Безпека дітей під час домашнього насильства: план для дорослих

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 13 жовтня 2026 року · Редакційна політика

Безпека дітей під час домашнього насильства — це система рішень, за які відповідають дорослі: як зменшити ризик негайної шкоди, кому повідомити про небезпеку, де дитина може отримати захист, як організувати підтримку в школі, під час переїзду чи після роздільного проживання батьків. План складають відповідно до віку дитини, її можливостей, конкретних погроз, доступної допомоги та того, наскільки кривдник контролює родину. Залучення дитини до простих безпечних дій не означає передавання їй відповідальності за припинення насильства.

Якщо дитині або дорослому загрожує небезпека зараз, у доступний і безпечний спосіб зверніться до поліції за номером 102 або до екстреної служби 112. За потреби невідкладної медичної допомоги телефонуйте 103. Якщо кривдник контролює телефон, листування чи місцеперебування, сам факт пошуку цього матеріалу може стати йому відомим. Для обговорення плану із фахівцем користуйтеся доступним безпечним способом зв'язку. Урядовий контактний центр: захист під час домашнього насильства

Чому дитина потребує окремого плану безпеки

Домашнє насильство охоплює фізичні, сексуальні, психологічні й економічні дії або бездіяльність у визначених законом сімейних та близьких відносинах, а також погрози таких дій. За українським законом дитина, яка бачила домашнє насильство, також належить до постраждалих дітей, навіть якщо кривдник безпосередньо її не вдарив. Це юридичне визначення важливе для доступу до захисту, а психологічні наслідки оцінюються індивідуально. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»

Дитина може чути погрози за дверима, бачити удари або пошкоджені речі, намагатися захистити одного з батьків, боятися за братів і сестер, бути змушеною передавати повідомлення чи приховувати події. Контроль над грошима, пересуванням і зв'язком безпосередньо впливає на доступ дітей до їжі, лікування, навчання та стабільного догляду. Деякі кривдники використовують право на спілкування з дітьми, адресу школи або інформацію про лікування, щоб продовжувати контроль після розриву.

Систематичні огляди виявляють зв'язок між переживанням насильства між дорослими та підвищеною частотою емоційних, поведінкових, навчальних і фізіологічних труднощів у дітей. Результати відрізняються залежно від характеру насильства, супутніх негараздів, підтримки й методів дослідження; сам факт пережитого досвіду не визначає майбутнє конкретної дитини. Найважливіше практичне завдання — зменшити подальшу загрозу й забезпечити доступ до надійних дорослих та професійної допомоги. Огляд психологічних наслідків; систематичний огляд 2024 року.

Що дорослому оцінити перед складанням плану

Почніть із конкретних обставин: чи є прямі погрози дитині, побиття, зброя, сексуальне насильство, небезпечне стискання шиї, утримування силоміць або погрози викрадення; чи може дитина самостійно пересуватися та телефонувати; хто реально здатний допомогти; чи доступний вихід; чи контролюються пристрої, гроші, документи й контакти. Погрози, зброя або попередні тяжкі епізоди вимагають особливої уваги, однак жодна окрема ознака не дає точного прогнозу. За наявності безпосередньої небезпеки пріоритет має екстрена допомога, а не завершення цього плану.

Продумайте, чи безпечно взагалі обговорювати правила з дитиною вдома. Дитина може повторити почуте, залишити записку або відповідати на розпитування кривдника. План, який збільшує ризик у разі виявлення, потрібно змінити з урахуванням порад спеціалізованої служби. Не проводьте небезпечних репетицій, не створюйте таємниць, за які дитину можуть покарати, і не покладайте на неї приховування інформації від інших дорослих.

План на випадок загострення насильства вдома

Перший пріоритет — віддалитися від безпосередньої загрози

Дорослий заздалегідь визначає один або кілька реалістичних способів вивести дитину в безпечніше місце, якщо це можливо. Варіантом може бути приміщення, з якого є доступний вихід, квартира перевіреної довіреної людини, громадське місце або прибуття поліції. Конкретний маршрут залежить від житла, поверху, стану здоров'я, віку дітей і поведінки кривдника. Під час нападу не варто пересуватися за заздалегідь обраним маршрутом, якщо він уже перекритий або сам перехід створює більшу небезпеку.

Дитині можна пояснити просте правило: якщо починається загрозлива ситуація, її завдання — за можливості перейти до домовленого безпечнішого місця й покликати допомогу, а не рознімати дорослих, забирати зброю, захищати собою когось або знімати подію на відео. Маленьких дітей і дітей, які потребують постійного догляду, не можна залишати з планом, що передбачає самостійний порятунок. Для них дорослі й служби захисту мають організувати супровід.

Сигнал і звернення по допомогу

Якщо обставини дозволяють, із дитиною шкільного віку можна погодити коротку, зрозумілу фразу, що означає: припинити розмову, перейти до домовленої людини або звернутися по допомогу. Такий сигнал не є обов'язковим: якщо кривдник його почує чи перевірить повідомлення, він може стати небезпечним. Не вимагайте від дитини вдавати спокій чи виконувати складні інструкції під час страху.

Поясніть дитині відповідно до її віку, що в Україні номер поліції — 102, єдиний номер екстреної допомоги — 112, а номер швидкої — 103. Якщо вона може безпечно зателефонувати, достатньо назвати своє ім'я, адресу або місце перебування, повідомити, що в родині є насильство й дитина потребує допомоги, та виконувати вказівки оператора. Не перетворюйте дитину на основного заявника, коли поруч є дорослий, здатний звернутися по допомогу. Якщо говорити небезпечно або телефон недоступний, потрібен інший погоджений шлях через надійного дорослого.

Коли виникла травма

За підозри тяжкої травми, порушення дихання, втрати свідомості, сильного болю, травми голови або після стиснення шиї потрібна невідкладна медична оцінка — навіть коли зовнішні ушкодження неочевидні. При сексуальному насильстві щодо дитини медична допомога й заходи захисту організовуються без зволікання через відповідні служби. Дитина не повинна самостійно вирішувати, чи достатньо серйозна її травма; рішення ухвалює відповідальний дорослий разом із медиками.

План для днів, коли безпосереднього нападу немає

Довірені дорослі та місця допомоги

Визначте невелике коло дорослих, які здатні допомогти без повідомлення кривднику: родичі, сусіди, педагоги, батьки друзів, соціальний працівник. Перед тим як включати людину в план, з'ясуйте, чи дотримуватиметься вона домовленостей, чи має реальну можливість прийняти дитину та чи не передасть місце перебування стороннім. Якщо довірена людина живе разом із кривдником або залежить від нього, це слід врахувати.

Дитині корисно знати ім'я щонайменше одного доступного дорослого поза домом, якому можна сказати: «Удома небезпечно. Мені потрібна допомога». Якщо вона боїться чи соромиться, не вимагайте детальних пояснень. Дорослим, які отримали таке повідомлення, важливо сприйняти його серйозно, організувати захист і діяти відповідно до законних обов'язків повідомлення служб.

Документи, ліки й необхідні речі

Якщо підготовка можлива непомітно й безпечно, відповідальний дорослий може продумати доступ до документів дітей, контактів, потрібних ліків, засобів догляду, окулярів, допоміжного обладнання, сезонного одягу та речей першої потреби. Для немовлят окремо враховують годування й підгузки; для дитини з інвалідністю — засоби мобільності, комунікації та безперервне лікування. Заздалегідь складена сумка не повинна створювати небезпеки її виявлення. У гострій ситуації безпека людини важливіша за речі.

Якщо дитина перебуває в іншому місці — у садочку, школі, на гуртку чи в родича — дорослий заздалегідь узгоджує зі службами й закладом законний порядок її отримання та передачі, безпечні способи зв'язку й дії у відповідь на погрози. Рішення щодо доступу іншого з батьків визначаються чинними правовими документами, оцінкою небезпеки та повноваженнями відповідних органів; усна домовленість зі школою сама по собі не змінює правового режиму опіки.

Телефон, месенджери й геолокація

Якщо кривдник читає повідомлення, має доступ до родинних облікових записів, спільного зберігання світлин або геолокації, він може побачити маршрути, адреси прихистку чи звернення за допомогою. Не варто одномоментно вимикати всі засоби стеження без оцінювання наслідків: це іноді повідомляє контролюючій особі про зміни. Спеціалізований фахівець допоможе обрати відповідний момент, безпечний пристрій і спосіб контакту. Дитині не слід доручати видаляти переписки або самостійно перевіряти телефон на стеження.

Будьте обережні з електронними щоденниками школи, геомітками в дитячих фотографіях, спільними сімейними календарями та додатками для відстеження місцеперебування. Повідомляйте персоналу школи лише необхідні для захисту відомості, погоджуючи канал і коло осіб, які їх отримають. Не публікуйте місце проживання чи прихистку дитини в соціальних мережах.

Як говорити з дитиною про насильство і безпеку

Говоріть просто, спокійно та відповідно до віку: «Те, що відбувається між дорослими, може лякати. За насильство відповідає людина, яка його чинить. Ти не винен і не маєш це зупиняти. Моє завдання — шукати допомогу й дбати про твою безпеку». Уникайте вимог вибрати одного з батьків, передавати секретні повідомлення, оцінювати поведінку кривдника або гарантувати, що насильство більше ніколи не повториться.

Для дошкільника достатньо кількох конкретних правил: до кого підійти, кого покликати, що робити, якщо він загубився. Дитині молодшого шкільного віку можна коротко пояснити, як назвати адресу й попросити екстрену допомогу. З підлітком варто обговорити його думку про ризики, приватність переписки, спроби використати його як посередника та можливість самостійно звернутися по підтримку. Кожен із цих варіантів перевіряють з огляду на безпеку: не всі діти можуть чи повинні користуватися телефоном під час нападу.

Якщо дитина сама розповіла про побиття, сексуальне насильство, погрози чи страх, вислухайте без допиту, подякуйте за довіру, запитайте про безпосередню небезпеку та знайдіть професійну допомогу. Не ставте навідних запитань, не вимагайте повторювати деталі багатьом дорослим і не обіцяйте абсолютної таємниці: інколи для захисту дитини потрібно передати інформацію уповноваженим службам. Таку позицію підтримує клінічне керівництво ВООЗ щодо реагування на жорстоке поводження з дітьми.

Коли небезпека пов'язана з розривом або окремим проживанням

Погрози можуть посилюватися під час розставання, суперечок про місце проживання дітей і після розриву. Тому план має враховувати, де відбуватиметься передача дитини, які адреси або маршрути відомі кривднику, кому дозволено отримувати відомості про місцеперебування й кому повідомляти про порушення судових або поліцейських приписів. Не змушуйте дитину домовлятися між дорослими, передавати речі чи повідомлення в небезпечних умовах.

Якщо є загроза викрадення, переслідування або використання контактів із дитиною для контролю, зверніться за правовою допомогою та до поліції чи служби у справах дітей. Рішення про проживання, спілкування з батьками, обмежувальні приписи й захист персональних даних потребують юридичної оцінки конкретної ситуації. Ні ця стаття, ні психологічна порада не встановлюють порядок побачень та не скасовують рішень суду.

Що робити в школі, садочку, медичному закладі

Педагогам, лікарям і соціальним працівникам важливо знати, які ознаки небезпеки чи зміни в поведінці помічені, хто може безпечно спілкуватися з дитиною і який порядок реагування передбачений установою та законом. Просіть організувати розмову в приватному й доброзичливому місці, без присутності ймовірного кривдника, коли це безпечно й можливо. Питання конфіденційності потрібно узгоджувати з обов'язками захисту дитини та правилами обміну інформацією.

У дітей, які переживають насильство, можуть з'являтися труднощі зі сном, концентрацією, навчанням, регуляцією емоцій, тілесні скарги, страх розлуки, замкнутість або дратівливість. Такі ознаки не підтверджують конкретного діагнозу й можуть мати інші причини. Деякі діти зовні функціонують звично, хоча потребують підтримки. Для оцінювання здоров'я та психологічного стану потрібні фахівці, які працюють з дітьми. Систематичний огляд розвитку підлітків, які пережили насильство.

Особливі ситуації

Немовлята, малюки й діти, які потребують постійного супроводу

Для дитини, яка не може самостійно повідомити адресу, покинути небезпечне місце або зрозуміти інструкцію, план практично повністю є планом дорослого. Він включає безпечне перенесення або супровід, доступ до медичної допомоги, ліків, харчування, засобів пересування та надійну людину, здатну взяти на себе догляд. Якщо одного з батьків немає або він сам є кривдником, залучають відповідні служби захисту дітей.

Дитина з інвалідністю або труднощами спілкування

Заздалегідь врахуйте індивідуальні засоби комунікації, слухові й зорові особливості, доступний транспорт, необхідне обладнання та вміння супроводжуючих дорослих. Безпековий сигнал може бути жестом, карткою чи іншим доступним способом, але лише коли він справді зручний і його використання не підвищує небезпеку. Розробляйте рішення разом із дитиною настільки, наскільки дозволяє її вік і спосіб спілкування.

Коли кривдником є один із батьків або інша близька людина

Дитина може водночас відчувати страх, любов, провину, надію й прихильність до людини, яка чинить насильство. Не вимагайте від неї емоційного розриву, не використовуйте її висловлювання як інструмент суперечки дорослих. Встановлення захисту та меж — обов'язок дорослих і державних інституцій. Дитині потрібні послідовні пояснення, безпечна присутність і право говорити про суперечливі почуття.

Куди звернутися по захист і підтримку в Україні

Якщо небезпека безпосередня, телефонуйте 102 або 112; при потребі медичної допомоги — 103. Поліція має повноваження реагувати на домашнє насильство, а служби у справах дітей залучаються для організації захисту дитини. Якщо самостійно телефонувати небезпечно, спробуйте звернутися через іншу людину, якій довіряєте, або через фахівця у безпечному місці. Офіційна інформація про інформування поліції та служби у справах дітей.

Для консультацій щодо насильства й захисту дітей діє урядова лінія 1547. За даними ЮНІСЕФ, також доступні Національна гаряча лінія для дітей та молоді — 116 111 або 0 800 500 225 — і лінія з попередження домашнього насильства — 116 123 або 0 800 500 335. Уточнюйте актуальний режим роботи й доступність через Урядовий контактний центр та ЮНІСЕФ в Україні. Номери підтримки доповнюють, а не замінюють екстрені служби під час негайної загрози.

Для довготривалого захисту можна звертатися до служби у справах дітей за місцем перебування, центрів соціальних служб, медичних закладів, спеціалізованих служб підтримки постраждалих та системи безоплатної правничої допомоги. Попросіть уповноважених фахівців пояснити, які дані можуть бути передані іншим установам, хто матиме доступ до адреси дитини, які форми документування необхідні та що відбуватиметься після повідомлення. Міністерство юстиції України: форми насильства щодо дитини і реагування.

Як підтримувати дитину після небезпечної події

Коли безпосередню небезпеку зменшено, дитині допомагають передбачуваність, доступний дорослий, регулярне харчування, сон, можливість навчатися й відпочивати, прості пояснення наступних кроків та право на власні почуття. Повернення до звичного розпорядку корисне настільки, наскільки воно сумісне з безпекою: не слід змушувати дитину відвідувати небезпечне місце заради звичного режиму.

Медична або психологічна допомога доречна, якщо дитина має травми, тривалий страх, різкі зміни поведінки, порушення сну чи навчання, сильну тривогу, нав'язливі спогади, самопошкодження або значне погіршення щоденного функціонування. За прямого суїцидального ризику, загрози життю або тяжкого стану необхідна невідкладна допомога. Фахівці визначають потребу в психотерапії; дієвість окремих методів не означає, що всім дітям потрібна однакова програма.

ВООЗ рекомендує виявляти й оцінювати небезпеку для дитини, підтримувати її у спілкуванні, організовувати медичну й психосоціальну допомогу та обережно взаємодіяти з людьми, які про неї піклуються. Коли насильство мало сексуальний характер, залучення дорослого до психологічної допомоги допустиме лише тоді, коли він не є кривдником і його участь безпечна для дитини. ВООЗ: допомога дітям, які постраждали від насильства; клінічні рекомендації щодо сексуального насильства.

Типові помилки в плануванні безпеки

План стає менш надійним, коли дорослі припускають, що дитина завжди згадає всі інструкції; вимагають від неї втручатися; залишають письмові схеми у спільному доступі; передають адресу прихистку через контрольовані пристрої; повідомляють кривднику про намір виїхати без оцінювання ризику; покладаються на одного ненадійного помічника або обіцяють абсолютну таємницю. Виправляти ці помилки варто спільно зі спеціалізованими службами, враховуючи конкретні обставини, а не за універсальним переліком.

Ще одна помилка — розглядати рішення залишитися, поїхати чи повернутися як показник турботи про дитину. Людина, що зазнає насильства, може бути обмежена погрозами, фінансами, житлом, здоров'ям, документами й законними процедурами. Підтримка має збільшувати її реальні можливості для захисту дітей; відповідальність за насильницькі дії залишається на кривднику.

Короткий перевірочний перелік для дорослого

Поставте собі шість запитань. Чи знаю я, як отримати екстрену допомогу? Чи є реалістичне безпечніше місце для дитини та запасний варіант? Чи знає принаймні один надійний дорослий, що робити за потреби? Чи враховано ліки, документи, мобільність і щоденний догляд? Чи не видадуть наші пристрої, повідомлення або шкільні записи план кривднику? Чи розуміє дитина, що їй не потрібно зупиняти насильство самотужки? Якщо відповіді бракує, це підстава попросити допомоги в плануванні, а не вимагати від себе миттєвого розв'язання всіх проблем.

Поширені запитання

Чи потрібно розповідати дитині все про насильство між дорослими?

Дитині потрібні правдиві, прості пояснення її власної безпеки. Подробиці конфлікту, інтимного життя й юридичних суперечок дорослих можуть бути для неї обтяжливими. Підкресліть відсутність її вини та назвіть доступних дорослих, які допоможуть.

Чи повинна дитина дзвонити в поліцію?

Дитина може звернутися до 102 або 112, якщо опинилася під загрозою, здатна це зробити і звернення не підвищує небезпеку. Відповідальність за організацію захисту лежить на дорослих та компетентних службах. Не доручайте дитині збирати докази або ризикувати собою, аби підтвердити насильство.

Чи можна тримати план у телефоні?

Тільки якщо відповідний пристрій і обліковий запис справді безпечні. Спільний доступ, резервні копії та служби геолокації можуть видати план. Якщо є сумнів, узгодьте спосіб збереження з фахівцем з безпеки, а не покладайтеся на приховані теки чи приватний режим браузера.

Що робити, якщо дитина відмовляється говорити?

Не тисніть. Залишайтеся доступними, повідомте, що дитина може звернутися по допомогу будь-коли, і забезпечте її захист незалежно від готовності розповідати. Якщо існує підозра насильства або небезпека, дорослий звертається до відповідних фахівців та служб за власною ініціативою.

Чи достатньо переїхати, щоб дитина була у безпеці?

Переїзд може зменшити частину ризиків, але інколи залишається небезпека переслідування, цифрового стеження або примусу через спілкування з дитиною. Потрібне узгоджене планування подальших контактів, адресної конфіденційності та законних заходів захисту.

Чи кожній дитині після домашнього насильства потрібна психотерапія?

Потребу в спеціалізованій допомозі визначають за симптомами, віком, рівнем небезпеки, бажанням і можливостями дитини та висновками компетентних фахівців. Кожній дитині потрібні захист і підтримувальне ставлення; конкретний формат лікування або психологічного супроводу добирають індивідуально.

Пов’язані статті

План безпеки при домашньому насильстві: як підготуватися й діяти — загальна схема планування допомоги дорослим; Жорстоке поводження з дітьми: види, ознаки та захист — форми шкоди та захист дитини; Домашнє насильство: форми, ознаки, наслідки та допомога в Україні — загальна правова й психологічна рамка; Куди звернутися по допомогу при домашньому насильстві в Україні — окремий маршрут до спеціалізованих служб; Як діяти дорослим за підозри насильства щодо дитини — повідомлення й захист у разі підозри.

Додаткові матеріали: Як безпечніше вийти з насильницьких стосунків · Як документувати погрози й насильство без ризику для себе · Сексуальне насильство: що це, форми та підтримка постраждалих

Джерела

Верховна Рада України. (2017, зі змінами). Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII.

Кабінет Міністрів України / Міністерство юстиції України. (20 липня 2026). Мін’юст пояснює: у якій формі проявляється та як реагувати на домашнє насильство стосовно дитини.

Урядовий контактний центр. (2026). Гаряча лінія 1547: питання протидії домашньому насильству та насильству стосовно дітей.

Урядовий контактний центр. (2026). Виявлення сімей і повідомлення служб у випадках домашнього насильства.

ЮНІСЕФ в Україні. (2024). Гарячі лінії психологічної допомоги та протидії насиллю.

Doroudchi, A., Zarenezhad, M., Hosseininezhad, H., Malekpour, A., Ehsaei, Z., Kaboodkhani, R., & Valiei, M. (2023). Psychological complications of the children exposed to domestic violence: a systematic review. Egyptian Journal of Forensic Sciences, 13, 26. DOI: 10.1186/s41935-023-00343-4.

Jagasia, E., Bloom, I., Nelson, K. E., & Campbell, J. (2024). Early adolescent development in the face of violence: A systematic review. Child Abuse & Neglect. DOI: 10.1016/j.chiabu.2024.106751.

Specht, L., Freiberg, A., Mojahed, A., Garthus-Niegel, S., & Schellong, J. (2024). Adrenocortical deviations and adverse clinical outcomes in children and adolescents exposed to interparental intimate partner violence: A systematic review. Neuroscience & Biobehavioral Reviews, 165, 105866. DOI: 10.1016/j.neubiorev.2024.105866.

World Health Organization. (2017). Responding to children and adolescents who have been sexually abused: WHO clinical guidelines.

World Health Organization. (2019). WHO guidelines for the health sector response to child maltreatment.

World Health Organization. (б. д.). Caring for child victims of violence.