Сприйняття кліматичного ризику і психологічна дистанція: чому загроза здається близькою або далекою
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 8 жовтня 2026 · Редакційна політика
Сприйняття кліматичного ризику — це спосіб, у який людина оцінює ймовірність, тяжкість і значущість можливих наслідків зміни клімату для себе, інших людей, суспільства й довкілля. Воно формується під впливом знань, досвіду, емоцій, цінностей, довіри до інформації та фактичних умов життя. Дві людини можуть знати про однакові кліматичні процеси й по-різному оцінювати загрозу, оскільки живуть у різних обставинах і звертають увагу на різні наслідки.
Психологічна дистанція — суб’єктивна віддаленість явища в часі, просторі, соціальних відносинах або за ступенем його визначеності. Коли людина уявляє кліматичні наслідки через сто років на іншому континенті, загроза може здаватися віддаленою. Коли вона міркує про спеку в оселі цього літа чи небезпеку для своїх рідних, та сама глобальна проблема набуває особистої близькості.
Відчуття близькості, визнання фактичного ризику, емоційне занепокоєння, підтримка політичних заходів і реальні дії — різні психологічні показники. Їхній зв’язок досліджують окремо. Зокрема, метааналіз Langlais та співавторів (2026) показав: люди, які сприймають кліматичну загрозу як ближчу, частіше повідомляють про кліматичні дії, проте експериментальне скорочення дистанції майже не змінює фактичної поведінки.
Ця стаття пояснює оцінювання кліматичної загрози та психологічну дистанцію як механізми пізнання й ухвалення рішень. Предмет кліматичної психології ширший: він охоплює переживання, поведінку, адаптацію й суспільні відповіді. Наслідки кліматичних змін для здоров’я окремо розглянуто в матеріалі «Зміна клімату і психічне здоров’я».
Що означає сприймати кліматичний ризик
У дослідженнях кліматичних наслідків ризик пов’язують із небезпечними явищами, експозицією людей або систем до їхнього впливу та вразливістю. Психологічне сприйняття ризику описує оцінку цих обставин самою людиною: що вона вважає загрозою, наскільки ймовірними бачить наслідки, кому, на її думку, вони загрожують і які ресурси для захисту доступні. Об’єктивні кліматичні оцінки та індивідуальні уявлення можуть збігатися частково, тому їх не слід змішувати.
Наприклад, родина може знати про зростання ймовірності небезпечної спеки й одночасно мати добре захищене житло. Інша родина може жити у вразливих умовах, але не отримувати інформації про локальний ризик. Третя усвідомлює можливу загрозу підтоплення, проте обмежена у виборі місця проживання. У всіх випадках сприйняття загрози взаємодіє з експозицією, ресурсами та можливістю діяти, а психологічна оцінка сама по собі не визначає ступеня безпеки.
Суб’єктивний ризик часто розділяють на особистий і суспільний. Особистий стосується власного здоров’я, житла, праці й близьких. Суспільний — наслідків для великих груп населення, екосистем, економіки та майбутніх поколінь. Людина може оцінювати один як високий, а інший як нижчий, не суперечачи власним переконанням: вона порівнює різні об’єкти. У моделі van der Linden (2015) особистий і суспільний виміри розглядалися як окремі результати.
Чотири виміри психологічної дистанції
У психології поняття дистанції пов’язане з теорією рівнів конструювання: віддалені події люди схильні уявляти абстрактніше, а близькі — через конкретні подробиці, хоча цей зв’язок залежить від завдання й ситуації. Теоретичну основу виклали Trope і Liberman (2010). У кліматичних дослідженнях найчастіше розрізняють часову, просторову, соціальну та гіпотетичну дистанції. Вони можуть змінюватися незалежно одна від одної, тому сприйняття «далекого клімату» не є єдиною простою рисою.
Часова дистанція: зараз чи в майбутньому
Часова дистанція показує, коли людина очікує наслідків: уже сьогодні, найближчими десятиліттями чи за життя наступних поколінь. Формулювання «потепління вплине на наших онуків» привертає увагу до майбутнього; «періоди сильної спеки впливають на умови праці сьогодні» — до сучасного досвіду. Обидва часові горизонти можуть бути обґрунтованими для різних наслідків зміни клімату.
Значення має й те, який саме результат людина оцінює. Для деяких місцевостей небезпечні погодні умови є актуальним питанням уже тепер, тоді як інші процеси розгортаються протягом десятиліть. Психологічна дистанція відображає уявлення людини про терміни, а не замінює наукового прогнозу.
Просторова дистанція: тут чи десь далеко
Просторова дистанція стосується географічної віддаленості наслідків. Людина може сприймати підвищення рівня моря на далекому узбережжі як менш безпосередню загрозу, ніж перегрівання квартири чи тривалу посуху в своєму районі. Водночас географічно віддалена подія може бути психологічно близькою, якщо в цій місцевості живуть близькі люди або з нею пов’язане важливе місце.
Глобальне явище складається з неоднакових локальних проявів. Конкретне повідомлення про кліматичний ризик має пояснювати, до якої території воно належить, за яким часовим горизонтом його оцінено й наскільки обґрунтоване перенесення висновку на місце проживання читача.
Соціальна дистанція: я та мої близькі чи інші люди
Соціальна дистанція позначає віддаленість людей, яких можуть зачепити наслідки: самої людини, її сім’ї, сусідів, знайомої спільноти чи незнайомих груп. Оцінка ризику для себе часто відрізняється від оцінки для населення загалом. Проте навіть далекі соціально наслідки можуть бути морально важливими: співчуття до інших і солідарність не зводяться до особистої вигоди.
У дослідженнях варто окремо запитувати про власне домогосподарство, місцеву спільноту й населення інших країн. Інакше одна відповідь про небезпеку для «людей» приховує кілька різних оцінок.
Гіпотетична дистанція: наскільки реальною здається подія
Гіпотетична дистанція пов’язана зі сприйняттям певності або непевності можливого наслідку. Людина може визнавати, що клімат змінюється, але бути невпевненою в конкретній події: коли саме вона станеться, якою буде її інтенсивність або чи торкнеться певного району. Наукова визначеність довгострокового глобального потепління та невизначеність точного часу окремої локальної події мають різний зміст.
Плутанина виникає, коли невизначеність деталізованого місцевого прогнозу сприймають як невизначеність самого антропогенного потепління. Для оцінювання ризику важливо називати предмет невизначеності, доступні дані та межі прогнозу.
У дослідженні Spence, Poortinga і Pidgeon (2012) компоненти психологічної дистанції розглядалися як взаємопов’язані, але відмінні виміри. Через це висловлювання «зміна клімату здається мені далекою» потребує уточнення: далекою де, коли, для кого й за яким рівнем упевненості?
Чому кліматична небезпека може здаватися віддаленою
Зміна клімату розгортається протягом тривалого часу, а її наслідки накладаються на природну мінливість погоди. Особистий досвід складається з конкретних днів, сезонів і надзвичайних подій, тоді як оцінки клімату спираються на багаторічні спостереження та моделі. Для повсякденного мислення поєднання цих масштабів може бути складним. Людина помічає зливу чи спеку, але причинний внесок довгострокової кліматичної зміни в конкретну подію потребує спеціального аналізу.
На оцінку впливають також спосіб висвітлення проблеми, образи віддалених територій, життєвий досвід і довіра до джерел. Якщо інформація переважно описує іншу країну й далеке майбутнє, людина може не побачити зв’язку зі своєю ситуацією. Проте це не означає, що всі люди систематично недооцінюють близькість кліматичних наслідків.
Систематичний аналіз van Valkengoed, Steg і Perlaviciute (2023) засвідчив, що твердження «більшість людей бачать кліматичну зміну віддаленою» є перебільшенням: у багатьох опитуваннях респонденти сприймають наслідки як сучасні та близькі. Автори також не знайшли послідовного підтвердження того, що просте скорочення психологічної дистанції надійно активізує кліматичну поведінку.
Окремо слід враховувати умови життя. Людина може відкладати рішення через нестачу коштів, житлову нестабільність, інші нагальні потреби чи відсутність дієвої інфраструктури. Такі обмеження не є доказом байдужості до клімату. Для аналізу поведінки потрібно досліджувати можливості діяти поряд зі сприйнятою загрозою.
Від чого залежить особиста оцінка кліматичного ризику
Знання і розуміння кліматичних процесів
Наукова обізнаність допомагає розрізняти погоду й клімат, глобальні тенденції та місцеві наслідки, встановлені факти та припущення. Водночас загальна освіта, знання про причини потепління й оцінка особистого ризику — окремі змінні. У дослідженні 119 країн Lee та співавторів (2015) чинники поінформованості й ризикового сприйняття істотно відрізнялися між регіонами.
Особистий досвід та емоційне значення
Безпосередній досвід сильної спеки, повені або посухи може зробити загрозу більш конкретною. Але зв’язок між таким досвідом і сприйняттям зміни клімату залежить від того, як людина пояснює подію, чого вона зазнала й які відомості отримала. Сам факт екстремального погодного явища не доводить його конкретну кліматичну атрибуцію.
Емоції теж беруть участь в оцінюванні ризику: занепокоєння може привертати увагу до небезпеки, а відчуття безсилля — впливати на готовність шукати рішення. Такі зв’язки слід аналізувати без автоматичного припущення про причинність. У дослідженні Fasolin та співавторів (2025) опитали 5338 людей у семи країнах Латинської Америки: занепокоєння та відчутна вразливість були важливими статистичними чинниками сприйняття ризику. Дизайн дослідження дозволяє говорити про асоціації, а не про доведене спричинення одного чинника іншим.
Цінності, соціальні норми та довіра
Оцінювання загрози пов’язане з тим, що людина вважає цінним, чи довіряє науковим і суспільним інституціям, як її оточення розуміє кліматичні зміни. Цінності, емоційний досвід і соціокультурний контекст поєднуються з інформацією, яку людина отримує. У соціально-психологічній моделі van der Linden (2015) ці групи чинників аналізують разом; зв’язки встановлено за даними опитування, що обмежує причинні висновки.
Самі переконання чи соціальні очікування також не визначають, чи може людина змінити опалення, транспорт або житло. Як формуються загальні знання, цінності та установки, докладніше пояснює «Екологічна свідомість».
Спроможність захиститися та реальна вразливість
Важливо враховувати, чи має людина доступ до надійних попереджень, охолодження житла, безпечної води, транспорту, коштів і допомоги громади. Її оцінка ризику може бути високою, але поведінкові можливості — обмеженими. Відчуття власної спроможності виконати захисну дію та переконання, що ця дія справді зменшить небезпеку, варто оцінювати окремо.
Так само низька суб’єктивна оцінка ризику не завжди означає низьку об’єктивну вразливість. Для планування адаптації психологічні дані необхідно зіставляти з місцевими кліматичними показниками й соціальними умовами, а не використовувати як заміну їм.
Чи є зв’язок між психологічною дистанцією та кліматичними діями
Інтуїтивне припущення таке: якщо показати наслідки ближче — «тут і тепер», — люди активніше реагуватимуть. Деякі дослідження виявляли зв’язок меншої дистанції з більшим занепокоєнням, підтримкою заходів або намірами діяти. Інші результати були слабкими, суперечливими або залежали від того, який саме вимір дистанції змінювали та яку реакцію вимірювали.
Систематичний огляд Keller та співавторів (2022) охопив 84 дослідження та зафіксував неоднорідність визначень, способів вимірювання і результатів. Автори пропонують точніше визначати, про який кліматичний наслідок і тип дистанції йдеться. Огляд van Valkengoed та співавторів (2023) додатково поставив під сумнів ефективність універсального підходу «зробити загрозу психологічно ближчою».
Найновіший кількісний синтез — пререєстровані метааналізи Langlais та співавторів (2026). У 40 кореляційних дослідженнях за участю 36 305 людей (82 оцінки ефекту) більша психологічна дистанція була пов’язана з меншою кліматичною дією: середня кореляція r = −0,24. У 34 експериментальних дослідженнях із 57 855 учасниками (84 оцінки ефекту) втручання, покликані скоротити дистанцію, мали майже нульовий середній ефект на дію: r = 0,03.
Це ключове розрізнення між асоціацією і причинним ефектом. Люди, для яких ризик психологічно ближчий, можуть частіше діяти з багатьох причин: досвіду, цінностей, наявних ресурсів, соціальних умов і спроможності. Експериментальне повідомлення про близькість загрози не змінює автоматично всіх цих чинників. Статистичний коефіцієнт кореляції не показує, скільки додаткових дій спричинить скорочення дистанції.
Метааналіз 2026 року також виявив неоднорідність результатів, сильніші кореляційні зв’язки з діями щодо пом’якшення кліматичних змін, ніж щодо адаптації, та певні невеликі ефекти для намірів за окремих умов експерименту. Намір, підтримка кліматичної політики й фактична поведінка — різні показники. Ширшу систему мотивів і обмежень дії пояснює «Проекологічна поведінка».
Чому наближення загрози не завжди змінює поведінку
Коли повідомлення показує конкретний місцевий ризик, воно може підвищити його зрозумілість, але самої інформації недостатньо, якщо людина не знає дієвого способу захисту або не може його застосувати. Можливості залежати від транспорту, інфраструктури, доходів, місцевого управління та доступу до послуг. Тому оцінювання ефективності повідомлення потребує вимірювання не тільки страху чи наміру, а й конкретних дій за реальних умов.
Повідомлення також по-різному сприймають люди з різними попередніми переконаннями. Локальні приклади можуть допомагати зрозуміти проблему, але надмірна загрозливість без шляхів реагування здатна викликати захисні реакції або виснаження. Дані щодо універсальної ефективності повідомлень про близькі наслідки є змішаними; це детально аналізує Brügger та співавтори (2015).
Прикладна розробка кліматичних повідомлень — самостійний напрям F07-25 «Психологія кліматичної комунікації». Для цієї теми важливо насамперед пояснити механізм сприйняття ризику та умови, за яких оцінки можуть змінюватися. Майбутні комунікаційні рекомендації потребують перевірки на конкретних аудиторіях, а не перенесення одного універсального прийому.
Як відрізнити психологічну близькість від точності оцінки
Низька дистанція не обов’язково означає точніший прогноз. Людина може відчувати кліматичну загрозу як надзвичайно близьку після драматичної події, але помилятися щодо статистичної ймовірності повторення. Інша може вважати певний наслідок віддаленим, тому що місцеві наукові оцінки справді вказують на іншу географію чи віддалений горизонт.
Для перевірки варто розділяти чотири запитання: що саме може статися; з якою ймовірністю та в який час; для яких людей і територій; наскільки надійні дані? Психологічні опитування описують переконання, а оцінки фізичного ризику — кліматичні небезпеки, експозицію та вразливість. Обидва види інформації потрібні, але відповідають на різні дослідницькі запитання.
Український контекст: місцевий ризик і життєві умови
В Україні зміст сприйняття кліматичних загроз залежить від місцевих особливостей, умов житла, характеру праці, доступу до води, захисту від спеки, транспорту та інформації. Для однієї родини нагальним буде ризик перегрівання житла, для іншої — можливий вплив посухи або сильних опадів на господарство. Ці приклади показують принцип контекстної оцінки; вони не є результатом окремого всеукраїнського психологічного опитування.
Уявлення про ризик слід зіставляти з науковими й офіційними даними щодо конкретної території та типу небезпеки. Шостий оціночний звіт IPCC, Робоча група II (2022) описує взаємодію кліматичних загроз, експозиції та вразливості у світовому масштабі, але не замінює актуальних локальних оцінок і не доводить ефективність окремого психологічного втручання.
Не слід переносити без перевірки результати опитувань Британії, США чи Латинської Америки на населення України. Культурні уявлення, доступність ресурсів, досвід загроз і соціальні умови відрізняються. Для конкретного твердження про українців потрібні репрезентативні українські дані або дослідження з чітко обґрунтованою можливістю порівняння.
Як психологи досліджують кліматичний ризик і дистанцію
Найпоширеніший підхід — опитування, у яких окремо вимірюють очікувану тяжкість і ймовірність наслідків, часову та просторову близькість, соціальні групи, для яких ризик є значущим, і впевненість у прогнозах. Також оцінюють особисті й суспільні ризики, довіру до джерел, попередній досвід та відчуття спроможності. Інструмент має відповідати чітко визначеному конструкту та бути перевіреним для відповідної популяції.
У кореляційних дослідженнях зіставляють відповіді з намірами або поведінкою й визначають статистичні асоціації. В експериментах учасники можуть отримувати різні формулювання інформації про клімат, після чого дослідники оцінюють зміни. Експеримент може перевірити причинний ефект конкретного повідомлення в заданих умовах; результати одного формату не охоплюють всі можливі способи спілкування чи всю суспільну поведінку.
Наукову якість висновків визначають репрезентативність вибірки, перевіреність шкал, розділення різних вимірів дистанції, відповідність показника поведінки реальним діям і прозорість аналізу. Систематичний огляд Keller та співавторів (2022) прямо вказує на різнорідність операціоналізацій, яка ускладнює порівняння результатів.
Типові помилки в розумінні кліматичного ризику
Перша помилка — ототожнювати суб’єктивне відчуття небезпеки зі статистичною ймовірністю конкретної події. Друга — вважати кожну незвичайну погоду самодостатнім доказом або спростуванням довгострокової кліматичної зміни. Третя — припускати, що весь світ неодмінно бачить кліматичні загрози віддаленими: огляди показують значно складнішу картину.
Четверта помилка — трактувати кореляцію між близькістю загрози та поведінкою як доказ, що повідомлення про місцеву небезпеку спричинить дії. П’ята — вимірювати занепокоєння і називати його поведінкою. Шоста — вважати відсутність особистої дії проявом байдужості, не враховуючи соціальних і матеріальних обмежень.
Сьома помилка — автоматично прирівнювати серйозне ставлення до ризику, страх або занепокоєння до психічного розладу. Сприйняття кліматичного ризику та психологічна дистанція є дослідницькими конструктами, а не клінічними діагнозами.
Практичне застосування: від загальної загрози до конкретних рішень
Для особистого планування корисно уточнити саму небезпеку: спеку, сильні опади, нестачу води чи інший наслідок; часовий горизонт; місцевість; очікувану експозицію; фактори вразливості; доступні засоби захисту. Коли ризик описано конкретно, можна знайти релевантні офіційні дані та зрозуміти, які рішення справді знижують небезпеку.
Наступний крок — відокремити перевірені дані від припущень та власних вражень. Для конкретної погодної небезпеки слід орієнтуватися на актуальні офіційні попередження, а для довгострокової адаптації — на відповідні кліматичні оцінки й плани. Це різні часові горизонти, які потребують різної інформації.
Для місцевих громад, установ та організацій важливо оцінювати не лише поінформованість, а й можливість скористатися рекомендаціями. Зрозуміла інформація без доступного захисного ресурсу має обмежену цінність. Також потрібно перевіряти, як повідомлення сприймають різні групи населення, а зміни в оцінках ризику зіставляти з фактичними результатами.
Сприйняття кліматичної загрози, екотривога та психічне здоров’я
Знання про можливі наслідки зміни клімату може супроводжуватися занепокоєнням, сумом, гнівом, надією чи прагненням діяти. Ці реакції набувають різного значення залежно від обставин та їхнього впливу на життя людини. Екотривога (кліматична тривога) — назва переживань, пов’язаних з екологічними загрозами; це не окремий офіційний діагноз DSM чи ICD.
Сильна емоційна реакція на реальну загрозу сама по собі не встановлює психічного розладу. Водночас тривалі порушення сну, виснаження, виражені тривожні чи депресивні симптоми або помітне погіршення повсякденного функціонування є підставою звернутися до кваліфікованого фахівця. Клінічну оцінку проводять за відповідними критеріями, а не за результатом одного запитання про кліматичний ризик.
Часті запитання
Що таке психологічна дистанція зміни клімату?
Це суб’єктивна віддаленість кліматичних наслідків у часі, просторі, соціальних відносинах і за ступенем визначеності. Одна людина може одночасно вважати певні наслідки близькими, а інші — далекими.
Чи означає велика психологічна дистанція заперечення зміни клімату?
Ні. Людина може визнавати антропогенну зміну клімату та оцінювати певний наслідок як географічно або часово віддалений. Скептицизм і заперечення пов’язані з окремими механізмами переконань та є предметом F07-24.
Чому особистий кліматичний ризик здається меншим за глобальний?
Це різні об’єкти оцінювання. Людина може вважати загрозу для людства великою, а власну вразливість меншою через місце проживання, захисні ресурси або уявлення про терміни наслідків. Точність цих оцінок потрібно перевіряти даними.
Чи працює повідомлення «зміна клімату вже поруч»?
Для деяких людей воно може зробити ризик зрозумілішим, але наукові дані не підтверджують його як універсальний спосіб змінити поведінку. Метааналіз 2026 року виявив майже нульовий середній ефект експериментального скорочення психологічної дистанції на кліматичні дії.
Чи можна з одного запитання визначити психологічну дистанцію?
Одне запитання може дати загальне враження, але для дослідження важливо розрізняти всі чотири виміри та перевіряти надійність вимірювання. Висновок залежить від конкретного наслідку, аудиторії та формулювання.
Чи є занепокоєння через кліматичну загрозу діагнозом?
Ні. Занепокоєння є можливою емоційною реакцією на загрозу. Діагностика психічного розладу потребує окремої клінічної оцінки, зокрема вираженості симптомів і їхнього впливу на функціонування.
Пов’язані статті
Джерела
Brügger, A., Dessai, S., Devine-Wright, P., Morton, T. A., & Pidgeon, N. F. (2015). Psychological responses to the proximity of climate change. Nature Climate Change, 5, 1031–1037. DOI / Джерело
Fasolin, G. N., Spektor, M., Marques, R., & Camargo, J. (2025). Determinants of climate change risk perception in Latin America. Nature Communications, 16, 6887. DOI / Джерело
IPCC. (2022). Climate Change 2022: Impacts, Adaptation and Vulnerability. Working Group II contribution to the Sixth Assessment Report. DOI / Джерело
Keller, A., Marsh, J. E., Richardson, B. H., & Ball, L. J. (2022). A systematic review of the psychological distance of climate change: Towards the development of an evidence-based construct. Journal of Environmental Psychology, 81, 101822. DOI / Джерело
Langlais, C., Mauduy, M., Chesterman, A., Demarque, C., & Sénémeaud, C. (2026). Does psychological distance to climate change affect climate action? Preregistered meta-analyses of correlational and experimental evidence. Journal of Environmental Psychology, 111, 103000. DOI / Джерело
Lee, T. M., Markowitz, E. M., Howe, P. D., Ko, C.-Y., & Leiserowitz, A. A. (2015). Predictors of public climate change awareness and risk perception around the world. Nature Climate Change, 5, 1014–1020. DOI / Джерело
Maiella, R., La Malva, P., Marchetti, D., Pomarico, E., Di Crosta, A., Palumbo, R., Cetara, L., Di Domenico, A., & Verrocchio, M. C. (2020). The psychological distance and climate change: A systematic review on the mitigation and adaptation behaviors. Frontiers in Psychology, 11, 568899. DOI / Джерело
Spence, A., Poortinga, W., & Pidgeon, N. (2012). The psychological distance of climate change. Risk Analysis, 32(6), 957–972. DOI / Джерело
Trope, Y., & Liberman, N. (2010). Construal-level theory of psychological distance. Psychological Review, 117(2), 440–463. DOI / Джерело
van der Linden, S. (2015). The social-psychological determinants of climate change risk perceptions: Towards a comprehensive model. Journal of Environmental Psychology, 41, 112–124. DOI / Джерело
van Valkengoed, A. M., Steg, L., & Perlaviciute, G. (2023). The psychological distance of climate change is overestimated. One Earth, 6(4), 362–391. DOI / Джерело