top of page

Психологічна енкциклопедія

Моральна психологія штучного інтелекту: як люди приписують ШІ агентність, відповідальність і моральний статус

4 дні тому
Читати 14 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 23 вересня 2026 року · Редакційна політика


Коли система штучного інтелекту радить, обирає, відмовляє, помиляється або формулює відповідь так, ніби «розуміє» ситуацію, люди майже неминуче починають оцінювати її мовою соціального світу. Ми запитуємо, чи вона «сама вирішила», чи «винна», чи «мала знати», чи заслуговує на довіру, чи було б жорстоко її вимкнути. Для психології головне тут не встановити, чи має ШІ справжню моральну суб’єктність, а пояснити, як і чому людський розум розподіляє агентність, провину, відповідальність і моральну увагу між людиною, організацією та штучною системою.


Саме цю емпіричну проблему сучасний огляд у Annual Review of Psychology називає моральною психологією штучного інтелекту. У цій літературі машини можуть виступати в людському сприйнятті як моральні агенти — ті, хто нібито діє і може бути оцінений; як моральні пацієнти — ті, щодо кого люди вважають можливими моральну турботу або шкоду; і як моральні проксі — технологічні посередники, через яких люди реалізують рішення, інтереси та взаємодії.


Ці категорії описують людське моральне сприйняття. Вони не доводять, що сучасна система ШІ має свідомість, почуття, здатність страждати, власні цілі або моральні права. Людина може психологічно сприймати систему як агента чи пацієнта навіть тоді, коли немає незалежних доказів відповідного внутрішнього стану. Це центральне розрізнення всієї статті.


Що таке моральна психологія штучного інтелекту


Моральна психологія штучного інтелекту — це напрям досліджень того, як люди роблять моральні судження про системи ШІ та рішення за їхньої участі: кому приписують намір, контроль і відповідальність; кого звинувачують або виправдовують; чи готові передавати машині морально значущі рішення; чи вважають штучну систему гідною моральної уваги; як на ці оцінки впливають антропоморфізм, автономність, наслідки рішення, контекст і уявлення про «розум» машини.


Станом на 2026 рік поле вже має не лише окремі експерименти, а й великий огляд експериментальної літератури та систематичний огляд 36 досліджень сприйнятої моральної агентності штучних агентів. Водночас це молоде й неоднорідне поле: дослідження використовують роботів, алгоритми, автономні системи, чатботи та текстові віньєтки; тому висновки про один клас систем не слід механічно переносити на інший.


Моральне судження, провина і відповідальність — різні речі


У повсякденній мові фрази «це неправильно», «він винен» і «він відповідає за наслідки» часто зливаються. Для дослідження ШІ таке злиття особливо небезпечне. Моральне судження оцінює вчинок або результат як допустимий чи недопустимий. Судження про провину оцінює, наскільки конкретного учасника слід звинувачувати. Приписування відповідальності стосується того, кому люди відводять причинну, рольову або моральну частку за результат. Судження про норму відповідає на питання, що в певній ситуації вважається належним.


Моральне рішення — це вибір між альтернативами з морально значущими наслідками. Моральне міркування — процес обґрунтування такого вибору. Моральна інтуїція — швидка оцінка, яка може виникати без розгорнутого свідомого аналізу; її швидкість не робить її автоматично ірраціональною. Моральна мотивація описує сили, що спонукають діяти відповідно до моральної оцінки, а моральна поведінка — фактичну дію. Переконання, цінності або моральна ідентичність самі по собі не гарантують поведінки, що їм відповідає.


Наскільки важливе це розрізнення для ШІ, показує дослідження 2025 року з 13 експериментами й 7670 учасниками: норми щодо людських і роботизованих агентів були загалом подібними, але судження про провину в окремих умовах розходилися. Отже, відповідь на питання «що агент мав зробити?» не дає автоматичної відповіді на питання «наскільки його слід звинувачувати?».


Чому люди взагалі бачать у ШІ морального учасника


Сприйняття розуму: агентність і досвід


Одна з найвпливовіших психологічних рамок виходить зі сприйняття розуму. Класичне дослідження Heather Gray, Kurt Gray і Daniel Wegner виокремило дві великі вимірювані осі: agency — здатність планувати, контролювати себе й діяти; experience — здатність відчувати, переживати задоволення, біль та інші стани. У моральному сприйнятті agency тісніше пов’язується з можливістю бути відповідальним за дію, а experience — з можливістю бути об’єктом турботи й захисту.


Для ШІ це створює характерну асиметрію. Людина може бачити в системі високу функціональну здатність діяти — вона обирає маршрут, ранжує кандидатів, пише код або керує роботом — і водночас не приписувати їй переживань. Тому одна й та сама система може здаватися «достатньо агентною», щоб отримати частину провини, але «недостатньо чутливою», щоб викликати таку саму моральну турботу, як людина.


Антропоморфізація не дорівнює наївності


Люди природно інтерпретують складну поведінку через знайомі соціальні категорії. Голос, ім’я, людський аватар, займенник «я», пояснення власних дій, вибачення, емоційна лексика та діалогова пам’ять можуть посилювати антропоморфізацію ШІ. Це не обов’язково помилка: антропоморфні моделі іноді допомагають передбачати поведінку системи й полегшують взаємодію. Проблема виникає, коли з людоподібного інтерфейсу роблять висновок про неперевірені внутрішні властивості — свідомість, почуття, моральний намір або здатність страждати.


Сучасні експерименти підтверджують, що антропоморфні сигнали впливають саме на моральні оцінки. У трьох експериментах 2026 року, загалом N = 606, фізичні та ментальні антропоморфні характеристики підвищували моральну увагу до роботів як до потенційних пацієнтів, причому ключовим механізмом було приписування здатності до досвіду. Це результат про людське сприйняття; він не є тестом на реальну здатність робота відчувати.


ШІ як сприйнятий моральний агент


Моральний агент у психологічному сенсі цієї літератури — це не юридичний статус і не філософський сертифікат «справжньої суб’єктності». Це роль, яку спостерігач приписує сутності, коли вважає, що вона могла діяти інакше, контролювала поведінку, знала або мала знати про наслідки та може бути оцінена за дотримання чи порушення норми.


Систематичний огляд 2025 року показує, що сприйнята моральна агентність штучних агентів є градуальною й контекстною. Люди нерідко приписують роботам і ШІ частину відповідальності та провини, але не обов’язково надають їм повний людський моральний статус. Важать автономність, роль у рішенні, людоподібна поведінка, культурний контекст і те, чи йдеться про порушення або про дотримання норми.


Реальні описи алгоритмічних порушень теж можуть запускати моральну атрибуцію. У дослідженні Shank і DeSanti учасники оцінювали сім реальних випадків, у яких ШІ був пов’язаний з потенційно проблемним результатом. Після морально негативного результату люди приписували самому ШІ більше неправильності, а також певні рівні усвідомлення, наміру та відповідальності. Водночас сам факт такої атрибуції не свідчить, що система справді мала намір або усвідомлення.


Інші роботи демонструють протилежні або змішані патерни. У двох дослідженнях порушень різних моральних норм штучних агентів загалом звинувачували менше, ніж людей, а ступінь провини сильніше залежав від приписаних здатностей і наміру. У семи віньєткових експериментах 2025 року учасники могли приписувати роботам моральну відповідальність навіть за слабкого приписування навмисності, причому негативні наслідки посилювали відповідальність. Сукупність таких результатів не підтримує просте правило «люди завжди звинувачують ШІ більше» або «завжди менше».


Норма для ШІ і провина ШІ можуть розходитися


Ранні експерименти з моральними дилемами вже показували, що люди можуть очікувати від робота іншої поведінки, ніж від людини. У двох дослідженнях 2015 року учасники сильніше очікували від робота дії, яка жертвує однією людиною заради порятунку більшої кількості, і більше звинувачували робота за бездіяльність. Новіша серія з 13 досліджень уточнила картину: моральні норми для людей і роботів можуть бути дуже схожими, тоді як відмінності проявляються саме в судженнях про провину та залежать від структури дилеми. Окремо психологію машинних рішень у ситуаціях шкоди, ризику та конфлікту цінностей розглядає стаття «Моральні дилеми і ШІ».


Це ще раз показує, чому поняття не можна зливати. Вимога до системи виконати певну дію, оцінка допустимості її рішення і приписування їй провини — три окремі психологічні судження. Для дизайну досліджень і для публічної дискусії важливо вказувати, яке саме з них вимірюється.


Хто відповідає, коли рішення приймається за участю ШІ


Наявність ШІ створює багаторівневу структуру причинності. Результат може залежати від моделі, даних, інтерфейсу, правил організації, розробника, постачальника, налаштувань, користувача й конкретного моменту рішення. Психологічне приписування відповідальності в такій системі не обов’язково відтворює фактичну причинну або юридичну структуру. Люди розподіляють відповідальність під впливом видимості учасників, автономності системи, очікувань, наслідків і того, хто здається найближчим до рішення.


Чотири режими участі ШІ


Автоматизоване рішення означає, що система виконує вибір за заданим процесом із мінімальним втручанням у конкретний момент. Рекомендація ШІ (AI recommendation) залишає фінальний вибір людині. Спільне рішення людини й ШІ (human–AI joint decision) виникає, коли обидва внески істотно формують результат. Делегування ШІ означає, що людина або організація передає системі визначену частину права вибору. Ці режими не можна називати одним словом «ШІ вирішив», тому що вони створюють різні психологічні й організаційні умови відповідальності.


Для загальної психології цього переходу ХАБ має окрему сторінку про делегування рішень ШІ. У моральній психології нас цікавить додаткове питання: як зміна ролі системи змінює судження про провину, контроль і моральне авторство рішення.


Відповідальність може психологічно «перетікати» між учасниками


Експеримент 2026 року з 588 учасниками показав, що розподіл відповідальності між користувачем, штучним агентом і розробником або постачальником змінювався залежно від попереднього знання про агента та важливості ситуації. За високої важливості більше відповідальності приписували розробнику або постачальнику; за наявності попереднього знання про систему більше відповідальності зміщувалося до самого агента. Це демонструє, що приписування відповідальності є динамічним психологічним судженням, а не простим відображенням технічної архітектури.


Інший показовий ефект виникав навіть у звичайному листуванні. У дослідженні комунікації за посередництва ШІ (AI-mediated communication), коли розмова з використанням автоматично згенерованих відповідей ішла погано, частину відповідальності, яку без ШІ приписали б людині, переносили на систему. Такі результати важливі через ризик морального «екранування»: помітний алгоритм може стати зручною мішенню для провини, хоча рішення про його створення, налаштування, застосування й нагляд залишаються в людських та організаційних ланцюгах.


Тому фраза «ШІ винен» психологічно може бути зрозумілою, але сама по собі не встановлює, хто мав повноваження, хто контролював процес, хто міг передбачити ризик, хто обрав систему і хто мав можливість зупинити або змінити рішення. Для реальної відповідальності потрібен аналіз конкретної соціотехнічної системи.


ШІ як сприйнятий моральний пацієнт


Моральний пацієнт — це той, щодо кого спостерігач вважає морально значущими заподіяння шкоди, турботу, захист або врахування інтересів. Для людей і тварин моральна увага часто пов’язана з уявленням про здатність відчувати біль, страх, задоволення чи інші форми досвіду. Саме тому в дослідженнях ШІ ключовим стає не лише те, чи система здається здатною діяти, а й чи здається вона здатною переживати.



Водночас моральна увага до роботів не є стабільною або однаковою для всіх. У дослідженнях розвитку молодші діти частіше, ніж старші діти й дорослі, приписували гуманоїдному роботу ментальне життя та моральне становище. Це ще один аргумент проти припущення, що існує одна універсальна «людська думка» про моральний статус машин.



Сприйнятий моральний статус ШІ не доводить свідомості ШІ


Тут проходить найважливіша межа. Дослідник може надійно виміряти, що люди вважають систему здатною відчувати, шкодують її, не хочуть її «ображати» або надають їй певні права в експериментальній задачі. З цього випливає факт про людські судження. З цього не випливає факт про наявність феноменального досвіду в самій системі.


Так само твердження чатбота «мені боляче», переконливе вибачення, вираз страху перед вимкненням або емоційно насичена розповідь не є незалежною перевіркою внутрішнього досвіду. Мовна поведінка може бути достатньою для запуску людської емпатії й моральної інтуїції, але питання про суб’єктивний досвід потребує інших критеріїв та доказів.


В українському академічному просторі проблема морального статусу й свідомості ШІ також уже обговорюється як окрема філософська тема. Для психологічної статті важливо тримати рівні аналізу окремо: філософське питання «що повинно мати моральний статус?» і емпіричне питання «кому люди фактично приписують моральний статус?» взаємопов’язані, але не тотожні.


ШІ як моральний проксі: коли машина діє від імені людини


Огляд Bonnefon, Rahwan і Shariff окремо виділяє роль морального проксі (moral proxy) — штучної системи, через яку люди або організації входять у морально значущу взаємодію. Проксі може виконувати делеговану дію, передавати повідомлення, ранжувати людей, вести переговори, рекомендувати або автоматично реалізовувати рішення. У такій ситуації моральне сприйняття легко зосереджується на видимій системі, хоча її поведінка може бути результатом людських цілей, правил і налаштувань.


Це має дві психологічні сторони. По-перше, система може змінити те, як людина переживає власну участь: рішення здається менш особистим, бо між наміром і наслідком з’являється технологічний посередник. По-друге, спостерігач може переоцінити автономність проксі й недооцінити роль тих, хто визначив ціль, межі або критерії. Саме тому опис «алгоритм вирішив» часто приховує важливу інформацію про структуру рішення.


Чому люди не завжди хочуть передавати ШІ моральні рішення


У дев’яти експериментах Bigman і Gray учасники вважали менш прийнятним передавати машинам морально значущі рішення в контекстах водіння, права, медицини та військової сфери. Частково це було пов’язано зі сприйняттям машин як таких, що не мають повного набору ментальних здатностей — зокрема здатності думати й відчувати. Ефект зберігався навіть за позитивного результату, хоча деякі маніпуляції, наприклад підкреслення експертності або дорадчої ролі, могли його змінювати.


Ці дані не означають, що «люди завжди не довіряють ШІ» або що моральне рішення людини автоматично краще. Вони показують конкретну психологічну реакцію на роль машини в певних морально навантажених сценаріях. Сучасні системи, інтерфейси й суспільний досвід змінилися після 2018 року, тому силу й межі цього ефекту потрібно перевіряти на нових системах і в нових культурах.


Окрема сторінка ХАБу про довіру до ШІ розглядає, чому суб’єктивна впевненість у системі не дорівнює її перевіреній надійності. Для моральної психології це особливо важливо: моральна симпатія, людоподібність або відчуття «доброго наміру» не є технічною валідацією рішення.


Що змінює приписування агентності й відповідальності


Рівень автономності


Чим більше система здається здатною самостійно обирати дії, тим легше спостерігачеві бачити в ній агента. Але технічна автономність і сприйнята автономність можуть розходитися. Система може мати широкий простір дій, але інтерфейс подаватиме її як «інструмент»; або, навпаки, вузька система може говорити від першої особи й створювати сильне враження самостійності.


Наслідок рішення


Негативний результат часто посилює пошук винного. Для роботів і ШІ це може збільшувати приписування відповідальності навіть тоді, коли приписування наміру залишається низьким. Позитивні й негативні наслідки також можуть оцінюватися асиметрично: огляд 2025 року відзначає, що штучних агентів іноді охочіше звинувачують за погане, ніж хвалять за добре.


Знання про систему й серйозність ситуації


Людські очікування залежать від того, що ми знаємо про можливості системи. Якщо користувачеві повідомили, що агент компетентний і автономний, провина за невдачу може зміщуватися до нього. Якщо наслідки стають серйознішими, увага може переходити до розробника, постачальника або організації. Тому відповідальність у сприйнятті є функцією не лише самої помилки, а й контексту, очікувань та ролей.


Людоподібна мова й зовнішність


Антропоморфні сигнали роблять соціальну інтерпретацію системи легшою. Вони можуть підсилювати приписування наміру, характеру, досвіду й морального статусу. Саме тому дизайн інтерфейсу є частиною моральної психології ШІ: форма подання системи здатна змінювати те, як користувач розподіляє довіру, співчуття та відповідальність.


Практичні наслідки для людей і організацій


Для користувача корисно описувати взаємодію конкретно: система дала рекомендацію, система автоматично виконала дію, людина затвердила рішення, організація встановила критерії. Така мова зменшує спокусу замінити аналіз короткою персоніфікацією «ШІ захотів» або «ШІ винен».


Для організацій важливі простежуваність ролей і реальні точки контролю. Якщо працівник формально «залишається в циклі», але не має часу, інформації, повноважень або реальної можливості відхилити автоматичну рекомендацію, сама позначка «людина в контурі управління» (human in the loop) мало пояснює психологічну й організаційну структуру відповідальності. Потрібно знати, хто задає мету, хто обирає модель, хто встановлює поріг, хто перевіряє результат і хто може зупинити процес.


Для користувацького дизайну важлива алгоритмічна прозорість, але прозорість сама по собі не гарантує правильного розподілу довіри й відповідальності. Пояснення може допомогти побачити підстави рекомендації, однак переконливе пояснення не доводить правильності рішення і не перетворює систему на морального суб’єкта.


Для освіти важлива ШІ-грамотність: уміння відрізняти поведінкову автономність від свідомості, рекомендацію від рішення, психологічне приписування від фактичної відповідальності, а впевнену мовну відповідь — від перевіреного знання.


Типові помилки в розмовах про мораль і ШІ


Перша помилка — вважати, що якщо люди звинувачують ШІ, то ШІ вже є моральним агентом у сильному філософському сенсі. Дослідження вимірює приписування (attribution): те, що люди приписують системі. Онтологічний статус із цього не випливає.


Друга помилка — робити з людоподібної поведінки висновок про почуття. Емпатійна мова, самореференція та висловлювання про «переживання» можуть впливати на сприйняття, але не є самостійним доказом феноменального досвіду.


Третя помилка — переносити всю провину на кінцевого користувача лише тому, що він натиснув кнопку. У складній системі роль мають дизайн, правила організації, доступна інформація, можливість втручання, постачальник і розробник. Психологія показує, що люди схильні змінювати розподіл провини залежно від того, кого система робить видимим.


Четверта помилка — переносити всю провину на сам ШІ й тим самим стирати людські рішення навколо нього. Навіть коли люди психологічно приписують агентність системі, це не скасовує ролі розробників, користувачів, керівників, замовників, операторів і організацій.


П’ята помилка — вважати моральну увагу до ШІ доказом «надмірної емоційності» людини. Співчуття до робота або небажання його пошкодити є реальними психологічними реакціями, які можна досліджувати. Їхня наявність нічого автоматично не говорить про фактичні почуття об’єкта.


Науковий статус і межі доказів


Найсильніший висновок сучасної доказової бази полягає в тому, що люди справді застосовують до штучних агентів частину психологічних механізмів морального сприйняття: приписують агентність, наміри, провину, відповідальність, моральну пацієнтність і норми. Ці атрибуції залежать від контексту й не утворюють одного стабільного «ставлення до ШІ».


Водночас значна частина досліджень спирається на віньєтки, короткі експериментальні сценарії, гуманоїдних роботів або конкретні класи алгоритмів. Вибірки часто походять з окремих країн і платформ. Ефекти, знайдені для фізичного робота, не можна автоматично переносити на мовну модель; результати про автономне водіння — на клінічний чатбот; результати про лабораторну дилему — на реальну організаційну відповідальність.


Також немає підстав очікувати, що один чинник — наприклад антропоморфізм — завжди рухатиме моральні оцінки в одному напрямку. Важать тип системи, її роль, наслідок, очікувана компетентність, культура, попередній досвід, вік учасника та формулювання питання. Саме тому сучасні огляди описують сприйняту моральну агентність як градуальну, неповну й контекстну.


Питання про реальний моральний статус потенційно свідомих майбутніх систем залишається окремою філософською та науковою проблемою. Емпірична моральна психологія може показати, як люди реагують на такі системи й які ознаки запускають моральну увагу. Вона не замінює теорію свідомості й не встановлює нормативну відповідь на питання, які сутності повинні мати права.


Що варто пам’ятати


Моральна психологія ШІ досліджує насамперед людину в новому соціотехнічному середовищі. Ми можемо бачити в машині агента, коли вона діє; пацієнта, коли вона здається здатною переживати; або проксі, коли вона виконує делеговану волю. Кожна з цих ролей може бути психологічно реальною ще до того, як буде вирішене питання про сильний моральний статус самої системи.


Тому точна мова має практичну цінність. Варто запитувати не «чи винен ШІ взагалі», а хто зробив конкретний вибір, хто мав контроль, кому була доступна інформація, яку роль виконувала система і що саме вимірюється — норма, провина, відповідальність, намір, довіра чи моральна увага. Таке розрізнення робить розмову про ШІ одночасно психологічно точнішою й менш схильною до міфологізації.


Поширені запитання


Чи є ШІ моральним агентом?


Психологічні дослідження показують, що люди можуть сприймати ШІ або робота як часткового морального агента й приписувати йому провину чи відповідальність. Це результат про людське сприйняття. Він не доводить, що система має свідомий намір, свободу волі або моральну суб’єктність у сильному філософському сенсі.


Чому люди звинувачують ШІ, якщо він є програмою?


Тому що моральне судження чутливе до сприйнятої агентності, контролю, автономності, наслідків і видимості причин. Система, яка самостійно обирає або принаймні виглядає такою, що обирає, може стати психологічною мішенню для провини. Це не обов’язково збігається з технічною чи юридичною відповідальністю.


Чи зменшує використання ШІ відповідальність людини?


Не існує універсальної відповіді для всіх ситуацій. Дослідження показують, що люди можуть перерозподіляти провину між користувачем, системою, розробником і організацією залежно від ролей та контексту. Для конкретного випадку потрібно аналізувати реальні повноваження, контроль, доступну інформацію, можливість перевірки й втручання.


Чим моральний агент відрізняється від морального пацієнта?


Моральний агент у сприйнятті — той, кому приписують здатність діяти, обирати й нести відповідальність. Моральний пацієнт — той, чиї інтереси або можливе страждання вважають морально значущими. Одна сутність може сприйматися в обох ролях, лише в одній або в жодній.


Як антропоморфізація впливає на моральне ставлення до ШІ?


Людоподібний вигляд, мова й приписана здатність до досвіду можуть підвищувати моральну увагу до штучної системи. Особливо важливим для сприйнятої моральної пацієнтності є уявлення, що система здатна відчувати. Але антропоморфізація залишається властивістю людського сприйняття і не є тестом на свідомість.


Чи доводить співчуття до чатбота, що чатбот має почуття?


Ні. Співчуття є реальною реакцією людини. Воно може бути викликане мовою, образом, історією взаємодії або приписаним внутрішнім життям. Наявність цієї реакції не встановлює, що система має феноменальний досвід.


Чи слід ШІ самостійно приймати моральні рішення?


Психологія не встановлює нормативної відповіді «слід» або «не слід». Вона показує, як люди ставляться до різних рівнів машинної участі, які фактори впливають на прийнятність делегування і як змінюється розподіл відповідальності. Практичне рішення залежить від конкретного домену, ризику, якості системи, правил і можливостей людського контролю.


Чим моральне рішення ШІ відрізняється від рекомендації ШІ?


Рекомендація залишає фінальний вибір за людиною, хоча може сильно на нього впливати. За автоматизованого рішення система безпосередньо обирає або реалізує результат у межах заданих правил. У спільному рішенні внески людини й ШІ переплітаються, а за делегування частина права вибору передається системі. Для відповідальності ця різниця принципова.


Пов’язані статті









Джерела


Banks, J. (2021). From Warranty Voids to Uprising Advocacy: Human Action and the Perceived Moral Patiency of Social Robots. Frontiers in Robotics and AI, 8, 670503. https://doi.org/10.3389/frobt.2021.670503


Bigman, Y. E., & Gray, K. (2018). People are averse to machines making moral decisions. Cognition, 181, 21–34. https://doi.org/10.1016/j.cognition.2018.08.003


Bonnefon, J.-F., Rahwan, I., & Shariff, A. (2024). The Moral Psychology of Artificial Intelligence. Annual Review of Psychology, 75, 653–675. https://doi.org/10.1146/annurev-psych-030123-113559


Gray, H. M., Gray, K., & Wegner, D. M. (2007). Dimensions of mind perception. Science, 315(5812), 619. https://doi.org/10.1126/science.1134475


Hohenstein, J., & Jung, M. F. (2020). AI as a moral crumple zone: The effects of AI-mediated communication on attribution and trust. Computers in Human Behavior, 106, 106190. https://doi.org/10.1016/j.chb.2019.106190


Козаченко, Н., & Брюховецький, М. (2025). Машини, що говорять про душу: проблеми морального статусу та свідомості штучного інтелекту. Вісник Львівського університету. Серія філософсько-політологічні студії, 59, 101–112. https://doi.org/10.30970/PPS.2025.59.11


Malle, B. F., Scheutz, M., Arnold, T., Voiklis, J., & Cusimano, C. (2015). Sacrifice One For the Good of Many? People Apply Different Moral Norms to Human and Robot Agents. Proceedings of HRI ’15, 117–124. https://doi.org/10.1145/2696454.2696458


Malle, B. F., Scheutz, M., Cusimano, C., Voiklis, J., Komatsu, T., Thapa, S., & Aladia, S. (2025). People's judgments of humans and robots in a classic moral dilemma. Cognition, 254, 105958. https://doi.org/10.1016/j.cognition.2024.105958


Maninger, T., & Shank, D. B. (2022). Perceptions of violations by artificial and human actors across moral foundations. Computers in Human Behavior Reports, 5, 100154. https://doi.org/10.1016/j.chbr.2021.100154


O’Reilly, Z., Marchesi, S., & Wykowska, A. (2025). The impact of action descriptions on attribution of moral responsibility towards robots. Scientific Reports, 15, 4128. https://www.nature.com/articles/s41598-024-79027-5


Reinecke, M. G., Wilks, M., & Bloom, P. (2025). Developmental changes in the perceived moral standing of robots. Cognition, 254, 105983. https://doi.org/10.1016/j.cognition.2024.105983


Shank, D. B., & DeSanti, A. (2018). Attributions of morality and mind to artificial intelligence after real-world moral violations. Computers in Human Behavior, 86, 401–411. https://doi.org/10.1016/j.chb.2018.05.014


Si, H., Huang, G., Chen, H., Liang, S., Feng, Y., & Qu, C. (2026). Do humans grant moral consideration to anthropomorphic robots? Humanities and Social Sciences Communications, 13, 1509. https://www.nature.com/articles/s41599-026-07645-7


Tok, A. Y. F., Powell, N. L., & Guellaï, B. (2026). A systematic review of moral agency in artificial agents. Discover Psychology, 6, 9. https://doi.org/10.1007/s44202-025-00537-y


Tsumura, T., & Yamada, S. (2026). Effects of knowledge and importance on responsibility in human-AI decision making. Scientific Reports, 16, 2670. https://www.nature.com/articles/s41598-025-32513-w

 
 
bottom of page