Говард Кунройтер: поведінкова економіка страхування, катастрофічні ризики та рішення під невизначеністю
Оновлено: 2 дні тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 вересня 2026 року · Редакційна політика
Говард Кунройтер (Howard C. Kunreuther; 14 листопада 1938, Форест-Гіллз, Нью-Йорк — 1 серпня 2023) — американський економіст і дослідник рішень під ризиком, багаторічний професор Wharton School Університету Пенсильванії. Його офіційний профіль Wharton описує головний напрям роботи як управління подіями з низькою ймовірністю та великими наслідками, а каталог психології University of Pennsylvania фіксує його участь у Psychology Graduate Group і дослідницький інтерес до процесів прийняття рішень. Дату народження підтверджує авторитетний запис Bibliothèque nationale de France, а смерть 1 серпня 2023 року — Wharton School.
Для психології страхування Кунройтер важливий не як біографічна постать сама по собі, а як один із дослідників, які систематично поєднали економіку страхування з психологією суджень і рішень. Його центральне питання було практичним: чому люди, організації та інституції часто недостатньо готуються до рідкісних, але руйнівних подій, навіть коли інформація про ризик і засоби фінансового захисту доступні? Відповідь у його роботах ніколи не зводилася до слова «ірраціональність». Вона включала спосіб представлення ймовірностей, обмежену увагу, досвід катастроф, короткий горизонт планування, економічні стимули, доступність страхування, взаємозалежність ризиків і дизайн інституцій.
Ця сторінка є персональним науковим вузлом. Загальні поняття — сприйняття ризику, нехтування ймовірністю, евристика доступності, упередження оптимізму, ефект фреймінгу, афективна евристика, неприйняття втрат та теорія перспектив — мають власних канонічних власників у ХАБі. Тут вони розглядаються лише настільки, наскільки це потрібно для розуміння внеску Кунройтера у страхування й катастрофічний ризик.
Хто такий Говард Кунройтер
Кунройтер здобув ступінь бакалавра з економіки в Bates College 1959 року, навчався в MIT у 1959–1963 роках і здобув там PhD з економіки 1965 року. Після руйнівного землетрусу на Алясці 1964 року він долучився до Institute for Defense Analyses і почав довгу дослідницьку програму про рішення щодо природних і технологічних катастроф. Некролог University of Pennsylvania Almanac прямо пов’язує цей етап із його подальшим інтересом до подій із низькою ймовірністю та великими наслідками.
У 1972 році Кунройтер приєднався до Wharton School. У 1985 році разом із Полом Кляйндорфером він співзаснував Wharton Risk Management and Decision Processes Center — міждисциплінарний центр, що поєднував аналіз ризику, страхування, поведінкові науки й державну політику. За даними Wharton, Кунройтер консультував державні установи, Світовий банк, World Economic Forum, National Academy of Sciences та IPCC. Це важлива риса його наукової програми: поведінкові закономірності для нього були підставою не для психологічних ярликів, а для перевірки того, як реально працюють політики ризику та страхові інституції.
Від страхування катастроф до поведінкової науки про рішення
Однією з ранніх опор цієї програми стала книжка Disaster Insurance Protection: Public Policy Lessons 1978 року, створена Кунройтером із Ральфом Ґінсберґом, Луїсом Міллером, Філіпом Саґі, Полом Словіком, Беверлі Боркан і Нахумом Кацем. Проєкт поєднав масштабні польові опитування власників житла в районах повеней і землетрусів із лабораторними експериментами. Саме такий дизайн — реальна страхова поведінка плюс контрольоване дослідження рішень — став характерним для подальшої роботи на межі економіки й психології.
Національні академії США, описуючи історію досліджень людського виміру катастроф, згадують цей проєкт як співпрацю економіста Кунройтера і психолога Пола Словіка, де польові дані понад 3000 застрахованих і незастрахованих домовласників зіставлялися з лабораторними дослідженнями. Огляд National Academies показує, що поведінкова складова не була пізньою надбудовою над страховою економікою: вона входила до дослідницького ядра з раннього етапу.
Катастрофічний ризик як психологічна проблема
У працях Кунройтера катастрофічний ризик — це передусім проблема рішень щодо подій, які мають невелику ймовірність, але потенційно дуже великі наслідки. Такий профіль створює особливу когнітивну складність. Людина повинна одночасно оцінити рідкісну подію, уявити тяжкість втрати, співвіднести її з поточною ціною захисту й вирішити, чи варто діяти зараз заради майбутнього, яке може ніколи не настати.
Тут принципово розрізняти об’єктивну ймовірність і суб’єктивне сприйняття ризику. Об’єктивна ймовірність — це характеристика, яку оцінюють на основі даних, моделей або частот. Суб’єктивне сприйняття — те, наскільки ймовірною, загрозливою, контрольованою чи близькою подія здається конкретній людині. Страхове рішення виникає вже на третьому рівні: воно залежить не лише від сприйняття ризику, а й від премії, доходу, ліквідності, умов договору, довіри, альтернативних засобів захисту та інших реальних обмежень.
У статті Risk Analysis and Risk Management in an Uncertain World Кунройтер прямо пов’язував інструменти risk assessment зі знанням про risk perception. Це важливе розрізнення для страхової психології: коректна модель небезпеки сама по собі не гарантує коректного людського рішення, але й психологічне сприйняття не замінює оцінювання реального ризику.
Чому низькі ймовірності важко використовувати у виборі
У спільній роботі з Натаном Новемскі та Деніелом Канеманом Making Low Probabilities Useful дослідники перевіряли, як люди розрізняють дуже малі ймовірності серйозних аварій. Експерименти показали, що для тонкого розрізнення низьких ймовірностей часто потрібен контекст: абстрактне число може бути малоінформативним, тоді як порівняння з іншими точками на шкалі ймовірності робить відмінність зрозумілішою.
Це не тотожне нехтуванню ймовірністю як загальному поняттю і не тотожне ймовірнісному зважуванню в теорії перспектив. Ймовірнісне зважування означає, що психологічна вага ймовірності систематично відрізняється від самої числової ймовірності. Нехтування ймовірністю описує ситуації, у яких чутливість до числової різниці стає особливо слабкою. Робота Кунройтера, Новемскі й Канемана показувала ще один рівень: навіть коли люди готові враховувати ймовірність, спосіб її представлення може визначати, чи буде різниця між малими числами психологічно доступною.
Для страхування це має безпосереднє значення. Річна ймовірність повені, пожежі або іншої катастрофи може бути настільки малою, що людина не переводить її у значуще рішення. Але перетворювати цей факт на тезу «люди не розуміють математику» було б помилкою. Проблема може бути в самій формі інформації, в її порівнюваності, у часовому горизонті, у відсутності довіри до оцінки або в тому, що поточна ціна захисту конкурує з нагальнішими потребами.
Поріг занепокоєння і відмова від страхування великих втрат
У статті Кунройтера і Марка Паулі Neglecting Disaster: Why Don’t People Insure Against Large Losses? запропоновано пояснення, за яким людина може не витрачати ресурси на з’ясування точної ймовірності рідкісної події, якщо витрати уваги й пошуку здаються вищими за очікувану користь від уточнення. У такій моделі виникає своєрідний поріг: поки ризик не долає threshold level of concern, страхування може навіть не потрапити до активного набору рішень.
Ця ідея важлива тим, що вона не робить страхову поведінку автоматично «когнітивним викривленням». Ігнорування рідкісного ризику може виникати через обмежену увагу, інформаційні витрати й конкуренцію багатьох проблем за один і той самий бюджет. У реальному житті до цього додаються ціна поліса, дохід, ліквідність, складність договору, винятки з покриття, очікувана якість врегулювання збитків і довіра до інституції. Саме тому окрема поведінкова тенденція не є достатнім поясненням страхового попиту.
На окремій сторінці ХАБу розглянуто ширший intent — чому люди не страхуються від серйозних ризиків. Внесок Кунройтера тут полягає в тому, що він зробив рідкісні катастрофічні події центральним лабораторним і польовим випадком для перевірки того, як увага, інформація та стимули взаємодіють із класичною страховою логікою.
Досвід катастрофи: сильний сигнал, який може слабшати
Після катастрофи ризик стає психологічно доступнішим: люди бачили подію, знають постраждалих, пам’ятають образи руйнувань, частіше обговорюють страхування. Це створює зв’язок з евристикою доступності і з ширшими механізмами salience. У роботах Кунройтера цей цикл повторюється: до події ризик легко відсувається за межі уваги; після події захист здається нагальним; зі спливом часу увага до ризику може знову слабшати.
Сучасні дані підтримують частину цієї картини, але показують її контекстну залежність. Дослідження 2026 року How natural disasters affect insurance decisions на контрактних даних з Тайваню виявило збільшення придбаного страхового покриття після природних катастроф і поступове послаблення ефекту з часом; величина реакції відрізнялася за типом лиха, регіоном і характеристиками страхувальників. Це вагомий приклад, але він не означає універсального правила для всіх країн, видів страхування чи домогосподарств.
Так само упередження оптимізму може сприяти відчуттю «зі мною цього не станеться», проте воно не пояснює кожну відмову від страхування. Людина може реалістично визнавати ризик і все одно відмовлятися від поліса через його ціну, обмежене покриття, високу франшизу, недовіру або пріоритет інших витрат. Психологія страхування стає точнішою саме тоді, коли поведінкові механізми аналізуються разом з економічними й інституційними умовами.
Шість бар’єрів підготовки в The Ostrich Paradox
У книжці Роберта Меєра і Кунройтера The Ostrich Paradox: Why We Underprepare for Disasters сформульовано шість повторюваних бар’єрів підготовки до катастроф: myopia, amnesia, optimism, inertia, simplification і herding. У контексті ХАБу доречніше називати їх поведінковими тенденціями або бар’єрами, а не механічно оголошувати кожен «когнітивним викривленням». Їхній статус різний, а прояви залежать від задачі та середовища.
Короткий горизонт: myopia
Myopia описує перевагу найближчих витрат і вигод над віддаленими наслідками. Страхова премія сплачується зараз, а катастрофічна втрата може настати через роки або не настати взагалі. Тому навіть людина, яка визнає довгостроковий ризик, може відкладати захисну дію. Такий вибір може посилюватися нестачею ліквідності: для домогосподарства з напруженим бюджетом короткий горизонт часто має матеріальну, а не лише психологічну причину.
Згасання пам’яті про ризик: amnesia
Amnesia у цій рамці означає послаблення уваги до катастрофи зі спливом часу. Після повені або урагану страхування може здаватися очевидним, але кілька спокійних років змінюють суб’єктивний фон. Це не буквальна втрата пам’яті й не клінічне порушення. Йдеться про те, що подія перестає бути психологічно доступною й перестає конкурувати за увагу з поточними проблемами.
Оптимізм, інерція, спрощення і соціальні сигнали
Optimism у моделі Меєра й Кунройтера стосується недооцінки власної вразливості; inertia — продовження поточного стану без перегляду рішення; simplification — використання простіших правил там, де задача складна; herding — орієнтація на поведінку інших. У страхуванні кожен із цих механізмів може впливати на вибір, але жоден не діє ізольовано. Інерція, наприклад, може бути посилена складним поновленням договору або, навпаки, використана через автоматичне продовження; соціальний сигнал може давати корисну інформацію або відтворювати локальне недострахування.
Insurance and Behavioral Economics: страхування як реальна, а не ідеальна система вибору
У 2013 році Кунройтер, Марк Паулі та Стейсі МакМорроу опублікували Insurance and Behavioral Economics: Improving Decisions in the Most Misunderstood Industry. Книжка систематично порівнює поведінку покупців, страховиків і регуляторів із benchmark-моделями класичної економічної теорії. Її важливий методологічний хід — аналізувати не тільки «помилки споживача», а весь страховий ринок як систему рішень, де відхилення від ідеалізованої моделі можуть виникати і на боці попиту, і на боці пропозиції.
У фінальному розділі автори підкреслюють, що особливо багато нетипових щодо benchmark-моделей рішень виникає при корельованих подіях із низькою ймовірністю та великими наслідками. Вони описують типову динаміку: до катастрофи частина людей залишається без покриття, після катастрофи попит зростає через salience, а через кілька років без збитку поліс може сприйматися як «невигідна інвестиція». Cambridge University Press подає цю логіку як одну з центральних тем книжки.
Водночас страхування за своєю функцією не є інвестицією, прибутковість якої оцінюють за фактом виплати. Воно переносить або розподіляє фінансовий ризик. Психологічно людина може відчувати роки без страхової події як «втрату премій», що пов’язує страхове рішення з референтними точками, неприйняттям втрат і фреймінгом. Але конкретний ефект залежить від формулювання продукту, досвіду, ціни та того, що саме людина вважає результатом страхування.
Поведінкова економіка страхування не дорівнює тезі про ірраціональність
Пізніші огляди показали, чому спадщину Кунройтера потрібно читати без спрощення. Огляд Гаррісона і Нг Behavioral insurance and economic theory застерігає від емпіричного підходу, який просто каталогізує «що працює», не пов’язуючи результати з теорією страхового попиту й добробуту. А огляд Pitthan і De Witte Puzzles of insurance demand and its biases узагальнює роль поведінкових факторів і фінансової грамотності у недострахуванні, але також показує, що одна поведінкова причина не закриває весь феномен.
Найновіший великий огляд природного й кліматичного страхування, Unpacking the barriers to natural and climate risk insurance adoption, систематизував 142 академічні та інституційні джерела. Його головний висновок для психології страхування — гетерогенність. Для багатьох факторів, зокрема risk aversion, ambiguity aversion, availability і trust, результати відрізняються між дослідженнями та контекстами; значна частина емпіричних робіт є крос-секційною, тому причинні висновки мають межі. Найстійкішими бар’єрами в цьому огляді виглядають недосконале сприйняття ризику, affordability та очікування зовнішньої допомоги після катастроф.
Отже, «поведінкове» у страхуванні означає не діагноз людській раціональності, а розширення моделі рішення. Людина реагує на ймовірність, але також на спосіб її представлення; на потенційну втрату, але також на поточну ціну; на власний досвід, але також на соціальні сигнали; на договір, але також на довіру до того, що він спрацює. У цьому сенсі Кунройтер допоміг перенести страхову економіку від абстрактного оптимізатора до реального агента з увагою, пам’яттю, емоціями, бюджетними обмеженнями й інституційним середовищем.
Ризик-аверсія, неоднозначність і страхове рішення
Risk aversion часто використовують як просте пояснення: більш несхильна до ризику людина нібито повинна купувати більше страхування. У реальних даних зв’язок складніший. Страхова покупка залежить від ціни, оцінки ймовірності, сприйнятої якості продукту, доходу, ліквідності й альтернатив. Огляд 2026 року прямо показує неоднорідні результати для risk aversion і ambiguity aversion у страхуванні природних ризиків. Тому ці конструкти слід відрізняти від фактичного страхового попиту.
Ambiguity aversion стосується дискомфорту або зміни вибору, коли ймовірності самі невизначені. Для катастрофічних ризиків це особливо релевантно, бо оцінки рідкісних подій часто мають широкі інтервали невизначеності. Але неоднозначність може впливати і на споживача, і на страховика: покупець може не довіряти оцінці ризику, тоді як страховик може вимагати вищу ціну або обмежувати пропозицію за невпевненості щодо розподілу збитків. Кунройтер розглядав обидві сторони, що не дозволяє звести проблему до психології одного страхувальника.
Емоції й афект у рішеннях про страхування
Страхування майже неможливо відокремити від емоцій, бо предмет рішення — потенційна втрата. Проте емоція не є синонімом помилки. Афективна евристика описує випадки, коли загальне позитивне або негативне враження впливає на оцінку ризику й користі. У катастрофічному страхуванні сильні образи лиха можуть підвищувати salience, тоді як абстрактна статистика не викликає такої реакції. Кунройтер разом із колегами показував, що ефективна комунікація низьких ймовірностей потребує не драматизації, а контексту, який робить числову різницю осмисленою.
Тому психологічно грамотне повідомлення про ризик має уникати двох крайнощів. Суха цифра без контексту може залишитися поза увагою; емоційний образ без масштабу ймовірності може перетворити оцінювання на реакцію на страх. Зв’язування числа з порівняннями, часовим горизонтом і наслідками дозволяє підтримати прийняття рішень без підміни інформації маніпулятивним фреймінгом.
Страхування і зменшення збитків: не тільки компенсація після події
Окрема лінія Кунройтера стосувалася взаємозв’язку страхування та mitigation — дій, які знижують імовірність або тяжкість майбутнього збитку. У статті The Role of Insurance in Reducing Losses from Extreme Events він розглядав ризик-орієнтовані премії, інвестиції у захист, проблеми доступності та публічно-приватні механізми як частини однієї системи управління катастрофічним ризиком.
Ця позиція має психологічний вимір: якщо вигода від захисної інвестиції віддалена й невидима, людина може недооцінювати її порівняно з негайною вартістю. Страховий дизайн здатен змінити стимули, але будь-яка конкретна політика має оцінюватися разом із питаннями справедливості, доступності та точності оцінки ризику. Те, що певний механізм логічно вирівнює стимули, ще не доводить його однакову ефективність у всіх ринках.
У роботі All-Hazards Homeowners Insurance: Challenges and Opportunities Кунройтер продовжив цю лінію для страхування житла від природних небезпек. А в Improving the National Flood Insurance Program він запропонував behavioral risk audit для виявлення того, як myopia, amnesia, optimism, inertia, simplification і herding можуть впливати на рішення щодо повеневого ризику та заходів зменшення збитків. Це приклад прескриптивного підходу: спочатку описати механізм рішення, потім проектувати інформацію та стимули з урахуванням цього механізму.
Взаємозалежний ризик: коли особистого рішення недостатньо
Разом із Джеффрі Гілом Кунройтер розробляв модель interdependent security — взаємозалежної безпеки. У Interdependent Security ризик для одного агента залежить не тільки від його власних захисних дій, а й від дій інших. Авіаційна безпека, комп’ютерні мережі, поширення пожеж і деякі інші системи мають саме таку структуру: інвестиція однієї сторони може втрачати частину цінності, якщо інші залишаються вразливими.
Для психології страхування це важливе нагадування: не кожен недостатній захист є індивідуальною помилкою. Якщо ризик створюється мережею, рішення однієї людини може бути раціонально обмежене поведінкою сусідів, компаній або інфраструктури. У 2023 році Кунройтер із колегами застосував близьку логіку до пожеж у wildland–urban interface, показуючи, що mitigation одного домовласника створює зовнішні ефекти для інших. Дослідження в Risk Analysis підкреслює колективний характер частини катастрофічного ризику.
Кунройтер, Канеман, Тверскі та Словік: різні ролі в науці про ризик
Кунройтера легко помилково розчинити у ширшій історії behavioral economics. Деніел Канеман і Амос Тверскі створили загальні моделі евристик, фреймінгу та вибору під ризиком, включно з теорією перспектив. Пол Словік розвинув психологію сприйняття ризику, психометричну парадигму й дослідження афекту. Кунройтер працював на перетині цих підходів зі страховою економікою, катастрофічними ризиками, управлінням втратами та дизайном політики.
Його співпраця з Канеманом і Новемскі була спрямована на практичну проблему представлення малих ймовірностей. Спільна робота зі Словіком і ширшою командою у 1970-х поєднала лабораторну психологію з польовими страховими даними. Спільна робота з Марком Паулі й Стейсі МакМорроу сформувала систематичний корпус behavioral insurance. Тому внесок Кунройтера найточніше описувати як архітектуру мостів між дисциплінами, а не як авторство всіх психологічних понять, які використовуються в сучасному аналізі страхового рішення.
Що сучасні дослідження уточнюють у спадщині Кунройтера
Перше уточнення — неоднорідність ефектів. Відчуття ризику, попередній досвід, risk aversion, ambiguity aversion, trust і соціальні фактори не мають одного знака та однакової сили у всіх дослідженнях. Найкращий сучасний висновок полягає у пошуку модераторів: який ризик, яка країна, який продукт, який тип домогосподарства, яка система державної допомоги, яка ціна, який спосіб вимірювання.
Друге уточнення — обережність із причинністю. Значна частина досліджень страхового попиту використовує опитування або крос-секційні дані. Вони можуть показувати зв’язок між сприйняттям ризику й наявністю страхування, але не завжди встановлюють, що саме зміна сприйняття спричинила покупку. Огляд Ceolotto та колег 2026 року спеціально відзначає це методологічне обмеження.
Третє уточнення — роль структурних обмежень. Affordability, доходи, ліквідність, доступ до продукту, довіра, якість контракту, винятки з покриття, трансакційні витрати, регуляція й очікувана зовнішня допомога можуть впливати не менше за поведінкові механізми. Тому психологічне пояснення повинно входити до багаторівневої моделі, а не конкурувати з економічним поясненням.
Четверте уточнення — рішення після катастрофи не універсальні. Емпіричне дослідження 2026 року на Тайвані показує зростання придбаного покриття після стихійних лих із подальшим згасанням ефекту, але самі автори фіксують відмінності за типами катастроф, регіонами та групами. Отже, класична ідея Кунройтера про цикл salience залишається продуктивною гіпотезою, яку потрібно перевіряти в конкретному страховому й культурному контексті.
Головний внесок Кунройтера у психологію страхування
Найважливіша інтелектуальна зміна, пов’язана з Кунройтером, полягає в постановці страхового рішення як поведінкової задачі під невизначеністю. Людина не отримує на вхід «ймовірність × збиток» і не видає автоматичну відповідь. Вона помічає або не помічає ризик, інтерпретує число, порівнює його з досвідом, уявляє наслідок, оцінює довіру до договору, співвідносить премію з бюджетом і приймає рішення в соціальному та інституційному середовищі.
У цій моделі страхова поведінка стає точкою зустрічі трьох рівнів. Перший — властивості ризику: ймовірність, масштаб втрати, неоднозначність і кореляція збитків. Другий — психологія рішення: увага, salience, пам’ять, емоції, сприйняття ймовірності, інерція, фреймінг. Третій — середовище: ціна, дохід, ліквідність, доступність продукту, правила, якість контракту, довіра, соціальні норми й політика. Викинути будь-який із цих рівнів означає втратити частину механізму.
Саме тому Кунройтер залишається центральною персоналією для підкластера «Психологія страхування». Його роботи дають історичну лінію від перших польових досліджень disaster insurance до сучасного behavioral insurance і водночас дисциплінують саму поведінкову інтерпретацію: психологія потрібна для пояснення реальних рішень, але вона працює разом з економікою, інституціями та властивостями ризику.
Основні праці Говарда Кунройтера
Disaster Insurance Protection: Public Policy Lessons (1978) — ранній міждисциплінарний корпус про страхування повеней і землетрусів, польову поведінку та рішення щодо низькоймовірних подій. Опис NIST/NEHRP.
Making Low Probabilities Useful (2001, з Nathan Novemsky і Daniel Kahneman) — експериментальна робота про те, як люди розрізняють дуже малі ймовірності та як контекст допомагає зробити їх придатними для рішення. DOI.
Neglecting Disaster: Why Don’t People Insure Against Large Losses? (2004, з Mark Pauly) — модель уваги до рідкісного ризику, інформаційних витрат і порогу занепокоєння. DOI.
Insurance and Behavioral Economics (2013, з Mark Pauly і Stacey McMorrow) — систематичне зіставлення страхового попиту, пропозиції та регулювання з benchmark-моделями і поведінковими даними. Cambridge University Press.
The Ostrich Paradox: Why We Underprepare for Disasters (2017, з Robert Meyer) — прикладний синтез поведінкових бар’єрів підготовки до катастроф і підходу behavioral risk audit. Wharton School Press / Penn Press.
Питання та відповіді
Хто такий Говард Кунройтер?
Говард Кунройтер — американський економіст і дослідник рішень під ризиком, професор-емерит Wharton School, який спеціалізувався на катастрофічних ризиках, страхуванні та поведінкових механізмах підготовки до подій із низькою ймовірністю та великими наслідками.
Чому Кунройтер важливий для психології, якщо він був економістом?
Його дослідження були міждисциплінарними: він працював із психологами та фахівцями з judgment and decision making, входив до Psychology Graduate Group University of Pennsylvania і систематично використовував психологічні дані для пояснення страхових та ризикових рішень. Саме перетин психології й економіки визначив значну частину його наукового внеску.
Що означає «подія з низькою ймовірністю та великими наслідками»?
Це подія, яка трапляється рідко, але здатна спричинити дуже великий збиток. Для страхування такі події складні психологічно й економічно: мала ймовірність важко інтерпретується, а потенційна втрата може бути катастрофічною. Прикладами в дослідженнях Кунройтера були повені, землетруси, тероризм та інші масштабні ризики.
Чому люди можуть не страхуватися від великих катастрофічних втрат?
Причини можуть поєднувати обмежену увагу до рідкісної події, складність малих ймовірностей, оптимізм, згасання salience, інерцію, ціну, нестачу ліквідності, низьку довіру, складні умови договору й альтернативні способи фінансового захисту. Робота Кунройтера і Паулі про neglecting disaster додає до цього інформаційні витрати й поріг занепокоєння. Жоден із факторів не є універсальним поясненням.
Чим нехтування ймовірністю відрізняється від неправильного оцінювання ризику?
Неправильне оцінювання означає, що суб’єктивна оцінка ймовірності відрізняється від найкращої доступної об’єктивної оцінки. Нехтування ймовірністю означає слабку чутливість до числових відмінностей у ймовірності. Людина може, наприклад, розуміти, що дві події рідкісні, але майже не змінювати рішення, коли одна з них у кілька разів імовірніша.
Що таке behavioral risk audit у Кунройтера?
Це прескриптивна рамка для виявлення поведінкових бар’єрів у підготовці до ризику й проектування інформації, стимулів та інституційних рішень з урахуванням цих бар’єрів. У роботі про американське повеневе страхування Кунройтер застосовував до аудиту шість тенденцій: myopia, amnesia, optimism, inertia, simplification і herding.
Чи доводять роботи Кунройтера, що люди ірраціональні?
Вони показують, що фактична поведінка часто відрізняється від benchmark-моделей і що ці відмінності можна досліджувати психологічно. Це не означає, що кожне небажане страхове рішення спричинене когнітивним викривленням. Сучасні огляди підкреслюють роль ціни, доступності, довіри, інституцій, контексту та неоднорідність поведінкових ефектів.
Чи можна напряму застосувати висновки Кунройтера до українського страхового ринку?
Його механізми є корисними гіпотезами для аналізу уваги до ризику, малих ймовірностей, salience та страхового вибору. Пряме перенесення кількісних результатів зі США або інших країн потребує окремих українських даних, тому що ціна, доходи, довіра, регуляція, структура продуктів, воєнний контекст і доступність покриття істотно змінюють рішення. Ця стаття не є рекомендацією щодо конкретної компанії, поліса, суми покриття чи франшизи.
Пов’язані статті
Джерела
Bibliothèque nationale de France. (2022). Kunreuther, Howard (1938–....). Catalogue général.
Camerer, C. F., & Kunreuther, H. (1989). Decision Processes for Low Probability Events: Policy Implications. Journal of Policy Analysis and Management, 8(4). https://doi.org/10.2307/3325045
Ceolotto, S., Colucci, M., Taddeo, S., & Mysiak, J. (2026). Unpacking the barriers to natural and climate risk insurance adoption: A literature review. International Journal of Disaster Risk Reduction, 144, 106374. https://doi.org/10.1016/j.ijdrr.2026.106374
Chen, Y.-C., Chen, Y.-F., Peng, J.-L., & Liao, C.-H. (2026). How natural disasters affect insurance decisions. Economic Modelling, 164, 107768. https://doi.org/10.1016/j.econmod.2026.107768
Greenberg, M., Lowrie, K., Heller, C., & Kunreuther, L. (2022). Howard Kunreuther: An irrational economist committed to managing risk. Risk Analysis, 42, 2607–2612. https://doi.org/10.1111/risa.14078
Harrison, G. W., & Ng, J. M. (2019). Behavioral insurance and economic theory: A literature review. Risk Management and Insurance Review, 22, 133–182. https://doi.org/10.1111/rmir.12119
Kunreuther, H., Ginsberg, R., Miller, L., Sagi, P., Slovic, P., Borkan, B., & Katz, N. (1978). Disaster Insurance Protection: Public Policy Lessons. Wiley. NIST/NEHRP record.
Kunreuther, H., Novemsky, N., & Kahneman, D. (2001). Making Low Probabilities Useful. Journal of Risk and Uncertainty, 23, 103–120. https://doi.org/10.1023/A:1011111601406
Kunreuther, H. (2002). Risk Analysis and Risk Management in an Uncertain World. Risk Analysis, 22(4), 655–664. https://doi.org/10.1111/0272-4332.00057
Kunreuther, H., & Heal, G. (2003). Interdependent Security. Journal of Risk and Uncertainty, 26, 231–249. https://doi.org/10.1023/A:1024119208153
Kunreuther, H., & Pauly, M. (2004). Neglecting Disaster: Why Don’t People Insure Against Large Losses? Journal of Risk and Uncertainty, 28, 5–21. https://doi.org/10.1023/B:RISK.0000009433.25126.87
Kunreuther, H. C., Pauly, M. V., & McMorrow, S. (2013). Insurance and Behavioral Economics: Improving Decisions in the Most Misunderstood Industry. Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/CBO9781139050319
Kunreuther, H. (2015). The Role of Insurance in Reducing Losses from Extreme Events: The Need for Public–Private Partnerships. The Geneva Papers on Risk and Insurance — Issues and Practice, 40(4), 741–762. https://doi.org/10.1057/gpp.2015.14
Kunreuther, H. (2018). All-Hazards Homeowners Insurance: Challenges and Opportunities. Risk Management and Insurance Review, 21(1), 141–155. https://doi.org/10.1111/rmir.12091
Kunreuther, H. (2021). Improving the National Flood Insurance Program. Behavioural Public Policy, 5(3), 318–332. https://doi.org/10.1017/bpp.2018.26
Meyer, R., & Kunreuther, H. (2017). The Ostrich Paradox: Why We Underprepare for Disasters. Wharton School Press. Penn Press.
Pitthan, F., & De Witte, K. (2021). Puzzles of insurance demand and its biases: A survey on the role of behavioural biases and financial literacy on insurance demand. Journal of Behavioral and Experimental Finance, 30, 100471. https://doi.org/10.1016/j.jbef.2021.100471
University of Pennsylvania Almanac. (2023). Howard Kunreuther, Wharton OID. Almanac.
Wharton School. (2023). Howard C. Kunreuther. In Memoriam.