Чарльз Морін (Charles Morin): безсоння, CBT-I та психологічні методи лікування розладів сну
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 вересня 2026 · Редакційна політика.
Чарльз М. Морін (Charles M. Morin) — канадський психолог і дослідник медицини сну, професор Школи психології Університету Лаваля та директор Центру вивчення розладів сну в Квебеку. Його наукова кар’єра особливо пов’язана з хронічним безсонням, когнітивно-поведінковою терапією безсоння (CBT-I), клінічною оцінкою симптомів і впровадженням психологічних методів лікування в медицину сну. Офіційний профіль CERVO описує його дослідницький фокус як механізми безсоння, когнітивно-поведінкову терапію та епідеміологію.
Вплив Моріна важливо розуміти точно. Він не є одноосібним «винахідником CBT-I»: сучасна CBT-I сформувалася з кількох ліній поведінкової та когнітивної медицини сну, зокрема робіт про стимульний контроль, регуляцію часу в ліжку, когнітивні процеси й релаксацію. Внесок Моріна полягає в тому, що він допоміг зробити психологічне лікування безсоння систематичним, вимірюваним, перевіреним у рандомізованих дослідженнях і придатним для клінічної практики. Сьогодні CBT-I рекомендована як лікування першої лінії хронічного безсоння у дорослих у великих клінічних настановах.
Хто такий Чарльз Морін
Морін здобув докторський ступінь із клінічної психології в Nova Southeastern University у 1986 році. За даними VITAM — Centre de recherche en santé durable, після клінічної інтернатури в University of Mississippi Medical Center він пройшов постдокторську підготовку у Virginia Commonwealth University у 1986–1987 роках, а згодом працював там професором кафедри психіатрії та очолював центр вивчення розладів сну. До Школи психології Університету Лаваля він приєднався 1994 року.
У 1995 році Морін заснував Centre d’étude des troubles du sommeil (CETS) при Університеті Лаваля. Центр об’єднав дослідження, навчання і клінічно орієнтовану роботу зі сном, біологічними ритмами та розладами сну. У нинішньому профілі CERVO Морін зазначений як професор психології, директор CETS і дослідник, чия робота зосереджена передусім на безсонні.
Його професійна роль виходила за межі однієї лабораторії. Морін очолював міжнародні та канадські професійні товариства сну, брав участь у роботі групи American Psychiatric Association, що переглядала діагностичні критерії розладів сну для DSM-5, а у 2023 році отримав Killam Prize у соціальних науках. У 2024 році його було призначено Officer of the Order of Canada. Ці відзнаки описані в матеріалах CERVO та Університету Лаваля.
Яку проблему змінили дослідження Моріна
Безсоння довго легко зводилося до двох спрощених сценаріїв: або до симптома, який треба приглушити снодійним, або до набору загальних порад про режим. Роботи Моріна належать до тієї наукової традиції, яка показала: хронічне безсоння може підтримуватися стійкою системою поведінкових, когнітивних і фізіологічних процесів, а отже потребує структурованого лікування, спрямованого саме на ці механізми.
Це не означає, що безсоння є «проблемою думок» або що його причини суто психологічні. Сучасне розуміння розладу є багатофакторним. Модель 3P безсоння розрізняє схильність, пускові чинники та процеси, які підтримують проблему; окремо досліджуються гіперзбудження, зусилля заснути, страх безсоння і когнітивні процеси. Морінова лінія досліджень зробила ці підтримувальні механізми клінічно вимірюваними й придатними для цільового втручання.
Його книга Insomnia: Psychological Assessment and Management, видана Guilford Press у 1993 році, запропонувала цілісну клінічну архітектуру психологічної оцінки та багатокомпонентного лікування безсоння. Історично ця книга важлива не як «остаточний протокол», а як рання систематизація підходу, який надалі багаторазово перевіряли, змінювали та уточнювали.
Морін і CBT-I: що саме стало доказовим
Сучасна когнітивно-поведінкова терапія безсоння (CBT-I) є багатокомпонентним лікуванням. Зазвичай вона поєднує оцінку й щоденник сну, стимульний контроль, терапію обмеження сну, когнітивні стратегії, освіту про регуляцію сну й, залежно від протоколу та потреб людини, релаксаційні техніки. Гігієна сну може бути підтримувальним компонентом, але клінічні настанови не прирівнюють її до повної CBT-I.
Для психології тут принципове значення має зміна терапевтичної мішені. Лікування працює не з вимогою «примусити мозок вимкнутися», а з циклом, у якому безсоння може підтримувати саме себе: тривале неспання в ліжку, нестабільні сигнали часу сну, компенсаторне збільшення часу в ліжку, очікувальна тривога, катастрофічні прогнози щодо наступного дня та постійне спостереження за тим, чи «приходить сон».
Когнітивна частина CBT-I не зводиться до заміни «негативних думок» позитивними. Вона перевіряє точність прогнозів і правил про сон, зменшує надмірний контроль та працює з тим, як людина інтерпретує нічне неспання. Інша впливова лінія цієї науки — когнітивна модель безсоння Еллісон Гарві — описує роль занепокоєння, вибіркової уваги до загроз сну, помилкового сприйняття сну та поведінок безпеки. Сучасна CBT-I інтегрує знання з кількох теоретичних традицій, а не належить одному авторові.
Ключові рандомізовані дослідження
1999: поведінкова терапія і медикаменти у старшому віці
У рандомізованому дослідженні JAMA 1999 року Морін і співавтори порівнювали поведінкову та фармакологічну терапію пізнього безсоння у людей старшого віку, окремо й у комбінації. Робота була важливою для прямого порівняння психологічного й медикаментозного підходів у контрольованому дизайні. Її значення полягає не в універсальній формулі «терапія завжди краща за ліки», а в демонстрації того, що поведінкове лікування здатне давати клінічно значущі зміни сну і заслуговує на місце поряд із фармакотерапією.
2009: CBT-I, золпідем і довгострокова стратегія
У дослідженні JAMA 2009 року 160 дорослих із персистентним безсонням отримували CBT або CBT у поєднанні із золпідемом. Під час гострої фази обидві стратегії суттєво покращували показники сну, а додавання препарату не дало статистично значущої переваги за часткою респондентів чи ремісій у перші шість тижнів. У продовженій фазі найкращий довгостроковий результат у цьому дослідженні спостерігали тоді, коли комбіноване лікування переходило до підтримувальної CBT без продовження золпідему.
Цей результат не означає, що медикаменти «не працюють» або що їх не слід використовувати. Він показує інше: вибір лікування, послідовність втручань і стратегія підтримки можуть впливати на довгостроковий результат. У реальній клініці фармакотерапія має власні показання, протипоказання, ризики та переваги, які оцінює лікар.
2020: що робити, коли перший крок не дав ремісії
У рандомізованому послідовному дослідженні 2020 року 211 дорослих із хронічним безсонням спочатку отримували поведінкову терапію або золпідем. Початкові частки відповіді й ремісії були подібними між двома стратегіями; для частини людей, які не досягли ремісії, другий етап лікування додавав користь. Це важливий зсув від питання «який один метод найкращий для всіх?» до питання «якою має бути послідовність допомоги, якщо перший метод спрацював недостатньо?».
2025–2026: цифрова і ступенева допомога
Пізніша програма Моріна рухається в бік доступності лікування. У прагматичному дослідженні 2025 року пацієнти первинної ланки могли обирати цифрову CBT-I, її поєднання з медикаментами або медикаменти; для тих, хто не досяг ремісії, був передбачений другий крок. Цифрова CBT-I та комбінована стратегія в цьому дослідженні перевищували групу медикаментів за зменшенням тяжкості безсоння, але дизайн був нерандомізованим за першим вибором, тому причинні висновки мають відповідати цьому обмеженню.
Ширша доказова база цифрової CBT-I не обмежується лабораторією Моріна. Систематичний огляд і метааналіз 2025 року включив 29 рандомізованих досліджень із 9475 учасниками та виявив помірні або великі ефекти повністю автоматизованої цифрової CBT-I щодо тяжкості безсоння порівняно з контрольними умовами. Водночас терапія з участю фахівця в середньому давала кращі результати, що підтримує ступеневі та гібридні моделі, а не ідею повної заміни клінічної допомоги застосунком.
Insomnia Severity Index: чому сім запитань стали важливими
Окрема лінія внеску Моріна — вимірювання симптомів. Insomnia Severity Index (ISI) — короткий семипунктовий самоопитувальник для оцінки суб’єктивної тяжкості безсоння та змін під час лікування. У валідаційному дослідженні 2001 року Célyne Bastien, Annie Vallières і Charles Morin показали, що ISI має корисні психометричні властивості як скринінговий та outcome-інструмент.
ISI не є лабораторним тестом і сам по собі не встановлює діагноз. Бал допомагає структурувати скарги, відстежувати їхню тяжкість і зміни, але діагноз хронічного розладу безсоння спирається на клінічну картину, частоту й тривалість симптомів, денні наслідки, достатню можливість для сну та диференціальну оцінку. Саме тому одна цифра на шкалі не повинна перетворюватися на автоматичний висновок «у вас є розлад».
DBAS-16: переконання про сон як вимірювана терапевтична мішень
Морін також є співавтором робіт про Dysfunctional Beliefs and Attitudes about Sleep Scale. У валідації короткої версії DBAS-16 2007 року шкала оцінювала такі групи переконань, як очікувані наслідки безсоння, занепокоєння й безпорадність, очікування щодо сну та ставлення до медикаментів. Це не «тест на неправильні думки», а інструмент для дослідження когнітивних процесів, які можуть підтримувати безсоння або змінюватися під час лікування.
Такий підхід допоміг зробити когнітивний компонент терапії емпірично перевірюваним. Замість абстрактної тези «тривога заважає спати» дослідник може вимірювати конкретні переконання, співвідносити їх зі симптомами та перевіряти, чи пов’язана їхня зміна зі змінами безсоння. Водночас кореляція або зміна шкали не доводить, що саме цей механізм є єдиною причиною покращення.
Чому CBT-I стала лікуванням першої лінії
Сучасний статус CBT-I ґрунтується на широкій сукупності досліджень багатьох груп, а не на авторитеті одного вченого. American Academy of Sleep Medicine дає сильну рекомендацію багатокомпонентній CBT-I для дорослих із хронічним розладом безсоння. Окремі компоненти — стимульний контроль, терапія обмеження сну та релаксація — мають умовні рекомендації, а гігієна сну як самостійне лікування не рекомендується.
Оновлена Європейська настанова з безсоння 2023 року також рекомендує CBT-I як першу лінію для дорослих будь-якого віку, зокрема за багатьох коморбідних станів, і допускає як очний, так і цифровий формат. Якщо CBT-I недостатньо ефективна або недоступна, можуть розглядатися фармакологічні втручання відповідно до клінічної ситуації.
У 2023 році Charles Morin очолив групу авторів позиційної заяви World Sleep Society, яка підтримала сильну рекомендацію багатокомпонентній CBT-I та окремо підкреслила проблему доступу до підготовлених фахівців. Це показує сучасний напрям його роботи: від доказу ефективності психологічного втручання — до питання, як зробити його реально доступним у системі охорони здоров’я.
Що відомо про окремі компоненти — і де доказовість складніша
Коли CBT-I розкладають на окремі техніки, картина стає менш однорідною. Наприклад, систематичний огляд і мережевий метааналіз стимульного контролю виявив користь цього компонента порівняно з контрольними умовами, але якість багатьох включених досліджень була низькою, а класичне пояснення через просте «перенавчання асоціації ліжко = сон» виявилося не таким однозначним, як часто подається у популярних описах.
Для терапії обмеження сну новий метааналіз 2026 року дев’яти рандомізованих досліджень показав покращення тяжкості безсоння та низки показників щоденника сну порівняно з контролем. Водночас довгострокові ефекти були неоднорідними, а саме втручання передбачувано скорочувало загальний час сну на ранніх етапах. Це одна з причин, чому техніку слід застосовувати як клінічний метод із належним підбором і моніторингом, а не як інтернет-пораду «спіть менше».
Отже, встановлена доказовість багатокомпонентної CBT-I не означає, що кожен її елемент має однаково сильну базу, однаковий механізм або однакову придатність для кожної людини. Саме це розрізнення захищає доказову терапію від перетворення на набір ритуалів.
Безсоння у 2026 році: що змінилося від часів ранніх робіт Моріна
Сучасна наука про безсоння значно ширша за поведінкову модель 1990-х. У Nature Reviews Disease Primers 2026 Morin разом із міжнародною групою авторів описує розлад через генетичні, епігенетичні, когнітивно-поведінкові та психофізіологічні рівні. Діагноз залишається клінічним і значною мірою спирається на суб’єктивний досвід; універсального біомаркера безсоння немає.
Це має важливий практичний наслідок: нормальна полісомнографія або «хороші» показники споживчого трекера не анулюють реальність скарги людини. Водночас суб’єктивний досвід не скасовує потреби шукати інші причини нічних симптомів, якщо клінічна картина на них вказує. Об’єктивні та суб’єктивні дані відповідають на різні запитання.
Огляд Management of Insomnia у New England Journal of Medicine 2024 авторства Charles Morin і Daniel Buysse відображає ще одну рису сучасного підходу: лікування безсоння вже не організоване як змагання «психотерапія проти таблеток». Клінічне рішення включає діагностику, доступність CBT-I, попередні спроби лікування, супутні стани, ризики, переваги та вподобання пацієнта.
Межі: чого дослідження Моріна не доводять
По-перше, хронічне безсоння не означає, що людина «сама навчила себе не спати». Поведінкові й когнітивні механізми можуть підтримувати проблему, але вони існують у взаємодії з біологічною регуляцією сну, стресом, здоров’ям, психічними станами, циркадними процесами та середовищем.
По-друге, недосипання і безсоння — різні проблеми. Людина може бути виснаженою через те, що не має достатнього часу для сну, але легко засинає, коли така можливість з’являється. CBT-I створена передусім для розладу безсоння, а не для компенсації хронічно короткої можливості спати.
По-третє, денна сонливість і втома не є синонімами. Виражена неконтрольована сонливість, засинання в небезпечних ситуаціях, епізоди зупинок дихання уві сні, сильне хропіння з удушенням, характерні симптоми синдрому неспокійних ніг, підозра на нарколепсію або складні рухові явища уві сні змінюють диференціальну оцінку. У таких ситуаціях психологічна стаття або опитувальник не замінюють медичної діагностики.
По-четверте, результат ISI чи DBAS не є діагнозом. Це інструменти вимірювання. Вони можуть допомогти побачити тяжкість симптомів, когнітивні патерни та динаміку лікування, але не встановлюють причину проблеми й не визначають лікування автоматично.
Коли хронічне безсоння потребує професійної оцінки
Хронічний розлад безсоння за сучасними критеріями передбачає повторні труднощі із засинанням, підтриманням сну або занадто раннім пробудженням за достатньої можливості для сну, які супроводжуються денними наслідками й зазвичай виникають щонайменше три ночі на тиждень протягом щонайменше трьох місяців. Саме поєднання нічних і денних симптомів та їхня стійкість важливіше за одну «погану» ніч.
Якщо проблема тривала, впливає на роботу, навчання, настрій або безпеку, доцільно звернутися до фахівця, який працює з розладами сну. Психолог при безсонні може провести психологічну оцінку й CBT-I, якщо має відповідну підготовку. Лікар або sleep clinic потрібні, коли є підозра на інший розлад сну, значущу медичну причину, складну фармакотерапію або інші клінічні обставини.
Особливо обережно слід ставитися до самостійного агресивного скорочення часу в ліжку. На початку терапії обмеження сну може тимчасово посилювати денну сонливість і труднощі концентрації. Для людей, чия робота пов’язана з керуванням транспортом, висотою, механізмами або іншими ризиками, питання безпеки має бути частиною плану лікування.
Ключові праці та етапи
1993 — Insomnia: Psychological Assessment and Management, одна з ранніх систематичних клінічних книг Моріна про психологічну оцінку й багатокомпонентне лікування безсоння.
1999 — Behavioral and Pharmacological Therapies for Late-Life Insomnia: A Randomized Controlled Trial у JAMA: пряме контрольоване порівняння поведінкової та фармакологічної терапії.
2001 — Validation of the Insomnia Severity Index as an Outcome Measure for Insomnia Research: ключова психометрична робота про ISI.
2007 — Dysfunctional Beliefs and Attitudes about Sleep (DBAS): Validation of a Brief Version (DBAS-16): стандартизація короткої шкали переконань про сон.
2009 — Cognitive Behavioral Therapy, Singly and Combined With Medication, for Persistent Insomnia у JAMA: дослідження CBT-I, комбінованого лікування та довгострокової стратегії.
2020 — Effectiveness of Sequential Psychological and Medication Therapies for Insomnia Disorder у JAMA Psychiatry: дослідження послідовностей лікування після неповної відповіді.
2023 — позиційна заява World Sleep Society на підтримку поведінкових і психологічних методів лікування хронічного безсоння.
2024 — Management of Insomnia у New England Journal of Medicine, написана Charles Morin і Daniel Buysse.
2025 — Stepped Care for Insomnia in Primary Care Using Digital and Face-to-Face Cognitive Behavioral Therapies: прагматичне дослідження ступеневої моделі доступу до CBT-I.
2026 — Insomnia Disorder у Nature Reviews Disease Primers: сучасний огляд епідеміології, механізмів, діагностики та лікування безсоння, співавтором якого є Морін.
Чому Морін важливий саме для психології
Історичний внесок Моріна добре видно на межі психології й медицини. Безсоння є прикладом стану, де суб’єктивний досвід, поведінка, навчання, переконання, фізіологічна регуляція й медичні фактори взаємодіють настільки тісно, що жоден із цих рівнів не можна просто оголосити другорядним. Роботи Моріна допомогли показати, що психологічне втручання може бути не додатковою «підтримкою», а основним доказовим лікуванням певного клінічного розладу.
Водночас ця традиція дисциплінує саму психологію. Ефективність не визначається переконливістю пояснення або популярністю методу. Вона перевіряється рандомізованими дослідженнями, метааналізами, клінічно значущими результатами, тривалим спостереженням і здатністю відтворювати ефект у різних групах. Саме тому сучасний статус CBT-I сильніший за будь-яку окрему теорію про те, «чому люди не сплять».
Нинішній етап полягає вже не лише в доведенні, що CBT-I працює. Питання змістилися до персоналізації, механізмів дії, лікування коморбідності, цифрових форматів, ступеневої допомоги, підготовки фахівців і доступу. У цьому сенсі наукова траєкторія Моріна охоплює майже весь шлях сучасної поведінкової медицини сну: від ручного клінічного протоколу — до масштабованої системи допомоги.
Часті запитання
Чарльз Морін — психолог чи лікар?
Морін має PhD із клінічної психології та є професором психології Університету Лаваля. Його кар’єра тісно пов’язана з медициною сну й міждисциплінарними клінічними командами, але його базова професійна підготовка — психологічна.
Чи винайшов Чарльз Морін CBT-I?
Ні. CBT-I сформувалася з внеску багатьох дослідників і клініцистів. Морін є одним із ключових авторів її сучасної доказової та клінічної архітектури: він систематизував психологічне лікування безсоння, проводив важливі рандомізовані дослідження, розвивав вимірювальні інструменти та працював над клінічними настановами.
Що таке Insomnia Severity Index і чи можна за ним поставити діагноз?
ISI — короткий самоопитувальник для оцінки тяжкості симптомів безсоння та їхньої динаміки. Він корисний для скринінгу й оцінки результатів лікування, але бал ISI сам по собі не встановлює діагноз і не визначає причину симптомів.
Чи CBT-I ефективніша за снодійні?
Таке запитання потребує контексту. І психологічні, і фармакологічні методи можуть бути ефективними, але сучасні настанови ставлять CBT-I на першу лінію при хронічному безсонні у дорослих через її доказову базу та стійкість ефектів після завершення лікування. Медикаменти можуть бути доречними, коли CBT-I недоступна, недостатньо ефективна або клінічна ситуація потребує іншої стратегії.
Чи можна пройти CBT-I онлайн?
Так, цифрові програми CBT-I мають суттєву доказову базу, а Європейська настанова 2023 року допускає цифровий формат як першу лінію. Проте автоматизована програма не завжди еквівалентна роботі з підготовленим фахівцем. Складні випадки, коморбідність, проблеми безпеки або неповна відповідь можуть вимагати очної чи гібридної допомоги.
Чи достатньо просто налагодити гігієну сну?
Для хронічного розладу безсоння — зазвичай ні. Загальні звички й умови сну корисні, але AASM і World Sleep Society не підтримують гігієну сну як самостійний еквівалент багатокомпонентної CBT-I.
Чи кожна людина з поганим сном має безсоння?
Ні. Погана ніч, короткий сон через брак часу, циркадне зміщення, інший розлад сну, дія речовин або медичний стан можуть давати схожі скарги. Хронічний розлад безсоння має власні критерії й потребує оцінки контексту, тривалості, частоти та денних наслідків.
Пов’язані статті
Джерела