«Невротична особистість нашого часу» Карен Хорні: ідеї, зміст і сучасна оцінка
Оновлено: 2 дні тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 3 вересня 2026 · Редакційна політика
«Невротична особистість нашого часу» Карен Хорні — книга 1937 року, в якій психоаналітикиня запропонувала пояснювати невротичні конфлікти не лише через внутрішні потяги та раннє дитинство, а й через культуру, міжособистісні стосунки, тривогу, ворожість і способи пошуку безпеки. Оригінальна назва праці — The Neurotic Personality of Our Time. Перше американське видання вийшло в Нью-Йорку у W.W. Norton & Company у 1937 році.
Це історична психодинамічна праця, а не сучасний діагностичний посібник. Вислів «невротична особистість» у Хорні не є назвою чинного діагнозу і не відповідає окремій категорії сучасних класифікацій психічних розладів. Значення книги полягає в іншому: вона показує один із важливих моментів переходу від ортодоксального фройдизму до культурно та міжособистісно орієнтованих моделей особистості.
Що це за книга
Карен Хорні написала «Невротичну особистість нашого часу» у період, коли дедалі виразніше переглядала окремі положення класичного психоаналізу. До 1937 року вона вже працювала у США й розвивала власний погляд на те, як формується невротичний конфлікт.
Структура книги показує її задум дуже чітко. Після вступу Хорні переходить від культурних і психологічних передумов неврозів до питання, чому взагалі можна говорити про «невротичну особистість нашого часу». Далі окремі розділи присвячені тривозі, зв’язку тривоги з ворожістю, базовій структурі неврозів, невротичній потребі в любові, ролі сексуальності, прагненню влади, престижу й володіння, конкуренції, почуттю провини, стражданню та, в завершенні, взаємозв’язку культури й неврозу.
Саме ця послідовність важлива. Хорні не складає каталог симптомів. Вона намагається реконструювати систему: які переживання роблять людину вразливою, як вона шукає безпеки, чому захисні прагнення стають жорсткими й суперечливими та як соціальне середовище підтримує ці конфлікти.
Чому Хорні говорить про «невротичну особистість нашого часу»
Назва книги може звучати так, ніби авторка описує окремий тип людини. Її задум ширший. Для Хорні невротичні риси треба розглядати в конкретному культурному середовищі, оскільки саме культура визначає багато норм, очікувань, способів конкуренції, уявлень про успіх, любов, престиж і безпеку.
Вона розрізняє звичайні труднощі, які виникають у житті будь-якої людини, та стійкі невротичні способи реагування. Важливою ознакою для неї стає не сам факт страху, потреби в любові чи бажання успіху, а їхня жорсткість, примусовість і непропорційність ситуації.
Тому поняття «нашого часу» має історичний зміст. Хорні розглядає невроз не як ізольовану внутрішню несправність людини, а як явище, форми якого пов’язані з характерними суперечностями суспільства.
Культура як частина пояснення неврозу
Один із найважливіших кроків Хорні — перенесення значної частини пояснення з біологічно заданих потягів на культурні та міжособистісні умови.
Вона не відмовляється від несвідомих процесів і не виходить за межі психодинамічної традиції. Проте наполягає: те, які конфлікти переживає людина, чого вона боїться, чого соромиться, за що змагається і яким способом шукає визнання, залежить від середовища.
У цьому сенсі «Невротична особистість нашого часу» стала важливою працею в історії неофрейдизму. Вона демонструє напрям, у якому психоаналіз почав сильніше враховувати соціальні відносини, культуру й актуальний життєвий контекст.
Цей підхід не означає, що культура автоматично «створює невроз». У Хорні йдеться про взаємодію: суспільні суперечності, сімейні стосунки, досвід безпеки та індивідуальні способи захисту можуть утворювати стійку психологічну систему.
Тривога і ворожість
Центральним вузлом ранньої теорії Хорні стає тривога. Вона розглядає її не лише як епізодичне переживання страху, а як стан уразливості, який може організовувати поведінку людини.
Особливо важливим є зв’язок тривоги з ворожістю. Дитина або доросла людина може переживати образу, гнів чи протест щодо тих, від кого одночасно залежить. Відкрите вираження ворожості може здаватися небезпечним: існує страх втратити любов, підтримку, захист або належність. Тоді ворожі почуття пригнічуються, але не зникають.
У моделі Хорні це створює замкнене коло. Ворожість посилює відчуття небезпеки, небезпека збільшує тривогу, а тривога змушує ще сильніше шукати способи захисту. Так формується ґрунт для жорстких невротичних потреб.
Пізніше цей пласт її теорії буде описуватися через поняття базальної тривоги та базальної ворожості. У контексті книги 1937 року важливо бачити не окремий термін, а механізм: небезпека, залежність, пригнічена ворожість і пошук безпеки утворюють взаємопов’язану систему.
Базова структура неврозу
Один із центральних розділів книги так і називається — «Базова структура неврозів». Хорні намагається знайти спільну психологічну логіку за різними проявами, а не пояснювати кожну проблему окремо.
У цій логіці тривога породжує потребу знайти надійний спосіб захисту. Проблема починається тоді, коли такий спосіб перестає бути гнучкою відповіддю на конкретну ситуацію і перетворюється на примусову життєву необхідність.
Людині вже недостатньо бути коханою — їй може здаватися, що любов необхідна постійно і від усіх значущих людей. Недостатньо мати вплив — виникає потреба доводити силу. Недостатньо досягати цілей — будь-яке порівняння може ставати загрозою самооцінці.
Саме примусовість відрізняє невротичне прагнення від звичайної людської потреби. Любов, успіх, автономія, визнання чи безпека самі по собі не є патологічними. У Хорні вони стають частиною невротичної системи тоді, коли людина відчуває, що психологічно не має альтернативи.
Невротична потреба в любові
Кілька розділів книги присвячені невротичній потребі в любові. Це показує, наскільки важливим був цей мотив для ранньої системи Хорні.
Йдеться не просто про бажання близькості. Людина може сприймати любов як головну гарантію безпеки й підтвердження власної цінності. Звідси виникає підвищена чутливість до відмови, критики, дистанції або ознак того, що інша людина недостатньо прихильна.
Таке прагнення містить внутрішню суперечність. Чим сильніше людина потребує любові як захисту від тривоги, тим більше вона може боятися її втратити. Вона стає чутливішою до відкидання, більше контролює стосунки, сильніше залежить від підтвердження — і цим сама ускладнює близькість.
Хорні показує, що зовнішньо подібна поведінка може мати різну психологічну функцію. Потреба в постійному схваленні може бути не стільки вираженням любові до інших, скільки способом зменшити власну тривогу.
Сексуальність і відхід від ортодоксального фройдизму
Окремий розділ книги присвячений ролі сексуальності в невротичній потребі в любові. Тут добре видно розходження Хорні з ортодоксальним психоаналізом.
Вона не заперечує значення сексуальності, але виступає проти пояснення складних психологічних конфліктів передусім сексуальними потягами. Сексуальна поведінка, фантазії або потреба в сексуальному підтвердженні можуть, на її думку, виконувати інші функції — наприклад, давати відчуття бажаності, безпеки або перемоги над відкиданням.
Це принциповий методологічний поворот. Замість запитання «який потяг приховано за симптомом?» Хорні дедалі частіше ставить інше: «яку функцію ця поведінка виконує в системі тривоги, стосунків і захисту?»
Саме через такі зміщення її роботи стали частиною ширшого постфройдівського перегляду психоаналізу.
Влада, престиж і володіння
Пошук безпеки може вести не лише до любові. Інший великий блок книги присвячено прагненню влади, престижу й володіння.
У Хорні влада може ставати психологічною відповіддю на переживання безпорадності. Якщо залежність від інших здається небезпечною, контроль над ситуацією та людьми створює відчуття захищеності. Престиж може виконувати схожу функцію: визнання з боку інших тимчасово нейтралізує сумнів у власній цінності. Володіння може переживатися як гарантія незалежності та сили.
І знову вирішальним є не саме бажання впливу, успіху чи матеріальної стабільності. Хорні цікавить момент, коли прагнення стає примусовим і коли його невиконання переживається не як звичайна невдача, а як загроза всій психологічній рівновазі.
Цей аналіз також показує соціальний масштаб книги. Влада, конкуренція і престиж для Хорні — не лише індивідуальні фантазії. Вони підтримуються культурними нормами й тому можуть ставати типовими каналами невротичного захисту.
Конкуренція, провина і страждання
У наступних розділах Хорні переходить до конкуренції. Людина може одночасно прагнути перевершити інших і боятися власного успіху, заздрості, помсти чи втрати прихильності.
Звідси виникають суперечливі реакції: сильне бажання перемагати поєднується з відступом від змагання; амбіція — з самообмеженням; прагнення визнання — зі страхом привернути надто багато уваги.
Почуття провини Хорні також розглядає не ізольовано. Самозвинувачення може бути частиною складнішої системи страху, залежності від оцінювання й внутрішньої заборони на власні бажання.
Окремо вона аналізує невротичне страждання. Для сучасного читача тут особливо важливо не романтизувати страждання й не трактувати його як необхідний шлях до розвитку. У книзі це історична психоаналітична спроба пояснити, чому людина може несвідомо підтримувати способи реагування, які завдають їй болю, але одночасно виконують захисну функцію.
Що в книзі було новим
Новизна «Невротичної особистості нашого часу» полягала не в одному окремому терміні. Хорні перебудовувала сам спосіб ставити питання про невроз.
По-перше, вона значно посилила роль культурного середовища. Людину вже неможливо було описувати так, ніби її внутрішні конфлікти розгортаються поза суспільством.
По-друге, Хорні змістила увагу до актуальних міжособистісних стратегій. Раннє дитинство залишається важливим, але психологічна система підтримується і в теперішніх стосунках.
По-третє, вона розглядала захисні прагнення як взаємопов’язану структуру. Потреба в любові, владі, престижі чи перемозі може бути різним способом розв’язувати одну фундаментальну проблему безпеки.
По-четверте, її модель залишала більше місця для зміни особистості. У подальших працях ця лінія стане ще виразнішою й приведе Хорні до тем реального Я, ідеалізованого образу Я та психологічного зростання.
Як книга пов’язана з пізнішою теорією Хорні
Під час читання книги 1937 року легко зробити анахронічну помилку й приписати їй усю зрілу систему Хорні.
Найвідоміша пізніша схема — три міжособистісні тенденції: рух до людей, рух проти людей і рух від людей. У завершеній формі вона належить насамперед до «Наших внутрішніх конфліктів» 1945 року. Так само зріла модель ідеалізованого образу Я, невротичної гордості та руху до самореалізації найповніше розгорнута в «Неврозі і особистісному зростанні» 1950 року.
У «Невротичній особистості нашого часу» вже видно передумови цього розвитку: тривога, залежність від любові, прагнення сили й престижу, конкуренція, уникнення та внутрішні суперечності. Але коректніше читати книгу як ранній системний етап, а не як готовий виклад усієї пізнішої теорії.
Таке розрізнення важливе і для графа знань: одна праця може містити зародження ідеї, інша — її уточнену модель.
Що каже сучасна психологія
Сучасна психологія не використовує систему Хорні 1937 року як чинну діагностичну модель. Її книга належить до історії психодинамічної думки, а більшість ключових тверджень формулювалася в епоху, коли клінічні теорії ще не перевірялися за сучасними стандартами психометрії, пререгістрації, великих реплікацій і доказової медицини.
Водночас окремі конструкції, що виросли з її системи, пізніше стали доступними для емпіричної перевірки. Найкращий приклад — три міжособистісні тенденції, сформульовані вже на наступному етапі теорії. У 2022 році дослідники перевірили скорочені шкали опитувальника типів Хорні — Куліджа на двох університетських вибірках чисельністю 514 і 3283 учасники. Отримані профілі відповідали теоретичним прогнозам: поступлива тенденція була пов’язана з теплою підлеглістю, агресивна — з ворожим домінуванням, дистанційована — з холодною або ворожою підлеглістю.
Це важливий, але обмежений результат. Він показує, що частину пізнішої міжособистісної моделі Хорні можна операціоналізувати й досліджувати. Він не підтверджує автоматично всю систему книги 1937 року, її причинні пояснення або клінічні висновки.
Академічні огляди хорніанського психоаналізу також підкреслюють центральність культури, базальної тривоги та жорстких захисних рішень у її теорії. Отже, спадщина Хорні зберігає значення як історична й теоретична рамка та як джерело окремих конструкцій для сучасного міжособистісного дослідження.
Обмеження теорії
Головне обмеження книги випливає з її часу та методу. Хорні узагальнювала клінічні спостереження й психоаналітичну практику, а не будувала програму контрольованих експериментів.
Багато її понять широкі й інтерпретаційні. Це дозволяє описувати складні психологічні конфлікти, але ускладнює однозначне вимірювання та перевірку причинних тверджень.
Частина культурних узагальнень відбиває Європу й США першої половини XX століття. Їх не слід автоматично переносити на різні сучасні суспільства.
Книга також використовує поняття «невроз» у значенні, характерному для психоаналітичної традиції свого часу. Сучасні клінічні класифікації організовані інакше, тому пряме перенесення старої термінології на сьогоднішні діагнози створює плутанину.
Саме тому найпродуктивніше читати Хорні у двох режимах одночасно: як історично важливу модель розвитку психодинамічної психології та як джерело гіпотез і понять, кожне з яких потребує окремої сучасної перевірки.
Чим «невротична особистість» Хорні не є сьогодні
«Невротична особистість» у назві книги не означає, що за текстом Хорні можна визначити у себе або в іншої людини психічний розлад.
Тривожність, потреба в любові, амбіції, конкуренція, почуття провини або прагнення контролю окремо не є діагнозами. Навіть сильний збіг із описами Хорні не встановлює клінічного стану.
Для сучасної психології важливо розділяти історичну мову теорії та клінічну діагностику. Якщо читач шукає саме сучасне визначення поняття «невротична особистість», його варто розглядати окремо від книги Хорні й у контексті розвитку психологічної термінології.
Українське видання
Українською мовою книга виходить під назвою «Невротична особистість нашого часу». Видання 2025 року, представлене в українських книжкових каталогах, має ISBN 978-611-01-3502-3.
Для бібліографічної роботи важливо не змішувати це видання з оригіналом. Твір уперше опубліковано англійською мовою 1937 року в Нью-Йорку у W.W. Norton & Company. Українське видання — окрема пізніша видавнича версія того самого твору.
Місце книги в циклі Карен Хорні
«Невротична особистість нашого часу» найкраще читати як початок великої теоретичної дуги.
У «Нових шляхах у психоаналізі» 1939 року Хорні системніше формулює свій перегляд класичного психоаналізу. У «Наших внутрішніх конфліктах» 1945 року центральною стає модель трьох міжособистісних тенденцій. У «Неврозі і особистісному зростанні» 1950 року вона розгортає зрілу теорію ідеалізованого образу Я, невротичної гордості та самореалізації.
Тому книга 1937 року важлива не лише сама по собі. Вона показує момент, коли з критики окремих фройдівських пояснень починає складатися самостійна система Карен Хорні.
Персональний хаб Карен Хорні об’єднує її біографію, основні поняття, головні праці, сучасну наукову оцінку та зв’язки з неофрейдизмом і психоаналізом.
Пов’язані статті
Джерела
1. Horney K. The Neurotic Personality of Our Time. New York: W.W. Norton & Company, 1937. WorldCat
2. WorldCat: The Neurotic Personality of Our Time. Бібліографічний запис першого американського видання 1937 року.
3. Google Books: Neurotic Personality of Our Time. Видання 1937 року, бібліографічні дані та зміст.
4. Ingram D. H. The Hofgeismar lectures: a contemporary overview of Horneyan psychoanalysis. American Journal of Psychoanalysis. 2001;61(2):113–141. DOI 10.1023/A:1010242017545. PubMed
5. Carlson S. E., Smith T. W., Parkhurst K. A. та ін. Moving Toward, Moving Against, and Moving Away: An Interpersonal Approach to Construct Validation of the Horney–Coolidge Type Inventory. Journal of Personality Assessment. 2022;104(5):650–659. DOI 10.1080/00223891.2021.1991358. PubMed
6. Українське видання «Невротична особистість нашого часу». 2025. ISBN 978-611-01-3502-3. Каталог українського видання