Кальцитонін-ген-зв’язаний пептид: CGRP у больовій сигналізації та мігрені
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 11 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Кальцитонін-ген-зв’язаний пептид (CGRP, від англійської назви calcitonin gene-related peptide) — це сигнальний нейропептид із 37 амінокислот, який утворюється у нервовій системі та інших тканинах. Він бере участь у передаванні й регуляції больових сигналів, розширенні кровоносних судин, взаємодії нейронів із судинними та імунними клітинами. Найпереконливіший клінічний доказ його значення отримано при мігрені: введення CGRP може провокувати мігренеподібні напади у чутливих людей, а препарати, що блокують CGRP або його рецептор, зменшують тягар мігрені в рандомізованих дослідженнях. Russo та Hay, 2023; Charles та співавт., 2024.
CGRP діє в багатьох тканинах, а його вплив залежить від рецепторів, місця вивільнення та фізіологічного стану. Тому роль у мігрені не означає, що кожен больовий сигнал або кожна зміна настрою визначається цим пептидом. Для розуміння CGRP потрібно поєднати молекулярну біологію, фізіологію трійчастого нерва та результати клінічних досліджень. Контекст ширшої системи описано в статтях «Нейропептиди» та «Нейрохімія».
Що таке CGRP і до якого класу речовин він належить
CGRP належить до сімейства пептидів, споріднених із кальцитоніном, аміліном та адреномедуліном. Назва відображає генетичне походження молекули. Вона не означає, що CGRP виконує ту саму функцію, що й гормон кальцитонін, який регулює кальцієвий обмін. Зокрема, один ген може формувати різні продукти завдяки альтернативному процесингу РНК; у нервовій тканині з гена CALCA переважно утворюється α-CGRP. Іншу форму, β-CGRP, кодує ген CALCB. Обидві форми мають по 37 амінокислот і близьку біологічну активність, але їхній розподіл у тканинах відрізняється. Russo та Hay, 2023; Labastida-Ramírez та співавт., 2023.
За функціональною класифікацією CGRP є нейропептидом та нейромодулятором: він може вивільнятися з нервових закінчень і змінювати активність сусідніх клітин. Частина його ефектів є паракринними, коли сигнал впливає на клітини поблизу місця вивільнення. В окремих умовах пептид потрапляє до кровотоку й чинить системні ефекти. Такі властивості не роблять CGRP універсальним «гормоном болю». Класифікація визначається шляхом сигналу й мішенню, що докладніше розкрито в матеріалі «Нейромедіатори, гормони та нейропептиди: у чому різниця».
Хімічна структура: чому важливі 37 амінокислот
Біологічно активний CGRP має амінокінцеву ділянку з дисульфідним містком і модифікований карбоксильний кінець. Ці елементи підтримують форму пептиду й забезпечують взаємодію з рецепторами. Незначні зміни окремих фрагментів можуть істотно змінити здатність молекули активувати рецептор. Саме знання структури ліганду та рецепторного комплексу допомогло розробити специфічні лікарські засоби. Russo та Hay, 2023.
У науковій літературі позначення «CGRP» часто стосується насамперед α-форми, оскільки вона особливо важлива для сенсорних волокон трійчастого нерва. Під час порівняння експериментів потрібно перевіряти, яку ізоформу вимірювали, який біологічний матеріал використовували та який рецептор досліджували. Відмінності між методиками можуть пояснювати частину суперечливих результатів щодо рівня пептиду у людей. Labastida-Ramírez та співавт., 2023.
Де утворюється CGRP
CGRP синтезується в сенсорних нейронах, зокрема у трійчастому та спинномозкових гангліях. Його також виявляють у певних нейронних популяціях центральної й ентеральної нервової системи та в інших тканинах. Сенсорні волокна, що містять CGRP, іннервують судини, шкіру, оболони головного мозку й різні внутрішні органи. Розподіл рецепторів і пептиду створює умови для локальної взаємодії нервової, судинної та імунної систем. Russo та Hay, 2023.
Трійчастий ганглій особливо важливий для мігрені. У ньому розташовані тіла сенсорних нейронів, волокна яких пов’язані з больовою чутливістю структур голови. Активація цих нейронів може супроводжуватися вивільненням CGRP біля оболон мозку та судин, а також передаванням сигналу до стовбурових структур, де відбувається подальше опрацювання ноцицептивної інформації. Labastida-Ramírez та співавт., 2023.
Синтез, зберігання, вивільнення та руйнування CGRP
Синтез починається з експресії відповідного гена й утворення більшого пептидного попередника. У клітині попередник проходить протеолітичний процесинг і посттрансляційні модифікації, після чого активний нейропептид пакується у секреторні гранули. Під час активації нервового закінчення надходження кальцію та механізми екзоцитозу сприяють вивільненню пептиду в позаклітинний простір. Ця схема характерна для багатьох нейропептидів, хоча її деталі залежать від конкретного типу нейрона. Russo та Hay, 2023.
Після вивільнення CGRP може зв’язатися з рецепторами, розповсюджуватися в локальному тканинному середовищі або зазнавати ферментативного розщеплення протеазами. Біологічна дія залежить від швидкості цих процесів і доступності рецепторів. Концентрація CGRP у плазмі крові тому є лише одним із непрямих показників, який не відтворює в реальному часі всі процеси в трійчастому ганглії чи оболонах мозку. Russo та Hay, 2023.
Рецептори CGRP: CALCRL, RAMP1 і внутрішньоклітинні сигнали
Класичний рецептор CGRP формується за участю білка CALCRL, який також називають CLR, та допоміжного білка RAMP1. RAMP1 впливає на доставлення рецептора до клітинної мембрани й визначає його чутливість до CGRP. Додатковий внутрішньоклітинний білок RCP бере участь у передаванні сигналу від рецепторного комплексу. В окремих тканинах CGRP може активувати також рецептор AMY1, який утворюється поєднанням кальцитонінового рецептора з RAMP1. Тому біологію CGRP не можна звести до єдиного рецепторного білка. Russo та Hay, 2023.
Активація класичного рецептора часто залучає Gs-білок, аденілатциклазу, підвищення концентрації циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) і активацію протеїнкінази A. У судинній гладкій мускулатурі це може сприяти розслабленню клітин і розширенню судини; в інших клітинах сигнальні наслідки відрізняються. Результати досліджень клітинних культур допомагають встановити біохімічні шляхи, але самі по собі не пояснюють усі симптоми мігрені в людини. Russo та Hay, 2023; Labastida-Ramírez та співавт., 2023.
CGRP і больова сигналізація
Ноцицепція — це виявлення потенційно шкідливих подразників і передавання інформації про них нервовими шляхами. Свідоме відчуття болю формується внаслідок ширшого опрацювання сенсорних сигналів у мозку. CGRP бере участь у ноцицептивній регуляції, впливаючи на збудливість сенсорних шляхів, судинні відповіді та міжклітинні взаємодії. Він здатний посилювати окремі механізми периферичної й центральної сенситизації, проте конкретні ефекти залежать від тканини й експериментальної моделі. Labastida-Ramírez та співавт., 2023.
Периферична сенситизація означає підвищення чутливості ноцицептивних закінчень, а центральна — зміну обробки сигналів у структурах нервової системи. У дослідженнях на тваринах введення CGRP або зміна активності його рецепторів може впливати на відповідь на подразники. Такі результати допомагають визначати механізми, але не доводять, що в кожної людини з хронічним болем виявиться підвищений рівень CGRP. Психологічне переживання болю додатково залежить від уваги, очікувань, попереднього досвіду, сну та емоційного стану. Russo та Hay, 2023.
Чим CGRP відрізняється від субстанції P, глутамату й опіоїдних пептидів
CGRP і субстанція P можуть співіснувати в сенсорних нейронах, але мають різні рецепторні системи та профілі ефектів. Субстанція P сигналізує насамперед через нейрокінінові рецептори, зокрема NK1; CGRP — через рецепторні комплекси, до складу яких входить RAMP1. Їхня участь у больовій передачі залежить від контексту, тому їх не слід вважати взаємозамінними маркерами запалення. Дивіться «Субстанція P».
Глутамат є одним із головних швидкодійних збуджувальних нейромедіаторів центральної нервової системи, тоді як CGRP часто модулює властивості клітин і тканин через повільніші метаботропні сигнальні шляхи. Опіоїдні пептиди, наприклад енкефаліни, взаємодіють з опіоїдними рецепторами й можуть пригнічувати окремі ланки больової передачі. Ці системи взаємодіють у нейронних мережах. Додаткові матеріали: «Глутамат», «Енкефаліни», «Ноцицептин».
Яка роль CGRP при мігрені
Мігрень — це неврологічний розлад із повторними нападами головного болю, нерідко з нудотою та підвищеною чутливістю до світла і звуку; у частини людей буває аура. Її патофізіологія охоплює нейронну збудливість, трійчасто-судинні шляхи, центральну обробку сенсорної інформації та декілька сигнальних молекул. CGRP посідає важливе місце в цих процесах, однак мігрень не є наслідком простої «надлишкової кількості» одного пептиду. Labastida-Ramírez та співавт., 2023; Kuburas і Russo, 2023.
У трійчасто-судинній системі CGRP може сприяти розширенню судин мозкових оболон і змінювати активність сенсорних та інших клітин. Судинна відповідь є одним із компонентів, а мігрень охоплює значно ширші нейронні мережі. Те, що засоби проти CGRP можуть допомагати без прямого звуження судин, також підтримує складнішу сучасну модель мігрені. Labastida-Ramírez та співавт., 2023.
Які людські дослідження підтримують причинну роль CGRP
У плацебо-контрольованому перехресному дослідженні Lassen та співавторів 2002 року внутрішньовенне введення α-CGRP викликало головний біль у людей із мігренню без аури; вибірка була невеликою, тому окремий експеримент не описує всю різноманітність пацієнтів. Подальші провокаційні дослідження підтвердили здатність CGRP запускати мігренеподібні напади у сприйнятливих учасників. Такі експерименти є сильнішим аргументом для причинної ролі сигнального шляху, ніж проста кореляція рівня пептиду з інтенсивністю болю. Lassen та співавт., 2002; Kuburas і Russo, 2023.
Другий незалежний ланцюг доказів походить із рандомізованих випробувань препаратів, що блокують CGRP або його рецептор. Якщо втручання у конкретний молекулярний шлях зменшує частоту нападів порівняно з плацебо, це підтверджує його клінічну значущість. Водночас відповідь на лікування не доводить, що CGRP є єдиним механізмом мігрені: ефективність різниться між людьми, а інші нейропептиди, зокрема PACAP, теж можуть провокувати мігренеподібний головний біль. Sacco та співавт., 2022; Kuburas і Russo, 2023.
Чому CGRP-мігрень пов’язують зі світлобоязню та сенсорною чутливістю
Під час мігрені можуть одночасно активуватися шляхи ноцицепції та сенсорної обробки. У модельних системах CGRP впливає на нейронні контури й поведінкові реакції, що нагадують світлобоязнь або уникання подразників. У людини світлобоязнь і фонобоязнь виникають у складному контексті центральної сенсорної обробки, тому їх не варто пояснювати виключно дією пептиду на судини. Russo та Hay, 2023; Kuburas і Russo, 2023.
CGRP, кластерний головний біль та інші болісні стани
Сигнальний шлях CGRP досліджують також при кластерному головному болю. У контрольованих провокаційних експериментах введення CGRP могло спричиняти напади в певних групах людей із кластерним головним болем, що свідчить про участь системи в окремих фазах захворювання. Проте біологія кластерного головного болю відрізняється від мігрені, а результати лікування не слід механічно переносити між цими розладами. Vollesen та співавт., 2018.
Для нейропатичного, запального, післяопераційного та багатьох інших типів болю переважно існують доклінічні механістичні дані. Участь CGRP в експерименті на тварині не означає, що блокування CGRP доведено ефективне для кожного такого стану в людей. Практичне застосування препаратів визначається результатами випробувань саме для відповідного діагнозу. Russo та Hay, 2023.
Судинні, кишкові, імунні та інші фізіологічні функції
CGRP є потужним вазодилататором і бере участь у регуляції місцевого судинного тонусу. У різних експериментальних системах досліджено його вплив на серцево-судинні адаптаційні реакції, взаємодію сенсорних нейронів з імунними клітинами, функції травного тракту, дихальних шляхів, обмін речовин та репродуктивну фізіологію. Рівень доказовості для конкретних наслідків різний: від добре описаних рецепторних механізмів до попередніх моделей на тваринах. Russo та Hay, 2023.
У шлунково-кишковій системі CGRP пов’язаний з ентеральною нервовою сигналізацією. Це має клінічне значення для розуміння деяких побічних реакцій препаратів, які блокують його шлях, зокрема закрепів. Водночас біологічна роль CGRP у кровоносних судинах пояснює, чому дослідники окремо оцінюють безпеку тривалого пригнічення цієї системи для осіб із судинними захворюваннями. Sacco та співавт., 2022.
CGRP, стрес, тривога й поведінка
У тваринних моделях нейронні системи, пов’язані з CGRP, залучені до реакцій на загрозу, небажаних стимулів, харчової поведінки та окремих форм захисного навчання. Такі роботи допомагають досліджувати зв’язок тілесних сигналів зі станом мозкових мереж, які організовують поведінку. Приписувати CGRP певну людську емоцію чи сталі риси характеру на цій підставі було б перебільшенням. Russo та Hay, 2023.
При мігрені стрес, недостатній сон, очікування нового нападу, чутливість до подразників і обмеження повсякденної діяльності можуть впливати на психологічний добробут. Але стресова реакція і CGRP становлять частини багаторівневої взаємодії. Для людини з головним болем корисно розглядати фізіологічні механізми разом із поведінковими та середовищними чинниками. Окремі питання психологічної роботи з болем розкрито в матеріалі «Психологічна допомога при хронічному болю».
Чи можна виміряти CGRP у крові та діагностувати мігрень за аналізом
CGRP можна вимірювати в дослідницьких лабораторіях у плазмі, сироватці та деяких інших біологічних зразках. Однак результати сильно залежать від підготовки й обробки зразка, методу вимірювання, часу забору, фази нападу, лабораторного набору та популяції. Для частини досліджень характерні підвищені значення під час мігрені, в інших знаходять невеликі або непослідовні відмінності. Через це одиничне значення CGRP наразі не становить валідованого самостійного діагностичного тесту мігрені. Gárate та співавт., 2024.
Українське дослідження Дубенко та Черненко вивчало можливу діагностичну корисність CGRP у конкретному клінічному порівнянні мігрені та цервікогенного головного болю. Це локальний дослідницький результат, який потребує зіставлення з більшими незалежними вибірками й стандартизованими методами; він не встановлює загального клінічного правила аналізувати CGRP усім людям з головним болем. Дубенко та Черненко, 2021.
Діагностика мігрені ґрунтується насамперед на клінічній історії, характеристиках нападів, супутніх симптомах, огляді та, за потреби, виключенні іншої причини головного болю. Відсутність «високого CGRP» у лабораторному результаті не спростовує мігрені; підвищене значення саме по собі не встановлює її.
Які препарати впливають на систему CGRP
Терапевтичні засоби, спрямовані на шлях CGRP, створювалися після того, як фундаментальні й клінічні дослідження встановили значення пептиду при мігрені. Вони поділяються на моноклональні антитіла та низькомолекулярні антагоністи рецептора — гепанти. Механізм дії та схвалені показання відрізняються між препаратами і країнами. Розбір цих засобів належить до клінічної неврології; тут вони розглядаються як доказ функціонального значення сигнального шляху. Sacco та співавт., 2022; Labastida-Ramírez та співавт., 2023.
Моноклональні антитіла: мішень CGRP чи його рецептор
Еренумаб зв’язується з рецептором CGRP, а фреманезумаб, галканезумаб та ептинезумаб — із самим пептидом. Ці препарати застосовують для профілактики мігрені в межах відповідних регуляторних показань. Великі рандомізовані дослідження та систематичний огляд Європейської федерації головного болю показують зменшення середньої кількості днів із мігренню в групах активного лікування порівняно з плацебо. Результат оцінюють за клінічними показниками, а не за обов’язковим зниженням CGRP у крові. Sacco та співавт., 2022.
Американське товариство головного болю у позиційному документі 2024 року визначило терапії, спрямовані на CGRP, як один із варіантів першої лінії профілактики мігрені. Це дозволяє розглядати їх без обов’язкової попередньої невдачі інших профілактичних підходів, однак індивідуальний вибір залежить від медичної історії, протипоказань, доступності та плану лікування. Charles та співавт., 2024.
Гепанти: блокатори рецептора для різних клінічних завдань
Гепанти — це низькомолекулярні антагоністи рецептора CGRP. Деякі представники класу використовуються для лікування гострого нападу, а інші — для профілактики; для частини молекул існують обидва режими залежно від місцевої реєстрації. Приклади з міжнародних досліджень включають уброгепант, римегепант, атогепант і завегепант. Їх не можна вважати автоматично взаємозамінними: відрізняються фармакокінетика, шляхи введення, взаємодії та клінічні показання. Labastida-Ramírez та співавт., 2023.
У метааналізах рандомізованих досліджень гострої терапії оцінюють, зокрема, відсутність болю через дві години, відсутність найнеприємнішого супутнього симптому та необхідність додаткових ліків. Навіть статистично значуща перевага над плацебо означає підвищення ймовірності допомоги для групи пацієнтів, а не гарантоване зникнення болю в кожної людини. Istoc та співавт., 2026.
Чим анти-CGRP підходи відрізняються від триптанів
Триптани впливають насамперед на певні серотонінові рецептори й можуть зменшувати вивільнення нейропептидів у трійчастих шляхах. Антагоністи CGRP діють безпосередньо на пептид або його рецепторний шлях; вони не мають прямого судинозвужувального механізму дії триптанів. Це не означає, що їх можна приймати без оцінки супутніх захворювань або лікарських взаємодій. Для ширшої нейрохімічної рамки дивіться «Серотонін». Labastida-Ramírez та співавт., 2023.
Ефективність, межі доказів і відповідь на лікування
Ефективність профілактики оцінюється за зміною частоти нападів, кількості днів із мігренню, потреби в препаратах для гострого лікування, повсякденного функціонування та переносимості. Рандомізовані випробування підтримують застосування декількох антитіл при епізодичній і хронічній мігрені. Водночас кожен клінічний результат має варіативність: частина пацієнтів отримує значне поліпшення, у частини ефект помірний або відсутній. Sacco та співавт., 2022.
Європейська федерація головного болю пропонує оцінювати відповідь на профілактику моноклональним антитілом після щонайменше трьох послідовних місяців, коли це узгоджується з клінічним планом. Таке правило допомагає уникати передчасних висновків після однієї ін’єкції. Тривалість і рішення про продовження лікування узгоджують із неврологом. Sacco та співавт., 2022.
Які ризики та побічні реакції потребують уваги
Серед небажаних явищ у клінічних дослідженнях і післяреєстраційному спостереженні описано реакції у місці введення, закрепи для окремих антитіл, а для частини гепантів — нудоту та інші симптоми. Європейська настанова окремо виділяє обережність при тяжких закрепах під час застосування еренумабу, феномені Рейно та судинних захворюваннях чи факторах ризику. Під час вагітності й грудного вигодовування експертна настанова радить уникати профілактичних антитіл через недостатність переконливих даних безпеки та фізіологічне значення CGRP для судинних процесів. Sacco та співавт., 2022.
У систематичному огляді тривалої безпеки, опублікованому 2026 року, автори проаналізували дані застосування моноклональних антитіл понад 12 місяців. Огляд не виявив нових стійких сигналів небезпеки, які однозначно змінювали б загальну оцінку цих терапій, проте наголосив на методологічних обмеженнях і можливій упередженості включених довготривалих досліджень. Відсутність нового сигналу в доступних даних не дорівнює доведеній відсутності всіх рідкісних ризиків. Hoehne та співавт., 2026.
Повідомлення систем фармаконагляду корисні для виявлення потенційних побічних реакцій у реальному житті, але самі по собі не встановлюють частоти події або причинного зв’язку з препаратом. Порівняння засобів потребує врахування контролю, дозування та супутніх хвороб. Рішення про терапію, особливо під час вагітності, при серцево-судинних хворобах і складних схемах лікування, має ухвалювати медичний фахівець разом із пацієнтом.
Чи означає ефективність блокаторів, що весь CGRP шкідливий
Фізіологічний CGRP виконує низку корисних функцій, включно з регуляцією судинного тонусу. Лікування спрямоване на зменшення активності конкретного сигнального шляху в конкретному захворюванні за клінічно вивченого співвідношення користі й ризику. Воно не є підставою для загального висновку, ніби організм має позбутися CGRP або що нижче його рівень, то здоровішою буде людина. Russo та Hay, 2023; Sacco та співавт., 2022.
Дослідження на клітинах, тваринах і людях: як відрізняти висновки
Клітинні дослідження встановлюють взаємодії між CGRP, рецепторами, внутрішньоклітинними білками й медіаторами. Експерименти на тваринах дозволяють простежити зв’язок цих змін із фізіологічними й поведінковими реакціями. Дослідження на людях додають знання про провокацію нападів, реальні симптоми, ефективність та безпеку втручань. Кожен рівень доказів відповідає на своє питання; сильний лабораторний механізм не гарантує клінічної користі. Russo та Hay, 2023; Lassen та співавт., 2002; Sacco та співавт., 2022.
Спостережне підвищення CGRP при болю свідчить про зв’язок між процесами, тоді як провокаційне дослідження дає інформацію про здатність молекули викликати відповідь, а рандомізоване лікувальне випробування — про користь конкретного втручання. Навіть сукупність цих даних залишає запитання щодо індивідуальної чутливості, ролі різних рецепторів і тривалих наслідків блокади. Kuburas і Russo, 2023.
Поширені помилки щодо CGRP
«CGRP — це гормон болю»
Це неточна популярна формула. CGRP — нейропептид із різними нейромодулювальними, судинними та периферичними функціями. Він не є окремим «перемикачем болю», а переживання болю формується в мережі сенсорних і центральних механізмів. Russo та Hay, 2023.
«Кожна мігрень означає високий CGRP в аналізі крові»
Клінічно корисний лабораторний поріг для діагностики мігрені не встановлено. Локальна сигнальна активність і рівень пептиду в периферичному зразку не тотожні, а методи вимірювання суттєво різняться. Gárate та співавт., 2024.
«Анти-CGRP препарат допоможе при будь-якому головному болю»
Докази отримані для визначених типів головного болю та конкретних засобів. Наприклад, ефективність при мігрені не доводить ефективності для головного болю напруження чи всіх форм нейропатичного болю. Клінічний діагноз залишається обов’язковою передумовою відповідного лікування. Sacco та співавт., 2022.
«Якщо препарат діє на CGRP, можна відмовитися від інших способів допомоги»
Медична допомога при мігрені може включати лікування гострих нападів, профілактику, корекцію режиму сну, керування тригерами, оцінку супутніх станів і психологічну підтримку. Комплекс заходів визначають індивідуально, а зміни призначеної терапії узгоджують із лікарем.
Практичні висновки для людини з мігренню
Знання про CGRP пояснює, чому для мігрені з’явилися спеціально розроблені засоби, які впливають на визначену нейрохімічну систему. Воно також показує, чому клінічна ефективність препарату не повинна підмінятися вимірюванням одного показника в крові. У розмові з неврологом корисно обговорити частоту нападів, їхній вплив на повсякденне життя, уже застосовані препарати, небажані явища, супутні захворювання й можливість профілактики. Charles та співавт., 2024.
Щоденник головного болю може допомогти відстежувати дні з болем, супутні симптоми, ліки й функціональні обмеження. Ці дані мають більше безпосереднє значення для оцінки результату лікування, ніж самостійне трактування невідомого рівня CGRP. Якщо головний біль виник раптово й досяг максимальної інтенсивності за секунди або хвилини, супроводжується новими неврологічними симптомами, гарячкою з ригідністю шиї чи іншими тривожними ознаками, потрібна невідкладна медична оцінка.
Часті запитання
Чи є CGRP нейромедіатором або гормоном?
Його найточніша загальна категорія — нейропептид. У нервовій системі він часто діє як нейромодулятор, а в деяких тканинах має локальні або системні сигнальні ефекти. Назва класу залежить від контексту дії молекули. Russo та Hay, 2023.
Чи пов’язаний CGRP із кальцієм?
З кальцитоніном CGRP пов’язаний генетичною історією та належністю до спорідненого пептидного сімейства. Він не є прямим синонімом кальцитоніну чи звичайним регулятором вмісту кальцію у крові. Кальцій також бере участь у клітинному механізмі вивільнення нейропептидів, але це загальна властивість нейросекреції. Russo та Hay, 2023.
Чи може CGRP викликати мігрень у здорової людини?
Результати контрольованих інфузій свідчать про особливу чутливість людей із мігренню до провокації CGRP. Реакція залежить від популяції, дози й протоколу; тому не можна припускати, що введення CGRP спричинить типовий мігренозний напад у кожного учасника. Lassen та співавт., 2002.
Чи можна «нормалізувати CGRP» харчуванням або добавками?
Описані біохімічні зв’язки не доводять, що певна дієта чи добавка надійно нормалізує CGRP і лікує мігрень. Оцінювати конкретне втручання слід за рандомізованими клінічними результатами, його безпечністю й відповідністю індивідуальному стану.
Чи працюють анти-CGRP препарати при мігрені з аурою?
До досліджень препаратів, спрямованих на CGRP, включали пацієнтів із різними клінічними характеристиками, зокрема з аурою та без неї. Питання показань і персональної очікуваної користі вирішують за клінічною оцінкою та інструкцією конкретного препарату. Charles та співавт., 2024.
Чи можна перевірити ефективність лікування за CGRP у плазмі?
Для повсякденної практики немає валідованої універсальної схеми, що переводить рівень CGRP у прогноз індивідуальної відповіді. Ефективність оцінюють за перебігом мігрені та функціональними результатами. Gárate та співавт., 2024.
Чому препарат може допомогти одній людині й майже не вплинути на іншу?
Мігрень має кілька взаємодіючих патофізіологічних механізмів; відмінності рецепторних, нейронних та клінічних характеристик можуть впливати на результат. Попри підтверджений середній ефект у рандомізованих дослідженнях, індивідуальну відповідь повністю передбачити поки складно. Sacco та співавт., 2022; Kuburas і Russo, 2023.
Висновок
CGRP — 37-амінокислотний нейропептид із широкими фізіологічними функціями. Для його ролі при мігрені існує рідкісне поєднання доказів: молекулярні механізми, провокаційні дослідження у людей і рандомізовані випробування специфічних препаратів. Водночас CGRP залишається частиною складної нейронно-судинної системи. Його рівень у крові не став універсальним діагностичним тестом, а блокування сигнального шляху потребує клінічної оцінки користі й ризиків.
Пов’язані статті
Джерела
Charles, A. C., Digre, K. B., Goadsby, P. J., Robbins, M. S., & Hershey, A. (2024). Calcitonin gene-related peptide-targeting therapies are a first-line option for the prevention of migraine: An American Headache Society position statement update. Headache, 64, 333–341. https://doi.org/10.1111/head.14692.
Дубенко, О. Є., & Черненко, А. Г. (2021). Діагностичне значення біомаркера мігрені — пептиду, пов’язаного з геном кальцитоніну. Український неврологічний журнал. https://doi.org/10.30978/UNJ2021-1-2-5.
Gárate, G., Pascual, J., Pascual-Mato, M., Madera, J., Martín, M. M. S., & González-Quintanilla, V. (2024). Untangling the mess of CGRP levels as a migraine biomarker: An in-depth literature review and analysis of our experimental experience. The Journal of Headache and Pain, 25. https://doi.org/10.1186/s10194-024-01769-4.
Hoehne, C. L., Overeem, L. H., Sanchez-Del-Rio, M., та співавт. (2026). Decoding the long-term safety of anti-CGRP (receptor) mAbs: A meta-analysis and systematic review. The Journal of Headache and Pain, 27, 10. https://doi.org/10.1186/s10194-025-02256-0.
Istoc, M., Chaudhry, B. A., Christensen, R. H., та співавт. (2026). Rimegepant for the acute treatment of migraine: A systematic review and meta-analysis. The Journal of Headache and Pain, 27, 174. https://doi.org/10.1186/s10194-026-02388-x.
Kuburas, A., & Russo, A. F. (2023). Shared and independent roles of CGRP and PACAP in migraine pathophysiology. The Journal of Headache and Pain, 24, 34. https://doi.org/10.1186/s10194-023-01569-2.
Labastida-Ramírez, A., Caronna, E., Gollion, C., та співавт. (2023). Mode and site of action of therapies targeting CGRP signaling. The Journal of Headache and Pain, 24, 125. https://doi.org/10.1186/s10194-023-01644-8.
Lassen, L. H., Haderslev, P. A., Jacobsen, V. B., Iversen, H. K., Sperling, B., & Olesen, J. (2002). CGRP may play a causative role in migraine. Cephalalgia. https://doi.org/10.1046/j.1468-2982.2002.00310.x.
Russo, A. F., & Hay, D. L. (2023). CGRP physiology, pharmacology, and therapeutic targets: Migraine and beyond. Physiological Reviews, 103, 1565–1644. https://doi.org/10.1152/physrev.00059.2021.
Sacco, S., Amin, F. M., Ashina, M., та співавт. (2022). European Headache Federation guideline on the use of monoclonal antibodies targeting the calcitonin gene related peptide pathway for migraine prevention – 2022 update. The Journal of Headache and Pain, 23, 67. https://doi.org/10.1186/s10194-022-01431-x.
Vollesen, A. L. H., Snoer, A., Beske, R. P., та співавт. (2018). Effect of infusion of calcitonin gene-related peptide on cluster headache attacks: A randomized clinical trial. JAMA Neurology, 75, 1187–1197. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/29987329/.