Марк Паулі: економіка страхування, моральний ризик і поведінкові рішення у сфері здоров’я
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 вересня 2026 року · Редакційна політика
Марк В. Паулі — економіст, чия робота стала однією з опор сучасної економіки медичного страхування і водночас важливою передумовою для психології страхових рішень. У його працях страхування постає не лише як фінансовий контракт, а як система стимулів: коли покриття змінює ціну, яку людина відчуває в момент використання послуги, може змінитися й сама поведінка. Через десятиліття Паулі разом із Говардом Кунройтером і Стейсі Макморроу переніс цю логіку в ширшу рамку поведінкового страхування — порівняння реальних рішень із нормативними моделями та аналіз того, чому люди інколи купують, не купують або використовують страхування не так, як передбачає проста економічна модель.
Для психології страхування цінність Паулі полягає саме в цьому переході. Його рання програма нагадує, що зміна поведінки після появи покриття може бути раціональною відповіддю на іншу структуру цін. Його пізніша спільна робота показує, що реальний страховий вибір також залежить від того, як люди сприймають ризик, обробляють інформацію, розуміють умови договору, оцінюють неоднозначність і реагують на складність. Тому спадщина Паулі допомагає не плутати поведінкову складність із «ірраціональністю» і не називати кожне відхилення від моделі когнітивним упередженням.
Хто такий Марк Паулі
Марк В. Паулі (Mark V. Pauly) — професор-емерит менеджменту охорони здоров’я у Wharton School Університету Пенсильванії. Його офіційний профіль Wharton вказує серед основних наукових інтересів медичне страхування, медичну економіку, інші види страхування, державні фінанси та регулювання. Докторський ступінь з економіки він здобув в Університеті Вірджинії у 1967 році.
У 2012 році American Society of Health Economists присудило Паулі Victor R. Fuchs Award за внесок у економіку охорони здоров’я. Офіційна сторінка премії ASHEcon окремо відзначає його внесок у медичну економіку та страхування здоров’я і називає класичну роботу про моральний ризик однією з центральних у цій науковій траєкторії. Для цієї статті важливий не статус нагороди сам по собі, а те, що біографія Паулі майже повністю збігається з історією формування сучасної науки про те, як страхове покриття змінює стимули, попит і вибір.
Паулі є передусім економістом, а не психологом. Проте психологічний зміст його доробку проявляється там, де формальна модель страхування зустрічається з реальною поведінкою. Щоб зрозуміти, чому людина обирає певний план, відмовляється від покриття, реагує на франшизу або змінює використання медичних послуг, недостатньо знати лише ймовірність збитку. Потрібно враховувати ціни, доходи, ліквідність, інформацію, довіру, правила контракту, доступність альтернатив і спосіб, у який людина сприймає ризик та майбутні наслідки.
1968 рік: як Паулі змінив розмову про моральний ризик
Класична стаття The Economics of Moral Hazard: Comment була опублікована Марком Паулі в American Economic Review у 1968 році. Вона ввійшла в дискусію про економіку медичної допомоги й страхування та сформулювала аргумент, який згодом став базовим для економіки охорони здоров’я: страховий контракт змінює не тільки розподіл фінансового ризику, а й граничну ціну, яку застрахована людина сплачує в момент використання послуги.
Якщо страхування покриває частину витрат, додаткова медична послуга може коштувати пацієнтові менше, ніж без страхування. За інших рівних умов нижча ціна здатна збільшити попит. У цій логіці зміна використання послуг не потребує ані обману, ані недобросовісності, ані «поганого характеру». Людина реагує на іншу систему стимулів. Саме тому термін «моральний ризик» у страхуванні потрібно читати як економічне поняття про поведінкову відповідь на зміну покриття й ціни, а не як моральну оцінку людини.
Ця відмінність принципова для психології. Якщо назвати будь-яке збільшення використання послуг після появи страхування «зловживанням», ми непомітно підмінимо опис механізму оцінкою намірів. Економічна модель Паулі не потребує такого припущення. Вона передбачає, що одна й та сама людина може приймати інше рішення, коли змінюється її частка витрат. Поведінка залежить від контексту вибору.
У наступній роботі A Measure of the Welfare Cost of Health Insurance Паулі вже прямо підкреслював, що з теорії не випливає автоматичний висновок про необхідність збільшувати або обмежувати страхове покриття. Ефект конкретної конструкції страхування на добробут потребує емпіричної оцінки. Це важлива противага популярному спрощенню, ніби сама наявність морального ризику однозначно доводить, яким має бути «правильний» страховий контракт.
Моральний ризик — не характеристика моральності людини
У страховій економіці moral hazard — історично усталений термін, але український переклад «моральний ризик» легко вводить в оману. Йдеться про зміну стимулів і поведінки, коли наслідки ризику частково перекладаються на страховика або іншу сторону договору. Поняття нічого не говорить про чесність, відповідальність чи моральну цінність застрахованої людини.
У медичному страхуванні типовий приклад — реакція використання медичних послуг на розмір власної оплати. Якщо покриття знижує суму, яку людина сплачує за додаткову послугу, її готовність скористатися цією послугою може зрости. Причини можуть бути різними: від додаткового звернення з невеликою очікуваною користю до отримання потрібної допомоги, яка без страхування була фінансово недоступною. Сам факт більшого використання не встановлює, яка з цих інтерпретацій правильна.
Тому психологічний аналіз має тримати окремо щонайменше три питання: чи змінилося використання після зміни ціни; чому конкретна людина змінила рішення; і яку клінічну або економічну цінність має додаткове використання. Перше питання належить до поведінкової реакції на стимули. Друге потребує аналізу мотивів, інформації та контексту. Третє вимагає окремих даних про якість, здоров’я й добробут.
Ex post і ex ante: два різні способи, якими страхування може змінювати поведінку
У сучасній літературі корисно розрізняти ex post і ex ante moral hazard. Ex post стосується поведінки після настання потреби в медичній допомозі: наприклад, скільки послуг людина використовує за різного рівня співоплати. Ex ante стосується поведінки, яка може впливати на ймовірність або тяжкість майбутнього збитку ще до його реалізації. У страхуванні здоров’я це можуть бути поведінкові зміни, що впливають на ризик захворювання або травми.
Класична дискусія, започаткована Паулі, найбільш безпосередньо стосується ex post реакції на ціну. Сучасний огляд Einav і Finkelstein також зосереджується на тому, як медичне страхування впливає на витрати й використання медичної допомоги. Автори узагальнюють рандомізовані та квазіекспериментальні дослідження і доходять висновку, що в середньому люди використовують менше медичної допомоги, коли більше платять із власної кишені.
Це сильний емпіричний результат, але його не слід розтягувати до твердження «страхування робить людей безвідповідальними». Експерименти і природні експерименти ідентифікують реакцію на ціну. Вони не вимірюють моральні якості та не доводять, що весь додатковий обсяг допомоги є непотрібним. Саме така межа між механізмом і оцінкою робить економічну концепцію корисною для психології страхування.
Що сучасні дані підтверджують — і чого вони не доводять
Огляд Einav і Finkelstein важливий ще з однієї причини: він показує, що моральний ризик у медичному страхуванні — не лише теоретична можливість. Різні дослідницькі дизайни, включно з рандомізованими експериментами та квазіекспериментальними змінами умов покриття, дають узгоджені докази цінової чутливості використання медичної допомоги. Це established evidence для певних ринків і типів медичного страхування.
Водночас середня реакція приховує важливі відмінності. Люди відрізняються станом здоров’я, доходом, ліквідністю, знанням системи, доступом до лікарів, очікуваною користю лікування та здатністю оцінити якість послуг. Один і той самий рівень співоплати може бути майже непомітним для одного домогосподарства й суттєвою фінансовою перешкодою для іншого. Через це поведінкова реакція на страхову конструкцію не має універсального психологічного значення.
Показовий приклад дає дослідження Brot-Goldberg, Chandra, Handel і Kolstad на працівниках великої само застрахованої компанії у США. Після переходу на план із високою франшизою загальні витрати знизилися приблизно на 12–14%, причому зниження відбувалося переважно через меншу кількість використаних послуг, а не через активний пошук нижчих цін. Дослідники також показали, що скорочувалися різні категорії допомоги, а не лише явно низькоцінні послуги.
Це спостереження має пряме психологічне значення. Франшиза і співоплата можуть змінювати не тільки «надмірне» використання, а сам поріг, після якого людина вирішує звернутися по допомогу. Тому дизайн страхування створює поведінковий компроміс між фінансовим захистом і ціновими стимулами. Визначати конкретний оптимальний рівень покриття або франшизи лише з психологічної теорії неможливо: для цього потрібні дані про ризики, бюджет, умови договору, здоров’я, доступність допомоги та наслідки відкладеного лікування.
Франшиза, співоплата і власна участь у витратах
Франшиза у страхуванні — це частина збитку або витрат, яку за умовами договору несе сам страхувальник. У медичному страхуванні аналогічну поведінкову роль можуть відігравати різні форми cost sharing: франшизи, співоплати та співстрахування. Для психології важливий не юридичний ярлик, а те, що людина бачить конкретну ціну в момент рішення.
Робота Pauly і Blavin 2008 року показує, що проблема складніша за просте правило «більша власна оплата — менше зайвого використання». Вона пов’язує моральний ризик із інформаційними обмеженнями та питанням ціннісно орієнтованої участі у витратах. Людина не завжди знає, яка медична послуга матиме високу або низьку користь саме для неї, тому однакова фінансова перешкода може впливати на рішення щодо різних за цінністю послуг.
Звідси випливає важливе правило інтерпретації: вибір більшої чи меншої франшизи не є чистим тестом на схильність до ризику. Він може відображати дохід, ліквідність, очікувані витрати, розуміння договору, доступ до резервних коштів, довіру до страховика, попередній досвід і очікувану потребу в послугах. Без цих змінних психологічний висновок із одного страхового вибору буде надто сильним.
Від економіки страхування до поведінкового страхування
У 2013 році Говард Кунройтер, Марк Паулі та Стейсі Макморроу опублікували книгу Insurance and Behavioral Economics: Improving Decisions in the Most Misunderstood Industry. Для страхового підкластера ця праця особливо важлива, бо поєднує класичну економічну модель із поведінковими даними, не підміняючи одну іншою.
Автори починають із benchmark-моделей вибору: людина має інформацію про ризик і умови, сприймає ймовірність достатньо точно, зіставляє премію з очікуваною фінансовою вигодою від захисту і вибирає рівень покриття відповідно до своїх переваг щодо ризику. Така модель потрібна не тому, що всі люди поводяться саме так, а тому, що вона дає точку порівняння.
У розділі Why People Do or Do Not Demand Insurance Кунройтер, Паулі та Макморроу прямо послаблюють припущення benchmark-моделі й розглядають дані про реальні рішення під ризиком. Тут з’являються помилки оцінювання ймовірності, інші способи зважування ризику, фреймінг, обмежена увага, інформаційні витрати та інші механізми. Це і є продуктивний перехід від економіки страхування до поведінкового страхування.
Важливо, що поведінкове страхування не означає «економіка помилилася, а люди ірраціональні». Огляд Harrison і Ng показує, що поведінкові моделі страхування потрібно оцінювати разом з економічною теорією, параметрами ризику та інституційними умовами. Corcos, Montmarquette і Pannequin також описують сучасний перехід до ширших моделей, де поряд із класичними факторами враховуються неприйняття втрат, неоднозначність, фреймінг, точки відліку й емоції.
Для практичного читання це означає: коли реальна поведінка відрізняється від простої моделі, спочатку потрібно з’ясувати, яке припущення не виконується. Людина може мати неточну оцінку ймовірності. Вона може правильно розуміти ризик, але не мати ліквідності. Може не довіряти процедурі виплати. Може бачити надто складний договір. Може мати альтернативний спосіб фінансового захисту. І лише після цього варто питати, чи додають пояснювальну силу поведінкові механізми.
Сприйняття ризику, теорія перспектив і страхова поведінка
Одне з найважливіших перетинань робіт Паулі з психологією рішень — відмінність між об’єктивним ризиком і тим, як людина його переживає та оцінює. Окрема канонічна стаття ХАБу про сприйняття ризику пояснює, чому суб’єктивна оцінка небезпеки може залежати від тяжкості наслідків, контролю, знайомості, невизначеності, досвіду й емоцій, а не лише від статистичної ймовірності.
Інша лінія пов’язана з теорією перспектив Деніела Канемана і Амоса Тверскі. Вона показує, що люди можуть нелінійно зважувати ймовірності та оцінювати результати відносно точки відліку. Для страхування це дає інструмент пояснення деяких парадоксів попиту, але не універсальну відповідь на будь-який вибір.
Огляд Pitthan і De Witte систематизує дослідження поведінкових пояснень недостатнього страхування, включно з помилками оцінювання ймовірності та її зважуванням. Проте навіть сильна поведінкова модель не скасовує реальних бюджетних обмежень. Людина може суб’єктивно переоцінювати або недооцінювати ризик і водночас приймати рішення під жорстким обмеженням доходу чи ліквідності.
Так само упередження оптимізму може знижувати суб’єктивну вразливість — «це трапляється, але радше не зі мною» — проте воно не пояснює всі випадки відсутності страхування. У статті ХАБу «Чому люди не страхуються від серйозних ризиків» цей механізм розглядається поряд із відкладанням, інерцією, довірою, ціною, ліквідністю та складністю договору. Такий багатофакторний підхід узгоджується з логікою поведінкового страхування, до розвитку якої долучився Паулі.
Медичне страхування як складне рішення
Медичне страхування особливо добре показує межі простої моделі вибору. Людина повинна одночасно оцінити майбутній ризик, очікувану потребу в допомозі, премію, франшизу, співоплату, мережу надавачів, виключення, правила відшкодування та власну здатність сплачувати витрати. Частина цих параметрів невідома наперед, а частина складна навіть для фінансово досвідченого споживача.
Baicker, Congdon і Mullainathan у роботі Health Insurance Coverage and Take-Up: Lessons from Behavioral Economics показували, як теперішні витрати, складність та інші поведінкові чинники можуть впливати на те, чи люди взагалі оформлюють доступне медичне страхування. Це американський контекст і його не слід переносити на всі системи охорони здоров’я, але він добре демонструє різницю між формальною доступністю опції та фактичним використанням цієї опції.
Ще наочніше проблему показало дослідження Bhargava, Loewenstein і Sydnor 23 894 працівників однієї американської компанії. Більшість учасників обирали фінансово доміновані страхові плани, а автори пов’язували значну частину цього ефекту з недостатнім розумінням медичного страхування. Це сильний приклад реальної помилки вибору в конкретному середовищі, але не підстава вважати всіх споживачів неспроможними обирати страхування.
З психологічного погляду такі результати важливі тому, що страховий вибір не можна читати безпосередньо як прояв «справжніх» переваг щодо ризику. Якщо людина не розуміє, як взаємодіють премія, франшиза та очікувані витрати, вибір може відображати модель договору в її уявленні, а не фактичну структуру продукту. Саме тому страхова грамотність є окремим конструктом, а не синонімом загальної фінансової грамотності.
Моральний ризик і несприятливий відбір — два різні механізми
Моральний ризик і несприятливий відбір часто згадують поруч, але вони відповідають на різні питання. Моральний ризик стосується того, як наявність покриття або структура власної участі може змінити поведінку після укладення договору. Несприятливий відбір стосується інформаційної асиметрії до або під час формування страхового пулу: люди з різним очікуваним ризиком можуть мати різну схильність купувати певне покриття, а страховик не завжди спостерігає ці відмінності повністю.
У роботі Pauly і Zeng про окреме страхування рецептурних ліків досліджувалася саме проблема несприятливого відбору: чи може стійкість високих витрат на ліки в часі створювати передбачувані відмінності між потенційними покупцями страхування. Це інша логіка, ніж у морального ризику. Тут центральною є інформація про очікуваний ризик і самовідбір у контракт, а не зміна використання через нижчу граничну ціну після появи покриття.
Це розрізнення важливе і для мови. Несприятливий відбір не означає, що існують «погані страхувальники». Він описує структуру ринку за інформаційної асиметрії. Моральний ризик не означає аморальність. Обидва поняття є моделями того, як інформація та стимули можуть змінювати склад страхового пулу і поведінку, а не характеристиками гідності людей.
Критика класичної моделі Паулі і межі висновків
Впливовість теорії не означає завершеність дискусії. John Nyman у 1999 році переглянув класичний аналіз добробуту Паулі й стверджував, що частина додаткового використання після страхового покриття може відображати не лише ціновий ефект, а й трансфер доходу від здорового стану до стану хвороби. За цією інтерпретацією класичний підхід може завищувати втрати добробуту від морального ризику.
Ця критика не заперечує емпіричний факт цінової чутливості. Вона ставить інше питання: як інтерпретувати додаткове використання з погляду добробуту. Людина може скористатися послугою після страхування тому, що її гранична ціна стала нижчою, і водночас тому, що страхування фактично робить дорогий догляд фінансово доступним у момент хвороби. Обидва механізми можуть співіснувати.
Тому сучасний evidence-based підхід розділяє позитивне твердження і нормативний висновок. Позитивне твердження «вища власна ціна в середньому зменшує використання» має сильну емпіричну підтримку в досліджених контекстах. Нормативне твердження «отже потрібно встановити таку-то франшизу» потребує значно більше інформації: про ефекти на здоров’я, фінансовий ризик, доступ, розподільчі наслідки та цінність конкретних послуг.
Для психології страхування це особливо важливо. Поведінкове пояснення має описувати, як люди приймають рішення, а не непомітно перетворюватися на рекомендацію, який контракт вони повинні купити. Те саме стосується досліджень медичного страхування: результати з одного роботодавця, однієї країни чи однієї системи покриття не можна безпосередньо переносити на всі види страхування й усі популяції.
Чому внесок Паулі не зводиться до тези «люди поводяться ірраціонально»
У ранній моделі Паулі людина взагалі може поводитися цілком послідовно: якщо страховка знижує ціну медичної послуги для споживача, попит зростає. Це реакція на стимули, а не когнітивна помилка. Саме тому моральний ризик не слід змішувати з упередженнями, евристиками або браком грамотності.
У поведінковому страхуванні ситуація інша. Тут дослідник запитує, чи відповідає реальне рішення припущенням benchmark-моделі. Але й тут відхилення може мати багато причин. Неповна інформація і витрати пошуку належать до реальних характеристик середовища. Обмежена ліквідність — до бюджетних обмежень. Недовіра до договору може бути реакцією на досвід або інституційні сигнали. Лише частина відмінностей потребує специфічного психологічного механізму.
Саме тому робота Паулі разом із Кунройтером і Макморроу корисна для сучасної редакційної логіки ХАБу: спочатку встановити, що передбачає економічна модель за певних умов; потім перевірити, які з цих умов у реальному житті порушуються; і лише після цього вводити поведінкові пояснення. Такий порядок захищає від популярного спрощення, коли будь-яке страхове рішення, яке здається спостерігачеві дивним, оголошують «когнітивним викривленням».
Що доробок Паулі дає сучасній психології страхування
Перша ідея — страхування змінює контекст поведінки. Людина з покриттям і людина без покриття стикаються з різними цінами, ризиками та бюджетними наслідками, тому однакова базова потреба може приводити до різних дій. Психологічний аналіз, який ігнорує контракт і структуру стимулів, буде неповним.
Друга ідея — страхова поведінка має кілька рівнів. Є рішення купити або не купити покриття, рішення про рівень власної участі, вибір між планами, поведінка після укладення договору та рішення в момент страхового випадку. Для кожного рівня діють різні механізми. Страховий попит, willingness to pay, вибір франшизи, моральний ризик і несприятливий відбір — пов’язані, але не взаємозамінні поняття.
Третя ідея — психологія входить у модель там, де стандартних змінних недостатньо. Суб’єктивне сприйняття ризику, зважування ймовірностей, фреймінг, афект, оптимізм, інерція, складність і грамотність можуть пояснювати частину розриву між формальною доступністю страхування та реальною поведінкою. Але доказовість цих механізмів неоднакова й контекстно залежна.
Четверта ідея — дизайн контракту сам формує психологію вибору. Чим складніше зрозуміти, що покривається, коли починає діяти франшиза, скільки людина сплатить у різних сценаріях і які існують виключення, тим більшим стає навантаження на увагу та числове мислення. У цьому сенсі «поведінкова проблема» може бути властивістю не людини, а взаємодії людини зі складним інтерфейсом і контрактом.
П’ята ідея — нормативні висновки потребують окремої перевірки. Навіть якщо певний механізм надійно встановлено, з нього не випливає автоматична порада щодо конкретної страхової суми, програми або франшизи. Для реального договору значення мають ціна, дохід і ліквідність, виключення з покриття, обмеження виплат, якість страховика, регуляторне середовище, альтернативні способи фінансового захисту та сімейний контекст.
Марк Паулі в історії поведінкового страхування
Якщо дивитися на наукову траєкторію цілісно, Паулі займає незвичне місце між двома етапами розвитку дисципліни. У 1960-х він допоміг показати, що страхування не є нейтральним фінансовим «парасолькою»: воно змінює стимули й тому може змінювати використання. У 2010-х він став співавтором синтезу, де класичні моделі порівнюються з реальними людськими рішеннями, а відхилення аналізуються за допомогою поведінкової економіки.
Ця послідовність робить Паулі важливим саме для психологічної енциклопедії. Він показує, чому психологія страхування не повинна починатися зі списку «упереджень». Спочатку треба зрозуміти економіку контракту: який ризик передається, яка ціна залишається людині, яка інформація доступна, які існують альтернативи. Потім — як людина сприймає цю структуру, що розуміє, чому довіряє і як діє.
У такій рамці страхове рішення стає предметом спільного аналізу економіки й психології. Економіка описує стимули, бюджетні обмеження, інформаційну асиметрію і розподіл ризику. Психологія додає суб’єктивне сприйняття, увагу, пам’ять, емоції, обмеженість обробки інформації та соціальний контекст. Поведінкове страхування виникає на їхньому перетині.
Запитання і відповіді
Хто такий Марк Паулі?
Марк В. Паулі — американський економіст охорони здоров’я та страхування, професор-емерит Wharton School Університету Пенсильванії. Його дослідження охоплюють медичне страхування, медичну економіку, інші види страхування, регулювання та економічні стимули у сфері охорони здоров’я.
Чим Марк Паулі найбільше відомий у науці про страхування?
Одна з найвідоміших його праць — стаття 1968 року про економіку морального ризику. Вона стала класичним аргументом про те, що страхове покриття може змінювати використання медичних послуг через зміну граничної ціни для споживача. Пізніше Паулі також розвивав аналіз страхового дизайну, несприятливого відбору та поведінкової економіки страхування.
Чи означає «моральний ризик», що застрахована людина поводиться аморально?
Ні. У страхуванні це економічний термін про зміну стимулів і поведінки за наявності покриття. Він не є діагнозом характеру і не оцінює чесність людини. Наприклад, якщо співоплата стає нижчою й людина частіше користується послугою, це може бути звичайною реакцією на іншу ціну.
Чи доведено, що медичне страхування збільшує використання медичних послуг?
Для досліджених систем медичного страхування існують сильні експериментальні й квазіекспериментальні докази того, що вища власна ціна в середньому зменшує використання, а більш щедре покриття може його збільшувати. Однак це не означає, що все додаткове використання є непотрібним. Оцінка клінічної цінності потребує окремих даних.
Чим моральний ризик відрізняється від несприятливого відбору?
Моральний ризик описує зміну поведінки, пов’язану з наявністю або умовами покриття. Несприятливий відбір описує ситуацію, коли люди з різним очікуваним ризиком мають різну схильність входити в страховий контракт, а інформація про цей ризик розподілена нерівномірно. Це різні форми інформаційних і стимульних проблем.
Який внесок Паулі зробив у поведінкове страхування?
Разом із Говардом Кунройтером і Стейсі Макморроу Паулі написав книгу Insurance and Behavioral Economics, у якій реальні рішення покупців, страховиків і регуляторів порівнюються з benchmark-моделями класичної економіки. Там поведінкові механізми використовуються для пояснення тих випадків, де припущення про точне сприйняття ризику, безкоштовну обробку інформації та безпомилкову оптимізацію не відповідають фактичному вибору.
Чи можна за вибором страхової франшизи визначити ставлення людини до ризику?
Лише дуже обережно. На вибір франшизи впливають не тільки переваги щодо ризику, а й дохід, ліквідність, очікувані витрати, розуміння договору, доступ до резервів, довіра та попередній досвід. Дослідження медичного страхування показують, що складність і нерозуміння структури плану можуть суттєво впливати на вибір.
Чому роботи Паулі важливі для психології страхування сьогодні?
Вони задають дисципліну пояснення. Спочатку потрібно відокремити стимули й реальні обмеження від психологічних механізмів, а потім досліджувати сприйняття ризику, увагу, фреймінг, емоції, грамотність та інерцію. Такий підхід дозволяє пояснювати страхову поведінку без редукції людини до набору «когнітивних помилок».
Пов’язані статті
Джерела
American Society of Health Economists. (2012). Victor R. Fuchs Award: Mark V. Pauly.
Baicker, K., Congdon, W. J., & Mullainathan, S. (2012). Health Insurance Coverage and Take-Up: Lessons from Behavioral Economics. The Milbank Quarterly, 90(1), 107–134.
Bhargava, S., Loewenstein, G., & Sydnor, J. (2017). Choose to Lose: Health Plan Choices from a Menu with Dominated Option. The Quarterly Journal of Economics, 132(3), 1319–1372.
Brot-Goldberg, Z. C., Chandra, A., Handel, B. R., & Kolstad, J. T. (2017). What Does a Deductible Do? The Impact of Cost-Sharing on Health Care Prices, Quantities, and Spending Dynamics. The Quarterly Journal of Economics, 132(3), 1261–1318.
Corcos, A., Montmarquette, C., & Pannequin, F. (2020). How the demand for insurance became behavioral. Journal of Economic Behavior & Organization, 180, 590–595.
Einav, L., & Finkelstein, A. (2018). Moral Hazard in Health Insurance: What We Know and How We Know It. Journal of the European Economic Association, 16(4), 957–982.
Harrison, G. W., & Ng, J. M. (2019). Behavioral insurance and economic theory: A literature review. Risk Management and Insurance Review, 22, 133–182.
Kunreuther, H. C., Pauly, M. V., & McMorrow, S. (2013). Insurance and Behavioral Economics: Improving Decisions in the Most Misunderstood Industry. Cambridge University Press.
Nyman, J. A. (1999). The economics of moral hazard revisited. Journal of Health Economics, 18(6), 811–824.
Pauly, M. V. (1968). The Economics of Moral Hazard: Comment. American Economic Review, 58(3), 531–537.
Pauly, M. V. (1969). A Measure of the Welfare Cost of Health Insurance. Health Services Research, 4(4), 281–292.
Pauly, M. V., & Zeng, Y. (2004). Adverse Selection and the Challenges to Stand-Alone Prescription Drug Insurance. Frontiers in Health Policy Research, 7, 55–74.
Pauly, M. V., & Blavin, F. E. (2008). Moral hazard in insurance, value-based cost sharing, and the benefits of blissful ignorance. Journal of Health Economics, 27(6), 1407–1417.
Pitthan, F., & De Witte, K. (2021). Puzzles of insurance demand and its biases: A survey on the role of behavioural biases and financial literacy on insurance demand. Journal of Behavioral and Experimental Finance, 30, 100471.
The Wharton School, University of Pennsylvania. Mark V. Pauly — Faculty Profile.