«Мати чи бути?» Еріха Фромма: два способи існування і сучасна оцінка
Оновлено: 3 дні тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 4 вересня 2026 · Редакційна політика
Коротко
«Мати чи бути?» — пізня програмна книга Еріха Фромма, уперше видана 1976 року. У ній Фромм протиставляє два модуси існування — володіння і буття. Йдеться не про буквальний вибір між власністю та бідністю. Фромм описує два способи будувати стосунок із собою, іншими людьми, знанням, любов’ю, працею, владою та світом загалом.
У модусі володіння людина прагне привласнити, закріпити, контролювати й визначати себе через те, що вона має: речі, статус, знання, переконання, владу або навіть інших людей. У модусі буття центральними стають живий досвід, активність, здатність любити, ділитися, мислити, творити й бути у справжньому контакті зі світом.
Це історична гуманістична й соціально-психологічна модель, а не сучасна діагностична теорія особистості. У психології немає валідованого тесту, який визначав би людину як «тип мати» або «тип бути». Водночас сучасні дослідження матеріалістичних цінностей, зовнішніх життєвих цілей і благополуччя виявляють закономірності, які частково перегукуються з критикою Фромма. Цю схожість важливо не плутати з прямим підтвердженням його системи.
Що це за книга
Оригінальна назва — To Have or to Be?. Перше видання вийшло 1976 року в Нью-Йорку у видавництві Harper & Row. Це був 50-й том серії World Perspectives, пов’язаної з редакторською роботою Рут Нанди Аншен.
Українською книга вийшла під назвою «Мати чи бути?» у видавництві «Український письменник» 2010 року. Переклад з англійської виконали Ольга Михайлова та Андрій Буряк. Бібліотечний запис Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського фіксує 222 сторінки та ISBN 978-966-579-262-8.
Фромм працював над книгою у 1975 році, а опублікував її наступного року. За структурою це не лише психологічний есей. Книга переходить від аналізу повсякденного досвіду до соціальної критики й завершується програмою зміни людини та суспільства.
Її три великі частини присвячені: розрізненню володіння і буття; аналізу двох модусів; умовам появи «нової людини» і «нового суспільства». Фромм використовує приклади з навчання, пам’яті, розмови, читання, знання, віри, любові, релігійних традицій, економіки та політики.
Чому Фромм написав «Мати чи бути?»
Книга виникла на перетині тем, які Фромм розвивав десятиліттями. У «Втечі від свободи» він досліджував, чому люди можуть відмовлятися від автономії й шукати безпеки в підпорядкуванні або конформізмі. У «Мистецтві любові» любов постає не як володіння іншою людиною, а як активна здатність. У працях про соціальний характер Фромм намагався пояснити, як економічна й культурна організація суспільства формує типові способи бажати, відчувати та діяти.
У «Мати чи бути?» ці лінії зводяться разом. Центральне питання звучить приблизно так: що відбувається з людиною, коли культура дедалі сильніше переконує її, що цінність життя визначається накопиченням, споживанням, контролем і зовнішнім успіхом?
Фромм не розглядав це лише як проблему індивідуальної моралі. Для нього особистість і суспільний лад взаємопов’язані. Якщо економічна система винагороджує конкуренцію, накопичення і постійне споживання, ці вимоги можуть ставати частиною соціального характеру — тобто типових психічних установок, які люди засвоюють як природні.
«Велика обіцянка прогресу»
Книга починається з критики того, що Фромм називає великою обіцянкою індустріальної доби. Її ядром було очікування, що безперервне технічне й економічне зростання принесе дедалі більше матеріального достатку, свободи та щастя.
Фромм вважав, що ця обіцянка не здійснилася в тому вигляді, у якому її уявляли. Зростання виробництва саме по собі не усуває відчуження, тривогу, самотність або боротьбу за статус. Він критикував ідею, що необмежене задоволення бажань автоматично веде до доброго життя, а приватна жадоба завдяки економічному механізму неодмінно створює загальне благо.
Ця критика має виразний нормативний характер. Фромм не проводив сучасного рандомізованого дослідження споживацького суспільства і не мав тих методів вимірювання благополуччя, якими користується психологія сьогодні. Він поєднував психоаналіз, соціологію, гуманістичну етику, Маркса, релігійні традиції та власні спостереження. Тому його твердження треба читати як історичну теоретичну модель, а не як готовий емпіричний висновок XXI століття.
Що означає модус «мати»
Для Фромма «мати» — це значно ширше, ніж володіти грошима або речами. Він говорить про орієнтацію, за якої відносини зі світом будуються через присвоєння, збереження і контроль.
Людина може «мати» знання, якщо сприймає їх як запас правильних тверджень, які потрібно зберегти, а не як процес мислення. Можна «мати» переконання, якщо вони стають власністю, яку треба захищати від сумнівів. Можна намагатися «мати» любов, коли інша людина переживається як те, що повинно належати нам і гарантувати безпеку. Можна «мати» статус або владу і через них визначати власну цінність.
У такій орієнтації ідентичність стає залежною від об’єктів володіння: «я є тим, що маю». Через це втрата майна, статусу, ролі або контролю може переживатися не тільки як практична проблема, а як загроза самому відчуттю себе.
Фромм особливо пов’язує модус володіння зі споживанням. Споживання може тимчасово зменшувати тривогу, але нове придбання швидко перестає бути новим, і виникає потреба в наступному. Так утворюється цикл, у якому бажання мати більше підтримує саме себе.
Чи означає це, що власність — зло?
Ні. Це одна з найважливіших деталей книги, яку легко втратити в популярних переказах.
Фромм окремо описує «екзистенційне володіння». Людині необхідно мати й використовувати певні речі, щоб жити: тіло, їжу, житло, одяг, засоби праці. Таке володіння пов’язане з реальними потребами існування і саме по собі не суперечить модусу буття.
Проблемою для Фромма є характерологічне володіння — пристрасна потреба накопичувати, утримувати й контролювати, коли саме володіння стає основою безпеки, самооцінки та ідентичності.
Тому «Мати чи бути?» не є закликом до бідності, відмови від побуту чи романтизації нестатків. Фромм навіть критикує примітивне зрівняння, за якого всі просто «мають однаково мало». Його питання інше: чи служать речі життю людини, чи людина починає служити речам, статусу й накопиченню.
Що означає модус «бути»
«Бути» у Фромма — не пасивний спокій і не відмова від діяльності. Навпаки, буття пов’язане з живою внутрішньою активністю — використанням власних здібностей, мисленням, любов’ю, творчістю, відкритістю до досвіду й здатністю змінюватися.
Людина в модусі буття не прагне перетворити кожен досвід на власність. Вона бере участь у ньому. Знання тут означає не накопичити якомога більше інформації, а краще бачити реальність. Любов — не володіти іншою людиною, а активно ставитися до неї з турботою та повагою. Розмова — не перемогти набором готових аргументів, а бути здатним почути співрозмовника й змінити власне розуміння.
Фромм також протиставляє буття зовнішній видимості. Йому важливо не лише те, ким людина здається, а наскільки вона реально переживає, мислить і діє зсередини власної активності.
Це робить його «буття» близьким до поняття процесу: живе існує, змінюючись. Тому модус буття не можна просто «отримати» одного разу і потім мати як ще одну психологічну властивість.
Як «мати» і «бути» проявляються у повсякденні
Одна з найсильніших частин книги — приклади звичайних дій, у яких Фромм показує два способи ставлення до досвіду.
Навчання
У модусі володіння студент намагається зафіксувати лекцію як набір інформації, запам’ятати й відтворити її. Нові ідеї можуть сприйматися як загроза вже накопиченому знанню.
У модусі буття навчання — активна зустріч із матеріалом. Людина слухає, ставить питання, співвідносить нове зі своїм досвідом і після навчання вже мислить трохи інакше.
Цей приклад не означає, що нотатки або пам’ять «погані». Різниця полягає в тому, чи залишається знання зовнішнім запасом, чи стає частиною живого мислення.
Знання
Фромм розрізняє «мати знання» і «знати». Перше легко перетворюється на накопичення авторитетних відповідей. Друге передбачає постійний рух до кращого розуміння, включно зі здатністю визнавати межі власного знання.
Влада
У модусі володіння авторитет часто спирається на посаду, титул або можливість примусу. Людина «має владу».
Фромм протиставляє цьому авторитет, який виростає з компетентності й реальної здатності допомагати іншим орієнтуватися. Такий авторитет не обов’язково потребує постійного підтвердження статусом.
Любов
Цей фрагмент прямо продовжує тему «Мистецтва любові». Любов у модусі володіння легко змішується з привласненням: «ця людина моя», отже вона має відповідати моїм очікуванням і не змінюватися.
У модусі буття любов є процесом і активністю. Її не можна скласти в психологічний сейф і вважати гарантованою назавжди.
Віра
Подібне розрізнення Фромм проводить і щодо віри. «Мати віру» може означати володіти набором догм і правильних формул. Жива віра для нього — спосіб орієнтації та довіри, який проявляється у житті, а не лише в деклараціях.
Безпека володіння і парадокс страху втрати
Модус володіння привабливий тим, що обіцяє безпеку: якщо я маю майно, статус, знання, правильну позицію або гарантовані стосунки, мені ніби є за що триматися.
Але Фромм бачить тут парадокс. Що більше ідентичність залежить від володіння, то більше з’являється того, що можна втратити. Разом із накопиченням може зростати страх: за власність, престиж, контроль, незмінність іншої людини, правильність власної картини світу.
Буття теж не гарантує відсутності тривоги. Його безпека іншого типу: вона не базується на припущенні, що все важливе вдасться назавжди зафіксувати. Фромм пов’язує її зі здатністю діяти, любити, мислити й відновлювати стосунок зі світом навіть тоді, коли обставини змінюються.
Радість і задоволення
Ще одна пара в книзі — радість і задоволення. Фромм не заперечує задоволення як таке. Його критика спрямована проти моделі, у якій щастя ототожнюється з безперервним задоволенням дедалі нових бажань.
Радість у його системі пов’язана з активністю: розумінням, творчістю, близькістю, продуктивною працею, переживанням власних здібностей у дії. Вона не обов’язково потребує нового об’єкта, який треба отримати.
Це нормативне розрізнення Фромма. Сучасна психологія не користується саме його парою «радість — задоволення» як стандартною шкалою і не підтверджує всі твердження книги в такій формі.
Від особистості до соціального характеру
«Мати чи бути?» не можна зводити до поради окремій людині менше купувати речей. Фромм був передусім зацікавлений у зв’язку між психологією та суспільством.
Його поняття соціального характеру описує риси й мотивації, які стають типовими в певному соціальному середовищі. Суспільство не лише обмежує поведінку правилами. Воно може формувати бажання так, щоб люди хотіли робити те, чого від них потребує система.
Для споживацької економіки, за Фроммом, функціональною стає людина, яка багато працює, постійно бажає нового, порівнює себе з іншими, швидко втрачає задоволення від придбаного й повертається до споживання. Так економічна потреба в постійному розширенні ринку може підтримувати характерологічний модус володіння.
Саме тому критика книги спрямована не лише на «жадібного індивіда». Фромм питає, які інституції та культурні норми заохочують певний спосіб бути людиною.
Релігія, характер і «об’єкт відданості»
У третій частині Фромм використовує слово «релігія» ширше за традиційну віру в Бога. Для нього будь-яка спільна система орієнтації й відданості може виконувати релігійну функцію.
Тому суспільство, яке формально називає себе християнським, може фактично поклонятися успіху, власності, виробництву, державі, ринку або технічній могутності. Це характерний для Фромма спосіб поєднати психологію, соціальну критику й гуманістичну етику.
Такий широкий ужиток поняття «релігія» не є стандартом сучасної психології релігії. Це частина власної концептуальної мови Фромма.
«Нова людина» і «нове суспільство»
Фінал книги найбільш програмний і водночас найбільш утопічний. Фромм вважає, що стабільний перехід до модусу буття неможливий лише через приватне самовдосконалення. Якщо соціальні інституції систематично винагороджують накопичення, конкуренцію і маніпуляцію, індивідуальна зміна постійно буде йти проти течії.
Тому він говорить про «нову людину» й «нове суспільство». Серед бажаних якостей — незалежність від ідолів і сліпого авторитету, здатність ділитися, відмова від експлуатації, критичний розум, продуктивна активність, солідарність і любов до життя.
На рівні суспільства Фромм міркує про економіку, яка має бути підпорядкована людським потребам, а не навпаки, про обмеження маніпулятивної реклами, демократичну участь, зміни у праці та споживанні, а також про необхідність враховувати екологічні межі.
Цей розділ не є готовою економічною програмою, перевіреною сучасною політичною наукою. Це гуманістичний проект Фромма, сформульований у контексті криз 1970-х років.
Що сучасна психологія справді знає про матеріалізм і благополуччя
Найближча до фроммівської критики сучасна емпірична галузь досліджує матеріалістичні цінності, зовнішні життєві цілі, споживання та благополуччя. Але її поняття не тотожні модусам «мати» і «бути».
Матеріалізм у сучасних дослідженнях зазвичай означає високу цінність грошей, майна, статусу, образу та успіху через придбання. Фроммівський модус володіння значно ширший: він охоплює також ставлення до знання, влади, любові, віри, часу та власного «я». Тому навіть сильний результат дослідження матеріалізму перевіряє лише частину того, про що писав Фромм.
Матеріалістичні цінності в середньому пов’язані з нижчим благополуччям
Великий метааналіз Helga Dittmar, Rod Bond, Megan Hurst і Tim Kasser 2014 року об’єднав 753 ефекти з 259 незалежних вибірок. Матеріалістичні цінності й переконання були пов’язані з нижчим особистим благополуччям; сила зв’язку залежала від того, як саме вимірювали матеріалізм і благополуччя.
Це важливий збіг із Фроммом на рівні загального напряму: орієнтація на накопичення і статус не гарантує щастя. Але метааналіз не вимірював «модус буття» і не тестував фроммівську теорію як цілісну систему.
Експериментальні дані теж виявляють негативні наслідки матеріалістичних сигналів
Метааналіз Olaya Moldes і Lisbeth Ku 2020 року зібрав 27 незалежних експериментальних досліджень, у яких матеріалістичні орієнтири тимчасово робили більш помітними. Загалом такі сигнали погіршували показники індивідуального та суспільного благополуччя.
Експериментальна база тут сильніша за прості кореляції, але вона все одно стосується конкретних психологічних маніпуляцій і показників, а не всієї філософської дихотомії Фромма.
Внутрішні та зовнішні цілі: важлива сучасна паралель
Метааналіз Emma Bradshaw та колег, опублікований у Journal of Personality and Social Psychology 2023 року, охопив 105 досліджень, 1 808 ефектів і 70 110 учасників. Внутрішні цілі — особистісне зростання, близькі стосунки, внесок у спільноту, здоров’я — були позитивно пов’язані з благополуччям.
Для зовнішніх цілей картина складніша. Якщо різні способи їх підрахунку об’єднати, зв’язок із благополуччям близький до нуля. Але коли зовнішні прагнення — багатство, слава, образ — переважають у загальному профілі цілей людини, вони пов’язані з нижчим благополуччям і вищим неблагополуччям.
Це важливе уточнення проти спрощеного гасла «гроші роблять нещасними». Сучасні дані радше показують значення того, яке місце зовнішні цілі займають серед інших життєвих орієнтирів.
Соціальне благополуччя і матеріалізм можуть впливати одне на одного
Метааналіз Moldes, Tomasz Zaleskiewicz і Agata Gąsiorowska 2025 року охопив 72 незалежні дослідження, 123 ефекти та 44 376 учасників. Загальний зв’язок матеріалізму із соціальним благополуччям був негативним. Автори також дійшли висновку, що зв’язок двосторонній: матеріалістична орієнтація може погіршувати якість соціальних зв’язків, але самотність, виключення та слабкі стосунки також можуть підштовхувати людину до матеріалістичних цінностей як до компенсаторної стратегії.
Ця двосторонність особливо важлива. Вона не дозволяє перетворити тему на моральне звинувачення людини, яка прагне грошей чи статусу. Потреба в зовнішніх символах безпеки може бути не лише причиною, а й наслідком нестачі безпеки, зв’язку та підтримки.
Причинність залишається складнішою, ніж проста формула
Трирічне лонгітюдне дослідження Eline Jaspers, Mario Pandelaere, Rik Pieters і L. J. Shrum з 6 551 учасником показало, що відома негативна асоціація між матеріалізмом і задоволеністю життям значною мірою пояснюється відмінностями між людьми. У моделях, які краще відділяли стабільні індивідуальні відмінності від змін усередині однієї людини, матеріалізм не передбачав подальшого зниження задоволеності життям; натомість нижча задоволеність могла передбачати сильніше переконання, що матеріальні речі принесуть щастя.
Тому сучасна доказова картина не дає права писати: «Фромм довів, що споживання робить людей нещасними». Правильніше сказати, що матеріалістичні цінності стабільно пов’язані з низкою менш сприятливих показників, експериментальні дослідження виявляють причинні ефекти певних матеріалістичних сигналів, але взаємозв’язки складні, двосторонні й залежать від способу вимірювання.
Чи підтвердила наука Фромма?
Не в прямому сенсі.
Сучасна психологія не використовує «мати» і «бути» як загальноприйняті діагностичні категорії. Немає канонічної клінічної шкали, яка б вимірювала відсоток «буття» людини, і немає корпусу досліджень, який валідовує всі положення книги як одну модель.
Натомість окремі сучасні напрями досліджують явища, які частково перетинаються з його питаннями: матеріалістичні цінності, внутрішні й зовнішні цілі, задоволення базових психологічних потреб, якість стосунків, самотність, споживацьку поведінку, автономію, статусне порівняння.
У цих точках Фромм залишається продуктивним історичним співрозмовником. Він рано й дуже виразно поставив питання, для яких пізніша психологія створила точніші операціональні поняття та методи вимірювання.
Основні обмеження і критика
1. Ризик надто простої дихотомії
Найочевидніша проблема — спокуса перетворити складне життя на моральну схему: «мати — погано, бути — добре». Академічні реконструкції Фромма звертають увагу, що його дихотомії часто критикували саме за надмірне спрощення й утопічний моралізм.
Сам текст книги складніший за цей популярний переказ: Фромм визнає екзистенційне володіння, розглядає перехідні форми й описує модуси як орієнтації, які можуть співіснувати. Проте нормативна асиметрія залишається — буття для нього явно є зрілішим і бажанішим способом існування.
2. «Мати» у Фромма занадто широке для сучасного вимірювання
В одну категорію потрапляють споживання, власність, контроль, догматичне знання, авторитет, привласнення в любові та інші явища. Сучасна психологія зазвичай розділяє їх на різні конструкції й перевіряє окремими методами.
Тому неможливо взяти метааналіз матеріалізму й оголосити його тестом усієї концепції «мати».
3. Нормативна теорія людини
Фромм виходить із гуманістичного уявлення про потреби та розвиток людини. Він відрізняє бажання, задоволення яких підтримує людське зростання, від бажань, що можуть цьому заважати.
Це філософсько-етична позиція, а не нейтральний опис поведінки. Сучасна наука може перевіряти конкретні зв’язки між цілями й благополуччям, але питання «який спосіб життя є справді людським?» не вирішується лише статистикою.
4. Соціальна програма книги не є перевіреним рецептом
Пропозиції Фромма щодо економіки, реклами, праці, демократії й суспільної трансформації належать до політичної та соціальної теорії 1970-х років. Їх не можна подавати як сучасний науковий консенсус або доказану програму суспільного устрою.
5. Історичний контекст
Книга написана на тлі холодної війни, нафтових криз, дискусій про межі економічного зростання, ядерну загрозу та екологічні ризики. Частина її риторики зрозуміла саме в цьому контексті. Водночас питання споживання, статусу, соціальної ізоляції та екологічних меж не зникли, тому книга продовжує читатися як сучасна.
Що в «Мати чи бути?» залишається актуальним
Найсильніша спадщина книги — не готова відповідь, а набір запитань.
Чи може людина будувати ідентичність переважно на тому, що вона має? Чи робить постійне порівняння себе з іншими стабільнішим відчуття власної цінності? Чи можна перетворити знання, любов або навіть особистість на власність? Які цілі підтримує культура — близькість, розвиток і внесок у спільноту чи багатство, образ і статус? І що стається, коли економічні стимули починають формувати не лише поведінку, а й самі бажання?
Сучасна психологія не відповідає на ці питання мовою Фромма. Але дослідження матеріалізму й життєвих цілей показують, що пріоритети справді мають значення для благополуччя, а соціальне середовище може впливати на те, чого люди вчаться хотіти.
Саме тому «Мати чи бути?» варто читати не як тест «який у вас модус», а як історично важливу модель для критичного аналізу стосунків між особистістю, культурою та споживанням.
Поширені запитання
Про що книга «Мати чи бути?» коротко?
Фромм розрізняє два способи ставлення до світу. У модусі володіння людина прагне привласнювати, накопичувати й контролювати та визначає себе через те, що має. У модусі буття головними стають жива активність, любов, мислення, творчість, участь і здатність ділитися. Книга переносить це розрізнення з психології особистості на аналіз споживацького суспільства.
Чи був Фромм проти приватної власності та грошей?
Його позиція складніша. Фромм прямо визнає «екзистенційне володіння» — необхідність мати їжу, житло, одяг, тіло й засоби для життя. Його критика спрямована передусім на характерологічне володіння, коли накопичення, присвоєння та контроль стають основою ідентичності й самоцінності.
Що краще за Фроммом — мати чи бути?
Нормативно Фромм віддає перевагу модусу буття. Але він не описує людей як два чисті типи. Обидві орієнтації можуть бути присутніми в одній людині, а соціальне середовище може посилювати одну з них.
Чи є тест «мати чи бути»?
У сучасній доказовій психології немає загальноприйнятого діагностичного тесту Фромма, який визначав би «модус існування». Онлайн-тести, що обіцяють виміряти «скільки у вас буття», не слід автоматично вважати валідованими психологічними методиками.
Чи доведено, що матеріалізм робить людей нещасними?
Дослідження стабільно знаходять негативний середній зв’язок матеріалістичних цінностей із різними показниками благополуччя. Є також експериментальні дані про негативні ефекти матеріалістичних сигналів. Але причинність не зводиться до одного напрямку: нижче благополуччя, самотність або соціальна невпевненість теж можуть посилювати матеріалістичні прагнення. Крім того, матеріалізм у сучасних дослідженнях — вужче поняття, ніж фроммівський модус «мати».
Підсумок
«Мати чи бути?» — одна з найвиразніших спроб Еріха Фромма поєднати психологію характеру, критику споживацького суспільства та гуманістичну етику. Її головна ідея полягає не в тому, що людина повинна відмовитися від речей. Фромм запитує, що стається, коли володіння перестає бути практичною функцією і стає головним способом переживати себе та світ.
Сучасна психологія не підтвердила його систему як єдину валідовану теорію. Проте велика емпірична література про матеріалістичні цінності, зовнішні життєві цілі та соціальне благополуччя показує, що питання, які він ставив, мають реальний психологічний зміст. Найточніше читати Фромма як історичного теоретика, чиї широкі поняття сьогодні можна зіставляти з точнішими сучасними конструкціями — без підміни одного іншим.
Пов’язані матеріали Українського психологічного ХАБу
Пов’язані статті
Джерела та література
Fromm, E. To Have or to Be? New York: Harper & Row, 1976. First edition. World Perspectives. WorldCat: https://search.worldcat.org/title/To-have-or-to-be/oclc/2344993
Фромм, Еріх. Мати чи бути? Пер. Ольги Михайлової та Андрія Буряка. Київ: Український письменник, 2010. 222 с. ISBN 978-966-579-262-8. НБУВ: https://search.nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=S&I21DBN=EC&P21DBN=EC&S21CNR=20&S21COLORTERMS=0&S21FMT=JwU_B&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=U%3D&S21REF=10&S21STN=1&S21STR=%D0%AE91%287%D0%A1%D0%9F%D0%9E%296-736.5&Z21ID=
Literary Estate of Erich Fromm. Important Dates: 1975 — work on To Have Or to Be?; 1976 — publication. https://fromm-online.org/en/life/important-dates/
Bloomsbury Academic. To Have or To Be? Table of Contents and edition information. https://www.bloomsbury.com/uk/to-have-or-to-be-9781780936802/
Funk, R. Erich Fromm: The Courage to Be Human. Chapter 8: “The Art of Living: To Have Or to Be?”. Fromm Document Center. https://fromm-online.org/wp-content/uploads/secondary-titles/Funk_R_1982b.pdf
Bierhoff, B. “Fromm’s Critique of Consumerism.” In: Funk, R., McLaughlin, N. (eds.). Towards a Human Science: The Relevance of Erich Fromm for Today. 2015. https://fromm-online.org/wp-content/uploads/secondary-titles/Bierhoff_B_2015a.pdf
Fuchs, C. “Erich Fromm and the Critical Theory of Communication.” Humanity & Society. 2020. https://doi.org/10.1177/0160597620930157
Dittmar, H., Bond, R., Hurst, M., Kasser, T. “The relationship between materialism and personal well-being: A meta-analysis.” Journal of Personality and Social Psychology. 2014;107(5):879–924. https://doi.org/10.1037/a0037409
Kasser, T. “Materialistic Values and Goals.” Annual Review of Psychology. 2016;67:489–514. https://doi.org/10.1146/annurev-psych-122414-033344
Moldes, O., Ku, L. “Materialistic cues make us miserable: A meta-analysis of the experimental evidence for the effects of materialism on individual and societal well-being.” Psychology & Marketing. 2020;37:1396–1419. https://doi.org/10.1002/mar.21387
Bradshaw, E. L., Conigrave, J. H., Steward, B. A., Ferber, K. A., Parker, P. D., Ryan, R. M. “A meta-analysis of the dark side of the American dream: Evidence for the universal wellness costs of prioritizing extrinsic over intrinsic goals.” Journal of Personality and Social Psychology. 2023;124(4):873–899. https://doi.org/10.1037/pspp0000431
Jaspers, E. D. T., Pandelaere, M., Pieters, R. G. M., Shrum, L. J. “Materialism and life satisfaction relations between and within people over time: Results of a three-wave longitudinal study.” Journal of Consumer Psychology. 2023;33:591–601. https://doi.org/10.1002/jcpy.1350
Moldes, O., Zaleskiewicz, T., Gąsiorowska, A. “Breaking the Loop: A Meta-Analysis on the Bidirectional Effects of Materialism on Social Well-Being Outlining Future Research Directions.” Journal of Consumer Behaviour. 2025;24(1):233–246. https://doi.org/10.1002/cb.2409
Zhou, K., Lu, L., Hu, L., Wang, Y. “Associations between two conceptualizations of materialism and subjective wellbeing in China: A meta-analysis of studies from 1998 to 2022.” Frontiers in Psychology. 2022;13:982172. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2022.982172
Sekine, H. “The Reconstruction of Erich Fromm’s ‘Self-realization’ Theory: Focusing on the Organic Relation between ‘To Have’ and ‘To Be’.” The Japanese Journal of Educational Research. 2009;76(3):334–346. https://doi.org/10.11555/kyoiku.76.3_334