top of page

Психологічна енкциклопедія

Маніпулятивний дизайн у державних цифрових послугах

20 годин тому
Читати 15 хв

Маніпулятивний дизайн у державних цифрових послугах — це побудова інтерфейсу, повідомлень і послідовності дій, яка спрямовує людину до певного рішення через оманливе подання інформації, приховування істотних альтернатив, асиметричні перешкоди або використання залежності від послуги. У цифровому державному сервісі такий дизайн особливо небезпечний, оскільки від рішення людини можуть залежати доступ до допомоги, документів, законних прав і виконання обов’язків.

Ознаку маніпуляції визначають за властивостями інтерфейсу, доступними альтернативами, контекстом рішення та наслідками для особи. Сама наявність великої кнопки, типової відповіді або нагадування ще не встановлює маніпуляції. Систематичний огляд правових і дослідницьких визначень показує, що концепцію доцільно пов’язувати зі здатністю цифрового середовища спотворювати поведінку, а питання наміру розробника та механізмів психологічного впливу аналізувати окремо (систематичний огляд класифікацій, 2025).

Головне запитання цієї статті: як розпізнати, запобігти й виправити маніпулятивні рішення у державних цифрових послугах, забезпечивши самостійний вибір громадянина, законність процедури, рівний доступ і підзвітність установи. Загальну організацію державних електронних сервісів розглянуто в матеріалі «Цифрові державні послуги», а відкритість саме поведінкових впливів — у статті «Прозорість підштовхувань у державних рішеннях».

Що вважають маніпулятивним дизайном

У міжнародній літературі поширений термін dark patterns, який українською передають як «маніпулятивні», «оманливі» або «темні» шаблони інтерфейсу. Для державних послуг найбільш точним є вираз «маніпулятивний дизайн», тому що він охоплює і окремий елемент екрана, і цілий маршрут отримання послуги. У рекомендаціях Європейської ради із захисту даних використано ширший підхід до оманливого оформлення рішень щодо персональних даних. Ці рекомендації стосуються насамперед інтерфейсів соціальних мереж у межах права ЄС; їхню типологію можна застосовувати для аналітичної перевірки інших цифрових середовищ, з урахуванням відмінностей правового режиму.

Маніпулятивний прийом створює нерівні умови між варіантами, приховує справжню ціну рішення або відволікає увагу від суттєвого. У державному середовищі «ціна» може бути немонетарною: додаткове розкриття даних, відмова від повідомлень, затримка процедури, пропущена можливість оскарження, втрата доступу до послуги або помилкове підтвердження відомостей.

Наукова категорія не тотожна правовій кваліфікації. Те, що дослідник називає оманливим інтерфейсом, потребує окремого юридичного аналізу щодо конкретної послуги, складу порушення й чинної норми. У систематичному огляді досліджень правового регулювання підкреслено, що межі поняття та способи доведення шкоди залишаються предметом наукової дискусії.

Чим маніпуляція відрізняється від спрощення

Добре спроєктована форма показує людині потрібні дії, пояснює наслідки, дає перевірити дані й виправити помилку. Вона може рекомендувати найпоширеніший маршрут, коли критерії вибору зрозумілі, альтернативи доступні, а відхилення від рекомендації не карається зайвими перешкодами. Маніпулятивний інтерфейс приховує значущу альтернативу, створює необґрунтовану асиметрію або підміняє усвідомлене рішення зручністю установи.

Для прикладу, автоматичне заповнення адреси з державного реєстру може заощаджувати час, якщо джерело відоме, виправлення можливе, а інформація використовується законно. Те саме автозаповнення перетворюється на ризиковий прийом, коли людину непомітно змушують погодитися на інше використання даних або не дають змінити помилкові відомості. Принципи ОЕСР щодо державних послуг у цифрову добу наголошують на потребах користувачів, управлінні власними даними, доступності різних каналів і підзвітності.

Чим маніпуляція відрізняється від поведінкового підштовхування

Підштовхування змінює умови вибору, тому його також потрібно перевіряти на прозорість і справедливість. Для відмінності мають значення доступність альтернатив, точність інформації, свобода відмови та відповідність меті послуги. У державних програмах відсутність реальної альтернативи може зробити формально добровільну дію фактично примусовою. Загальні поняття підштовхування й архітектури вибору мають власні канонічні сторінки; тут оцінюється етична та процедурна межа дизайну державного цифрового сервісу.

Як маніпулятивний дизайн проявляється на практиці

Нижченаведені ситуації — аналітичні приклади можливих проблем, а не твердження про конкретні українські державні застосунки чи сайти. Для оцінки фактичного сервісу потрібні його актуальна версія, реальний сценарій проходження, документація та перевірка користувачами.

Попередньо позначена згода

Прапорець «погоджуюся» може стояти ще до того, як людина прочитала умови, або поєднувати юридично необхідне підтвердження з необов’язковою передачею даних. За такого оформлення просте продовження процедури сприймається як згода на ширшу обробку. Проєктувальник має окремо визначити правову підставу кожної операції: згода, виконання законного обов’язку чи інша передбачена законом підстава. Згода повинна стосуватися конкретної мети, якщо саме вона є законною підставою обробки, а інші необхідні операції не слід маскувати під добровільне погодження (Закон України «Про захист персональних даних»).

Неоднакова помітність відповідей

Основна кнопка може виглядати яскраво й обіцяти «отримати послугу», тоді як рівнозначне право залишити налаштування без змін приховане в малопомітному посиланні. Вплив посилюється, якщо заголовок повідомляє лише переваги бажаної для системи дії. Тоді графічна ієрархія замінює повне пояснення наслідків. Наявність двох видимих варіантів ще не означає рівних умов вибору: важливі також їхні назви, шлях доступу і потреба в додаткових кроках.

Приховані витрати та відкладені наслідки

На початку подання заявки сервіс може обіцяти просте оформлення, а лише наприкінці відкривати необхідність додаткових документів, плату, обов’язкову особисту присутність або особливі умови. Іноді це наслідок невпорядкованої процедури, іноді — функціонального способу утримати людину в бажаному маршруті. Для користувача вирішальним є своєчасне й доступне повідомлення повного переліку умов. Український Закон «Про адміністративні послуги» визначає правові засади отримання інформації про порядок надання адміністративних послуг.

Лабіринт відмови та оскарження

Подача заяви має три зрозумілі кроки, а відмова від додаткової функції, виправлення даних чи пошук способу оскарження вимагає десяти переходів або звернення до іншої установи. Це асиметрія процедурного навантаження. Вона особливо відчутна, коли громадянин не може просто припинити взаємодію з державою. Важливо вимірювати не лише кількість екранів, а й фактичний час, зрозумілість, кількість помилок і доступність допомоги.

Штучна терміновість і психологічний тиск

Повідомлення «якщо не зробите це зараз, втратите право» може бути правомірним, коли відображає справжній, визначений законом строк та пояснює його підстави. Маніпуляція виникає, коли терміновість вигадана, наслідки перебільшені або людині не дають перевірити інформацію. Використання страху втратити державну допомогу створює особливо серйозні ризики для осіб у вразливому становищі.

Нав'язування додаткових каналів і даних

Звернення по одну послугу може супроводжуватися настійним проханням дозволити непотрібні сповіщення, прив’язати додатковий обліковий запис або надати доступ до даних, які не потрібні для адміністративної дії. Різниця між обов'язковою умовою та додатковою можливістю повинна бути видима до натискання кнопки. Людині необхідно знати, хто одержує дані, з якою метою, протягом якого строку і яким способом вона може реалізувати належні їй права.

Оманлива послідовність екранів

Коли на першому екрані показано бажаний варіант, а відмова стає доступною лише після повторних підтверджень, виникає ефект поступового залучення. Інший приклад — дрібний текст змінює значення кнопки «Продовжити», яку користувач уже звик натискати. Аналізу підлягає вся послідовність, включно з повідомленнями після входу, мобільним екраном, поверненням назад і завершенням процедури.

Психологічні механізми впливу

Обмежена увага й інформаційне перевантаження

Людина не може однаково уважно опрацьовувати кожен елемент екрана, особливо коли послуга пов'язана з невідкладною потребою, складними документами чи емоційною напругою. Візуальна помітність, порядок пунктів і обсяг тексту змінюють імовірність того, що певна інформація буде помічена. Оманливий дизайн використовує цю закономірність, відсуваючи небажані для установи відомості до периферії уваги. Європейська рада із захисту даних описує перевантаження, відволікання, ускладнення дій та емоційне спрямування як поширені класи проблемних інтерфейсних прийомів.

Ефект типового варіанта та інерція

Люди часто залишають параметр, який установлено спочатку, особливо коли його зміна потребує зусиль, а наслідки здаються незрозумілими. Для державної форми типовий варіант може заощаджувати час, якщо він законний, доречний і легко змінюється. Ризик виникає, коли типовий варіант стосується зайвого збору даних, відмови від повідомлень про права або іншої важливої згоди. Потрібно оцінювати, чи справді користувач обрав налаштування, чи просто не помітив його.

Страх втрати, авторитет установи та залежність від послуги

Логотип державного органу й формальна мова можуть підсилювати довіру до повідомлення. Для послуг, від яких залежить соціальна підтримка, така довіра переплітається зі страхом пропустити обов’язковий крок. Обсяг реальної свободи вибору визначають правила процедури, можливість отримати допомогу і наслідки помилки. Тому той самий інтерфейсний прийом потребує суворішої етичної оцінки в обов'язковій державній процедурі, ніж у добровільному розважальному сервісі.

Утома від повторних запитів

Часті вікна з проханням погодитися, підтвердити або змінити налаштування змушують людину швидше закривати повідомлення. Експериментальні дослідження інтерфейсів згоди в комерційному вебсередовищі підтверджують, що спосіб показу варіантів може впливати на рішення про обробку даних (Nouwens та ін., 2020). Однак величини ефектів із банерів комерційних сайтів не можна прямо переносити на адміністративні послуги, де інші ставки, інституційна довіра та можливості відмови.

Навчальні, процедурні й психологічні витрати

Маніпулятивне оформлення часто взаємодіє з адміністративним тягарем. Спочатку людині потрібно з'ясувати правила, потім виконати вимоги і впоратися з невизначеністю, тривогою чи відчуттям безсилля. Додатковий екран або незрозуміле повідомлення може мати різний ефект залежно від доступу до інтернету, рівня цифрових навичок, здоров'я, мови й наявності допомоги. Механізми цих витрат докладніше розглянуто в матеріалі «Адміністративний тягар».

Що показують наукові дослідження

Велике дослідження інтернет-магазинів виявило різні форми оманливих прийомів у вибірці приблизно 11 тисяч комерційних сайтів (Mathur та ін., 2019). Це важливий доказ поширеності дизайну, але його вибірка не є репрезентативною для державних платформ. Робота Luguri та Strahilevitz (2021) експериментально досліджувала поведінкові ефекти різних маніпулятивних інтерфейсів. Вона підтримує тезу про причинний вплив оформлення вибору за досліджених умов, але не дає готових оцінок для всіх державних процедур.

Емпіричні дослідження добровільної згоди на комерційних сайтах демонструють, що перестановка елементів і формулювання вибору може істотно змінювати поведінку (Nouwens та ін., 2020). Водночас систематичний огляд державного цифрового обслуговування виявляє конфлікти між зручністю, підзвітністю, громадянською участю та рівністю доступу (Weigl та ін., 2024). Це підстави для обережного перенесення теорії механізмів на державні сервіси із проведенням окремого оцінювання.

Огляд Dechamps, Simonofski та Burnay (2025) пропонує кілька розумінь людиноцентричності цифрового врядування: від якості взаємодії до участі громадян у проєктуванні й результату послуги. Звідси випливає практична вимога: вимірювати успіх не числом натискань або завершених екранів, а тим, чи отримала людина правомірний результат без зайвих витрат і втрати контролю над даними.

Межі доказів

Дані про маніпулятивні прийоми найбільше накопичено у комерційних інтерфейсах, банерах згоди й експериментальних макетах. Для цифрових адміністративних процедур різних держав бракує єдиної бази порівнюваних причинних оцінок. Результати залежать від процедури, дизайну експерименту, характеристик учасників, культурного контексту та фактичних наслідків рішення. Систематичні огляди допомагають узагальнити типи шкоди та способи регулювання, проте не доводять, що кожен конкретний шаблон однаково діє у всіх країнах (огляд правових і технологічних підходів, 2025).

Статистично значуще підвищення частки погоджень може бути ознакою успішного спрямування поведінки, але не підтверджує ні вільної згоди, ні суспільної користі. Для держави важливі частота правильних рішень, законність обробки даних, доступ до належних послуг, можливість оскарження та рівність наслідків. Показник завершення форми є допоміжним, а не достатнім результатом.

Особлива відповідальність державної установи

У комерційній взаємодії користувач іноді може відмовитися від сервісу й обрати конкурента. У державній процедурі часто йдеться про законне право, обов’язок або єдиного уповноваженого надавача. Цей структурний дисбаланс влади підсилює відповідальність установи за чесний дизайн. Формальна можливість натиснути «Назад» не гарантує самостійного вибору, якщо інший шлях обмежений законом, фактичними обставинами чи доступністю послуги.

Для ширшого визначення обов’язків органів влади важливі етичні принципи поведінкової державної політики, які становлять батьківський вузол цієї теми в L02.

Процедурна справедливість охоплює зрозуміле повідомлення підстав рішення, можливість подати коректні дані, одержати належний адміністративний результат і скористатися передбаченими законом способами захисту. Людина має розуміти різницю між обов’язковою дією, добровільною опцією і рекомендацією установи. Інтерфейс необхідно узгоджувати з реальною нормативною процедурою, а не створювати нові фактичні умови доступу через дизайн.

Довіра та легітимність

Довіра до цифрової державної послуги формується не тільки за зовнішнім виглядом. Вона залежить від передбачуваності правил, захисту інформації, зрозумілості пояснень, можливості одержати допомогу й виправити несправедливий результат. Систематичні дослідження електронного врядування показують значення корисності, довіри та умов доступності, хоча різнорідні показники обмежують універсальні причинні висновки (огляд чинників взаємодії з електронним урядуванням, 2026).

Український правовий контекст

Правову оцінку конкретного інтерфейсу потрібно проводити за українським законодавством і правилами відповідної послуги. Основу становлять Закон «Про адміністративні послуги», Закон «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг», Закон «Про адміністративну процедуру» та Закон «Про захист персональних даних». Вони регулюють різні аспекти послуг, адміністративних рішень та обробки персональних даних; конкретний обсяг застосування залежить від виду правовідносин і встановлених винятків.

Українське законодавство не варто описувати як єдиний спеціальний «закон про темні шаблони» в державних інтерфейсах. На практиці потрібно встановити, яке саме право чи процедурну гарантію порушує конкретний дизайн: повноту інформації, обробку даних, доступність процедури, належне повідомлення або передбачений спосіб захисту. Така перевірка спирається на юридичні факти, а не лише на суб’єктивне враження від екрана.

Правові підстави обробки даних

Державна установа може обробляти персональні дані на підставах, передбачених законом; не вся така обробка ґрунтується на згоді. Саме тому небезпечна практика ставити універсальний прапорець «погоджуюся на все» поруч із поданням обов’язкової заяви. Сервіс має ясно повідомляти мету, правову підставу та межі використання даних і розмежовувати необхідні операції від додаткових добровільних налаштувань. Чинне формулювання та права особи потрібно перевіряти за законом № 2297-VI.

Європейські норми як порівняльний орієнтир

Стаття 25 Регламенту ЄС про цифрові послуги встановлює вимоги до дизайну інтерфейсів визначених онлайн-платформ у сфері дії цього регламенту. Вона не є загальною прямою нормою для всіх українських державних порталів. Настанови EDPB 03/2022 також мають власну предметну й територіальну сферу застосування. Їх варто використовувати як науково-практичні орієнтири для виявлення ризиків, не підміняючи ними чинне право України.

Доступність, нерівність і вразливі групи

Маніпулятивні рішення в інтерфейсі накладаються на системні бар’єри: недостатній доступ до інтернету й пристроїв, потребу в спеціальних технологіях, складну процедуру і дефіцит людської підтримки. Нерівність може виникнути навіть тоді, коли для всіх користувачів показано однакову форму. Особливої уваги потребують люди з порушеннями зору, слуху, моторики чи когнітивних функцій, літні користувачі, люди з обмеженою цифровою грамотністю та особи, які перебувають у кризових життєвих обставинах.

Настанови WCAG 2.2 описують перевірювані вимоги доступності вебконтенту. Виконання формальних критеріїв доступності є суттєвою умовою якісного сервісу, проте також потрібно перевіряти зрозумілість реальних рішень. Наприклад, кнопка може бути доступною для клавіатури й водночас мати оманливу назву. Тому технічний аудит доступності, експертний огляд етики й випробування з користувачами доповнюють один одного.

Рекомендації ОЕСР щодо проєктування державних послуг підтримують участь різних груп у розробці та збереження інших каналів отримання послуг. Люди, які не можуть чи не бажають користуватися цифровим маршрутом, потребують реалістичних механізмів отримання результату відповідно до українських правил конкретної послуги.

Як провести аудит державного інтерфейсу

Аудит починають із конкретної юридично значущої дії: подати заяву, перевірити дані, погодитися на додаткову обробку, скасувати запит, виправити помилку чи оскаржити рішення. Потрібно записати справжні права користувача, законні вимоги до процедури та інтерес установи. Лише після цього можна визначити, чи інтерфейс спрямовує поведінку способом, який узгоджується з цією процедурою.

1. Побудувати повний маршрут

Перевіряють усі екрани від входу до результату, включно з мобільною версією, повідомленнями електронною поштою, перевіркою статусу, спробою повернутися назад і пошуком живої підтримки. Документують кількість кроків, формулювання вибору, типові параметри, помилки, підказки, строки й приховані умови. Фіксують не лише успішний сценарій, а й відмову, неправильні дані та незавершену дію.

2. Визначити критичні рішення

Для кожного рішення описують доступні альтернативи, юридичні й фактичні наслідки, необхідні дані та спосіб виправлення. Особливий контроль потрібен для передачі персональних даних, відмови від законних можливостей, фінансових наслідків і згоди на участь у дослідженні. Коли сервіс не надає альтернативу, аудитор перевіряє, чи це справді встановлено законодавством, чи обмеження створено тільки дизайном.

3. Зіставити візуальну ієрархію з правами користувача

Порівнюють розмір і помітність кнопок, колір, формулювання, місце посилань, порядок варіантів, типові позначки, попередження та підтвердження. Критерієм є точність комунікації і рівна досяжність законних альтернатив. Можна застосувати типології EDPB та наукових систематичних оглядів як інструменти спостереження, після чого окремо оцінити юридичну значущість кожного випадку (EDPB, 2023; огляд, 2025).

4. Провести дослідження з різними користувачами

Учасникам дають реалістичні завдання і з’ясовують, як вони пояснюють наслідки власного рішення, чи помічають альтернативи та чи можуть отримати результат. Потрібно залучати користувачів із різним рівнем цифрової грамотності й доступності, а також тестувати допоміжні технології. Спостереження за кліками варто поєднувати з розмовою про те, що людина зрозуміла і чого очікувала. Участь у випробуваннях та обробку дослідницьких даних організовують за належними правовими й етичними підставами.

5. Розставити ризики за серйозністю

Визначають імовірність помилки, тяжкість можливої шкоди, складність виправлення та групи, на які вплив припаде найбільше. Першочергово усувають ризики втрати законних прав, неправомірного розкриття даних і блокування доступу до послуги. Кількість звернень або натискань не повинна маскувати рідкісні, але тяжкі наслідки для конкретних людей.

Як оцінити причинний вплив і результат виправлень

Експертна перевірка встановлює наявність проблемного прийому, а причинне дослідження з'ясовує, як зміна інтерфейсу впливає на результати. Там, де це юридично та етично допустимо, можна порівнювати два прозорі варіанти інтерфейсу зі випадковим розподілом учасників. Небезпечний або завідомо оманливий дизайн не варто навмисно залишати частині громадян лише для отримання експериментальних даних.

Важливо попередньо визначити кінцеві показники: частку правильних заяв, частоту невиправлених помилок, розуміння наслідків згоди, доступ до законного результату, звернення по допомогу, скарги, можливість відкликання необов’язкових дозволів, розбіжності між соціальними групами. Порівнюють абсолютні зміни, довірчі інтервали, практичну значущість і можливі небажані наслідки. Для обмеженої вибірки статистична невизначеність може бути великою навіть за помітної різниці відсотків.

Квазіекспериментальне оцінювання застосовують, коли сервіс змінюється поетапно між установами чи регіонами, але воно потребує перевірки припущень про порівнянність груп і зовнішні зміни. Дані звичайного спостереження допомагають помітити проблему, проте самі собою не встановлюють її причину. Методологію причинного оцінювання необхідно пов’язувати з канонічним вузлом L02-28 після підтвердження його чинної опублікованої української адреси.

Результати мають описувати фактичні відмінності між групами користувачів і вплив на людей, які завершили та не завершили процедуру. До звіту слід додавати дизайн дослідження, правила виключення даних, визначення показників, обмеження причинних висновків і план виправлення виявлених недоліків. Етична й розподільча оцінка потрібна протягом усього циклу, а не лише після запуску.

Принципи виправлення маніпулятивних рішень

Зрозуміле формулювання замість прихованого спрямування

Кожна кнопка повинна описувати фактичну дію: «Подати заяву», «Зберегти чернетку», «Відмовитися від додаткових повідомлень». Поруч із незворотним або значущим рішенням потрібно пояснювати наслідки простою мовою. Якщо існує законний строк, його вказують точно і разом із підставою. Якщо людина має право змінити рішення, цей шлях повинен бути доступним.

Симетричні та реальні альтернативи

Відмова від необов'язкового налаштування не повинна вимагати непропорційно більше дій, ніж погодження. Коли закон передбачає кілька шляхів подання чи отримання результату, сервіс має пояснювати доступні маршрути та умови. Якщо певна опція технічно чи юридично недоступна, причина повинна бути зрозумілою і правдивою.

Мінімізація даних і контроль користувача

Запитують лише ті дані, для яких існує законна мета й підстава. Інформацію про інші способи використання даних відокремлюють від основного процесу. Користувачеві потрібен доступний спосіб перевірити внесене, виправити неточність і реалізувати права, встановлені законом. Для цього важливі не тільки тексти повідомлень, а й внутрішня архітектура даних, повноваження установ і правила зберігання.

Людська допомога та доступні канали

Чат, інструкція чи автоматична підказка мають пояснювати кроки, а не створювати враження, що відсутня законна альтернатива. Складні випадки потребують маршруту звернення до компетентної людини, а в передбачених законом ситуаціях — іншого каналу обслуговування. Принципи ОЕСР включають можливість людської підтримки й увагу до бар'єрів доступу.

Незалежний нагляд та документування

Власник послуги має вести журнал важливих рішень щодо інтерфейсу: чому встановлено типовий варіант, звідки взято формулювання, який правовий висновок отримано і які результати перевірок доступні. Публічні описи не повинні розкривати персональні дані або створювати ризики безпеки. Скарги користувачів, результати доступності та незалежні оцінки використовують для зміни сервісу.

Типові помилки під час державної цифровізації

Одна помилка — вимірювати результат лише часткою завершених заяв. Інша — трактувати кожне незавершення як проблему мотивації користувача, не перевіривши законодавчі вимоги, мережеві перебої, недостатню доступність, нестачу документів або неправильні повідомлення установи. Третя — називати будь-який вплив дизайну «маніпуляцією», без аналізу альтернатив і наслідків. Усі три спотворюють розуміння реальної проблеми.

Окремий ризик створює копіювання комерційних інтерфейсів до державного середовища. Шаблон, оптимізований на конверсію чи утримання уваги, може бути непридатним для юридично значущої заяви. Оцінка якості має починатися з прав людини, належної процедури й фактичної доступності результату, а потім враховувати швидкість і зручність.

Що може зробити людина, яка помітила маніпулятивний інтерфейс

Якщо цифрова державна послуга вимагає незрозумілого погодження або пропонує підозрілий маршрут, корисно зберегти адресу офіційного сервісу, дату, назву дії та знімки екрана без відкритого поширення персональних даних. Варто перевірити офіційний опис послуги, умови, строк та інформацію про обробку даних. За потреби можна скористатися передбаченими для конкретної процедури каналами підтримки й оскарження. Наявність незрозумілої кнопки сама собою не встановлює порушення закону; для правової оцінки важливі точний сценарій і його наслідки.

Державна установа, яка одержала таке звернення, має розглядати його як сигнал до перевірки процедури: відтворити ситуацію, встановити підстави рішення, оцінити ризик для інших користувачів і документувати виправлення. Знецінювання помилки громадянина або механічне перенаправлення між каналами не усуває структурного недоліку сервісу.

Поширені запитання

Що таке темні шаблони в державних послугах?

Це оманливі чи маніпулятивні способи оформлення цифрового вибору, які здатні спрямувати людину до рішення, що суперечить її поінформованим намірам або правам. Важливо оцінювати цілий маршрут, а також юридичні наслідки, а не тільки колір кнопки.

Чи є попередньо вибраний варіант завжди маніпуляцією?

Ні. Типовий варіант може бути законним і корисним для спрощення дії. Ключові питання: чи правильно його обрано для цієї процедури, чи пояснено наслідки, чи легко змінити налаштування та чи не приховано іншу мету використання даних.

Чи поширюється європейський Акт про цифрові послуги на будь-який український державний портал?

Ні. Сфера дії Регламенту ЄС 2022/2065 визначена його власними нормами щодо відповідних посередницьких і онлайн-платформних послуг. Українські державні адміністративні процедури оцінюють за застосовним правом України; іноземні правила можуть слугувати порівняльним орієнтиром.

Чим маніпуляція відрізняється від незручного інтерфейсу?

Незручність може бути наслідком технічного боргу, складного закону або поганої організації. Маніпулятивність встановлюють за тим, як дизайн систематично зміщує вибір, приховує значущі відомості чи створює нерівні перешкоди. Причину, намір і правову відповідальність визначають окремо.

Як перевірити, що нова форма стала кращою?

Потрібно виміряти розуміння користувачами наслідків, точність заяв, час і зусилля, доступність виправлення, отримання законного результату та відмінності між групами. Для встановлення причинного ефекту використовують належні експериментальні або квазіекспериментальні методи з етичним захистом учасників.

Чи достатньо відповідності WCAG для відсутності маніпуляції?

Відповідність критеріям доступності зменшує бар’єри використання, але окремо потрібна оцінка правдивості повідомлень, добровільності необов’язкових дій, реальності альтернатив та наслідків рішень. Доступність та етична якість взаємопов’язані, проте мають різні предмети перевірки.

Висновок

Маніпулятивний дизайн у державних цифрових послугах виявляється там, де спосіб оформлення вибору порушує здатність людини зрозуміти рішення, використати законну альтернативу, контролювати персональні дані або отримати належну державну послугу. Якісний державний інтерфейс передбачає прозоре пояснення, доступність, правову точність, захист вразливих користувачів, вимірювання фактичних наслідків і відповідальність установи за виправлення помилок. Саме ці вимоги повинні визначати дизайн цифрової держави.

Пов’язані статті

Джерела

Dechamps, S., Simonofski, A., & Burnay, C. (2025). Citizen-centricity in digital government: A theoretical and empirical typology. Government Information Quarterly, 42(1), 102005. https://doi.org/10.1016/j.giq.2024.102005

European Data Protection Board. (2023). Guidelines 03/2022 on deceptive design patterns in social media platform interfaces: How to recognise and avoid them (Version 2.0). https://www.edpb.europa.eu/documents/guideline/guidelines-032022-on-deceptive-design-patterns-in-social-media-platform_en

European Parliament and Council of the European Union. (2022). Regulation (EU) 2022/2065 on a Single Market for Digital Services (Digital Services Act), Article 25. https://eur-lex.europa.eu/eli/reg/2022/2065

Isola, C., & Esposito, F. (2025). A systematic literature review on dark patterns for the legal community: Definitional clarity and a legal classification based on the Unfair Commercial Practices Directive. Computer Law & Security Review, 58, 106169. https://doi.org/10.1016/j.clsr.2025.106169

Luguri, J., & Strahilevitz, L. J. (2021). Shining a light on dark patterns. Journal of Legal Analysis, 13(1), 43–109. https://doi.org/10.1093/jla/laaa006

Mathur, A., Acar, G., Friedman, M. J., Lucherini, E., Mayer, J., Chetty, M., & Narayanan, A. (2019). Dark patterns at scale: Findings from a crawl of 11K shopping websites. Proceedings of the ACM on Human-Computer Interaction, 3(CSCW), 81. https://doi.org/10.1145/3359183

Nouwens, M., Liccardi, I., Veale, M., Karger, D., & Kagal, L. (2020). Dark patterns after the GDPR: Scraping consent pop-ups and demonstrating their influence. Proceedings of the 2020 CHI Conference on Human Factors in Computing Systems. https://doi.org/10.1145/3313831.3376321

OECD. (2022). OECD Good Practice Principles for Public Service Design and Delivery in the Digital Age. OECD Public Governance Policy Papers, No. 23. https://doi.org/10.1787/2ade500b-en

Weigl, L., Roth, T., Amard, A., & Zavolokina, L. (2024). When public values and user-centricity in e-government collide — A systematic review. Government Information Quarterly, 41(3), 101956. https://doi.org/10.1016/j.giq.2024.101956

World Wide Web Consortium. (2024). Web Content Accessibility Guidelines (WCAG) 2.2. https://www.w3.org/TR/WCAG22/

Yi, W., & Li, Z. (2025). Mapping the scholarship of the regulation of dark patterns: A systematic review of concepts, regulatory paradigms, and solutions from law and HCI perspectives. Computer Law & Security Review, 59, 106225. https://doi.org/10.1016/j.clsr.2025.106225

Верховна Рада України. (2010). Закон України «Про захист персональних даних» № 2297-VI (чинна редакція). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17

Верховна Рада України. (2012). Закон України «Про адміністративні послуги» № 5203-VI (чинна редакція). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5203-17

Верховна Рада України. (2021). Закон України «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг» № 1689-IX (чинна редакція). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1689-20

Верховна Рада України. (2022). Закон України «Про адміністративну процедуру» № 2073-IX (чинна редакція). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2073-20

 
 
bottom of page