Медикаментозне лікування біполярного розладу: групи препаратів і моніторинг
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 2 жовтня 2026 · Редакційна політика
Медикаментозне лікування біполярного розладу підбирають за фазою захворювання, попередньою відповіддю на терапію, ризиками побічних ефектів і станом фізичного здоров’я. Один і той самий препарат може бути доречним для гострої манії, малоефективним для біполярної депресії або, навпаки, використовуватися переважно для профілактики нових епізодів. Тому «ліки від БАР» — це не одна група і не одна універсальна схема. Українська клінічна настанова 00717 та міжнародні настанови розділяють лікування гострої манії, біполярної депресії й підтримувальну терапію.
У практиці застосовують літій, деякі протисудомні препарати зі стабілізувальною дією на настрій, антипсихотики та, у вибраних ситуаціях, антидепресанти як додаток до основної терапії. Схему призначає психіатр; самостійний початок, заміна, підвищення дози або різке припинення лікування може погіршити перебіг розладу. CANMAT/ISBD у оновленні 2023 року наголошує на фазоспецифічному виборі препаратів, оцінці прихильності, попередньої відповіді та переносимості.
Коротко: що важливо знати про препарати при біполярному розладі
Медикаменти є одним із центральних компонентів лікування БАР, особливо при манії, тяжкій біполярній депресії, психотичних симптомах і для профілактики рецидивів. Психотерапія, режим сну, психоосвіта та підтримка доповнюють фармакотерапію, але при клінічно значущих епізодах не замінюють її.
Літій належить до найкраще вивчених препаратів для довготривалого лікування, але потребує регулярного контролю концентрації в крові, функції нирок, щитоподібної залози та інших показників. Антипсихотики мають різні профілі метаболічних, неврологічних і серцево-судинних побічних ефектів, тому їх також систематично моніторять.
Ламотриджин має роль насамперед у біполярній депресії та профілактиці депресивних епізодів і не використовується як препарат для лікування гострої манії. Вальпроат може бути ефективним при манії та в підтримувальній терапії, але має суттєві репродуктивні ризики й потребує окремої оцінки користі та ризику.
Антидепресанти не є універсальним лікуванням біполярної депресії. Для БАР I типу антидепресантна монотерапія не рекомендується; при змішаних ознаках, нещодавній швидкій циклічності або попередньому переході в манію їх застосування потребує особливої обережності.
Відповідь на препарат не підтверджує діагноз БАР. Діагноз встановлюють за структурою маніакальних, гіпоманіакальних і депресивних епізодів, їх тривалістю, тяжкістю, функціональними наслідками та перебігом у часі.
Чому лікування залежить від фази БАР
Біполярний розлад має різні клінічні фази. Манія і маніакальний епізод потребують швидкого контролю підвищеної або різко дратівливої активності, зниження потреби у сні, імпульсивності, збудження та, за наявності, психотичних симптомів. Гіпоманія є легшим за тяжкістю станом і сама по собі не має призводити до вираженого порушення функціонування або госпіталізації, однак вона клінічно важлива і може бути частиною БАР II типу.
Біполярна депресія має іншу фармакологічну логіку. Препарати, ефективні проти манії, не обов’язково мають достатню антидепресивну дію. Великий мережевий метааналіз лікування гострої біполярної депресії підтверджує ефективність кількох різних засобів, але водночас показує суттєві відмінності між препаратами та обмеження доказів для частини варіантів.
Підтримувальне лікування починається після стабілізації гострого епізоду і спрямоване на профілактику нової манії, гіпоманії, депресії або змішаних станів. Саме тут важливі не лише короткострокова ефективність, а й довгострокова переносимість, прихильність до лікування, вплив на масу тіла, метаболічні показники, нирки, щитоподібну залозу, печінку, репродуктивне здоров’я та якість життя.
Основні групи препаратів
Літій
Літій — класичний стабілізатор настрою з доказами для лікування манії та профілактики рецидивів. NICE рекомендує літій як препарат першої лінії для довготривалого фармакологічного лікування БАР, якщо він підходить конкретній людині й можливий регулярний лабораторний контроль.
Літій має вузький терапевтичний діапазон: концентрація, що є лікувальною, розташована відносно близько до рівнів, за яких зростає ризик токсичності. Тому призначення літію завжди передбачає аналізи до початку лікування, контроль концентрації після старту та змін дози, а потім регулярний моніторинг. Зневоднення, гостра хвороба та деякі інші ліки можуть змінювати рівень літію й підвищувати ризик небажаних ефектів.
До побічних ефектів, які лікар оцінює під час спостереження, належать тремор, спрага й частіше сечовипускання, нудота, зміни маси тіла, порушення функції щитоподібної залози та нирок. Поява вираженої хиткості, грубого тремору, порушення координації, сплутаності свідомості, сильного блювання або діареї на тлі літію потребує невідкладної медичної оцінки через можливу токсичність.
Вальпроат і споріднені форми вальпроєвої кислоти
Вальпроат застосовують як антиманіакальний і підтримувальний засіб у частини людей з БАР. Українська настанова 00717 включає вальпроат серед варіантів для гострої манії та підтримувальної терапії, водночас прямо підкреслює його високу тератогенність і необхідність уникати призначення людям, які можуть завагітніти, якщо є придатні альтернативи.
На початку терапії оцінюють масу тіла або індекс маси тіла, загальний аналіз крові та функцію печінки. Під час лікування стежать за переносимістю, печінковими й гематологічними показниками. Рутинне вимірювання концентрації вальпроату в плазмі потрібне не в усіх випадках; воно може бути доречним при недостатній ефективності, сумнівах у прихильності або підозрі на токсичність. Планування вагітності чи настання вагітності потребує термінового перегляду лікування з лікарем; самостійно різко припиняти препарат не слід.
Ламотриджин
Ламотриджин має іншу роль, ніж класичні антиманіакальні засоби. NICE прямо не рекомендує ламотриджин для лікування гострої манії, але розглядає його серед варіантів при біполярній депресії. Сучасні метааналітичні дані також підтримують його місце серед засобів для депресивної фази та довгострокового ведення у відповідних пацієнтів.
Ключова вимога безпеки — повільне титрування. Ризик серйозного висипу зростає при надто швидкому підвищенні дози та при певних лікарських взаємодіях, зокрема з вальпроатом. Поява нового висипу під час титрування потребує негайного зв’язку з лікарем. Рутинне визначення рівня ламотриджину в крові зазвичай не проводять без спеціальних показань.
Карбамазепін та інші протисудомні препарати
Карбамазепін може використовуватися у вибраних випадках БАР, але має складний профіль лікарських взаємодій і потребує лабораторного спостереження. Його не варто сприймати як взаємозамінний із літієм, вальпроатом або ламотриджином: кожен із цих препаратів має власні докази за фазами, власні ризики та власну схему моніторингу. Інші протисудомні препарати не автоматично є «стабілізаторами настрою»: наприклад, NICE не рекомендує габапентин або топірамат для лікування БАР.
Антипсихотики
Антипсихотики є важливою частиною фармакотерапії гострої манії, особливо при вираженому збудженні, тяжкому функціональному порушенні або психотичних симптомах. Мережевий метааналіз 113 рандомізованих досліджень гострої манії показав, що ефективність і переносимість суттєво відрізняються між препаратами та комбінаціями. Настанови використовують як монотерапію, так і поєднання антипсихотика зі стабілізатором настрою залежно від тяжкості та попередньої відповіді.
До засобів, які часто фігурують у настановах для манії, належать арипіпразол, оланзапін, кветіапін, рисперидон, а також галоперидол; у різних країнах перелік зареєстрованих показань і доступність відрізняються. Для біполярної депресії доказову базу мають лише окремі антипсихотики, тому «антипсихотик» як клас не означає однакову ефективність у кожній фазі.
Вибір антипсихотика враховує ризик набору маси тіла й метаболічних змін, сонливості або активації, акатизії та інших рухових побічних ефектів, підвищення пролактину, ортостатичних реакцій, впливу на інтервал QT та індивідуальної переносимості. Саме тому моніторинг фізичного здоров’я є частиною лікування, а не додатковою опцією.
Антидепресанти
Антидепресанти при біполярній депресії мають окремий статус. CANMAT/ISBD не рекомендує антидепресантну монотерапію при БАР I типу. Додаткове застосування деяких антидепресантів може розглядатися після основних варіантів у відібраних пацієнтів, однак особлива обережність потрібна при попередній індукованій антидепресантом манії, змішаних ознаках або нещодавній швидкій циклічності.
Практичний наслідок простий: депресивний епізод у людини з БАР не лікують автоматично за тією самою схемою, що й уніполярну депресію. Перед призначенням антидепресанта психіатр оцінює історію манії та гіпоманії, поточні змішані симптоми, швидкість зміни фаз, попередні реакції на препарати та супутні стани.
Що призначають при гострій манії або гіпоманії
При гострій манії ціль лікування — швидко зменшити збудження, прискорення мислення, патологічне підвищення або різку дратівливість настрою, ризикову поведінку, порушення сну й психотичні симптоми. NICE рекомендує як початкові антиманіакальні варіанти певні антипсихотики; якщо відповіді недостатньо, може розглядатися додавання літію, а в окремих ситуаціях — вальпроату з урахуванням його обмежень безпеки.
CANMAT/ISBD також відносить до першої лінії кілька варіантів монотерапії та комбінацій стабілізатора настрою з атиповим антипсихотиком. WHO у рекомендації для біполярної манії підтримує використання антипсихотиків або стабілізаторів настрою, а літій — лише там, де можливий тісний клінічний і лабораторний контроль.
Гіпоманія не дорівнює манії за тяжкістю, але потребує оцінки, особливо якщо наростає безсоння, імпульсивність, конфліктність, фінансові або сексуальні ризики чи втрачається критика до стану. Якщо симптоми стають настільки тяжкими, що виникає виражене порушення функціонування, потреба в госпіталізації або психоз, це вже суперечить визначенню гіпоманії й вимагає оцінки можливого маніакального епізоду.
Що призначають при біполярній депресії
Біполярна депресія часто займає значну частину перебігу БАР, особливо при БАР II типу. У сучасних дослідженнях ефективність для гострої біполярної депресії показана для кількох засобів і комбінацій, зокрема кветіапіну, ламотриджину та деяких інших препаратів. Оновлений систематичний огляд і мережевий метааналіз 2026 року підтверджує, що доказова база є неоднаковою між препаратами й постійно оновлюється.
NICE серед варіантів для помірної або тяжкої біполярної депресії розглядає кветіапін, комбінацію оланзапіну з флуоксетином, а в певних ситуаціях оланзапін або ламотриджин; якщо людина вже приймає літій чи вальпроат, спочатку перевіряють адекватність поточної терапії та прихильність. Конкретний вибір залежить від попередньої відповіді, типу БАР, ризику переходу в манію, супутніх захворювань і профілю побічних ефектів.
Тяжка депресія з психотичними симптомами, кататонією, різким погіршенням харчування або пиття чи високим суїцидальним ризиком потребує спеціалізованого лікування; у певних ситуаціях розглядають електроконвульсивну терапію як метод швидкої дії.
Змішані ознаки, швидка циклічність і психотичні симптоми
Змішаний стан означає одночасну присутність клінічно значущих маніакальних і депресивних проявів або змішаних ознак у межах епізоду, залежно від класифікаційної системи. Це не окремий «змішаний розлад афективного спектру». NICE радить лікувати змішаний афективний стан за принципами манії й уважно стежити за появою або посиленням депресивних симптомів.
Швидка циклічність описує перебіг із частими епізодами протягом року. Вона відрізняється від щоденних «перепадів настрою» і від змішаного епізоду. При такому перебігу особливо важливо перевірити прихильність, речовини й ліки, що можуть впливати на настрій, функцію щитоподібної залози, сон і роль антидепресантів у конкретній схемі.
Психотичні симптоми можуть виникати в тяжкій манії або депресії. Це не означає автоматично первинний психотичний розлад. Лікування залежить від зв’язку психозу з фазою настрою, тяжкості, безпеки та диференційної діагностики; антипсихотики в таких епізодах часто мають центральну роль.
Підтримувальне лікування: як запобігають новим епізодам
Після стабілізації гострої фази завдання змінюється: лікування має знизити ймовірність нової манії, гіпоманії, депресії або змішаного епізоду й допомогти зберегти функціонування. Систематичний огляд і мережевий метааналіз 2026 року охопив 44 рандомізовані дослідження і понад 10 тисяч учасників; результати підтримують ефективність кількох різних препаратів і комбінацій порівняно з плацебо та загалом узгоджуються з чинними настановами.
NICE ставить літій на перше місце для довготривалої фармакотерапії, а при неефективності, непереносимості або неможливості регулярного контролю розглядає антипсихотики та інші стратегії. WHO для підтримувального лікування також розглядає стабілізатори настрою та пероральні антипсихотики як варіанти, підкреслюючи потребу враховувати безпеку.
Лікування, яке добре спрацювало в гострій фазі, часто впливає на вибір підтримувальної схеми, але переносимість упродовж місяців і років стає так само важливою, як короткостроковий ефект. Частину препаратів продовжують, частину поступово змінюють; рішення залежить від того, які епізоди переважали, скільки було рецидивів, наскільки тяжкими вони були та який ризик нового загострення.
Як психіатр обирає препарат
Вибір лікування ґрунтується не лише на назві діагнозу. Психіатр оцінює, чи йдеться про БАР I або II типу, поточну фазу, психотичні або змішані симптоми, швидку циклічність, попередні відповіді на терапію, побічні ефекти, супутні психічні та соматичні стани, інші ліки, вживання алкоголю та психоактивних речовин, вагітність або її планування, вік, ризик самопошкодження та можливість регулярного лабораторного контролю.
Важлива й перевага самої людини: який ризик побічних ефектів для неї є прийнятним, наскільки реально дотримуватися режиму прийому та аналізів, які симптоми найбільше порушують життя. Це є частиною спільного клінічного рішення, а не «підбором найсильніших таблеток». Загальну відмінність між фахівцями пояснює матеріал «Психолог, психотерапевт чи психіатр: до кого звертатися».
Моніторинг до початку лікування
До старту фармакотерапії лікар збирає інформацію про попередні препарати й реакції на них, алергії, соматичні хвороби, вагітність або репродуктивні плани, інші ліки й добавки. Конкретний перелік аналізів залежить від препарату.
Перед антипсихотиком NICE радить зафіксувати масу тіла або індекс маси тіла, пульс, артеріальний тиск, глюкозу натще або HbA1c і ліпідний профіль. ЕКГ проводять, якщо це передбачено характеристикою препарату, є серцево-судинний ризик, відповідний сімейний анамнез або лікування починають у стаціонарі.
Перед літієм перевіряють масу тіла або індекс маси тіла, сечовину й електроліти, кальцій, розрахункову швидкість клубочкової фільтрації, функцію щитоподібної залози та загальний аналіз крові; при серцево-судинних захворюваннях або факторах ризику роблять ЕКГ. Перед вальпроатом оцінюють масу тіла, загальний аналіз крові й функцію печінки. Перед ламотриджином NICE радить загальний аналіз крові, електроліти й печінкові проби.
Моніторинг літію: концентрація, нирки й щитоподібна залоза
За NICE, концентрацію літію в плазмі перевіряють приблизно через тиждень після початку лікування і через тиждень після кожної зміни дози, а далі щотижня до стабільного рівня. Для людей, які вперше отримують літій, NICE наводить орієнтир 0,6–0,8 ммоль/л; в окремих ситуаціях лікар може обирати інший цільовий діапазон. Це лабораторна ціль лікування, а не інструкція для самостійної зміни дози.
У перший рік NICE рекомендує контролювати рівень літію кожні 3 місяці. Після першого року — зазвичай кожні 6 місяців, а кожні 3 місяці для людей старшого віку, при лікарських взаємодіях, ризику порушення функції нирок або щитоподібної залози, поганому контролі симптомів, недостатній прихильності чи вищих концентраціях літію.
Масу тіла або індекс маси тіла, електроліти з кальцієм, функцію нирок і щитоподібної залози NICE радить перевіряти щонайменше кожні 6 місяців і частіше за клінічними показаннями. На кожному прийомі важливо оцінювати симптоми можливої нейротоксичності, оскільки окремі небажані прояви можуть виникати навіть при концентрації в терапевтичному діапазоні.
Людині на літії важливо заздалегідь знати, що блювання, діарея, висока температура, значне потовиділення або інша причина зневоднення можуть змінювати його рівень. Деякі безрецептурні нестероїдні протизапальні препарати взаємодіють із літієм, тому нові ліки варто узгоджувати з лікарем або фармацевтом.
Моніторинг антипсихотиків
Під час титрування антипсихотика контролюють пульс і артеріальний тиск після змін дози. NICE рекомендує відстежувати масу тіла або індекс маси тіла щотижня протягом перших 6 тижнів і повторно на 12-му тижні, а глюкозу або HbA1c та ліпідний профіль — на 12-му тижні. Далі показники контролюють регулярно відповідно до ризиків і локального плану ведення.
Паралельно оцінюють не лише аналізи, а й клінічну відповідь, сонливість або активацію, акатизію, тремор та інші рухові порушення, сексуальні або гормональні побічні ефекти, зміни апетиту й маси тіла, функціонування та прихильність. Якщо препарат неефективний або погано переноситься, це причина переглянути схему з лікарем, а не самостійно припинити прийом.
Моніторинг вальпроату і ламотриджину
Для вальпроату NICE рекомендує повторити масу тіла або індекс маси тіла, печінкові проби та загальний аналіз крові через 6 місяців, а далі — щороку. Ознаки ураження печінки або порушень крові потребують термінової медичної оцінки. Репродуктивні ризики обговорюють до початку лікування та регулярно переглядають.
Для ламотриджину головний практичний акцент — правильна повільна титрація, врахування взаємодій і швидка реакція на висип. Рутинний контроль плазмової концентрації не потрібний, якщо немає ознак неефективності, проблем із прихильністю або токсичності.
Як оцінюють, чи працює лікування
Ефективність оцінюють за конкретною фазою та за функціонуванням. При манії важливі сон, рівень активності, темп мислення й мовлення, імпульсивність, ризикова поведінка, психотичні симптоми та здатність приймати рішення. При депресії — пригнічений настрій, втрата інтересу, енергія, сон, апетит, психомоторні зміни, концентрація, безнадійність і суїцидальні думки. Для підтримувальної терапії ключове — чи зменшилась частота й тяжкість нових епізодів і чи вдається зберігати навчання, роботу, стосунки та повсякденні функції.
Побічні ефекти оцінюють так само системно, як симптоми. Лікування, яке зменшує манію, але спричиняє неприйнятний набір маси тіла, виражену сонливість, акатизію, когнітивні труднощі або лабораторні порушення, потребує перегляду балансу користі й ризику.
Чому препарати не припиняють різко
Раптове припинення стабілізувальної терапії може підвищити ризик рецидиву. Для літію NICE радить поступове зниження щонайменше протягом 4 тижнів, а бажано до 3 місяців; для антипсихотиків, вальпроату й ламотриджину також рекомендується поступова відміна, коли це клінічно можливо. Конкретний темп залежить від препарату, тривалості лікування, поточного стану й причини зміни.
Винятком можуть бути ситуації, коли виникає серйозна небажана реакція або токсичність і потрібне термінове медичне рішення. У такому разі тактику визначає лікар.
Вагітність, планування сім’ї та репродуктивна безпека
БАР під час вагітності й після пологів потребує окремого перинатального ведення. Для цієї статті ключове правило: репродуктивні плани слід обговорювати до призначення й під час прийому препаратів. Українська настанова особливо виділяє тератогенний ризик вальпроату. Літій, ламотриджин, антипсихотики та інші засоби також мають власні профілі ризику й потребують індивідуального рішення.
Якщо вагітність настала на тлі лікування, не слід самостійно різко скасовувати препарат: і медикаментозний ризик, і ризик рецидиву БАР можуть бути клінічно значущими. Потрібна якнайшвидша консультація психіатра разом із фахівцем, який веде вагітність.
Коли потрібна термінова допомога
Термінова оцінка потрібна при тяжкій манії, психозі, різкому збудженні або агресії, небезпечній імпульсивності, повній втраті сну з наростанням симптомів, тяжкій депресії з відмовою від їжі чи пиття, суїцидальних намірах або діях, а також при підозрі на тяжку медикаментозну реакцію чи токсичність.
МОЗ України відносить гострі психічні розлади з поведінкою, небезпечною для життя людини або людей поруч, до підстав для виклику екстреної медичної допомоги за номером 103. Єдиний номер екстрених служб 112 також працює на території України.
Якщо є безпосередня загроза життю, не залишайте людину саму, приберіть доступ до зброї, великої кількості ліків та інших очевидно небезпечних засобів, якщо це можна зробити без ризику для вас, і звертайтеся по екстрену допомогу.
Часті запитання
Які препарати найчастіше використовують при біполярному розладі?
Основні групи — літій, окремі протисудомні препарати зі стабілізувальною дією на настрій, антипсихотики та в окремих ситуаціях антидепресанти як додаткова терапія. Конкретний препарат залежить від того, чи лікують манію, біполярну депресію або запобігають рецидивам.
Чи є літій найкращим препаратом при БАР?
Літій є одним із найкраще досліджених і рекомендованих засобів, особливо для довготривалої профілактики та в частини пацієнтів із манією. Водночас універсального «найкращого» препарату немає: вибір залежить від полярності епізодів, відповіді в минулому, переносимості, функції нирок і щитоподібної залози, взаємодій та можливості регулярного аналізу крові.
Чи можна лікувати біполярну депресію антидепресантом?
Іноді антидепресант може бути частиною комбінованої схеми, але для БАР I типу антидепресантна монотерапія не рекомендується. При змішаних ознаках, швидкій циклічності або попередньому переході в манію ризик особливо важливо обговорити з психіатром.
Чи потрібні аналізи, якщо я почуваюся добре?
Так, для частини препаратів лабораторний і фізичний моніторинг потрібен навіть у стабільному стані. Літій може впливати на нирки, щитоподібну залозу та кальцієвий обмін; антипсихотики — на масу тіла, глюкозу й ліпіди; вальпроат — на печінку та показники крові. Мета моніторингу — виявити проблему до появи тяжких симптомів.
Чи можна приймати літій без аналізу крові?
Безпечне лікування літієм передбачає вимірювання його концентрації та регулярний контроль функції нирок і щитоподібної залози. Якщо людина не може або не погоджується на необхідний моніторинг, лікар розглядає інші варіанти.
Чи викликають стабілізатори настрою залежність?
Літій, ламотриджин, вальпроат і антипсихотики не формують залежність за тим самим механізмом, що алкоголь, опіоїди або бензодіазепіни. Водночас організм адаптується до тривалого лікування, а різка відміна може спровокувати рецидив або синдром відміни для окремих препаратів, тому зміни проводять поступово й під медичним наглядом.
Чи однакове медикаментозне лікування БАР I і БАР II типу?
Ні. При БАР I визначальним є наявність маніакального епізоду, тому профілактика й лікування манії мають особливу вагу. При БАР II немає манії, але є гіпоманія і депресивні епізоди; доказова база для окремих препаратів і співвідношення користі та ризику відрізняються. Схема залежить від реального перебігу, а не лише від номера типу.
Чи лікують циклотимію за тією самою схемою?
Циклотимія — споріднений, але окремий розлад із тривалими коливаннями симптомів, які не відповідають повним критеріям маніакальних, гіпоманіакальних і великих депресивних епізодів у відповідні періоди. Алгоритми фармакотерапії БАР I не переносять на циклотимію автоматично; рішення потребує окремої клінічної оцінки.
Чи можна підібрати препарат за онлайн-тестом або списком симптомів?
Ні. Скринінг може показати, що потрібна професійна оцінка, але не встановлює БАР, не визначає фазу й не враховує протипоказання, взаємодії та ризики. Призначення медикаментів потребує психіатричної оцінки та, для частини засобів, фізичного огляду й лабораторних аналізів.