Індивідуальне працевлаштування та підтримка (IPS): як працює модель
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 11 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Індивідуальне працевлаштування та підтримка (Individual Placement and Support, IPS) — це структурована модель підтримуваного працевлаштування, за якою людина з досвідом психічних труднощів отримує допомогу в пошуку оплачуваної роботи на відкритому ринку праці, адаптації до робочого місця та збереженні зайнятості. Відправною точкою є власне бажання людини працювати, її професійні інтереси, досвід і вибір. Підтримка починається ще до працевлаштування та триває стільки, скільки це потрібно й бажано самій людині.
IPS розроблено насамперед для людей із тяжкими психічними розладами, які часто стикаються з бар’єрами на ринку праці. Систематичні огляди й рандомізовані дослідження показують, що IPS підвищує ймовірність отримати конкурентну оплачувану роботу порівняно з традиційними формами професійної реабілітації. Водночас ефективність залежить від якості впровадження, умов ринку праці й індивідуальних обставин; вплив на симптоми, якість життя та тривалу стабільність зайнятості вивчений менш переконливо. Це відображають огляд Cochrane щодо підтримуваного працевлаштування, мережевий метааналіз Cochrane та сучасний огляд моделі IPS.
Що таке IPS і чому ця модель пов’язана з психосоціальним відновленням
Назва Individual Placement and Support означає «індивідуальне працевлаштування та підтримка». «Індивідуальне» вказує на добір можливостей відповідно до цілей конкретної людини; «працевлаштування» — на реальну оплачувану роботу; «підтримка» — на супровід під час пошуку, початку роботи та подальшого професійного життя. Це визначена модель організації послуг, а не назва будь-якої допомоги з резюме або підбором вакансії.
Праця може давати дохід, соціальні зв’язки, відчуття компетентності та можливість самостійно планувати життя. Для людини, яка пережила тривалу перерву в роботі через психічну кризу, важливою ціллю може стати повернення до професійної ролі на обраних нею умовах. Робота є одним із можливих напрямів психосоціального відновлення, проте конкретна людина самостійно визначає, наскільки цей напрям зараз для неї значущий.
IPS працює за логікою «спочатку реальна робота, далі підтримка й навчання в її умовах». Тривалі курси підготовки, стажування в ізольованих майстернях або доведення «готовності» через абстрактні оцінки не є типовими обов’язковими етапами. Якщо людина хоче отримати освіту, пройти навчання або змінити кваліфікацію, фахівець допомагає включити ці кроки в індивідуальний маршрут. Стандарт NICE рекомендує пропонувати програми підтримуваного працевлаштування дорослим із психозом або шизофренією, які хочуть знайти роботу чи повернутися до неї.
Що в IPS означає «конкурентне працевлаштування»
Йдеться про звичайне робоче місце на відкритому ринку праці, доступне також іншим кандидатам, із реальною оплатою та трудовими умовами відповідно до чинного права. Це може бути повна або неповна зайнятість, робота з гнучким графіком, у приміщенні роботодавця чи дистанційно — залежно від обставин, уподобань і законних форм оформлення.
Волонтерство, неоплачуване стажування або діяльність у спеціально організованому захищеному середовищі можуть мати самостійну цінність, однак їх не слід автоматично зараховувати як досягнення основного показника IPS — конкурентної оплачуваної зайнятості. Це розрізнення важливе для чесного оцінювання програм.
Вісім принципів моделі IPS
Центр IPS Employment Center формулює вісім засад, за якими можна визначити, чи відповідає програма саме цій моделі. Вони описують організацію допомоги, а не встановлюють обов’язки для людини, що звернулася по підтримку.
1. Мета — конкурентна оплачувана робота
Команда орієнтується на реальні вакансії та професійну діяльність у звичайних роботодавців. Вона допомагає шукати роботу, яка має сенс для людини, з урахуванням оплати, умов, безпеки, транспортної доступності та перспектив розвитку.
2. Участь визначається вибором людини
Бажання працювати є достатньою підставою, щоб розпочати обговорення участі. У класичній IPS людину не відсіюють лише через діагноз, вираженість симптомів, попередні госпіталізації, відсутність трудового досвіду, історію залежності або нестабільне житло. Конкретні рішення про безпечні умови роботи та необхідну допомогу ухвалюють індивідуально. Цей принцип називають також відсутністю виключення за критерієм «готовності».
3. Працевлаштування поєднується з підтримкою психічного здоров’я
Фахівець із працевлаштування співпрацює з командою психічного здоров’я, коли така команда залучена й людина погоджується на потрібну координацію. Узгоджуються робочі цілі, графік, підтримка в періоди загострення труднощів, доступ до послуг та способи запобігати перевантаженню. Інформацію обмінюють у межах законних підстав та узгодженої мети.
4. Професійні уподобання людини мають вирішальне значення
Пошук спирається на інтереси, навички, досвід, бажані завдання й неприйнятні умови. Якщо людина хоче працювати в книгарні, спеціаліст не спрямовує її автоматично на будь-яку доступну вакансію лише тому, що там легше організувати наймання. План може змінюватися, коли змінюються її пріоритети.
5. Людина отримує індивідуальну консультацію щодо виплат і доходу
Потрібно розуміти, як працевлаштування може вплинути на соціальні виплати, допомогу, податки та пов’язані з ними процедури. При цьому американські елементи первинної моделі, зокрема консультації щодо Social Security і Medicaid, не можна механічно переносити до України. В українському застосуванні необхідна консультація за чинними українськими правилами.
6. Пошук роботи починається оперативно
Спеціаліст не відкладає контакти з роботодавцями на невизначений період «підготовки». Участь може початися зі з’ясування інтересів, складання професійного профілю та першого пошуку вакансій. Швидкість процесу узгоджується з рішенням і життєвими умовами людини: оперативність не означає примусу погоджуватися на невідповідну роботу.
7. Фахівці системно налагоджують зв’язки з роботодавцями
Це більше, ніж надсилання резюме на відкриті оголошення. Фахівець вивчає реальні потреби місцевих підприємств, умови зайнятості, зміст посад і можливості робочого середовища. Водночас роботодавець не отримує медичної інформації про кандидата лише через участь у програмі.
8. Підтримка є індивідуальною та довготривало доступною
Після працевлаштування допомога може стосуватися адаптації, спілкування з керівником, організації графіка, розв’язання конфліктів, переходу на іншу посаду або пошуку нової роботи після втрати попередньої. Інтенсивність змінюється залежно від потреб; послуга не повинна зникати автоматично після підписання договору. Фактична тривалість підтримки залежить також від ресурсів і умов конкретної програми.
Як IPS працює на практиці: маршрут від бажання працювати до збереження роботи
Перший етап — добровільне звернення та визначення професійної мети
Людину запитують, чи хоче вона працювати, яку роботу уявляє, що їй подобалося в минулому та які умови зараз важливі. Можна обговорити бажаний дохід, тривалість зміни, дорогу, сенсорні навантаження, фізичні вимоги, спосіб спілкування й необхідність гнучкого часу. Ці відповіді формують індивідуальний профіль, який уточнюється під час реального пошуку.
Важливо розглядати людину як автора рішення. Власна професійна мета може бути частиною її особистого плану відновлення, де також визначаються потрібні види підтримки та способи перевіряти досягнуте.
Другий етап — пошук відповідних вакансій
Спеціаліст допомагає скласти резюме, визначити потенційних роботодавців, підготуватися до співбесіди й обговорити умови трудового договору. Пошук поєднує вакансії, особисті професійні зв’язки та прямі звернення до роботодавців. Людина вирішує, на які пропозиції реагувати й чи погоджуватися на них.
Третій етап — домовленість про робочі умови
Після пропозиції роботи оцінюють конкретні завдання, графік, середовище й потреби в адаптації. Наприклад, можуть бути корисними письмові інструкції, поступове збільшення навантаження, визначений спосіб зворотного зв’язку або можливість регулярно відвідувати необхідні медичні консультації. Кожне пристосування розглядають відповідно до індивідуальної ситуації й правового статусу працівника.
Четвертий етап — підтримка після працевлаштування
У перші тижні спеціаліст може допомагати планувати день, обговорювати складні взаємодії, оцінювати втому та підтримувати комунікацію з роботодавцем, якщо людина цього бажає. Згодом зустрічей може ставати менше. За виникнення нових труднощів інтенсивність підтримки знову збільшують. Втрата роботи стає підставою переглянути план і, за бажанням людини, продовжити пошук.
Хто бере участь у програмі та за що відповідає
Спеціаліст із працевлаштування координує професійний профіль, контакти з роботодавцями, пошук вакансій і супровід на роботі. Людина визначає власну мету, приймає пропозиції або відмовляється від них, обирає спосіб залучення інших учасників та оцінює корисність підтримки.
Фахівці психічного здоров’я можуть допомогти врахувати стан здоров’я, план лікування й можливе навантаження, коли це актуально та узгоджено. Соціальні працівники, юристи, служби зайнятості, освітні установи та фахівці з доступності можуть підтримувати відповідні частини маршруту. Роботодавець відповідає за належні трудові умови та виконання законних обов’язків.
Співпраця команд має бути організована так, щоб людина розуміла, хто, навіщо й яку інформацію отримує. У допомозі, орієнтованій на відновлення, рішення та їх перегляд прив’язані до цілей самої людини.
Чи зобов’язана людина повідомляти роботодавцю про психічний розлад
У межах IPS питання розкриття особистої інформації вирішують індивідуально. Спеціаліст може пояснити можливі переваги й ризики: чи потрібна допомога для організації пристосувань, як роботодавець може реагувати, які відомості необхідні для законних процедур і які можна зберегти конфіденційними. Рішення не має прийматися за людину.
Конкретні юридичні обов’язки щодо медичних оглядів, протипоказань до окремих видів робіт, охорони праці та обробки персональних даних залежать від посади й застосовного українського законодавства. Отже, універсальна порада «завжди розкривати діагноз» або «ніколи нічого не повідомляти» не відповідає різноманіттю ситуацій.
Практичне питання для розмови з фахівцем звучить так: яку саме підтримку я хочу отримати, яку інформацію для цього справді необхідно передати і хто матиме до неї доступ? Підтримка вибору та приватності є частиною правозахисної логіки моделі.
Наукові докази: наскільки IPS допомагає знайти роботу
Результати для дорослих із тяжкими психічними розладами
Найпереконливіша доказова база стосується конкурентного працевлаштування людей із тяжкими психічними розладами. Міжнародний метааналіз 21 рандомізованого дослідження на 30 майданчиках у 12 країнах виявив, що учасники IPS приблизно у 2,31 раза частіше отримували конкурентну роботу, ніж учасники альтернативних програм професійної реабілітації (95% довірчий інтервал 1,99–2,69). Це відносний показник порівняння груп, а не обіцянка працевлаштування кожному учаснику.
Мережевий огляд Cochrane 2017 року охопив 48 рандомізованих випробувань із 8743 учасниками та порівняв різні підходи до професійної реабілітації. Підтримуване працевлаштування, зокрема його розширені форми, показало переваги для отримання конкурентної роботи порівняно з попереднім навчанням, перехідною зайнятістю та лише психіатричною допомогою. Огляд вивчав ширшу категорію втручань, тому його результати не можна приписувати виключно класичній IPS. Автори оцінювали визначеність різних висновків від помірної до дуже низької.
Раніший огляд Cochrane 2013 року також відзначив переваги підтримуваного працевлаштування за ймовірністю, швидкістю та тривалістю оплачуваної роботи, водночас вказавши на дуже низьку якість доказів для низки окремих показників і нерівномірну повноту звітності.
Чи працює IPS для молоді, людей із депресією та інших груп
Дослідження поступово поширюють IPS на молодих дорослих, людей із раннім психозом, поширеними психічними розладами, залежностями та іншими станами. Масштаб доказів для цих груп відрізняється від бази щодо тяжких психічних розладів.
Метааналітичне оновлення Bond, Drake і Becker, опубліковане у 2026 році, об’єднало дослідження нових популяцій. Для людей із раннім психозом співвідношення шансів отримати роботу на користь IPS становило 3,39 (95% ДІ 2,11–5,46; п’ять досліджень, 393 учасники). Для поширених психічних розладів оцінка становила 1,42 (95% ДІ 0,96–2,09; п’ять досліджень, 1728 учасників), тобто статистично переконливої відмінності за цим об’єднаним показником не встановлено. Для розладів, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин, оцінка становила 1,88 (95% ДІ 1,13–3,15; п’ять досліджень, 1830 учасників). Автори наголошують на проблемах впровадження, невеликих вибірках та інших методологічних обмеженнях.
Ці дані показують потенціал моделі поза початковою цільовою групою, однак оцінювати застосування IPS потрібно з урахуванням конкретної популяції, типу програми та якості її реалізації.
Чи покращує IPS психічний стан і якість життя
Отримати бажану роботу може бути важливо для доходу, самоповаги, професійної ідентичності та соціальних контактів. Водночас працевлаштування, клінічна ремісія, особистісне відновлення й оцінка якості життя є різними результатами. У дослідженнях їх вимірюють різними способами.
Систематичний огляд оглядів Patmisari та колег (2024) розглянув 26 дослідницьких оглядів і описав можливі переваги окремих розширених програм для працевлаштування, соціального функціонування та деяких позатрудових показників. Водночас велике перекриття первинних досліджень, неоднакова якість і контекстні відмінності обмежують силу узагальнень. Cochrane не виявив переконливих відмінностей у ризику госпіталізації між дослідженими професійними втручаннями. Не слід тлумачити IPS як доведений спосіб вилікувати психічний розлад або запобігти кожній кризі.
Робота може бути підтримувальним чинником за належних умов, а надмірне навантаження, дискримінація чи небезпека можуть погіршувати добробут. ВООЗ у рекомендаціях щодо психічного здоров’я на роботі розглядає умови праці, організаційну підтримку та повернення до зайнятості як взаємопов’язані напрями.
Які результати програми необхідно вимірювати
Основні показники включають частку учасників, які отримали конкурентну роботу, час до першого працевлаштування, кількість відпрацьованих тижнів і годин, заробіток та збереження робочого місця. Додатково важливі задоволеність працею, відповідність професійних цілей, добровільність участі, досвід дискримінації, умови праці, самопочуття та стабільність отриманої підтримки.
Звіт із великою часткою працевлаштованих людей ще не засвідчує високої якості послуги, якщо невідомо, кого залучали до програми, як довго тривало спостереження, чи були вакансії оплачуваними та чи враховували побажання самих учасників.
Чому якість упровадження IPS має значення
IPS є моделлю з визначеними компонентами. Програма може називати себе IPS, але фактично обмежуватися підготовкою резюме, проводити тривалий відбір за «готовністю» або завершувати супровід відразу після наймання. Такі відхилення важливі під час інтерпретації її результатів.
Для оцінювання відповідності використовують 25-пунктову шкалу IPS Fidelity Scale. Вона охоплює організацію команди, зв’язок із послугами психічного здоров’я, принципи доступу, пошук роботи, взаємодію з роботодавцями та підтримку після працевлаштування. Оцінювання відповідності допомагає відрізняти повноцінну IPS від загальних послуг сприяння зайнятості.
Огляд розвитку IPS описує зв’язок вищої відповідності моделі з кращими результатами працевлаштування. При цьому сама оцінка за шкалою є показником упровадження, а не гарантією успіху кожного учасника. Контекст — доступність вакансій, транспорт, ставлення роботодавців, фінансування й законодавство — також впливає на результати.
Межі застосування та ризики
IPS може бути менш доступною в регіонах із дефіцитом оплачуваної роботи, слабким транспортним сполученням або нестачею спеціалістів. Складнощі можуть виникати, якщо програма пов’язана з одним медичним закладом, а людина отримує підтримку в іншій установі або взагалі не користується спеціалізованими послугами. У таких випадках потрібна міжвідомча координація, яка зберігає добровільність і конфіденційність.
Шкідливим може бути перетворення показників працевлаштування на тиск: наполегливе скеровування на невідповідну вакансію, розкриття чутливої інформації без належних підстав або ігнорування скарг на робочі умови. Правозахисна практика передбачає можливість відмовитися від пропозиції, змінити ціль, оскаржити порушення та отримати інформацію про наслідки рішення.
Особливого планування потребують професії з високими вимогами до безпеки, робота в нічні зміни, надмірне фізичне навантаження або ситуації, коли стан здоров’я тимчасово змінюється. Рішення про конкретну посаду спирається на індивідуальні умови й застосовні професійні та трудові правила; діагностична назва сама по собі не визначає професійний потенціал людини.
IPS, професійна реабілітація, підтримуване працевлаштування та Clubhouse: у чому різниця
«Підтримуване працевлаштування» — ширша категорія послуг, які допомагають знайти й утримати роботу за участю фахівців. IPS є однією з конкретних моделей у цій категорії з вісьмома принципами та інструментами оцінювання відповідності. Тому назви не завжди взаємозамінні.
Традиційна попередня професійна підготовка часто ставить навчальні чи тренувальні етапи перед пошуком роботи. IPS прагне якомога швидше перейти до звичайного роботодавця, поєднуючи роботу й навчання за потреби. Професійна реабілітація може охоплювати значно ширші послуги, включно з перекваліфікацією та відновленням окремих навичок.
Клубна модель Clubhouse побудована навколо участі в спільноті, спільної діяльності та, у деяких програмах, перехідної або підтримуваної зайнятості. Її соціальний і організаційний механізм відрізняється від стандартизованої IPS. Вибір між моделями залежить від мети людини, доступних послуг і характеристик конкретної програми. Результати досліджень IPS не слід автоматично переносити на всі програми Clubhouse чи всі види професійної реабілітації.
Право на працю, автономія та розумне пристосування
Правовою основою інклюзивної зайнятості є стаття 27 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю. Вона закріплює право на працю на відкритому, інклюзивному та доступному ринку, охоплює вільний вибір роботи, заборону дискримінації, справедливі умови, розумне пристосування та підтримку професійної реабілітації й повернення на роботу.
Конвенція є міжнародним договором, чинним для України; IPS є професійною моделлю реалізації підтримки зайнятості. Наявність міжнародного права на працю не означає, що кожен роботодавець зобов’язаний надати людині конкретну бажану посаду або що в кожній громаді вже функціонує повна програма IPS.
Що передбачає законодавство України
Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» у редакції, чинній з урахуванням змін, що набрали чинності 2026 року, передбачає заходи сприяння працевлаштуванню, збереженню роботи, поверненню до роботи, розумному пристосуванню робочого місця, а також соціальні послуги супроводу під час працевлаштування й на робочому місці. Зокрема, зміни Закону № 4219-IX оновили статті 17 і 18 та запровадили статтю 17-1 щодо розумного пристосування. Обсяг конкретних послуг, процедури й джерела фінансування визначаються відповідними нормами та підзаконними актами.
Ці норми мають інший статус, ніж вісім принципів IPS. Українські гарантії праці й соціальних послуг не засвідчують автоматичного державного впровадження IPS за міжнародною шкалою відповідності. Так само «психічний розлад», «психосоціальна інвалідність» і встановлений юридичний статус інвалідності не є тотожними категоріями; доступ до окремих державних програм може залежати від визначених законом умов.
У практичному маршруті варто з’ясувати, які послуги реально надають територіальні органи служби зайнятості, соціальні служби й організації громади, а також які правила поширюються на конкретну форму зайнятості. Для людини, яка одержує виплати, потрібне окреме уточнення чинних умов їх збереження чи перерахунку. Участь у програмі IPS сама по собі не визначає права на соціальну допомогу.
Як адаптувати модель IPS до українських умов
Українська програма може поєднувати спеціаліста з працевлаштування, підтримку в громаді, службу зайнятості, центр психічного здоров’я, соціальні послуги та місцевих роботодавців. На практиці для відповідності IPS потрібні організаційні домовленості, доступність фахівця після наймання, захист персональних даних та незалежний вибір людини.
Під час війни додаткове значення мають безпека робочого місця, доступність транспорту, вимушене переміщення, перерви в роботі підприємств, дистанційні формати та можливість продовжувати підтримку після зміни громади. Це практичні чинники адаптації, які слід враховувати під час організації послуг; вони не є окремими доведеними складниками первинної IPS.
Рекомендації ВООЗ щодо громадських послуг психічного здоров’я підтримують міжсекторальні зв’язки між охороною здоров’я, житлом, освітою, працею й соціальним захистом. Для України це дає організаційний орієнтир, але оцінка доступності та результативності місцевих IPS-програм потребує окремих даних про їх фактичне впровадження.
Як зрозуміти, чи пропонована програма справді відповідає IPS
Під час першої розмови корисно уточнити, чи шукає програма звичайну оплачувану роботу, чи можна самому обрати професійну ціль, чи є обов’язкова вимога спершу пройти тривалу підготовку, хто підтримуватиме після наймання, чи можна змінити вакансію, як забезпечують конфіденційність та чи консультують щодо впливу доходу на виплати.
Для організацій до цих питань додаються спосіб оцінювання відповідності 25-пунктовій шкалі, склад і підготовка команди, правила роботи з роботодавцями, результати за конкурентною зайнятістю та процедура розгляду скарг. Наявність усіх складників має підтверджуватися реальною практикою, а не самою назвою програми.
Поширені запитання про IPS
Чи потрібно мати встановлену інвалідність для участі в IPS?
Міжнародний принцип IPS ґрунтується на бажанні людини працювати, а не на обов’язковому встановленні інвалідності. Проте правила доступу до конкретної української послуги або її фінансування можуть містити власні законні критерії. Їх необхідно перевіряти безпосередньо у відповідного надавача.
Чи треба спочатку повністю одужати?
У класичній IPS симптоми або попередні госпіталізації самі по собі не є автоматичною причиною виключення. Людина може шукати роботу паралельно з отриманням необхідної допомоги. Питання безпеки конкретної діяльності, навантаження й підтримки вирішуються окремо.
Чи гарантує IPS, що мене візьмуть на роботу?
Ні. Дослідження демонструють вищу ймовірність працевлаштування на рівні груп, а рішення роботодавця, наявність вакансій, умови ринку й індивідуальний вибір впливають на результат кожної людини.
Чи можна обирати неповний робочий день або дистанційну зайнятість?
Такі формати можуть бути індивідуальною ціллю пошуку, якщо відповідають бажанням людини, змісту роботи та законним умовам зайнятості. IPS не вимагає від усіх працювати за однаковим графіком.
Що відбувається, якщо роботу втрачено?
Фахівець може допомогти розібратися в причинах, визначити нові критерії вакансій, підтримати переговори або розпочати новий пошук. За принципами IPS підтримка не обмежується одним успішним найманням.
Чи потрібно залучати родичів до пошуку роботи?
Людина може залучити близьких, якщо вважає це корисним. Їхня підтримка може стосуватися побуту, транспорту чи емоційних потреб. Професійні рішення й обсяг розкриття особистої інформації мають відповідати волі самої людини та законним підставам.
Чи є IPS психотерапією?
IPS — модель професійної та психосоціальної підтримки. Вона може бути узгоджена з психотерапією або медичною допомогою, але має власну мету — доступ до бажаної оплачуваної роботи й можливість її зберегти.
Де знайти IPS в Україні?
Слід звертатися до доступних у громаді служб зайнятості, центрів психічного здоров’я та надавачів соціальних послуг і прямо запитувати, чи працює програма за вісьмома принципами IPS, чи передбачає супровід після працевлаштування та хто є відповідальним спеціалістом. Назва «підтримуване працевлаштування» сама по собі не підтверджує відповідності IPS. Загальнонаціональну доступність конкретної стандартизованої IPS-програми без окремих офіційних даних встановити неможливо.
Висновок
IPS створює практичний шлях від професійного бажання людини до відкритого ринку праці через швидкий індивідуальний пошук, співпрацю фахівців та подальшу підтримку. Найкраще доведений результат моделі — підвищення шансів отримати конкурентну оплачувану роботу для людей із тяжкими психічними розладами. Сила програми визначається відповідністю її принципам, якістю трудових умов, доступністю підтримки й збереженням рішень за людиною. Українське впровадження потребує врахування чинного права, конкретних місцевих послуг та доступності роботодавців.
Пов’язані статті
Для ширшого розуміння місця професійної зайнятості в житті людини читайте «Психосоціальне відновлення у сфері психічного здоров’я», «Особистісне відновлення» та «Орієнтована на відновлення допомога». Вони пояснюють особисті цілі, соціальні можливості та принципи підтримки у громаді.
Джерела
Бонд Ґ., Дрейк Р., Беккер Д. (2026). Update on Individual Placement and Support for New Populations: A Meta-Analytic Review. Journal of Occupational Rehabilitation.
Верховна Рада України (1991; чинна редакція). Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII.
Всесвітня організація охорони здоров’я (2021). Guidance on community mental health services: Promoting person-centred and rights-based approaches.
Всесвітня організація охорони здоров’я (2022). WHO guidelines on mental health at work.
Дрейк Р., Бонд Ґ. (2023). Individual placement and support: History, current status, and future directions. Psychiatry and Clinical Neurosciences Reports.
Кіношіта Й. та співавтори (2013). Supported employment for adults with severe mental illness. Cochrane Database of Systematic Reviews, CD008297.
Меткалф Дж., Дрейк Р., Бонд Ґ. (2018). Economic, Labor, and Regulatory Moderators of the Effect of Individual Placement and Support Among People With Severe Mental Illness: A Systematic Review and Meta-analysis. Schizophrenia Bulletin.
Національний інститут охорони здоров’я та вдосконалення медичної допомоги Великої Британії, NICE (2015). Psychosis and schizophrenia in adults: Quality statement 5. Supported employment programmes.
Організація Об’єднаних Націй (2006; офіційний переклад 2023). Конвенція про права осіб з інвалідністю, стаття 27.
Патмісарі Е. та співавтори (2024). Supported employment interventions with people who have severe mental illness: Systematic mixed-methods umbrella review. PLOS ONE, 19(6), e0304527.
Суйкербайк Й. та співавтори (2017). Interventions for obtaining and maintaining employment in adults with severe mental illness, a network meta-analysis. Cochrane Database of Systematic Reviews, CD011867.
Центр IPS Employment Center (2024). IPS Practice and Principles: Eight Principles of IPS Supported Employment.
Центр IPS Employment Center. IPS Fidelity Scale, 25-item instrument.