Тролінг в інтернеті: що це, чому люди провокують інших і що відомо про психологію тролінгу
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 21 вересня 2026 · Редакційна політика
Тролінг в інтернеті — це навмисна або принаймні свідомо підтримувана провокативна поведінка в цифровому спілкуванні, метою якої є зірвати нормальну взаємодію, викликати сильну емоційну реакцію, втягнути інших у марну сварку або отримати задоволення від самого ефекту провокації. У сучасній науковій літературі тролінг досліджують як поведінковий феномен онлайн-комунікації, а не як психіатричний діагноз. Найсильніша на сьогодні узагальнена база даних про індивідуальні відмінності — метааналіз 2025 року — охопила 24 дослідження з 11 країн і 14 044 учасників.
Водночас зводити тролінг до образу «особливого типу людини» було б помилкою. Експериментальні й великомасштабні польові дані показують, що провокативна поведінка залежить не лише від рис особистості, а й від настрою, норм конкретної спільноти та того, що людина бачить у дискусії безпосередньо перед власним коментарем. У дослідженні Cheng та співавторів негативний настрій і контакт із попередніми трольськими повідомленнями підвищували ймовірність тролінгової відповіді; разом ці чинники приблизно подвоювали базову ймовірність такої поведінки в експерименті.
Що таке тролінг простими словами
Простими словами, тролінг — це комунікація, у якій провокація стає важливішою за предмет розмови. Людина може вдавати щиру цікавість, навмисно перекручувати позицію співрозмовника, повторювати вже спростоване твердження, переходити на особисті випади, підкидати дедалі гостріші формулювання або відводити дискусію вбік. Зміст таких повідомлень може бути різним, але спільним є те, що розмова використовується як механізм отримання реакції або руйнування взаємодії.
Українські офіційні джерела використовують близьке практичне визначення. У матеріалі Міністерства юстиції тролінг описано як провокаційні дії або коментарі, спрямовані на психологічний тиск чи приниження (Кабінет Міністрів України). Для психологічного аналізу цього визначення недостатньо саме по собі, бо наукові роботи охоплюють ширший спектр мотивів — від розваги та прагнення негативної реакції до ситуативного підхоплення токсичного стилю дискусії. Але воно добре показує, що в реальному цифровому середовищі тролінг може перетинатися з іншими формами онлайн-агресії.
Не кожна грубість або незгода є тролінгом
Різка критика, непопулярна думка, сарказм, помилка, невдалий жарт або емоційна відповідь самі по собі не доводять тролінгу. Ключове питання — яку функцію виконує поведінка в конкретній розмові. Якщо людина намагається обговорити зміст і змінює позицію у відповідь на аргументи, це відрізняється від патерну, де кожна відповідь використовується лише як новий привід для провокації.
Через це ярлик «троль» варто застосовувати обережно. У дослідженнях немає єдиного універсального тесту, який дозволяв би за одним коментарем безпомилково встановити намір автора. Наукові роботи використовують різні операціональні визначення і шкали, а метааналіз 2025 року прямо показав, що вибір інструмента вимірювання модерує частину виявлених зв’язків.
Як розпізнати тролінговий патерн у дискусії
Окремий коментар може бути двозначним, тому корисніше дивитися не на «магічну ознаку», а на послідовність взаємодії. Тролінговий патерн стає ймовірнішим, коли співрозмовник систематично підсилює емоційну напругу, ігнорує змістовні відповіді, змінює тему після спростування, повертає розмову до персонального конфлікту, демонстративно провокує аудиторію або відкрито показує, що його цікавить саме чужа реакція.
У деяких випадках тролінг спирається на обман або гру з ідентичністю: людина може удавати представника групи, до якої не належить, навмисно подавати очевидно провокативне твердження як щиру позицію або створювати ситуацію, у якій інші учасники витрачають час на спростування того, що автор ніколи не збирався обговорювати добросовісно. Такі форми були описані ще в ранніх дослідженнях віртуальних спільнот; сучасна психологія додає до цього аналіз особистісних і ситуативних чинників.
Тролінг, флеймінг, кібербулінг і кіберсталкінг — у чому різниця
Тролінг перетинається з іншими видами проблемної онлайн-поведінки, але не є їхнім синонімом. Флеймінг зазвичай описує відкрито ворожий, образливий або дуже агресивний обмін повідомленнями. Троль може навмисно спровокувати флейм, однак провокація здатна бути зовні спокійною, іронічною або псевдонаївною.
Кібербулінг — ширший і безпеково важливіший патерн цифрового цькування. У дослідницьких і практичних визначеннях для булінгу особливо важливими є повторюваність, спрямованість на конкретну людину та контекст нерівності сил. Тролінг може бути одноразовою провокацією, орієнтуватися на всю аудиторію або не мати стабільної мішені. Водночас систематичний тролінг конкретної людини може фактично стати частиною кібербулінгу.
Кіберсталкінг стосується повторюваного небажаного переслідування, нав’язливого контакту, стеження, контролю або вторгнення у приватність у цифровому середовищі. Якщо «тролінг» переходить у систематичне відстежування акаунтів, погрози, нав’язливі повідомлення, публікацію приватних даних або спроби дістатися людини через різні канали, ситуацію слід оцінювати вже не як звичайну провокацію в коментарях.
Мова ворожнечі, дезінформація, сексуальні домагання, доксинг і погрози також можуть використовуватися в тролінговій кампанії, але кожен із цих феноменів має власні критерії та ризики. Слово «тролінг» не повинно применшувати серйозність конкретної дії.
Чому люди тролять інших
Наукові дані не підтримують одну універсальну причину. Дослідження вказують щонайменше на три рівні пояснення: індивідуальні риси й мотивації, поточний емоційний стан та соціальний контекст онлайн-спільноти. В однієї людини можуть одночасно працювати кілька механізмів, а одна й та сама людина може поводитися по-різному в різних середовищах.
Задоволення від чужої реакції та негативна соціальна винагорода
Одна з найпослідовніших ліній досліджень пов’язує тролінг із задоволенням від провокації та чужого дискомфорту. Класична робота Buckels, Trapnell і Paulhus 2014 року виявила позитивні зв’язки між тролінгом і повсякденним садизмом, психопатичними та макіавеллістичними рисами, причому садизм мав особливо стійкий зв’язок із задоволенням від тролінгу. Подальше дослідження Buckels та співавторів з 1715 учасниками також показало, що тролінг і садистичні риси були пов’язані зі схожими патернами задоволення від спостереження за стражданням і мінімізації оцінки завданої шкоди.
У цій літературі важливе поняття задоволення від негативного соціального впливу (negative social potency) — задоволення від здатності викликати в інших негативні емоції або соціально домінувати через таку реакцію. Це допомагає пояснити, чому для частини людей сама відповідь роздратованої аудиторії є винагородою, незалежно від того, чи «виграли» вони аргумент по суті.
Темна тетрада — асоціація рис, а не діагноз
У 2025 році Hidalgo-Fuentes, González-Pérez і Martínez-Álvarez опублікували метааналіз 24 досліджень із сумарною вибіркою 14 044 учасники. Вони виявили позитивні асоціації тролінгу з усіма чотирма рисами так званої темної тетради: нарцисизмом, макіавеллізмом, психопатією та садизмом. Це сильніша база, ніж висновок з одного окремого опитування, але вона все одно описує статистичні зв’язки між виміряними рисами й поведінкою, а не дозволяє ставити діагноз конкретній людині за її коментарями.
Термін «психопатія» в таких дослідженнях часто означає психопатичні риси, виміряні опитувальником у неклінічній вибірці. Він не дорівнює автоматично клінічному висновку. Так само високий бал за шкалою садистичних тенденцій або нарцисичних рис не означає, що людина має певний психічний розлад. Саме тому фраза «усі тролі — психопати» науково некоректна.
Емпатія: розуміти чужу реакцію і співпереживати їй — різні речі
Дослідження Sest і March з 415 учасниками виявило, що вищі психопатичні та садистичні риси й нижча афективна емпатія передбачали більше тролінгової поведінки. Водночас когнітивна емпатія — здатність розуміти, що відчуває інша людина — не тотожна емоційному співпереживанню. Для провокатора розуміння чужої вразливості інколи може навіть полегшувати точне підбирання «гачка».
Цей результат не означає, що висока когнітивна емпатія веде до тролінгу. У роботі взаємозв’язок залежав від рівня психопатичних рис. Це хороший приклад того, чому психологічні механізми не слід перетворювати на прості портрети «типового троля».
Нудьга як фактор схильності
У дослідженні 2025 року з вибіркою 414 дорослих схильність до нудьги була позитивно пов’язана з тролінговими тенденціями, а її поєднання з окремими темними рисами підсилювало зв’язок (Lee, 2025). Це кореляційне дослідження, тому з нього не випливає, що нудьга сама по собі «спричиняє» тролінг. Вона радше може бути одним із контекстів, у яких провокація стає доступною формою стимуляції або розваги.
Негативний настрій і токсичний контекст
Один із найважливіших результатів у цій сфері суперечить уявленню, що тролінг завжди походить від стабільної «трольської особистості». У експерименті Cheng та співавторів негативний настрій і попередні трольські коментарі незалежно підвищували ймовірність написати трольське повідомлення, а їхня комбінація приблизно подвоювала базову ймовірність. Додатковий аналіз понад 16 мільйонів коментарів показав, що контекст розмови й часові патерни настрою пояснювали істотну частину поведінки; близько чверті дописів, позначених як неприйнятні, були написані користувачами без попередньої історії таких дописів.
Практичний висновок тут важливий: токсична дискусія може відтворювати саму себе. Коли провокації стають видимою нормою, нові учасники отримують сигнал про те, який стиль поведінки в цій розмові прийнятний або очікуваний.
Анонімність і онлайн-розгальмування
В кіберпсихології давно описують ефект онлайн-розгальмування — зниження частини звичних соціальних гальм у цифровому середовищі. Класичний опис ефекту запропонував John Suler у 2004 році. Анонімність, фізична дистанція, асинхронність і слабша видимість наслідків можуть змінювати спосіб взаємодії, але вони не роблять агресію неминучою.
Найсвіжіший систематичний огляд і метааналіз 2026 року охопив 80 незалежних досліджень із 57 725 учасниками й виявив позитивні кореляції анонімності та онлайн-розгальмування з кібер-агресією. Водночас це ширша категорія, ніж тролінг, а сила зв’язків залежала від демографічного, регіонального й методологічного контексту. Тому коректний висновок звучить так: анонімність і розгальмування можуть створювати умови, що полегшують агресивну онлайн-поведінку, але сам факт анонімності не перетворює користувача на троля.
Це пов’язано й з деіндивідуацією — зміною самосприйняття та поведінки в умовах зниженої індивідуальної помітності й сильного впливу групових норм. Сучасні моделі деіндивідуації підкреслюють саме роль норм і соціальної ідентичності: анонімність може посилити не лише агресію, а ту поведінку, яку підтримує конкретна група.
Чи може «звичайна людина» почати тролити
Так, принаймні ситуативно. Це не означає, що індивідуальні відмінності неважливі. Метааналіз 2025 року переконливо показує зв’язок із певними рисами, а експериментальні дані Cheng та співавторів показують, що середовище може змінювати ймовірність тролінгової відповіді навіть у людей без стійкої історії подібної поведінки. Обидва рівні пояснення працюють одночасно.
Тому продуктивніше питати не «хто народжується тролем?», а «які риси, мотиви, емоційні стани й норми середовища роблять тролінг більш імовірним?». Така модель краще узгоджується з сучасними даними і дає більше можливостей для профілактики.
Що відомо про тролінг серед підлітків
Дані про дорослих не можна механічно переносити на дітей і підлітків. У австралійському дослідженні 2023 року брали участь 157 підлітків віком 13–18 років. За самооцінкою, 24,2% повідомили, що протягом попереднього року були об’єктами тролінгу, а 13,4% — що самі тролили інших. Сукупність вимірюваних чинників пояснила близько 30,7% варіації тролінгової поведінки.
Після урахування спільної варіації значущими предикторами були чоловіча стать, вищі психопатичні риси та вище задоволення від негативного соціального впливу (negative social potency). На відміну від низки дорослих вибірок, садизм не залишився самостійним предиктором після контролю інших змінних. Це ще раз показує, чому дитячі й підліткові результати потрібно розглядати окремо, а не будувати на них дорослий «профіль».
Для підлітків особливо важливі контекст однолітків, статус у групі, розвиток саморегуляції та те, наскільки платформа робить реакції аудиторії миттєво видимими. Українська Дія.Освіта у матеріалах з онлайн-безпеки для підлітків окремо пояснює, чому не варто реагувати на тролінг, і пов’язує тему з ширшою цифровою безпекою.
Які наслідки може мати тролінг
Для людини, яку провокують, тролінг може означати стрес, гнів, сором, виснаження, небажання продовжувати розмову або відчуття втрати безпеки. Але тут важливо не перебільшувати доказову базу. Систематичний огляд Vass, Csukly і Simon 2022 року включив 24 роботи й показав, що дослідницька література значно частіше вивчала мотиви тролів та їхню онлайн-поведінку, ніж прямі наслідки для конкретних постраждалих. Отже, твердження про точні клінічні наслідки саме тролінгу мають залишатися обережними.
Офіційний британський Rapid Evidence Assessment також був присвячений поширеності й впливу онлайн-тролінгу та підкреслив неоднорідність визначень у літературі. Частина досліджень змішує тролінг із ширшими формами онлайн-домагань, тому не кожен ефект, встановлений для кібербулінгу чи онлайн-агресії, можна автоматично приписати тролінгу.
Для спільнот наслідок іноді видно навіть без клінічної шкоди конкретній людині: дискусія втрачає зміст, учасники витрачають ресурси на конфлікт, конструктивні користувачі виходять із розмови, а провокативна норма може відтворюватися через наслідування. Саме тому модерація — це не лише реакція на «поганого користувача», а керування соціальним середовищем.
Як реагувати на тролінг без ескалації
Найперше варто визначити рівень ризику. Якщо це очевидна провокація без погроз і переслідування, довга емоційна суперечка часто просто дає провокатору більше уваги й матеріалу для продовження конфлікту. У такій ситуації практичними варіантами є припинити дискусію, скористатися функціями приховування, вимкнення сповіщень або блокування і повідомити модераторам про порушення правил. Це не універсальний «психологічний закон», а стратегія зменшення підкріплення провокації та власного навантаження.
Якщо поведінка переходить у повторюване цькування, погрози, шантаж, публікацію приватних даних, нав’язливе переслідування або спроби дістатися вас через нові акаунти, не варто обмежуватися формулою «не годуй троля». Перед блокуванням корисно зберегти цифрові докази. Кіберполіція України радить робити скриншоти повідомлень, коментарів і публікацій, зберігати URL, дату та ідентифікаційні дані акаунта, якщо вони доступні.
Для дитини або підлітка базовий крок — залучити дорослого, якому вона довіряє. У рекомендаціях Кіберполіції від 1 вересня 2026 року окремо підкреслено, що дитину не слід звинувачувати за небезпечну онлайн-ситуацію: страх покарання може змусити її приховувати проблему.
Коли після онлайн-конфлікту з’являються стійка тривога, порушення сну, відчуття небезпеки, уникання соціальних контактів або інші симптоми, оцінювати потрібно не «силу троля», а реальний стан людини. Окрема провокація не є діагнозом ні для автора, ні для адресата; значення мають тривалість, інтенсивність симптомів, контекст і функціонування людини.
Що робити, якщо ви помічаєте тролінгову поведінку у себе
Корисно подивитися на функцію власної поведінки. Ви пишете, щоб прояснити думку, чи щоб побачити, як хтось «вибухне»? Чи продовжили б ви цей коментар, якби реакція аудиторії була невидимою? Чи змінюється ваш стиль після поганого дня, недосипання, алкоголю, конфлікту або кількох годин у токсичному треді? Такі питання переводять увагу з ярлика особистості на механізми, які можна змінювати.
Особливо корисним може бути короткий розрив між імпульсом і публікацією: вийти з треду, перечитати текст пізніше, прибрати персональну провокацію, сформулювати твердження, яке можна перевірити, або взагалі не публікувати коментар, якщо єдиною метою є чужа негативна реакція. Це не «лікування тролінгу», а звичайна поведінкова саморегуляція.
Що можуть робити модератори та власники онлайн-спільнот
Найкращі дані тут показують, що середовище має значення. Якщо користувачі постійно бачать непокарані провокації, вони отримують сигнал, що така поведінка є нормою. Якщо правила видимі й послідовно застосовуються, норма змінюється.
У великому польовому експерименті на 2190 дискусіях у Reddit-спільноті r/science Matias показав, що демонстрація правил перед участю підвищувала дотримання норм новачками більш ніж на 8 процентних пунктів і водночас збільшувала їхню участь у дискусіях. Це дослідження стосувалося ширшої категорії неналежної та агресивної поведінки, а не лише тролінгу, але воно дає причинний доказ того, що явні соціальні норми можуть змінювати поведінку в онлайн-спільноті.
Практично це підтримує кілька принципів: правила мають бути конкретними; користувач повинен розуміти, що саме вважається порушенням; модерація має бути передбачуваною; ранні провокації не варто залишати єдиною видимою моделлю поведінки; а санкції мають відповідати конкретному порушенню. Такі заходи працюють з архітектурою спільноти, а не намагаються психологічно «діагностувати» кожного порушника.
Поширені міфи про інтернет-тролів
«Усі тролі — психопати або нарциси»
Ні. Дослідження виявляють статистичні асоціації з певними рисами, а метааналіз 2025 року підтверджує позитивний зв’язок із темною тетрадою. Але це не означає, що кожен, хто тролить, має клінічний розлад, і не дозволяє ставити діагноз за онлайн-поведінкою.
«Людина або троль, або ніколи ним не стане»
Ні. Експериментальні дані показують, що негативний настрій і токсичний контекст можуть підвищувати ймовірність тролінгової відповіді в звичайних учасників дискусії. Стабільні риси й ситуація взаємодіють.
«Анонімність автоматично робить людей агресивними»
Ні. Свіжий метааналіз 2026 року показує позитивний зв’язок анонімності з кібер-агресією, але ефект неоднорідний і залежить від контексту. Анонімність може знижувати частину соціальних обмежень, однак напрям поведінки значною мірою визначають норми середовища, мотивація та інші чинники.
«Найкраще завжди просто ігнорувати»
Іноді припинення відповіді справді є найекономнішою стратегією для звичайної провокації. Але якщо є погрози, доксинг, систематичне цькування або переслідування, пріоритетом стають безпека, фіксація доказів, блокування, скарга платформі та, за потреби, звернення до компетентних служб. «Не реагувати» не означає «нічого не робити».
«Тролінг — це просто гумор»
У реальному інтернеті слово «тролінг» іноді використовують дуже широко — від дружнього підколювання до жорстокої цілеспрямованої провокації. Саме тому наукові дослідження намагаються задавати операціональні критерії. Якщо всі учасники розуміють жарт, можуть вільно відмовитися від участі й ніхто не намагається завдати шкоди або зірвати комунікацію, така взаємодія психологічно відрізняється від тролінгу, який вивчає більшість робіт про онлайн-агресію.
Короткі відповіді на часті запитання
Тролінг — це психічний розлад?
Тролінг у психологічній літературі — поведінковий феномен онлайн-комунікації. Дослідження можуть вимірювати риси особистості, мотивації, емпатію або соціальні винагороди, але сам факт тролінгу не є клінічним діагнозом.
Чому тролі хочуть, щоб їм відповідали?
Для частини людей емоційна реакція інших є винагородою: вона дає увагу, відчуття впливу, розвагу або задоволення від чужого дискомфорту. Для інших важливішими можуть бути нудьга, групова норма, негативний настрій або сам факт участі у конфліктній спільноті.
Чи можна визначити троля за одним коментарем?
Надійно — зазвичай ні. Один різкий або дивний коментар може бути помилкою, сарказмом, невдало сформульованою незгодою або свідомою провокацією. Більше інформації дає повторюваний патерн взаємодії та реакція людини на змістовні відповіді й межі.
Чим тролінг відрізняється від кібербулінгу?
Тролінг зазвичай визначають через провокацію й зрив комунікації, а кібербулінг — через цифрове цькування, часто повторюване і спрямоване на конкретну людину. Вони можуть перетинатися: тролінг стає частиною кібербулінгу, коли перетворюється на систематичне переслідування або приниження мішені.
Чи варто сперечатися з тролем фактами?
Якщо співрозмовник справді обговорює зміст, факти мають сенс. Якщо факти систематично ігноруються й кожна відповідь лише породжує нову провокацію, продовження суперечки може не наближати розмову до вирішення. У такій ситуації корисніше встановити межу, завершити дискусію або скористатися інструментами модерації.
Чи можна запобігти тролінгу в спільноті?
Повністю усунути провокативну поведінку навряд чи можливо, але середовище можна зробити стійкішим. Польові експерименти показують, що видимі правила й послідовні соціальні норми змінюють поведінку учасників, а дослідження контексту дискусій показують, що рання токсичність здатна підсилювати подальшу токсичність.
Висновок
Психологія тролінгу сьогодні дає дві взаємодоповнювальні відповіді. Перша: індивідуальні відмінності мають значення — у великому метааналізі тролінг позитивно пов’язаний із рисами темної тетради, а окремі роботи вказують на роль низької афективної емпатії, негативної соціальної винагороди та схильності до нудьги. Друга: ситуація також має значення — настрій, попередні коментарі, анонімність, онлайн-розгальмування й правила спільноти можуть змінювати ймовірність провокативної поведінки.
Найточніше розуміти тролінг не як незмінну сутність «поганої людини», а як поведінку, що виникає на перетині мотивів, рис і цифрового контексту. Для користувача це означає менше витрачати сили на психологічне вгадування особистості провокатора й більше — на оцінку реальної поведінки, власні межі та безпеку. Для модератора — працювати з нормами й архітектурою спільноти. Для дослідника — не змішувати тролінг із усією онлайн-агресією і не підміняти кореляційні дані причинними висновками.