Інформаційна тривога під час війни: психологічні механізми та підтримка
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 жовтня 2026 · Редакційна політика
Коли під час війни телефон щогодини приносить повідомлення про обстріли, загрози, втрати й непевні прогнози, потреба знати, що відбувається, стає частиною повсякденної безпеки. Водночас новинний потік може підтримувати напруження навіть у ті години, коли людина перебуває у відносній безпеці. Вона перечитує повідомлення, намагається передбачити наступну небезпеку, перевіряє ще одне джерело, а відчуття визначеності так і не з'являється. Так виникає те, що в повсякденній мові називають інформаційною тривогою.
Інформаційна тривога під час війни — це стан занепокоєння, напруженого очікування й підвищеної настороженості, пов'язаний зі сприйманням, пошуком та осмисленням повідомлень про воєнні події. Це описовий психологічний вислів, а не окремий клінічний діагноз у DSM або МКХ. Його практична цінність полягає в тому, що він допомагає побачити взаємодію реальної небезпеки, невизначеності, особистого досвіду та способу отримання інформації. Для розуміння такого стану потрібні дослідження психології стресу, тривоги, травматичних подій і медіаспоживання.
Чому новини про війну викликають тривогу
Механізми негативного інформаційного впливу на емоції та оцінювання загроз докладніше пояснює стаття «Негативні новини: вплив на емоції, сприймання загроз і поведінку».
Новина про можливу загрозу привертає увагу, оскільки її зміст може вплинути на рішення щодо життя й безпеки. Людині важливо дізнатися, чи потрібне укриття, чи безпечний маршрут, чи є нові офіційні розпорядження. Ця настороженість має зрозумілу пристосувальну функцію: вона спрямовує увагу на загрозу та готує до дії. Проблема виникає тоді, коли інформаційний потік безупинно підтримує очікування небезпеки, але не пропонує нових перевірених фактів, що допомагають діяти.
Під час тривалої війни психологічні процеси відбуваються в умовах загрози, яка ще триває. Важливе поняття тут — безперервний травматичний стрес: люди можуть одночасно переживати наслідки попередніх подій і оцінювати поточні ризики. У дослідженні українських дорослих, яких опитували двічі з інтервалом приблизно в рік, посилення реакцій безперервного травматичного стресу було пов'язане з вираженішими симптомами посттравматичного стресу й гіршими загальними показниками психічного здоров'я. Це дослідження включало 157 учасників, тому його результати потребують перевірки на ширших вибірках і не дають підстав пояснювати кожну тривожну реакцію новинами Frankova та ін., 2026.
Реальна небезпека та передбачувана загроза
Варто розрізняти сигнал про безпосередню небезпеку та інформацію про можливі події в майбутньому. Під час повітряної тривоги першочерговими є захисні дії відповідно до повідомлень уповноважених служб. Поза такою ситуацією людина може годинами обмірковувати припущення, прогнози чи суперечливі повідомлення, не маючи змоги встановити точний момент і характер майбутньої події. Психологічний тягар у другому випадку значною мірою підтримує невизначеність.
Метааналіз 2026 року, який узагальнив 115 досліджень і дисертацій із 138 незалежними вибірками, виявив стійкі зв'язки між непереносимістю невизначеності, занепокоєнням і симптомами тривоги. Ці дані стосуються широкого кола тривожних станів, а отже, пояснюють один із можливих механізмів реакції на воєнні повідомлення, але самі собою не встановлюють особливостей української інформаційної ситуації Akbari та ін., 2026.
Чому сильні емоції з'являються навіть на відстані
Людина може гостро реагувати на фото, відео або свідчення подій, яких вона особисто не бачила. У таких повідомленнях присутні конкретні людські обличчя, звуки, втрати та деталі, які роблять чужий досвід психологічно близьким. Важливі також особиста спорідненість із постраждалими, наявний воєнний досвід, тривога за близьких і попередні стресові події.
Після вибухів на Бостонському марафоні дослідники виявили зв'язок між тривалим переглядом телевізійного висвітлення події й гострим стресом у дорослій вибірці. Висновок стосувався асоціації, а порівняння різних типів контакту з подією потребує врахування вихідних відмінностей між учасниками Holman, Garfin & Silver, 2014. У подальшій роботі звернули увагу на значення змісту й графічності зображень, а не лише загальної кількості переглядів Holman та ін., 2020.
Психологічні механізми інформаційної тривоги
Пошук визначеності та короткочасне полегшення
Коли майбутнє непевне, перевірка новин може здаватися способом зменшити тривогу: зараз я дізнаюся все важливе і зможу заспокоїтися. Іноді перевірка справді приносить потрібні відомості. Проте, якщо нових практичних даних немає, коротке полегшення може швидко змінюватися новим запитанням. Людина повертається до стрічки, щоб завершити пошук упевненості, хоча повної певності воєнна ситуація не дає.
Цю послідовність можна описати як можливий цикл: тривога → перевірка → коротке полегшення або нове попередження → повторна перевірка. Це пояснювальна модель поведінки, а не встановлений для кожної людини універсальний механізм. Важливо оцінювати, чи інформаційна дія приводить до конкретного безпекового рішення, чи лише подовжує очікування нової загрози.
Вибіркова увага до небезпечного
Загрозливі повідомлення швидко привертають увагу й можуть довше залишатися в пам'яті. Коли стрічка містить багато схожих подій, створюється враження безперервності катастроф навіть тоді, коли публікації стосуються різних місць, періодів або повторюють уже відомий факт. Частота появи теми в медіа та ймовірність події для конкретної людини є різними величинами.
Психологічна оцінка ризику залежить від доступних прикладів, емоційного стану й контексту. Тому практично корисно запитувати: «Це нова перевірена інформація? Вона стосується мого місця перебування? Яка конкретна дія з неї випливає?» Такі запитання переводять увагу від нескінченного потоку образів до перевірюваного змісту.
Румінація: коли думка повертається знову
Румінація — це повторне обмірковування тривожних тем, причин і наслідків, яке часто триває без появи нового розв'язання. Після читання новин людина може повертатися до найгірших сценаріїв, сперечатися подумки з повідомленнями або постійно відтворювати ті самі деталі. Таке мислення забирає увагу, ускладнює відпочинок і може посилювати емоційне виснаження.
У поперечному дослідженні 1 438 користувачів інтернету з Польщі й України час перегляду повідомлень про російсько-українську війну був пов'язаний із психологічним дистресом, а статистична модель вказувала на посередницьку роль румінації. Для учасників з України стандартизований непрямий зв'язок становив β = 0,15. Через поперечний дизайн дослідження ця модель не доводить, що новини спричинили румінацію або що румінація спричинила дистрес: можливі зворотні зв'язки та спільні чинники Li та ін., 2024.
Думскролінг та інформаційне перевантаження
Думскролінгом називають наполегливе або повторне переглядання переважно негативної інформації, коли людині складно зупинитися. Це конкретний поведінковий патерн, який може супроводжувати інформаційну тривогу, але поняття не тотожні: людина може хвилюватися через кілька повідомлень без тривалого гортання стрічки. Окремо розглянуто механізм у матеріалі «Думскролінг: що це і чому ми не можемо перестати читати погані новини».
Систематичний огляд і метааналіз 2026 року показав позитивні кореляції думскролінгу з тривогою, депресивними симптомами та психологічним дистресом. Для тривоги узагальнена кореляція становила r = 0,35, а для психологічного дистресу r = 0,51. Автори оцінили певність доказів як дуже низьку через переважання поперечних дизайнів, істотну неоднорідність і географічну концентрацію окремих вибірок. Отже, ці цифри описують статистичний зв'язок, а не ефект скорочення новинного часу чи індивідуальний прогноз Li & Yin, 2026.
Поруч із думскролінгом стоїть інформаційне перевантаження: обсяг та складність повідомлень перевищують доступні можливості уваги й осмислення. Людина читає дедалі більше, але гірше розрізняє, що вже відомо, а що є новою значущою інформацією. Про когнітивний бік процесу докладніше йдеться в статті «Інформаційне перевантаження».
Повторне переглядання травматичних зображень
Повторювані кадри наслідків ударів або зображення тяжких ушкоджень можуть посилювати емоційне навантаження. У поздовжньому дослідженні реакцій на масове насильство дослідники описали можливу двосторонню послідовність: сильніший дистрес пов'язувався з подальшим медійним переглядом, а інтенсивніше медіаспоживання — з реакціями на наступні події. Автори запропонували поняття циклу медіаекспозиції та дистресу Thompson та ін., 2019. Його не можна автоматично переносити на всіх мешканців України: тривалість війни, місце проживання та реальна небезпека суттєво змінюють обставини.
Що саме виявили дослідження війни в Україні
Наукові висновки стають точнішими, коли розрізняють українських мешканців у зоні тривалої загрози, людей за кордоном, які стежать за подіями, та вибірки з інших кризових ситуацій. Ці групи переживають різні умови і не можуть підміняти одна одну.
У дослідженні 393 учасників, пов'язаному з медіадосвідом під час повномасштабної війни 2022 року, суб'єктивне сприйняття негативного впливу новинних і художніх медіа було пов'язане з вищими показниками тривоги та дистресу й нижчою психологічною стійкістю. Сприйняття позитивного впливу медіа не показало очікуваного захисного зв'язку. Оскільки ключовий показник полягав у власній оцінці впливу, дослідження не дозволяє ототожнити цю оцінку з об'єктивно виміряною дозою новин Malecki та ін., 2023.
Окрема робота серед студентів у Німеччині й Фінляндії (348 та 228 осіб відповідно) пов'язала тривогу під час перегляду війни з переживаннями щодо війни, втручанням перегляду в навчання чи роботу й оцінкою інших загроз; вища віра у власну здатність упоратися зі складнощами була пов'язана з нижчою тривогою. Це результати двох студентських вибірок, а не вимірювання поширеності тривожних розладів серед українського населення Greenglass та ін., 2024.
Нарешті, дослідження безперервного травматичного стресу в Україні нагадують: переживання війни включає прямі втрати, переміщення, економічні труднощі, порушення сну, загрозу близьким та інші події. Ізольоване пояснення всього психологічного стану новинною стрічкою було б хибною спрощеною інтерпретацією. Узгоджена допомога має враховувати умови життя та наявні ресурси людини Frankova та ін., 2026.
Межі доказів і питання причинності
Більшість доступних досліджень поєднують самооцінку кількості новин, самозвіти про психологічний стан та спостережні методи. Людина з вищою початковою тривогою може частіше шукати новини, тривожні новини можуть посилювати її занепокоєння, а обидва процеси можуть залежати від місцевої небезпеки та попереднього досвіду. Наявні результати підтримують правдоподібність взаємного впливу, але не дають універсальної формули «кожна година новин збільшує тривогу на певний відсоток».
Дані про різні війни, катастрофи та пандемії допомагають описувати загальні психологічні закономірності. Для конкретної поради мешканцям України пріоритет має безпекова доцільність, а діапазон реакцій залишається індивідуальним. Доказів, що один фіксований денний ліміт перегляду є клінічно оптимальним для всіх, наразі немає.
Як інформаційна тривога проявляється в повсякденні
Інформаційна тривога може супроводжуватися напруженим очікуванням сповіщень, труднощами з відкладанням телефона, повторною перевіркою кількох каналів, нав'язливим обмірковуванням новин, дратівливістю, виснаженням і проблемами зі сном. У когось на перший план виходить страх пропустити важливе повідомлення, в іншої людини — відчуття безсилля від великого потоку тяжких історій. Такі прояви допомагають описати переживання, проте окремо не підтверджують наявності психічного розладу.
Під час війни ці реакції можуть змінюватися залежно від реальних подій. Після сигналу небезпеки, повідомлення про обстріл поблизу чи тривалої відсутності зв'язку з близькими настороженість має конкретне підґрунтя. Її інтенсивність сама собою не є ознакою неадаптивності. Корисніше оцінювати, чи допомагає поведінка убезпечити себе й близьких і чи залишається місце для відновлення між епізодами небезпеки.
Тривога, страх, стрес і травматичні симптоми
Страх зазвичай стосується більш визначеної загрози, тоді як тривога спрямована на можливу небезпеку та її очікування. Стресова реакція охоплює фізіологічні, емоційні й поведінкові зміни під дією вимог середовища. Після травматичних подій можуть виникати нав'язливі спогади, уникання нагадувань, підвищена пильність і зміни настрою. Проте схожість окремих проявів не встановлює ПТСР або іншого діагнозу.
Клінічні настанови рекомендують оцінювати травматичний досвід, характер симптомів, тривалість, порушення повсякденного функціонування й потреби людини. Психологічне консультування та спеціалізоване лікування підбирають відповідно до професійної оцінки, а не за кількістю перевірок новин NICE, 2018.
Чому люди реагують по-різному
Має значення рівень безпосереднього ризику, близькість до бойових дій, досвід евакуації чи втрат, відповідальність за дітей та літніх родичів, доступність зв'язку, порушення сну й підтримка оточення. Особливо важко переносити інформаційну невизначеність, коли важлива людина перебуває у небезпечному місці, а перевірити її стан неможливо. Це реальна життєва ситуація, яку не усунути одним технічним налаштуванням сповіщень.
Впливають також звички використання медіа: кількість джерел, частка неперевірених каналів, споживання матеріалів із графічним насильством, звичка читати новини перед сном, час на розмови з близькими та здатність відновлювати увагу. На різних етапах війни та за різної локальної загрози ті самі звички можуть виконувати різні функції. Тому дієвий план має бути гнучким.
Діти, підлітки та родинне інформаційне середовище
Дитина може дізнаватися про воєнні події із розмов дорослих, сповіщень, випадкових відео та повідомлень однолітків. Дорослим доцільно пояснювати інформацію відповідно до віку, називати перевірені факти простими словами, говорити про конкретний план безпеки і залишати простір для запитань. Підлітку важливо допомагати розрізняти непідтверджені повідомлення, емоційні припущення та дані офіційних служб.
Якщо дитина помітно змінює поведінку, страждає від порушень сну, повторних страхів або тривалого погіршення щоденного функціонування, це привід поговорити з педіатром чи фахівцем із психічного здоров'я. Потреба допомоги визначається станом дитини, а не тим, скільки саме новин вона бачила.
Цифрові платформи, алгоритми та недостовірні повідомлення
У стрічках соціальних мереж людина часто бачить повідомлення без попереднього редакційного пояснення, із короткими відеофрагментами, емоційними заголовками та численними реакціями інших користувачів. Повторні дописи можуть створювати враження, що різні канали незалежно підтверджують одну подію, хоча насправді всі цитують єдине початкове джерело. Це важливо перевіряти перед поширенням інформації й ухваленням рішень.
Рекомендаційні системи здатні впорядковувати матеріали відповідно до поведінкових сигналів, популярності та інших параметрів платформи. Вони можуть змінювати те, які повідомлення людина побачить наступними. Однак із самого факту персоналізації не випливає доведений причинний висновок про розвиток тривожного розладу. На емоційні реакції одночасно впливають вибір користувача, події у світі, особисті обставини й особливості змісту.
Окремий ризик становлять навмисно оманливі повідомлення: дезінформація передбачає намір ввести в оману, тоді як помилкова інформація може поширюватися без такого наміру. Пропаганда та маніпулювання мають власні критерії й можуть використовувати як правдиві, так і хибні твердження. У темі воєнної тривоги важливо перевіряти повідомлення за першоджерелом, часом, місцем і фактичним статусом, а не визначати їхню достовірність за силою викликаного страху.
Синтетичні фото, озвучування або відео, створені штучним інтелектом, здатні ускладнювати перевірку походження матеріалу. Зовнішня правдоподібність не є доказом автентичності, але й відсутність певного технічного маркера не є достатнім доказом підробки. Практична дія — перевіряти офіційне підтвердження, початкове джерело та контекст. Доказова оцінка масштабів і причинного психологічного впливу генеративних матеріалів залишається предметом досліджень.
Як підтримати себе, залишаючись поінформованими
Практичний порядок налаштування інформаційного режиму розглянуто в окремому матеріалі «Як стежити за новинами під час війни та зберігати психологічну рівновагу».
Мета інформаційного саморегулювання під час війни — забезпечити доступ до сигналів, від яких залежить безпека, і зменшити зайві повторення, які виснажують увагу. Це поєднання організації джерел, коротких дій для стабілізації стану, підтримки контакту з іншими та професійної допомоги за потреби. Окремі кроки можна налаштувати під місце проживання, професію та власні обов'язки.
1. Відокремте критичні сповіщення від звичайної стрічки
Залиште доступними офіційні попередження про небезпеку й повідомлення місцевих уповноважених служб. Державна служба України з надзвичайних ситуацій радить користуватися офіційними каналами та сповіщеннями про повітряну тривогу, заздалегідь знати найближче укриття і переходити до нього після сигналу. Під час повітряної тривоги дотримуйтеся відповідного алгоритму дій, навіть якщо окремі неофіційні канали повідомляють інше ДСНС: алгоритм дій.
Звичайний огляд політичних коментарів, численних припущень і повторних переказів подій можна організувати окремо. Режим безпеки та режим аналітичного читання мають різні завдання. Якщо ви перебуваєте в зоні особливо високого ризику або відповідаєте за інших людей, порядок отримання службової інформації має відповідати реальним вимогам безпеки.
2. Створіть перевірювану систему джерел
Оберіть невелику кількість джерел із чітко встановленою відповідальністю за повідомлення. Для негайних дій потрібні офіційні сповіщення; для ширшого розуміння ситуації — редакційні медіа, які відокремлюють факти від коментарів і виправляють помилки. Перевіряйте дату, географію, першоджерело, статус повідомлення й наявність незалежного підтвердження. Якщо відомості лише дублюють одне неперевірене твердження, множина пересилань не робить його достовірнішим.
Міністерство охорони здоров'я України в рекомендаціях щодо стресу під час війни радить отримувати достовірну інформацію з офіційних джерел і не переглядати новини безперервно МОЗ України. У матеріалі Центру громадського здоров'я 2026 року також наголошено на розмежуванні важливих безпекових повідомлень і надмірного думскролінгу ЦГЗ, 2026.
3. Перевіряйте інформацію з конкретною метою
Перед відкриттям новин поставте запитання: «Яке рішення я хочу ухвалити?» Це може бути перевірка сигналу, уточнення маршруту, зв'язок із близькими або одноразове ознайомлення з головними подіями. Якщо після перегляду нічого нового для рішення не з'явилося, зробіть перерву в повторній перевірці. Повернутися до повідомлень можна за новим офіційним сигналом або за запланованої потреби.
Для інформації, від якої не залежить негайна безпека, корисно спробувати визначені часові вікна читання. Їхня тривалість індивідуальна; науково доведеного універсального ліміту хвилин немає. Якщо режим не відповідає місцевому ризику чи професійним обов'язкам, його слід змінити.
4. Зменште повторне зіткнення з травматичними деталями
Повторювані кадри насильства, тяжкі зображення та безперервне автоматичне відтворення відео можуть бути психологічно виснажливими. Для розуміння багатьох подій достатньо текстового повідомлення із зазначеним джерелом. Можна вимкнути автоматичне відтворення, відмовитися від непотрібних сповіщень новинних каналів та пропустити графічні матеріали, якщо їх перегляд не потрібний для конкретної справи.
Професійним журналістам, рятувальникам, документаторам злочинів та іншим працівникам, які вимушено стикаються з такими матеріалами, можуть знадобитися організаційні заходи: розподіл навантаження, супервізія, перерви, підтримка колег та доступ до фахової допомоги. Їхню ситуацію неможливо вирішити лише порадою менше читати новини.
5. Поверніть увагу до теперішнього моменту
Коли інформаційний потік викликає сильне напруження, допомагають прості вправи, що орієнтують увагу на безпосереднє оточення: відчути опору стоп, назвати кілька предметів довкола, помітити звуки й поточні дії. Якщо обставини безпечні, можна зробити кілька спокійних видихів і коротко описати свій стан. Ці прийоми не замінюють захисних дій під час обстрілу і не мають на меті придушити обґрунтований страх.
Всесвітня організація охорони здоров'я у практичному посібнику «Doing What Matters in Times of Stress» пропонує навички заземлення, розпізнавання складних думок і почуттів, доброзичливого ставлення до себе та повернення до значущих щоденних дій. Їх можна використовувати як засоби самодопомоги; це не доказ того, що короткі вправи лікують клінічні розлади ВООЗ, 2020.
6. Підтримуйте сон, розпорядок і зв'язки з людьми
Між періодами небезпеки важливо відновлювати сон настільки, наскільки це можливо, регулярно їсти, рухатися відповідно до власних можливостей та підтримувати контакт із людьми, яким довіряєте. Якщо перегляд новин пізно ввечері погіршує засинання, перенесіть звичайний інформаційний огляд на інший час, зберігши необхідні екстрені сповіщення. Відпочинок і соціальна підтримка допомагають зберігати здатність реагувати на справді важливі повідомлення.
Розмова з близькою людиною може бути корисною, якщо в ній є місце для почуттів і конкретних потреб. Перед пересиланням емоційно важкого відео запитайте, чи людина готова його переглянути; за можливості передавайте перевірений зміст текстом. Це зменшує зайве навантаження без приховування важливих відомостей.
Як допомогти близькій людині, яку виснажують новини
Насамперед з'ясуйте, яку інформацію вона намагається отримати і чого саме боїться пропустити. Іноді потреба цілком практична: зв'язок із родичами, місцеві попередження, умови евакуації. Тоді корисніше разом упорядкувати канали та способи зв'язку, ніж вимагати негайно відкласти телефон. В інших випадках людині потрібно, щоб її страх вислухали та допомогли повернутися до звичних справ у доступному обсязі.
Можна запропонувати спільно перевіряти лише офіційні повідомлення, домовитися про відповідального за інформування в родині або разом зробити коротку перерву після безпекової перевірки. Не варто висміювати переживання, навішувати ярлики «залежність» чи «паніка» або заперечувати реальність воєнного ризику. Якщо страждання триває та впливає на життя, підтримайте звернення по професійну допомогу.
Коли потрібна професійна підтримка
Приводом звернутися до сімейного лікаря, психолога або іншого фахівця може бути тривога, що помітно заважає спати, працювати, навчатися, спілкуватися чи виконувати повсякденні справи; повторні сильні напади страху, стійке виснаження, травматичні спогади або погіршення стану після пережитих подій. Українське МОЗ зазначає, що звернутися по допомогу можна вже на етапі змін самопочуття та поведінки, без самостійного встановлення діагнозу; первинна ланка може надати підтримку й визначити подальший маршрут МОЗ: психічне здоров'я.
Професійна оцінка потрібна також тоді, коли людина свідомо уникає необхідних для безпеки дій через сильний страх або її переживання роблять ці дії неможливими. Настанови з роботи з посттравматичними станами описують можливості психотерапевтичної допомоги залежно від симптомів, часу й обставин, зокрема травмофокусовані підходи, які проводять підготовлені спеціалісти NICE, 2018. У разі безпосередньої загрози життю або невідкладного стану насамперед потрібні екстрені служби й безпечне місце, а не читання загальних порад.
Часті запитання
Чи означає постійна перевірка новин тривожний розлад?
Ні, сам факт частих перевірок не встановлює діагнозу. За умов війни вони можуть бути пов'язані з реальними безпековими потребами. Клінічна оцінка враховує ширший комплекс симптомів, тривалість, страждання та вплив на повсякденне функціонування.
Чи треба повністю відмовитися від новин, щоб заспокоїтися?
Під час війни важливо зберігати надійний канал термінових повідомлень. Доцільно впорядкувати звичайну новинну стрічку, зменшити повторення й перевіряти факти за практичної потреби. Повна інформаційна ізоляція може створити додатковий ризик, якщо через неї людина пропускає офіційні попередження.
Чому після прочитання чергового повідомлення хочеться перевіряти знову?
Пошук новин може ненадовго зменшувати невизначеність. Якщо відповідь неповна або відкриває нові припущення, потреба перевірити ще раз повертається. У цьому процесі можуть поєднуватися звичка, занепокоєння, румінація та реальна необхідність стежити за подіями.
Чи всі негативні новини погіршують психічне здоров'я?
Ні. Певна негативна інформація необхідна, щоб вчасно діяти, допомагати іншим та оцінювати обставини. Дослідження демонструють статистичні зв'язки між різними формами медіекспозиції й дистресом, але напрям причинності та індивідуальні наслідки залежать від багатьох чинників.
Чи допоможе медіаграмотність знизити тривогу?
Навички перевірки джерел і розмежування фактів та припущень можуть полегшувати орієнтування в потоці повідомлень. Однак доведена ефективність фактологічної перевірки щодо точності оцінки інформації не дорівнює доведеному лікувальному ефекту щодо тривожних симптомів. Якщо тривога стійка й виснажлива, потрібна підтримка, що враховує весь стан людини.
Що важливіше: читати менше чи вибирати інший зміст?
Значення мають обидва аспекти та ситуація людини. Варто оцінювати, чи потрібне конкретне повідомлення для дії, наскільки надійне його джерело, чи містить воно травматичні деталі та як впливає повторний перегляд. Єдиної оптимальної кількості новин для всіх людей дослідження не встановили.
Висновок
Інформаційна тривога під час війни виникає на перетині реальної загрози, невизначеності, психологічної реакції на небезпеку й медійного середовища. Дослідження пов'язують інтенсивне або проблемне споживання загрозливих повідомлень із дистресом, а румінацію та непереносимість невизначеності описують як важливі психологічні механізми. Умови тривалої війни вимагають уважного розрізнення корисної безпекової інформації та повторного потоку, який уже виснажує.
Підтримка починається з надійних сповіщень, зрозумілих дій за реальної небезпеки, упорядкованих джерел, можливостей відпочинку й людського контакту. Якщо переживання суттєво обмежують життя, професійна допомога дозволяє оцінити їх у ширшому контексті воєнного досвіду.
Пов’язані статті
Джерела
Akbari, M., Sheikhi, S., Navab Safiadin, M. S., Rahmani, M., Forootan, R., & Asmundson, G. J. G. (2026). A hierarchical uncertainty framework of anxiety: Preregistered meta-analytic structural model of intolerance of uncertainty and worry across anxiety disorders. Clinical Psychology Review, 128, 102773. https://doi.org/10.1016/j.cpr.2026.102773.
Frankova, I., та ін. (2026). Effects of continuous traumatic stress and coping efficacy on mental health outcomes during an ongoing war in Ukraine. Journal of Traumatic Stress. https://doi.org/10.1002/jts.70115.
Greenglass, E., Begic, P., Buchwald, P., Karkkola, P., & Hintsa, T. (2024). Anxiety and watching the war in Ukraine. International Journal of Psychology, 59(2), 340–352. https://doi.org/10.1002/ijop.13099.
Holman, E. A., Garfin, D. R., & Silver, R. C. (2014). Media's role in broadcasting acute stress following the Boston Marathon bombings. Proceedings of the National Academy of Sciences, 111(1), 93–98. https://doi.org/10.1073/pnas.1316265110.
Holman, E. A., Garfin, D. R., Lubens, P., & Silver, R. C. (2020). Media exposure to collective trauma, mental health, and functioning: Does it matter what you see? Clinical Psychological Science, 8(1). https://doi.org/10.1177/2167702619858300.
Li, D.-J., Chudzicka-Czupała, A., Paliga, M., Hapon, N., Karamushka, L., та ін. (2024). Association between the time spent on and sources of the news of Russo-Ukrainian war and psychological distress among individuals in Poland and Ukraine: The mediating effect of rumination. Psychology Research and Behavior Management, 17, 1855–1866. https://doi.org/10.2147/PRBM.S457046.
Li, Q., & Yin, X. (2026). Doomscrolling, mental health, and psychological well-being in adolescents and adults: A systematic review and meta-analysis. Frontiers in Psychology, 17, 1893800. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2026.1893800.
Malecki, W. P., Bilandzic, H., Kowal, M., & Sorokowski, P. (2023). Media experiences during the Ukraine war and their relationships with distress, anxiety, and resilience. Journal of Psychiatric Research, 165, 273–281. https://doi.org/10.1016/j.jpsychires.2023.07.037.
National Institute for Health and Care Excellence. (2018). Post-traumatic stress disorder (NG116): Recommendations. https://www.nice.org.uk/guidance/ng116/chapter/recommendations.
Thompson, R. R., Jones, N. M., Holman, E. A., & Silver, R. C. (2019). Media exposure to mass violence events can fuel a cycle of distress. Science Advances, 5(4), eaav3502. https://doi.org/10.1126/sciadv.aav3502.
World Health Organization. (2020). Doing what matters in times of stress: An illustrated guide. https://www.who.int/europe/publications/i/item/9789240003910.
Державна служба України з надзвичайних ситуацій. (б. р.). Що робити під час повітряної тривоги: правила поведінки та алгоритм дій. https://bezpeka.dsns.gov.ua/materials/diyi-pid-chas-syhnalu-povitryanoyi-tryvohy-uvaha-vsim-alhorytm-ta-pravyla-povedinky.
Міністерство охорони здоров'я України. (б. р.). Психічне здоров'я: інформація та маршрут допомоги. https://moz.gov.ua/mental-health.
Міністерство охорони здоров'я України. (2022). Як впоратися зі стресом під час війни. https://moz.gov.ua/uk/jak-vporatisja-zi-stresom-pid-chas-vijni-.
Центр громадського здоров'я МОЗ України. (2026). Інформаційна гігієна під час війни: як зменшити тривожність. https://phc.org.ua/news/informaciyna-gigiena-pid-chas-viyni-yak-zmenshiti-trivozhnist.