Амос Тверскі: психологія рішень, евристики та теорія перспектив
Амос Тверскі (1937–1996) — ізраїльський математичний і когнітивний психолог, один із центральних дослідників людського судження, вибору та прийняття рішень у другій половині ХХ століття. Разом із Даніелем Канеманом він сформував програму досліджень, яка змінила психологію рішень і стала одним із головних інтелектуальних джерел поведінкової економіки.
Найвідоміші результати цієї співпраці — евристики репрезентативності й доступності, якоріння та коригування, теорія перспектив, дослідження фреймінгу та помилки кон’юнкції. Водночас наукова траєкторія Тверскі значно ширша: він розробляв формальні моделі вибору, теорію психологічного вимірювання, моделі подібності та пізнішу теорію суб’єктивної ймовірності.
Тому Тверскі важливо розглядати як самостійну постать математичної психології та науки про рішення, а не лише як співавтора Канемана. Саме ця ширша рамка дає змогу побачити, як його формальні моделі, експериментальні задачі й теорії утворюють одну дослідницьку програму.
Хто такий Амос Тверскі
Амос Натан Тверскі народився 16 березня 1937 року в Хайфі, тоді — у Британському мандаті в Палестині. У 1961 році він здобув ступінь бакалавра в Єврейському університеті в Єрусалимі, де вивчав філософію та психологію. Докторський ступінь з психології отримав 1965 року в Мічиганському університеті.
Його академічна кар’єра була пов’язана насамперед з Єврейським університетом у Єрусалимі та Стенфордським університетом. У 1985 році Тверскі був обраний іноземним членом Національної академії наук США. Помер він 2 червня 1996 року в Стенфорді, Каліфорнія.
Основні напрями його роботи — математична психологія, когнітивна психологія, психологічне вимірювання, суб’єктивна ймовірність, судження за невизначеності та прийняття рішень. Цей перелік важливий: популярне слово «когнітивні упередження» описує лише одну частину значно ширшого доробку Тверскі.
Математична психологія як вихідна точка
До знаменитої програми евристик Тверскі вже працював у традиції математичної психології — напряму, що прагне будувати формальні моделі психологічних процесів і задавати точні умови, за яких психологічні величини можна порівнювати та вимірювати.
У 1971 році разом із Девідом Кранцем, Р. Данканом Люсом і Патріком Саппесом він опублікував перший том Foundations of Measurement. Ця багатотомна програма стала фундаментальною працею з теорії вимірювання і показує інший бік Тверскі: його цікавили не лише експериментальні «помилки», а й логічна структура психологічних моделей.
У статті Elimination by Aspects: A Theory of Choice (1972) Тверскі запропонував власну стохастичну модель вибору: людина може послідовно відкидати альтернативи за аспектами, які мають різну вагу. У Features of Similarity (1977) він запропонував контрастну модель подібності, де схожість залежить від зваженого співвідношення спільних і відмінних ознак. Обидві роботи були одноавторськими і демонструють самостійну теоретичну лінію Тверскі.
Співпраця з Даніелем Канеманом
На початку 1970-х років Тверскі й Даніель Канеман розгорнули спільну програму досліджень судження за невизначеності. Їх цікавило, як люди реально оцінюють імовірності, передбачають події та обирають між ризикованими альтернативами, коли повний статистичний розрахунок неможливий або не використовується.
У цій програмі коректно говорити про спільну розробку й спільні дослідження. Евристики, теорія перспектив і класичні роботи про фреймінг не належать одноосібно одному з двох авторів. Водночас Тверскі зберігав власну лінію формального моделювання, тому його доробок не вичерпується цією співпрацею.
Евристика репрезентативності
У праці Subjective Probability: A Judgment of Representativeness (1972) Канеман і Тверскі досліджували ситуації, у яких люди оцінюють імовірність за тим, наскільки випадок здається схожим на типовий образ категорії. Такий спосіб оцінювання вони пов’язали з репрезентативністю.
Репрезентативність може бути швидким і корисним орієнтиром, але в певних задачах вона відсуває на задній план базові частоти, розмір вибірки або інші статистично важливі дані. Саме ця різниця між інтуїтивною схожістю та формальною імовірністю стала одним із центральних сюжетів програми Тверскі—Канемана.
Евристика доступності
У 1973 році Тверскі й Канеман описали евристику доступності: люди можуть оцінювати частоту або ймовірність події за тим, наскільки легко відповідні приклади пригадуються або уявляються.
Легкість пригадування часто справді містить інформацію про частоту, тому сама евристика не є синонімом помилки. Систематичне викривлення виникає тоді, коли доступність прикладів визначають яскравість, нещодавність, медійність чи інші чинники, які відривають легкість пригадування від реальної частоти.
Якоріння та коригування
У статті Judgment under Uncertainty: Heuristics and Biases (1974) Тверскі й Канеман систематизували три великі евристики, серед яких було якоріння та коригування. Початкове число або інше вихідне значення може стати «якорем», від якого подальша оцінка зміщується недостатньо.
Сьогодні феномен числового якоріння залишається одним із найкраще досліджених у науці про судження. Водночас сучасна література розрізняє різні види якорів і механізмів, тому історичну схему «якір плюс недостатнє коригування» не слід автоматично вважати єдиним поясненням усіх ефектів якоріння.
Теорія перспектив
У 1979 році Канеман і Тверскі опублікували Prospect Theory: An Analysis of Decision under Risk. Теорія перспектив була запропонована як описова модель того, як люди реально роблять вибір за ризику, і як альтернатива припущенню, що поведінка завжди відповідає нормативній теорії очікуваної корисності.
Ключове зрушення полягало в тому, що результати оцінюються відносно точки відліку як виграші або втрати, а не лише за абсолютним рівнем кінцевого добробуту. Функція цінності має різну форму для виграшів і втрат і є крутішою на боці втрат; це стало основою поняття відрази до втрат. Імовірності у моделі також перетворюються на суб’єктивні ваги рішень.
У 1992 році Тверскі й Канеман запропонували кумулятивну теорію перспектив — розвинену версію моделі з кумулятивним зважуванням імовірностей. Початкову теорію 1979 року і кумулятивну версію 1992 року варто розрізняти: це пов’язані, але не тотожні моделі.
Фреймінг і задача про азійську хворобу
У 1981 році Тверскі й Канеман показали, що логічно еквівалентні варіанти можуть викликати різні переваги залежно від способу подання. Цей клас явищ відомий як ефект фреймінгу. Класичним прикладом стала задача про «азійську хворобу», де одна й та сама структура наслідків описувалася через врятовані або втрачені життя.
Фреймінг став одним із найвідоміших мостів між психологією рішень і ширшими дослідженнями комунікації. Сучасні огляди підтверджують реальність ефектів фреймінгу, але водночас показують, що їхня величина й механізми залежать від контексту, формулювання та прагматичних висновків читача. Логічно еквівалентні фрази не завжди є психологічно або інформаційно еквівалентними.
Помилка кон’юнкції та задача Лінди
У 1983 році Тверскі й Канеман дослідили помилку кон’юнкції — випадок, коли поєднання двох подій оцінюється як імовірніше, ніж одна з цих подій окремо. Найвідомішою стала задача Лінди, у якій докладний опис персонажа підштовхував частину учасників до відповіді, що краще відповідала стереотипно «репрезентативному» образу, але суперечила правилу ймовірності для кон’юнкції.
Ця робота стала важливою для дискусії про межі інтуїтивного ймовірнісного мислення. Подальші дослідження показали, що формулювання задачі, мовна інтерпретація і спосіб представлення альтернатив можуть впливати на відповіді. Тому задача Лінди є не «тестом на дурість», а експериментальною парадигмою для вивчення взаємодії інтуїтивної репрезентативності, формальних правил і мовного контексту.
Теорія підтримки суб’єктивної ймовірності
Пізня робота Тверскі знову повернула його до формального аналізу суб’єктивної ймовірності. У 1994 році разом із Дереком Дж. Келером він сформулював теорію підтримки суб’єктивної ймовірності (Support Theory), за якою оцінка ймовірності залежить не тільки від самої події, а й від того, як саме подію та її альтернативи описано.
Це продовжило центральну для Тверскі ідею: репрезентація задачі є частиною психологічного механізму рішення. Теорія підтримки поєднала дослідження суб’єктивної ймовірності, опису альтернатив і систематичних змін судження в одній формальній моделі.
Вплив на поведінкову економіку
Роботи Тверскі й Канемана дали економістам експериментально та формально описані випадки, у яких реальний вибір систематично відрізняється від простих нормативних моделей раціонального агента. Теорія перспектив стала одним із центральних мостів між когнітивною психологією та економічною теорією рішень.
У 2002 році Премію з економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля отримав Даніель Канеман. Офіційні матеріали премії прямо наголошували, що теорію перспектив Канеман сформулював разом з Амосом Тверскі, який помер 1996 року. Тверскі не був лауреатом цієї премії, але його внесок є невіддільною частиною тієї наукової програми, яку відзначило нагородження.
Що з ідей Тверскі підтверджується сьогодні
Сучасна оцінка спадщини Тверскі не зводиться до формули «класичні ефекти або відтворилися, або ні». Частина результатів отримала дуже сильну нову підтримку, а частина стала точнішою завдяки аналізу контексту, неоднорідності та альтернативних механізмів.
У 2020 році велике багатокраїнне відтворення патернів теорії перспектив охопило 4 098 учасників у 19 країнах і 13 мовах. Дослідники відтворили 94% окремих пунктів і 12 із 13 теоретичних контрастів, хоча частина ефектів була слабшою, а між країнами та окремими учасниками існувала помітна неоднорідність. Це сильна підтримка емпіричного ядра класичної програми, а не твердження про універсальність кожної її деталі.
У 2026 році метааналіз п’ятдесятирічної літератури про числове якоріння узагальнив 2 601 розмір ефекту. Середнє розходження між високими й низькими якорями було великим, але неоднорідність між дослідженнями також була дуже високою. Ефект слабшав або зникав у низці умов — зокрема для деяких випадкових чи нерелевантних якорів, за наявності стимулів або процедур дебіасингу. Отже, якоріння є надійним сімейством явищ, але не єдиним автоматичним механізмом.
Огляди фреймінгу 2023–2024 років також підтверджують, що спосіб опису варіантів впливає на судження й вибір, але сучасні пояснення включають не лише функцію цінності теорії перспектив. Враховуються когнітивні, емоційні, соціально-прагматичні та інформаційні механізми. Це розширює програму Тверскі, а не скасовує її головне відкриття: форма репрезентації задачі може бути причинно важливою для рішення.
Критика й обмеження класичної програми
Популярний переказ робіт Тверскі часто перетворює їх на каталог «помилок людського мозку». Такий переказ спрощує науковий зміст. Евристики — це способи швидкого судження, які можуть бути ефективними в одних середовищах і давати систематичні відхилення в інших. Сам факт використання евристики ще не означає нераціональність.
Друге обмеження стосується експериментального контексту. Відповідь на задачу залежить від того, як учасник розуміє мову, які прагматичні припущення робить і яку інформацію вважає релевантною. Підхід «витоку інформації», запропонований Шломі Шером і Крейгом Маккензі у 2006 році та розвинений у новішій літературі про фреймінг, показує, що дві логічно еквівалентні фрази можуть передавати різні сигнали про намір мовця або нормальний стан речей. Через це частину класичних ефектів сьогодні аналізують як взаємодію формальної структури, репрезентації та контексту.
Третє обмеження — неоднорідність. Результати різняться між задачами, популяціями й умовами. Великі сучасні відтворення й метааналізи дають сильнішу картину саме тому, що показують не тільки середній ефект, а й межі його застосовності. Для канонічного прочитання Тверскі це принципово: його спадщина — не набір незмінних психологічних законів, а дослідницька програма, яка породила десятиліття уточнень і нових моделей.
Основні праці Амоса Тверскі
1971 — Tversky, A., & Kahneman, D. Belief in the Law of Small Numbers. Psychological Bulletin, 76(2), 105–110. DOI: 10.1037/h0031322.
1972 — Kahneman, D., & Tversky, A. Subjective Probability: A Judgment of Representativeness. Cognitive Psychology, 3(3), 430–454. DOI: 10.1016/0010-0285(72)90016-3.
1972 — Tversky, A. Elimination by Aspects: A Theory of Choice. Psychological Review, 79(4), 281–299. DOI: 10.1037/h0032955.
1973 — Tversky, A., & Kahneman, D. Availability: A Heuristic for Judging Frequency and Probability. Cognitive Psychology, 5(2), 207–232. DOI: 10.1016/0010-0285(73)90033-9.
1974 — Tversky, A., & Kahneman, D. Judgment under Uncertainty: Heuristics and Biases. Science, 185(4157), 1124–1131. DOI: 10.1126/science.185.4157.1124.
1977 — Tversky, A. Features of Similarity. Psychological Review, 84(4), 327–352. DOI: 10.1037/0033-295X.84.4.327.
1979 — Kahneman, D., & Tversky, A. Prospect Theory: An Analysis of Decision under Risk. Econometrica, 47(2), 263–292. DOI: 10.2307/1914185.
1981 — Tversky, A., & Kahneman, D. The Framing of Decisions and the Psychology of Choice. Science, 211(4481), 453–458. DOI: 10.1126/science.7455683.
1983 — Tversky, A., & Kahneman, D. Extensional versus Intuitive Reasoning: The Conjunction Fallacy in Probability Judgment. Psychological Review, 90(4), 293–315. DOI: 10.1037/0033-295X.90.4.293.
1992 — Tversky, A., & Kahneman, D. Advances in Prospect Theory: Cumulative Representation of Uncertainty. Journal of Risk and Uncertainty, 5, 297–323. DOI: 10.1007/BF00122574.
1994 — Tversky, A., & Koehler, D. J. Support Theory: A Nonextensional Representation of Subjective Probability. Psychological Review, 101(4), 547–567. DOI: 10.1037/0033-295X.101.4.547.
Спадщина Амоса Тверскі
Тверскі змінив спосіб, у який психологія ставить питання про раціональність. Замість абстрактного поділу на «правильне» і «помилкове» мислення його роботи дали експериментальні задачі та формальні моделі, за допомогою яких можна досліджувати, як саме люди представляють проблему, використовують обмежену інформацію й переходять від опису до вибору.
Його вплив видно одразу в кількох дисциплінах: когнітивній психології, математичній психології, теорії прийняття рішень, поведінковій економіці, дослідженнях ризику, права, медицини та публічної політики. Найстійкіша частина цієї спадщини — поєднання формальної точності з експериментальним аналізом реального судження.
У каноні психології Амос Тверскі займає місце дослідника, який показав: людське рішення залежить не тільки від набору можливих наслідків, а й від способу їх представлення, точки відліку, доступності інформації, структури альтернатив і психологічної репрезентації задачі.
Пов’язані матеріали Українського психологічного ХАБу
Джерела
National Academy of Sciences. Amos Tversky. https://www.nasonline.org/directory-entry/amos-tversky-xpjhky/
Nobel Prize. The Sveriges Riksbank Prize in Economic Sciences in Memory of Alfred Nobel 2002 — Press release. https://www.nobelprize.org/prizes/economic-sciences/2002/press-release/
Tversky, A., & Kahneman, D. (1974). Judgment under Uncertainty: Heuristics and Biases. Science. https://doi.org/10.1126/science.185.4157.1124
Kahneman, D., & Tversky, A. (1979). Prospect Theory: An Analysis of Decision under Risk. Econometrica. https://doi.org/10.2307/1914185
Tversky, A., & Kahneman, D. (1981). The Framing of Decisions and the Psychology of Choice. Science. https://doi.org/10.1126/science.7455683
Tversky, A., & Kahneman, D. (1992). Advances in Prospect Theory: Cumulative Representation of Uncertainty. Journal of Risk and Uncertainty. https://doi.org/10.1007/BF00122574
Tversky, A., & Koehler, D. J. (1994). Support Theory: A Nonextensional Representation of Subjective Probability. Psychological Review. https://doi.org/10.1037/0033-295X.101.4.547
Ruggeri, K. et al. (2020). Replicating patterns of prospect theory for decision under risk. Nature Human Behaviour. https://doi.org/10.1038/s41562-020-0886-x
Kühberger, A. (2023). A systematic review of risky-choice framing effects. EXCLI Journal. https://doi.org/10.17179/excli2023-6169
Flusberg, S. J. et al. (2024). The Psychology of Framing: How Everyday Language Shapes the Way We Think, Feel, and Act. Psychological Science in the Public Interest. https://doi.org/10.1177/15291006241246966
Sher, S., & McKenzie, C. R. M. (2006). Information Leakage from Logically Equivalent Frames. Cognition, 101(3), 467–494. https://doi.org/10.1016/j.cognition.2005.11.001
Schley, D. R., & Weingarten, E. (2026). Fifty Years of Anchoring Effects: A Theoretical Reintegration and Meta-Analysis. Management Science. https://doi.org/10.1287/mnsc.2023.03238