Біполярний розлад чи РДУГ: як розрізняють епізодичні та стійкі симптоми
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 2 жовтня 2026 · Редакційна політика
Біполярний розлад і розлад дефіциту уваги з гіперактивністю можуть давати схожі прояви: відволікання, імпульсивність, надмірну активність, швидке мовлення, дратівливість, труднощі зі сном і ризиковані рішення. Через це окремий симптом майже ніколи не відповідає на запитання «це БАР чи РДУГ». Клінічне розрізнення будується навколо часової структури симптомів, історії розвитку, якості зміни настрою та енергії, функціонування між загостреннями й можливості одночасної наявності обох розладів.
Найкорисніший орієнтир такий: при біполярному розладі ключові зміни настрою, енергії та активності формують відносно окреслені маніакальні, гіпоманіакальні або депресивні епізоди; при РДУГ ядро неуважності та/або гіперактивності-імпульсивності має нейророзвитковий, тривалий характер і простежується від дитинства в різних життєвих ситуаціях. Це правило допомагає організувати оцінювання, але не замінює діагностику: симптоми РДУГ можуть помітно коливатися залежно від навантаження, сну й середовища, а при БАР між епізодами іноді зберігаються залишкові труднощі.
РДУГ і СДУГ у сучасному українському вжитку позначають те саме діагностичне поле; англомовне скорочення ADHD також стосується attention-deficit/hyperactivity disorder. У цій статті використовується форма «РДУГ», тому що вона закріплена в основному пошуковому запиті. Окремо про сам розлад дивіться матеріал «СДУГ: що це, симптоми, діагностика та допомога дітям і дорослим».
Коротка відповідь: головне розрізнення — часова структура симптомів
БАР оцінюють через епізоди. РДУГ оцінюють через стійкий нейророзвитковий патерн. У клінічних описах МКХ-11 ВООЗ для РДУГ наголошено на ранньому або середньому дитячому прояві, стійкості симптомів у часі, їх наявності в кількох ситуаціях і прямому негативному впливі на навчальне, професійне або соціальне функціонування. Раптовий початок вираженої гіперактивності в підлітковому або дорослому віці, навпаки, змушує шукати інше пояснення, серед можливих — біполярний або психотичний розлад.
Для підозри на БАР клініцист шукає періоди, коли людина стала помітно іншою порівняно зі своїм звичним станом: змінилися настрій, енергія, потреба у сні, темп мислення й мовлення, цілеспрямована активність, соціальна поведінка та схильність до ризику. NICE у настанові з біполярного розладу прямо рекомендує документувати історію настрою, епізоди надмірної активності або розгальмованості, інші епізодичні й стійкі зміни поведінки, симптоми між епізодами, тригери, патерни рецидивів, розвиткову історію та сімейний анамнез.
Отже, діагностичне запитання звучить не «чи буває імпульсивність?», а «коли вона почалася, чи була в дитинстві, чи присутня в різних контекстах, чи існувала роками, чи різко посилилася разом зі зміною настрою й енергії, скільки тривав цей новий стан і що відбувалося після нього?».
Що саме порівнюють: два різні клінічні порядки
Біполярний розлад
Біполярний розлад — розлад настрою, для якого визначальними є маніакальні або гіпоманіакальні стани, а в багатьох людей також депресивні епізоди. ВООЗ описує маніакальні симптоми як поєднання ейфоричного або дратівливого настрою з підвищеною активністю чи енергією та такими можливими проявами, як підвищена говірливість, прискорення думок, підвищена самооцінка, зменшена потреба у сні, відволікання та імпульсивна ризикована поведінка.
БАР I типу визначається історією маніакального епізоду; БАР II типу передбачає гіпоманіакальні й депресивні епізоди без маніакального епізоду. Манія і гіпоманія не є синонімами «дуже активної людини». Це клінічні епізоди зі зміною звичного рівня функціонування. Біполярна депресія також є епізодом у структурі БАР, а не окремим доказом біполярності без історії манії або гіпоманії.
РДУГ
РДУГ — нейророзвитковий розлад. Його ядро утворюють стійкі прояви неуважності та/або гіперактивності-імпульсивності, що не відповідають рівню розвитку, простежуються в різних важливих ситуаціях і мають реальний функціональний вплив. NICE вимагає для діагностики повної клінічної та психосоціальної оцінки, розвиткової й психіатричної історії, інформації про симптоми в різних сферах життя та, за можливості, даних від інших спостерігачів.
Симптоми РДУГ не повинні з’являтися лише під час окремої манії, депресії, гострого стресу, інтоксикації або іншого стану. Водночас РДУГ не означає однакову інтенсивність труднощів щодня. Вимоги середовища, цікавість завдання, зовнішня структура, сон, стрес і супутні розлади можуть дуже помітно змінювати вираженість проявів.
Чому БАР і РДУГ легко переплутати
Перетин симптомів реальний. В обох станах можуть траплятися відволікання, нетерплячість, перебивання співрозмовника, надмірна говірливість, моторний неспокій, труднощі з плануванням, емоційна реактивність, імпульсивні витрати або рішення та порушення сну. Саме тому списки симптомів без часової осі дають слабке розрізнення.
Огляд дорослого РДУГ і БАР описує спільні прояви — підвищену енергію, відволікання, дезорганізацію, імпульсивність, гіперактивність і швидке мовлення — та підкреслює значення дитячої історії, перебігу впродовж життя й коморбідності. Систематичні й оглядові дані також показують, що перекриття не зводиться до діагностичної помилки: частина людей справді має обидва розлади.
Найгірша стратегія — вибрати один яскравий симптом і приписати його одному діагнозу. «Я мало спав», «я багато говорив», «я імпульсивний», «мене кидає між справами» або «я дуже продуктивний уночі» не встановлюють ані БАР, ані РДУГ.
Епізодичні та стійкі симптоми: що це означає клінічно
Епізодичність означає, що група симптомів утворює відносно окреслений період зміни від звичного стану людини. Для манії або гіпоманії важлива не тільки наявність окремих ознак, а їх спільний початок або виражене посилення разом зі зміною настрою та енергії, помітність для оточення й характерний вплив на поведінку.
Стійкість при РДУГ означає довготривалу схильність, яка починається у періоді розвитку та проявляється в кількох контекстах. Вона може змінювати форму з віком: зовнішня гіперактивність у дорослого нерідко переходить у внутрішній неспокій, потребу постійно щось робити або труднощі зі спокійним очікуванням. МКХ-11 CDDR окремо зазначає, що прояви РДУГ можуть варіювати залежно від характеристик і вимог середовища.
Це розрізнення не можна перетворювати на формулу «БАР завжди повністю зникає між епізодами, а РДУГ завжди однаковий». Після тяжких епізодів БАР можуть залишатися когнітивні, емоційні або функціональні труднощі. При РДУГ симптоми можуть різко загострюватися через недосипання, перевантаження, втрату зовнішньої структури чи супутню депресію. Клініцист шукає не абсолютну сталість, а архітектуру перебігу.
Дванадцять ознак, за якими клініцисти розрізняють БАР і РДУГ
1. Вік початку та розвиткова історія
Для РДУГ очікується історія симптомів у дитинстві. ВООЗ називає анамнез неуважності, гіперактивності або імпульсивності до 12 років важливою підтверджувальною ознакою в дорослих і радить, за можливості, використовувати шкільні записи або інформацію людей, які знали пацієнта в дитинстві. Якщо проблеми з увагою й активністю вперше різко виникли в дорослому віці, діагноз РДУГ потребує особливо ретельної перевірки.
Біполярні епізоди можуть початися в підлітковому або дорослому віці, хоча можливий і ранніший початок. Головне — поява епізоду як якісної зміни порівняно з попереднім функціонуванням. У людини з РДУГ також може згодом розвинутися БАР, тому дитяча історія РДУГ не виключає новий біполярний епізод.
2. Якість зміни настрою
При манії або гіпоманії зміна настрою є центральною частиною епізоду: він може бути виразно піднесеним, експансивним або дратівливим і поєднується зі зміною енергії та активності. При РДУГ емоційна реактивність, фрустрація або дратівливість можуть бути значними, але самі по собі не утворюють маніакальний чи гіпоманіакальний епізод.
Швидка зміна емоцій у відповідь на конфлікт, нудьгу, критику або перевантаження не дорівнює «швидкому циклу» БАР. Окремо про це пояснює матеріал «Перепади настрою чи біполярний розлад: у чому різниця».
3. Енергія та цілеспрямована активність
Манія й гіпоманія включають підвищення енергії або активності відносно звичного рівня. Людина може одночасно запускати багато проєктів, різко збільшувати соціальну або професійну активність, ставити масштабні цілі та поводитися незвично наполегливо. Це не просто рухливість.
При РДУГ активність частіше має хронічніший характер і може бути менш цілеспрямованою: внутрішня непосидючість, постійне переключення, труднощі залишатися в спокійній ситуації, потреба в стимуляції. Продуктивний «ривок» на цікавому завданні теж не є гіпоманією без ширшої епізодичної зміни настрою, сну, мислення та поведінки.
4. Сон: безсоння і зменшена потреба у сні — різні речі
Одна з найкорисніших відмінностей — не кількість годин сну сама по собі, а суб’єктивна потреба у сні. Під час манії або гіпоманії людина може спати значно менше й при цьому не відчувати звичної втоми, залишаючись надмірно енергійною. Це зменшена потреба у сні.
При РДУГ можливі труднощі із засинанням, відкладання сну, нерегулярний режим і хронічний недосип. Після недостатнього сну людина зазвичай все одно має фізіологічну потребу відновитися, навіть якщо через стимуляцію або інтерес тимчасово її ігнорує. Одна безсонна ніч не розрізняє діагнози; важливий повторюваний зв’язок зі зміною настрою й енергії.
5. Увага та відволікання
Відволікання є діагностичним ядром РДУГ, коли воно має тривалу історію, проявляється в різних сферах і пов’язане з функціональними труднощами. При манії або гіпоманії відволікання може бути новим або різко посиленим компонентом епізоду, що з’являється разом із прискоренням думок, підвищеною активністю та іншими змінами.
Важливо оцінювати базовий рівень. Якщо людина все життя губила речі, зривала дедлайни й легко переключалася, а потім на кілька днів стала ще відволікливішою разом із різким скороченням сну та незвичною самовпевненістю, клінічне завдання полягає в перевірці можливої коморбідності, а не у виборі лише одного ярлика.
6. Темп думок і мовлення
При манії можливі суб’єктивне «прискорення» думок, стрибки між темами, тиск мовлення, відчуття, що мова не встигає за думками. При РДУГ людина теж може бути говірливою, перебивати, перескакувати між темами або швидко говорити, особливо в цікавій ситуації.
Розрізнення знову спирається на зміну від базового стану та контекст: чи це звичний спосіб спілкування, що простежується роками, чи новий багатоденний стан разом із іншими маніакальними ознаками.
7. Імпульсивність і ризикована поведінка
РДУГ може супроводжуватися хронічною імпульсивністю: людина перебиває, діє до обмірковування наслідків, здійснює спонтанні покупки, має труднощі з очікуванням. У манії ризикова поведінка часто є частиною ширшої епізодичної зміни — різке марнотратство, небезпечні рішення, сексуальна розгальмованість, необдумані інвестиції або інші вчинки, нехарактерні для звичного стану.
Клінічно важливо запитати: «Чи робили ви подібне протягом усього життя, чи з’явився період, коли масштаби й характер ризику стали зовсім іншими?».
8. Самооцінка, грандіозність і відчуття можливостей
Нестабільна самооцінка може траплятися при багатьох станах і не розрізняє БАР та РДУГ. Для манії більш специфічною є епізодична непропорційно підвищена впевненість або грандіозність: переконання у виняткових здібностях, статусі чи можливостях, яке виходить за межі звичного стилю людини.
Висока мотивація, захоплення новим проєктом або період успіху при РДУГ не стають гіпоманією лише через інтенсивність. Потрібна сукупність епізодичних ознак.
9. Дратівливість та емоційна дисрегуляція
Дратівливість може бути в обох розладах. При РДУГ вона часто пов’язана з фрустрацією, перевантаженням, труднощами з гальмуванням реакції або переходами між задачами. При БАР дратівливість може домінувати в маніакальному, гіпоманіакальному, депресивному або змішаному епізоді.
Тому дратівливість без часової історії має низьку діагностичну специфічність. Значення має те, що відбувається одночасно: сон, енергія, темп думок, активність, самооцінка, ризик, депресивні симптоми й функціонування.
10. Психотичні симптоми
Психотичні симптоми при БАР можуть виникати під час тяжкої манії або депресії. Марення чи галюцинації не є типовими проявами РДУГ і не пояснюються діагнозом РДУГ. Якщо психоз з’являється на тлі піднесеного або різко дратівливого стану, це потребує термінової психіатричної оцінки; такий стан не класифікують як просту гіпоманію.
11. Контекст і функціональний малюнок
При РДУГ симптоми мають проявлятися більш ніж в одному важливому середовищі, хоча їх інтенсивність може різнитися. Людина може краще функціонувати в структурованій роботі та значно гірше вдома, але розвиткова нитка залишається простежуваною.
При БАР функціонування може змінюватися фазово: період відносної стабільності змінюється епізодом із виразним відхиленням від звичного рівня. Манія може призвести до тяжких соціальних, фінансових, професійних або безпекових наслідків; гіпоманія може бути менш руйнівною, але все одно є помітною зміною.
12. Що відбувається після піку симптомів
Після біполярного епізоду інтенсивність характерних симптомів знижується, хоча відновлення може бути поступовим і неповним. Для РДУГ типові труднощі не зникають як завершений епізод; вони змінюються залежно від вимог і компенсаторних стратегій, але мають довгу історію.
Щоденник сну, настрою, енергії, активності й наслідків поведінки іноді допомагає побачити структуру, яку важко відтворити з пам’яті. Він не встановлює діагноз, але може зробити клінічну бесіду точнішою.
Манія, гіпоманія, біполярна депресія, змішані ознаки, швидка циклічність і психоз — окремі поняття
Манія
Маніакальний епізод — не «дуже сильний РДУГ». Це епізод виразно зміненого настрою та підвищеної енергії або активності з комплексом інших симптомів і суттєвим порушенням функціонування; іноді потрібна госпіталізація. Якщо виникають психотичні симптоми, тяжкість стану виходить за межі гіпоманії.
Гіпоманія
Гіпоманія має подібну якість симптомів, але нижчу тяжкість, ніж манія. Людина може суб’єктивно сприймати її як період продуктивності або «нарешті нормального стану». Діагностично важлива помітна зміна від звичного функціонування, а не просто енергійний темперамент чи інтерес до справи.
Біполярна депресія
Біполярна депресія може включати втому, труднощі концентрації, сповільнення, безсоння або надмірний сон — прояви, які здатні маскувати або посилювати труднощі уваги. Депресивний епізод сам по собі не доводить БАР; ключем є історія манії або гіпоманії відповідно до діагностичної категорії.
Змішаний епізод і змішані ознаки
Змішаний епізод стосується одночасного або тісно переплетеного поєднання маніакальних і депресивних проявів у межах афективного епізоду. Це не назва для будь-якої суперечливої емоції і не окремий «змішаний розлад афективного спектру». Сучасна класифікація має конкретні категорії та специфікатори; популярні формулювання не слід перетворювати на самостійний діагноз.
Швидка циклічність
Швидка циклічність описує перебіг БАР із частими окремими афективними епізодами. Вона не означає, що настрій змінюється багато разів за день через події, нудьгу або фрустрацію. Годинні коливання емоцій можуть потребувати клінічного пояснення, але самі по собі не є доказом швидкої циклічності.
Психотичні симптоми
Психоз — окрема клінічна вісь тяжкості. Він може бути пов’язаний із тяжкою манією або депресією, але також має інші можливі причини. Наявність РДУГ не пояснює марення, галюцинації чи виражену втрату контакту з реальністю.
Коли правило «епізодичне проти стійкого» недостатнє
РДУГ теж коливається
РДУГ не виглядає однаково в усіх умовах. Новизна, інтерес, терміновість, зовнішній контроль або чітка структура можуть тимчасово покращувати концентрацію. Монотонність, недосипання, перевантаження, хаотичне середовище й емоційний стрес можуть її погіршувати. Такі коливання не перетворюють РДУГ на епізодичний розлад.
БАР може залишати симптоми між епізодами
Після афективного епізоду частина людей не повертається миттєво до попереднього рівня. Можуть зберігатися проблеми зі сном, увагою, швидкістю мислення, мотивацією або соціальним функціонуванням. Тому наявність труднощів між епізодами не виключає БАР.
Недосипання, речовини та ліки можуть змінити картину
Кофеїн у великих дозах, психостимулятори, деякі інші лікарські засоби, психоактивні речовини, гостре недосипання, тиреоїдні та інші медичні стани можуть створювати або посилювати симптоми, схожі на гіпоманію, манію чи РДУГ. Саме тому діагностика біполярного розладу включає медичний і фармакологічний анамнез, а NICE радить враховувати фізичні та психіатричні диференційні діагнози.
У дітей і підлітків межі потребують особливої обережності
У дитячому й підлітковому віці висока активність, дратівливість, поведінкова імпульсивність, порушення сну та емоційні спалахи мають широкий спектр пояснень. Хронічна дратівливість не повинна автоматично називатися дитячою манією. Для БАР необхідно встановити епізодичну зміну настрою, енергії й поведінки відповідно до діагностичних вимог; для РДУГ — розвитковий і багатоконтекстний патерн.
Чи можуть біполярний розлад і РДУГ бути одночасно
Так. Це клінічно важливе поєднання, а не взаємовиключні діагнози. Систематичний огляд і метааналіз 71 дослідження із 646 766 учасниками оцінив, що серед дорослих із РДУГ близько 7,95% також мали діагноз БАР, а серед дорослих із БАР близько 17,11% мали РДУГ. Між дослідженнями була значна неоднорідність, тому ці числа не є персональним ризиком і не описують специфічно населення України.
Коморбідність робить просте правило менш очевидним. У людини може бути багаторічний розвитковий патерн неуважності й імпульсивності, а поверх нього — окремі маніакальні, гіпоманіакальні або депресивні епізоди. Метааналіз 2025 року також розглядає окремий функціональний тягар поєднання БАР і РДУГ та показує, що коморбідна група потребує окремої клінічної уваги.
Тому правильне питання іноді звучить не «що з двох у мене є?», а «чи є докази стійкого РДУГ, докази окремих афективних епізодів або обидва набори доказів?».
Як проходить диференційна діагностика
1. Будують часову лінію життя
Клініцист уточнює, коли вперше з’явилися проблеми з увагою, організацією, гіперактивністю та імпульсивністю; як людина функціонувала у школі, університеті, на роботі й удома; коли виникли перші періоди зміненого настрою, енергії та сну; чи були проміжки повернення до звичного стану.
2. Відокремлюють базовий стиль від епізодичної зміни
Особливо корисно запитувати не тільки «чи є симптом», а «чи було це для вас звично до певного періоду». Новий стан, який різко контрастує з багаторічним базовим функціонуванням, має інше діагностичне значення, ніж риса, що простежується від дитинства.
3. Перевіряють дитячі дані для РДУГ
Шкільні характеристики, старі табелі, коментарі вчителів, історія дисциплінарних або організаційних труднощів, розповіді батьків чи інших близьких можуть допомогти відновити розвиткову картину. Відсутність документів не робить оцінювання неможливим, але вимагає більшої обережності.
4. Оцінюють симптоми в кількох середовищах
NICE для РДУГ підкреслює, що симптоми мають бути частими, клінічно значущими та виникати щонайменше у двох важливих сферах — наприклад, удома й на роботі, у сім’ї й навчанні. Один контекст може маскувати труднощі завдяки високій структурі або підтримці.
5. Збирають підтверджувальну історію
За згодою людини лікар може залучити близького, який бачив зміни поведінки. При манії та гіпоманії це особливо важливо: сам пацієнт іноді сприймає підвищену активність і скорочення сну як нормальну продуктивність, тоді як оточення помічає чітку зміну.
6. Перевіряють депресію, змішані ознаки та психоз
Поточний стан може приховувати попередні епізоди. Людина часто звертається саме під час депресії, тому лікар окремо розпитує про минулі періоди надмірної активності, розгальмованості й зниженої потреби у сні. При підозрі на психоз оцінювання стає терміновішим.
7. Оцінюють речовини, ліки, сон і фізичний стан
Деякі симптоми можуть бути вторинними до речовин, медикаментів, недосипання, ендокринних або неврологічних проблем. Диференційна діагностика перевіряє ці альтернативи замість того, щоб одразу приписувати всю картину БАР або РДУГ.
8. Враховують сімейний анамнез, але не ставлять діагноз за ним
Сімейна історія БАР або РДУГ може змінювати клінічну ймовірність і допомагати формувати запитання. Вона не є діагнозом: у родичів можуть бути різні розлади, а відсутність відомого сімейного випадку не виключає жоден зі станів.
9. Оцінюють коморбідність, а не шукають один універсальний ярлик
NICE окремо називає РДУГ серед диференційних діагнозів при підозрі на БАР і водночас рекомендує лікувати підтверджені супутні розлади за відповідними настановами. Це важлива логіка: одна встановлена категорія не повинна автоматично «поглинати» іншу.
Чому онлайн-тест не може відповісти «БАР чи РДУГ»
Скринінгові опитувальники оцінюють імовірність або наявність певних груп симптомів, але не відтворюють повну часову історію, не перевіряють альтернативні пояснення і не встановлюють коморбідність. NICE прямо зазначає, що діагноз РДУГ не ставлять лише на основі рейтингової шкали або спостереження; для БАР первинна оцінка також не зводиться до анкети.
Опитувальник розладів настрою MDQ може використовуватися як скринінговий інструмент у певних контекстах; українська настанова 00717 «Біполярний афективний розлад» зазначає, що позитивний скринінг потребує подальшої діагностичної оцінки. Докладніше про межі таких інструментів — у матеріалі «Тест на біполярний розлад: що показують скринінгові опитувальники».
Так само позитивний скринінг на РДУГ не встановлює РДУГ. Результат тесту має сенс лише як частина ширшої історії розвитку, функціонування та диференційної оцінки.
Чому правильне розрізнення важливе для лікування
БАР і РДУГ мають різні терапевтичні стратегії, а коморбідність змінює послідовність рішень. Для БАР основою довгострокового ведення є стабілізація афективного перебігу; для РДУГ можуть використовуватися медикаментозні та немедикаментозні підходи відповідно до віку, тяжкості й функціонального впливу. Рішення про препарати має приймати лікар після встановлення клінічної картини.
Огляди коморбідного РДУГ і БАР зазвичай рекомендують спочатку досягти контролю біполярної симптоматики, а вже потім оцінювати залишкові симптоми РДУГ. Це особливо важливо, коли розглядаються психостимулятори. Шведське реєстрове дослідження виявило підвищений ризик манії після початку метилфенідату в пацієнтів із БАР, які не отримували стабілізуючого настрою лікування; у групі з таким лікуванням подібного сигналу не було. Це спостережні дані, а не правило для самостійної зміни терапії.
Сучасні рекомендації з БАР постійно оновлюються; узагальнення CANMAT/ISBD із оновленням доказів 2023 року підкреслює фазово-специфічне лікування й довгострокове ведення. Детальніше про підходи ХАБу: «Лікування біполярного розладу» та «Медикаментозне лікування біполярного розладу».
Відповідь на препарат не є діагностичним тестом. Поліпшення концентрації на стимуляторі не доводить РДУГ, а погіршення сну або збудження не доводить БАР. Лікар оцінює загальну картину, часовий зв’язок, дозу, супутні препарати й базовий перебіг.
Що варто підготувати до консультації
• Коротку часову лінію: коли почалися проблеми з увагою, організацією, імпульсивністю, сном і настроєм.
• Приклади з дитинства: шкільні відгуки, повторювані труднощі з домашніми завданнями, запізненнями, речами, поведінкою, концентрацією.
• Опис найбільш незвичних періодів підвищеної активності: скільки ви спали, чи відчували втому, як змінилися мовлення, думки, впевненість, витрати, сексуальна поведінка, конфлікти, продуктивність.
• Опис депресивних періодів: настрій, інтерес, енергія, сон, апетит, концентрація, почуття безнадії, суїцидальні думки.
• Перелік усіх ліків, добавок, енергетиків і психоактивних речовин, а також дати змін дозування.
• Сімейну історію РДУГ, БАР, депресії, психозу, залежностей і суїцидальної поведінки, якщо вона відома.
• За можливості — спостереження близької людини про періоди, коли ваша поведінка помітно змінювалася.
• Щоденник сну, настрою, енергії та активності за кілька тижнів. Він не замінює ретроспективної історії, але допомагає побачити поточний патерн.
Коли потрібна невідкладна допомога
Якщо є виражена манія з небезпечною поведінкою, психотичні симптоми, різка втрата здатності дбати про базову безпеку, суїцидальний намір або план, загроза іншим чи інший гострий стан, питання «БАР чи РДУГ» відходить на другий план: потрібна невідкладна оцінка.
В Україні екстрену медичну допомогу можна викликати за номером 103, а єдину систему екстреної допомоги — за номером 112. Це підтверджують офіційні контакти ДСНС та МОЗ України. При гострому психічному розладі з поведінкою, небезпечною для життя самої людини або людей поруч, МОЗ прямо відносить ситуацію до підстав для виклику 103.
Для близьких корисний окремий матеріал «Як допомогти людині з біполярним розладом: підтримка близьких і план кризи». Він не замінює екстрені служби, коли небезпека вже безпосередня.
Поширені запитання
Чи може РДУГ виглядати як гіпоманія?
Так, окремі прояви можуть бути схожими: говірливість, рухливість, імпульсивність, відволікання, багато початих справ. Гіпоманія визначається епізодичною зміною настрою, енергії та функціонування відносно звичного стану, тоді як РДУГ має розвитковий і стійкий патерн.
Чи може людина мати і БАР, і РДУГ?
Так. Метааналітичні дані показують клінічно значущу коморбідність. У такому випадку важливо окремо підтвердити розвитковий патерн РДУГ і окремо — афективні епізоди БАР.
Чи є гіперфокус доказом РДУГ, а надпродуктивність — доказом гіпоманії?
Ні. Інтенсивне занурення в цікаву діяльність може траплятися при РДУГ, але не є самостійним діагностичним критерієм. Висока продуктивність також не є гіпоманією без ширшої епізодичної зміни настрою, енергії, сну та поведінки.
Чи відрізняє діагнози кількість сну?
Не сама кількість. Для манії й гіпоманії більш характерна зменшена потреба у сні — людина спить мало й не відчуває очікуваної втоми. При РДУГ часто йдеться про труднощі засинання, нерегулярність або відкладання сну, але фізіологічна потреба у відновленні зберігається.
Чи означають часті зміни настрою швидку циклічність БАР?
Ні. Швидка циклічність стосується частих окремих афективних епізодів, а не кожного емоційного коливання протягом дня. Реактивні зміни емоцій можуть мати багато причин.
Чи буває психоз при РДУГ?
Психоз не є симптомом, яким пояснюють РДУГ. Якщо виникають марення, галюцинації або виражена втрата контакту з реальністю, необхідна оцінка іншого гострого стану, зокрема тяжкого афективного або первинного психотичного розладу, дії речовин чи медичної причини.
Чи може онлайн-тест відрізнити БАР від РДУГ?
Ні. Опитувальники можуть підтримати скринінг, але не встановлюють діагноз і не розв’язують складну диференційну задачу. Потрібні клінічна бесіда, розвиткова історія, оцінка епізодів, функціонування, супутніх станів і альтернативних причин.
Чи може БАР початися у людини, яка з дитинства має РДУГ?
Так. РДУГ не захищає від БАР, а коморбідність добре задокументована. Нові епізодичні зміни настрою, енергії, сну й поведінки не слід автоматично пояснювати давнім РДУГ.
Чи доводить реакція на стимулятор, що в людини РДУГ?
Ні. Клінічний ефект препарату не замінює діагностичних вимог. При підозрі або підтвердженому БАР рішення про стимулювальні препарати потребує психіатричної оцінки й контролю афективного стану.
До кого звертатися, якщо не зрозуміло — БАР чи РДУГ?
Для диференційної діагностики потрібен фахівець із компетенцією в психіатричній оцінці БАР і РДУГ. Особливо важливо звернутися до психіатра, якщо були періоди різко зменшеної потреби у сні, виразного підвищення активності, грандіозності, небезпечної розгальмованості, тяжкої депресії, психозу або суїцидальних думок.
Пов’язані статті
References
Amoretti S., et al. (2025). Neurocognitive and psychosocial functioning profiles in bipolar disorder and comorbid attention deficit hyperactivity disorder: A systematic review and meta-analysis. Neuroscience & Biobehavioral Reviews.
Faraone S. V., et al. (2021). The World Federation of ADHD International Consensus Statement: 208 Evidence-based conclusions about the disorder. Neuroscience & Biobehavioral Reviews, 128, 789–818.
Keramatian K., Chithra N. K., Yatham L. N. (2023). The CANMAT and ISBD Guidelines for the Treatment of Bipolar Disorder: Summary and a 2023 Update of Evidence. Focus, 21(4), 344–353.
Міністерство охорони здоров’я України. Настанова 00717. Біполярний афективний розлад.
National Institute for Health and Care Excellence. (2014, чинна настанова). Bipolar disorder: assessment and management (CG185).
National Institute for Health and Care Excellence. (2018, зі змінами). Attention deficit hyperactivity disorder: diagnosis and management (NG87).
Salvi V., et al. (2021). ADHD and Bipolar Disorder in Adulthood: Clinical and Treatment Implications. Medicina, 57(5), 466.
Schiweck C., et al. (2021). Comorbidity of ADHD and adult bipolar disorder: A systematic review and meta-analysis. Neuroscience & Biobehavioral Reviews, 124, 100–123.
Viktorin A., et al. (2017). The Risk of Treatment-Emergent Mania With Methylphenidate in Bipolar Disorder. American Journal of Psychiatry, 174(4), 341–348.
World Health Organization. (2024). Clinical descriptions and diagnostic requirements for ICD-11 mental, behavioural and neurodevelopmental disorders.
World Health Organization. (2026). Mental disorders: Bipolar disorder.