний маршрут передбачає не лише перший прийом, а й домовленість про наступний контакт, узгодження лікування різних захворювань і підтримку вдома. МОЗ пояснює правила звернення без направлення; ВООЗ рекомендує індивідуальні інтегровані маршрути для людей старшого віку.


Головне розрізнення стосується терміновості. Поступові зміни настрою, сну чи поведінки, що впливають на повсякденне життя, потребують планового медичного оцінювання. Раптова сплутаність свідомості, виражена дезорієнтація, ознаки інсульту, тяжке порушення загального стану або безпосередня загроза життю потребують негайної медичної допомоги: в Україні слід телефонувати 103 або 112. Раптові когнітивні зміни можуть бути пов’язані з інфекцією, зневодненням, порушенням обміну речовин, інсультом чи дією ліків, тому починати з черги на звичайну психіатричну консультацію в такій ситуації небезпечно. NICE: розпізнавання делірію; NHS: раптова сплутаність свідомості.


Як обрати першу точку звернення


У старшому віці одного універсального входу до психіатричної допомоги немає. Вибір залежить від того, наскільки швидко змінився стан людини, чи є супутні захворювання, чи потрібен огляд удома, а також від доступності фахівців у конкретній громаді. Маршрут залишається спільним рішенням людини і медичних працівників із залученням близьких за згодою самої людини.


Планове звернення до психіатра


Якщо тривалий час турбують пригнічений настрій, тривога, помітні зміни поведінки, порушення сну, труднощі щоденного функціонування або незвичні переживання, можна записатися на планову консультацію психіатра. Вік сам собою не визначає ні діагнозу, ні потреби в госпіталізації. Під час консультації лікар з’ясовує перебіг змін, вплив на життя, медичні причини, ліки, побажання людини та потребу в додатковому обстеженні.


Для консультації психіатра у закладі, що працює за відповідним договором із НСЗУ, електронне направлення не є обов’язковою умовою. Але сам факт наявності в лікарні психіатра не підтверджує конкретний обсяг безоплатних послуг; перед записом потрібно уточнити чинний договір, формат прийому та його умови. Офіційна карта місць надання послуг НСЗУ і контакт-центр 16-77 допомагають перевірити надавача. Подробиці запису зібрано в матеріалі «Як потрапити на консультацію до психіатра в Україні».


Сімейний лікар як координатор


Сімейний лікар є особливо корисною першою точкою, коли психічні труднощі поєднуються з болем, серцево-судинними захворюваннями, діабетом, порушенням рухливості або нещодавніми змінами медикаментів. Лікар може оцінити загальний стан, визначити потребу у фізичному обстеженні, узгодити направлення до інших спеціалістів і підтримувати зв’язок після психіатричної консультації. Звернення до сімейного лікаря є зручним варіантом, але не обов’язковим попереднім кроком перед психіатром.


Практичне завдання полягає в тому, щоб призначення різних фахівців утворювали єдиний план: хто переглядає повний перелік ліків, хто відповідає за контроль соматичних показників, хто перевіряє зміни психічного стану, коли відбудеться наступне оцінювання. У моделі інтегрованої допомоги ВООЗ ICOPE, видання 2025 року персональний план спирається також на рухливість, сенсорні функції, пізнавальні можливості, харчування та потреби в соціальній підтримці.


Спеціалізований центр і команда


Іншим маршрутом може бути центр ментального здоров’я на базі багатопрофільної лікарні. НСЗУ повідомляла про роботу 195 таких центрів станом на березень 2026 року; кількість і склад послуг змінюються, тому актуальний вибір роблять через офіційну карту та безпосереднє підтвердження закладу. У центрах можуть поєднуватися психіатрична й психосоціальна допомога та визначення потреби у взаємодії з соціальними службами. НСЗУ про мережу центрів у 2026 році. Щоб дізнатися про їхні функції, зверніться до окремої статті «Центри ментального здоров’я в Україні».


Що врахувати саме в старшому віці


Старший вік — неоднорідна життєва ситуація. Люди одного віку можуть значно різнитися за здоров’ям, автономністю й потребою в підтримці. За даними ВООЗ, оновленими в липні 2026 року, психічні розлади в старшому віці часто залишаються нерозпізнаними; водночас багато людей продовжують активно брати участь у житті родини й громади. Система має оцінювати реальні потреби, а не робити висновки лише за календарним віком.


Фізичні захворювання і кілька призначень


Коли людина одночасно звертається до психіатра, кардіолога, невролога або ендокринолога, особливого значення набуває повний перелік препаратів. На прийом варто взяти назви, дози й час приймання рецептурних та безрецептурних засобів, а також відомості про нещодавні зміни лікування. Це допоможе лікарям перевірити можливі взаємодії, небажані ефекти, причини сонливості, запаморочення, падінь або змін уваги.


Самостійно скасовувати чи поєднувати психотропні та інші препарати через появу симптомів не слід: узгодження терапії потребує клінічної оцінки. Організаційну сторону такого спільного ведення розкриває стаття «Міждисциплінарна допомога при складних психічних станах».


Слух, зір, пересування і доступний спосіб спілкування


Якщо людині важко чути або бачити, це змінює саму організацію прийому. Під час запису доцільно попросити доступний вхід, ліфт або допомогу з пересуванням, уточнити можливість довшої консультації, письмових інструкцій великим шрифтом і присутності обраної довіреної особи. На консультації лікар має звертатися безпосередньо до пацієнта, забезпечити можливість користуватися окулярами чи слуховим апаратом і перевірити, чи правильно зрозумілі домовленості.


Наявність фізичної інвалідності або труднощів із пересуванням не означає автоматичної потреби в госпіталізації. Якщо шлях до закладу складний, варто спочатку з’ясувати доступність амбулаторного прийому, телемедицини або виїзних форм допомоги. Водночас дистанційна консультація має обмеження, коли потрібні фізичний огляд, обстеження або невідкладне реагування. Про адаптації докладніше — «Доступність допомоги у сфері психічного здоров’я для людей з інвалідністю». Потребу враховувати сенсорні порушення в догляді також фіксують рекомендації NICE щодо делірію.


Пам’ять і здатність ухвалювати рішення


Забудькуватість, порушення уваги та труднощі з організацією побуту потребують оцінювання причин. Їх можуть супроводжувати депресивні симптоми, фізичні захворювання, порушення сну, побічні ефекти ліків та нейрокогнітивні стани. За одним повідомленням родича або коротким тестом визначити причину неможливо. Медичне оцінювання може потребувати сімейного лікаря, психіатра, невролога та інших фахівців залежно від ситуації.


Людина з когнітивними труднощами зберігає право брати участь у рішеннях щодо власного здоров’я. Складність запам’ятовування сама собою не робить родичів автоматичними представниками і не означає загальної нездатності давати згоду. Важливо пояснювати інформацію доступно, перевіряти розуміння конкретного рішення та застосовувати передбачені законом механізми представництва лише там, де вони справді необхідні. На організаційному рівні NICE рекомендує погоджувати обмін даними й визначати одного відповідального координатора допомоги людям із деменцією. Українські правові підстави визначає Закон «Про психіатричну допомогу».


Маршрут в Україні: від першого дзвінка до наступного огляду


Розпочати зручно з конкретного запитання: який фахівець має оцінити людину зараз, а хто забезпечить зв’язок між службами після цього? Для планової ситуації можливий такий послідовний шлях.


Крок 1. Визначити терміновість


З’ясуйте, чи зміни наростали поступово, чи з’явилися протягом годин або днів. Раптові порушення свідомості, різка зміна поведінки разом із фізичним погіршенням, ознаки інсульту, неможливість забезпечити елементарну безпеку або безпосередня загроза самоушкодженням означають потребу в терміновій медичній оцінці. У небезпечній ситуації телефонуйте 103 або 112, повідомте про вік, час початку змін, супутні хвороби й ліки. Не залишайте людину саму, якщо існує безпосередня загроза її безпеці.


Якщо стан стабільний, визначте прийнятну дату консультації й не відкладайте звернення лише тому, що труднощі вважають «звичайною частиною старіння». Для окремої схеми невідкладних дій існує сторінка «Невідкладна психіатрична допомога». Орієнтиром щодо гострої сплутаності є настанова NICE.


Крок 2. Знайти надавача, який справді приймає


На електронній карті НСЗУ знайдіть область, відповідний пакет послуг і заклад. Перед візитом уточніть телефоном, чи є саме психіатрична консультація, чи потрібен попередній запис, чи працює послуга за Програмою медичних гарантій, як дістатися до приміщення та чи можна організувати супровід. Контакт-центр 16-77 надає роз’яснення про покриття й надавачів. НСЗУ радить перевіряти пакет, спеціалізацію та умови прийому.


Зіставляти кілька закладів слід за реальним профілем допомоги, доступністю, здатністю координувати лікування супутніх хвороб та умовами продовження нагляду. Географічна близькість важлива, однак сама по собі не підтверджує наявності потрібної послуги. Окрема інструкція з пошуку — «Як знайти заклад психіатричної допомоги в Україні».


Крок 3. Підготувати інформацію до візиту


Доцільно коротко записати, коли почалися зміни, як вони впливають на сон, харчування, спілкування, пересування і самостійність, які хвороби вже встановлені, чи були госпіталізації, падіння, зміни ліків. Допомагає перелік усіх препаратів і контактів лікарів, які спостерігають людину. Якщо пацієнт погоджується, близька особа може доповнити опис перебігу змін, але виклад лікареві має передусім включати позицію самої людини.


За потреби запитайте про можливість отримати письмовий висновок, рекомендації у зручному форматі та пояснення: хто зв’язується з іншим лікарем, чи потрібне додаткове обстеження, коли повторна консультація. Лікар може запропонувати додаткову оцінку фізичного здоров’я, когнітивних функцій або соціальних потреб. Мета першої зустрічі — узгодити безпечний подальший маршрут, навіть якщо для остаточного висновку потрібен час.


Крок 4. Узгодити план і відповідального за зв’язок


Наприкінці консультації варто мати відповіді на п’ять запитань: хто основний лікар для подальшого контакту; які призначення змінено і хто переглядає повний список медикаментів; коли і де наступний огляд; які ознаки означають необхідність звернутися раніше; хто допоможе з побутовими та соціальними потребами. За складного маршруту домовленості краще записати й передати іншим залученим фахівцям із дотриманням правил конфіденційності.


Послідовна взаємодія між рівнями допомоги допомагає уникати ситуацій, коли людина після консультації залишається без контакту, а лікарі не знають про взаємні призначення. Доказова база щодо результатів такої організації найкраще вивчена для депресивних станів у старшому віці: систематичний огляд Dham та співавторів і метааналіз Li та співавторів підтримують користь скоординованої та безперервної допомоги, хоча конкретні моделі й умови досліджень різнилися.


Якщо людина майже не виходить із дому


Неможливість самостійно прийти на прийом є питанням організації доступу. Вона може бути пов’язана з порушенням мобільності, потребою в догляді, відсутністю транспорту, болем, сенсорними труднощами або умовами проживання. Насамперед слід зателефонувати сімейному лікарю чи закладу й описати фізичні обмеження та терміновість медичної проблеми.


Серед можливих варіантів — консультація у доступному амбулаторному просторі, організоване транспортування, телемедичний контакт там, де це клінічно доречно, або послуги мобільної мультидисциплінарної команди за умови, що вона діє у відповідному районі й людина відповідає критеріям прийому. Наявність центру ментального здоров’я не гарантує автоматичного виїзду додому за будь-яким запитом. Під час звернення треба уточнити склад команди, можливість виїзду, порядок включення в супровід і спосіб подальшого контакту. У 2026 році НСЗУ описує центри й мобільні команди як частину організації психіатричної та психосоціальної допомоги. Докладно про цей формат — «Мобільні мультидисциплінарні команди з психічного здоров’я».


Для людини, яка живе сама, може знадобитися паралельна оцінка потреб у соціальній підтримці: допомога з харчуванням, побутом, придбанням ліків, транспортуванням і щоденним зв’язком. Медична й соціальна допомога можуть мати різних надавачів, тому важливо прямо з’ясувати, хто ініціює контакт із соціальною службою. ВООЗ у підході ICOPE розглядає фізичні, психологічні й соціальні потреби як взаємопов’язані елементи індивідуального плану.


Коли стан змінюється: делірій, поступове погіршення пам’яті та психічні симптоми


Найважливіший розподіл — за швидкістю появи змін. Якщо людина протягом декількох годин стала дезорієнтованою, не впізнає звичне оточення, має різкі коливання уваги, млявість чи збудження, потрібно думати про можливий гострий медичний стан. Делірій є клінічним синдромом, який можуть спричинити фізичні хвороби та інші чинники; його встановлює кваліфікований медичний працівник. Особливо легко пропустити малорухомий, приглушений стан зі сповільненими відповідями. NICE, CG103.


Коли труднощі з пам’яттю наростають місяцями, маршрут зазвичай починається з планового комплексного медичного оцінювання. Людина може потребувати перевірки слуху, зору, настрою, загального стану, ліків і когнітивних функцій. Сам факт віку або забудькуватості не дозволяє встановити деменцію. Якщо поєднуються поступові труднощі й раптове погіршення, пріоритет належить оцінці гострого стану. Таке розмежування описано в настановах NICE щодо деменції і делірію.


За тривалих депресивних чи тривожних симптомів, зміни сну, страхів, переживань або поведінки потрібна відповідна клінічна оцінка з урахуванням фізичних причин, втрат, соціальної ізоляції та життєвого контексту. Психіатр може брати участь у діагностиці й лікуванні, а сімейний лікар — забезпечувати загальне медичне спостереження. Конкретні методи лікування залежать від оціненого стану; вони не визначаються однією лише віковою групою.


Координація між психіатром, сімейним лікарем, неврологом і соціальними службами


У складній ситуації корисно розділити ролі. Психіатр оцінює психічний стан та веде профільну допомогу. Сімейний лікар підтримує ширший медичний маршрут і допомагає поєднати призначення. Невролог, геріатр або інші спеціалісти залучаються за конкретними медичними показаннями та доступністю. Медсестра, фахівець соціальної роботи, психолог, реабілітаційний фахівець і доглядальник можуть забезпечувати виконання плану в повсякденному житті в межах своїх компетенцій.


Окремий координатор корисний там, де без нього медична інформація губиться між установами. Функція координатора може бути закріплена за конкретним фахівцем або командою; для читача важливо отримати ім’я, контакти і зрозумілий порядок зв’язку. NICE NG97 рекомендує одного визначеного фахівця для координації догляду при деменції. Це рекомендація для відповідної клінічної групи в системі Великої Британії, а не універсальна юридична вимога до кожного українського закладу.


Змістовні елементи спільного плану: узгоджений перелік ліків; розподіл відповідальності між лікарями; способи контролю стану; адаптації для людини; домовленість про інформаційний обмін; контакт на випадок погіршення; дата наступної перевірки. Важлива також перевірка того, чи може людина реально виконати план у своїх умовах. Загальну логіку цих переходів пояснює «Безперервність допомоги у психічному здоров’ї».


Сім’я, доглядальники та згода людини


Близькі можуть допомагати записатися, супроводжувати, помічати зміни, організовувати ліки й побут. Залучення підтримки має враховувати волю людини, доступність пояснення та правила конфіденційності. Варто запитати, кому пацієнт дозволяє повідомляти інформацію про стан, результати оглядів і призначення. Письмові домовленості корисні, якщо різні родичі або доглядальники по черзі забезпечують супровід.


Якщо людина перебуває в закладі догляду, команді потрібно визначити, хто спостерігає за змінами її стану, кому повідомляти про погіршення, як організовується зовнішня консультація та як виконуються призначення. Згідно з українським Законом «Про психіатричну допомогу», діють принципи добровільності, доступності, збереження конфіденційності й найменших необхідних обмежень. Правовий статус конкретної людини та підстави представництва потрібно з’ясовувати індивідуально.


Безоплатні послуги, направлення і перевірка права на допомогу


Програма медичних гарантій охоплює різні види допомоги залежно від договору закладу та умов конкретного пакета. Для людини старшого віку потрібно перевіряти не загальну фразу «приймаємо за НСЗУ», а саме потрібну послугу: амбулаторну консультацію психіатра, профільний центр, госпіталізацію чи інший формат. Станом на 2026 рік НСЗУ підтверджує право звернення до психіатра без електронного направлення; це правило пояснює також МОЗ.


Якщо людина не може зателефонувати самостійно, їй можуть допомогти з пошуком інформації та записом за її згодою. Номер 16-77 призначено для з’ясування чинного покриття, контактів і порядку звернення; це інформаційний контакт-центр, а не лінія екстреної медичної допомоги. НСЗУ пояснює роботу контакт-центру.


Коли просять оплатити послугу, яку заклад повинен надавати безоплатно за договором, варто спочатку уточнити пакет та підставу платежу в адміністрації, а за потреби звернутися до НСЗУ. Для цього вже є окремий маршрут «Як діяти, якщо відмовили у безоплатній допомозі за НСЗУ». Питання загального пошуку безоплатної психологічної допомоги розкрито в окремій статті «Безоплатна психологічна допомога в Україні».


Амбулаторне спостереження, госпіталізація і повернення додому


Більшість планових питань починається з амбулаторного оцінювання, а подальша форма допомоги визначається станом і потребою в медичному нагляді. Амбулаторний маршрут може включати повторні консультації, корекцію плану, психосоціальну підтримку й координацію з сімейним лікарем. Він вимагає реалістичного способу дістатися на прийом або домовитися про доступний формат контакту. Детальніше — «Амбулаторна психіатрична допомога».


Госпіталізацію розглядають за клінічними показаннями, якщо необхідна допомога або спостереження недоступні в безпечних амбулаторних умовах. Старший вік, потреба в догляді або діагноз самі по собі не є універсальною підставою для психіатричного стаціонару. Питання добровільного й передбаченого законом недобровільного лікування регулює Закон України «Про психіатричну допомогу». Маршрут госпіталізації докладніше розглянуто в статті «Психіатричний стаціонар».


Повернення з лікарні потребує плану ще до виписки: актуального переліку ліків, часу наступного огляду, інструкцій для людини й тих, кому вона дозволила допомагати, контактів для погіршення стану, а також оцінки безпечного побуту. Потреба у фізичній реабілітації або соціальній підтримці має бути передана відповідним службам. Для цього переходу створено окремий матеріал «Допомога після виписки з психіатричного стаціонару».


Наскільки ефективні моделі скоординованої допомоги


Організаційні рішення оцінюють за результатами, а не лише за кількістю направлень. Важливо, чи отримує людина належну допомогу, чи зменшуються симптоми, чи зберігається повсякденне функціонування, чи покращується досвід пацієнта і чи стає доступнішою підтримка за фізичних обмежень.


У рандомізованому дослідженні IMPACT за участі 1 801 людини віком від 60 років модель спільного ведення депресії в первинній ланці дала кращі результати за низкою показників порівняно зі звичайною допомогою. Систематичний огляд Dham та співавторів (2017) знайшов узгоджено сприятливі дані щодо депресивних розладів у старших людей у різних умовах, але доказів для інших психіатричних станів було значно менше. Метааналіз Li та співавторів (2023) охопив 10 рандомізованих досліджень безперервної допомоги при депресії, водночас автори підкреслили різнорідність багатокомпонентних втручань. Отже, результати для депресії підтримують важливість структурованого супроводу, але не доводять однакову ефективність усіх моделей для деменції, психозу, гострих станів чи кожної системи охорони здоров’я.


Для системної оцінки якості важливі відкладені результати, доступність послуг, зрозумілість контакту та підтримка автономії людини. Реальне поліпшення визначається здатністю команди виконати персональний план у конкретній місцевості й з конкретними ресурсами. Про стандарти допомоги — «Якість допомоги у сфері психічного здоров’я».


П’ять ситуацій, у яких маршрут потребує адаптації


Людина живе сама й пропускає прийоми


Потрібно з’ясувати причину: втрата мобільності, складнощі із записом, забування, побічні ефекти ліків або відсутність транспорту. Допомагає домовленість про нагадування в доступному форматі, повторний контакт із закладом, залучення обраної довіреної особи та оцінка потреби в соціальній підтримці. Якщо контакт втрачено на тлі можливого серйозного погіршення, план реагування має бути узгоджений заздалегідь.


Людина не хоче йти до психіатра


Перший крок — спокійно з’ясувати причини відмови: попередній досвід, страх розголошення, складність дороги, небажані наслідки лікування або інше розуміння проблеми. Можна запропонувати консультацію сімейного лікаря, пояснити доступні варіанти та право ставити запитання. Саме по собі рішення не звертатися не робить людину недієздатною й не створює підстави для примусового лікування; закон передбачає спеціальні умови для недобровільного втручання. Закон України «Про психіатричну допомогу».


У родини є підозра на деменцію


Потрібне комплексне медичне оцінювання, а не самостійний висновок за пам’яттю чи поведінкою. На прийом корисно принести приклади змін у побуті, часову послідовність симптомів, відомості про ліки й фізичний стан. Якщо до поступових змін додалася раптова дезорієнтація, насамперед потрібна термінова перевірка причин гострого стану. NICE, NG97 та NICE, CG103.


Людина живе в селі й не має транспорту


Звернення можна організувати через сімейного лікаря й контакт із найближчим відповідним надавачем. Уточніть формат консультації, можливість дистанційного контакту, реальну територію роботи мобільної команди та потребу в супроводі. Наявність виїзної команди у регіоні необхідно підтверджувати, а не припускати. НСЗУ: центри та мобільні команди.


Людину виписали з лікарні, але подальший лікар невідомий


Потрібно отримати виписку, письмові призначення, адресу наступного прийому, пояснення контролю стану і контакти закладу. Якщо плану немає, зв’яжіться з відділенням, сімейним лікарем або центром, який прийматиме пацієнта далі. Важливо перевірити, що продовження медичної допомоги узгоджене з реальними умовами проживання. Безперервність допомоги стосується саме цього переходу.


Питання, які часто виникають


Чи потрібне електронне направлення до психіатра літній людині?


Для консультації психіатра в закладі з відповідним договором НСЗУ електронне направлення не потрібне. Водночас перед записом слід перевірити, що заклад справді надає потрібну послугу в межах Програми медичних гарантій, і уточнити спосіб прийому. Роз’яснення МОЗ.


Чи є окремий віковий поріг для звернення?


Психіатрична консультація призначається за потребою людини, а не через досягнення певного віку. Спеціалізовані геріатричні команди можуть мати власні критерії прийому, тому їх слід уточнювати у конкретному закладі. Вікові групи, використані в наукових дослідженнях, не встановлюють універсального порога доступу до допомоги.


Чи може родич замість пацієнта розповісти лікарю про стан?


Родич може передати спостереження та допомогти організувати звернення, але медична команда має враховувати бажання самої людини й правові підстави доступу до її конфіденційних даних. Допомога з комунікацією й юридичне представництво — різні повноваження. Закон України «Про психіатричну допомогу».


Чи означає забудькуватість необхідність психіатричної госпіталізації?


Ні. Поступові проблеми з пам’яттю потребують медичної оцінки та з’ясування причин, а форму допомоги визначають клінічні показання й безпека. Раптова сплутаність свідомості потребує швидкої оцінки можливого гострого фізичного стану. NICE: деменція; NICE: делірій.


Що робити, якщо на прийом фізично важко дістатися?


Заздалегідь повідомте заклад про потреби в доступному вході, супроводі, часі прийому, засобах комунікації; уточніть можливості телемедицини чи мобільної команди. Ці формати залежать від клінічних потреб і наявних послуг, тому їх необхідно узгодити з конкретним надавачем. Пошук здійснюється через карту НСЗУ або номер 16-77.


Хто повинен узгоджувати різні призначення й повторний огляд?


Попросіть команду прямо визначити відповідального лікаря або координатора, який допоможе зібрати загальний план і відстежити наступні контакти. Обсяг такої координації залежить від організації місцевих служб. Ключове — щоб людина знала, до кого звернутися при зміні стану. ВООЗ: ICOPE.


Підсумковий маршрут


Для стабільного стану оберіть консультацію психіатра або почніть із сімейного лікаря; знайдіть заклад із потрібним договором НСЗУ; заздалегідь повідомте про обмеження рухливості й комунікації; підготуйте перелік ліків і опис змін; домовтеся про відповідального фахівця та дату повторного зв’язку. За потреби залучіть мобільну команду, доступний формат консультації і соціальні служби. Для раптового погіршення свідомості або безпосередньої небезпеки звертайтеся по екстрену медичну допомогу.


Належний результат для людини старшого віку — послідовна, зрозуміла та доступна допомога, у якій її рішення, медична безпека, фізичні можливості та підтримка повсякденного життя враховані в єдиному маршруті.


Пов’язані статті










 

Джерела


Dham, P., Colman, S., Saperson, K., та ін. (2017). Collaborative Care for Psychiatric Disorders in Older Adults: A Systematic Review. Canadian Journal of Psychiatry, 62(11), 761–771. DOI: 10.1177/0706743717720869.


Li, C., Wu, M., Qiao, G., та ін. (2023). Effectiveness of continuity of care in reducing depression symptoms in elderly: A systematic review and meta-analysis. International Journal of Geriatric Psychiatry, 38(3), e5894. DOI: 10.1002/gps.5894.


National Institute for Health and Care Excellence. (2018). Dementia: assessment, management and support for people living with dementia and their carers (NG97). Clinical guideline.


National Institute for Health and Care Excellence. (2023, оновлення). Delirium: prevention, diagnosis and management in hospital and long-term care (CG103). Clinical guideline.


Unützer, J., Katon, W., Callahan, C. M., та ін. (2002). Collaborative Care Management of Late-Life Depression in the Primary Care Setting: A Randomized Controlled Trial. JAMA, 288(22), 2836–2845.



World Health Organization. (2026). Mental health of older adults. Fact sheet, 20 липня 2026 року.


Верховна Рада України. (2000; чинна редакція). Закон України «Про психіатричну допомогу», № 1489-III.


Міністерство охорони здоров’я України. (2023). Для консультації яких лікарів не потрібні е-направлення?.


Національна служба здоров’я України. (2024). Як працює контакт-центр 16-77?.



Національна служба здоров’я України. (2026). Е-карта місць надання послуг за ПМГ: як пацієнту знайти лікарню.



 
 
bottom of page