Сексуальний мазохізм і розлад сексуального мазохізму: межі, ризики та діагностика
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 5 жовтня 2026 р. · Редакційна політика
Сексуальний мазохізм — це стійкий або повторюваний сексуальний інтерес, за якого збудження може бути пов’язане з переживанням болю, приниження, підкорення, обмеження рухів або іншого досвіду страждання. Сам факт такого інтересу, фантазії чи добровільної практики не означає психічного розладу. Сучасна діагностика розрізняє сексуальний інтерес, поведінку та клінічний розлад і оцінює насамперед дистрес, порушення функціонування, згоду та ризик.
Ця відмінність є частиною ширшого принципу сучасної класифікації парафілій і парафільних розладів: нетиповий сексуальний інтерес сам по собі не є достатньою підставою для психіатричного діагнозу. DSM-5-TR зберігає окрему категорію «розлад сексуального мазохізму», тоді як МКХ-11 використовує іншу структуру і не має окремого діагнозу з такою назвою.
Клінічна межа проходить не між «звичайною» і «незвичайною» сексуальністю, а між варіантом сексуального інтересу та станом, який відповідає конкретним діагностичним вимогам. У консенсуальних практиках додатково важлива фізична безпека: згода робить взаємодію добровільною, але не скасовує ризику травми.
Коротка відповідь: де проходить межа
Для більшості людей із мазохістичними сексуальними інтересами сам інтерес не є розладом. MSD Manual Professional Edition прямо підкреслює, що більшість людей із такими інтересами не відповідають клінічним критеріям парафільного розладу.
• У DSM-5-TR розлад сексуального мазохізму передбачає повторюване й інтенсивне сексуальне збудження від приниження, побиття, зв’язування або іншого переживання страждання протягом щонайменше шести місяців та клінічно значущий дистрес або порушення функціонування.
• У МКХ-11 окремої категорії «розлад сексуального мазохізму» немає. Мазохістичний патерн за участю дорослих, які дають згоду, може розглядатися в категорії 6D36 лише за наявності вираженого дистресу, що не зводиться до страху осуду чи відкидання, або безпосереднього значного ризику травми чи смерті.
• Консенсуальний BDSM або кінк, фантазії про підкорення чи отримання болю, роль «сабмісивної» особи або окремий епізод експериментування не є діагнозом.
• Будь-яка практика, що пов’язана з істотним медичним ризиком, потребує оцінки ризику незалежно від того, чи є психологічний дистрес. Особливо це стосується обмеження дихання та здавлення шиї.
Що таке сексуальний мазохізм
У клінічній мові сексуальний мазохізм описує патерн сексуального збудження, у якому важливу роль може відігравати переживання фізичного болю, приниження, обмеження, безпорадності або підкорення. Конкретний зміст цього інтересу дуже варіативний: для однієї людини центральною є фантазія про владу й підкорення, для іншої — контрольовані больові відчуття, для третьої — символічне приниження або рольова взаємодія.
Важливо відокремлювати зміст фантазії від реальної поведінки. Людина може мати мазохістичні фантазії й ніколи їх не реалізовувати; може брати участь у консенсуальних практиках без стійкого мазохістичного патерну; може мати стійкий інтерес без дистресу; або, навпаки, переживати через нього настільки сильно, що це впливає на стосунки, роботу чи інші сфери життя.
Сексуальний інтерес, фантазія, поведінка і розлад — різні рівні
Сексуальний інтерес описує те, що регулярно або особливо сильно викликає збудження. Фантазія є психічним змістом і не дорівнює наміру діяти. Поведінка — конкретна дія в певному контексті. Розлад — клінічна категорія, для якої потрібні додаткові критерії. Змішування цих рівнів є однією з головних причин хибної патологізації сексуальної варіативності.
Американська психіатрична асоціація у матеріалі про парафільні розлади окремо наголошує на відмінності між парафілією як атиповим сексуальним інтересом і парафільним розладом. Саме ця логіка дозволяє не прирівнювати консенсуальну нетипову сексуальну поведінку до психічного захворювання.
Сексуальний мазохізм і BDSM — не синоніми
BDSM — ширша група консенсуальних практик та інтересів, що може охоплювати зв’язування й дисципліну, домінування й підкорення, садистичні та мазохістичні елементи. Не кожна BDSM-взаємодія містить біль, не кожна людина в підлеглій ролі має сексуально-мазохістичний інтерес, і не кожен мазохістичний інтерес реалізується в BDSM.
Систематичний огляд De Neef та співавторів і систематичний scoping-огляд Brown, Barker і Rahman показують, що наявні дані не підтримують просту модель BDSM як прояву психопатології. Водночас дослідницька база має обмеження: багато робіт є перехресними, спираються на самозвіти та вибірки спільнот, тому їх не слід перетворювати на твердження про всіх людей з мазохістичними інтересами.
Чи є сексуальний мазохізм психічним розладом
Сексуальний мазохізм як інтерес не є автоматично психічним розладом. У сучасній клінічній практиці центральне питання звучить так: чи спричиняє патерн сексуального збудження клінічно значущий дистрес, порушення функціонування або — залежно від класифікації — безпосередній значний ризик шкоди.
Огляд клінічних міркувань щодо BDSM-практиків дійшов висновку, що за показниками психопатології BDSM-практики загалом мало відрізняються від загальної популяції. Новіші клінічні рекомендації для роботи з людьми, залученими до кінку також звертають увагу на ризик стигматизації та на потребу оцінювати конкретну проблему людини, а не робити діагностичні висновки з самого факту її сексуальних інтересів.
Це не означає, що будь-яка практика є безпечною або що клінічні проблеми неможливі. Людина може мати цілком консенсуальний сексуальний інтерес і водночас потребувати допомоги через травми, тривогу, депресію, нав’язливу поведінку, конфлікти у стосунках або інші труднощі. Але ці проблеми слід називати й лікувати за їхньою реальною природою.
DSM-5-TR: коли встановлюють розлад сексуального мазохізму
DSM-5-TR зберігає Sexual Masochism Disorder як окрему діагностичну категорію. Узагальнення критеріїв, наведене в MSD Manual Professional Edition, містить дві необхідні складові.
• Протягом щонайменше шести місяців є повторюване та інтенсивне сексуальне збудження від того, що людину принижують, б’ють, зв’язують або іншим чином змушують страждати; воно проявляється у фантазіях, потягах або поведінці.
• Фантазії, сексуальні потяги або поведінка спричиняють клінічно значущий дистрес або порушення соціального, професійного чи іншого важливого функціонування.
Отже, у DSM-5-TR наявність мазохістичного сексуального інтересу відповідає лише опису змісту збудження. Для діагнозу потрібна друга складова — значущий дистрес або порушення функціонування. Людина, яка має такий інтерес, реалізує його за взаємною згодою, не зазнає через нього клінічного дистресу й не має порушень функціонування, не відповідає цим критеріям лише через сам інтерес.
Що означає клінічно значущий дистрес
Дистрес у діагностиці — це не короткочасне збентеження і не сам факт того, що сексуальний інтерес здається людині незвичним. Клініцист оцінює інтенсивність і стійкість страждання, його зв’язок саме з патерном збудження, вплив на повсякденне життя та здатність людини робити вільний вибір.
Важливо дослідити джерело сорому чи страху. Стигма, страх осуду, конфлікт із культурними нормами або побоювання розкриття можуть спричиняти реальний психологічний біль, але не доводять, що сам сексуальний інтерес є патологічним. Рандомізоване дослідження рішень фахівців показало, що на оцінювання атипової сексуальності можуть впливати клінічно нерелевантні гендерні упередження. Це ще одна причина спиратися на критерії, а не на особисті уявлення про «нормальність».
Порушення функціонування
Порушення функціонування означає істотний вплив на важливі сфери життя. Прикладами можуть бути тривалий зрив близьких стосунків, нездатність виконувати робочі чи навчальні обов’язки через поглиненість сексуальним патерном, або інші суттєві обмеження. Сам факт того, що партнер не поділяє конкретний інтерес, ще не є доказом психічного розладу: потрібно оцінити весь контекст і реальний масштаб порушення.
Асфіксіофілія в DSM-5-TR
DSM-5-TR передбачає для розладу сексуального мазохізму уточнення «з асфіксіофілією», коли сексуальне збудження пов’язане з обмеженням дихання. Це клінічно важливе уточнення через високий медичний ризик. Його не слід сприймати як інструкцію щодо практики або як спосіб зробити її «контрольованою»: здавлення шиї чи інше обмеження дихання може призвести до тяжкого ушкодження або смерті.
МКХ-11: інша діагностична логіка
МКХ-11 не зберігає «сексуальний мазохізм» або «садомазохізм» як окремі названі психічні розлади. В офіційних клінічних описах і діагностичних вимогах ВООЗ для МКХ-11 існує категорія 6D36 — парафілічний розлад, що охоплює солітарну поведінку або поведінку за участю осіб, які дають згоду.
Для цієї категорії потрібен стійкий, сфокусований та інтенсивний патерн атипового сексуального збудження, пов’язаний із солітарною поведінкою або дорослими, які дають згоду, а також щонайменше одна з двох додаткових умов: виражений дистрес щодо природи самого патерну, який не є лише наслідком відкидання чи страху відкидання; або безпосередній значний ризик травми чи смерті для самої людини чи партнера.
Саме цю реформу описує робота Krueger та співавторів для розроблення МКХ-11. Автори прямо зазначають, що відхилення сексуального патерну від соціальних або культурних норм саме по собі не є підставою для діагнозу, а консенсуальна атипова поведінка без вираженого дистресу та без значного прямого ризику не класифікується як розлад.
DSM-5-TR і МКХ-11: головна різниця
DSM-5-TR і МКХ-11 виходять зі спільного сучасного принципу: нетиповий сексуальний інтерес не можна автоматично прирівнювати до психічного розладу. Проте вони організовують діагностику сексуального мазохізму по-різному.
• DSM-5-TR має окремий діагноз «розлад сексуального мазохізму» і вимагає специфічного мазохістичного патерну збудження протягом щонайменше шести місяців плюс клінічно значущий дистрес або порушення функціонування.
• МКХ-11 не має окремого названого діагнозу сексуального мазохізму. Консенсуальний або солітарний мазохістичний патерн може потрапити до 6D36, якщо є виражений дистрес, що не пояснюється лише стигмою чи страхом відкидання, або якщо сама поведінка несе безпосередній значний ризик травми чи смерті.
Тому одну й ту саму клінічну історію не можна механічно перекладати з однієї системи в іншу. Діагноз має встановлювати фахівець у межах конкретної класифікації та з урахуванням усієї ситуації.
Що відомо про причини та механізми
Єдиної доведеної причини сексуального мазохізму не встановлено. Дослідження в цій сфері набагато краще описують людей із BDSM-інтересами загалом, ніж людей саме з клінічним розладом сексуального мазохізму. Тому пояснення походження інтересу слід формулювати як гіпотези й асоціації, а не як встановлені причинні механізми.
Систематичні огляди описують можливу взаємодію психологічних, соціальних і біологічних чинників: індивідуальну чутливість до винагороди, пошук відчуттів, значення влади й підкорення, навчання та сексуальне кондиціювання, контекст довіри, очікування і способи переживання болю. Систематичний огляд біології BDSM знайшов попередні дані про участь систем стресу, винагороди та сприйняття болю, але включив лише десять досліджень і наголосив на необхідності реплікацій.
Біль у сексуальному контексті не переживається однаково
Фізичний стимул не має одного універсального психологічного значення. Очікування, контроль, довіра, сексуальне збудження, емоційний контекст і значення взаємодії можуть змінювати суб’єктивне переживання болю. Це допомагає зрозуміти, чому добровільно обраний больовий стимул у сексуальному контексті може переживатися інакше, ніж випадковий біль, травма або насильство. Водночас суб’єктивне задоволення не робить потенційно небезпечний фізіологічний вплив безпечним.
Чи є причиною травма
Популярне пояснення «мазохізм завжди виникає через травму» не підтверджене як загальне правило. Scoping-огляд 60 досліджень BDSM виявив мало підтримки для загальних психопатологічних і психоаналітичних моделей. Окремі люди з мазохістичними інтересами можуть мати травматичний досвід, як і люди без таких інтересів, але з цього не випливає універсальний причинний зв’язок.
Обмеження доказової бази
Більшість сучасних робіт досліджує BDSM-спільноти, сексуальні інтереси або загальні парафільні розлади, а не окремо клінічний розлад сексуального мазохізму. Значна частина даних походить із самозвітів, перехресних опитувань та вибірок людей, які добровільно долучилися до досліджень. Тому наука значно впевненіше описує межу «інтерес ≠ розлад», ніж точне походження конкретного мазохістичного патерну в конкретної людини.
Згода: ключова межа між консенсуальною практикою і насильством
У будь-якій сексуальній взаємодії згода має бути добровільною, конкретною, актуальною та відкличною. Те, що людина отримує сексуальне задоволення від підкорення, приниження або болю, не означає загальної згоди на будь-які дії. Згода стосується конкретної взаємодії й може бути змінена або відкликана.
Детально критерії добровільності, здатності погоджуватися, тиску та відкликання рішення розібрані в матеріалі «Сексуальна згода: що це, як працює добровільність і коли згоди немає». Для оцінки сексуального мазохізму це принципово: добровільно обрана роль або фантазія не виправдовує примус, і насильство не стає «мазохізмом» лише тому, що кривдник так його називає.
Якщо людина терпить небажаний біль, приниження або сексуальні дії через страх, погрози, залежність, тиск, неможливість відмовитися чи інший примус, це питання згоди та безпеки, а не доказ мазохістичного сексуального інтересу.
Ризики: згода не скасовує фізіологію
Консенсуальні сексуальні практики можуть суттєво відрізнятися за фізичним ризиком. Діагностичний статус і медична безпека — різні питання: людина може не мати психічного розладу й водночас зазнати серйозної травми. Саме тому клінічна оцінка має окремо розглядати психічний дистрес і фізичну небезпеку.
До медично значущих наслідків можуть належати травми м’яких тканин, ушкодження нервів або судин, опіки, переломи, кровотечі, інфекції, наслідки падіння чи удару, а також ушкодження, пов’язані з порушенням дихання або кровопостачання мозку. Конкретний ризик залежить від дії, інтенсивності, стану здоров’я, вживання алкоголю чи інших речовин, супутніх захворювань і можливості своєчасно припинити взаємодію.
Обмеження дихання та здавлення шиї — окрема зона високого ризику
Не існує надійного способу перетворити здавлення шиї або обмеження дихання на гарантовано безпечну практику. Клінічне керівництво Agency for Clinical Innovation визначає нефатальне здавлення шиї як потенційно небезпечну для життя травму. Зовнішні сліди можуть бути відсутні, а деякі ускладнення можуть проявитися пізніше.
Після здавлення шиї або іншого епізоду порушення дихання невідкладної медичної оцінки потребують утруднене дихання чи ковтання, зміни голосу, втрата свідомості, сплутаність свідомості, непритомність, нові неврологічні симптоми, стійкий головний біль або запаморочення. За таких симптомів не варто чекати, чи вони минуть самі.
Систематичний огляд судово-медичних випадків автоеротичних смертей за 44 роки підтверджує, що асфіксійні механізми є реальною причиною випадкових смертей у сексуальному контексті. Ці дані не дозволяють розрахувати індивідуальний ризик для конкретної людини, але чітко спростовують уявлення про відсутність небезпеки.
Як відбувається діагностика
Розлад сексуального мазохізму не встановлюють за одним питанням, онлайн-тестом, фактом участі в BDSM або описом однієї фантазії. Діагностика є клінічною оцінкою, у якій фахівець з’ясовує структуру сексуального збудження, тривалість патерну, дистрес, функціонування, згоду, ризики та можливі альтернативні пояснення.
Що оцінює клініцист
• Який саме зміст викликає сексуальне збудження, наскільки він стійкий, інтенсивний і повторюваний, чи є це фантазією, потягом, поведінкою або їх поєднанням.
• Коли патерн почався, як змінювався, чи триває достатньо довго для критеріїв конкретної класифікації та чи є він центральним для сексуального життя людини.
• Чи є клінічно значущий дистрес і що саме його породжує: сам патерн збудження, наслідки поведінки, конфлікт у стосунках, страх відкидання, стигма або інший психічний стан.
• Чи є порушення функціонування в роботі, навчанні, стосунках, соціальному житті або інших важливих сферах.
• Чи всі учасники здатні давати згоду, чи згода є добровільною та конкретною, чи не було примусу, тиску або порушення заявлених меж.
• Чи є безпосередній ризик тяжкої травми або смерті, попередні травми, звернення по медичну допомогу або поведінка, за якої людина втрачає здатність вчасно зупинитися.
• Чи є супутні стани, які можуть змінювати сексуальну поведінку або потребувати окремого лікування: розлади настрою, тривожні розлади, наслідки травми, вживання психоактивних речовин, маніакальні стани, неврологічні чи когнітивні порушення.
Чого недостатньо для діагнозу
Для діагнозу недостатньо називати себе мазохістом або сабмісивною людиною, читати чи дивитися відповідний еротичний контент, фантазувати про підкорення, мати фетиш, практикувати консенсуальний BDSM, любити інтенсивні відчуття або одного разу спробувати незвичну сексуальну практику. Так само діагноз не встановлюють тому, що партнер, родина чи суспільство вважають інтерес «дивним».
З чим важливо не плутати сексуальний мазохізм
Несуїцидальне самоушкодження
Самоушкодження й сексуальний мазохізм можуть зовні містити біль, але клінічний механізм може бути зовсім різним. При самоушкодженні поведінка часто пов’язана з регуляцією сильних емоцій, самопокаранням, дисоціацією або іншими функціями й не організована навколо сексуального збудження. Якщо обидва патерни співіснують, їх оцінюють окремо.
Переживання насильства або примусу
Терпіння небажаного болю чи приниження не є доказом мазохізму. Реакції завмирання, підкорення під загрозою, страх втратити стосунки або економічна й психологічна залежність можуть утримувати людину в небажаній ситуації. Це потребує оцінки безпеки та наслідків насильства, а не ярлика «мазохізм».
Сексуальний садизм
Сексуальний мазохізм описує збудження від переживання страждання або підкорення на власному боці; сексуальний садизм — збудження, пов’язане із завданням або спостереженням страждання іншої людини. У консенсуальній взаємодії ці ролі можуть поєднуватися, змінюватися або бути частиною BDSM. Діагностичні категорії та межа з примусом оцінюються окремо. Критерії сексуального садизму, розладу примусового сексуального садизму та межу з неузгодженим стражданням розібрано окремо у статті «Сексуальний садизм і розлад примусового сексуального садизму: межі, ризики та діагностика».
Сексуальні нав’язливості при обсесивно-компульсивному розладі
Нав’язлива сексуальна думка при обсесивно-компульсивному розладі може бути небажаною, тривожною та суперечити бажанням людини. Її наявність не означає сексуального інтересу. Ключовим є не сам зміст думки, а її функція, емоційна реакція, наявність сексуального збудження та ширший симптомокомплекс.
Втрата контролю над сексуальною поведінкою
Якщо основна проблема полягає в повторюваній сексуальній поведінці, яку людина не може контролювати попри негативні наслідки, потрібна окрема оцінка компульсивної сексуальної поведінки. Зміст фантазії може бути мазохістичним або будь-яким іншим, але це не робить механізми двох станів тотожними.
«Моральний мазохізм» і побутове слово «мазохіст»
У побуті «мазохістом» часто називають людину, яка нібито постійно обирає складні стосунки, терпить погане ставлення або «любить страждати». У психоаналітичній історії існувало поняття «морального мазохізму». Це не сучасний діагноз DSM-5-TR або МКХ-11 і не тотожне сексуальному мазохізму. Історію самого терміна та його зв’язок із літературою розкрито в статті «Леопольд фон Захер-Мазох: біографія, мазохізм, сексуальність та історія психології».
Коли варто звернутися по професійну допомогу
Консультація психіатра, клінічного психолога або іншого фахівця з належною підготовкою у сфері сексуального здоров’я доречна, якщо сексуальний інтерес спричиняє стійкий виражений дистрес, істотно порушує функціонування, призводить до повторних травм, пов’язаний із поведінкою високого ризику або якщо людина не може узгодити свої дії з добровільною згодою та межами інших.
Також допомога потрібна, коли разом із сексуальною проблемою є депресія, тяжка тривога, симптоми посттравматичного стресу, епізоди втрати контролю, проблемне вживання алкоголю чи інших речовин, самоушкодження або інші психічні симптоми. Мета оцінки — з’ясувати, що саме відбувається, а не автоматично «лікувати» незвичний сексуальний інтерес.
Для ширшого маршруту допомоги й розуміння сексуального благополуччя дивіться матеріал «Сексуальне здоров’я: що це, благополуччя, безпека і коли потрібна допомога».
Як лікують розлад сексуального мазохізму
Лікування потрібне не через саму наявність мазохістичного інтересу, а тоді, коли є клінічний розлад, небезпечна поведінка або інша проблема, з якою людина звертається по допомогу. Якщо немає клінічно значущого дистресу чи порушення функціонування, DSM-орієнтовані джерела не розглядають сам інтерес як підставу для лікування.
Психологічні та психотерапевтичні втручання
Психотерапевтична робота може бути спрямована на дистрес, сором, тривогу, взаємини, здатність до узгодження меж, управління ризиком та супутні психічні проблеми. У клінічній літературі згадують когнітивно-поведінкові підходи, але якісних досліджень саме для розладу сексуального мазохізму мало. Тому не варто представляти одну психотерапевтичну техніку як доведене універсальне лікування.
Фахівець також має відрізняти реальний клінічний дистрес від дистресу, створеного стигмою. Клінічна компетентність передбачає нейтральне ставлення до консенсуальної сексуальної варіативності та одночасно точну оцінку ризику, згоди й функціонування.
Медикаментозне лікування
Фармакотерапія не є стандартною відповіддю на консенсуальний мазохістичний інтерес. Рекомендації WFSBP щодо фармакологічного лікування парафільних розладів здебільшого стосуються клінічно тяжких парафільних розладів, ризику небезпечної поведінки та переважно дорослих чоловіків. Вони описують різні рівні втручання залежно від тяжкості та ризику, зокрема застосування певних серотонінергічних або гормональних препаратів у відповідних клінічних ситуаціях.
Водночас систематичний огляд Culos та співавторів 2024 року оцінив наявну фармакологічну літературу як методологічно слабку й неоднорідну. Ці дані не можна переносити на людину з консенсуальним мазохістичним інтересом без розладу. Медикаментозне лікування, особливо гормональне, потребує спеціалізованої медичної оцінки, обговорення користі, ризиків і побічних ефектів.
Як обрати фахівця
Компетентний фахівець не робить висновок про психічний розлад лише з назви сексуальної практики. Він запитує про згоду, дистрес, функціонування, безпеку, контекст і цілі самої людини; розрізняє сексуальний інтерес і діагноз; не намагається «виправити» консенсуальну сексуальну варіативність; водночас прямо говорить про реальні медичні та психологічні ризики.
Якщо звернення пов’язане з травмою, повторними ушкодженнями, порушенням дихання, неврологічними симптомами чи іншими фізичними наслідками, психіатрична або психологічна консультація не замінює медичного огляду. Соматичні проблеми потребують відповідної медичної оцінки.
Часті запитання
Чи є мазохізм психічним розладом?
Ні, сам мазохістичний сексуальний інтерес не дорівнює психічному розладу. DSM-5-TR вимагає клінічно значущого дистресу або порушення функціонування, а МКХ-11 для консенсуальних або солітарних патернів — вираженого дистресу, що не зводиться до стигми, або безпосереднього значного ризику травми чи смерті.
Якщо людині подобається біль під час сексу, це означає розлад сексуального мазохізму?
Ні. Окреме вподобання, фантазія або консенсуальна практика не встановлюють діагноз. Потрібно оцінити стійкість та інтенсивність патерну, дистрес, функціонування й критерії конкретної класифікації.
Чи можна мати мазохістичні фантазії й не хотіти реалізовувати їх?
Так. Фантазія не дорівнює наміру або поведінці. У діагностиці важливо не лише про що людина фантазує, а й яке значення ці фантазії мають для неї, чи викликають дистрес і чи впливають на функціонування.
Чи означає BDSM, що людина має парафілічний розлад?
Ні. BDSM охоплює широкий спектр консенсуальних інтересів і практик. Систематичні огляди не підтримують автоматичне трактування BDSM як психопатології. Діагноз потребує окремих клінічних критеріїв.
Чи завжди сексуальний мазохізм пов’язаний із психологічною травмою?
Ні. Наука не підтверджує універсальну модель, за якою мазохістичний інтерес обов’язково походить із травми. У конкретної людини травматичний досвід може бути клінічно важливим, але його значення оцінюють індивідуально.
Чим DSM-5-TR відрізняється від МКХ-11?
DSM-5-TR має окрему категорію «розлад сексуального мазохізму». МКХ-11 окремої категорії з такою назвою не має: за наявності відповідних критеріїв консенсуальний або солітарний мазохістичний патерн може бути віднесений до 6D36 — парафілічного розладу, що охоплює солітарну поведінку або поведінку за участю осіб, які дають згоду.
Чи робить взаємна згода будь-яку практику безпечною?
Ні. Згода визначає добровільність взаємодії, але не усуває фізіологічні ризики. Деякі дії можуть спричиняти тяжкі травми навіть за взаємної згоди, а обмеження дихання або здавлення шиї може бути небезпечним для життя.
Коли потрібна термінова медична допомога після здавлення шиї?
Після такого епізоду термінової оцінки потребують утруднене дихання або ковтання, зміни голосу, втрата свідомості, сплутаність свідомості, непритомність, нові неврологічні симптоми, стійкий головний біль або запаморочення. Видимих слідів на шиї може не бути.
До кого звертатися для діагностики?
Для психіатричної діагностики потрібна оцінка кваліфікованого лікаря-психіатра; психолог або психотерапевт може допомогти з дистресом, стосунками, стигмою та іншими психологічними аспектами в межах своєї компетенції. Якщо є фізичні ушкодження чи медичні симптоми, потрібна відповідна медична оцінка.
Пов’язані статті
Джерела
Agency for Clinical Innovation. Managing non-fatal strangulation in the emergency department. NSW Health, 2022. Клінічне керівництво
American Psychiatric Association. Paraphilic Disorders: DSM-5 Fact Sheet. 2013. Офіційний матеріал APA
Brown A., Barker E. D., Rahman Q. A Systematic Scoping Review of the Prevalence, Etiological, Psychological, and Interpersonal Factors Associated with BDSM. Journal of Sex Research. 2020;57(6):781–811. doi:10.1080/00224499.2019.1665619. PubMed
Culos C., Di Grazia M., Meneguzzo P. Pharmacological Interventions in Paraphilic Disorders: Systematic Review and Insights. Journal of Clinical Medicine. 2024;13(6):1524. doi:10.3390/jcm13061524. PubMed
De Neef N., Coppens V., Huys W., Morrens M. Bondage-Discipline, Dominance-Submission and Sadomasochism (BDSM) From an Integrative Biopsychosocial Perspective: A Systematic Review. Sexual Medicine. 2019;7(2):129–144. doi:10.1016/j.esxm.2019.02.002. PubMed
Dunkley C. R., Brotto L. A. Clinical Considerations in Treating BDSM Practitioners: A Review. Journal of Sex & Marital Therapy. 2018;44(7):701–712. doi:10.1080/0092623X.2018.1451792. PubMed
Fuss J., Briken P., Klein V. Gender bias in clinicians’ pathologization of atypical sexuality: a randomized controlled trial with mental health professionals. Scientific Reports. 2018;8:3715. doi:10.1038/s41598-018-22108-z. PubMed
Krueger R. B., Reed G. M., First M. B., Marais A., Kismodi E., Briken P. Proposals for Paraphilic Disorders in the International Classification of Diseases and Related Health Problems, Eleventh Revision (ICD-11). Archives of Sexual Behavior. 2017;46(5):1529–1545. doi:10.1007/s10508-017-0944-2. PubMed Central
MSD Manual Professional Edition. Розлад сексуального мазохізму. Повний перегляд: жовтень 2025. MSD Manual
Pelletti G., Galante N., Franceschetti L., et al. Forensic issues in autoerotic deaths: A 44-year systematic review and a case series from the legal medicine institutes of Bologna and Milan, Italy. International Journal of Legal Medicine. 2025;139(2):779–794. doi:10.1007/s00414-024-03367-0. PubMed
Sprott R. A., et al. Clinical Guidelines for Working with Clients Involved in Kink. Journal of Sex & Marital Therapy. 2023. doi:10.1080/0092623X.2023.2232801. PubMed
Thibaut F., Cosyns P., Fedoroff J. P., Briken P., Goethals K., Bradford J. M. WFSBP 2020 guidelines for the pharmacological treatment of paraphilic disorders. World Journal of Biological Psychiatry. 2020;21(6):412–490. doi:10.1080/15622975.2020.1744723. PubMed
World Health Organization. Clinical Descriptions and Diagnostic Requirements for ICD-11 Mental, Behavioural or Neurodevelopmental Disorders. Geneva: WHO; 2024. WHO
Wuyts E., Morrens M. The Biology of BDSM: A Systematic Review. Journal of Sexual Medicine. 2022;19(1):144–157. doi:10.1016/j.jsxm.2021.11.002. PubMed