Когнітивна революція в психології: причини, події та наслідки
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 12 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Когнітивна революція в психології — це історичне переорієнтування дослідницьких програм, яке набрало сили в середині XX століття й зробило пам’ять, увагу, мовлення, сприймання, мислення та внутрішнє опрацювання інформації центральними предметами експериментального пояснення поведінки. Її найпомітніший етап припав на 1950–1960-ті роки, коли психологи почали систематично поєднувати лабораторні дослідження з теорією інформації, лінгвістикою, обчислювальним моделюванням та дослідженнями мозку.
Назва «революція» позначає глибоку зміну наукових запитань, методів і критеріїв пояснення. Вона водночас є історіографічною метафорою: когнітивні ідеї існували задовго до 1956 року, розвиток відбувався різними темпами в різних країнах, а дослідження поведінки продовжували розвиватися. Таке прочитання підтверджують учасник подій Джордж Міллер у ретроспективі 2003 року і історик психології Джордж Мандлер.
Головний наслідок когнітивної революції — утвердження пояснювальних моделей, у яких психологічний результат залежить від того, як система кодує, відбирає, утримує, перетворює та використовує інформацію. Сучасне поняття когнітивних процесів охоплює саме ті явища, нові способи дослідження яких стали визначальними для цього історичного повороту.
Що саме змінилося в психологічному поясненні
У поведінковому експерименті дослідник може встановити, який стимул було подано, яку відповідь отримано та за яких умов вона змінюється. Когнітивна програма додає перевірювані припущення про проміжні операції: людина помічає лише частину сигналів, порівнює їх із попереднім досвідом, утримує деякі елементи в пам’яті, обирає правило та формує відповідь. Ці операції описують як механізми, що пояснюють закономірності помилок, швидкості відповіді, розпізнавання й відтворення.
Особливе значення має розрізнення спостережуваних даних і теоретичних конструкцій. Пам’ять або вибіркову увагу не можна безпосередньо побачити як фізичний предмет; дослідники вивчають їх через сплановані завдання, порівняння умов, передбачення моделі й незалежні способи вимірювання. Когнітивна революція легітимізувала такий спосіб побудови психологічної теорії, зберігши вимогу експериментальної перевірки.
Це пояснює, чому історія революції пов’язана з експериментальною психологією, але має власний предмет: вона досліджує історичне походження нових запитань і наукових інститутів, тоді як методологічний аналіз оцінює, наскільки переконливо конкретний експеримент перевіряє гіпотезу сьогодні.
Інтелектуальні передумови до 1950-х років
Психологія мислення, пам’яті та цілісного сприймання
Поширений опис історії як послідовності «інтроспекція — біхевіоризм — когнітивізм» відтворює передусім окрему американську інституційну перспективу. Експериментальні дослідження пам’яті, розумових процесів, сприймання та організації досвіду розвивалися в європейських лабораторіях ще наприкінці XIX й у першій половині XX століття. Наукові програми мали відмінні припущення й методи, але створювали питання, до яких пізніше звернулися когнітивні психологи.
Зокрема, гештальтпсихологія досліджувала закономірності організації сприймання та значення структури цілого. У британській традиції вивчали активну реконструкцію спогадів, у континентальній Європі — розвиток мислення, образів і дій. Історик Джордж Мандлер прямо наголошував на німецьких, британських і франкомовних джерелах майбутнього когнітивного повороту.
Біхевіоризм і внутрішні відмінності поведінкових шкіл
Американський біхевіоризм утвердив вимогу вивчати поведінку в контрольованих умовах і формулювати операційно перевірювані твердження. Маніфест Джона Вотсона 1913 року посилив недовіру до суб’єктивного звіту як самодостатнього доказу. Проте під назвою «біхевіоризм» існували різні програми, а інтерес до внутрішніх зв’язків між ситуацією та дією не зник навіть серед дослідників навчання.
Показовий приклад — Едвард Толмен. У статті «Cognitive Maps in Rats and Men» (1948) він інтерпретував результати дослідів із навчанням у лабіринтах через припущення про просторову організацію знань і цілеспрямованість поведінки. Це була когнітивна концепція всередині традиції, яку часто узагальнено називають необіхевіористичною. Детальніше історичне та сучасне значення поняття пояснює стаття «Когнітивна карта».
Таким чином, на момент активного піднесення когнітивізму дослідники вже мали досвід контрольованого експерименту, кількісного аналізу та побудови теоретичних моделей. Новий рух змінив насамперед набір допустимих пояснень і характер зв’язку психології з іншими науками.
Чому виникла потреба в когнітивному повороті
Складність людської діяльності та пояснювальні межі окремих моделей
Поведінкові закономірності успішно описували багато форм навчання. Водночас мовлення, розуміння тексту, планування багатокрокових дій, розв’язування нових задач і впізнавання неповних образів вимагали моделей, здатних пояснювати структуру помилок та перенесення знань у нові ситуації. Різні відповіді на один стимул залежали від інструкції, очікувань, попереднього матеріалу й мети завдання.
Когнітивний підхід дав змогу ставити конкретні запитання: скільки інформації доступно для негайного відтворення, у який момент вибирається значущий сигнал, що відбувається під час пошуку рішення, чому граматична структура змінює розуміння висловлення? Це були експериментальні й теоретичні проблеми, а не відмова від вимірювання. Історіографічний аналіз Мандлера пов’язує становлення нового напряму з недостатньою придатністю деяких тодішніх поведінкових схем для пояснення складної людської психології.
Теорія інформації, зв’язок і післявоєнна інженерія
У 1940–1950-х роках стрімко розвивалися технічні системи зв’язку, радіолокація, обчислення та дослідження операторської діяльності. Ці практичні завдання зробили особливо важливими питання про вибір сигналів, шум, пропускну здатність, час оброблення і помилки рішення. Психологи почали використовувати поняття каналу, кодування, обмеженої місткості та передавання інформації як інструменти побудови моделей людських дій.
Між технічним каналом передавання даних та людською увагою існує теоретична аналогія, межі якої встановлюються дослідженнями. Психологічні системи мають значення, мотивацію, тілесність і досвід; тому інженерні схеми стають корисними лише тоді, коли породжують перевірювані передбачення щодо реальної поведінки.
Обчислювальні машини та формальні описи розумових операцій
Поява програмованих машин створила нову можливість: задати послідовність правил і перевірити, чи може вона відтворити певний вид розв’язування задачі. Звідси виріс інтерес до алгоритмів пошуку, символічних репрезентацій, евристик та формального моделювання. Історично це зблизило психологію з дослідженнями штучного інтелекту, однак кожна програма зберігала свої власні критерії успішності.
Комп’ютерна програма може показати, що певний механізм є логічно можливим; її успішна робота сама собою ще не встановлює, що людський мозок діє саме таким способом. Ця відмінність стала принциповою для подальшої історії когнітивного моделювання.
Лінгвістика, розвиток понять і міждисциплінарні контакти
Лінгвістика запропонувала досліджувати породження та розуміння граматично організованих висловлень через системи правил. Психологічне вивчення понять, своєю чергою, показувало, що люди шукають ознаки, висувають гіпотези й змінюють стратегію класифікації. У результаті виник спільний дослідницький простір психологів, лінгвістів, фахівців із логіки, антропологів, інженерів і математиків. Саме таку міждисциплінарність описав Джордж Міллер.
Хронологія когнітивної революції: події та першоджерела
1940-ві роки: підготовка нового словника
У 1940-х роках питання структури знань і складної поведінки вже обговорювалися в різних напрямах. Стаття Толмена 1948 року показує, як поняття когнітивної карти застосовували до результатів дослідження орієнтування та навчання. Подібні приклади спростовують датування всієї когнітивної науки одним моментом народження.
1956 рік: збіг кількох впливових подій
У 1956 році Джордж Міллер опублікував «The Magical Number Seven, Plus or Minus Two» у журналі Psychological Review. Того самого року з’явилася праця Джерома Брунера, Жаклін Гуднау та Джорджа Остіна «A Study of Thinking», а Аллен Ньюелл і Герберт Саймон представили формалізований підхід до розв’язування логічних задач у роботі «The Logic Theory Machine—A Complex Information Processing System».
Пізніше Міллер згадував вересневий симпозіум у Массачусетському технологічному інституті як особливо виразний момент усвідомлення спільності нових ідей. Такий спогад важливий як свідчення учасника й символічна дата, а історія когнітивного руху охоплює значно триваліший і географічно ширший процес. Ретроспективний нарис Міллера дозволяє простежити, як самі дослідники згодом осмислювали зв’язок між психологією, мовою та обчисленнями.
1957–1959 роки: структура мови і вибіркова увага
Книжка Ноама Чомського «Syntactic Structures» вийшла 1957 року та підтримала інтерес до формального опису граматичних структур. У 1959 році Чомський опублікував критичну рецензію на «Verbal Behavior» Берреса Скіннера. Вона стала впливовим текстом у дискусії щодо можливостей пояснення людського мовлення засобами поведінкової теорії, хоча значення цієї рецензії не слід плутати з одноосібним започаткуванням когнітивної революції.
1958 року Дональд Бродбент видав «Perception and Communication», у якій розробив інформаційний підхід до уваги та сприймання. Факт виходу першого видання в Pergamon Press підтверджує тогочасний бібліографічний огляд у Nature. Його дослідження зробили центральним питання про те, яким чином людина відбирає повідомлення за конкуренції кількох потоків інформації.
1960–1968 роки: лабораторні програми та оформлення дисципліни
У 1960 році Джордж Сперлінг опублікував «The Information Available in Brief Visual Presentations». Метод часткового звіту дав змогу відрізнити короткочасну доступність зорової інформації від кількості елементів, які людина встигає повністю назвати. Цей підхід став взірцем дослідження прихованого процесу через різницю між чітко визначеними експериментальними умовами.
1967 року Ульрік Найссер опублікував книжку «Cognitive Psychology», яка систематизувала низку досліджень сприймання, уваги, пам’яті й упізнавання. Вона сприяла оформленню когнітивної психології як упізнаваної дисциплінарної програми. Наступного року Річард Аткінсон і Річард Шифрін виклали модель пам’яті з розрізненням сенсорного регістру, короткочасного та довготривалого збереження. Ця модель стала впливовою історичною схемою та предметом подальших емпіричних уточнень.
1970-ті роки і далі: розширення та внутрішня критика
Протягом наступних десятиліть когнітивні дослідження поширилися на читання, розв’язування задач, прийняття рішень, мовлення, індивідуальні відмінності й розвиток. Паралельно посилювалася критика універсальності комп’ютерної метафори, недостатньої уваги до природного середовища, соціального контексту й тілесної дії. Когнітивна революція поступово перетворилася на сукупність взаємодоповнювальних, а іноді конкурентних програм.
Ключові експерименти: що саме вони продемонстрували
Дослідження обсягу пам’яті Джорджа Міллера
Стаття Міллера 1956 року зіставляла результати різних експериментів щодо розрізнення сигналів, негайного запам’ятовування та перекодування інформації. Її відома формула «сім плюс-мінус два» стала символом обмеженості когнітивних ресурсів. Важливішим за окреме число було питання про те, як групування елементів у змістові одиниці змінює результати запам’ятовування. Оригінальна стаття розглядає декілька видів завдань, а не одну універсальну «місткість мозку».
Сучасні дослідження уточнили умови, за яких оцінки обсягу короткочасного утримання можуть бути нижчими. Зокрема, Нельсон Кован у великому огляді 2001 року аргументував оцінку близько чотирьох одиниць для окремих чітко обмежених умов. Тому число сім залишається історично впливовою евристичною формулою, а не універсальною нормою, за якою можна оцінювати пам’ять кожної людини.
Експерименти Джорджа Сперлінга із зоровою інформацією
У класичних дослідах учасникам дуже коротко показували матрицю літер. Коли потрібно було назвати всі символи, учасники відтворювали лише частину. Якщо ж після зникнення матриці сигнал указував, який ряд потрібно повідомити, якість звіту за відповідних затримок була істотно кращою. Різниця між повним і частковим звітом дозволила припустити існування короткотривалого сенсорного збереження більшого обсягу інформації, ніж людина може відразу назвати.
Історична сила досліду полягає в побудові непрямого вимірювання: дослідник змінює момент і тип підказки та на підставі результатів перевіряє модель часової доступності інформації. Опис процедури доступний в оригінальній публікації Сперлінга 1960 року.
Поняття, гіпотези та стратегії класифікації
У книжці «A Study of Thinking» (1956) Джером Брунер, Жаклін Гуднау та Джордж Остін досліджували, як учасники знаходять правила належності об’єктів до категорій. Їхня програма зробила важливими стратегії перевірки гіпотез та послідовність пошуку значущих ознак. Вона вплинула на те, як згодом вивчали формування понять, навчання й рішення в умовах невизначеності. Бібліографічний каталог видання підтверджує авторський склад і початковий рік авторського права — 1956.
Моделювання розв’язування логічних задач
Ньюелл і Саймон продемонстрували можливість формально описувати пошук доведень у символічній логіці, використовуючи евристичні правила замість повного механічного перебирання. Їхня стаття 1956 року є документом ранньої історії обчислювальних досліджень мислення. Важливим був сам новий дослідницький прийом: сформулювати обчислювальний механізм настільки точно, щоб його можна було перевірити на виконанні конкретного завдання.
Які методи утвердила когнітивна психологія
Із когнітивним поворотом особливо тісно пов’язані вимірювання часу реакції, аналіз типів помилок, короткочасне подання стимулів, дослідження розподіленої та вибіркової уваги, завдання на впізнавання й відтворення, перевірка правил класифікації та порівняння альтернативних математичних або обчислювальних моделей. Кожен метод має власну історію, а його використання в когнітивному дослідженні визначається питанням про приховані процеси.
Показовою стала логіка експериментального контрасту. Якщо дві умови відрізняються лише операцією, яку передбачає модель, різниця в часі або точності відповіді може підтримати гіпотезу про цю операцію. Однак один результат часто узгоджується з кількома моделями. Тому дедалі важливішими ставали серії дослідів, незалежні вимірювання, кількісне зіставлення моделей і перевірка їхніх передбачень у нових завданнях.
Поняття «опрацювання інформації» поступово охопило різні рівні пояснення: опис завдання, формальний алгоритм, психологічні стадії та нейронні механізми. Рівні можуть бути взаємопов’язаними, але їхня відповідність потребує доказів. Сучасна когнітивна нейронаука розвиває одну з ліній цього зближення, використовуючи також методи вивчення мозку.
Чи справді когнітивна революція перемогла біхевіоризм
Популярна схема розповідає, що біхевіоризм панував до середини XX століття, а когнітивізм його повністю замінив. Історична картина складніша. Біхевіористичні підходи відрізнялися між собою, частина з них допускала теоретичні проміжні змінні, а експериментальний аналіз поведінки продовжив розвиток одночасно з когнітивними дослідженнями.
Історичний огляд Ватріна і Дарвіч прямо аналізує міф про «смерть» біхевіоризму та конкуруючі версії історії, які створювали різні наукові спільноти. З позиції наукової історіографії правильніше говорити про зміну дисциплінарного центру тяжіння й розширення допустимих пояснень, а також про тривале співіснування програм навчання, поведінкового аналізу та когнітивної науки.
Так само рецензія Чомського на Скіннера, хоча й була інтелектуально впливовою, не могла сама по собі припинити цілий дослідницький напрям. Її місце — у ширшій дискусії про природу мовлення, генеративні правила, навчання і вимоги до пояснення. Історія науки складається із взаємодії публікацій, лабораторій, навчальних програм, наукових товариств та зміни поколінь дослідників.
Когнітивна революція і виникнення когнітивної науки
Когнітивна психологія досліджує психологічні процеси та поведінкові прояви пізнання. Когнітивна наука виникла як ширший міждисциплінарний простір дослідження знань, репрезентацій, мовлення, розв’язування задач та інтелектуальних систем. У ньому перетиналися психологія, лінгвістика, філософія, комп’ютерні науки, антропологія й нейронаука.
Їхній історичний зв’язок був міцним, але ці два поняття мають різні обсяги. Когнітивна революція є назвою історичного повороту; когнітивна психологія — назвою дисциплінарної програми; когнітивна наука — назвою міждисциплінарної галузі. Розрізнення захищає від помилкового перенесення результатів комп’ютерного експерименту на психологію людини або від ототожнення будь-якої нейронної кореляції з готовим психологічним поясненням.
Пізніші підходи — конекціоністські моделі, розподілені репрезентації, ситуаційне й тілесно вкорінене пізнання, ймовірнісне моделювання — доповнили або переглянули багато припущень раннього символічного інформаційного підходу. Їхній розвиток свідчить про продуктивність відкритих новим дослідницьких запитань, а також про історичну змінність конкретних відповідей.
Український і європейський контексти
Американська історія когнітивної революції є одним із регіональних осередків ширшої історії психології. Європейські дослідження сприймання, пам’яті, мови, поняттєвого мислення та розвитку мали власні інституції й методології. Зауваження Мандлера про міжнародні інтелектуальні джерела дає підстави розглядати розвиток нових програм як мережу взаємодій, а не як односторонній експорт ідей із США.
На українських землях і в українських наукових установах XX століття розвивалися експериментальні, педагогічні, вікові та культурно-історичні дослідження психіки. Їхню історію необхідно реконструювати за установчими документами, працями дослідників і свідченнями наукових інституцій. Наприклад, Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України є самостійним інституційним орієнтиром української історії психології.
Культурно-історична психологія розглядала становлення вищих психічних функцій у зв’язку з мовою, діяльністю, соціальним досвідом та розвитком. Спільність предметів дослідження — мовлення, пам’яті, поняття або мислення — ще не означає документованого прямого впливу однієї школи на іншу. Для таких тверджень потрібні сліди реального цитування, перекладів, особистих контактів і міжнародного обігу публікацій.
Тому українська історія цього періоду має дві аналітичні перспективи: участь українських дослідників у світовій історії психологічних ідей та внутрішній розвиток місцевих лабораторій, освітніх і дослідницьких інституцій. Обидві перспективи потрібні, щоб уникнути спрощення історії науки до кількох англомовних назв і дат.
Наслідки для дослідження пам’яті, уваги, мови та мислення
У дослідженнях пам’яті когнітивний підхід стимулював побудову моделей кодування, збереження та відтворення. Схема Аткінсона і Шифріна стала важливою точкою відліку, хоча подальші дані привели до складніших уявлень про робочу пам’ять, системи довготривалого збереження й залежність результату від завдання. Історична значущість моделі визначається тим, які перевірювані питання вона відкрила, а її сучасна наукова придатність — сукупністю наступних досліджень.
Для психології уваги визначальними стали завдання з кількома потоками сигналів, вибірковим звітом та контролем відволікання. Для дослідження мови — аналіз структур висловлювання, розуміння, передбачення й породження речень. Для психології мислення — вивчення стратегій, планування, категоризації та розв’язування проблем. Усі ці напрями отримали спільний словник процесів, але їхні експериментальні результати потребують специфічних моделей і власних критеріїв перевірки.
Когнітивна перспектива також змінила психологію розвитку, освіти та взаємодії людини з технікою. Дослідження когнітивного розвитку показують, як змінюються способи розуміння й оброблення інформації протягом життя. Застосування знань до навчання та проєктування складних інтерфейсів пов’язане з подальшим дослідженням конкретних механізмів, а не з автоматичною ефективністю будь-якого методу, позначеного словом «когнітивний».
Від когнітивної революції до штучного інтелекту
Когнітивний поворот створив спільну мову для наукового аналізу людського мислення та побудови обчислювальних систем, здатних розв’язувати задачі. Історично значущою була ідея явного опису правил, представлень та послідовностей операцій. Робота Ньюелла і Саймона 1956 року засвідчила, що частину інтелектуальних завдань можна поставити як проблему формалізації та машинного виконання.
Від цієї історичної взаємодії походять тривалі дослідницькі зв’язки між психологічним експериментом, штучним інтелектом і нейронаукою. Подібність результатів людини та машини, однак, допускає кілька різних механізмів їх досягнення. Для тверджень про людську пам’ять потрібні психологічні дані; для тверджень про машинну систему — аналіз її будови та поведінки. Питання про суб’єктивний досвід або свідомість становить окрему філософську й наукову проблему, яку історія когнітивної революції сама собою не вирішує.
Обмеження та сучасна оцінка історичної спадщини
Найбільшим досягненням революції стало перетворення складних когнітивних феноменів на предмет формалізованого й систематичного експерименту. Її програми навчили формулювати гіпотези про послідовність операцій, порівнювати альтернативні моделі та встановлювати межі інформаційних ресурсів у конкретних завданнях. Водночас інформаційна метафора не вичерпує психологічні особливості людського життя — емоції, мотивацію, практичну дію, культуру та міжособистісну взаємодію.
Сучасна оцінка класичних моделей потребує розмежування трьох запитань. Перше: чи справді певний учений висунув зазначене припущення у вказаному році? Друге: чи вплинуло припущення на розвиток наукової програми? Третє: наскільки конкретна модель відповідає сучасним емпіричним результатам? Позитивна відповідь на історичні запитання не гарантує сучасної емпіричної точності моделі.
Особливо показовою є історія числа сім: стаття Міллера стала впливовою, але подальший огляд Кована продемонстрував необхідність точніше визначати, які саме одиниці пам’яті, стратегії групування та умови перевіряються. Науковий прогрес у цьому випадку полягає в уточненні пояснення й умов застосування результатів.
П’ять історичних міфів про когнітивну революцію
Перший міф: «Вона почалася одного дня 1956 року». Насправді 1956 рік зручний як символічний вузол кількох публікацій і зустрічей, тоді як формування дослідницьких програм тривало десятиліттями. Міллер описував знакові зустрічі з особистої перспективи; Мандлер реконструював поступовість змін.
Другий міф: «До революції психологи взагалі не досліджували мислення». Праці європейських дослідників, гештальтпсихологів і Толмена свідчать про тривалу історію експериментальних та теоретичних досліджень пізнання. Революція переформатувала їхню дисциплінарну вагу та взаємозв’язки.
Третій міф: «Чомський однією рецензією спростував увесь біхевіоризм». Рецензія 1959 року була впливовою частиною дискусії про мову. Історію зміни наукових шкіл утворювали численні публікації, лабораторії, інституції та паралельні дослідницькі програми. Ватрін і Дарвіч аналізують викривлення образу біхевіоризму в такому способі оповіді.
Четвертий міф: «Міллер довів, що кожна людина завжди може пам’ятати рівно сім об’єктів». Експериментальні оцінки залежать від способу подання, матеріалу, групування, завад і критеріїв вимірювання. Універсальне застосування історичної формули виходить за межі результатів відповідних досліджень.
П’ятий міф: «Порівняння розуму з комп’ютером остаточно пояснило людське мислення». Обчислювальні моделі дозволили створювати точні гіпотези та перевіряти алгоритми. Відповідність між моделлю, реальною поведінкою, мозковою реалізацією та життєвим досвідом залишається окремим емпіричним питанням.
Поширені запитання
Коли відбулася когнітивна революція в психології?
Її найінтенсивніший етап пов’язують із 1950–1960-ми роками, а 1956 рік часто використовують як символічну віху. Передумови виникли раніше; закріплення нового напряму та критична перебудова його моделей тривали в наступні десятиліття.
Хто був засновником когнітивної революції?
Єдиного засновника встановити неможливо, оскільки рух формувався на перетині кількох дисциплін. Важливими були внески Джорджа Міллера, Джерома Брунера, Дональда Бродбента, Аллена Ньюелла, Герберта Саймона, Ноама Чомського, Ульріка Найссера та багатьох інших. Їхні ролі різнилися: експерименти, формальні теорії, лінгвістика, університетські програми й синтез дисциплін.
Чому ця революція називається когнітивною?
Тому що вона перемістила центр пояснення до процесів пізнання: уваги, пам’яті, розуміння, категоризації, мови, планування й розв’язування задач. Термін пов’язаний із дослідженням того, як люди та інші пізнавальні системи отримують, організовують і використовують інформацію.
У чому відмінність між когнітивною революцією та когнітивною психологією?
Когнітивна революція — історичний процес зміни дослідницьких програм у середині XX століття. Когнітивна психологія — науковий напрям, що вивчає процеси пізнання та продовжує розвиватися сьогодні. Їхню історію пов’язують спільні методи й поняття, але ці назви описують різні рівні наукового життя.
Чи зник біхевіоризм після когнітивної революції?
Поведінковий аналіз та пов’язані дослідницькі програми продовжили існування й розвиток. Змінилося співвідношення напрямів і наукових авторитетів, а когнітивні пояснення набули широкого визнання в психології людини.
Чи є класичні когнітивні моделі досі науково правильними?
Їхнє сучасне значення залежить від конкретної моделі та емпіричних даних. Частина понять зберегла евристичну цінність, частина була уточнена або замінена. Наприклад, історична модель трьох сховищ пам’яті залишається ключовою для розуміння становлення галузі, але сучасні теорії враховують більше механізмів та умов, ніж її початкова схема.
Висновок
Когнітивна революція змінила спосіб, у який психологія ставить запитання про людське пізнання. Вона поєднала спадщину експериментальної психології з математичними й обчислювальними моделями, створила продуктивні зв’язки з лінгвістикою та нейронаукою й зробила внутрішні процеси предметом відкритої наукової перевірки. Її історія охоплює поступове зближення кількох інтелектуальних традицій, а головна спадщина полягає в методах дослідження пам’яті, уваги, мови та мислення, які продовжують уточнюватися завдяки новим даним.
Пов’язані статті
Біхевіоризм: що це, основні ідеї, представники та критика — історична програма дослідження поведінки, у взаємодії з якою формувався когнітивний поворот.
Гештальтпсихологія: що це, принципи організації сприймання та наукова спадщина — рання європейська лінія досліджень організації психічних процесів.
Когнітивна психологія — сучасний науковий напрям, історію становлення якого висвітлено в цій статті.
Когнітивна карта — концепція Толмена та її подальший розвиток.
Когнітивне моделювання — перевірка формальних моделей пізнавальних процесів.
Когнітивна нейронаука — дослідження зв’язків між мозком і пізнавальними функціями.
Пам’ять: що це, як працює та які види пам’яті існують — сучасні уявлення про одну з головних тем когнітивного руху.
Культурно-історична психологія — пов’язана історична традиція дослідження психічного розвитку та діяльності.
Джерела
Atkinson, R. C., & Shiffrin, R. M. (1968). Human Memory: A Proposed System and Its Control Processes. Psychology of Learning and Motivation, 2, 89–195. https://doi.org/10.1016/S0079-7421(08)60422-3.
Broadbent, D. E. (1958). Perception and Communication. Pergamon Press. Підтвердження виходу першого видання у рецензії Nature.
Bruner, J. S., Goodnow, J. J., & Austin, G. A. (1956). A Study of Thinking. Wiley. Бібліографічний каталог WorldCat.
Chomsky, N. (1959). A Review of B. F. Skinner’s Verbal Behavior. Language, 35(1), 26–58. https://doi.org/10.2307/411334.
Costall, A. (2006). “Introspectionism” and the mythical origins of scientific psychology. Consciousness and Cognition, 15(4), 634–654. https://doi.org/10.1016/j.concog.2006.09.008.
Cowan, N. (2001). The magical number 4 in short-term memory: A reconsideration of mental storage capacity. Behavioral and Brain Sciences, 24(1), 87–114. https://doi.org/10.1017/S0140525X01003922.
Mandler, G. (2002). Origins of the cognitive (r)evolution. Journal of the History of the Behavioral Sciences, 38(4), 339–353. https://doi.org/10.1002/jhbs.10066.
Miller, G. A. (1956). The Magical Number Seven, Plus or Minus Two: Some Limits on Our Capacity for Processing Information. Psychological Review, 63(2), 81–97. https://doi.org/10.1037/h0043158.
Miller, G. A. (2003). The cognitive revolution: A historical perspective. Trends in Cognitive Sciences, 7(3), 141–144. https://doi.org/10.1016/S1364-6613(03)00029-9.
Neisser, U. (1967). Cognitive Psychology. Appleton-Century-Crofts. Каталог WorldCat.
Newell, A., & Simon, H. A. (1956). The logic theory machine—A complex information processing system. IRE Transactions on Information Theory, 2(3), 61–79. https://doi.org/10.1109/TIT.1956.1056797.
Sperling, G. (1960). The information available in brief visual presentations. Psychological Monographs: General and Applied, 74(11), 1–29. https://doi.org/10.1037/h0093759.
Tolman, E. C. (1948). Cognitive maps in rats and men. Psychological Review, 55(4), 189–208. https://doi.org/10.1037/h0061626.
Watrin, J. P., & Darwich, R. (2012). On Behaviorism in the Cognitive Revolution: Myth and Reactions. Review of General Psychology, 16(3), 269–282. https://doi.org/10.1037/a0026766.