Параноїдно-шизоїдна позиція Кляйн: що це, розщеплення, тривога і сучасна оцінка

Параноїдно-шизоїдна позиція — одне з центральних понять пізньої теорії Мелані Кляйн. У кляйніанській моделі ним описують спосіб психічної організації, за якого досвід різко розщеплюється на «добре» і «погане», значущий інший переживається переважно через часткові об’єкти, а провідною формою тривоги стає страх переслідування, нападу або знищення.

Назва легко вводить в оману. Параноїдно-шизоїдна позиція не є діагнозом параної, шизофренії чи шизоїдного розладу особистості. Вона також не означає «роздвоєння особистості». Це історичний психоаналітичний конструкт, створений для опису ранніх і, за Кляйн, потенційно повторюваних способів переживання себе та інших.

Сучасна психологія не вважає цю модель експериментально встановленою універсальною стадією розвитку немовляти. Проте поняття сильно вплинуло на психоаналітичну й психодинамічну мову — насамперед на те, як у ній говорять про розщеплення, ідеалізацію, переслідувальну тривогу, проєкцію, проєктивну ідентифікацію та труднощі інтегрувати суперечливі образи себе й іншого.

Коротко: що таке параноїдно-шизоїдна позиція

У найкоротшому формулюванні це кляйніанська модель психічного функціонування, у якій хороші й погані аспекти досвіду утримуються різко відокремленими. Те, що приносить задоволення, безпеку або полегшення, може переживатися як повністю «добрий» об’єкт; те, що фруструє чи лякає, — як повністю «поганий» і переслідувальний.

Таке розділення, за Кляйн, захищає раннє Я від непосильної суперечності. Якщо любов і ненависть ще важко переживати як почуття до однієї й тієї самої людини, психіка ніби розносить їх по різних об’єктах.

Звідси походить ключове слово «шизоїдна» у назві — від ідеї розщеплення, а не від сучасного діагнозу шизоїдного розладу особистості.

Чому в назві є слово «параноїдно»

Слово «параноїдно» пов’язане з переслідувальною тривогою. У моделі Кляйн агресивні імпульси можуть проєктуватися назовні, після чого зовнішній об’єкт переживається як небезпечний, ворожий або здатний помститися.

Логіка тут циклічна: те, що психічно відкидається як власна агресія, може повертатися у переживанні зовнішньої загрози. Саме тому рання тривога в цій моделі має переслідувальний характер.

Але це не означає, що будь-яка підозріливість або страх є «параноїдно-шизоїдною позицією». Сучасні клінічні поняття параної, психозу чи марення мають власні визначення і не повинні підмінятися кляйніанською термінологією.

Чого цей термін не означає

Параноїдно-шизоїдна позиція не дорівнює шизофренії. Кляйн справді пов’язувала ранні механізми з психотичними станами дорослого життя, але сучасна шизофренія є складним психічним розладом, який досліджують генетичними, нейробіологічними, когнітивними, соціальними та клінічними методами.

Вона не дорівнює шизоїдному розладу особистості. Слово «шизоїдний» у кляйніанському історичному контексті стосується механізмів розщеплення й відокремлення, а не сучасної діагностичної категорії.

Вона не дорівнює дисоціативному розладу ідентичності, який у побуті інколи неточно називають «роздвоєнням особистості».

І вона не є синонімом звичайної параної. Схожість слів не робить ці поняття тотожними.

Передісторія: від «параноїдної позиції» до складнішої моделі

Ідея не з’явилася в один момент. У 1935 році, формулюючи депресивну позицію, Кляйн уже протиставляла їй більш ранню «параноїдну» або переслідувальну організацію досвіду.

Її увага поступово зміщувалася до механізмів, які, на її думку, характерні для перших місяців життя: розщеплення, ідеалізації, проєкції, інтроєкції, всемогутнього заперечення та переслідувальної тривоги.

Ключовим наступним кроком стала робота 1946 року.

1946: «Нотатки про деякі шизоїдні механізми»

У 1946 році Кляйн опублікувала Notes on Some Schizoid Mechanisms — «Нотатки про деякі шизоїдні механізми» в International Journal of Psycho-Analysis, том 27, сторінки 99–110.

Ця робота стала визначальною для її опису ранніх параноїдних і шизоїдних тривог та захистів. Саме тут вона систематизувала взаємозв’язок розщеплення, проєкції, інтроєкції, ідеалізації й ранніх форм об’єктних відносин.

British Psychoanalytical Society називає цю статтю роботою, що представила важливі ідеї параноїдно-шизоїдної позиції та розщеплення. Водночас точна історія назви складніша.

1946 чи 1952: коли з’явилося складене поняття

Популярне формулювання «Кляйн запровадила термін paranoid-schizoid position у 1946 році» потребує уточнення.

Дослідження історії тексту показує, що в оригінальній версії 1946 року слова paranoid і schizoid ще використовувалися не так, як у пізнішій усталеній складеній формулі. У редакції 1952 року Кляйн додала пояснення і вже багаторазово вживала назву paranoid-schizoid position як цілісний термін.

Тому коректніше розрізняти два рівні: 1946 рік — ключове розгорнуте формулювання механізмів і концептуального поля; 1952 рік — більш явна термінологічна консолідація параноїдно-шизоїдної позиції.

Частковий об’єкт

Щоб зрозуміти модель Кляйн, потрібно пам’ятати, що «об’єкт» у психоаналізі означає не предмет, а того, на кого спрямовані почуття, потяги, фантазії й очікування.

У ранньому досвіді, за Кляйн, інша людина ще не обов’язково переживається як цілісна особа з багатьма суперечливими рисами. Окремі функції можуть психічно існувати майже самостійно. Класичний приклад — «добрі» й «погані» переживання грудей як джерела задоволення або фрустрації.

Такі часткові об’єкти є елементами історичної моделі, а не буквальним описом того, що немовля свідомо думає словами.

Розщеплення на «добре» і «погане»

Розщеплення — центральний механізм параноїдно-шизоїдної позиції. Психіка утримує позитивні й негативні аспекти досвіду розділеними, щоб вони не зруйнували один одного і не створили надто складної амбівалентності.

У такій логіці «добрий» об’єкт ідеалізується й захищається, а «поганий» переживається як небезпечний. Власні переживання теж можуть розподілятися на прийнятні та нестерпні частини.

Пізніше психоаналітичні автори використовували ідею розщеплення для опису ситуацій, коли людина різко переходить між ідеалізацією та знеціненням. Але не кожне чорно-біле судження є клінічним доказом кляйніанського механізму.

Добрий і поганий об’єкт

«Добрий» і «поганий» у Кляйн не є моральними ярликами для реальних людей. Це способи психічного переживання об’єкта.

Добрий об’єкт пов’язаний із задоволенням, безпекою, любов’ю та підтримкою. Поганий — із фрустрацією, болем, страхом і агресією. В параноїдно-шизоїдній позиції ці полюси важко утримувати як аспекти одного й того самого об’єкта.

З розвитком депресивної позиції, за Кляйн, зростає здатність поєднувати ці образи: людина, яка мене любить, може мене фруструвати; людина, на яку я злюся, може залишатися дорогою.

Переслідувальна тривога

Провідна тривога цієї позиції — переслідувальна. Я переживається як таке, що перебуває під загрозою з боку небезпечного об’єкта.

У теорії Кляйн ця загроза пов’язана не лише з реальною фрустрацією, а й із проєкцією власних агресивних імпульсів. Об’єкт, у який психічно поміщено агресію, може почати переживатися як той, хто сам несе агресію назустріч.

Це теоретичний опис несвідомої фантазії, а не спосіб дистанційно визначити, чому конкретна людина чогось боїться.

Проєкція й інтроєкція

Проєкція та інтроєкція для Кляйн є базовими рухами між внутрішнім і зовнішнім світом.

Під проєкцією в цьому контексті розуміють приписування зовнішньому об’єкту аспектів власного внутрішнього досвіду. Під інтроєкцією — психічне засвоєння рис або образу об’єкта всередину.

Ці процеси постійно взаємодіють. Якщо зовнішній світ переживається як небезпечний, інтроєктований об’єкт також може ставати переслідувальним; якщо добрий досвід достатньо стабільний, він може підтримувати відчуття безпеки.

Окремі сучасні сторінки Українського психологічного ХАБу пояснюють проекцію та ідентифікацію у ширшому психологічному контексті.

Ідеалізація

Ідеалізація у параноїдно-шизоїдній позиції допомагає захищати хороший об’єкт від поганого. Об’єкт може переживатися не просто позитивно, а всемогутньо добрим, безпечним і досконалим.

У психоаналітичній логіці така ідеалізація є парою до переслідувального образу: що більш абсолютним є «добре», то більш абсолютним може бути «погане».

Однак позитивне ставлення до людини або захоплення не є автоматично патологічною ідеалізацією.

Заперечення і всемогутність

Серед ранніх захистів Кляйн описувала також заперечення та всемогутній контроль. Нестерпну частину реальності можна психічно «скасувати», а залежність від об’єкта — заперечити фантазією повного контролю.

Такі механізми у кляйніанській теорії допомагають ранньому Я справлятися з тривогою. У дорослій клінічній мові їх іноді використовують для опису ригідних способів переживання, але це не дає підстав ставити діагноз за однією рисою поведінки.

Зв’язок із проєктивною ідентифікацією

Параноїдно-шизоїдна позиція тісно пов’язана з проєктивною ідентифікацією. У класичній кляйніанській моделі частини Я можуть відщеплюватися й фантазійно поміщатися в об’єкт, після чого він переживається як носій цих якостей.

Пізніші автори — зокрема Вілфред Біон, Герберт Розенфельд, Томас Огден та Отто Кернберг — значно розширили клінічне розуміння цього поняття.

Окрема канонічна стаття «Проєктивна ідентифікація: що це, Кляйн, Біон і сучасна оцінка» розбирає його історію й науковий статус детально.

Зв’язок із депресивною позицією

Параноїдно-шизоїдна та депресивна позиції утворюють центральну пару в пізній системі Кляйн.

У першій переважають розщеплення, часткові об’єкти та переслідувальна тривога. У другій зростає інтеграція: значущий інший може переживатися як цілісна людина, до якої одночасно спрямовані любов і агресія. Звідси виникають амбівалентність, провина, турбота, скорбота та прагнення до репарації.

Цю другу конфігурацію окремо пояснює стаття «Депресивна позиція Кляйн: що це, амбівалентність, провина, репарація і сучасна оцінка».

Це не дві сходинки, які проходять раз і назавжди

Кляйніанська традиція не зводить дві позиції до простої лінійної схеми «спочатку одна, потім назавжди друга».

Хоча Кляйн пов’язувала параноїдно-шизоїдну організацію з найпершими місяцями життя, вона вважала, що відповідні тривоги й захисти можуть знову активуватися пізніше. У стресі, конфлікті, втраті або загрозі інтегрованіший образ себе й іншого може тимчасово ставати більш поляризованим.

Тому слово «позиція» позначає спосіб організації досвіду, а не лише календарний етап.

Як це може виглядати в умовному дорослому прикладі

Уявімо конфлікт у близьких стосунках. Після образливої події людина на певний час бачить партнера лише як «жахливого», ніби всі добрі спогади втратили значення. Водночас власна агресія може переживатися як цілком виправдана, а вся ворожість — приписуватися іншому.

У термінах кляйніанської моделі такий приклад допомагає уявити логіку розщеплення й переслідувальної тривоги.

Але це лише ілюстрація. Один конфлікт, різка оцінка або сильний гнів не дозволяють зробити висновок, що людина «перебуває в параноїдно-шизоїдній позиції» як у встановленому клінічному стані.

Вплив на Біона, Розенфельда і Сегал

Після Кляйн її учні й колеги використали цю модель у роботі з тяжкими психічними станами.

Герберт Розенфельд досліджував психотичні стани й нарцисичні організації. Ганна Сегал розвивала кляйніанські ідеї символізації. Вілфред Біон працював із психотичним мисленням, проєктивною ідентифікацією, контейнеруванням і здатністю перетворювати сирий емоційний досвід у те, що можна психічно опрацьовувати.

Їхні концепції не можна автоматично приписувати самій Кляйн: це вже розвиток кляйніанської традиції.

Вплив на Отто Кернберга

Отто Кернберг інтегрував об’єктні відносини з его-психологією та клінічними моделями організації особистості. У його роботах розщеплення, ідеалізація, проєктивна ідентифікація та інтеграція образів себе й інших стали важливими поняттями для опису тяжкої патології особистості.

Це не тотожне первинній теорії Кляйн про немовля. Кернберг перебудував поняття для іншої клінічної системи.

Чи доведена параноїдно-шизоїдна позиція емпірично

Ні, якщо йдеться про всю класичну модель як універсальну й буквально встановлену стадію розвитку немовляти.

Теорія Кляйн виникла переважно з психоаналітичних клінічних спостережень і реконструкцій несвідомої фантазії. Сучасна психологія розвитку не може просто ототожнити ці реконструкції з безпосередньо виміряними психічними механізмами немовляти.

Водночас сучасні дослідження вивчають окремі споріднені теми: категоризацію людей на позитивні й негативні образи, чорно-біле мислення, регуляцію агресії й страху, прив’язаність, ментальні репрезентації стосунків та інтеграцію суперечливої соціальної інформації. Це тематичні перетини, а не доказ усієї кляйніанської метапсихології.

Спроби зробити клінічні судження вимірюваними

Однією з цікавих спроб часткової операціоналізації стало дослідження Robert Hobson, Mary Patrick і John Valentine 1998 року в British Journal of Psychiatry.

Психодинамічні терапевти оцінювали клінічні інтерв’ю, а дослідники аналізували узгодженість суджень і те, чи відповідають отримані оцінки очікуваній структурі параноїдно-шизоїдних і депресивних станів.

Це важливо як приклад того, що психоаналітичні описи іноді можна переводити у більш формалізовані процедури оцінювання. Але така робота не доводить, що класичний опис розвитку немовляти Кляйн є буквально правильним.

Сучасні інтегративні моделі

Окремі сучасні автори намагаються пов’язати теми об’єктних відносин із дослідженнями соціального пізнання, афективної регуляції, пам’яті та нейронауки.

Для такого діалогу ідея інтегрованих проти поляризованих представлень себе й інших може бути продуктивною. Проте науково коректно говорити про переклад проблем між різними теоретичними мовами, а не про те, що нейронаука «довела Кляйн».

Критика концепції

Головна методологічна проблема — перевірюваність. Якщо механізм визначають через несвідому фантазію, реконструйовану аналітиком із поведінки й перенесення, важко отримати незалежний критерій, який однозначно підтвердив би або спростував інтерпретацію.

Друга проблема — дуже ранній вік, до якого Кляйн відносила складні процеси агресії, проєкції, інтроєкції та об’єктних фантазій. Сучасна психологія розвитку формулює питання про немовлят інакше й спирається на інші методи.

Третя проблема — ризик перетворити поняття на всеохопний ярлик. Якщо будь-який конфлікт, поляризацію чи недовіру називати параноїдно-шизоїдною позицією, концепт перестає щось точно пояснювати.

Чого не можна висновувати з цієї теорії

Не можна ставити людині діагноз «параноїдно-шизоїдна позиція». Такого діагнозу немає.

Не можна робити висновок про шизофренію або параноїдний розлад лише тому, що людина іноді мислить чорно-біло, ідеалізує або знецінює когось.

Не можна вважати, що сучасна наука довела існування «добрих» і «поганих» внутрішніх об’єктів саме в буквальному кляйніанському сенсі.

І не слід використовувати модель як моральну шкалу, де одна позиція означає «погану» людину, а інша — «хорошу».

Як читати концепцію сьогодні

Найкорисніше читати параноїдно-шизоїдну позицію як історично впливову модель проблеми психічної поляризації.

Вона ставить питання, які залишаються важливими: що відбувається, коли суперечливі якості іншої людини важко утримати разом? Чому під загрозою складний образ стосунку може спрощуватися до «друг або ворог»? Як власна агресія впливає на сприйняття небезпеки ззовні? Як відновлюється здатність бачити в іншому цілісну людину?

Сучасна психологія відповідає на ці питання різними способами — через дослідження когнітивної категоризації, прив’язаності, регуляції емоцій, менталізації та особистості. Кляйніанська мова є лише однією історичною системою опису цих проблем.

Місце в каноні Мелані Кляйн

Параноїдно-шизоїдна позиція пов’язує кілька ключових вузлів її теорії: частковий об’єкт, розщеплення, проєкцію, інтроєкцію, ідеалізацію, переслідувальну тривогу, проєктивну ідентифікацію та перехід до депресивної позиції.

Тому поняття варто читати разом із персональним хабом «Мелані Кляйн: біографія, теорія об’єктних відносин, дитячий психоаналіз і сучасна оцінка», матеріалом про теорію об’єктних відносин, окремою статтею про проєктивну ідентифікацію та канонічною сторінкою депресивної позиції.

Висновок

Параноїдно-шизоїдна позиція — не діагноз параної, шизофренії чи шизоїдного розладу особистості. Це історична психоаналітична модель Мелані Кляйн про ранній спосіб організації досвіду через розщеплення, часткові об’єкти, переслідувальну тривогу та примітивні захисти.

Її концептуальне ядро було розгорнуто у «Нотатках про деякі шизоїдні механізми» 1946 року, а стале складене найменування paranoid-schizoid position виразніше закріпилося в редакції 1952 року. Це розрізнення дозволяє не плутати історію концепту з історією точного терміна.

Сучасні дослідження не підтверджують усю кляйніанську метапсихологію як буквальну універсальну карту розвитку немовляти. Проте проблема, яку описує ця модель — здатність психіки утримувати або, навпаки, різко розділяти суперечливі переживання себе та інших, — залишається важливою для психології стосунків, особистості й психотерапії.

Основні джерела

British Psychoanalytical Society. Melanie Klein’s paper, ‘Notes on Some Schizoid Mechanisms’ is published. https://psychoanalysis.org.uk/who-we-are/100-years-of-history/melanie-kleins-paper-notes-some-schizoid-mechanisms-published

Melanie Klein Trust. Reading list: Paranoid-schizoid position. https://melanie-klein-trust.org.uk/resources/reading-list-paranoid-schizoid-position/

American Psychological Association. Paranoid-schizoid position. APA Dictionary of Psychology. https://dictionary.apa.org/paranoid-schizoid-position

Klein, M. Notes on Some Schizoid Mechanisms. International Journal of Psycho-Analysis. 1946;27:99–110.

Aguayo, J. On understanding projective identification in the treatment of psychotic states of mind: The publishing cohort of H. Rosenfeld, H. Segal and W. Bion (1946–1957). International Journal of Psychoanalysis. 2009. https://onlinelibrary.wiley.com/doi/full/10.1111/j.1745-8315.2008.00115.x

Hobson, R. P., Patrick, M. P., Valentine, J. D. Objectivity in psychoanalytic judgements. British Journal of Psychiatry. 1998;173:172–177. DOI: 10.1192/bjp.173.2.172. PMID 9850231. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/9850231/

Svrakic, D. M. et al. Neuroscience of Object Relations in Health and Disorder: A Proposal for an Integrative Model. Frontiers in Psychology. 2021;12:583743. https://www.frontiersin.org/journals/psychology/articles/10.3389/fpsyg.2021.583743/full