Жінки під час вимушеного переміщення: безпека, навантаження і допомога
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 13 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Жінки під час вимушеного переміщення часто вирішують одразу кілька завдань: шукають безпечне житло, забезпечують дітей і людей, які потребують догляду, оформлюють документи, відновлюють доступ до роботи та медичної допомоги, підтримують зв’язок із близькими. Психологічне навантаження формується під впливом пережитої небезпеки та умов життя після переїзду. Жінкам потрібні можливість самостійно ухвалювати рішення, конфіденційні способи звернутися по допомогу, захист від насильства та практичні ресурси для відновлення повсякденного життя.
За ВООЗ, психічне здоров’я переміщених людей залежить від життєвих умов, соціальних зв’язків, безпеки, дискримінації та доступності послуг. Серед специфічних питань, важливих для жінок, — додаткове доглядове навантаження, гендерно зумовлене насильство, репродуктивне здоров’я, економічна залежність та бар’єри на шляху до захисту. Саме їх розглядає ця стаття. Загальні механізми адаптації описано окремо в матеріалі Вимушена міграція: психологічна адаптація, ідентичність і підтримка.
Кого стосується психологія вимушеного переміщення жінок
Вимушений переїзд може відбуватися всередині України, за її межами або через декілька послідовних місць проживання. Юридичні поняття «внутрішньо переміщена особа», «біженка», «шукачка притулку» та «особа під тимчасовим захистом» описують різні правові ситуації. Вони впливають на доступ до виплат, житла, роботи та медичних послуг у конкретній країні. Життєвий досвід і психічний стан жінки оцінюють окремо від цих категорій. Детальніше про правові й соціальні розрізнення — у статтях Внутрішньо переміщені особи та Біженці.
Потреби залежать від віку, наявності дітей, стану здоров’я, інвалідності, економічної самостійності, підтримки родичів, житлових умов, мови й досвіду дискримінації. Жінка може мати стабільне житло, але переживати гостру розлуку із сім’єю. Інша може добре опановувати мову й працювати, водночас потребуючи захисту від контролю або насильства. Допомога починається з конкретного запитання про її обставини та пріоритети.
Що відбувається до виїзду, у дорозі й після прибуття
До виїзду: рішення під загрозою
Перед евакуацією жінки можуть за короткий час вирішувати питання транспорту, документів, ліків, стану дітей, безпеки близьких і того, кого можливо взяти із собою. Часу для спокійного планування часто мало. Зменшення контролю над ситуацією поєднується з відповідальністю за людей, які залежать від допомоги. На цьому етапі можуть виникати гостра тривога, збудження, безсоння, труднощі з увагою та виснаження.
Сам факт гострої стресової реакції не визначає психічного розладу. Важливими є тривалість, вираженість симптомів і вплив на життя, а також безпека людини та її можливість відновлювати сили.
У дорозі: ризики й обмежені ресурси
Під час переміщення значення мають перевірений транспорт, можливість зв’язатися з близькими, доступ до води й їжі, безпечна ночівля, приватність, санітарні умови та медична допомога. Для вагітних, жінок із немовлятами та тих, хто супроводжує хворих родичів, ці умови особливо важливі.
Залежність від невідомих посередників, нестача інформації і відсутність альтернатив можуть створювати ситуації експлуатації. ВООЗ, УВКБ ООН та ЮНФПА розглядають сексуальне насильство і насильство з боку партнера як серйозні ризики гуманітарних криз, що потребують спеціалізованих медичних маршрутів.
Після прибуття: нова відповідальність
Після переїзду починається тривала організаційна робота: облаштування житла, оформлення документів, навчання дітей, пошук роботи, медичні консультації, знайомство з місцевими правилами. Часто саме жінка координує потреби всієї сім’ї. Переживання небезпеки можуть послабитися, а виснаження — зберігатися через щоденне перевантаження та невизначеність.
Глобальний огляд доказів ВООЗ виділяє базові потреби й безпеку, підтримку спільноти, стигму, попередні травматичні події та доступ до послуг як значущі чинники психічного здоров’я біженців і мігрантів. Звідси випливає практичний принцип: психологічна підтримка має поєднуватися з реальним полегшенням життєвих обставин.
Безпека жінок під час вимушеного переміщення
Гендерно зумовлене насильство і примусовий контроль
Гендерно зумовлене насильство може включати фізичні, сексуальні, психологічні й економічні форми заподіяння шкоди. Примусовий контроль проявляється, зокрема, в обмеженні доступу до грошей, документів, телефону, роботи, соціальних контактів і можливості пересуватися. Небезпека може походити від партнера або інших людей, які використовують залежність жінки від житла, транспорту чи роботи.
Систематичний огляд Hanáková, Lindberg і Carlsson (2024) описує відмінності між типами травматичних подій у вибірках біженців, ВПО і шукачів притулку. Серед жінок у включених дослідженнях частіше повідомляли про сексуальне насильство. Метааналіз Tadesse та співавторів (2024) також досліджував гендерно зумовлене насильство серед переміщених жінок, але його географічне охоплення обмежене африканськими країнами. Частки з цих вибірок не описують автоматично ситуацію в Україні.
Підтримка постраждалої має бути конфіденційною, добровільною та орієнтованою на її безпеку й вибір. Не варто вимагати детально розповідати про насильство, публічно називати кривдника або негайно погоджуватися на певні дії. УВКБ ООН рекомендує забезпечувати безпечний доступ до психосоціальної підтримки та компетентне перенаправлення постраждалих.
Експлуатація, торгівля людьми й небезпечні пропозиції
Пропозиція безоплатного перевезення, житла або працевлаштування може приховувати вимоги віддати документи, виконувати неоплачувану роботу, вступати в небажані сексуальні контакти чи підпорядковуватися особистому контролю. Важливо перевіряти організацію або роботодавця через незалежні офіційні канали, зберігати власні документи та доступ до зв’язку, мати можливість відмовитися.
Якщо людина вже перебуває під контролем кривдника, безпечна стратегія потребує врахування ризику переслідування. Необдумане повідомлення про намір піти, спроба самостійно конфронтувати з кривдником або використання пристрою, який він контролює, може посилити небезпеку. У таких випадках доречний індивідуальний план безпеки зі спеціалізованою службою.
Приватність, житло та цифрова безпека
Відчуття захищеності залежить також від можливості зачинити двері, безпечно користуватися санітарними приміщеннями, залишатися наодинці, зберігати особисті речі й приватно звернутися по допомогу. У спільних поселеннях важливо організувати освітлення, безпечні маршрути й доступні способи повідомляти про домагання. Для жінок з інвалідністю необхідні архітектурна доступність, допоміжні засоби та відповідні послуги.
Цифровий контроль може включати доступ іншої особи до геолокації, повідомлень, банківських застосунків чи історії дзвінків. Консультація має передбачати безпечний канал спілкування; іноді потрібен інший пристрій або звернення особисто. У разі безпосередньої загрози життю в Україні слід звернутися до поліції або екстрених служб; спеціалізований державний канал щодо насильства й торгівлі людьми — 1547.
Доглядове навантаження, материнство та родинна розлука
Невидима робота після переїзду
Побутова адаптація складається з десятків невеликих завдань: записати дитину до лікаря, оформити навчання, знайти житло, перекласти документи, перевірити виплати, домовитися про транспорт і підтримати літнього родича. Якщо все це зосереджено на одній людині, виникають брак відпочинку, хронічна втома й відчуття постійної відповідальності.
ЮНФПА в Україні наголошує, що воєнне переміщення та порушення роботи служб посилюють неоплачувані обов’язки догляду й бар’єри для отримання доходу та доступу до послуг. Тому підтримка має включати розподіл домашньої праці, доступний догляд за дітьми, транспорт і стабільні сервіси, а не лише пропозиції «краще справлятися зі стресом».
Діти й підтримка батьків
Діти можуть важко переживати втрату друзів, зміну школи, розлуку з одним із батьків, порушення режиму і невідомість. Потреби дошкільнят, школярів та підлітків різняться. Передбачувані повсякденні звички, емоційно доступні дорослі, можливість навчатися і підтримувати значущі зв’язки допомагають адаптації.
Систематичний огляд батьківства в умовах тривалого переміщення (2024) вивчає взаємозв’язки між ситуацією переміщення, психічним здоров’ям батьків та сімейними взаєминами. Допомагаючи дитині, важливо підтримувати й того дорослого, який піклується про неї. Окремий матеріал Діти після вимушеного переміщення присвячено дитячому розвитку, навчанню та віковим реакціям.
Дитину не слід перетворювати на постійного перекладача медичних, фінансових або правових розмов батьків. Це може створювати надмірне почуття відповідальності й порушувати приватність сім’ї. Для чутливих консультацій потрібен кваліфікований переклад.
Вагітність, пологи й післяпологове відновлення
Вагітні жінки та породіллі потребують безперервного медичного спостереження, доступу до потрібних ліків, інформації щодо пологів, допомоги в догляді за немовлям і безпечного житла. Систематичний огляд Almeida та співавторів описує труднощі материнського психічного здоров’я, пов’язані з ізоляцією, дискримінацією, попереднім досвідом і перешкодами в медичному обслуговуванні. Огляд Heer та співавторів вивчає післяпологову депресію серед біженок і шукачок притулку. Оцінки ризику в окремих дослідженнях залежать від вибірки, інструментів та соціального контексту й не є прогнозом для конкретної жінки.
Якщо під час вагітності або після пологів з’являються стійка пригніченість, безнадія, різкі зміни поведінки, сильна тривога чи інші симптоми, що порушують життя, потрібна медична оцінка. Ознаки гострого психозу, думки про самогубство або загроза життю вимагають невідкладної допомоги. Психологічний супровід доповнює акушерську та іншу необхідну медичну допомогу.
Економічна залежність, правові бар’єри та дискримінація
Нестабільне житло, відсутність власного доходу і недоступність догляду за дітьми можуть змушувати жінку залишатися в небезпечних стосунках, погоджуватися на експлуатаційні умови праці або відкладати медичну допомогу. Практичний план має включати незалежний доступ до документів і коштів, можливості законного працевлаштування, захищене житло та підтримку у вирішенні доглядових питань.
У новій країні мовні бар’єри ускладнюють розуміння умов допомоги, прав, медичних призначень та конфіденційності. Бажано, щоб важливу консультацію перекладав фахівець, а не людина, від якої залежить житло чи фінанси. Про особливості такого звернення йдеться в статті Психологічна допомога біженцям із перекладачем.
Стигматизація, виключення зі спільноти, нерівні умови найму житла або працевлаштування впливають на відчуття належності. ВООЗ виділяє дискримінацію та соціальну підтримку серед важливих детермінант психічного здоров’я мігрантів. Відновленню зв’язків і можливості брати участь у житті громади присвячено матеріал Адаптація ВПО в новій громаді.
Психічне здоров’я: стресові реакції, симптоми й розлади
Під час переміщення можливі тривога, плаксивість, дратівливість, складність зосередитися, порушення сну, сильна втома, повторні спогади про небезпечні події або відчуття емоційного заціпеніння. Такі переживання можуть бути стресовими реакціями, проявами тривалого дистресу, симптомами фізичних захворювань або психічних розладів. Їх оцінюють з урахуванням тривалості, вираженості, функціонування та медичного контексту.
Спостереження про статистичні відмінності між жінками й чоловіками не визначають стан окремої людини. Дослідження Hanáková та співавторів описує відмінності в характері травматичних подій і симптоматиці ПТСР у досліджених групах, проте всі результати потрібно трактувати з урахуванням попередніх впливів, безпеки та умов проживання.
Довготривала правова невизначеність може бути окремим стресором. Систематичний огляд Côté-Olijnyk та співавторів (2024) виявив зв’язок нестабільного статусу з гіршими показниками психічного здоров’я в низці досліджених мігрантських груп. Це асоціація, на яку впливають також соціальні й індивідуальні чинники.
Коли потрібна професійна оцінка
Звернутися до сімейного лікаря, психолога або психіатра доцільно, коли симптоми тривають, посилюються чи заважають спати, працювати, доглядати за собою, спілкуватися та виконувати повсякденні завдання. Важливо врахувати фізичні захворювання, біль, анемію, наслідки недосипання і можливі побічні дії ліків. Скринінгові анкети допомагають визначити потребу в додатковій оцінці, але не замінюють клінічну діагностику.
За думок про самогубство, ризику самоушкодження, втрати контакту з реальністю, тяжкого порушення функціонування або безпосередньої загрози насильства потрібна невідкладна професійна допомога. Про діагностичні розрізнення й способи отримання допомоги також можна прочитати у статті Психічні розлади серед біженців і ВПО.
Яка підтримка має доказове підґрунтя
Безпека, інформація та реальна допомога
Підтримку варто організовувати відповідно до нагальних потреб: безпечне житло, ліки, харчування, допомога із захистом, соціальні виплати, догляд за дітьми, переклад. Психологічна перша допомога ВООЗ пропонує оцінити безпеку і потреби, вислухати без примусу та допомогти отримати практичну підтримку й встановити зв’язок із близькими. Людину не слід змушувати детально переказувати травматичні події.
Коли першочергові питання вирішено, корисно разом скласти реалістичний план завдань на найближчі дні. У ньому важливі розподіл відповідальності, відпочинок і можливість змінювати рішення. Групи взаємодопомоги можуть зменшувати ізоляцію, проте для них необхідні добровільність, безпека й конфіденційність.
Що відомо про психологічні втручання
Мережевий метааналіз Turrini та співавторів (2024) оцінив рандомізовані дослідження психологічних і психосоціальних втручань серед біженців, шукачів притулку й інших мігрантів. Для деяких підходів виявлено зменшення симптомів ПТСР, депресії та тривоги; впевненість у доказах варіювала залежно від підходу й результату. Лікування добирають до конкретного стану, а результати не переносять автоматично на всіх переміщених жінок.
Систематичний огляд Nguyen та співавторів (2023) узагальнив 162 звіти щодо психосоціальних втручань у ситуаціях вимушеного переміщення. Висновки про поліпшення благополуччя обнадійливі, але значна частина робіт не мала належної контрольної групи; результати для окремих симптомів неоднорідні.
Для постраждалих від гендерно зумовленого насильства Antony та співавтори (2026) описали перспективні результати деяких психологічних і програм економічної підтримки, зокрема щодо психічного здоров’я та самостійності. Водночас ефективність варіювала; потрібні культурно й ситуаційно адаптовані підходи та додаткові якісні дослідження довготривалих наслідків.
Практична допомога й психотерапія можуть доповнювати одна одну. Жінці зі стійкими симптомами підтвердженого розладу потрібен належний клінічний маршрут; жінці, чий стан передусім пов’язаний з небезпечним житлом, відсутністю доходу чи захисту, необхідне вирішення цих проблем. Можливість вибору формату й мови допомоги підвищує її доступність.
Де шукати допомогу в Україні
Для медичної оцінки часто доречно звернутися до сімейного лікаря. НСЗУ пояснює порядок отримання первинної допомоги та направлень. Офіційний матеріал для ВПО описує пошук закладів, які надають допомогу щодо психічного здоров’я за договором із НСЗУ, і контактний центр 16-77. Доступ до низки послуг Програми медичних гарантій не залежить від наявності довідки ВПО; конкретні умови слід уточнювати за видом послуги.
Якщо йдеться про домашнє насильство, гендерно зумовлене насильство або торгівлю людьми, працює державна спеціалізована лінія 1547. Офіційний довідник державного контактного центру також зазначає 116 123 та 0 800 500 335 щодо запобігання домашньому насильству й торгівлі людьми, а 0 800 213 103 — для системи безоплатної правничої допомоги. За безпосередньої загрози життю звертайтеся до екстрених служб. Якщо пристрої або дзвінки контролює кривдник, обирайте безпечний спосіб контакту.
ЮНФПА в Україні підтримує заходи запобігання насильству, спеціалізовані послуги та безпечні простори через партнерів. Наявність конкретної послуги, адреса й графік залежать від місця проживання, тому перевіряйте їх через актуальний офіційний канал.
Якщо жінка перебуває за кордоном
Порядок звернення до лікарів, соціальних служб і захисту від насильства визначає законодавство конкретної країни та правовий статус. Потрібно перевірити офіційні інформаційні ресурси приймаючої держави, можливості страхування, доступ до перекладу й конфіденційного консультування. УВКБ ООН підтримує інтеграцію психологічних та інших психіатричних послуг у системи охорони здоров’я і громадську допомогу. За безпосередньої небезпеки слід користуватися місцевими екстреними номерами та спеціалізованими службами.
Як підтримати жінку без тиску та порушення її автономії
Найкорисніше запитати, чого саме бракує сьогодні: безпечного місця, супроводу до лікаря, допомоги з документами, догляду за дитиною, перекладу, короткого відпочинку або можливості висловитися. Коли близькі беруть на себе конкретні погоджені завдання, загальне навантаження зменшується. Важливо зберігати приватність, не поширювати історію без згоди і не зводити підтримку до вимоги «бути сильною».
Якщо жінка пережила насильство, допомога має враховувати конфіденційність та індивідуальний ризик. Не слід наполягати на примиренні, безпечність якого не оцінено, або контактувати з кривдником за її спиною. Міжнародна настанова ВООЗ описує медичні протоколи допомоги постраждалим у гуманітарних умовах. Для громад і фахівців настанова ЮНФПА 2026 року рекомендує інтегрувати психосоціальну підтримку, безпечне й конфіденційне обслуговування та узгоджені маршрути перенаправлення.
Межі наукових висновків
Наукові дані підтверджують значення базової безпеки, життєвих умов, соціальних зв’язків і доступу до послуг. Дослідження гендерно зумовленого насильства й перинатального здоров’я окреслюють специфічні потреби окремих груп жінок. Водночас результати різняться залежно від країни, правових умов, тривалості переміщення, методів оцінювання і складу вибірок. Поширеність симптомів у дослідженій групі не можна застосовувати до кожної української переселенки.
Частина досліджень спостережна: виявлений зв’язок між проблемами житла, насильством або правовою невизначеністю та психічним здоров’ям ще не дозволяє точно визначити внесок кожного чинника. Докази довготривалої ефективності окремих гуманітарних програм також обмежені. Рішення щодо підтримки мають спиратися на перевірені рекомендації, актуальну ситуацію і потреби самої жінки.
Поширені запитання
Чому я відчуваю виснаження, хоча вже виїхала в безпечне місце?
Фізична безпека полегшує частину загроз, але після переїзду залишаються житлові, фінансові й сімейні питання, тривога за близьких і додаткові обов’язки. Впливають також сон, харчування та стан здоров’я. Якщо виснаження тривале або суттєво обмежує повсякденне життя, зверніться до лікаря.
Чи кожній жінці після евакуації потрібна психотерапія?
Допомога добирається до потреб. Комусь потрібні житло, переклад, соціальна підтримка або стабільний догляд за дітьми; комусь — фахова оцінка й психотерапія через виражені стійкі симптоми. Сам факт евакуації не визначає діагнозу й не робить психотерапію обов’язковою.
Що робити, якщо пропозиція житла чи роботи здається небезпечною?
За можливості перевірте організатора через незалежні офіційні ресурси, зберігайте доступ до власних документів і телефону, повідомте довіреній людині безпечний спосіб зв’язку. Якщо є погрози, примус або контроль, скористайтеся спеціалізованою службою й узгодьте план безпеки.
Як розподілити навантаження, коли всі залежать від мене?
Складіть перелік щоденних завдань і визначте, які з них можуть виконувати інші дорослі, соціальні служби або програми допомоги. Важливі передбачуваний час відпочинку та реальне зменшення обсягу обов’язків. Потреба в допомозі є інформацією про навантаження й ресурси.
Чи можна отримати допомогу без довідки ВПО?
В Україні низка медичних послуг за Програмою медичних гарантій доступна незалежно від наявності довідки ВПО. Умови конкретної послуги перевіряйте через заклад охорони здоров’я або контактний центр НСЗУ 16-77. За кордоном діють правила відповідної держави.
Як підтримати постраждалу від насильства, яка ще не готова звернутися до поліції?
Вислухайте без звинувачень і примусу, запитайте про нагальну безпеку, запропонуйте конфіденційний контакт фахової служби або медичну допомогу. Зберігайте приватність і її можливість ухвалювати рішення. У разі безпосередньої загрози життю потрібна екстрена допомога.
Пов’язані статті
Вимушена міграція: психологічна адаптація, ідентичність і підтримка — загальні психологічні процеси вимушеного переїзду.
Внутрішньо переміщені особи: досвід переміщення і психічне здоров’я — соціальні умови й потреби ВПО.
Діти після вимушеного переміщення: розвиток, адаптація і підтримка — дитячий розвиток та підтримка сім’ї.
Психічні розлади серед біженців і ВПО — відмінності між дистресом, симптомами та розладами.
Люди з інвалідністю після переміщення: доступність і участь — доступність послуг і самостійність.
Психологічна допомога біженцям із перекладачем — мовна доступність і конфіденційність.
Джерела
Almeida, L. M., Moutinho, A. R., Siciliano, F., Leite, J., & Caldas, J. P. (2024). Maternal Mental Health in Refugees and Migrants: A Comprehensive Systematic Review. Journal of International Migration and Integration, 25, 209–222. DOI.
Antony, T. A., Whelan, E., Finnegan, A., et al. (2026). Mental health and psychosocial support interventions for individuals affected by gender-based violence in fragile contexts. Global Mental Health, 13, e161. DOI.
Côté-Olijnyk, M., Perry, J. C., Paré, M.-È., & Kronick, R. (2024). The mental health of migrants living in limbo. Psychiatry Research, 337, 115931. DOI.
Hanáková, K., Lindberg, L. G., & Carlsson, J. (2024). Sex differences in trauma exposure and PTSD symptomatology among refugees, internally displaced people, and asylum seekers. Psychiatry Research, 339, 116014. DOI.
Heer, K., et al. (2024). Prevalence, Risk Factors, and Interventions of Postpartum Depression in Refugees and Asylum-Seeking Women. Gynecologic and Obstetric Investigation. DOI.
Національна служба здоров’я України. (2024). Куди можуть звернутися внутрішньо переміщені особи для отримання допомоги щодо психічного здоров’я? Офіційний матеріал.
Національна служба здоров’я України. (2026). З чого почати, якщо потрібна медична допомога? Офіційні роз’яснення.
Nguyen, A. J., Lasater, M. E., Lee, C., et al. (2023). Psychosocial support interventions in the context of forced displacement. Journal of Migration and Health, 7, 100168. DOI.
Tadesse, G., Andualem, F., Rtbey, G., et al. (2024). Gender-based violence and its determinants among refugees and internally displaced women in Africa. BMC Public Health, 24, 2851. DOI.
Turrini, G., Purgato, M., et al. (2024). Comparative efficacy and acceptability of psychosocial interventions for PTSD, depression, and anxiety in asylum seekers, refugees, and other migrant populations. The Lancet Regional Health – Europe, 48, 101152. DOI.
United Nations High Commissioner for Refugees. Mental health and psychosocial support. Офіційний ресурс.
United Nations High Commissioner for Refugees. Mental Health and Psychosocial Support in Emergencies. Операційні рекомендації.
United Nations Population Fund. (2026). Guidance to support the mental health and psychosocial well-being of GBV and SRH service users in humanitarian settings. Настанова.
United Nations Population Fund (Ukraine). Gender-Based Violence Response and Prevention. Офіційний ресурс.
Урядовий контактний центр. Гаряча лінія 1547. Офіційний ресурс.
Урядовий контактний центр. Загальноукраїнські телефони для отримання правової допомоги. Довідник.
World Health Organization. (2020). Clinical management of rape and intimate partner violence survivors. Настанова.
World Health Organization. (2023). Mental health of refugees and migrants: risk and protective factors and access to care. Огляд.
World Health Organization. (2025). Refugee and migrant mental health. Огляд.
World Health Organization, War Trauma Foundation, & World Vision International. (2011). Psychological first aid: Guide for field workers. Настанова.