Юджин Асерінскі (Eugene Aserinsky): відкриття REM-сну, швидкі рухи очей і нова наука про сновидіння
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 вересня 2026 · Редакційна політика.
Юджин Асерінскі — дослідник фізіології сну, чия робота в лабораторії Натаніела Клейтмана в Чиказькому університеті стала ключовою для відкриття REM-сну. У 1953 році Асерінскі та Клейтман опублікували в Science коротку статтю про регулярно повторювані періоди швидких рухів очей під час сну та їхній зв’язок зі сновидіннями. Ця робота відкрила шлях до експериментального дослідження нічної архітектури й сновидінь. Оригінальна публікація Aserinsky & Kleitman, 1953.
Історичне значення Асерінскі полягає не в тезі «люди бачать сни під час REM». Сьогодні відомо, що сновидіння виникають і в REM, і в NREM. Його відкриття було методологічно сильнішим: воно дало дослідникам повторюваний фізіологічний стан, який можна було реєструвати впродовж ночі, співвідносити з електричною активністю мозку, диханням, рухами та контрольованими пробудженнями, а потім перевіряти, що людина повідомляє про свій досвід. Сучасні дослідження підтверджують, що сновидіння не обмежуються REM-сном.
Юджин Асерінскі коротко
У 1950 році Асерінскі розпочав аспірантську роботу в Чиказькому університеті під керівництвом Натаніела Клейтмана.
Наприкінці 1951 року, за його власним ретроспективним описом, він провів перший безперервний нічний запис рухів очей разом з ЕЕГ на своєму восьмирічному синові.
У 1953 році Асерінскі та Клейтман опублікували в Science роботу, яка описувала повторювані періоди швидких рухів очей під час сну та їхній зв’язок зі сновидіннями.
У 1955 році вони детальніше описали два типи рухів очей під час сну та окремо — цикли рухової активності у немовлят.
У 1957 році Вільям Демент і Натаніел Клейтман розгорнули цю лінію в систематичні експерименти з пробудженнями, стадіями сну та звітами про сновидіння.
Сучасна історіографія зберігає за Асерінскі та Клейтманом основне визнання відкриття REM-сну, водночас обговорюючи більш ранні спостереження Марії Денисової та Миколи Фігуріна 1926 року.
Що було до відкриття REM-сну
До 1953 року сон уже був предметом серйозної фізіології. Натаніел Клейтман відкрив у Чиказькому університеті лабораторію сну ще 1925 року, а 1939 року видав фундаментальну книгу Sleep and Wakefulness. Тому історію REM некоректно переказувати як перехід від «повної темряви» до науки. Наука про сон існувала, електроенцефалографія вже дозволяла бачити зміни мозкової активності, але нічний сон ще не був описаний як сучасна послідовність регулярно повторюваних NREM- і REM-станів. Історія біологічних наук Чиказького університету.
Саме ця прогалина важлива. Якщо дивитися лише на зовнішню нерухомість людини, сон легко сприйняти як відносно однорідний стан. Запис електричної активності, рухів очей і фізіологічних змін показав інше: всередині ночі є закономірна динаміка. Сьогодні її описує поняття архітектури сну, у якій NREM і REM багаторазово чергуються.
Як почалося відкриття: від спостережень за немовлятами до дорослого сну
Історія відкриття має незвичайний початок. У ретроспективній статті 1996 року Асерінскі писав, що Клейтман доручив йому спостерігати за морганням немовлят під час сну. Робота просувалася повільно, і дослідник перейшов до вивчення рухів очей у дорослих. Для цього він використав електричну різницю потенціалів між передньою і задньою частинами ока: зміна положення очного яблука відбивається у сигналі, який можна записати електродами біля очей. Ретроспектива Асерінскі про відкриття REM.
Технологічно це був вирішальний крок. Замість того щоб покладатися лише на погляд дослідника крізь напіввідкриті повіки, рухи очей можна було реєструвати разом з електроенцефалограмою. Такий запис створював часову прив’язку: дослідник бачив не лише те, що людина спить, а й коли з’являються характерні серії швидких рухів очей.
Нічний запис 1951 року: що Асерінскі побачив у свого сина
За власним описом Асерінскі, наприкінці 1951 року він провів безперервний нічний запис на своєму восьмирічному синові. Замість очікуваної відсутності рухів очей він побачив приблизно двадцятихвилинні періоди вираженої очної активності, зокрема рухи, схожі на саккади. Спочатку він навіть розглядав назву Jerky Eye Movement periods — «періоди ривкоподібних рухів очей». Aserinsky, 1996.
Цей епізод важливий як момент гіпотези, а не як завершене доказове відкриття. Один нічний запис на дитині не встановлює нову стадію сну. Наукове значення з’явилося тоді, коли явище вдалося повторно побачити в інших людей, описати його періодичність, відрізнити від артефактів і пов’язати з іншими фізіологічними показниками та звітами після пробудження.
1953 рік: дві сторінки в Science, які змінили науку про сон
4 вересня 1953 року Science опублікував статтю Eugene Aserinsky і Nathaniel Kleitman «Regularly occurring periods of eye motility, and concomitant phenomena, during sleep». Вона займала лише дві сторінки. У сучасному історичному огляді Майкл Сілбер зазначає, що робота описувала у 20 дорослих три-чотири нічні періоди саккадоподібних рухів очей, підвищення частоти дихання, рухи тіла та зв’язок із повідомленнями про сновидіння. Сучасний аналіз історії відкриття в журналі Sleep.
Це був дуже сильний тип доказу для свого часу: явище було циклічним, його можна було побачити інструментально і перевірити через пробудження. Відкриття перетворило рухи очей із цікавої нічної деталі на маркер окремого фізіологічного режиму сну. Університет Чикаго пізніше описував цю публікацію як фундамент, на якому розвивалася подальша наука про сон. University of Chicago Magazine: Night shift.
Що саме довела робота Асерінскі та Клейтмана
Робота 1953 року встановила кілька принципово нових речей одночасно. По-перше, під час нормального сну регулярно виникають дискретні періоди швидких, узгоджених рухів очей. По-друге, ці періоди не є випадковим одиничним феноменом: вони повторюються протягом ночі. По-третє, з ними співіснують зміни інших фізіологічних показників. По-четверте, пробудження в ці моменти часто давали повідомлення про сновидіння.
Саме поєднання повторюваності, інструментальної реєстрації та зв’язку з повідомленим досвідом зробило відкриття методологічно продуктивним. Дослідники отримали спосіб ставити питання не лише «що вам наснилося вранці?», а «що ви переживали безпосередньо перед пробудженням із конкретного фізіологічного стану?»
Чого робота 1953 року не довела
Відкриття REM не довело, що всі сновидіння відбуваються лише під час REM. Історичний зв’язок був настільки сильним, що REM протягом десятиліть часто ототожнювали зі «сном зі сновидіннями». Сучасна нейронаука розрізняє ці явища. Сновидіння виникають і в REM, і в NREM, а високощільні ЕЕГ-дослідження показують специфічні коркові патерни, пов’язані зі сновидіннями навіть у NREM.
Тому історично точна формула звучить так: Асерінскі допоміг відкрити REM як відтворюваний фізіологічний стан і показати його сильний зв’язок зі сновидіннями. Це створило нову експериментальну науку про сновидіння, але подальші дослідження розширили її за межі REM. Докладне сучасне розрізнення дивіться у статті «Сновидіння у REM і NREM».
1955 рік: від короткого повідомлення до детальної фізіології
У 1955 році Асерінскі та Клейтман опублікували розгорнуту роботу «Two types of ocular motility occurring in sleep». Вона деталізувала різницю між повільними та швидкими рухами очей під час сну і зміцнила аргумент, що швидкі рухи очей є частиною закономірного стану, а не випадковою аномалією запису. Aserinsky & Kleitman, 1955: Two types of ocular motility.
Того самого року вони опублікували окрему працю про цикл очної та загальної рухової активності у сплячих немовлят. Aserinsky & Kleitman, 1955: A motility cycle in sleeping infants. Ця лінія досліджень допомогла показати, що активні й тихі стани сну мають вікові особливості та циклічну організацію.
Як відкриття REM створило експериментальну науку про сновидіння
Найпотужніший наслідок відкриття полягав у можливості планувати пробудження. Дослідник міг відстежувати фізіологічний стан, будити людину в REM або поза ним і одразу запитувати про попередній психічний досвід. Це зменшувало часову відстань між сновидінням і звітом та дозволяло порівнювати умови.
У 1957 році Вільям Демент і Натаніел Клейтман опублікували дослідження, в якому пробудження під час періодів швидких рухів очей значно частіше супроводжувалися звітами про сновидіння, ніж пробудження поза ними; автори також порівнювали оцінку тривалості сновидінь і напрямок рухів очей із змістом звітів. Dement & Kleitman, 1957: dream activity.
Інша їхня праця того самого року систематизувала циклічні зміни ЕЕГ протягом сну та їхні зв’язки з рухами очей, руховою активністю й сновидіннями. Dement & Kleitman, 1957: cyclic variations in EEG. Так відкриття Асерінскі стало частиною ширшої карти циклів сну.
REM і сновидіння: що наука знає тепер
Сучасна картина складніша за схему «REM = сновидіння». Огляд 2025 року підкреслює, що саме відкриття REM надало дослідженням сновидінь потужний імпульс, але тепер поле охоплює нейрофізіологію, психологію, пам’ять, емоції, зміст сновидінь і механізми їхнього пригадування. Mutti, Siclari & Rosenzweig, 2025.
REM залишається важливим станом для дослідження сновидінь: після пробуджень із REM люди часто повідомляють багаті, яскраві й наративні переживання. Але NREM теж може містити повноцінний досвід сновидіння. Тому на сторінці «Сновидіння: що це, коли вони виникають і що сучасна наука знає про сни» сновидіння розглядаються як феномен сну загалом, а REM — як один із фізіологічних контекстів.
Роль Натаніела Клейтмана: керівник, співавтор і науковий скептик
Історія авторства відкриття не зводиться до простої формули «студент зробив усе, професор поставив підпис». Клейтман був науковим керівником Асерінскі, засновником чиказької школи дослідження сну та співавтором робіт 1953 і 1955 років. У власній ретроспективі Асерінскі, однак, наголошував, що саме він зробив центральні спостереження, а Клейтман виконував роль скептика, який вимагав дуже сильних доказів. Розповідь Асерінскі 1996 року.
Сучасний історичний аналіз ставиться до цього свідчення як до важливої, але персональної версії подій. Майкл Сілбер зазначає суперечність навколо розподілу заслуг, але доходить висновку, що основне визнання відкриття REM-сну обґрунтовано зберігати за Асерінскі та Клейтманом, із подальшим фундаментальним внеском Демента. Silber, 2024.
Чи були швидкі рухи очей описані до Асерінскі
Так. І це важливе уточнення сучасної історії науки. У 2024 році в журналі Sleep вийшов англійський переклад роботи Марії Денисової та Миколи Фігуріна 1926 року про сон немовлят. Автори майже за три десятиліття до статті Science описали циклічні періоди прискореного дихання, рухів тіла та швидких рухів очей, видимих під повіками. Denisova, 2024: переклад і історичний коментар.
Це змушує точніше формулювати слово «відкриття». Денисова і Фігурін спостерігали явища, які сьогодні можна впізнати як характеристики активного/REM-сну немовлят. Але вони не мали ЕЕГ та ЕОГ, не встановили дорослий REM-стан, не пов’язали його експериментально зі сновидіннями і не розгорнули з цього нову програму досліджень. У 2024 році в Sleep виникла окрема дискусія про пріоритет; оглядачі розрізняють раннє спостереження феномену і відкриття REM як експериментально встановленого стану сну.
Тому для енциклопедичної точності найкраще говорити так: Асерінскі та Клейтман є основними історично визнаними відкривачами REM-сну в сучасному науковому сенсі; раніші спостереження Денисової та Фігуріна 1926 року є важливою частиною передісторії й показують, що окремі ознаки REM були описані раніше.
Хто придумав назву REM
І тут історія складніша за один момент. У статті 1953 року Асерінскі та Клейтман писали про «rapid, jerky eye movements». У роботі 1955 року вони вже використовували формулювання «rapid eye movement periods». Вільям Демент пізніше пов’язував із собою формалізацію rapid eye movement sleep як окремої стадії. Класичний стандартизований посібник 1968 року вже закріпив термін stage REM. Сучасний огляд цієї термінологічної історії показує, що назва сформувалася поступово, а не в одну мить. Silber, 2024.
Чому це відкриття було науковою революцією
Відкриття REM змінило одиницю аналізу сну. Ніч перестала бути лише відрізком між засинанням і пробудженням. Вона стала послідовністю фізіологічно різних станів, які можна записувати, порівнювати й відтворювано досліджувати. Сучасний огляд до сімдесятиріччя відкриття називає REM одночасно поведінковим, електрофізіологічним і пов’язаним зі сновидіннями станом та підкреслює, що його механізми й функції досі мають невирішені питання. Parrino et al., 2025.
Це відкрило кілька нових напрямів. Стало можливим картувати архітектуру сну; порівнювати REM і NREM; вивчати циклічність; будувати експериментальні протоколи сновидінь; досліджувати, як різні стадії пов’язані з пам’яттю, емоціями та навчанням. Сьогодні ці питання розглядаються набагато ширше, а роль REM у пам’яті не зводиться до простої формули «REM закріплює всі спогади». Окремий огляд цієї теми дивіться в статті «Пам’ять і сон».
Що означають швидкі рухи очей
Швидкі рухи очей — одна з найпомітніших ознак REM, але їх не слід трактувати як прямий відеозапис того, «куди дивиться людина уві сні». Зв’язок між окремими рухами очей і візуальним змістом сновидіння досліджувався ще в ранніх роботах, однак сучасна фізіологія REM розглядає рухи очей як частину складного стану мозку й тіла, а не як єдиний механізм сновидіння.
Так само наявність або відсутність помітних рухів очей сама по собі не дає повного опису стадії. Клінічна класифікація сну спирається на сукупність сигналів, зокрема ЕЕГ, рухи очей і м’язовий тонус. Для читача важливе просте розрізнення: назва REM походить від швидких рухів очей, але REM — це цілий нейрофізіологічний стан.
Що Асерінскі досліджував після відкриття
Асерінскі не обмежився однією статтею 1953 року. У 1971 році він опублікував дослідження щільності та патернів швидких рухів очей у сні здорових молодих дорослих. Aserinsky, 1971. Це показує, що для нього REM був не разовою знахідкою, а довготривалою дослідницькою темою.
Після Чиказького університету Асерінскі викладав у Jefferson Medical College, Marshall University Medical School і West Virginia University. За даними університетського некролога, він помер 22 липня 1998 року у віці 77 років. University of Chicago Magazine: Eugene Aserinsky, PhD’53.
Як сучасна наука оцінює спадщину Асерінскі
Сім десятиліть потому базове відкриття зберігає силу: REM є регулярно повторюваним станом сну з характерними фізіологічними ознаками. Водночас майже кожне спрощення ранньої історії потребує уточнення. REM не є єдиним сном зі сновидіннями; рухи очей не вичерпують REM; функція REM не зводиться до однієї психологічної задачі; наявність REM не дозволяє автоматично визначити зміст внутрішнього досвіду.
Саме це робить відкриття Асерінскі особливо цікавим: велика наукова знахідка не закрила питання, а створила інструмент для дедалі точніших запитань. Сучасна нейронаука сновидінь уже може порівнювати активність мозку в REM і NREM, але все ще досліджує, які нейронні механізми роблять можливим переживання сновидіння. Siclari et al., 2017.
Поширені міфи про Асерінскі та REM
Міф 1. Асерінскі довів, що люди бачать сни тільки в REM
Ні. Ранні роботи показали сильний статистичний зв’язок між REM-пробудженнями і повідомленнями про сновидіння. Сучасні дослідження прямо демонструють сновидіння в NREM. REM і сновидіння — пов’язані, але різні поняття.
Міф 2. До 1953 року сон узагалі не досліджували
Ні. Фізіологія сну, циркадні спостереження й електроенцефалографія розвивалися раніше. Внесок Асерінскі полягав у виділенні повторюваних періодів швидких рухів очей і створенні нової експериментальної рамки для нічної структури сну та сновидінь.
Міф 3. Клейтман лише випадково опинився у списку авторів
Таке твердження виходить за межі надійних даних. Асерінскі пізніше підкреслював власну провідну роль, але Клейтман був його науковим керівником, керував лабораторією і став співавтором ключових публікацій. Історики науки обговорюють розподіл заслуг, а стандартна атрибуція відкриття залишається спільною.
Міф 4. Ніхто до Асерінскі не бачив нічних швидких рухів очей
Ранні спостереження були. Особливо важливою стала переоцінка роботи Денисової та Фігуріна 1926 року. Але спостерігати окрему ознаку і встановити REM як відтворюваний фізіологічний стан — різні рівні наукового відкриття.
Чому окрема стаття про Асерінскі не дублює статтю про REM-сон
Сторінка про Асерінскі відповідає на історико-біографічний запит: хто зробив відкриття, як виникла гіпотеза, як були побудовані перші записи, хто був співавтором, що саме опублікували в 1953 і 1955 роках та як змінилася наука про сновидіння. Канонічна стаття «REM-сон: що це, швидкі рухи очей, атонія та зв’язок зі сновидіннями» відповідає на інший запит — що таке REM як сучасний нейрофізіологічний стан.
Таке розведення важливе і на рівні науки, і на рівні пошуку: історія відкриття пояснює походження концепту, а сучасна REM-фізіологія описує те, що відомо тепер.
Часті запитання
Хто такий Юджин Асерінскі
Юджин Асерінскі — дослідник сну, який під час аспірантської роботи в Чиказькому університеті під керівництвом Натаніела Клейтмана виявив регулярно повторювані періоди швидких рухів очей під час сну. Їхня стаття 1953 року стала класичною точкою відліку досліджень REM.
Хто відкрив REM-сон
Основне історичне визнання належить Юджину Асерінскі та Натаніелу Клейтману за експериментальне встановлення і публікацію REM-феномену у 1953 році. Вільям Демент зробив фундаментальний внесок у подальше описання стадій і зв’язку REM зі сновидіннями. У 2024 році активізувалася дискусія про значення ранніх спостережень Денисової та Фігуріна 1926 року.
Коли відкрили REM-сон
Класичну роботу Асерінскі та Клейтмана опубліковано 4 вересня 1953 року в Science. Самі спостереження й нічні записи почалися раніше; за ретроспективою Асерінскі, ключовий безперервний нічний запис на його восьмирічному синові відбувся наприкінці 1951 року.
Чому відкриття REM було таким важливим
Воно показало, що сон має повторювану внутрішню організацію, і дало дослідникам фізіологічний орієнтир для контрольованих пробуджень. Завдяки цьому сновидіння стало можливим вивчати експериментально в безпосередньому зв’язку зі стадією сну, а не лише за ранковими спогадами.
Чи всі сновидіння виникають у REM
Ні. Сновидіння виникають і під час REM, і під час NREM. REM часто пов’язаний із більш яскравими та докладними звітами, але не є необхідною умовою сновидіння. Це одне з головних уточнень сучасної науки до ранньої REM-центричної моделі.
Чи означають рухи очей, що людина «дивиться» на образи сновидіння
Не обов’язково. Деякі ранні експерименти шукали відповідність між напрямком рухів очей і змістом сновидіння, але швидкі рухи очей є лише однією складовою REM-фізіології. Їх не можна читати як прямий трекінг погляду всередині сну.
Яку роль відіграв Натаніел Клейтман
Клейтман був науковим керівником Асерінскі, очолював лабораторію сну в Чиказькому університеті, вимагав перевірки знахідки та став співавтором ключових робіт. У власній пізній розповіді Асерінскі оцінював внесок Клейтмана стриманіше, тому розподіл персональних заслуг залишається предметом історичної дискусії.
Чи був Асерінскі єдиним дослідником, який створив сучасну науку про сон
Ні. Сучасна наука про сон сформувалася завдяки роботам багатьох дослідників. Асерінскі є ключовою фігурою відкриття REM; Клейтман створив фундаментальну дослідницьку школу; Демент розвинув систематичне картування сну й сновидінь; Мішель Жуве та інші дослідники розкрили нейрофізіологію парадоксального сну. Сучасний огляд історії REM прямо описує цю колективну траєкторію. Parrino et al., 2025.
Пов’язані статті
Джерела