top of page

Психологічна енкциклопедія

Судова психологія і судова психіатрія: у чому різниця

15 годин тому
Читати 11 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 6 жовтня 2026 · Редакційна політика


Судова психологія і судова психіатрія працюють на межі психічного здоров’я, поведінки та права, але мають різний предмет професійної компетенції. Судова психологія застосовує психологічні знання до юридично значущих питань і досліджує психологічні закономірності та особливості психічної діяльності. Судова психіатрія є медичною галуззю психіатрії, яка в судово-експертному контексті оцінює психічний стан і, зокрема, наявність або відсутність психічного розладу.


У чинному українському регулюванні це розмежування сформульоване особливо чітко. Наказ МОЗ України № 1935 від 23 грудня 2025 року визначає предмет судово-психіатричної експертизи як психічний стан особи у юридично значущі проміжки часу, а предмет судово-психологічної експертизи — як психологічні закономірності та особливості перебігу психічної діяльності. Той самий акт окремо передбачає комплексну судову психолого-психіатричну експертизу, коли для відповіді на поставлені питання потрібні обидва види спеціальних знань.


Головний практичний висновок такий: межу між цими сферами визначає не ярлик «норма або патологія» і не саме перебування людини в судовому процесі, а конкретне юридично релевантне питання, предмет дослідження, кваліфікація експерта та межі того, що дозволяють встановити застосовані методи.


Коротко: у чому головна різниця


Судовий психолог відповідає на психологічні питання: як функціонували пізнавальні, емоційні, мотиваційні та регуляторні процеси; які психологічні особливості мають значення для поставленого юридичного питання; як вони могли проявлятися у певній ситуації або проміжку часу. Судовий психіатр відповідає на психіатричні питання: яким був психічний стан, чи є або був психічний розлад, як клінічні прояви співвідносяться з поставленим експертним питанням.


Психологічне оцінювання не перетворюється на психіатричну діагностику через те, що воно проводиться для суду. Так само психіатричний діагноз сам по собі не встановлює винуватість, неосудність, недієздатність, процесуальну компетентність чи інший юридичний статус. Експерт надає спеціальні знання; юридичне рішення ухвалює уповноважений орган або суд у межах відповідної процедури.


Тому правильне запитання звучить не «хто головніший — психолог чи психіатр», а «яке саме питання потрібно вирішити і до якої галузі спеціальних знань воно належить». Якщо питання одночасно охоплює психічний стан і психологічні закономірності діяльності, українське законодавство прямо передбачає комплексну психолого-психіатричну експертизу.


Що таке судова психологія


Судова психологія — це застосування психологічних знань у правовому та судовому контексті. Її предмет ширший за одну судово-психологічну експертизу: до поля судової психології належать психологічне оцінювання, експертна робота, дослідження пам’яті та показань, прийняття рішень, поведінки учасників процесу, професійних ролей у правосудді та інших психолого-правових питань.


Американська психологічна асоціація визначає судову психологію як професійну практику, у якій психолог застосовує наукові, технічні або спеціалізовані психологічні знання до права для вирішення юридичних, договірних чи адміністративних питань. Важливо, що сама присутність психолога у суді або робота з людиною, яка має правову справу, ще не робить будь-яку психологічну допомогу судово-психологічною практикою: визначальним є психолого-правове завдання.


Ця широка міжнародна рамка узгоджується з українським розмежуванням дисципліни і конкретної експертизи. У межах чинного Порядку МОЗ предмет судово-психологічної експертизи визначено як психологічні закономірності та особливості перебігу психічної діяльності у певні юридично значущі проміжки часу. Отже, експертне дослідження має бути прив’язане до поставленого питання, матеріалів справи та професійно обґрунтованих психологічних методів.


Що таке судова психіатрія


Судова психіатрія — медична галузь на перетині психіатрії та права. В міжнародній професійній традиції її описують як застосування наукової та клінічної психіатричної компетентності в цивільних, кримінальних, пенітенціарних, регуляторних та інших правових контекстах. Американська академія психіатрії та права (AAPL) прямо визначає судову психіатрію як медичну субспеціальність психіатрії.


В українській судово-експертній системі Наказ МОЗ № 1935 визначає предмет судово-психіатричної експертизи як психічний стан особи у певні юридично значущі проміжки часу. Порядок окремо встановлює, що під час такої експертизи з’ясовується наявність або відсутність психічного розладу, а за очної експертизи проводиться психіатричний огляд.


Саме медична складова є принциповою межею. Закон України «Про психіатричну допомогу» відносить до психіатричної допомоги обстеження стану психічного здоров’я, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд і реабілітацію. Проте судово-психіатрична експертиза має іншу безпосередню мету, ніж звичайне лікування: вона відповідає на поставлені експертні питання у правовому процесі.


Докладно про саму галузь, види судово-психіатричних експертиз та роль експерта дивіться в окремому канонічному матеріалі «Судова психіатрія: що це, судово-психіатрична експертиза та роль експерта».


Межа проходить через предмет питання, а не через «норму» і «патологію»


Популярне пояснення «психолог працює лише з психічно здоровими людьми, а психіатр — лише з психічними розладами» занадто грубе для судово-експертної практики. Людина з психіатричним діагнозом може одночасно мати психологічні характеристики, що потребують професійного психологічного дослідження. Людина без встановленого психічного розладу також може бути об’єктом судово-психіатричної оцінки, якщо процесуальне питання вимагає перевірки психічного стану.


Чинний український Порядок не проводить межу за формулою «здоровий — психолог, хворий — психіатр». Він розділяє предмети: психічний стан і психічний розлад належать до судово-психіатричної експертизи; психологічні закономірності та особливості перебігу психічної діяльності — до судово-психологічної; поєднання обох — до комплексної психолого-психіатричної.


Це розмежування захищає від двох типових помилок. Перша — намагатися отримати психіатричний діагноз із психологічного тесту. Друга — вважати, що наявність діагнозу автоматично відповідає на юридичне питання. У судовій практиці потрібен окремий міст між науковим або клінічним фактом і тим правовим критерієм, який застосовує суд.


Хто може проводити такі експертизи в Україні


Звичайна професійна кваліфікація психолога або психіатра і кваліфікація судового експерта — різні речі. Закон України «Про судову експертизу» визначає судову експертизу як дослідження на основі спеціальних знань для надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду, а спеціальні вимоги до експертів встановлюються законодавством і профільними нормативними актами.


Для системи МОЗ Порядок атестації за експертними спеціальностями, затверджений наказом № 1935 встановлює окремі траєкторії. Для судово-психіатричної експертизи базою є медична освіта та професійна кваліфікація психіатра із спеціальною судово-психіатричною підготовкою. Для судово-психологічної експертизи передбачена магістерська освіта з психології або медичної психології та відповідна професійна кваліфікація клінічного психолога або лікаря-психолога, а також спеціальна експертна підготовка й атестація.


Отже, фрази «судовий психолог» і «судовий психіатр» описують не просто психолога чи психіатра, який опинився в суді. У формальній експертній процедурі має значення право проводити конкретний вид судової експертизи, експертна спеціальність, межі компетенції та процесуальна форма залучення.


Що оцінює судово-психологічна експертиза


Судово-психологічна експертиза досліджує психологічні закономірності та особливості перебігу психічної діяльності, які мають значення для поставленого юридичного питання. Це можуть бути особливості сприймання, пам’яті, мислення, емоційного реагування, мотивації, саморегуляції, індивідуально-психологічні характеристики або психологічні механізми поведінки — лише настільки, наскільки вони реально входять до предмета конкретного експертного завдання.


Чинний Порядок МОЗ покладає на експерта-психолога судового вибір способу дослідження, обсягу інформації, методів і методик відповідно до поставлених питань. Це означає, що немає одного універсального «судового тесту», який автоматично дає готову відповідь для будь-якої справи.


Психологічний тест є одним із можливих джерел даних. Його результат потрібно інтерпретувати в межах валідності методики, умов проведення, характеристик особи та всього масиву матеріалів. Окремий бал не встановлює правдивість, винуватість, небезпечність, осудність, дієздатність чи інший юридичний статус.


Професійні настанови APA для судової психології також підкреслюють необхідність достатньої наукової основи висновків, відповідності методів конкретному питанню, врахування альтернативних пояснень, обмежень даних та неупередженості експерта.


Що оцінює судово-психіатрична експертиза


Судово-психіатрична експертиза зосереджується на психічному стані особи у юридично значущий час. Відповідно до Порядку МОЗ № 1935, під час неї з’ясовується наявність або відсутність психічного розладу, аналізується анамнез, психічний розвиток, особливості поведінки, стан під час обстеження та у період, якого стосується поставлене питання; проводиться психіатричний огляд, а також передбачені медичні складові обстеження.


Психіатрична експертиза тому може містити діагностичне судження про психічний розлад. Але діагноз залишається клінічним фактом, який ще потрібно співвіднести з конкретним юридичним критерієм. Різні правові питання — кримінальна відповідальність, процесуальна здатність, цивільна дієздатність, потреба у певних заходах — мають власні нормативні критерії.


Це одна з найважливіших меж усієї галузі: психічний розлад не дорівнює автоматично правовій нездатності або звільненню від відповідальності. І навпаки, юридична оцінка не може бути механічно зведена до назви діагнозу.


Методи: чому психолог і психіатр можуть дивитися на ту саму людину по-різному


Об’єктом обох видів експертизи може бути одна й та сама людина, ті самі матеріали справи і той самий юридично значущий період. Різниця виникає на рівні запитання, теоретичної моделі, професійної компетенції та методу.


Психологічна частина


Психолог аналізує функціонування психологічних процесів і характеристик. Залежно від завдання це може включати бесіду, спостереження, аналіз матеріалів, психодіагностичні методики, реконструкцію психологічно значущої ситуації та зіставлення різних джерел інформації. Методика повинна відповідати саме тому конструкту, який вона нібито вимірює, а межі інтерпретації мають бути вказані у висновку.


Психіатрична частина


Психіатр працює в медичній діагностичній рамці: оцінює психічний стан, симптоми, анамнез, можливий перебіг розладу, дані медичної документації та інші клінічно релевантні відомості. У судово-психіатричній експертизі ці дані використовуються не для звичайного лікувального рішення, а для відповіді на поставлене психіатричне експертне питання.


Спільний принцип


Ні психологічна, ні психіатрична експертиза не повинна будуватися на одному ефектному симптомі, одному тесті, одному уривку поведінки або популярній психологічній концепції. Судовий висновок потребує достатньої інформаційної основи, прозорого зв’язку між даними й висновками та чіткого позначення обмежень.


Експертний висновок, психологічний результат і діагноз — різні рівні


Результат психологічної методики — це дані про певний вимірюваний конструкт у конкретних умовах. Психологічне оцінювання інтегрує кілька джерел даних і формує професійне судження. Судово-психологічний висновок додає до цього процесу чітку психолого-правову рамку: експерт відповідає на поставлені питання в межах своєї спеціальності.


Психіатричний діагноз — клінічна класифікація психічного розладу. Судово-психіатричний висновок ширший за назву діагнозу, бо має описати релевантний психічний стан і обґрунтовано відповісти на експертні питання. А юридичне рішення є наступним рівнем: воно приймається за правилами відповідного процесу і не зводиться до формули експерта.


Саме тому некоректно говорити: «тест показав, що людина неосудна», «психіатр поставив діагноз, отже людина не відповідає за свої дії» або «психолог визначив, що свідок говорить правду». У кожній із цих фраз змішані різні рівні знання — вимірювання, професійна оцінка та юридична кваліфікація.


Комплексна судова психолого-психіатрична експертиза


Іноді питання неможливо повноцінно вирішити лише психологічними або лише психіатричними засобами. Саме для таких ситуацій Наказ МОЗ № 1935 передбачає комплексну судову психолого-психіатричну експертизу. Її предмет охоплює і психічний стан, і психологічні закономірності та особливості перебігу психічної діяльності у юридично значущі проміжки часу.


У комплексному дослідженні психіатрична частина виконує завдання, передбачені для судово-психіатричної експертизи, а психологічна — завдання судово-психологічної. Комплексність не означає змішування професій: кожен експерт працює у своїй компетенції, а спільний висновок має інтегрувати дані настільки, наскільки цього потребує поставлене питання.


Комплексна експертиза не є «сильнішою» за будь-яку однофахову експертизу сама по собі. Вона доречна тоді, коли предмет справді перетинає обидві галузі. Якщо питання суто психологічне, залучення психіатрії не додає автоматичної точності; якщо питання стосується психічного розладу та клінічного психічного стану, психологічні тести не замінюють психіатричної оцінки.


Що експерт не вирішує замість суду


Межі експерта є не формальністю, а центральною гарантією якості. Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює, що запитання експертові та його висновок не можуть виходити за межі спеціальних знань. Він також прямо зазначає, що експерт, який оцінює психічний стан підозрюваного чи обвинуваченого, не має права стверджувати, чи був цей стан елементом кримінального правопорушення або елементом, що виключає кримінальну відповідальність.


Той самий Кодекс визначає висновок експерта як джерело доказів і водночас встановлює, що висновок не є обов’язковим для органу, який здійснює провадження; незгода з ним має бути вмотивована. Отже, експертний висновок має доказове значення, але не підміняє судове рішення.


У цивільному процесі межа сформульована ще пряміше: Цивільний процесуальний кодекс України зазначає, що предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Це правило добре передає загальний принцип: психолог або психіатр пояснює факти й професійні висновки в межах спеціальних знань, а правову кваліфікацію здійснює суд.


Тому ні судово-психологічний, ні судово-психіатричний висновок сам по собі не встановлює винуватість, достовірність усього доказу, юридичну відповідальність, остаточну дієздатність, процесуальний статус або правомірність конкретної дії. Психологічний факт, клінічний факт і юридичний факт можуть бути пов’язаними, але це різні рівні аналізу.


Кілька типових ситуацій


Потрібно дослідити психологічний механізм або особливості психічної діяльності


Коли питання стосується психологічних особливостей сприймання, пам’яті, емоційного реагування, саморегуляції, мотивації чи іншої психологічної функції у конкретному юридично значущому контексті, воно належить до поля судової психології. Навіть тут формулювання питання має бути таким, щоб експерт досліджував психологічний предмет, а не робив юридичний висновок.


Є питання про психічний розлад або клінічний психічний стан


Коли потрібно встановити наявність або відсутність психічного розладу, оцінити клінічний психічний стан чи ретроспективно дослідити його у юридично значущий період, потрібна психіатрична компетенція. Саме це відображено у чинному українському порядку судово-психіатричної експертизи.


Питання одночасно потребує психологічної та психіатричної компетенції


Якщо психічний розлад, його прояви та психологічні механізми поведінки потрібно аналізувати разом, може бути доречною комплексна психолого-психіатрична експертиза. Її призначення визначається не самою наявністю діагнозу, а структурою поставлених питань.


Потрібно визначити, чи людина говорить правду


Таке формулювання потребує особливої обережності. Пам’ять, сприймання, навіюваність, умови відтворення події та інші психологічні процеси можна досліджувати науковими методами, але психологічна помилка пам’яті не дорівнює брехні, а психологічне оцінювання не є юридичним встановленням достовірності доказу. Остаточна оцінка доказів належить суду.


Судова експертиза і звичайна консультація — не одне й те саме


Висновок психолога після консультації, виписка з медичної карти, довідка психіатра, результат тестування і судово-експертний висновок мають різний статус і створюються для різних цілей. У терапії чи клінічній допомозі головною метою є допомога людині, діагностика, лікування або підтримка. У судовій експертизі метою є незалежна відповідь на чітко визначені питання у правовому процесі.


Спеціальні настанови APA наголошують на цій різниці ролей: лікування, консультація та судово-експертне оцінювання можуть мати різні цілі, правила конфіденційності, адресатів і стандарти неупередженості. Те, що терапевт добре знає свого пацієнта, не робить терапевтичний контакт автоматично еквівалентом незалежного судового оцінювання.


Практичні матеріали AAPL з судово-психіатричної оцінки так само виходять із того, що форензичний психіатр працює з конкретним психолого-правовим запитом і формує експертну думку для правового адресата, а не просто переносить лікувальний діагноз у суд.


Українські правила змінилися у 2026 році


Для українського читача це особливо важливо, бо в інтернеті досі трапляються матеріали, що посилаються на старі накази. Станом на 6 жовтня 2026 року ключовим спеціальним актом у цій сфері є наказ МОЗ України від 23 грудня 2025 року № 1935 «Про організацію судово-експертної діяльності у галузі судової психіатрії та психології», чинний із подальшими змінами 2026 року.


Наказ одночасно регулює судово-психіатричну, судово-психологічну та комплексну судову психолого-психіатричну експертизи в державних спеціалізованих установах МОЗ, встановлює їх предмет, організаційні правила, форми висновків, перелік посад та окрему систему експертної кваліфікації. Старий наказ МОЗ № 865 від 2018 року про порядок проведення судово-психіатричної експертизи в цьому новому нормативному пакеті визнано таким, що втратив чинність.


Тому при пошуку інформації про різницю між судовою психологією і судовою психіатрією варто перевіряти дату джерела. Матеріал може правильно описувати загальну наукову різницю, але містити вже застарілу українську процедуру, назви посад або порядок атестації.


Як читати висновок експерта


Корисно відокремлювати щонайменше п’ять рівнів: вихідні матеріали; застосовані методи; отримані дані; професійну інтерпретацію; відповідь на поставлене експертне питання. Якщо між цими рівнями немає зрозумілого зв’язку, висновок важко оцінювати незалежно від того, чи написав його психолог або психіатр.


Так само важливо бачити межі висновку. Чи мав експерт достатні матеріали? Чи відповідає метод поставленому питанню? Чи описані альтернативні пояснення? Чи не перетворено статистичний зв’язок на твердження про конкретну людину? Чи не зроблено юридичний висновок там, де експерт мав надати лише спеціальні психологічні або психіатричні дані?


У судово-психологічній роботі особливо небезпечно перебільшувати точність психометричних показників. У судово-психіатричній — зводити всю аргументацію до діагностичної етикетки. В обох випадках сильний висновок показує логіку переходу від даних до професійного судження і прямо позначає те, чого наявні дані не дозволяють встановити.


Поширені запитання


Чи є судовий психолог лікарем


Не обов’язково в тому самому сенсі, що психіатр. У чинній системі МОЗ вимоги до експертної спеціальності «Судово-психологічна експертиза» передбачають психологічну або медико-психологічну магістерську освіту та професійну кваліфікацію клінічного психолога або лікаря-психолога. Це окрема професійна траєкторія від кваліфікації лікаря-психіатра та судового психіатра.


Чи може судовий психолог поставити психіатричний діагноз


Предметом саме судово-психологічної експертизи є психологічні закономірності та особливості психічної діяльності. Встановлення наявності або відсутності психічного розладу в чинному Порядку віднесене до судово-психіатричної експертизи. Професійні компетенції конкретного фахівця в інших клінічних ролях не змінюють межі експертної спеціальності, у якій він дає судовий висновок.


Чи означає психіатричний діагноз неосудність


Ні. Діагноз описує психічний розлад, а не юридичний статус. У кримінальному провадженні експерт досліджує психічний стан у межах спеціальних знань, тоді як правове значення цього стану оцінюється за критеріями кримінального та процесуального права. КПК України прямо обмежує можливість експерта підміняти юридичний висновок.


Чи потрібна комплексна експертиза кожній людині з психічним розладом


Ні. Комплексна експертиза потрібна тоді, коли поставлене питання справді вимагає одночасно психіатричної та психологічної компетенції. Наявність діагнозу сама по собі не створює автоматичної потреби у комплексному дослідженні.


Чи може психолог або психіатр визначити, що людина бреше


Жодна окрема психологічна або фізіологічна ознака не є прямим детектором брехні. Експерт може досліджувати психологічні або психіатричні фактори, що мають значення для певного питання, але юридична оцінка достовірності доказів формується судом на основі всієї сукупності матеріалів.


Хто вирішує, яку експертизу призначати


Це залежить від виду провадження та процесуальної ситуації. У загальному вигляді експерта залучає уповноважена особа або орган, а експертизу може доручити слідчий суддя чи суд; конкретні правила визначає відповідний процесуальний кодекс. Ключове практичне завдання — сформулювати питання так, щоб вони відповідали предмету потрібної експертної спеціальності.


Головне розрізнення


Судова психологія і судова психіатрія стикаються з однією людиною та одним правовим контекстом, але описують різні рівні реальності. Психологія досліджує психологічні закономірності й особливості психічної діяльності; психіатрія — психічний стан і психічні розлади в медичній рамці. Судова експертиза перетворює ці знання на обґрунтовані відповіді на спеціальні питання, а право визначає, яке юридичне значення вони матимуть.


Точне розмежування потрібне не для професійної формальності. Воно запобігає діагностиці за тестом, юридичним висновкам за симптомом, ототожненню психічного розладу зі злочинністю, а також спробам перетворити психологічну оцінку на доказ правдивості чи винуватості. Саме ця межа робить експертне знання корисним для правосуддя.


Пов’язані статті



Джерела


American Academy of Psychiatry and the Law. Practice Resources.


American Academy of Psychiatry and the Law. What Is Forensic Psychiatry.


American Psychological Association. Specialty Guidelines for Forensic Psychology. American Psychologist, 68(1), 7–19.








bottom of page