Базова лінія поведінки та показники результату політики
Український психологічний ХАБ · 22 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Базова лінія поведінки — це виміряний і належно описаний початковий стан конкретної поведінки, пов’язаних із нею умов та результатів, із яким надалі порівнюють стан під час виконання державної політики або суспільної програми. Показники результату політики визначають, що саме змінюється, для кого, у який період і з якою точністю це можна встановити. Разом вони створюють основу для моніторингу, управлінських рішень та оцінювання наслідків втручання.
Визначити початкове значення показника недостатньо для висновку, що програма спричинила подальшу зміну. Потрібно окремо встановити достовірність вимірювання, порівнюваність даних, вплив контексту й правдоподібне пояснення того, що сталося б без програми. Саме таке розрізнення закладене в рамці оцінювання програм CDC 2024 року та британському керівництві Magenta Book.
Для чого державній політиці потрібна базова лінія
Державна програма може прагнути збільшити частку громадян, які завершують отримання послуги, своєчасно проходять профілактичний огляд, користуються безпечним транспортом або дотримуються зрозумілої адміністративної процедури. Без початкового вимірювання неможливо визначити масштаб проблеми, обґрунтувати цільові значення, порівняти групи та зрозуміти, наскільки істотним є зафіксований результат. Початкова картина також показує, які групи вже мали кращий доступ до ресурсу, а які стикалися з перешкодами.
Показник базової лінії має відповідати фактичній одиниці аналізу: людині, зверненню, домогосподарству, установі, громаді чи території. Початкові 40 % заяв, завершених через електронну систему, означають різне залежно від того, чи знаменником є всі подані заяви, усі розпочаті онлайн-звернення або всі особи, які мали право на послугу. Заміна знаменника між початковим і наступним вимірюванням створює хибне враження успіху або погіршення.
У CDC Program Evaluation Framework оцінювання починається з контексту, опису програми та запитань, а вже потім переходить до індикаторів, методів і доказів. Базова лінія тому є частиною змістовної логіки політики, а не окремим статистичним ритуалом.
Що саме вимірювати: поведінку, механізми, умови та наслідки
Спостережувана поведінка
Для поведінкової політики центральним часто є показник виконаної дії: завершена заява, відвіданий прийом, фактичне користування безпечною інфраструктурою, вчасно здійснений платіж, участь у програмі. Такі події слід визначити операційно: яку дію вважаємо завершеною, в якому часовому вікні, за якими даними й за яких винятків. Намір, обізнаність або задекларована готовність можуть пояснювати поведінку, але автоматично не замінюють її вимірювання.
Психологічні передумови
Доречними проміжними показниками можуть бути розуміння процедури, сприйняті можливості, довіра, самоефективність, досвід взаємодії, сприйняті соціальні норми та готовність діяти. Вибір залежить від обґрунтованої теорії змін. Модель COM-B розглядає поведінку через взаємодію здатності, можливості й мотивації; вона допомагає не сплутати нестачу навичок із відсутністю транспорту, часу чи доступу до послуги. Її первинний опис наведено в Michie, van Stralen і West (2011).
Матеріальні й інституційні умови
Час очікування, кількість вимушених відвідувань установи, наявність безбар’єрного входу, стабільність інтернет-зв’язку, вартість поїздки, доступність перекладу, години прийому та якість адміністративного рішення є умовами поведінки. Якщо процедура недоступна, вимога «мотивувати громадян» неправильно визначає об’єкт втручання. Вимірювання системних умов дозволяє пов’язати відповідальність установи з реальною можливістю людини скористатися правом або послугою.
Кінцеві результати
Кінцеві показники мають відповідати суспільній меті: поліпшенню здоров’я, скороченню втрат часу, зменшенню фінансового тягаря, підвищенню доступності, безпеки або справедливості. Наприклад, кількість надісланих нагадувань є продуктом діяльності програми, частка завершених заяв — безпосереднім результатом, а зменшення затримок у виплатах — ширшим наслідком. CDC прямо рекомендує розрізняти ресурси, діяльність, продукти та коротко- й довгострокові результати.
Як побудувати показник, який можна перевірити
Для кожного показника слід створити паспорт: назву, чітке визначення події, чисельник, знаменник, одиницю вимірювання, джерело, період, частоту оновлення, відповідальну установу, цільові групи, правила виключень, очікуваний напрям зміни, процедури перевірки якості й межі інтерпретації. Для якісних індикаторів потрібні критерії спостереження й відтворювані правила кодування відповідей. Сама назва «довіра до держави» без валідної шкали, періоду й визначеної популяції ще не становить готового індикатора.
Показники повинні відповідати на конкретні управлінські запитання. Якщо потрібно з’ясувати, чи зменшилися труднощі для людей із порушеннями зору, загальної частки онлайн-звернень замало. Потрібні вимірювання доступності інтерфейсу, успішності виконання завдання, способу звернення та досвіду відповідної групи. Практичний посібник CDC рекомендує обирати індикатори, безпосередньо прив’язані до запитань оцінювання, з огляду на інклюзивність та справедливість.
Чисельник, знаменник і часовий горизонт
Показник «частка завершених звернень» варто обчислювати як кількість належно завершених звернень за визначений період, поділену на кількість релевантних звернень у тому самому періоді, помножену на 100 %. Однак слід уточнити, чи повторні звернення однієї особи рахуються окремо, чи враховані відкликані заяви, чи змінювався склад користувачів. Водночас середній час обробки може поліпшитися через виключення найскладніших справ; тому бажано показувати також розподіл тривалості й частку незавершених випадків.
Валідність, надійність та чутливість
Валідний показник відповідає саме тому явищу, яке заявлено. Надійний дає послідовні результати за однакових умов. Чутливий здатен виявити зміни важливого масштабу. Вимірювання «задоволеності послугою» не дорівнює її фактичній доступності; кількість відвідувань сайту не дорівнює кількості успішних заяв. За можливості застосовують апробовані інструменти, тестують формулювання та перевіряють, чи однаково працює шкала в різних групах.
Коли і як збирати початкові дані
Найпростіший варіант — зібрати дані до початку програми, зафіксувавши дату, охоплення та всі визначення показників. Але «до» повинно охоплювати репрезентативний для майбутнього порівняння період. Для сезонних послуг один тиждень може бути непридатним; для програм із тривалим очікуванням потрібні спостереження за повним циклом. Якщо дані історично нестабільні, бажано зібрати низку точок до втручання, щоб побачити тренд, сезонність та можливі структурні злами.
Адміністративні дані можуть бути оперативними, однак їх створювали для надання послуг, а не обов’язково для дослідження. Зміна електронної форми, класифікатора або правил реєстрації подій нерідко змінює показник без зміни реальної поведінки. Опитування додають інформацію про бар’єри й досвід, але залежать від вибірки, пам’яті, небажання відповідати та формулювань. Спостереження й якісні інтерв’ю пояснюють процеси, проте також потребують етичного протоколу. Найкраще джерело залежить від запитання та можливостей перевірити систематичні похибки.
Вибірка та охоплення
Визначають генеральну сукупність, спосіб відбору, розмір вибірки, очікувану точність і потрібні підгрупи ще до збору даних. У дослідженні людей, які користувалися електронною послугою, неможливо оцінити бар’єри тих, хто не зміг навіть розпочати звернення. Для такого запитання потрібен інший знаменник і, можливо, інші способи рекрутування. Окремо варто документувати відмови, невідповіді, відсутність зв’язку, вибуття з панелі та ваги вибірки.
Історичні дані й відсутність повноцінного початкового виміру
Іноді політика вже стартувала. Тоді базову лінію можна реконструювати з раніше зібраних реєстрів, опитувань чи рядів спостережень, але її якість слід оцінити окремо: чи застосовували ті самі визначення, чи збереглася первинна інформація та чи змінилися правила охоплення. Пізніша самооцінка «як було до програми» має суттєвий ризик похибки пам’яті й не є рівноцінною незалежному попередньому вимірюванню.
Приклад: зменшення незавершених заяв на державну послугу
Уявімо програму, що спрощує онлайн-заяву та забезпечує допомогу тим, хто має труднощі із заповненням. Нижченаведені числа є умовним навчальним прикладом, а не даними реальної української установи. За три місяці до змін 1 000 користувачів почали звернення, і 420 із них завершили процес; базовий рівень становить 42 %. Після запровадження програми з 1 200 користувачів завершили 660; спостережуваний рівень — 55 %.
Абсолютна зміна дорівнює 13 відсотковим пунктам: 55 мінус 42. Відносна зміна частки становить приблизно 31 %: 13 поділено на 42 й помножено на 100. Ці два способи подання відповідають різним запитанням, тому їх слід називати точно. У прикладі також зросла кількість користувачів, тож необхідно перевірити зміну складу заявників, складність справ, наявність альтернативних каналів та поведінку тих, хто не скористався онлайн-формою.
Умовні 13 пунктів описують динаміку. Вони ще не доводять причинну ефективність спрощення: паралельно могли змінитися законодавчі вимоги, доступність інтернету, навантаження установи, реклама послуги або склад користувачів. Якщо подібна група без нововведення за той самий час підвищила завершення з 40 % до 48 %, просте порівняння змін дає оцінку 5 відсоткових пунктів: (55 − 42) − (48 − 40). Для інтерпретації такого результату як причинного потрібні відповідні припущення, насамперед щодо зіставності трендів, відсутності суттєвих одночасних відмінних впливів та стабільності складу груп.
Базова лінія, контрольна група та причинне оцінювання
Початкове вимірювання показує, звідки почалася зміна. Контрольна або порівняльна група допомагає наблизитися до питання, що сталося б без втручання. Ця уявна альтернатива називається контрфактичним станом. В оцінюванні політики вона принципова, оскільки історичні тенденції, економічні шоки, зміна нормативних правил та інші програми можуть змінювати показники незалежно від досліджуваного заходу. Пояснення підходів наведене в Magenta Book.
Рандомізовані експерименти
За належного випадкового розподілу й дотримання протоколу групи в середньому порівнювані щодо спостережуваних і невиміряних початкових характеристик. Вимірювання до втручання корисне для перевірки якості даних, планування аналізу та підвищення точності, але сам причинний висновок спирається на дизайн дослідження, а не на сам факт двох часових точок. Варто заздалегідь визначити основний результат, одиницю рандомізації, ризики переходу між групами, спосіб поводження з відсутніми даними та оцінку шкоди. Звітність має відповідати CONSORT 2025.
Квазіексперименти та часові ряди
Коли випадковий розподіл неможливий, використовують порівняння змін, перервані часові ряди, регресійні розриви чи інші методи, сумісні з правилами запровадження політики. Кожен метод має власні припущення. Для перерваного ряду потрібні численні вимірювання до та після втручання, аналіз тенденцій, сезонності, автокореляції та інших одночасних змін; для порівняння змін — переконливість припущення про паралельність тенденцій за відсутності програми. Обмеження таких дизайнів описують явно, а не приховують за єдиним коефіцієнтом результативності.
Чому порівняння «до — після» часто вводить в оману
За двома вимірюваннями неможливо відділити вплив програми від природного коливання, регресії до середнього, сезонності, зміни складу вибірки або сторонніх подій. Це особливо важливо, коли втручання починають у відповідь на надзвичайно поганий попередній показник: частина наступного поліпшення могла б відбутися без будь-якого заходу. Нова рамка MRC для складних втручань наголошує на контексті, теорії програми та альтернативних поясненнях результатів.
Первинні, вторинні та запобіжні показники
У протоколі варто визначити один або обґрунтовано невеликий набір головних результатів, які безпосередньо характеризують успіх програми. Додаткові показники допомагають зрозуміти механізми, охоплення, якість реалізації та наслідки для окремих груп. Запобіжні показники відстежують небажані ефекти: збільшення відмов, погіршення доступу для людей без цифрових навичок, недоступні канали оскарження, збільшення адміністративних витрат або порушення конфіденційності.
Без попередньо визначеної ієрархії виникає спокуса обрати після аналізу лише ті результати, які виглядають переконливо. Численні статистичні перевірки підвищують імовірність випадкових знахідок. План аналізу, повний звіт про всі передбачені показники та розмежування запланованих і дослідницьких порівнянь підтримують надійність висновків; ці принципи відображені в CONSORT 2025 та поясненнях до нього.
Статистична й практична значущість
Статистично значущий результат сам по собі не доводить управлінської цінності. Важливі абсолютний розмір ефекту, довірчий інтервал, вартість впровадження, початковий рівень, тривалість дії, розподіл вигод і можливих втрат. Збільшення частки завершених звернень на один відсотковий пункт може бути важливим за мільйонного охоплення і низької вартості, а може бути надто малим для складного, дорогого та інвазивного втручання. Критерії достатньої зміни необхідно визначати з урахуванням суспільної мети до отримання результатів.
Довірчі інтервали показують сумісний із даними діапазон значень за обраною статистичною моделлю; вузький інтервал не усуває систематичні похибки вимірювання чи відбору. Висновки також мають включати невизначеність щодо перенесення ефекту між територіями й установами. Magenta Book рекомендує обирати дизайн оцінювання відповідно до ключових управлінських питань та обмежень причинного висновку.
Хто отримує користь: показники рівності та доступності
Середній результат може приховувати збільшення розриву між групами. Якщо загальна частка завершення послуги зросла, але для сільських громад або людей із порушеннями зору залишилася незмінною, така програма потребує перегляду. Базова лінія повинна, наскільки це законно, безпечно й методологічно виправдано, відображати географію, канали доступу, вікові й соціально-економічні відмінності, особливості доступності та інші релевантні характеристики.
Підгруповий аналіз планують з урахуванням достатності даних і ризику повторної ідентифікації. Малі групи потребують особливої обережності в публікації статистики. Важливо вимірювати як охоплення, так і реальне користування послугами; успіх серед тих, хто вже дійшов до установи, нічого не говорить про людей, яким доступ був закритий. CDC 2024 закликає оцінювати, для кого і за яких умов проявляються результати, а також чинники нерівності.
Дані про поведінку та захист прав в Україні
Збирання поведінкових даних органами влади потребує чітко визначеної мети, правової підстави, пропорційного обсягу, контролю доступу та правил зберігання. Закон України «Про захист персональних даних» № 2297-VI встановлює вимоги до законності обробки, прав суб’єктів даних і захисту персональної інформації. Правомірність конкретної обробки визначають за її правовою підставою, категоріями відомостей і характером діяльності, а не за загальним твердженням, що дані потрібні для політики.
Дослідницька команда повинна розмежовувати адміністративну необхідність і добровільне опитування, пояснювати учасникам мету й спосіб використання відповідей, застосовувати мінімізацію даних і належне знеособлення, де воно можливе. Особливого захисту потребують відомості про здоров’я, інвалідність та інші чутливі обставини. Публічне оцінювання не повинно перетворюватися на приховане стеження за індивідуальними рішеннями громадян.
Для окремих напрямів діють спеціальні нормативні процедури. Наприклад, постанова Кабінету Міністрів України № 305 від 15 березня 2024 року регулює моніторинг та оцінювання державної регіональної політики. Її вимоги стосуються визначеної сфери й не можуть автоматично застосовуватися як універсальна процедура для будь-якого поведінкового експерименту.
Як сполучати вимірювання з поведінковою діагностикою
Базові цифри встановлюють масштаб і розподіл проблеми. Для пояснення причин часто потрібні спостереження, інтерв’ю, аналіз процедур, перевірка користувацького шляху та зіставлення формальних вимог із повсякденним досвідом. Якщо громадяни не відвідують прийом, досліджують не лише мотивацію, а й графік роботи, доступність транспорту, втрачений заробіток, зрозумілість повідомлень, необхідність догляду за дітьми та якість попередньої взаємодії.
Діагностика допомагає сформулювати перевірювану гіпотезу: наприклад, додаткова зрозуміла інформація скоротить помилки в заяві, якщо ключовою перешкодою була складність інструкції. Якщо ж бар’єр полягає у відсутності документів або фізичного доступу, інформаційне втручання може мати обмежений ефект. Детальні принципи такого аналізу розглядає українська стаття «Поведінкова діагностика суспільної проблеми: як дослідити реальні бар’єри».
Показники впровадження, охоплення та сталість результату
Навіть якісно спроєктоване втручання може бути реалізоване нерівномірно. Поряд із кінцевими результатами потрібно знати, які установи фактично запровадили зміну, яка частка працівників пройшла навчання, скільки людей отримали пропоновану допомогу, чи працюють альтернативні канали та які ресурси витрачаються. Високий показник задекларованого охоплення не гарантує повноцінного отримання послуги, тому охоплення, інтенсивність, якість реалізації та завершену дію вимірюють окремо.
Стійкість змін перевіряють після завершення первинної кампанії, зважаючи на кадрові зміни, бюджет, технічну підтримку, навчання та місцеву адаптацію. Суспільні втручання є складними системами, тому рамка MRC 2021 року пропонує враховувати взаємодію механізмів і контексту на всіх етапах, від розроблення до впровадження.
Моніторинг, оцінювання і управлінський зворотний зв’язок
Моніторинг дає регулярну інформацію про перебіг програми: чи надходять дані, чи виконуються процедури, чи не погіршується доступність. Оцінювання формулює ширші висновки про результати, механізми, причинність, ефективність витрат та розподіл наслідків. Для моніторингу може бути достатньо надійної системи адміністративних показників; для висновку про причинний вплив потрібен відповідний дизайн, який може включати експеримент, порівняльну групу, часовий ряд і якісні дані.
Висновки слід обговорювати з працівниками установ, користувачами та групами, які стикаються з бар’єрами. Важливо заздалегідь визначити пороги дії: за яких умов процедуру змінюють, посилюють доступність, зупиняють шкідливий компонент або замовляють додаткове дослідження. У CDC Framework 2024 останнім кроком є застосування висновків на практиці, а не лише підготовка звіту.
Типові помилки побудови базової лінії
Одна дата замість реального початкового тренду
Разовий зріз може бути спотворений сезонністю, надзвичайними подіями або нестандартним навантаженням. Якщо є часові дані, порівнюють не лише рівень, а й попередню тенденцію; за відсутності такої можливості прямо обмежують висновок.
Зміна визначення показника посеред програми
Коли на початку «завершена заява» означала одержаний результат, а після реформи — лише натискання кнопки надсилання, порівняння втрачає зміст. Усі зміни методики документують, за потреби будують паралельні ряди або перераховують історичні дані.
Плутанина між відвідуванням, наміром та результатом
Кількість переглядів сторінки, розданих буклетів і позитивних відповідей в опитуванні описує різні явища. Обирають той показник, який відповідає головному запитанню, а допоміжні використовують для розуміння шляху до результату.
Середнє значення без розподілу
Покращення середнього може приховати погіршення для людей з особливими потребами або низькими доходами. Розрізи планують наперед, зіставляють із чисельністю груп та забезпечують захист приватності.
Приписування всього ефекту програмі
Зміна після запровадження заходу не доводить причинного зв’язку. Потрібні контроль альтернативних пояснень, перевірка припущень і звіт про невизначеність; метод вибирають відповідно до питання та фактичної структури даних.
Послідовність роботи для державної команди
Сформулювати суспільну проблему, конкретну поведінку, системні бар’єри та кінцеву мету, яку вважають справедливою і значущою.
Побудувати теорію змін: які дії установи мають змінити які умови, поведінку та результати, і які альтернативні пояснення можливі.
Визначити головний результат, проміжні показники, показники реалізації, доступності й можливих небажаних наслідків.
Для кожного показника затвердити паспорт із чисельником, знаменником, джерелом, частотою, якістю та відповідальним виконавцем.
Зібрати початкові дані за відповідний період, перевірити репрезентативність, пропуски, сезонність і порівнюваність підгруп.
Заздалегідь затвердити метод аналізу: описовий моніторинг, експеримент чи обґрунтоване квазіекспериментальне порівняння.
Проводити проміжні вимірювання, фіксувати зміни правил і забезпечувати законність обробки персональних даних.
Публікувати абсолютні та відносні зміни, точність оцінок, обмеження, витрати, користь і ризики для різних груп.
Переглядати політику за доказами, залишаючи можливість коригування й припинення невдалого або шкідливого компоненту.
Поширені запитання
Що таке базова лінія поведінки простими словами?
Це достовірно зафіксована початкова картина того, що люди фактично роблять і в яких умовах, до запровадження або на початку державної програми. Вона потрібна для подальших вимірювань і пояснення змін.
Чим показник результату відрізняється від показника виконання?
Показник виконання описує, що зробила програма: провела навчання, відкрила сервіс, надіслала повідомлення. Показник результату описує те, що змінилося в доступі, поведінці або становищі людей. Обидва потрібні, але вони відповідають на різні запитання.
Чи можна оцінити програму без даних до втручання?
Іноді так: завдяки рандомізованому дизайну, надійній порівняльній групі, історичним рядам чи іншим обґрунтованим методам. Однак відсутність початкових даних обмежує деякі перевірки, а просте опитування про минуле не є повноцінною заміною.
Чи доводить зростання показника успішність політики?
Зростання демонструє спостережувану динаміку. Для причинного висновку перевіряють, що могло б статися без програми. Для управлінського рішення додатково оцінюють вартість, сталість, справедливість і побічні наслідки.
Скільки показників потрібно мати?
Структуру визначають дослідницькі запитання й теорія змін. Зазвичай потрібні чітко визначений головний результат, кілька показників механізму та реалізації, а також показники шкоди й нерівності. Надмірний набір створює зайве навантаження й підвищує ризик довільного добору вигідних результатів.
Чи можна порівнювати показники різних громад?
Можна за однакових визначень, сумісних часових періодів, якості джерел і врахування складу населення та умов доступу. Необроблені рейтинги громад часто відображають відмінності контексту, а не якість державного управління.
Чи є дані про наміри достатнім показником поведінки?
Наміри корисні для діагностики механізмів. Якщо ціль програми — фактична завершена дія, основне вимірювання має охоплювати саму дію. Розбіжність між намірами та поведінкою потребує додаткового дослідження бар’єрів.
Пов’язані статті
Поведінкова державна політика: як психологія допомагає проєктувати суспільні рішення — загальна рамка психологічних підходів до державної політики.
Поведінкова діагностика суспільної проблеми: як дослідити реальні бар’єри — визначення причин початкової поведінки.
Проєктування поведінкових втручань у державних послугах — перехід від діагностики до структури рішень.
Оцінювання поведінкових суспільних втручань: дизайн і показники — методи оцінювання причинних наслідків.
Етика поведінкової державної політики: принципи та контроль — автономія, прозорість та правові ризики.
Рівність наслідків втручань: хто отримує користь і хто зазнає шкоди — розподільчий аналіз результатів.
Джерела
Centers for Disease Control and Prevention. (2024). CDC Program Evaluation Framework, 2024. Morbidity and Mortality Weekly Report, 73(RR-6), 1–37. https://www.cdc.gov/mmwr/volumes/73/rr/rr7306a1.htm
Centers for Disease Control and Prevention. (2024). CDC Program Evaluation Framework: Action Guide. https://www.cdc.gov/evaluation/media/pdfs/2024/12/FINAL-Action-Guide-for-DFE-12182024_1.pdf
HM Treasury. (2020, updated online). Magenta Book: Central Government guidance on evaluation. https://www.gov.uk/government/publications/the-magenta-book/magenta-book-central-government-guidance-on-evaluation-html
Hopewell, S., Chan, A.-W., Collins, G. S., et al. (2025). CONSORT 2025 statement: Updated guideline for reporting randomised trials. BMJ, 389, e081123. https://www.bmj.com/content/389/bmj-2024-081123
Michie, S., van Stralen, M. M., & West, R. (2011). The behaviour change wheel: A new method for characterising and designing behaviour change interventions. Implementation Science, 6, 42. https://doi.org/10.1186/1748-5908-6-42
Skivington, K., Matthews, L., Simpson, S. A., et al. (2021). A new framework for developing and evaluating complex interventions: Update of Medical Research Council guidance. BMJ, 374, n2061. https://www.bmj.com/content/374/bmj.n2061
World Health Organization. (2022). Behavioural and social drivers of vaccination: Tools and practical guidance for achieving high uptake. https://www.who.int/publications/i/item/9789240049680
Верховна Рада України. (2010, чинна редакція). Закон України «Про захист персональних даних» № 2297-VI. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17
Кабінет Міністрів України. (2024, чинна редакція). Постанова № 305 «Деякі питання проведення моніторингу та оцінювання державної регіональної політики». https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/305-2024-%D0%BF