top of page

Психологічна енкциклопедія

Автономія вибору та патерналізм у суспільних втручаннях

20 годин тому
Читати 13 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 жовтня 2026 р. · Редакційна політика

Автономія вибору у суспільних втручаннях означає реальну здатність людини зрозуміти доступні варіанти, сформувати власне рішення, здійснити його та за потреби відмовитися від запропонованої дії без непропорційних втрат. Патерналізм означає вплив держави або іншої інституції на рішення людини заради блага, яке ця інституція вважає важливим для самої людини. Етичне питання виникає тоді, коли суспільна програма намагається поліпшити результати, змінюючи спосіб, у який громадяни обирають.

Одна й та сама програма може спростити шлях до потрібної послуги, зменшити помилки й водночас непомітно спрямовувати людину до бажаного для установи результату. Тому оцінювання вимагає одночасно перевіряти суспільну користь, правомірність цілей, якість інформації, свободу відмови, нерівність наслідків і можливість громадського контролю. Методологічною основою такого аналізу є етична рамка OECD BASIC.

Що означають автономія вибору та патерналізм

Автономія як здатність ухвалити власне рішення

Автономія має інформаційний, практичний та інституційний виміри. Інформаційний вимір охоплює зрозумілі відомості про мету, ризики та альтернативи. Практичний охоплює час, доступність, фізичну й цифрову можливість обрати інший варіант. Інституційний означає право запитати пояснення, оскаржити рішення та вплинути на правила, за якими організація формує вибір.

Наявність кнопки «Відмовитися» ще не гарантує автономії. Якщо для відмови необхідно пройти сім екранів, телефонувати в робочий час або розкривати зайві персональні дані, адміністративна ціна альтернативи здатна фактично визначати поведінку. OECD розглядає прозорість і можливість уникнути впливу як окремі характеристики поведінкової політики.

Патерналізм як інституційне рішення про благо людини

Патерналістський підхід виходить із припущення, що певний спосіб дій корисний для особи навіть тоді, коли вона в конкретний момент не обирає його самостійно. У державній політиці це проявляється в організації профілактичних програм, налаштуванні типових варіантів у формах, правилах безпеки та регулюванні доступу до ризикованих товарів. Моральна оцінка залежить від підстав втручання, сили обмеження, компетентності суб'єкта й наслідків для прав інших людей.

Важливо окремо розглядати програми, спрямовані на благо самої людини, та заходи, спрямовані на захист інших осіб або забезпечення спільного ресурсу. Протиепідемічне правило, що обмежує поширення інфекції між людьми, має також суспільно-захисну підставу. Втручання, яке змушує дорослу дієздатну особу робити щось винятково для її власного блага, потребує іншого обґрунтування.

М'який і жорсткий, слабкий і сильний патерналізм

М'яким патерналізмом у політико-філософському обговоренні часто називають допомогу, яка залишає доступний вихід: нагадування, зрозумілу форму, рекомендований типовий варіант. Жорсткий передбачає істотні обмеження або примус. Слабкий патерналізм зазвичай пов'язують із підтримкою засобів досягнення цілей, які людина сама визнає; сильний — із нав'язуванням установою самого уявлення про належну мету. Межі цих термінів у різних авторів відрізняються, тому для практичного аналізу корисніше описувати конкретні механізми та права.

Концепція «лібертаріанського патерналізму» Річарда Талера й Касса Санстейна пропонує впливати на організацію вибору, зберігаючи формальну можливість альтернативи. Її вихідні положення викладені в статті 2003 року в American Economic Review. У практичній державній програмі факт формальної альтернативи потребує додаткового тесту на зрозумілість, досяжність та однакову доступність для різних груп.

Як суспільні втручання впливають на рішення

Варіант за замовчуванням

Попередньо обраний пункт або стандартна конфігурація можуть визначати результат, коли людина відкладає рішення, довіряє рекомендації установи, зберігає чинний стан чи прагне скоротити зусилля. Сила такого ефекту залежить від ставок, контексту й способу показу альтернатив. Прикладом є попередньо запропонований канал отримання повідомлень від державного органу: він допомагає уникнути повторного налаштування, але стає проблемним, якщо відмова від цифрового каналу фактично перекриває доступ до послуги.

У процедурах, пов'язаних зі здоров'ям, медичними втручаннями або дослідженнями, типова опція не підмінює необхідних рішень і згоди. В Україні стаття 28 Конституції прямо захищає людину від медичних, наукових та інших дослідів без її вільної згоди. Для конкретних медичних процедур додатково застосовуються відповідні правила охорони здоров'я.

Помітність інформації, формулювання та соціальні норми

Порядок подання варіантів, виділення строку подання заяви, порівняльна інформація та повідомлення про поведінку інших людей можуть змінювати увагу й суб'єктивну оцінку ризиків. Рекомендація має вказувати реальні підстави, а повідомлення про соціальні норми — спиратися на надійні дані. Уявна більшість, штучний дефіцит або вибіркова подача ризиків підривають обґрунтованість рішення.

Проєктувальники повинні відрізняти нагадування про право від повідомлення, яке соромить людину за його невикористання. Підказка «Вашу заяву можна подати до п'ятниці» інформує про строк; фраза «Відповідальні громадяни вже погодилися» може застосовувати соціальний тиск і створювати хибне уявлення про обов'язковість.

Адміністративні зусилля та залежність від інфраструктури

Тривалі форми, складні вимоги до документів, нестабільний зв'язок, відсутність безбар'єрного приміщення та необхідність багаторазових візитів змінюють поведінку незалежно від намірів людини. Зменшення такого навантаження розширює практичний вибір. Але спрощення, яке полегшує лише варіант, бажаний адміністрації, одночасно створює нерівні умови для інших законних рішень.

Тому поведінкова діагностика має починатися з питання про те, чи існує потрібна послуга, чи є в особи право на неї, чи вистачає працівників, фінансування й каналів доступу. Порада людині краще планувати час не усуває нестачу транспорту, черг або цифрової недоступності. Ці обставини визначають межі доцільності поведінкового дизайну.

Де проходить межа між допомогою та маніпуляцією

Чотири перевірки: ціль, видимість, альтернатива, підзвітність

Перша перевірка — легітимність мети. Установа повинна пояснити, чию користь передбачає програма, за якими ознаками визначено цю користь і хто затвердив мету. Друга — видимість впливу: чи може пересічна людина зрозуміти, що її рішення спеціально спрямовують, хто саме це робить і навіщо.

Третя перевірка — реальна альтернатива. Відмова, зміна налаштування та оскарження мають бути доступними без непропорційної ціни. Четверта — підзвітність: правила, дані про результати, розподіл негативних наслідків та відповідальні посадові особи повинні бути доступні належним органам контролю й громадськості у межах закону. Ці критерії розгорнуті в BASIC Toolkit OECD.

Прозорість як умова осмисленого рішення

Прозоре втручання повідомляє про мету, ініціатора й засоби впливу у момент, коли ці відомості можуть вплинути на рішення. Оприлюднення загальної політики на окремій сторінці допомагає громадському контролю, проте людина біля конкретної форми може так і не дізнатися, чому один пункт уже позначено. Потрібна відповідність між офіційною відкритістю програми та реальною поінформованістю учасника.

Огляд Патріка Міхаельсена 2024 року показує, що в більшості досліджених експериментів розкриття інформації про підштовхування не зменшувало його дієвості, хоча вузькість сценаріїв і різні способи вимірювання прозорості істотно обмежують узагальнення. Результат і методологічну критику викладено в Behavioural Public Policy.

Дослідження Робіна Койперса, Пітера Раймакерса та Стівена ван де Валле, опубліковане 2026 року, охопило опитувальний експеримент із 1916 учасниками: різні повідомлення про мету й механізм впливу не змінили поведінковий результат; водночас саме підштовхування дещо знижувало сприйману автономію, чого повідомлення не компенсували. Автори наголошують на межах експерименту з уявним сценарієм вибору їжі. Першоджерело дослідження підтверджує, чому прозорість слід оцінювати поряд із можливістю самостійного рішення.

Згода, відмова та несприятливі наслідки

Згода має значення в кількох різних ситуаціях: погодження на отримання добровільної послуги, участь у дослідженні, обробка персональних даних і прийняття умов конкретної державної процедури. Для кожної з них діють власні правові норми; одна універсальна позначка «Погоджуюся» не визначає правомірність усіх дій організації.

Експеримент Гервер, Банерджі та Джона 2024 року показав, що поведінкове спрямування через типовий варіант могло залишатися ефективним навіть серед осіб, які заперечували проти нього, але супроводжувалося гіршими оцінками власного добробуту. Це експериментальний результат у конкретному контексті благодійного рішення, який порушує важливе питання про різницю між зміною поведінки і добробутом людини. Scientific Reports, 2024.

Згода на участь у дослідженні не є взаємозамінною із згодою на обробку даних, а правова підстава обробки даних не завжди є згодою. Закон України «Про захист персональних даних», стаття 11 передбачає кілька підстав обробки та встановлює відповідні вимоги. Правова перевірка конкретної програми повинна визначати мету, мінімально необхідні відомості, правову підставу, строки зберігання та способи реалізації прав суб'єкта даних.

Чому свобода формального вибору може співіснувати із залежністю

Ціна виходу і неоднаковий доступ

Припустімо, державний сервіс пропонує електронне спілкування за замовчуванням, а паперову відповідь — лише після письмового звернення в іншій установі. Право на інший спосіб юридично існує, проте для людини без стабільного зв'язку, зі зниженим зором або з обмеженою мобільністю вихід коштує значно дорожче. Реальна автономія потребує порівнювати не назви кнопок, а фактичні витрати часу, грошей, зусиль і ризику помилки.

Особливу увагу слід приділяти програмам соціальної підтримки. Людина, матеріально залежна від своєчасної виплати, може погодитися на додаткове використання її даних або нав'язану комунікацію, побоюючись втратити право на допомогу. В такому контексті дослідник перевіряє, чи добровільність відповідає умовам, у яких ухвалюється рішення, та чи розділені обов'язкові адміністративні процеси і факультативні пропозиції.

Довіра до держави та асиметрія влади

Держава одночасно встановлює правила, контролює їх виконання та надає частину послуг. Тому рекомендація від державного органу часто сприймається інакше, ніж порада приватної організації. Громадяни можуть помилково вважати рекомендовану дію обов'язковою або небезпечною для відмови. Точні формулювання, публічна підстава рішення та реальний механізм скарги допомагають зменшити таку асиметрію.

Інституційна довіра залежить і від попереднього досвіду: помилок реєстрів, затримок, доступності працівників, відсутності пояснень. Поведінкове повідомлення може спонукати натиснути кнопку, але тривала довіра формується насамперед через якість послуг, передбачуваність правил і виконання взятих органом зобов'язань.

Яку користь можуть принести автономно орієнтовані втручання

Добре організоване суспільне втручання може знижувати адміністративне навантаження, допомагати вчасно дізнатися про право, робити порівнюваними варіанти та усувати перешкоди, які людина сама не може подолати. Поведінкові знання в такому підході працюють разом із належним фінансуванням, правовими гарантіями, доступною інфраструктурою та якісним адміністративним процесом.

За рекомендаціями ВООЗ щодо інституційних функцій поведінкових наук, управлінські команди мають співвідносити наукову компетентність, мандат установи, ресурси та контекст роботи. Вони можуть залучати психологів, соціологів, фахівців із доступності, юристів і представників спільнот, на які поширюється програма.

Підтримка ухвалення рішення замість прихованого спрямування

Іноді корисніше надати людині інструмент самостійного аналізу: коротке порівняння наслідків, калькулятор витрат, чіткий перелік кроків, нагадування, яке можна змінити, або пояснення невизначеності результату. Таке рішення може не максимізувати обрану установою дію, але підвищувати якість вибору. Для суспільних послуг цей результат сам по собі має значення.

Справедливий цифровий сервіс показує доступні варіанти однаково зрозуміло, пояснює, який із них запропоновано за замовчуванням, дозволяє змінити налаштування, перевіряє рішення перед наслідковою дією та забезпечує альтернативний канал для тих, кому потрібна допомога.

Що насправді відомо про ефективність поведінкових втручань

Систематичні узагальнення і суперечливі оцінки

Метааналіз Мертенс і колег, опублікований у PNAS 2022 року, об'єднав різні дослідження архітектури вибору й повідомив про середній позитивний ефект, водночас виявивши неоднорідність і ознаки публікаційного зміщення. Його результати описують середні статистичні зв'язки в дослідницькому корпусі; вони не встановлюють однакової сили дії для державних установ, країн і соціальних груп. Першоджерело метааналізу.

Маєр і співавтори повторно проаналізували відповідні дані із суворішими поправками на можливе публікаційне зміщення й отримали суттєво нижчі середні оцінки. Їхня публікація у PNAS 2022 року демонструє методологічну суперечку щодо масштабу загального ефекту. Її не слід перетворювати на твердження, що кожне підштовхування не діє: окремі прийоми можуть давати результати в певних умовах, а усереднення приховує їхню неоднорідність.

Для етичної оцінки навіть надійно доведений поведінковий ефект є лише частиною картини. Збільшення кількості заяв, натискань чи погоджень не доводить, що люди краще поінформовані, отримали належне рішення або залишилися задоволеними ним. Доказ результативності та доказ моральної допустимості відповідають на різні запитання.

Причинний ефект, практична значущість і масштабування

Польовий рандомізований експеримент може порівнювати однорідні групи за способом подання форми; квазіекспериментальна оцінка — використовувати зміни правил чи поетапне впровадження; спостережні дані — показувати зв'язки, що можуть мати альтернативні пояснення. В усіх випадках потрібно знати, хто потрапив у вибірку, які результати вимірювали, скільки тривало спостереження і які зміни відбувалися паралельно.

Статистично значуща зміна частки переходів до наступного екрана може бути майже непомітною за суспільною користю. Слід рахувати абсолютні відмінності, вартість впровадження, тривалість ефекту, кількість правильно завершених процедур та ймовірність шкоди. Після масштабування через інші установи змінюються компетентність персоналу, довіра, канали доступу й поведінка організаторів; це окреме емпіричне питання.

Як оцінювати автономію разом із результатами програми

Показники поведінки та добробуту

Оцінювання починається з наперед визначеного причинного припущення. Наприклад: зрозумілий опис альтернатив має зменшити помилки без збільшення часу подання заяви й без скорочення частки людей, які скористалися законним правом відмовитися. Потрібні базові показники, контрольні або порівняльні умови та заздалегідь встановлені критерії істотної шкоди.

Окрім цільової поведінки, варто вимірювати розуміння мети, знання альтернатив, сприйману свободу рішення, кількість випадкових погоджень, частку усвідомлених змін налаштувань, можливість оскарження, помилки, скарги, довіру та довгостроковий результат. Суб'єктивні оцінки автономії не замінюють спостереження за реальною ціною відмови, тому методи слід поєднувати.

Розподіл користі й шкоди

Середній позитивний ефект може співіснувати з погіршенням становища невеликої групи. Програма повинна окремо перевіряти наслідки для людей з інвалідністю, старших користувачів, мешканців територій з низькою цифровою доступністю, людей із низькими доходами, мовними бар'єрами та тих, хто отримує життєво важливі виплати. Категорії груп визначаються за релевантністю й допустимістю збору даних, із дотриманням приватності.

Наприклад, цифровий типовий варіант може прискорити послугу для більшості й подовжити її отримання для людей, які потребують очного звернення. Справедлива оцінка порівнює не лише середній час, а й показники найгірших сценаріїв, відмов у доступі та фактичної потреби в допомозі. Розподільчі наслідки є частиною основного результату, а не додатком після впровадження.

Передбачені та непередбачені ефекти

Ризики включають зростання кількості помилкових згод, відмову від потрібної допомоги, стигматизацію, перенесення витрат на громадян, надмірне збирання даних, нерівну швидкість обробки заяв і послаблення довіри. Моніторинг має фіксувати несприятливі наслідки разом із запланованими результатами, включно з випадками, коли дія взагалі не дала ефекту. OECD прямо рекомендує повідомляти про нульові та небажані результати.

Як проєктувати програму, що поважає право на власне рішення

Спочатку встановити проблему й законні межі

Організація визначає, яка проблема має суспільне значення, чи існує нормативний обов'язок діяти, які права зачіпає програма, хто приймає остаточне рішення та які альтернативні інструменти доступні. Якщо потрібного результату неможливо досягти через індивідуальний вибір, потрібно змінювати інфраструктуру, процедуру або законні правила відповідального органу.

Поведінкова діагностика перевіряє бар'єри на різних рівнях: інформація та увага; необхідні навички; фінансові й часові ресурси; місцевий транспорт; фізична доступність; інституційні строки; необхідність повторного підтвердження права. Лише після цього обирається інструмент і визначається, чому саме він має подіяти.

Зіставити менш і більш обмежувальні альтернативи

До затвердження патерналістського рішення корисно послідовно оцінити надання інформації, усунення зайвих перешкод, допоміжні інструменти для самостійного рішення, добровільні налаштування, стандартні варіанти з простим виходом, стимули та правове регулювання. Обсяг обмеження має відповідати законній меті, доказам можливого результату й характеру шкоди. Така послідовність допомагає пояснити, чому обрано конкретний інструмент.

Спільне проєктування й незалежна перевірка

До обговорення доцільно залучати отримувачів послуг, людей, які стикаються з бар'єрами, фахівців з доступності, працівників фронтових служб, юристів і дослідників. Учасники повинні бачити, які пропозиції прийнято або відхилено та чому. Етичний перегляд охоплює конфлікти інтересів, фінансові стимули установи, законні способи оскарження, захист даних і план зупинення програми.

Рамка OECD BASIC пропонує послідовно аналізувати поведінку, виявляти бар'єри, проєктувати рішення, тестувати їх і впроваджувати з оцінюванням. У конкретній темі автономії вона корисна як управлінський цикл з вбудованим етичним контролем, а не як готова відповідь на моральне питання. OECD, 2019.

Практичні приклади та етичні рішення

Запис на профілактичне обстеження

Громадська програма може надсилати добровільне нагадування з датою, поясненням мети, умовами запису та способом відмовитися від повідомлень. Одночасно має існувати можливість отримати інформацію про користь, обмеження та потенційну шкоду обстеження, а сама процедура потребує належного медичного інформування і згоди. Оцінюють не лише кількість записів, а й обґрунтованість участі, доступність клінічного маршруту та наслідки для тих, хто обрав інший варіант.

Електронна заява на соціальну допомогу

Установа автоматично підставляє вже відомі законно отримані дані, дозволяючи людині перевірити й виправити їх. Це скорочує кількість помилок. Водночас повідомлення «Надати згоду на необов'язкове поширення даних» повинне бути окремим від заяви, із реальною можливістю отримати послугу без факультативної згоди, якщо для цього існує законна підстава. Дизайн не повинен перетворювати залежність від виплати на засіб примушення.

Державні інформаційні кампанії та соціальні норми

Кампанія може повідомляти фактичну частку людей, які завершили певну процедуру, якщо метод вимірювання відкритий і порівняння коректне. Проте відсоток участі інших громадян сам по собі не встановлює, який варіант найкращий для конкретної людини. Публічне повідомлення має зберігати індивідуальну релевантність, альтернативи та повагу до права на законну незгоду.

Обмежувальні заходи для захисту інших людей

Там, де дії однієї особи безпосередньо створюють ризики для інших, державна політика може застосовувати правові правила, перевірку виконання та санкції за умов належної законної підстави. Аргументація повинна прямо називати захист третіх осіб і пропорційність заходу. У такому випадку варто оцінювати не лише індивідуальну поведінку, а й суспільну шкоду, рівність застосування правил і доступність оскарження.

Правові гарантії та державні програми в Україні

Конституція України закріплює людську гідність, рівність, свободи й особисті права. Стаття 28 встановлює вимогу вільної згоди на медичні, наукові та інші досліди; стаття 32 охороняє приватне й сімейне життя та визначає рамки поводження з конфіденційною інформацією. Для реальної програми відповідний орган повинен застосувати конкретні спеціальні норми, а не виводити повноваження з самої доцільності поведінкового впливу.

Закон України «Про захист персональних даних» встановлює вимоги до мети, правових підстав, захисту та прав суб'єкта персональних даних. Зокрема, обробка може спиратися на згоду або на інші прямо передбачені статтею 11 підстави. Для персоналізованих нагадувань, сегментації аудиторій чи аналізу цифрової поведінки необхідно окремо перевіряти повноваження органу, обсяг даних, мінімізацію, доступ третіх осіб і захист від вторинного використання.

На місцевому рівні Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає форми участі територіальної громади, зокрема громадські слухання, публічні консультації та інші передбачені законом механізми. Ці механізми можуть бути корисними під час обговорення суспільно значущого дизайну послуг. Правила конкретної програми слід співвідносити з компетенцією органу та відповідними процедурами, оскільки загальна форма участі не означає автоматичного обов'язку проводити слухання щодо кожної зміни інтерфейсу.

Українські установи також мають враховувати контекст воєнного стану, переміщення населення, пошкодження інфраструктури, нестабільного зв'язку та підвищеної потреби в доступних державних сервісах. Точні обов'язки й допустимі обмеження встановлюють чинні спеціальні акти для кожного виду послуги. Наукова рекомендація щодо дизайну форми сама по собі не створює нового юридичного повноваження.

Як відрізняти допустимий вплив від ризикованого: робоча схема

Для кожної пропонованої зміни слід отримати письмову відповідь на взаємопов'язані запитання: яка саме законна мета; чи підтверджена проблема; що станеться без втручання; чи знає людина про вплив; чи розуміє можливі наслідки; чи може легко обрати інше; чи існує необхідний канал допомоги; чи не використовуються зайві дані; хто отримує користь і хто ризикує втратити; як перевірять причинний ефект; хто може призупинити програму.

Установі варто створити короткий паспорт втручання: відповідальний орган, цільові групи, законну підставу, спосіб впливу, очікувану користь, альтернативи, рівень обмеження свободи, правила захисту даних, строки перегляду, показники результативності, показники автономії та критерії зупинення. Такий паспорт робить обговорення предметним і дозволяє перевіряти реальне виконання принципів.

Підставою для перегляду або зупинення є виявлена істотна шкода, систематичні помилки, дискримінаційні наслідки, незрозуміла обробка даних, непрохідний механізм відмови або відсутність надійних свідчень користі після належної перевірки. Позитивна реакція частини аудиторії не компенсує порушення прав інших осіб.

Поширені запитання

Чи є будь-яке підштовхування патерналізмом?

Підштовхування описує спосіб організації середовища рішення, а патерналізм — певний тип виправдання впливу благом самої особи. Те саме нагадування може допомагати реалізувати вже прийняте рішення або переслідувати власну мету установи. Визначальними є мета, механізм і контекст.

Чи достатньо оприлюднити повідомлення про вплив?

Публічність мети та механізму є необхідною складовою прозорості, але людині також потрібні зрозумілі альтернативи й можливість діяти інакше. Дослідження 2026 року показує, що повідомлення про вплив може не відновлювати суб'єктивне відчуття автономії. Cuypers та співавтори.

Чи має держава завжди отримувати згоду на кожне поведінкове рішення?

Правовий режим визначається видом дії: науковим експериментом, медичним втручанням, обробкою даних, адміністративною процедурою або загальною політикою. Для кожного випадку діють спеціальні правила. Етичний обов'язок пояснювати вплив, забезпечувати пропорційність і підзвітність зберігається навіть тоді, коли індивідуальна згода не є юридичною підставою для всієї програми.

Чи можна визнати програму успішною, якщо кількість погоджень зросла?

Підвищення частки погоджень показує лише один поведінковий результат. Потрібно також визначити правильність рішень, реальну користь, знання альтернатив, добробут, рівність доступу, випадкові погодження, втрати приватності, довгострокові наслідки й якість доказового дизайну.

Висновок

Автономія вибору є критерієм якості суспільного втручання на рівні окремого рішення, адміністративної процедури та демократичної підзвітності. Патерналістський вплив потребує явної мети, правової підстави, пропорційного механізму, практично доступної альтернативи там, де вона має бути, та незалежного оцінювання. Успішна державна програма допомагає людям реалізовувати власні обґрунтовані рішення і водночас забезпечує захист прав, справедливість та якість суспільних послуг.

Пов’язані статті

Етика поведінкової державної політики: принципи та контроль — загальна етична рамка та інституційний контроль.

Прозорість підштовхувань у державних рішеннях — розкриття мети та механізмів впливу.

Проєктування поведінкових втручань у державних послугах — створення та випробування адміністративних рішень.

Джерела

Cuypers, R., Raymaekers, P., & Van de Walle, S. (2026). Unpacking transparency in nudging: The impact of different disclosure messages on nudge effectiveness and perceived autonomy. Behavioural Public Policy. Оригінальна публікація.

Gerver, M., Banerjee, S., & John, P. (2024). Nudging against consent is effective but lowers welfare. Scientific Reports, 14, 14864. https://doi.org/10.1038/s41598-024-65122-0.

Maier, M., Bartoš, F., Stanley, T. D., Shanks, D. R., Harris, A. J. L., & Wagenmakers, E.-J. (2022). No evidence for nudging after adjusting for publication bias. Proceedings of the National Academy of Sciences. Повний текст.

Mertens, S., Herberz, M., Hahnel, U. J. J., & Brosch, T. (2022). The effectiveness of nudging: A meta-analysis of choice architecture interventions across behavioral domains. Proceedings of the National Academy of Sciences, 119(1), e2107346118. https://doi.org/10.1073/pnas.2107346118.

Michaelsen, P. (2024). Transparency and nudging: An overview and methodological critique of empirical investigations. Behavioural Public Policy, 8(4), 807–817. https://doi.org/10.1017/bpp.2024.7.

OECD. (2019). Tools and Ethics for Applied Behavioural Insights: The BASIC Toolkit. OECD Publishing. https://doi.org/10.1787/9ea76a8f-en.

Thaler, R. H., & Sunstein, C. R. (2003). Libertarian paternalism. American Economic Review, 93(2), 175–179. https://doi.org/10.1257/000282803321947001.

Verkhovna Rada of Ukraine. (1996). Конституція України, № 254к/96-ВР (чинна редакція). Офіційний текст.

Verkhovna Rada of Ukraine. (1997). Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», № 280/97-ВР (чинна редакція). Офіційний текст.

Verkhovna Rada of Ukraine. (2010). Закон України «Про захист персональних даних», № 2297-VI (чинна редакція). Офіційний текст.

World Health Organization. (2024). Establishing a behavioural insights function: Decision support tool. WHO. Публікація ВООЗ.

 
 
bottom of page