Орієнтація на соціальне домінування: ієрархія та міжгрупова нерівність
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 17 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Орієнтація на соціальне домінування — це індивідуальна відмінність у тому, наскільки людина схвалює ієрархічні відносини між соціальними групами та нерівність їхнього становища. У політичній психології поняття пояснює ставлення до групового панування, нерівного доступу до влади, ресурсів і суспільного визнання. Його міжнародне скорочення — SDO (social dominance orientation). Наукове визначення започатковано в дослідженні Пратто та колег (1994), а сучасний стан доказів узагальнено в огляді Пратто (2026).
Центральне питання SDO полягає в тому, чому люди по-різному оцінюють соціальну нерівність як бажаний або неприйнятний порядок відносин між групами. Вища орієнтація частіше пов’язана зі схваленням групової ієрархії; нижча — із підтримкою рівноправності між групами. Вимірювання описує статистичну схильність у сукупності установок, тому за окремою відповіддю, політичною позицією чи професією людини SDO визначити не можна.
Що означає орієнтація на соціальне домінування
Ключовим для визначення є слово «міжгрупова». Суспільні групи розрізняють за соціальним становищем, етнічністю, статтю, громадянською належністю та іншими ознаками, які в конкретному суспільстві пов’язані з нерівними можливостями. SDO стосується того, наскільки бажаною людина вважає перевагу одних таких груп над іншими. Ідеться про соціальні категорії, а не про звичайний розподіл функцій між лікарем і пацієнтом, командиром і підлеглим чи керівником і працівником.
Підтримка професійної компетентності, дотримання законної процедури й делегування відповідальності мають власні психологічні підстави. Схвалення того, щоб людина отримувала менше прав лише через належність до певної групи, належить уже до предмета дослідження міжгрупової ієрархії. У первинній програмі Pratto et al. (1994) SDO емпірично відокремлювали від міжособистісного домінування, консерватизму та авторитаризму.
Високий чи низький бал не є описом усіх переконань людини. Ставлення до податків, оборони, освіти, соціальної підтримки та міжнародних відносин формується під впливом різних мотивів. SDO є однією змінною, а оцінка політичної позиції потребує аналізу змісту конкретного рішення.
Походження поняття та науковий розвиток
Дослідження 1994 року
Фелісія Пратто, Джим Сіданіус, Ліза Столворт і Бертрам Малле запропонували SDO як психологічний показник схвалення групової нерівності. Дослідники перевіряли його зв’язки з упередженнями, політичними установками, ставленням до суспільних програм і перевагами щодо професійної ролі. Їхня праця стала початком великої програми емпіричних досліджень. Оригінальна публікація доступна в університетському репозитарії.
Термін виник у межах теорії соціального домінування. Її предметом є відтворення групових ієрархій через взаємодію особистих установок, суспільно поширених уявлень, правил установ та фактичного розподілу можливостей. У теоретичній роботі Sidanius, Pratto, Van Laar і Levin (2004) автори пояснили, як ці рівні аналізу поєднуються і чим теорія відрізняється від інших моделей міжгрупових відносин.
Ієрархія та її суспільне відтворення
Теорія досліджує процеси, які посилюють групові переваги, і процеси, що зменшують їх. Перші можуть включати вибіркове застосування правил, обмеження доступу до ресурсів або ідеологічні пояснення нерівності; другі — рівний правовий захист, процедури підзвітності та усунення групових бар’єрів. Водночас сам факт розподілу управлінських повноважень ще не означає дискримінацію: важливі підстави, правила, справедливість процедури й фактичні наслідки.
Особливе місце посідають переконання, що легітимують суспільні відмінності. Наприклад, уявлення про винагороду за заслуги може сприяти справедливому оцінюванню реальних досягнень, але іноді використовується для виправдання нерівного доступу до можливостей. Щоб визначити його роль, необхідно дослідити конкретну інституцію, а не лише назву переконання. Таку проблему розглянуто в міжкультурній роботі Pratto et al. (2000).
Психологічні механізми підтримки ієрархії
Оцінка групового статусу
Люди сприймають соціальне становище через видимі ознаки: престиж професій, представленість у владі, доступ до освіти, економічні можливості та соціальне визнання. SDO пов’язана з тим, якою мірою розбіжності між соціальними групами сприймаються як прийнятні й бажані. Високий бал частіше поєднується зі схваленням збереження переваг групи, яка вже посідає високе становище.
Важливо розрізняти власний інтерес та загальну установку. Людина може схвалювати чинну ієрархію навіть тоді, коли її група не одержує прямої вигоди, або заперечувати нерівність, хоча сама належить до привілейованої групи. Тому пряме пояснення через особисту вигоду є неповним; потрібні дані про групову ідентифікацію, нормативні уявлення, систему переконань та історію взаємин.
Виправдання нерівності
У політичних дискусіях ієрархія може пояснюватися традицією, безпекою, економічною ефективністю, заслугами або необхідністю «зберегти порядок». Кожне з цих пояснень має власний зміст і може використовуватися в різних контекстах. Дослідницьке питання полягає в тому, чи відіграє певне переконання роль механізму збереження нерівних групових переваг. Pratto, Stallworth і Conway-Lanz (1998) вивчали, як ідеологічні переконання пов’язані з переходом від загальної SDO до ставлення до соціальної політики.
Цей механізм потребує причинної перевірки. Якщо люди з вищою SDO частіше погоджуються з певним політичним аргументом, це не доводить автоматично, що саме аргумент викликав підтримку нерівності або що SDO безпосередньо спричинила рішення. Кореляція, посередницька модель та експериментальна причинність — різні рівні доказів.
Стереотипи та міжгрупові оцінки
Упереджені уявлення можуть допомагати легітимувати нерівність, коли одній групі приписують «природну» непридатність до участі у прийнятті рішень або нижчу цінність. SDO пов’язана із загальною схильністю позитивніше оцінювати домінантні групи. Втім, конкретні стереотипи залежать від історії, культури та статусу категорії людей; їхній зміст не визначається лише одним психологічним показником. Огляд Pratto (2026) узагальнює дані про зв’язок SDO з міжгруповими оцінками.
Шкали вимірювання SDO
Що вимірюють опитувальники
Психометричні шкали містять твердження про бажаність панування окремих груп та про ставлення до рівності між групами. Учасники оцінюють ступінь згоди, а деякі відповіді кодують у протилежному напрямку, щоб узгодити загальну шкалу. Дослідник аналізує підсумковий показник разом із даними про надійність, валідність, структуру шкали та характеристики вибірки.
Результат є оцінкою на континуумі, а не розподілом громадян на незмінні типи. На відповіді впливають точність перекладу, значення слів «група» і «рівність», соціально бажані реакції та політичний контекст. Саморобна коротка анкета без дослідженої валідності не може замінити стандартизований інструмент.
Модель SDO7: два запропоновані виміри
У дослідженні Ho та співавторів (2015) розроблено шкалу SDO7. Автори запропонували розглядати підтримку відвертого групового панування (SDO-D) та опір міжгруповій рівності (SDO-E) як два змістово відмінні складники. Перший пов’язували з відкритим примусовим підпорядкуванням, другий — з прийняттям нерівності, що може обґрунтовуватися тоншими політичними й нормативними поясненнями.
Ця відмінність стала впливовою теоретичною пропозицією, але її емпірична самостійність є предметом дискусії. Метааналіз Christopher M. Berry (2023) виявив середній зв’язок між підшкалами ρ = 0,83 і дуже подібні профілі їхніх кореляцій з іншими показниками. Автор дійшов висновку, що загальна шкала SDO7 залишається корисним надійним інструментом, однак поділ на два окремі виміри має недостатнє емпіричне обґрунтування для самостійних висновків. У науковій статті обидва висновки мають бути представлені разом.
Надійність і культурна порівнянність
Щоб порівняти середні результати між мовами, країнами або соціальними групами, недостатньо використати однакову кількість запитань. Потрібно дослідити, чи має шкала подібну структуру та значення пунктів, і чи справді числові відмінності відображають однаковий психологічний конструкт. Це питання інваріантності вимірювання.
У міжкультурному метааналізі Fischer, Hanke і Sibley (2012) проаналізовано 50 971 учасника з 95 вибірок у 27 суспільствах. На рівні соціального контексту з показниками SDO були пов’язані норми, орієнтовані на зменшення ієрархії, та гендерні можливості. Отже, навіть репліковані психологічні закономірності потребують урахування структури суспільства.
Чи можна пройти тест самостійно
Наукова шкала призначена для дослідницького вимірювання соціальних установок. Без належних норм та перевіреного перекладу самостійно отриманий бал складно інтерпретувати. Він не є клінічним висновком, оцінкою моральної цінності людини, доказом дискримінації або способом передбачити її індивідуальні політичні дії. Для надійної інтерпретації потрібно знати версію шкали, вибірку нормування, похибку вимірювання та спосіб обробки відповідей.
SDO та упередження щодо соціальних груп
Що відомо з досліджень
Найпослідовніше відтворюється статистичний зв’язок SDO з упередженнями щодо груп із нижчим суспільним статусом та зі схваленням політичних установок, що підтримують групову нерівність. Його продемонстровано в початковому дослідженні Pratto et al. (1994), міжкультурній роботі Pratto et al. (2000) та ширшому огляді Pratto (2026).
Важливо відокремлювати негативне ставлення до групи від фактичних дискримінаційних дій. Опитувальник вимірює відповідь, а перевірка поведінки потребує окремих показників. Також інституційні правила можуть підтримувати нерівність незалежно від відкритої особистої ворожості конкретного службовця. Отже, відомості про SDO корисно зіставляти з аналізом реальних процедур та результатів рішень.
Чому зв’язки різняться між групами
Zhirkov (2021) дослідив зв’язки SDO зі ставленням до груп іммігрантського походження в Нідерландах, Великій Британії та США. Такі дані допомагають побачити, що рівень соціального статусу й образ конкретної групи залежать від національного контексту. Статистична закономірність між SDO й упередженістю не означає однакового ставлення до всіх груп у кожному суспільстві.
Високий результат за SDO не доводить факту дискримінації конкретної людини. Для цього необхідні відомості про її вчинки, обставини та критерії оцінювання. Так само окрема дія не дає достатньої інформації, щоб обчислити прихований бал за психометричною шкалою.
Відмінність SDO від авторитаризму
Авторитарні установки пов’язані з підпорядкуванням визнаній владі, дотриманням усталених норм і підтримкою суворих санкцій проти порушників порядку. Орієнтація на соціальне домінування зосереджена на бажаності нерівного становища соціальних груп. Це різні психологічні виміри, які в окремих людей і суспільних ситуаціях можуть поєднуватися.
У дослідженні Duckitt і Sibley (2007) авторитаризм сильніше пов’язувався з негативними оцінками груп, які учасники сприймали як небезпечні, тоді як SDO — з негативними оцінками груп, яким приписували нижчий статус. Дослідження демонструє можливість розрізнити мотивації, пов’язані із загрозою порядку та з груповою перевагою; узагальнення на всі суспільства потребує додаткової перевірки.
Людина може підтримувати сувору дисципліну в державній установі та одночасно відстоювати рівні права для всіх соціальних груп. Інша людина може схвалювати суспільну нерівність, не надаючи особливої ваги нормативному контролю. Ці приклади пояснюють логічну відмінність конструктів, не описуючи обов’язкові типи політичних прихильників.
Особистісні риси, світогляд і політичні уподобання
Метааналіз Sibley і Duckitt (2008) об’єднав 71 дослідження з 22 068 учасниками та виявив різні профілі особистісних кореляцій: SDO була особливо пов’язана з нижчою доброзичливістю серед рис «Великої п’ятірки», а авторитарні установки — з нижчою відкритістю до досвіду. Йдеться про узагальнені статистичні зв’язки, які не визначають характер, мотиви чи політичну поведінку окремої особи.
Політична ідеологія охоплює ширший набір позицій: економічні пріоритети, міжнародну політику, культурні норми, цінності та ставлення до державних інституцій. Тому SDO не можна прирівнювати до конкретної партії, релігійної належності, консерватизму або особистої політичної ідентичності. Останню окремо пояснює стаття про політичну ідентичність.
Стать, груповий статус і суспільний контекст
Перші дослідження повідомляли про вищі середні показники SDO серед чоловіків у вивчених вибірках. Водночас розподіли результатів різних статевих груп значно перекриваються, а середнє не дозволяє визначати установки окремої людини. Величина групових відмінностей пов’язана із соціальними нормами, владними відносинами та характеристиками дослідження. Pratto et al. (1994); Fischer et al. (2012).
Статус групи залежить від історії та інституцій. Ті самі люди можуть мати перевагу в одній сфері й обмежені можливості в іншій. Pratto (2026) узагальнює висновки про те, що зв’язок SDO з упередженнями на користь домінантних груп у низці досліджень виявлявся сильнішим серед представників самих домінантних груп. Це не універсальна характеристика кожного члена групи, а результат аналізу суспільних відносин.
Чи змінюється SDO з часом
SDO має певну часову стабільність, проте поняття «відносно стійка установка» передбачає можливість змін. Політична соціалізація, взаємодія з інституціями, груповий досвід і суспільні перетворення можуть бути пов’язані з переоцінюванням ієрархії. Pehrson (2017) аналізував поздовжні зв’язки між SDO та легітимацією нерівності за панельними даними Нової Зеландії. Pratto (2026) систематизує новіший корпус даних про стабільність вимірювань.
Для твердження, що певна подія змінює SDO, потрібні дослідження, здатні відділити вплив події від попередніх відмінностей між людьми. Одночасне опитування про досвід та переконання дає кореляційний, а не повноцінний причинний висновок.
Громадянська участь, політика та соціальна справедливість
Підтримка міжгрупової ієрархії може бути пов’язана з політичними оцінками й поведінкою, але SDO не є показником активності чи пасивності громадянина. Участь у виборах, волонтерстві, громадській організації та мирному протесті має різні мотиви, правила й суспільні наслідки. За одним балом не можна передбачати, у якій із цих форм людина візьме участь.
Prati та співавтори (2022) досліджували SDO та політичну залученість з урахуванням групового статусу, спільних переконань про політичну систему та відчуття власної політичної дієвості. Така модель демонструє, чому психологічну схильність підтримувати ієрархію слід аналізувати разом із переконаннями про справедливість суспільного порядку й можливість впливати на нього.
Підтримка суворих політичних рішень, міжгрупова упередженість та насильницький екстремізм є різними предметами дослідження. Орієнтація на домінування не дає підстав визначати конкретну людину як схильну до насильства чи робити висновки про її кримінальну поведінку.
Організаційні ієрархії та фактична нерівність
Будь-яка велика установа потребує розподілу повноважень і процедур ухвалення рішень. SDO стосується насамперед того, чи підтримують учасники нерівність можливостей саме між соціальними групами. Наприклад, різниця в повноваженнях досвідченого лікаря та інтерна має функціональне пояснення, тоді як систематичне обмеження професійного доступу за походженням потребує зовсім іншого правового і психологічного аналізу.
У дослідженні 1994 року SDO була пов’язана із ставленням до професійних ролей, які підтримують або зменшують ієрархію. Водночас службова посада не є доказом прихованих переконань її носія. Для аналізу дискримінаційних практик важливі правила відбору, прозорість процедур, розподіл ресурсів, наслідки рішень і доступність оскарження.
Наукові обмеження та спірні питання
Кореляції та причинні механізми
Якщо SDO корелює з упередженнями, цей результат сам по собі не доводить конкретний причинний напрямок. Обидва показники можуть мати спільні джерела, а досвід суспільної нерівності може впливати на спосіб формулювання відповідей. Для причинного висновку потрібні лонгітюдні, експериментальні або належно обґрунтовані квазіекспериментальні дослідження. Теоретична модель і надійна шкала не усувають цього методологічного обмеження.
Дискусія щодо двох вимірів SDO7
Розподіл на пряму підтримку домінування й опір рівності має змістову привабливість, але метааналіз Berry (2023) виявив тісний взаємозв’язок цих складників та сумнівну додаткову інтерпретаційну цінність їхнього розділення. Тому різницю між ними варто подавати як теоретичну та дослідницьку гіпотезу, а загальний бал SDO7 — як краще підтверджений спільний показник.
Конкуруючі пояснення
Теорія соціального домінування наголошує на груповій ієрархії та механізмах легітимації; теорія соціальної ідентичності підкреслює процеси належності й категоризації; підходи до виправдання системи досліджують нормативне прийняття суспільного порядку; інституційні пояснення — розподіл можливостей і влади. Це пов’язані, але різні рівні аналізу. Їхню зіставність докладно обговорено в Sidanius et al. (2004).
Український контекст і межі перенесення
Результати зі США, Ізраїлю, Нової Зеландії чи країн Західної Європи мають власний соціальний контекст. Для застосування до України важливо перевірити український переклад шкали, інваріантність вимірювання, репрезентативність вибірки та специфіку групових відносин під час війни й суспільних змін. Без відповідних даних некоректно оголошувати характерний рівень SDO «українською рисою» або приписувати українському суспільству однакову політичну психологію.
Практичне застосування поняття
SDO допомагає аналізувати, як у публічних аргументах визначають належність до груп, розподіл прав і можливостей, допустимість привілеїв та легітимність обмежень. Для оцінювання політики корисно уточнювати, хто отримує доступ до ресурсів, за якими критеріями застосовують правила, чи є процес ухвалення рішень прозорим та якими виявилися фактичні наслідки.
Психологічний показник не замінює правової оцінки дискримінації або емпіричного аналізу нерівності. Редакційно коректне застосування SDO полягає в поясненні узагальнених установок та їхніх зв’язків із груповими відносинами, а не в моральному ранжуванні громадян за тестовим результатом.
Поширені запитання
Чи є SDO психічним розладом?
Орієнтація на соціальне домінування є дослідницьким конструктом соціальної та політичної психології. Вона вимірює установки щодо міжгрупової ієрархії та не має статусу клінічного діагнозу.
Чи означає високий бал авторитаризм?
Висока SDO і високі авторитарні установки можуть співіснувати, але вимірюють різні психологічні орієнтації: підтримку групової нерівності та підтримку підпорядкування, норм і покарання відповідно. Duckitt і Sibley (2007).
Чи можна визначити SDO за партійною належністю?
Партійна належність не замінює вимірювання. Позиції політичних сил, економічні переконання, культурні цінності та ставлення до міжгрупової рівності можуть поєднуватися по-різному в різних суспільствах.
Чи є SDO прагненням стати начальником?
Прагнення особистого впливу або професійного керівництва стосується міжособистісних і організаційних відносин. SDO стосується того, чи вважає людина бажаним панування одних соціальних груп над іншими.
Чи існують два незалежні різновиди SDO?
Шкала SDO7 передбачає підтримку прямого домінування й опір рівноправності, але метааналіз Berry (2023) не підтвердив достатньої незалежності цих двох складників. Загальний показник має надійніше емпіричне підґрунтя.
Чи можна порівнювати українські результати з іноземними?
Таке порівняння потребує валідованого перекладу, перевірки культурної зіставності шкали та репрезентативних вибірок. Механічне порівняння середніх балів без цих процедур може призвести до помилкових висновків.
Чи можна змінити ставлення до ієрархії?
Установки можуть змінюватися разом із досвідом та інституційним середовищем. Водночас коротка розмова або тренінг не гарантує стійкої зміни SDO. Для оцінювання конкретного втручання потрібні якісні експериментальні й поздовжні дані.
Висновок
Орієнтація на соціальне домінування пояснює індивідуальні відмінності у ставленні до ієрархічних відносин між соціальними групами. Багаторічна дослідницька програма демонструє її зв’язки з міжгруповими упередженнями та установками щодо нерівності. Науково коректне застосування SDO передбачає валідоване вимірювання, урахування групового та інституційного контексту, розмежування кореляцій і причинності та обережну інтерпретацію окремих психометричних балів.
Пов’язані статті
Психологія політичної влади: вплив, ресурси та підкорення — роль влади, авторитету, підкорення та інституційної легітимності.
Авторитарні установки: підпорядкування, конформність і каральність — відмінності між підтримкою авторитету й підтримкою групового домінування.
Політична ідентичність: належність, самовизначення та поведінка — вплив групової належності на політичні установки.
Політична психологія: предмет, методи та ключові напрями — загальна наукова рамка дослідження політичної поведінки.
Групова поляризація: що це і чому обговорення може посилювати початкові погляди — груповий вплив на інтенсивність оцінок.
Джерела
Berry, C. M. (2023). A critical examination and meta-analysis of the distinction between the dominance and antiegalitarianism facets of social dominance orientation. Journal of Personality and Social Psychology, 124(2), 413–436. https://doi.org/10.1037/pspp0000432.
Duckitt, J., & Sibley, C. G. (2007). Right wing authoritarianism, social dominance orientation and the dimensions of generalized prejudice. European Journal of Personality, 21(2), 113–130. https://doi.org/10.1002/per.614.
Fischer, R., Hanke, K., & Sibley, C. G. (2012). Cultural and institutional determinants of social dominance orientation: A cross-cultural meta-analysis of 27 societies. Political Psychology, 33(4), 437–467. https://doi.org/10.1111/j.1467-9221.2012.00884.x.
Ho, A. K., Sidanius, J., Kteily, N., Sheehy-Skeffington, J., Pratto, F., Henkel, K. E., Foels, R., & Stewart, A. L. (2015). The nature of social dominance orientation: Theorizing and measuring preferences for intergroup inequality using the new SDO7 scale. Journal of Personality and Social Psychology, 109(6), 1003–1028. https://doi.org/10.1037/pspi0000033.
Pehrson, S. (2017). Group differences in the legitimization of inequality: Questioning the role of social dominance orientation. British Journal of Social Psychology. https://doi.org/10.1111/bjso.12167.
Prati, F., Pratto, F., Zeineddine, F., Sweetman, J., Aiello, A., Petrović, N., & Rubini, M. (2022). From social dominance orientation to political engagement: The role of group status and shared beliefs in politics across multiple contexts. Political Psychology, 43(1). https://doi.org/10.1111/pops.12745.
Pratto, F., Sidanius, J., Stallworth, L. M., & Malle, B. F. (1994). Social dominance orientation: A personality variable predicting social and political attitudes. Journal of Personality and Social Psychology, 67(4), 741–763. https://doi.org/10.1037/0022-3514.67.4.741.
Pratto, F., Stallworth, L. M., & Conway-Lanz, S. (1998). Social dominance orientation and the ideological legitimization of social policy. Journal of Applied Social Psychology. https://doi.org/10.1111/j.1559-1816.1998.tb01349.x.
Pratto, F., Liu, J. H., Levin, S., Sidanius, J., Shih, M., Bachrach, H., & Hegarty, P. (2000). Social dominance orientation and the legitimization of inequality across cultures. Journal of Cross-Cultural Psychology, 31(3). https://doi.org/10.1177/0022022100031003005.
Pratto, F. (2026). Social dominance orientation. Political Psychology, 47(S1), e70126. https://doi.org/10.1111/pops.70126.
Sibley, C. G., & Duckitt, J. (2008). Personality and prejudice: A meta-analysis and theoretical review. Personality and Social Psychology Review, 12(3), 248–279. https://doi.org/10.1177/1088868308319226.
Sidanius, J., Pratto, F., Van Laar, C., & Levin, S. (2004). Social dominance theory: Its agenda and method. Political Psychology, 25(6), 845–880. https://doi.org/10.1111/j.1467-9221.2004.00401.x.
Zhirkov, K. (2021). Social dominance orientation and differential affect toward immigrant origin groups: Evidence from three immigration-receiving countries. International Journal of Intercultural Relations, 85, 170–183. https://doi.org/10.1016/j.ijintrel.2021.09.014.