Особистий план психосоціального відновлення: як визначити цілі та підтримку
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 11 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Особистий план психосоціального відновлення — це складений самою людиною або разом з обраними помічниками опис того, як вона хоче жити, яких змін прагне, що вже допомагає їй зберігати добробут, яка підтримка потрібна та що робити, коли виникають труднощі. У центрі плану перебувають особисті цінності, воля й уподобання людини, а його зміст і темп вона може переглядати. Це практичний інструмент повсякденного життя, який можна вести в зошиті, телефоні чи в узгодженому документі з фахівцем. Саме такий підхід описує інструмент ВООЗ QualityRights.
Почати можна з однієї значущої мети: повернутися до спілкування з близькою людиною, відновити навчання, облаштувати житло, поступово повернути собі звичний ритм або знайти спосіб просити про допомогу. План корисний тоді, коли у ньому зрозуміло, чому ця мета важлива, який перший посильний крок, хто може підтримати та як людина визначатиме, чи рухається у потрібному напрямку.
Психосоціальне відновлення стосується життя людини загалом — стосунків, житла, сенсу, участі в громаді, самооцінки та можливості робити власний вибір. Симптоми можуть змінюватися паралельно з цими сферами, але особисті цілі не зобов’язані чекати на повне зникнення всіх симптомів. Водночас план не замінює медичної допомоги, коли вона необхідна. Рекомендації ВООЗ щодо послуг, орієнтованих на людину та її права окремо поєднують відновлення з доступом до належної підтримки.
Що входить до особистого плану відновлення
Корисний план відповідає на сім взаємопов’язаних запитань: що для мене важливе; що я хочу змінити; які мої сильні сторони й наявні ресурси; що заважає; які дії можливі зараз; хто і як може підтримати; за яких ознак та коли я перегляну домовленості. До плану також можна додати окремі розділи про підтримання добробуту, важкі періоди, кризові дії й відновлення після кризи. Так побудований посібник ВООЗ із планування особистого відновлення.
Мої цінності й бажаний напрям: яким хочу бачити повсякденне життя, що надає йому значення.
Мої цілі: конкретні зміни в житті, сформульовані власними словами.
Мої опори: люди, навички, умови, заняття, місця та послуги, які підтримують мене.
Можливі перешкоди: фінансові, житлові, соціальні, емоційні, фізичні чи організаційні бар’єри.
Найближчі дії: одна-дві посильні справи, обраний темп і бажаний термін перегляду.
Домовленості про допомогу: яку саме підтримку я погоджуюся отримувати та кому дозволяю бачити план.
Порядок дій у складний період: які ознаки потребують паузи, додаткової підтримки або невідкладної допомоги.
У плані можуть бути записи про лікування або контакт із медичним працівником, якщо це відповідає потребам людини. Клінічні призначення, інформована згода, реабілітаційні документи й власний життєвий план мають різні функції. Один документ можна використовувати для узгодження цих напрямів, зберігаючи чіткість відповідальності й доступу до інформації.
Як скласти план: сім послідовних кроків
Крок 1. Назвіть те, що справді має значення
Почніть із вільної відповіді на запитання: «Якого життя я прагну протягом наступних місяців?» Варто подумати про те, де й з ким хочеться жити, які стосунки зберегти або створити, які заняття дають відчуття належності, як виглядає прийнятний для вас день. Тут дозволені великі мрії, ще не пов’язані з конкретним бюджетом чи строками. Можна писати словами, малювати, надиктувати голосове повідомлення або поговорити з людиною, якій довіряєте.
Не обов’язково ставити «позбутися всіх симптомів» за головну життєву мету. Для однієї людини першочерговою буде безпечна квартира, для іншої — відновлення дружби, для третьої — праця з гнучким графіком. Фахівці можуть пропонувати варіанти та пояснювати ризики, але початковий вибір напрямку залишається за людиною. Така увага до співпраці та власних цілей є центральною ознакою сучасного планування, орієнтованого на відновлення, за аналізом Inta та співавторів (2026).
Крок 2. Оберіть одну або дві пріоритетні цілі
Після опису бажаного майбутнього оберіть сферу, у якій зміна була б особливо важливою зараз. Одночасно охопити житло, працевлаштування, соціальні зв’язки, фізичне здоров’я, фінанси та освіту може бути складно. Пріоритет визначає сама людина; обмеження кількості активних цілей допомагає зробити перший крок помітним і досяжним.
Корисне формулювання має три частини: дія або бажана зміна, особистий сенс і приблизний орієнтир перевірки. Наприклад: «Хочу відновити контакт із подругою, бо мені бракує близькості; протягом двох тижнів спробую написати їй повідомлення». Це приклад планування, а не встановлена універсальна схема. У деяких ситуаціях ціллю є просто мати достатньо спокою, щоб обдумати наступне рішення.
Крок 3. Помітьте власні сили та вже дієву підтримку
Внесіть до плану все, що людина вже вміє використовувати: уміння знаходити інформацію, турботу про домашню тварину, попередній досвід подолання труднощів, творчість, молитву чи інші особисті практики, підтримку ровесників, доступ до транспорту, прийнятну взаємодію з медичним працівником. Сильні сторони можуть бути дуже буденними. Саме з них легше складати здійсненні кроки, а також помічати, коли потрібні інші умови.
Карта ресурсів має містити й межі: людина, яка підтримує емоційно, не обов’язково може вирішити питання житла; лікар не замінює соціального працівника; родич може бути важливою опорою, але його участь потребує узгодження. ВООЗ у рекомендаціях щодо допомоги в громаді розглядає зв’язки з житлом, освітою, працею та соціальними послугами як значущу частину відновлення.
Крок 4. Перетворіть мету на доступну дію
Запитайте себе: «Яку найменшу дію можу зробити, щоб наблизитися до цієї цілі?» Для повернення до навчання першим кроком може бути лист до навчального закладу, з’ясування умов перерви або розмова про адаптований розклад. Для бажання виходити з дому — коротка прогулянка у зручному місці чи попереднє уточнення маршруту. Для участі в громаді — відвідування відкритої зустрічі з можливістю піти будь-коли.
Сформулюйте для кожного кроку потрібні умови: скільки часу або енергії він вимагає, чи потрібна допомога з пересуванням, чи є гроші на дорогу, чи безпечне середовище, чи доступна інформація. Якщо обставини роблять дію недосяжною, коригуйте умови та підтримку. Невиконаний пункт може показувати бар’єр у середовищі або завеликий темп, а не «недостатню мотивацію».
Крок 5. Запишіть, яку підтримку ви обираєте
Для кожної дії зазначте потрібний вид допомоги: нагадування, супровід до установи, допомогу з листуванням, переклад інформації на зрозумілу мову, консультацію щодо соціальних прав, підтримку в пошуку роботи, розмову з людиною з подібним досвідом або клінічну консультацію. Поруч можна записати конкретну особу чи службу, контакт і те, чи отримано згоду цієї людини допомагати.
Підтримку важливо описувати дієсловами: «допоможе зателефонувати», «піде поруч», «пояснить два варіанти», «надішле інформацію письмово», «дасть мені час подумати». Запис «родина контролює мій стан» залишає забагато простору для стороннього тлумачення. Узгоджені ролі поважають межі приватності та право людини самій висловити свої вподобання.
Крок 6. Передбачте складні періоди та способи безпеки
У повсякденному плані можна визначити особисті ознаки перевантаження: порушення сну, складність із виконанням справ, ізоляцію, виснаження, втрату звичного ритму. Далі запишіть, які дії раніше допомагали: зменшити навантаження, звернутися до довіреної людини, відновити регулярні контакти зі службою підтримки, попросити про професійну оцінку стану. Ознаки й дії мають бути індивідуальними; не кожне погіршення самопочуття є кризою.
Для ситуацій, коли людина може втратити можливість самостійно організувати допомогу, бажано мати окремий узгоджений кризовий план: кого повідомляти, як спілкуватися, які способи підтримки бажані, яка інформація важлива фахівцям, що робити з житлом, дітьми або домашніми тваринами. Його юридичне значення й можливість реалізації залежать від конкретних норм і обставин. Інструмент ВООЗ QualityRights охоплює і попереднє планування кризи, і відновлення після неї; докладна правова процедура потребує окремого розгляду.
Якщо виникає безпосередня загроза життю, серйозний ризик самоушкодження, різка дезорганізація поведінки або стан, за якого людина не може подбати про базову безпеку, слід невідкладно звернутися по професійну медичну допомогу. У невідкладній ситуації в Україні телефонують 103 або 112. Заздалегідь складений план може полегшити спілкування, але не затримує термінове реагування.
Крок 7. Домовтеся, як і коли переглядати план
Оберіть дату або подію для короткого перегляду: наприкінці тижня, через місяць, після переїзду, завершення навчального етапу чи зустрічі з фахівцем. Запитайте себе, що змінилося, яка дія спрацювала, що виявилося обтяжливим, чи потрібна інша підтримка і чи досі важлива сама ціль. Змінювати план дозволено будь-коли; оновлення не свідчить про невдачу.
Динамічність — принципова властивість орієнтованого на відновлення планування. Огляд Inta та співавторів (2026) розглядає його як тривалий спільний процес, який має пристосовуватися до змінних потреб і переваг людини.
Приклад заповненого особистого плану
Уявімо людину, яка після тривалого періоду психічних труднощів хоче відновити спілкування й поступово повернутися до навчання. Це навчальний приклад, а не рекомендація щодо лікування конкретного стану.
Що для мене важливе: знову відчувати приналежність, бачитися з людьми й навчатися у прийнятному темпі.
Пріоритет на найближчі два тижні: поновити зв’язок з однією близькою людиною.
Мій перший крок: у зручний день написати коротке повідомлення й запропонувати розмову.
Мої ресурси: телефон, попередній добрий досвід спілкування, можливість обрати тихе місце.
Що може заважати: виснаження, хвилювання перед відповіддю, складність вийти з дому.
Яка підтримка підходить: знайома людина може допомогти скласти повідомлення, якщо я попрошу; зустріч можна замінити телефонною розмовою.
Як перевірю результат: чи зроблено спробу контакту і як я почуваюся після неї, незалежно від відповіді іншої людини.
Коли перегляну: через два тижні; далі вирішу, чи готовий/готова обговорити навчання.
У такому прикладі успіхом може бути сама спроба контакту, можливість висловити бажання або виявлення способу спілкування, що менше виснажує. План не покладає на людину відповідальності за відповідь іншого. Згодом велика мета — повернення до навчання — може отримати свій окремий ланцюжок кроків.
Як формулювати цілі, щоб вони залишалися вашими
Для практичного планування корисно розрізняти мрію, життєву ціль і найближчу дію. «Мати відчуття дому» — життєве прагнення; «знайти стабільніші умови проживання» — ціль; «дізнатися про можливі варіанти житла» — перша дія. Чіткі кроки полегшують перевірку, але значення великої мети може залишатися відкритим і змінюватися з досвідом.
Певні служби використовують формулювання цілей із часовими межами й критеріями виконання. Це може допомагати організувати роботу, проте жорсткий календар або вимога кількісного результату підходять не всім. У соціальних стосунках, досвіді безпеки й відчутті належності значуща якість змін часто розкривається у власному описі людини. Систематичний огляд Stewart та співавторів (2022) підкреслює різноманітність способів постановки цілей у послугах психічного здоров’я та брак єдиного стандартизованого підходу.
Ціль, яку пропонує фахівець, і ціль самої людини
«Регулярно відвідувати заняття», «виконувати лікувальні рекомендації», «частіше виходити з дому» можуть бути пропозиціями служб. Щоб ці пункти стали частиною особистого плану, варто з’ясувати, чим саме вони корисні людині, які має вона запитання, чи є прийнятні альтернативи і чи погоджується вона. Формальне схвалення вже написаного персоналом документа ще не означає спільного планування.
Нерівність впливу між працівником служби й людиною, яка отримує допомогу, може впливати на рішення. За потреби можна запросити довірену особу, попросити письмове пояснення, додатковий час або повторну зустріч. Мета підтримки — допомогти людині зрозуміти варіанти й висловити власний вибір. Правозахисний орієнтир щодо доступної підтримки у прийнятті рішень закріплено у статті 12 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю.
Хто може допомагати виконувати план
Особистий план може бути повністю самостійним. Коли людина обирає співпрацю, різні учасники допомагають у різних частинах: близька людина — у побутових домовленостях, працівник соціальної служби — у доступі до ресурсів громади, психолог — в опрацюванні особистих труднощів, медичний фахівець — в оцінюванні стану й лікувальних рішеннях, людина з досвідом подібних труднощів — у взаємній підтримці.
Якщо залучено кілька служб, корисно визначити, хто координує зустрічі та зв’язок, кому доступна актуальна версія плану і хто відповідає за конкретні дії. Спільна робота потребує відкритих домовленостей. Доступ до нотаток про стан здоров’я, приватні стосунки або життєві обставини узгоджують окремо. Про права на конфіденційність і порядок використання відомостей щодо психічного здоров’я йдеться, зокрема, у статті 6 Закону України «Про психіатричну допомогу».
Війна, вимушене переміщення, втрата документів, травматичні події, нестабільне житло чи зруйновані соціальні зв’язки можуть змінювати доступність допомоги в Україні. У такому разі реалістичний план враховує насамперед безпеку, житло, необхідні контакти й ресурс для повсякденного життя. Людина може розподіляти підтримку між місцевими та дистанційними службами, якщо це для неї доступно.
Права людини, конфіденційність та український правовий контекст
Особистий план підтримує автономію лише тоді, коли людина бере участь у визначенні його змісту, може висловити незгоду, обирає помічників і знає, хто читатиме документ. Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю визначає міжнародний стандарт поваги до правосуб’єктності, рівного визнання перед законом і підтримки у здійсненні правоздатності та дієздатності, а також права на життя в громаді. Це правозахисна основа для добровільного й доступного планування.
В Україні Закон «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні» № 4223-IX, введений у дію 7 лютого 2026 року, визначає засади доступності та якості послуг і додаткові рамки психологічної реабілітації. У відповідних видах допомоги законодавство передбачає індивідуальне планування, але самостійний особистий план відновлення у форматі ВООЗ не є універсальною обов’язковою державною формою і не замінює документів, передбачених для конкретної медичної чи соціальної послуги.
У процесі психіатричної допомоги діють спеціальні правила щодо усвідомленої згоди, конфіденційності й визначених законом винятків; їх містить Закон України «Про психіатричну допомогу» № 1489-III. Сам факт існування особистого плану не створює автоматичного юридичного права відмовити у всіх формах допомоги за будь-яких обставин, не перетворюється на довіреність і не визначає сам собою правові наслідки кризових розпоряджень. Якщо виникла суперечність між побажаннями й конкретним рішенням закладу, потрібне окреме з’ясування чинної процедури та, за потреби, правова допомога.
Публікувати або пересилати власний план варто обачно: у ньому можуть бути телефони близьких, дані про стан здоров’я, адреси й опис особистих переживань. Безпечний практичний варіант — мати коротку версію з діями та контактами для помічників і докладнішу версію для себе, вирішуючи окремо, кому відкривати кожну з них.
Що показують наукові дослідження
Організація планування цілей у сфері психічного здоров’я має обґрунтування в дослідженнях співпраці, залученості та орієнтованості на особисте відновлення. Проте доказовість залежить від того, що саме оцінювали: якість обговорення цілей, задоволеність взаємодією, функціонування, симптоми, особисте відновлення чи госпіталізації. Результати одного показника не можна автоматично переносити на інші.
Систематичний інтегративний огляд Stewart та співавторів (2022) знайшов певну підтримку плануванню цілей у послугах психічного здоров’я, але наголосив на неоднорідності досліджень і відсутності єдиного стандартизованого способу планування. Цілі користувачів допомоги й фахівців не завжди збігалися; автори виділили необхідність справжньої співпраці та подальших досліджень.
Огляд Inta та співавторів (2026) охопив 28 публікацій і уточнив ознаки орієнтованого на відновлення планування: спільні рішення, фокус на сильних сторонах, особисті цілі, партнерські стосунки та можливість перегляду плану. Це концептуальний аналіз з оглядом літератури; він не доводить, що одна конкретна форма плану зменшує частоту госпіталізацій або гарантує довготривале клінічне поліпшення.
Систематичний огляд персоналізованого планування в програмах спільної допомоги при депресивних і тривожних розладах засвідчив, що такі практики були представлені менш ніж у половині зі 150 проаналізованих програм. Це опис впровадження, а не доведення ефективності самостійного особистого плану для всіх людей. У Кокрейнівському огляді 2024 року щодо міжпрофесійної спільної допомоги людям із тяжкими психічними розладами не встановлено переконливої переваги над звичайною допомогою за низкою основних результатів на 12 місяців; це інший тип втручання, тож його результати не можна ототожнювати з ефектом індивідуального плану.
Інструмент ВООЗ QualityRights для особистого планування має насамперед статус практичного правозахисного й навчального посібника. Його структура допомагає ставити запитання та записувати відповіді; наявність авторитетного посібника сама собою не є доказом універсальної клінічної ефективності. Перевагу слід надавати плану, який людині зрозумілий, доступний і корисний у конкретному житті.
Поширені труднощі під час планування
Коли цілей забагато або вони надто великі
Надто довгий перелік може посилювати втому й відчуття невідповідності очікуванням. Залиште одну активну ціль, інші збережіть у розділі «пізніше». Велике прагнення можна розкласти на послідовні рішення, серед яких перший крок інколи полягає лише в отриманні інформації чи відпочинку.
Коли план написаний чужими словами
Якщо текст складається з вимог, які людина не впізнає як свої, його важко застосовувати. Попросіть переписати кожне формулювання від першої особи, назвати конкретну користь і перевірити згоду. За потреби можна мати дві колонки: «що пропонують фахівці» та «що я обираю зараз».
Коли бракує ресурсів і доступної підтримки
Ціль може бути важливою, а житлові, фінансові або адміністративні умови — перешкоджати її досягненню. Відзначте це прямо: «потрібне доступне житло», «немає транспорту», «чекаю на документ», «необхідна доступна консультація». Після цього перша дія може стосуватися пошуку послуги, а не особистої поведінкової зміни. Планування відновлення враховує бар’єри середовища, а не лише зусилля людини.
Коли стан або життєві обставини змінюються
Коливання самопочуття, переїзд, нова робота, відновлення стосунків чи тривала хвороба можуть вимагати іншого темпу. Перегляньте домовленості, збережіть те, що працювало, і змініть інше. Якщо погіршується психічний або фізичний стан, важливо окремо оцінити потребу у відповідній професійній допомозі.
Чи можна скласти план без психолога або психіатра
Так. Самостійний план — це спосіб структурувати власні прагнення й підтримку. Посібник ВООЗ QualityRights прямо передбачає використання людиною самостійно або разом з іншими. Для початку достатньо аркуша, нотатника чи доступного цифрового формату. Участь фахівця може бути корисною, коли потрібні спеціальні знання, узгодження кількох послуг, оцінювання ризиків або підтримка у складних рішеннях.
Якщо людина отримує медичне лікування, варто узгоджувати ті частини власного плану, що впливають на терапію, із відповідним фахівцем. Особисте планування підтримує організацію життя поряд із необхідною допомогою та допомагає ставити запитання, висловлювати пріоритети й обговорювати прийнятні варіанти.
Запитання й відповіді
З чого почати особистий план відновлення?
Запишіть одну річ, яку хочете повернути або створити у своєму житті, коротко поясніть її значення і визначте найменший крок на найближчі дні. Потім додайте підтримку, яка може знадобитися. Початковий план з кількох речень придатний для подальшого розширення.
Чим особистий план відновлення відрізняється від плану лікування?
План лікування описує клінічні цілі, призначення, спостереження та відповідальність медичних працівників. Особистий план охоплює життя людини й обрані нею пріоритети: участь, зв’язки, житло, добробут, значущі заняття. Ці документи можуть узгоджуватися, зберігаючи різні цілі та правовий статус.
Чи повинен план містити діагноз і перелік препаратів?
Для самостійного життєвого плану це не обов’язково. Якщо лікувальні відомості потрібні для координації допомоги або кризових домовленостей, доцільно визначити, що саме потрібно записати й хто матиме доступ. Так можна зберігати приватність і достатню інформацію для підтримки.
Що робити, якщо я поки не знаю своїх цілей?
Можна почати з розділу «Що для мене важливо зберегти?» або «За яких умов мені трохи легше?». Ціллю на цьому етапі може бути зібрати інформацію, побути в безпечному середовищі, поговорити з людиною, якій довіряєте, і повернутися до вибору пізніше.
Як часто змінювати особистий план?
Універсального графіка немає. Для коротких кроків може підходити щотижнева перевірка, для ширших цілей — щомісячна або за настання важливої події. Людина може змінити план і раніше, коли з’являються нові потреби чи можливості.
Чи можуть родичі визначати за мене цілі?
Родичі можуть запропонувати допомогу, поділитися спостереженнями й підтримати обрані рішення. Визначення особистих пріоритетів належить самій людині; за потреби їй надають доступну підтримку, щоб висловити волю та вподобання. Питання законного представництва у конкретній правовій ситуації регулюються відповідними нормами, а міжнародний правозахисний підхід підкреслює підтримку власного вибору. Конвенція ООН, стаття 12.
Чи потрібен окремий кризовий план?
Якщо людина переживала значні кризи або хоче домовитися наперед про способи допомоги, окремий документ може бути корисним. У ньому можна записати бажані контакти, способи спілкування, дії підтримки й побутові питання. Такий план відрізняється від ширшого особистого плану; правова сила окремих положень залежить від чинного законодавства.
Як визначити, що план допомагає?
Оцініть, чи стає зрозумілішим ваш вибір, чи з’являються доступні дії, чи поліпшується зв’язок із підтримкою, чи просуваються важливі для вас справи. Не обов’язково вимірювати все числами. Власна оцінка й конкретні життєві зміни мають значення поруч із клінічними показниками, коли вони актуальні.
Чи можна вести план після виписки зі стаціонару?
Так. Після виписки особистий план може допомагати з поверненням до звичних справ, стосунків, житла, навчання або роботи. Окремо потрібен узгоджений медичний маршрут подальшого спостереження та підтримки. Докладно про це — у матеріалі «Допомога після виписки з психіатричного стаціонару: план і наступні кроки».
Пов’язані статті
Особистісне відновлення: як людина відбудовує власне життя після психічної кризи — про цінності, сенс, суб’єктність та особистий шлях відновлення.
Психосоціальне відновлення у сфері психічного здоров’я: принципи, права та шляхи підтримки — про загальну рамку відновлення, автономії та підтримки в громаді.
Психіатрична реабілітація: що це, принципи, методи та відновлення — про організовану підтримку повсякденного функціонування, житла, праці й участі людини у спільноті.
Психологічна реабілітація: що це, цілі, методи та межі застосування — про психологічну складову реабілітаційних послуг і її місце серед інших видів допомоги.
Допомога після виписки з психіатричного стаціонару: план і наступні кроки — про безперервність медичної допомоги, контакти й безпеку під час переходу до повсякденного життя.
Джерела
Inta, N., Phetlerthirunkul, P., Kaewchuchuen, J., Khanthavudh, C., & Sakharang, W. (2026). Recovery-Oriented Care Planning in Mental Healthcare Services: A Combined Concept Analysis and Scoping Review. International Journal of Mental Health Nursing, 35(4), e70337. DOI: 10.1111/inm.70337.
Menear, M., Girard, A., Dugas, M., Gervais, M., Gilbert, M., & Gagnon, M.-P. (2022). Personalized care planning and shared decision making in collaborative care programs for depression and anxiety disorders: A systematic review. PLOS ONE, 17(6), e0268649. DOI: 10.1371/journal.pone.0268649.
Reilly, S., et al. (2024). Collaborative care approaches for people with severe mental illness. Cochrane Database of Systematic Reviews, 5, CD009531. DOI: 10.1002/14651858.CD009531.pub3.
Stewart, V., McMillan, S. S., Hu, J., Ng, R., El-Den, S., O’Reilly, C., & Wheeler, A. J. (2022). Goal planning in mental health service delivery: A systematic integrative review. Frontiers in Psychiatry, 13, 1057915. DOI: 10.3389/fpsyt.2022.1057915.
United Nations. (2006). Конвенція про права осіб з інвалідністю, статті 12, 19, 25. Офіційний текст, оприлюднений Верховною Радою України.
World Health Organization. (2019). Person-centred recovery planning for mental health and well-being: self-help tool. WHO QualityRights. Geneva: WHO. ISBN 9789241516822.
World Health Organization. (2021). Guidance on community mental health services: Promoting person-centred and rights-based approaches. Geneva: WHO. ISBN 9789240025707.
Верховна Рада України. (2000). Закон України «Про психіатричну допомогу» № 1489-III. Чинна редакція на офіційному законодавчому порталі.
Верховна Рада України. (2025). Закон України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні» № 4223-IX. Введено в дію 7 лютого 2026 року.